Урок 8 підготовка вчителя ключові положення



Скачати 197.62 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір197.62 Kb.

ЧИ ДОРЕЧНИЙ ГНІВ У БАТЬКІВСЬКОМУ ВИХОВАННІ?


Урок

8



ПІДГОТОВКА ВЧИТЕЛЯ

КЛЮЧОВІ ПОЛОЖЕННЯ


  1. Гнів може мати певну користь для батьків у виховному процесі. Він може замінити біль, страх, розчарування та безпорадність. Він може стримати людину, коли вона починає переходити межі, бути сигналом до необхідності змін. Також, може підготувати батьків до дій.

  2. Гнів для батьків може бути поганим. Він заволодіває мисленням та позбавляє логіки.

  3. Гнів може підірвати дисциплінування і перетворитись у покарання.

  4. Існує багато способів угамування гніву, більшість з яких лише відкладають його повернення.

  5. Гнів можна контролювати і спрямовувати у конструктивне русло.

  6. Необхідно вміти просити пробачення і пробачати.

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ


По закінченню уроку батьки зможуть:

  1. Розпізнавати позитивні способи виходу гніву і вживати конструктивні заходи.

  2. Розпізнавати момент виникнення гніву і обирати способи контролю над ним, поки він не завдав шкоди їм та іншим.

  3. Уявляти, як гнів може завадити процесу виховання дисципліни з любов’ю і завершитись покаранням.

  4. Встановити свої форми висловлення гніву і навчитися дозволяти людям висловлювати свій гнів у власний спосіб.

5. Просити пробачення, коли це потрібно, і прощати інших, коли вони про це попросять.

КЛЮЧОВІ ТЕРМІНИ


Інтуїтивні емоційні імпульси:

  • Інтуїтивні -- внутрішні знання, що ґрунтуються на досвіді. Часто не можемо сказати звідки ми це знаємо, але знаємо напевно. Ми впевнені в цих знаннях, навіть якщо інші не згодні.

  • Емоційні — ми майже переконані в цьому, але не можемо навести логічне пояснення.

  • Імпульси — слова або дії, які викликають реакцію і важко контролюються

Прояв гніву:випуск гніву назовні через слова, жести і дії.

Приховування гніву: «Ковтання» гніву – свідоме стримування і замовчування. Коли гнів добре «прихований», більшість людей навіть не помічає того, коли розсерджена людина гнівається.

Придушення гніву: Заперечення присутності гніву для інших, та для себе. Гнів може виявлятись у якомусь замаскованому способі.

Визнання гніву: розповідь значимій для вас людині про гнів та причини його виникнення.

Звільнення від гніву: дозвіл виходу гніву без наміру помститися.

Прощення: поглинання будь-якої провини без вимоги справедливості.

ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ

Гнів може виникнути у взаєминах між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми навіть швидше ніж між іншими. У родинах він може не завжди висловлюватись або виявлятись, але спричиняти певне самозахисне дистанціювання . Розсерджена людина може зруйнувати спокій кожного, що потім буде заважати зближенню. Але гнів також важливий для виживання і здоров’я, за умови, що він контролюється і випускається належним чином.


МАТЕРІАЛИ І ПІДГОТОВКА

На початку заняття, залишивши місце зліва від рисок, напишіть на дошці наступне:

  • замінити біль, страх, розчарування та безпорадність

  • стримати людину від порушення особистісного простору

  • бути сигналом до необхідності змін

  • готувати батьків до дій

  • (залишіть вільне місце, яке ви заповните пізніше)

  • заволодіти мисленням та позбавити логіки

  • спотворити здатність батьків адекватно сприймати дійсність

  • передатися дітям і онукам



УРОК

ПОЧАТОК УРОКУ





Привітання і огляд уроку 7

5 хвилин


Ласкаво просимо, шановні батьки! На минулому занятті ми обговорювали різницю між покаранням і вихованням дисципліни. Будь ласка, розкажіть іншим батькам про ситуацію, коли Ви карали свою дитину, або, як Ви її дисциплінували. По можливості наведіть обидві ситуації. Кожен має по хвилині на розповідь.

Через дві хвилини попросіть уваги і зробіть вступ.





Сьогодні ми розглянемо те, що може зруйнувати наші найкращі спроби дисциплінувати дитину, а також переконати її чи нашого супутника життя в тому, що ми їх не любимо. Ці проблеми є наслідком гніву.

c:\users\diana\desktop\parenting curriculum hourglass.png= 5 хвилин

ХІД УРОКУ





Прояв гніву

10хвилин


Зараз,будь ласка, станьте парами один проти одного, відсуньте стільці, якщо вони заважають. Скоротіть відстань у парах до 30 сантиметрів. Нічого не промовляючи, зробіть сердитий вираз і протримайте його протягом 10 секунд. Я слідкую за часом.

Зараз вирішіть між собою, чий вираз був сердитішим. Переможці – підніміть руку. Ви продовжуєте стояти, а інші сідають. Продовжуємо змагатися вже новими парами. Знову надайте вашому обличчю якомога сердитіший вираз. Я слідкую за часом.




Час – 10 секунд

Пауза

Час – 10 секунд






[Продовжуйте змагання поки не буде визначено переможця. Оголосіть його як переможця змагання з найсердитішого виразу і попросіть привітати його оплесками.

[Зараз попросіть кожного повернутись до того партнера, з яким починали змагання. Коли всі будуть готові, попросіть всіх зробити сердитий вираз на п’ять секунд, а потім п’ять секунд посміхатися .

[Сприймайте гумор і коментарі під час цієї вправи і подякуйте кожному за участь.]




Ми продемонстрували, що кожен може виглядати сердитим, навіть якщо не відчуває гніву. Більш важливо зрозуміти, що люди можуть гніватись, але не виглядати сердитим. Але діти якимось чином можуть відчувати, що хтось з батьків сердиться, навіть якщо сам батько або мати не усвідомлюють, що вони гніваються.




[Попросіть всіх повернутися на свої місця перед тим як почати досліджувати шляхи вираження гніву.]

c:\users\diana\desktop\parenting curriculum hourglass.png= 15 хвилин

Підійдіть до дошки і починайте працювати над першим пунктом.

Додайте: «Гнів може» зліва від того, що ви написали до початку заняття.




  1. Гнів для батьків може мати певну користь.

  • Гнів може замінити біль, страх, розчарування і безпорадність.

  • Гнів може стримати людину, коли вона порушує ваш особистісний простір.

  • Гнів може бути сигналом до необхідності змін.

  • Гнів може готувати батьків до дій

5 хвилин

[Запропонуйте батькам утворити групи з чотирьох-п’яти осіб і обговорити позитивні аспекти гніву, коли він призводить до конструктивних дій або вчинків. На це обговорення відводиться п’ять хвилин]

c:\users\diana\desktop\parenting curriculum hourglass.png= 20 хвилин

10 хвилин

Додайте пункт 2.



Напишіть: «Він може» зліва від того, що ви написали раніше.


2. Гнів може бути поганим для батьків.

  • Він може заблокувати мислення батьків і позбавити логіки.

  • Він може спотворити здатність батьків правильно сприймати дійсність .

  • Він може передатися дітям і онукам




[Скажіть батькам, що зараз на прикладі розглянете, наскільки поганим може бути гнів для батьків.]

[Напишіть на дошці:

Інтуїтивні Емоційні Імпульси




[Дайте визначення цим словам:]

  • Інтуїтивні — внутрішні знання, що ґрунтуються на досвіді. Часто не можемо сказати звідки ми це знаємо, але знаємо напевно. Ми впевнені в цих знаннях, навіть якщо інші не згодні.

  • Емоційні — ми майже переконані в цьому, але не можемо дати цьому логічного пояснення.

  • Імпульси — слова або дії, що спричиняють реакцію і які важко контролюються.

Наведіть цей приклад:


Перші 11 років Іван жив в домі, де його тато майже весь час був п’яний. Батько бив маму Івана і його самого, щонайменше один раз на тиждень, поки мати не пішла від свого чоловіка. Іванова інтуїція підказувала йому, що він має захищати свою маму від кожного чоловіка, який наблизиться до їхньої оселі. Як тільки якийсь чоловік звертав увагу на його матір, Іван відразу відчував нудоту. Іван не міг навіть подивитися на чоловіка, тому він ішов до своєї кімнати, сідав на підлогу між ліжком і стіною і накривався ковдрою.




Випадок з Іваном – це крайнощі, але більшість людей мали справу з принаймні одним інтуїтивним емоційним імпульсом. Іван «знав», що кожен чоловік, який цікавиться його мамою – це кривдник, який прагне його побити. І хоч зараз він вже доросліший і може переконати себе в тому, що це не так, його емоційний досвід відкидає його в минуле до тієї схованки, яку він робив собі в дитинстві. Навіть якщо він не повертається до своєї кімнати, він відчуває паніку і неспокій. А,якщо він лише запідозрить, що хтось із чоловіків цікавиться його мамою, його реакція – це миттєвий імпульс, який відгукується нудотою і біллю у шлунку, немов його туди вдарили важкою кувалдою.




[Попросіть батьків протягом п’яти хвилин обговорити питання про те , як вони можуть розпізнати виникнення гніву і визначити способи контролю над гнівом, до того, як він вийде назовні і завдасть шкоди їм самим та оточуючим.]

c:\users\diana\desktop\parenting curriculum hourglass.png= 30 хвилин




Обговорення: дисципліна чи покарання

30 хвилин



А зараз на декілька хвилин об’єднаємось у більші групи до 10 осіб в кожній.

[Попросіть кожну групу обрати того, хто буде занотовувати відповіді, а потім доповість їх всім нам.]

Об’єднайте дві малі групи в більші (до 10 осіб).


Давайте згадаємо, про що йшла мова на попередньому уроці № 7, коли ми обговорювали питання пов’язані з дисципліною:







ВИХОВАННЯ ДИСЦИПЛІНИ

НАМІР

Підготувати до більш відповідальної поведінки у майбутньому

МЕТА

Майбутня поведінка

ЕМОЦІЇ БАТЬКІВ

Любляче піклування

РЕЗУЛЬТАТ У ДІТЕЙ

Повага і відповідальність



15 хвилин

Обговоріть, як саме гнів може завадити вихованню дисципліни з любов’ю і завершитись покаранням.



Завершуємо обговорення. Отже, заслухаємо відповіді, як гнів може завадити вихованню дисципліни. Кожна група представляє по два пункти. [Після того, як усі групи виступили, додайте те, на що вони не звернули увагу.]

[Не поспішайте втручатися, поки батьки не висловлять всі свої думки з цього приводу. Наприклад, батько, який кипить від гніву за якусь провину дитини, не може думати про кращу поведінку в майбутньому.]



А зараз поміркуймо над тим, як запобігти втручанню гніву. Протягом 10 хвилин обговоріть, що можна зробити, щоб гнів не завадив дисциплінувати дитину.

[Запропонуйте батькам скористатись методом мозкового штурму. Після чого попросіть поміркувати як впоратись з власним гнівом і гнівом дитини.]

10 хвилин

Отже, яка група буде відповідати першою?

[Підбадьорюйте і заохочуйте батьків. На всі виступи – 10 хвилин]

c:\users\diana\desktop\parenting curriculum hourglass.png= 60 хвилин

ПЕРЕРВА 10 ХВИЛИН

c:\users\diana\desktop\parenting curriculum hourglass.png= 70 хвилин




Що ми робимо з гнівом

20 хвилин



Добре що ви вже повернулися. Сподіваюсь, що під час перерви ніхто з вас не гнівався.

Існує думка про те, що деякі люди мають гнів, а деякі ні. Насправді всім нам притаманно гніватись, але робимо ми це по-різному. Хтось більше, хтось менше, навіть такі постаті, як мати Тереза та Ісус Христос теж гнівались.

Пишіть на дошці під час розповіді:

Вираження


Дозвольте мені розповісти, що люди роблять з гнівом:

Дехто з нас неналежним чином виявляє свій гнів. Це робиться словами, жестами і діями майже не думаючи, який вплив це може мати на інших.

[Продемонструйте це, промовивши якомога сердитіше і з відповідними жестами]“Коли я бачу твою кімнату в такому стані, мене починає трясти!”




Проблеми с таким проявом гніву наступні:

  1. Ми часто ранимо людей, яких ми любимо.

  2. Запальність зростає, щоб відчути, що ми досягли бажаного. Ми сердимось все більше і частіше, наносячи рани вербально, а іноді й фізично.

  3. Ми пригальмовуємо власну зрілість.

  4. Ми завдаємо шкоди своєму супутнику життя і нашим дітям у дитинстві, тим самим віддаляючи їх від нас, коли вони дорослішають.

  5. Ми руйнуємо власне тіло через: збільшення артеріального тиску, кров’яні судини звужуються і блокуються, виникають проблеми з травленням; гнів дуже шкідливий для нас, особливо якщо він хронічний!

Приховування

Дехто з нас приховує свій гнів. Ми свідомо намагаємось не висловлювати його. Ми немовби «ковтаємо» його. Коли гнів добре прихований, більшість людей навіть не помічає, що розлючена особа є сердитою.

[Продемонструйте це так: складіть руки на грудях і ходіть по класу з кам’яним обличчям мовчки.]




Проблеми, що виникають з прихованим гнівом:

  1. Ми часто віддаляємось від людей, яких любимо. Вони знають, що ви гніваєтесь, але навчені триматися осторонь, поки ваш гнів не вщухне.

  2. З часом все важче і важче вгамувати гнів, тому що до невгамованого гніву додається новий.

  3. Ми все більше схиляємось до емоційної загальмованості, нас лякають зміни, втрачається креативність.

  4. Наші діти і супутник життя відчувають наш гнів, тому відвертість і відкритість у стосунках знижується.

  5. Ми руйнуємо свій організм таким же чином, як і коли висловлюємо свій гнів, але повільніше! Такий гнів є особливо шкідливим для нас, оскільки може перетворитися у хронічний!

Придушення

Дехто з нас намагається придушити гнів. Підсвідомо ми робимо це, заперечуючи наявність гніву спершу для себе, а потім і для інших. Але він не випаровується сам по собі, і ховається десь в глибині нас, і де саме ми не відчуваємо або не знаємо. Потім він може виявлятися у якийсь замаскований спосіб так, що ніхто не може розпізнати, що це – гнів.

[Продемонструйте на прикладі: почніть ходити по класу, усміхаючись лише губами, а не очима.]




Проблеми придушеного гніву:

  1. Ми не усвідомлюємо, що ми сердимось, тому не визнаємо потреби як вгамувати біль, засмучення, відчуття безсилля і пов’язаного з ним сарказму, прискіпливістю, цинізму і часто надмірній роботі.

  2. З часом ми втрачаємо своє справжнє «я» і намагаємось жити так, як ми вважаємо за правильне.

  3. Ми обмежуємо стосунки з людьми, які на наш погляд, не сприймають наші думки, а потім і взагалі відмовляємось від таких людей.

  4. Боїмося бути відкритими до дітей чи супутника життя, оскільки не бажаємо втратити контроль над ситуацією.

  5. Фізична шкода нашому організму є більшою при прихованому гніві. Ми не знаємо, де знаходиться наш внутрішній гнів, тому не потрібно «заштовхувати» його ще глибше. Але він таки існує і може нас іммобілізувати у кризовій ситуації.

Визнання

Дехто з нас визнає і сповідає свій гнів. Ми можемо розповісти комусь, хто є важливим для нас: супутнику життя, близькому другу, родичу або Богу про наш гнів. Визнайте наявність гніву та розкажіть про нього.

[Продемонструйте на прикладі:підійдіть до когось із батьків на першій парті і скажіть йому спокійним тоном, але так, щоб почули і інші]

Коли я бачу твою кімнату у такому стані, то відчуваю гнів і смуток, тому що думаю, що не достатньо дисциплінував тебе. Я боюсь, що твоя неохайність завдасть тобі шкоди, коли ти станеш дорослим. ”






Проблеми з визнанням гніву:

  1. Ми маємо визнати, що ми не досконалі, і навіть часом незрілі, та все ж боремося з проблемами життя. Ми цілком звичайні, хоч і хотіли б здаватися героями.

  2. З часом ми хочемо гніватись рідше, але люди чи події часто знаходять нові шляхи «запуску» гніву з приводу нових, а іноді недостатньо випущених старих обставин гніву.

  3. Ми стримуємо потребу визнавати гнів, який ми вже визнавали до цього і дратуємось самі на себе, коли гніваємось на те, що, на нашу думку, вже не повинно викликати наш гнів.

  4. Якщо наші діти і, можливо, супутник життя намагається визнавати і сповідати свій гнів, нам необхідно виявляти співчуття.

  5. Ми мінімізуємо фізичний вплив гніву на наш організм, якщо будемо визнавати його.

c:\users\diana\desktop\parenting curriculum hourglass.png= 90 хвилин




Розпізнання і визнання гніву

15хвилин


[Підійдіть до дошки, на якій написані чотири способи, за допомогою яких люди справляються з гнівом.]

Ми розглянемо різні способи вирішення питання гніву. Я вважаю, що ви вже вирішили, який із них найбільш притаманний саме вам. Ось декілька відповідей на типові запитання батьків:




  1. Іноді люди використовують більше, ніж один спосіб для того, щоб впоратись з гнівом, але один залишається домінуючим. Якщо ви не впевнені який саме ваш спосіб, запитайте людей, які вас добре знають.



  1. Той спосіб, за допомогою якого ви справляєтесь з гнівом, можна змінити. Це потребує часу і зусиль. Найкраще досягти змін в оточенні друзів, яким ми довіряємо і які можуть ризикнути, сказавши нам правду, навіть коли знають, що сказане нам не дуже сподобається.



  1. Я не психолог, і можливо не зможу відповісти на деякі ваші запитання (якщо Ви не психолог), але можливо, вам щось не зрозуміле із сказаного і тому потрібно щось повторити, або ми разом можемо спробувати дати відповідь та пояснити на прикладах. Отже, чи є запитання?




[Якщо питання надто складне, щоб відповісти повторивши вже сказане або знайти відповідь з допомогою інших батьків, порадьте запитуючому звернутись до психолога.]

Коли всі розмістилися в кутах –


[Коли запитань більше не має, або через п’ять хвилин, відведених на відповіді, означте 4 кути кімнати: КУТ ВИРАЖЕННЯ, КУТ ПРИХОВУВАННЯ, КУТ ПРИДУШЕННЯ і КУТ ВИЗНАННЯ.

[Попросіть кожного взяти стілець і сісти у відповідний кут, утворивши кола. Коли всі розсілися дайте наступну інструкцію:]

15 хвилин


Протягом наступних 15 хвилин обговоріть у колі те, як Ви справляєтеся з гнівом, чи цей метод є для вас ефективним. По-друге, обговоріть як Ви реагуєте на людей з іншими проявами гніву. Розраховуйте час так, щоб кожен мав можливість висловитись.




[Попросіть уваги. Після припинення розмов, скажіть наступне:]

А зараз встаньте і вийдіть на середину кімнати. Протягом наступних п’яти хвилин поговоріть з кимось з іншого кола про те, як люди з різними домінуючими способами прояву гніву (ВИРАЖЕННЯ, ПРИХОВУВАННЯ, ПРИДУШЕННЯ, ВИЗНАННЯ) впливають на вас?




Позбався гніву!

5 хвилин


Є ще одна думка щодо гніву: ми можемо звільнитись від нього. Ми можемо випустити його, не завдавши шкоди нашим близьким, чи нашому організму.




Для того, щоб продемонструвати як це можна зробити, візьміть в руку щось таке із кишені або сумочки, що не розіб’ється, наприклад, ключі.

[Дайте на це декілька секунд.]




Тримайте цю річ на долоні, повернутій догори, а потім стисніть пальці в кулак. Рука простягнута. Ви тримаєте цю річ так, як ми часто утримуємо гнів у своєму серці.

Починайте розгинати пальці один за одним. Звільнення від гніву потребує певних зусиль і рішень.

А зараз поверніть долоню вниз і хай ця річ впаде на підлогу. Ви щойно позбавились символу свого гніву.

Цю просту вправу Ви можете виконувати вдома, коли сердитесь. Приділіть їй трохи більше часу, ніж ми тут, і Ви відчуєте, як гнів залишає Ваше тіло.




А зараз беремо стільці і повертаємось на свої місця.

c:\users\diana\desktop\parenting curriculum hourglass.png= 110хвилин

ЗАВЕРШЕННЯ ЗАНЯТТЯ





Як просити вибачення

10 хвилин



Завершуючи урок, необхідно згадати ще один компонент для подолання гніву. Цей компонент – прохання про вибачення за гнів.

Іноді люди просять вибачення за слова, які вони сказали у гніві, або за вчинки, які вони скоїли у гніві, але дуже рідко просять вибачення за сам гнів. Ми схильні думати, що у нас є право тримати гнів. Але, як ми вже згадували, гнів шкодить нам та тим, хто нас оточує.




y

Будь ласка, відкрийте Ваші батьківські щоденники на новій сторінці і протягом п’яти – восьми хвилин напишіть можливе прохання про пробачення за уявний гнів на особу, яка сидить поруч з вами.






Запрошення на наступний урок


Наше наступне заняття буде останнім із цієї серії. Ми вже розглянули багато різних тем, що пов’язані з батьківським вихованням. Але ви можете запитати: «Як надати більше прав та відповідальності нашим дітям коли вони дорослішають?» Наступного разу ми розглянемо це питання та деякі інші.


Дата: _____________

Час: _____________

c:\users\diana\desktop\parenting curriculum hourglass.png= 120хвилин

ДОДАТКОВІ МАТЕРІАЛИ

ДИВИМОСЬ ГЛИБШЕ





Чи ви помітили, що значно легше висловлювати гнів близьким людям, ніж тим, кого ми не знаємо або тим, хто не є частиною нашого повсякденного життя? Чому так мало людей наважуються висловити свій гнів своєму начальнику? Можливо тому, що не хочуть втратити своє робоче місце? Ми не часто бачимо як дорослі кидаються один на одного, хіба що якщо хтось з них зловживає алкоголем. Чому тоді дорослі виходять із себе стосовно до маленької дитини або підлітка?




Звичайно, малі діти чи підлітки, навіть більше за дорослих, можуть викликати злість і роздратування. Та хіба такий гнів не подібний до полум’я, яке намагаються загасити бензином? У 4-ому розділі першого послання Петра йде мова про те, як вгамовувати гнів, що полихає в нас.




У вірші 7 читаємо: «Кінець же всьому наблизився. Отже, будьте мудрі й пильнуйте в молитвах!». Це послання апостол Петро написав незадовго до того, як Єрусалим був зруйнований римським імператором Титом у 70 році н.е. Інші автори Нового Заповіту також припускали можливість кінця. Це не тому, що вони були погано інформовані або помилялись. Упродовж всієї історії було важливо жити, заглядаючи у вічність, оскільки це надає більшого змісту нашому життю. Петро пише: «Тому будьте мудрі і пильнуйте….» Якщо застосувати цей наказ щодо гніву, ми маємо контролювати гнів, а не давати йому керувати нами. Коли нас поглинає гнів, ми вже не можемо бути мудрими. Ми реагуємо не думаючи. Ми не контролюємо почуття гніву, коли воно спалахує. Петро дає нам пораду, як бути мудрими і пильними – молитися. Це не означає, що ми не можемо молитися, коли гніваємось. Фактично, коли ми відчуваємо, що в нас починає розгоратися гнів, якщо ми помолимось саме про гнів, Бог дасть пораду і вилікує рану нашої душі.




У 8 вірші читаємо: «Найперше майте щиру любов один до одного, бо любов покриває багато гріхів.» Поліція і сапери мають пристрій-контейнер, який іноді називають «блокатор небезпеки». Коли неможливо розмінувати бомбу, її обережно кладуть у цей контейнер і потім підривають. Цей блокатор побудований із міцних сталевих стінок, які неможливо розірвати, а верхня частина відкрита таким чином, щоб випуск енергії спрямовувався вгору, а не знищував все навкруги. Глибока любов – це блокатор небезпеки і шкоди. Вона поглинає вибух роздратування, злості, і не дає все спрямувати на дитину або супутника життя. Подібно до «блокатора шкоди», любов випускає енергію гніву, не притримуючи її всередині.




Бог знає, що його люди можуть бути сердитими, засмученими, розчарованими, переляканими і безсилими. Про це Петро згадує у наступному уривку: «Улюблені, не дивуйтесь огневі, що вам посилається на випробування, немовби чужому випадку для вас. Але через те, що берете участь в Христових стражданнях, то тіштеся, щоб і в з’явленні слави Його раділи ви й звеселялись.» (1 Петра 4:12-13). Це чудово, бо як сказано у посланні до Римлян 5:5: «… бо любов Божа вилилася в наші серця Святим Духом, даним нам».


8 -



База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка