Урок Брати Грімм відомі збирачі німецьких народних казок. Поняття про сюжет та композицію твору



Скачати 51.06 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір51.06 Kb.


Урок 4. Брати Грімм — відомі збирачі німецьких народних казок. Поняття про сюжет та композицію твору .

Якоб (1785-1863) і Вільгельм (1786-1859) ГРІММ.

У будь-якому куточку світу важко знайти людину, яка б нічого не чула про німецьких учених і письменників братів Грімм. Збірки їхніх казок є й у багатьох українських родинах і бібліотеках. Але що ми знаємо про цих братів-німців? Що примусило вчених-філологів займатися збиранням таких «недорослих, дитячих творів, як казки?

Народилися брати в провінційному німецькому містечку Ганау в родині юриста. У 1796 році батька не стало, а в матері на руках залишилося шестеро дітей, яких треба було не лише нагодувати, а й дати їм пристойну освіту. Але світ не без добрих людей. На допомогу родині Грімм прийшла їхня тітка, сестра матері, на гроші якої брати й навчалися.В сім"ї було п"ятеро синів та маленька донька. Якоб та Вільгельм - старші.

У 1801 році велика дружня родина перебирається до Штайнау, на батьківщину батька. Вони оселяються в старому будинкові, де, за переказами, темними глухими ночами вешталися привиди. Це дуже захопило уяву братів-фантазерів, а ще вони любили бігати до міської брами, біля якої з-під землі било два джерельця і куди, як говорили дорослі, лелеки приносили дітей; подобалося їм гуляти в міському саду, який називали "бджолиним раєм".

Але всі казки дитинства скінчилися, коли одинадцятирічний Якоб зробив у сімейній Біблії запис про смерть батька. В Європі в цей час розгоралося полум"я наполеонівських війн, які не обминули й Німеччину. Сім"я Гріммів переживала велику скруту. Їм так потрібна була на той час якась казкова фея, котра змогла б відвести біду від сім"ї. І такою доброю феєю для братів Грімм на довгі роки стала сестра їхньої матері. Саме вона допомогла дати дітям освіту. Якоб і Вільгельм навчалися спочатку в місті Кассель, в ліцеї, який вони змогли закінчити за чотири роки замість семи. А потім вони стали студентами Марбурзького університету, де вивчали за сімейною традицією юриспруденцію. Та набагато більше їх цікавили середньовічні поеми й перекази, які вони знаходили в старовинних рукописах. Однак цілком поринути в улюблену справу брати Грімм не мали можливості, оскільки слід було думати про хліб для всієї родини. До того ж Вільгельм дуже часто хворів, тому Якобу доводилося працювати за двох.

У 1801-1807 роках з"явилися перші статті Якоба та Вільгельма Гріммів, а в 1811 році й перші книжки. Іноді вони підписувалися іменем одного з братів. Але якщо роботу неможливо було розділити, вони просто ставили під твором два слова "Брати Грімм".

А вчилися вони надзвичайно добре, тож закінчили ліцей майже вдвічі швидше, ніж їхні ровесники. Потім було навчання на юридичному факультеті університету, адже їхній батько був правником, і матері дуже хотілося, щоб сини пішли його шляхом... Проте Якоб і Вільгельм обрали для себе іншу долю.

Усе життя брати були нерозлучні. "Ми з тобою ніколи не розлучимося!", "Ми так звикли до нашої співдружності, що розлука для мене схожа на смерть". Це рядки з листів Вільгельма та Якоба один одному. Тільки дружба допомогла їм пережити вигнання з Геттінгенського університету, яке сталося через те, що брати підтримували ідеї свободи та конституції. Праця допомогла вижити. Брати стали членами різних наукових товариств, національних академій. Вони підготували багато важливих наукових робіт, які актуальні й донині: "Німецька граматика" у 4-х томах, багатотомний "Словник німецької мови", "Німецька міфрлогія", "Німецькі героїчні казки".



Брати були зовсім не схожими один на одного - серйозний, завжди задумливий Якоб і м"який, романтичний Вільгельм (у студентські роки їх називали "Старий" і "Малюк").

Їх розлучила смерть: хворобливий Вільгельм помер раніше. Та поховані вони разом на Берлінському цвинтарі. На скромних надгробках викарбувані лише їхні імена, без усяких титулів.

А найкращою пам"яттю про них стало те, що вже кілька століть діти всього світу залюбки читають записані ними казки. "Пані Метлиця", "Горщик каші", "Заєць і їжак", "Бременські музиканти", "Дурний Ганс", "Золотий гусак", "Король Дроздоборід", "Снігуронька", "Попелюшка" - чудові, чарівні, прекрасні твори.

На той час німецькі землі були роздріблені, пошматовані на окремі графства та князівства. Іноді для того, щоб приїхати на гостини до родичів чи знайомих, теж німців, потрібно було перетнути кілька кордонів, неначе під час подорожі в якісь надзвичайно далекі, чужі краї. Але спільні мова й усна народна творчість об'єднували жителів окремих німецьких земель у єдину націю. Можливо, саме через це німці й уціліли як народ у бурхливих вирах історії.

Отож, попри штучно створені кордони, німці відчували себе єдиним народом, що прагнув не лише об'єднатися, а й звільнитися від іноземного панування. Бо саме тоді, на початку XIX століття, німецькі землі були окуповані військами французів під проводом Наполеона. Звичайно, німці не могли протистояти одній із кращих на той час армій світу. Багато хто з них навіть служив у французів, як, наприклад, Якоб Грімм. Тож посилена увага німецьких письменників до фольклору, який був для них символом національної ідеї, стала своєрідним виявом їхніх визвольних прагнень.

До цієї копіткої роботи долучилися і брати Грімм. Вони вирушили на пошуки народних скарбів, аби «розбудити сплячі у віках твори, воскресити любу серцеві мудрість давнини, що дрімала у затінку». Для цього їм не потрібно було їхати за тридев'ять земель. Десь зовсім поруч: у сусіда-аптекаря чи в кабінеті поважного чиновника, у салоні шляхетної красуні або на кухні заможного господаря, на багатолюдному майдані біля церкви чи в бідній халупі самотньої вдови-селянки, — брати визбирували дорогоцінні перли — народні казки та перекази, які були для них виявами народного духу. До цієї справи долучилися також друзі та знайомі братів Грімм. Отож у 1812 році Якоб і Вільгельм змогли випустити у світ свою першу збірку «Дитячі і родинні казки», до якої ввійшло 100 творів, а за два роки вийшов другий том, що містив 70 казок. 1822 року книга побачила світ в остаточній редакції. Німці, а разом із ними весь світ, дізналися про історії хороброго кравчика і короля Дроздоборода, бременських музик і Гензеля та Гретель.

Збірки казок братів Грімм примусили «дорослого» читача подивитися на казку як на серйозну літературу, як на вияв історичної народної пам'яті, що пов'язує прадавні часи із сучасністю, поєднуючи їх в одне ціле. До речі, саме брати Грімм надрукували середньовічні німецькі оповідки про Райнекелиса, «родича» французького лиса Ренара.

Людині, необізнаній із літературою і фольклором, може здатися, що збирання німецьких народних казок братами Грімм було легкою працею і їм просто поталанило, бо ніхто не здогадався цього зробити до них. Але це не так. Якщо якусь казку розкаже лише одна людина, все зрозуміло. А що робити, якщо ту саму казку оповість декілька осіб і кожна по-своєму? Який з-поміж почутих варіантів обрати, якщо ту саму казку записали з вуст неосвіченої селянки і вишуканої пані, або якщо та сама казка у різних селах оповідається по-різному? То де насправді народна казка? Тож заслуга братів Грімм полягає не тільки в тому, що вони зібрали німецькі казки. Прагнучи зберегти своєрідність народної фантазії та мови, вони першими в історії літератури почали серйозно, по-науковому вивчати усну народну творчість.

К оли хочуть щось похвалити, кажуть: «Це як у казці». Часто також доводиться чути: «Це як казка братів Грімм». І це — найвища похвала невтомним збирачам і упорядникам казок німецького народу.





Запам`ятай!!!

Якоб та Вільгельм Грімм - збирачі німецького фольклору. (Брати Грімм, які жили наприкінці XVІІІ - на початку XІX сторіччя, дуже цікавилися німецьким фольклором. Вони збирали та записували народні казки. У своїх записах казок вони намагалися якомога точніше передати народну мову, відобразити народне розуміння щастя, добра та зла. Завдяки копіткій праці вчених понад двісті народних казок стали доступними для всіх. Одна з цих казок - "Пані Метелиця".)


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка