Урок Четверта заповідь: Божий день неділя. Бабуся : Онучку! Василю! Годі спати! Прокидайся! Уже ранок давно. А сьогодні особливий день, не схожий на всі інші



Скачати 29.92 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір29.92 Kb.
Ясла. Урок 9. Четверта заповідь: Божий день – неділя.

Бабуся:

Онучку! Василю! Годі спати! Прокидайся! Уже ранок давно. А сьогодні - особливий день, не схожий на всі інші.


Василько: (на цих словах підводить голову)

Так? А який такий особливий день? Чим він особливий?


Бабуся:

Сьогодні – неділя!


Василько: (остаточно підводиться)

Не-діля?.. Не-діло… Ааа! Це означає, мабуть, що сьогодні не треба робити діло… Це день неробства, так? День ледарства?
Бабуся:

Ні, Васильку. У ледарстві немає нічого особливого. А сьогодні день – справді особливий, ти ж чув?
Василько:

Ну, тоді поясни, бабусю, що в цей день треба робити, а що не робити?
Бабуся:

Добре, слухай і запам`ятовуй. У звичайні дні люди зайняті своїми звичайними справами: навчаються в школі, працюють у полі або на заводі, щось конструюють, будують, шиють, прибирають, - цілими днями зайняті. Але наступає неділя, і тоді люди мусять перестати робити ці справи, зупинитися,  заспокоїтися та підвести очі до неба і згадати Того, Хто на них звідти дивиться.
Василько:

А я знаю, про Кого ти, бабусю! Це Бог на нас дивиться з неба!


Бабуся:

Правильно, онучику. Він на нас постійно дивиться, а ми забуваємо на Нього подивитися: весь час бігаємо, чимось зайняті. От тому час від часу і настає такий особливий день, коли ми навмисно нічого не робимо, щоб ніякі справи не заважали нам згадати про Бога: про те, що Бог створив і подарував нам чудовий світ, про те, що Він дуже любить нас і чекає, щоб ми до Нього прийшли.


Василько:

Бог нас чекає? Бабусю, ну-то підемо до Нього!


Бабуся:

Давай, Васильку, підемо. В неділю рано вранці всі встають та йдуть у Божий дім, який називається - Церквою або Храмом. Там, у храмі, звідусіль на нас дивляться добрі очі ангелів, які дуже раді, що ми прийшли. Крім нас у храм в неділю приходить ще багато людей.


Василько:

Так? То значить, і мама з татом підуть?


Бабуся:

Аякже? Обов`язково!


Василько:

І сестричка Оленка?


Бабуся:

Безумовно! У неділю ми всією сім`єю дружно йдемо до храму, разом молимося, дякуємо Бога за все: за наше життя, мир, здоров`я, за наших батьків і друзів.


Василько:

Бабусю, пішли скоріш, подякуємо Богу!


Бабуся:

Ну, добре-добре! Не так швидко, я ж за тобою не вженуся! :) А ще, Васильку, ми коли прийдемо до храму, то Бог нас буде пригощати!


Василько:

Пригощати? Чим?


Бабуся:

Господь, щоб ми Його не забували,  заповів нам, приходячи до храму, куштувати Божий хлібчик, який дає нам священик із чаші.


Василько:

Ага! Я тепер зрозумів, що минулий раз батюшка давав Оленці з ложечки в ротик.


Бабуся:

Божий хлібчик особливий, святий, він називається – ПРИЧАСТЯ. Це Сам Бог годує нас небесною їжею, щоб ми були добрими і хорошими. Вийшовши після Причастя із Божого Храму, ми несемо в собі цю маленьку Божу часточку і нам хочеться робити багато добрих справ…


Василько:

Я знаю яких! - слухатися маму і татка, провідати когось, комусь допомогти, щось комусь подарувати…


Бабуся: (посміхаючись)

Так, Васильку - тобто понести часточку Божого щастя іншим людям і поділитися з ними. І так, почавши в неділю, треба робити добрі справи і в усі інші дні - все своє життя. Тоді і нам, і всім навколо буде дуже добре жити.


Василько:

Я все зрозумів, бабусю. Ми будемо ходити до церкви кожної неділі – на зустріч із Богом. Пішли!


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка