Урок цінність й неповторність життя І здоров’я людини



Сторінка5/7
Дата конвертації26.02.2016
Розмір1.76 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

Фізкультхвилинка.

IV. Закріплення вивченого матеріалу.

  1. Робота в зошиті.



  1. Творча робота.

Продовжіть казку.

Сашко – сучасний хлопець. Він і дня і не може прожити, щоб не подивитись улюблений фільм по телевізору чи не написати смс-повідомлення своїм друзям, які проживають у сусідньому під’їзді. А про його залежність від соціальний мереж хто тільки не знає? Усі рідні, друзі, вчителька у школі роблять зауваження. Але де там, Сашко просто живе у віртуальному світі і товаришує із віртуальними друзями.

Одного разу, хлопчик знайшов в Інтернеті цікаву програму, яка дозволяла мандрувати у часі. Хлопчик, довго не роздумуючи, натиснув старт і машиною часу його перенесло у часи, коли ніхто й гадки не мав, що таке телевізор, комп’ютер чи мобільний телефон…

Придумайте продовження історії. Дайте відповіді на запитання:

Як ви думаєте, як почувався хлопчик у такому середовищі?

Чи змінив він думку про роль ґаджетів після повернення додому?

Які розваги йому запропонували діти того часу?


  1. Перегляд відеоролика «Допомога Тараса українській армії» (матеріал на диску).

Як ви оцінюєте такий вчинок хлопчика?

Як би ви вчинили на його місці?



    V. Підсумок уроку.

    У чому полягають переваги користування ґаджетами?

    Яку шкоду можуть завдати телевізор, комп’ютер, мобільний телефон?

    Про які правила роботи з електронними приладами потрібно пам’ятати?



    УРОК 16. Вплив реклами на рішення і поведінку людей

    Мета. Ознайомити учнів із видами реклами; вчити розпізнавати шкідливий вплив реклами на здоров’я людей; виховувати прагнення створювати соціальну рекламу для суспільства.



    Обладнання. Колаж «Реклама», підручник, робочий зошит.

    Хід уроку

    І. Організаційний момент.

    ІІ.Повторення вивченого матеріалу.

    Ґаджети, які людина використовує у повсякденному житті – це …

    Користь у використанні елекртонних приладів полягає у …

    Тривалий перегляд телепрограм, роба за комп’ютером чи на телефоні впливає негативно на здоров’я людини, а саме: …

    ІІІ. Вивчення нового матеріалу.


  1. Оголошення теми і мети уроку.

  1. Робота із підручником.

    Читання та обговорення статті а с. 79-80 про рекламу.

    – Що таке реклама?

    – Якою буває реклама?

    – Що таке соціальна реклама?



  1. Бесіда.

Щодня ми бачимо рекламу по телевізору, одержуємо рекламні листівки у поштових скриньках, на вулиці.

  1. Чи слід вірити всьому, що говорять і пишуть у рекламі?

  2. Чому не слід повністю довіряти під час прийняття рішень побаченій або почутій рекламі? Доведіть це.

    У рекламі, яка спрямована дитячу аудиторію, дуже знімають дітей-акторів старших, аніж цільова аудиторія. Так, наприклад, у рекламі для дітей вашого віку беруть участь діти 11 або 12 років. Рекламодавці використовують образ старшої дитини як ідеал, до якого повинні прагнути молодші. Американські психологи з’ясували, що більшість дітей не можуть критично ставитися до побаченого у реламному ролику, таким чином повністю довіряють їй.

    Часто діти не розуміють для чого їм та чи інша розрекламована річ, а коли вони її все ж отримують – цінують себе набагато більше. Тобто новинка із реклами підвищує самооцінку.

    Реклама – ненадійний порадник. Вона заохочує купувати речі, які вам не потрібні, або продукти, шкідливі для здоров’я. Тому ви повинні розібратися і зрозуміти, що добре, а що – погано. І після цього самостійно прийняти правильне рішення.

    – На рекламу яких речей, предметів ви звертаєте увагу найчастіше?

    Чому?


  1. Робота у підручнику.

    Розгляньте фото реклами на с. 79-81.

    Визначте, яка реклама корисна, а яка шкідлива? Чому?

    Учні складають пам’ятку про шкоду реклами.


  1. Робота в малих групах.

    Складіть антирекламу на вживання шкідливої їжі, наприклад, газованих напоїв, їжу із фаст-фуду, чіпси, сухарики.

    На виконання завдання відподиться 5 хв. Після цього групи презентують свою антирекламу. Відбувається колективне обговорення,



  1. Робота в парах.

    Учням роздаються картки із зображенням корисної реклами. Діти повинні визначити користь від такої реклами.

(Наприклад,завдяки рекламі ми дізнаємося про новинки споживчого ринку; отримуємо інформацію про новий товар;деяка рекламні ролики вчать нас правильній поведінці (режим дня, допомога батькам, особиста гігієна, турбота про близьких тощо).

    Фізкультхвилинка

    ІV. Закріплення вивченого матеріалу.

  1. Робота в зошиті.

    2. Читання й обговорення вірша Л. Вознюк «Сергійко і реклама»

    Дивились чіпси на Сергійка

    Із реклами підсмажені,

    З рум'яними боками.

    Хотілось бігти і одразу купувати.

    та навіть дозволу у мами не спитати.

    В рекламі дружно чіпсами хрумтіли,

    хвалили, насолоджуючись їли.

    Із шинкою та сиром, із грибами просили:

    «З'їж їх, не запитуй в мами!»

    Але Сергійко впевнено тримався

    І на спокуси чіпсів не піддався.

    Засвоїв, що навчають не реклами,

    а в школі та поради тата й мами.


  • Що допомогло Сергійку не піддатись рекламі та не купити чіпси?

    Перегляд реклами «Відпочинок у Карпатах» (матеріал на диску).



    V. Підсумок уроку

    Про що ви дізнались на сьогоднішньому уроці ?

    Що таке реклама?

    Яку рекламу називаємо корисною ,а яку шкідливою?

    Чи можна повністю довіряти рекламі при прийнятті рішень?

    УРОК 17. Інфекційні хвороби, що набули соціального значення


Практична робота. Моделювання ситуації звернення за телефонами довіри.

    Мета. Формувати уявлення про окремі інфекційні хвороби (туберкульоз, ВІЛ/СНІД), що набули соціального значення; надати учням об'єктивні, відповідно до віку, знання про зниження ризику зараження ВІЛ/СНІДом, формувати настанови щодо здорового способу життя і навичок відповідальної поведінки; ознайомити із медичними установами, які знаходяться поблизу населеного пункту/мікрорайону.

Обладнання. Записи на дошці, підручник, робочий зошит.

Хід уроку

I. Організаційний момент.

II. Повторення вивченого матеріалу.

Бліц-опитування.

Реклама –­ це …

Реклама корисна тим, що …

Шкоду реклама може мати, якщо …

III. Вивчення нового матеріалу.


  1. Оголошення теми і мети уроку.

  2. З'ясування рівня знань учнів про ВІЛ/СНІД.

  3. Розповідь.

У середині минулого століття ніхто і не здогадувався, що колись з’явиться хвороба, яка здатна знищити імунітет людини і ліків від якої не буде. Перші випадки цієї хвороби були виявлені у США, у 1981р. Інфіковані втрачали здатність опиратися інфекціям і вмирали від невідомої хвороби, яка вражала імунітет людини. Ця хвороба – СНІД (синдром набутого імунодефіциту). Через два роки вчені з’ясували, що збудником СНІДу є вірус ВІЛ, який руйнує імунітет людини і вона стає безсилою перед будь-якою хворобою.

На сьогодні існує багато лікувальних препаратів для боротьби з інфекціями, зумовленими СНІДом. Лікарі та вчені з всього світу намагаються знайти вакцину, яка б могла захистити людей від ВІЛ, але поки що безрезультатно.

Важливо знати, як визначати заражена людина ВІЛ, чи ні. Для цього потрібно здати аналіз кров, бо саме у ній утворюються антитіла, які реагують на різні віруси. Якщо у медичній лабораторії у крові було виявлено антитіла до вірусу ВІЛ, то це означає, що в організм людини потрапила інфекція. На перших порах інфікована людина почувається зовсім здоровою, хоча можливі ознаки легкої застуди. Вірус ВІЛ майже «спить», тому людина не підозрює, що інфікована. З часом (3-7 років) вірус набирає сили, все більше руйнує імунну систему, тоді людина починає хворіти на СНІД. Тоді організм людини втрачає здатність опиратися різним інфекціям – грипу, застуді та іншим, тому людина помирає не від СНІДу, а від інфекцій, з якими її організм не може боротись.

Перегляд відеоролика «Правда про ВІЛ» (матеріал на диску).



  1. Робота з підручником.

Прочитайте на с. 84 правила, які допоможуть уберегтись від небезпечної хвороби.

  1. Які правила ви запам’ятали?

  1. Практична робота.

ВІЛ інфікована людина потребує особливої підтримки, часто психологічної, а також уваги близьких і рідних людей. В Україні діє спеціальна телефонна лінія довіри з проблем ВІЛ/ СНІДу. Зателефонувавши туди, можна дізнатись як захистити себе від інфікування, допомогти собі та близьким людям, якщо інфекція вже потрапила у організм людини. А також отримати допомогу кваліфікованих лікарів та психологів?

Телефон довіри з проблем ВІЛ/ СНІДу 0-800-500-451 (записати на дошці).

У парах розіграйте діалоги звернення за телефоном довіри.


  1. Робота з підручником.

Чи чули ви коли-небудь про ще одну інфекційну хворобу – туберкульоз?

Читання статті про туберкульоз с. 82.

Перегляд відеоролика «Вся правда про туберкульоз. Основні симптоми» (матеріал на диску).

– Яка бактерія є збудником хвороби туберкульоз?

– Яких рекомендацій слід дотримуватись, щоб не захворіти на туберкульоз?


  1. Бесіда.

З раннього дитинства дітям роблять щеплення, які допомагають організму людини виробляти антитіла проти збудників різних захворювань, наприклад туберкульозу.

Багато людей відмовлялись від щеплень. Деякі боялись, дехто вважав, що це від нечистого. Одного разу королева Англії погодилася, щоб їй зробили ще­плення і наказала розповісти про події усім людям, по всіх країнах світу.

Після цього випадку люди перестали боятись щеплень і багато інфекційних хвороб були переможені, а люди вилікувані тому не варто боятись щеплень! Вони вірні охоронці здоров'я людини.

Куди потрібно звернутись, щоб зробили щеплення?

Чи знаєш ти, де знаходиться твоя дільнична поліклініка?

IV. Закріплення вивченого матеріалу.


  1. Робота у зошиті.



  1. Бесіда.

Які поради лікаря треба пам'ятати, щоб не заразитися СНІДом, туберкульозом?

  1. Розв’язання ситуацій.

Однокласники не хочуть сидіти за одною партою з дитиною, яка хвора на СНІД.

На уроці фізкультурі дитині, хворій на СНІД, однокласники не дозволяють гратись разом із іншими.

Висновок: немає таких причин, через які ми маємо право принижувати ВІЛ-інфікованих людей. у своєму житті вони отримали і без того важке випробування хворобою. Треба бути милосердними та толерантними із такими людьми.

Фізкультхвилинка.

V. Підсумок уроку.


  • До яких хвороб відноситься такі захворювання як СНІД, туберкульоз, лихоманка Ебола?

  • Коли можна заразитись ВІЛ-інфекцією?

  • Які ляхи зараження туберкульозом?

Чому СНІД, туберкульоз, хвороба Ебола – це небезпечні хвороби,які набули соціального значення?

    УРОК 18. Гуманне ставлення до людей з особливими потребами

Практична робота. Моделювання ситуацій допомоги людям з особливими потребами.

    Мета. Формувати уявлення про людей з особливими потребами та необхідність гуманного ставлення до них; ознайомити із способами допомоги людям з особливими потребами; виховувати почуття милосердя, гуманного ставлення до людей, які мають проблеми зі здоров’ям.

    Обладнання.

    Хід уроку

    І. Організаційний момент.

    ІІ. Актуалізація опорних знань.

    Робота з віршем.



Поет в калясці

Сиджу в колясці, так собі сиджу.

Проходять люди, поглядають косо.

А що я їм у відповідь скажу?

Для них мій голос зовсім безголосий.

Усі здорові, ну а я – такий.

Інакше жити між людей не можу.

Але мій дух незламний і палкий –

У ньому сила невичерпна, Божа.

Ніхто не знає, що в моїй душі.

Ідуть, минають, поглядають косо.

Не доброту від вас я залишив,

А біль, який зневірою голосить.

Хтось кине гривню, щоби я не вмер.

А хтось копійку тицьне мені в зуби.

Такий народець "добрий" є тепер:

Не дасть померти, але словом згубить.

Та я із тих, що гніву не несуть,

Навіть тоді,коли життя не вдасться.

І попри всю зухвалу мою суть,

Пишу відверто: "Я – поет в калясці!"


    Ю.Тітов

    – Про що розповідається у вірші?



  1. Чи правильною була реакція перехожих людей на людину в інвалідній колясці?

  2. Як ми повинні ставитись до людей з обмеженими можливостями?

    ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

  1. Оголошення теми і мети уроку.

  2. Бесіда.

У повсякденному житті ми зустрічаємо людей, які мають певні фізичні вади. Це люди з особливими потребами. Часто ці люди дуже сильні духовно, незламні. Адже незважаючи на усі перешкоди, з якими вони зустрічаються щодня, не втрачають віри і сили волі. Ми повинні допомагати таким людям долати усі труднощі і пам’ятати, що вони такі ж як і ми: хочуть вчитися, радіти, відпочивати, спілкуватись із друзями, захоплюватись красою природи.

  1. Чи є серед ваших знайомих люди з особливими потребами?

  2. Як ви їм допомагаєте?

  1. Робота з підручником.

    Розгляньте малюнок на с. 87. Поясніть, як повинні вчинити діти у змальованій ситуації?

  1. Розповідь.

Різні фізичні вади можуть мати не лише дорослі люди, але й діти, ваші ровесники. Діти, які мають фізичні та інші недоліки, мають право на особливу увагу й піклування дорослих і держави. Про це записано у Конвенції про права дитини.

Стаття 23. Неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства.

Існують спеціальні школи для дітей з фізичними недоліками – слабким зором, слухом, хворою спиною тощо. Держави роблять так, щоб ці люди не відчували себе самотніми, відрізаними від життя; дають їм роботу, яку вони можуть виконувати, сплачують їм пенсії. Дуже часто люди з фізичними недоліками стають відомими вченими, поетами, композиторами, навіть беруть участь у спортивних змаганнях.



  1. Практична робота.

Моделювання ситуацій допомоги людям з особливими потребами (у підручнику с. 88).

Об’єднайтеся в три групи. Змоделюйте наведені ситуації. Назвіть способи допомоги людям з особливими потребами.

Перша група. У клас має прийти новий учень з обмеженими можливостями пересування (під час ходи він використовує палицю). Як ви його зустрінете? Як будете

спілкуватися на перервах?

Друга група. Одноліток з вадами слуху пропонує товаришувати. Яку відповідь він може почути? Чи можуть у вас бути спільні інтереси?

Третя група. Клас готується до конкурсу інсценізації байок Леоніда Глібова. У вашій групі бере участь дівчинка з порушенням мовлення (у неї сильне заїкання). Якими

будуть ваші пропозиції щодо її ролі в конкурсі?


  1. Мозковий штурм.

Складання пам’ятки «Як поводитись, коли людьми поруч із тобою живуть люди з особливими потребами»

Діти пропонують свої правила, рекомендації. Усе вчитель записує на дошці. На роботу відводиться 6 хв. Після цього колективно обговорюють усі правила, складають пам’ятку.

ІV. Закріплення вивченого матеріалу.


  1. Робота у зошиті.

  2. Робота із віршем.

Татова порада

Хлопчина вбіг із двору в хату,

До тата голосно гука:

– А я провідав у лікарні

Свого найкращого дружка.

Тож правда, тату, я – чутливий

І маю серце золоте?

Замисливсь тато на хвилину

І так сказав йому на те:

– Коли тебе в тяжку хвилину

Людина виручить з біди,

Про це добро, аж поки віку,

Ти, синку, пам’ятай завжди.

Коли ж людині щиросердно

Ти зробиш сам добро колись, –

Про це забудь, аж поки віку,

Мовчи й нікому не хвались!

Л. Компанієць

– У чому полягає татова порада?

Робота з прислів’ям.

Людина починається із добра.

V. Підсумок уроку.

– Як ми повинні ставитись до людей із особливими потребами?

Перегляд відеоролика про допомогу дітям із особливими потребами.





    УРОК 19. Наодинці вдома

    Мета. Продовжити формувати правила безпечної поведінки дітей вдома за від­сутності дорослих; навчати аналізувати ситуації, що можуть стати загрозою безпеки та здоров’я в домашніх умовах; вчити учнів уникати небезпечні місця в своєму мікрорайоні/населеному пункті; ознайомити із порядком дій у ситуації опосередкованої небезпеки, виклику рятувальних служб; об'єктивно реагувати на пропозиції незнайомців, розсудливо діяти, якщо до квартири проникли крадії; виховувати обережність, винахідливість, вміння виходити з не­безпечних ситуацій.



Обладнання. Ілюстрації, робочий зошит, підручник.

Хід уроку

I. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань.

Бесіда.


  • Пригадайте, що таке безпека? (Це ситуація, коли здоров’ю, життю люди-ни нічого не загрожує.)

  • Яке слово протилежне, тобто антонім до слова безпека? (Небезпека.)

  • Що таке небезпека? (Ситуації, які загрожують життю, здоров’ю чи добробуту людини.)

  • Назвіть об'єкти чи місця, де небезпека може чатувати на людину. (Відповіді учнів.)

  • У народі кажуть: "Мій дім — моя фортеця"! Чи може небезпека бути у власному домі? Де вона прихована?

  1. Вивчення нового матеріалу.

1. Оголошення теми і завдань уроку.

2. Вступне слово вчителя.



  • Часто буває, що ви залишаєтесь вдома самі через те, що батьки затримуються на роботі, чи вирішують інші справи. Зоставшись наодинці, а й навіть з братом чи сестрою, ви стаєте повними господарями свого помешкання. Бувають випадки, що з дітьми виникають непередбачені, часом небезпечні ситуації, і не тільки з предметами, а й з небезпечними людьми.

  • Які люди можуть бути небезпечними для дітей, що залишаються вдома самі?

  • Яку небезпеку для здоров'я і життя можуть завдати злодії, шахраї, злочинці?

  • Що радять батьки, коли ви самі залишаєтесь вдома?

  1. Робота з підручником.

Бесіда за малюнком і запитаннями (с. 92).

  • Чи правильно чинять діти, зображені на малюнках? Обґрунтуйте свої міркування.

  • Якими мають бути дії дітей на малюнку? Чому так думаєте?

  1. Опрацювання статті "Що ж потрібно знати й уміти, аби уникнути небезпечних ситуацій, коли ти сам (сама) удома?".

  2. Робота в парах (підручник, с. 93).

Розіграйте сценку. Ти вдома сам. У двері подзвонили і сказали: «Ми з аварійної служби. Нам терміново необхідно перевірити труби в квартирі». Якими будуть твої дії?

  1. Бесіда.

  • Як поводитися, коли хтось дзвонить чи стукає у двері?

  • Що робити, коли незнайомець вдається до вмовлянь?

  • Що робити у випадку, коли у вічко бачите незнайомого хлопчика чи незнайому дівчинку?

  • Як діяти, якщо незнайомець намагається відчинити двері?

  • Як діяти, якщо вдома немає телефону?

  • Як діяти, якщо зловмисника не чути деякий час?

  • Як діяти, коли за твоєї відсутності незнайомці відчинили двері вашого помешкання?

Фізкультхвилинка.

  1. Бесіда.

Пригадайте номера телефонів усіх рятувальних служб.

– Яку інформацію потрібно надати диспетчеру?

8. Обговорення ситуації.

Якось, коли Оленка та Андрій були самі вдома, раптом подзвонили у двері.



  • Мабуть, це мама! — радісно скрикнула Оленка і побігла відчиняти.

  • Зачекай! — зупинив її Андрій. — Мама ніколи не дзвонить, в неї є ключ. Давай краще запитаємо, хто це.

Оленка, розгубившись, зупинилась, а Андрій підійшов до дверей і голосно запитав:

— Хто там?



  • Відчиніть, будь ласка, — пролунав незнайомий жіночий голос.

  • Діти розгублено подивилися одне на одного.

  • Хто ви? Що вам потрібно? — знову запитав Андрій.

  • Дайте попити водички! — почулося з-за дверей.

"Дивно, — подумав Андрій. — Попити води можна де завгодно. Навіщо за цим підійматися до нас на п'ятий поверх?" Оленка потягла брата за руку.

— Може, впустимо її? Що нам — води бракує?


Але Андрій хитнув головою:

— Цієї жінки ми не знаємо. Якщо ми її впустимо, невідомо, що ще їй знадобиться, крім води. І взагалі, мама нам не дозволяє відчиняти двері. Нікому! Хіба ти забула?

Тим часом знову пролунав дзвоник.


  • Відчиніть! — повторив настирливо голос.

  • Ні! — рішуче відповш Андрій. — Ми не можемо вам нічого дати. Скоро прийдуть батьки. Попросіть у них.

У двері більше не дзвонили. Оленка і Андрій нетерпляче чекали на батьків.

Повернулася додому мама і відчинила двері своїм ключем. Оленка і Андрій кинулися до неї та почали розповідати про те, що сталося, доки вони були вдома самі.



  • Мабуть, це погано, що ми не дали їй попити? — запитала Оленка.

  • Запитання.

  • Хто з дітей діяв правильно?

  • Що сказала на це мама?
    (Відповіді учнів.)

— Ви зробили правильно! — відповіла мама. — Якщо цій жінці справді потрібна була вода, вона б її знайшла і без вашої допомоги. Тільки невідомо, що їй було треба насправді. Якщо вона увійшла б і почала тут розпоряджатися, ви самі про це пожалкували б. Запам'ятайте: ви нікому не повинні відчиняти двері!

Тепер Оленка і Андрійко, коли залишаються вдома самі, завжди пам'ятають мамині слова. Якщо у двері подзвонить хтось із сусідів або знайомих, він відразу зрозуміє, що батькш немає вдома і треба зайти пізніше, а якщо прийде погана людина, щоб хитрощами проникнути в квартиру, то вона туди не потрапить. Діти нікому не відчинять.

3. Розігрування подібних ситуацій.

(За задумом учнів.) Аналіз поведінки дійових осіб.

4. Інсценізація "До мене зателефонували".


(У ролі співрозмовника може бути вчитель.)

  • Добрий день, хлопчику (дівчинко).

  • Ти зараз вдома сам(а)?

  • Я знайома твоєї мами. Терміново маю передати їй важливі документи. Скажи мені свою адресу.

  • Через 10 хвилин я буду в тебе. До зустрічі.

5. Обговорення поведінки співрозмовника (хлопчика, дшчинки). Висновок. Не розмовляйте довго по телефону з незнайомими людьми. Не говоріть, що вдома самі. Не називайте своєї адреси, номер квартири.

ІV. Закріплення вивченого матеріалу.

Самостійна робота у зошиті.


Перевірка самостійної роботи.



ІV. Підсумок уроку.

  1. Обговорення вірша-жарту Григорія Остера.

Якщо ти надовго вдома

Залишився сам-один,

Пропонуємо зіграти

У захоплюючу гру.

Зветься гра „Сміливий кухар”,

Чи „Відважний кулінар”.

Сенс її – в приготуванні

Страв, поживних і смачних.

Ось рецепт такої страви:

В татусеві черевики

Влити мамині парфуми,

Потім черевик духмяний

Щедро обтрусить вапном.

Далі вкинути в каструлю,

У якій щавлевий борщик,

І поставити каструлю

На малесенький вогонь.

Можна ще приготувати

Зі шкарпеток пиріжки.

Буде що на стіл подати,

Як повернуться батьки.

Г.Остер


  • Які наслідки можуть мати такі розваги?



    УРОК 20. Безпека школяра. правила поведінки під час масових шкільних заходів

    Мета. Формувати поняття про правила безпечної поведінки під час масових заходів; вчити учнів діяти у випадках надзвичайних ситуацій, які можуть виникнути в людних місцях, на спортивних змаганнях, у культпоходах, під час відзначення колективних свят, в школі; ознайомити із можливою небезпекою перебування дитини у місцях великого скупчення людей; розвивати помірко­ваність, розсудливість, почуття відповідальності за свої вчинки та чуже горе; формувати навички культурної поведінки.



Обладнання. Ілюстрації, план евакуації школи, робочий зошит, підручник.

Хід уроку

I. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань.

1. Бесіда.

  • Що таке натовп?

  • Чи доводилось вам бути у натовпі?

  • Як ви там почувалися?

  • Чи може стати натовп загрозою для життя кожного з його учасників?

2. Розгляд ілюстрацій: на стадіоні, в кінотеатрі, відзначення новорічного свята, на пероні тощо.

  • Яка надзвичайна ситуація може виникнути в кожному із зображених випадків?

  • Чи знаєте ви, що робити у таких ситуаціях, щоб уникнути травмування
    чи інших загроз для життя і здоров'я?

  1. Вивчення нового матеріалу.

  1. Оголошення теми і завдань уроку.

  2. Робота з підручником.
    Читання статті на с. 98.

  3. Бесіда за змістом статті.

  • Назвати людні місця.

  • Що може виникнути в середовищі скупчення великої маси людей?

  • Що таке паніка? Натовп? Евакуація? (підручник, с. 102).

Паніка — страх, розгубленість, втрата контролю за своєю поведінкою через небезпеку, нездатність правильно оцінити ситуацію.

Натовп — велике скупчення неорганізованих людей.

Евакуація — організоване виведення (вивезення) людей, установ та різних матеріальних цінностей з небезпечних місць.
Перегляд відеоролика «Правила поведінки під час мітингу» (матеріал на диску).

  1. Робота за малюнком підручника.

  2. Ознайомлення з планом евакуації школи.

  3. Бесіда за малюнками (с. 98).

  4. Бесіда.

  • Як діяти, щоб не постраждати під час небезпечних ситуацій?
    Прочитати головні правила поведінки в натовпі (с. 101).

  1. Розв'язування проблемних ситуацій.
    1) Випадок із життя.

На пероні зібралася чимала кількість пасажирів. До приходу поїзда залишали­ся лічені хвилини. І ось уже з'явилася голова поїзда. Пасажири з радістю почали скупчуватись на пероні, бігти за своїм вагоном. Раптом почувся крик. На пероні утворилась купа людей, котрі падали один на одного.

  • Поміркуйте, що могло статися.

  • Чому трапилась така ситуація?

  • До чого вона могла призвести?

  • Як треба було діяти пасажирам?

  • Яких помилок припустилися пасажири?
    2) Як ти вчиниш?

Ваш клас зібрався в поїздку. Всі учні стоять в колоні, чекаючи на автобус. Твоє місце в автобусі — останнє. Коли підійде автобус, ти:

а) побіжиш наперед, щоб зайти першим;

б) чекатимеш своєї черги.

(Діти обґрунтовують правильність вибраного рішення.)

Фізкультхвилинка.

ІV. Закріплення вивченого матеріалу.


  1. Робота в зошиті.




ІV. Підсумок уроку.

Бесіда.


  • Що таке паніка?

  • Як уникнути паніки?

  • Як поводитись у натовпі?



    УРОК 21. Вихід із непередбачених ситуацій поза межами домівки, школи

Мета. Формувати правила особистої безпеки під час прогулянок на вулиці; розвивати здатність орієнтуватися в загрозливих для життя ситуаціях, реально оцінювати небезпеку, не розгублюватись; вибирати можливі дії самозахисту; виховувати спостережливість, сміливість, винахідливість.

Обладнання. Малюнки, ілюстрації, робочий зошит, підручник.

Хід уроку

I. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань.

1. Бесіда.

  • Де ви відпочиваєте у вільний час?

  • Хто із вас любить гуляти вулицями? В парку? В лісі?

  • Чи потрібно знати правила безпечної поведінки під час відпочинку поза домом (на вулиці, в парку тощо)?

  • Які правила ви знаєте?

  • У яких випадках ви звертаєтесь до дорослих, часом незнайомих людей по допомогу?

  • Хто із вас спілкувався з незнайомими людьми на вулиці?

  • Як ви гадаєте: безпечно чи небезпечно розмовляти з незнайомцями?

2. Розігрування ситуацій.

Ситуація 1.

Незнайомець просить хлопчика провести його до автобусної зупинки. (Ігрові персонажі вступають у діалог, виконують відповідні дії.) Ситуація 2. Старенька бабуся просить дівчинку допомогти віднести сумку до свого будинку.

3. Обговорення поведінки хлопчика і дівчинки у кожній із ситуацій.


  1. Вивчення нового матеріалу.

1. Оголошення теми і мети уроку.

2. Вступне слово вчителя.

— Ужитті кожної людини зустрічаються різні непередбачувані випадки, часом загрозливі для особистої безпеки. У світі є багато добрих, чесних людей. Але є і непорядні, злодії, шахраї, небезпечні люди. Зовні цих людей не відрізниш від хороших, порядних. Та насправді вони жорстокі, злі та підступні.

Тому вам слід пам'ятати, що люди бувають різні, і мати справу можна з тими, кого добре знаєте.

2. Робота з підручником.

А) Розгляд малюнка і міркування вголос (с. 103).



  • Яким дітям загрожує небезпека? Поясніть, чому.

Б) Аналіз ситуацій (1, 2 із підручника, с. 104) і вибір правильних дій.

  1. Заучування правил передбачення загрози.

Правило 1. Порядна незнайома людина ніколи не буде кудись тебе запрошувати без батьків.

Правило 2. Якщо ти потрапив у біду чи просто злякався, то старайся опинитися на виду в людей.

На вулиці небезпечно розмовляти з незнайомими чи підозрілими людьми.

Якщо незнайома людина запропонує ласощі або цікаву річ, подякуй і скажи, що в тебе така іграшка є.

У випадку переслідування підозрілою особою потрібно зайти в магазин чи інше людне місце.

Небезпечно гратися на вулиці, коли настає темрява, коли немає дітей чи дорослих людей.

Фізкультхвилинка.

ІV.Закріплення вивченого матеріалу.

1. Бесіда.


  • Назвіть місця у своєму населеному пункті, в яких небезпечно з'являтися без дорослих. Чому там небезпечно?

  • Яких помилок припустилася Червона Шапочка в своїй поведінці?

  • Які ви знаєте телепередачі, що займаються розшуком дітей?

  • Що спричинює пропажі дітей?




  1. Обговорення прислів'я "Не скривдять того, хто не розгубився".

  2. Заучування формули самозахисту.

  • Умій вчасно передбачати небезпеку та рівень її загрози.

  • Якщо можливо, уникай небезпеки.

  • Якщо необхідно, швидко приймай рішення.

  1. Робота в зошиті.

5. Підсумкове слово вчителя.

— Дітям варто запам'ятати декілька правил безпеки на випадок зустрічі з незнайомцями. Гуляти з друзями краще до настання темряви. Не заходити у незнайомі місця, де можна заблукати. Навчитися відчувати сигнали небезпеки. Якщо людина здається вам підозрілою, небезпечною, уникайте спілкування з нею. Якщо раптом хтось насильно тягне вас за собою — виривайтесь, кусайтесь, кричіть, кличте на допомогу.

Ще треба запам'ятати, що небезпечними можуть бути не тільки чоловіки, але й жінки, бабусі, молоді хлопці чи дівчата. Вони можуть пропонувати будь-які спокусливі речі, щоб дізнатися про коштовності, гроші, інші дорогоцінності, які є вдома. Ніколи не називайте незнайомцям адресу свого будинку, номер телефону. А на всі пропозиції відповідайте: "Мене це не цікавить", "Я цього не люблю", в іншому випадку кажіть, що порадитесь з батьками. Про всі ваші пригоди з незнайомцями повинні знати батьки.



VI. Підсумок уроку.

  • Що нового почули на уроці?

  • Чого навчились?

  • Перелічіть правила особистої безпеки під час зустрічі з незнайомцями.




  1. Не вступати в розмову з незнайомцями.

  2. Не приймати ніяких запрошень незнайомця.

  3. Не привертати увагу дорогими речами.

  4. Не доходити до ліфта, квартири з незнайомими людьми.

  5. Не гуляти в безлюдних місцях.

    УРОК 22. Безпека руху пішоходів. Сигнали регулювання дорожнього руху

    Мета. Розширити та поглибити знання про різновиди світлофорів і їх призначення. Ознайомити зі сигналами регулювальника; вчити учнів дотримуватися правил переходу дороги в місцях перехресть, майданів з урахуванням місцевих умов; формувати навички практичного застосування набутих знань під час руху вулицями міста. Виховувати культуру поведінки на вулиці, дорозі.



Обладнання. Таблиці, макети світлофорів, жезл, ілюстрації, атрибути сюжетно-рольової гри, робочий зошит, підручник.

Хід уроку

I. Організаційна частина.

II. Актуалізація опорних знань.

  1. Загадка.

Як переходиш вулицю, на розі зупинись.

І перш за все уважно на мене подивись.

Я шлях вкажу надійний, де небезпек нема.

Трикольорове око я маю недарма.



(Світлофор)

(Розглянути малюнок чи макет світлофора.)

2. Бесіда.


  • Яке призначення світлофора?

  • Де встановлюють світлофори?

  • Які бувають світлофори? Де ви їх бачили?

  1. Вивчення нового матеріалу.

1. Оголошення теми і мети уроку.

2. Робота з підручником.

А) читання статті «З кожним роком…» (с. 106-107).

Б) складання пам’ятки пішохода.

В) розгляд і обговорення малюнків.

– Розкажіть, що зроблено для безпеки руху пішоходів.

– Поміркуйте, які правила дорожнього руху порушили діти.

3. Бесіда.

Ростуть міста, і разом з ними зростає кількість перехресть, на яких треба підтримувати порядок. Потрібна була б ціла армія регулювальники?, якби люди не винайшли світлофор. Назва його походить від двох слів: нашого слова "світло" і грецького "форос" — той, що несе. Отже, у перекладі слово "світлофор" означає: той, що несе світло.

4. Ознайомлення з різновидами світлофорів та їх призначенням (робота з таблицями).

Сучасний світлофор, який висить майже над кожним перехрестям або стоїть на високій ніжці на розі, має три ліхтарики. Вони спалахують по черзі: зелений, жовтий, червоний. Є світлофори, що мають аж п'ять ліхтарів. Три, як у зви­чайних світлофорах, і два маленькі з зеленими стрілками по боках. Засвітиться така стрілка — і транспорт може рухатися у напрямку, який вона показує.

Є спеціальні світлофори для регулювання руху трамваїв.

Для регулювання руху через залізничні переїзди.

Для позначення нерегульованих перехресть і пішохідних переходів.

А є й такі, що світять тільки для пішоходів. Це світлові ліхтарики, які ви­сять з двох боків вулиць, загораючись по черзі. Зелений, що дозволяє йти, та червоний, що зупиняє пішоходів.

Більшість світлофорів діє автоматично. Але є серед них і такі, які вмикають самі пішоходи. Підійшов, скажімо, до переходу, натиснув на кнопку: спалахнув зелений ліхтарик, можна спокійно переходити вулицю. Ну, а є й такі, що їх вмикають складні електронні машини, які здатні миттєво оцінити ситуацію на перехресті.



  1. Психологічне розвантаження.

Відгадайте.

Подивіться:

постовий став на нашій мостовій.

Швидко руку простягнув,

паличкою враз махнув.

І за мить усе змінилось:

всі машини зупинились,

три ряди завмерли враз

і чекають на наказ.

Люди ж — лиш звільнилась путь —

через вулицю ідуть.

І стоїть на мостовій

чародієм постовий.

Всі машини одному

підкоряються йому.

2) Доберіть синоніми.



Постовий, чародій, регулювальник, державний автоінспектор, працівник ДАІ.

3) Бесіда.



  • Де стоїть регулювальник?

  • Яку роботу він виконує?

  • Що допомагає йому зупинити машини чи пішоходів?

5. Робота з таблицями, наочним матеріалом (жезл, сюрчок).

Вчитель. В нарядних мундирах, щоб не губитися серед звичайних пішоходів, зі смугастими нарукавниками і поясами, які, відбиваючи світло, добре помітні в тумані і темряві, стали регулювальники на перехрестях вулиць і доріг. І по­тік машин слухняно скорився помахам їхніх жезлів, немов ці смугасті палички справді чарівні. Як тільки стемніє, вони починають світитися, ніби смугасті яскраві свічечки. Це для того, щоб їх було видно здалеку.

Ця проста паличка в руці регулювальника керує рухом. Тому вона й називається поважно — "жезл". Кожен сигнал регулювальника — це наказ водіям та пішоходам: "Стій", "Проїжджай", "Повертай праворуч чи ліворуч". Різні накази — різні жести.

Іноді буває, що водії, свідомо чи випадково, не помічають жестів регулюваль­ника. Тоді на допомогу вартовому порядку приходить сюрчок. Чистий, різкий звук сюрчка перекриває вуличний гамір, змушуючи порушники? зупинитися.

Регулювальник спілкується з учасниками руху за допомогою жестів. І щоб брати участь у цій розмові, треба знати мову регулювальника.



Жести регулювальника

Високо піднятий над головою жезл — це знак зупинки. Його видно з усіх боків. Завмирає потік машин і пішоходів, усі чекають, доки регулювальник дозволить їм рухатися.

Повернувся регулювальник обличчям до напрямку руху — знову зупиняються машини. Бо і спина, і груди регулювальника — наче мур для водіїв. А жезл у руці — наче шлагбаум. Але для машин, що рухаються справа від регулювальника, — дорога відкрита.

Опустив регулювальник руки — дорога вільна, шлагбаума немає. Можна рухатися зліва і справа від регулювальника (перед грудьми і за спиною).



Фізкультхвилинка.

ІV. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Гра "Будь уважним".

За вказівкою вчителя показати відповідні жести регулювальника. Замість жезла можна взяти олівці чи ручки.



Увага! (Стати обличчям до вчителя. Жезл підняти вверх на рівні голови.)

Стій! (Рука піднята високо над головою.)

Дорога відкрита! (Діти повертаються боком до вчителя, рука з жезлом на рівні грудей.)

(Вчитель декілька разів міняє своє місце в класі, діти за його сигналами по­казують відповідні жести).

2. Практична робота. Сюжетно-рольова гра "Ми — уважні пішоходи".

На підлозі зображене перехрестя. Кілька дітей — пішоходи. 2—3 водії (вико­ристати маски із зображенням машин). Вчитель — регулювальник. Діти стоять у різних місцях перехрестя. За жестами вчителя відбувається рух пішоходів і автомашин. Повторити можна декілька разів, щоб усі учні змогли повправлятись у переходах. Роль регулювальника надалі виконують діти.



  1. Самостійна робота в зошитах.



  1. Аналіз і оцінка самостійної роботи.

VI. Підсумок уроку.

Гра "Не помились". Вчитель показує жестом напрям руху, діти сигналізують картками "Стій", "Увага", "Йди".





    УРОК 23. Види перехресть. Рух майданами

Мета. З ясувати уявлення учнів про перехрестя, різновиди перехресть, дорожню розмітку; ознайомити з основними правилами переходу перехрестя з урахуванням місцевих умов; вчити переходити дорогу з речами, домашніми тваринами; розвивати спостережливість, уміння орієнтуватися на вулицях міста; виховувати культуру поведінки.

Обладнання. Плакати і таблиці "Перехрестя і майдани", "Дорожня розмітка", ілюстрації та малюнки, робочий зошит, підручник, сигнальні картки, шапочки-маски із зображенням машин.

Хід уроку

I. Організаційний момент.

II. Повторення вивченого матеріалу.

  • Які бувають світлофори? (Транспортні і пішохідні.)

  • З яких секцій складаються пішохідні світлофори? Де встановлюють пішохідні світлофори?

  • Показати жести регулювальника, що означають "Стій", "Увага", "Дорога вільна".

  • Де найчастіше стоїть регулювальник?

  • Чому саме на перехрестях регулювальник керує дорожнім рухом?

  1. Вивчення нового матеріалу.

  1. Оголошення теми і завдань уроку.

  2. Опрацювання статей про перехрестя та види перехресть (с. 111).

  3. Робота з ілюстративним матеріалом підручника.

  4. Розповідь учителя з використанням таблиць.

Перехрестя — місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному ріїші, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень проїзної частини кожної дороги.

Найчастіше зустрічаються чотиристоронні і тристоронні перехрестя. Можуть перетинатись чи розгалужуватись багато дорії\ Таке місце називається майданом. Дороги можуть перетинатися по-різному, тому перехрестя мають відповідні назви. Є перехрестя:

Тристороннє, Т-подібне

Тристороннє, У-подібне

Багатостороннє, Ж-подібне

Чотиристороннє, Х-подібне

Чотиристороннє, хрестоподібне

Рух транспорту на майдані часто здійснюється по колу.



  1. Робота в зошиті.



  1. Бесіда.




  • Де у вашому мікрорайоні (селі, селищі) є перехрестя?

  • Як воно називається?

  • Якого виду? (Регульоване, нерегульоване.)

6. Умови переходу перехрестя.

— "Перехресних" правил дуже багато. Найперше, яке виробилося на шляхах здавна, — хай поступиться шляхом той, кому це легше зробити. Пішохід — автомашині, а вона — поїздові.

Якщо ж на перехресті зустрілися автомашини, вони роз'їжджаються за пра­вилом "бережи правий бік". Та коли вулицями міст мчить машина з червоним хрестом — "швидка допомога", або ж пожежні, пропускаючи їх, завмирає увесь рух. І не дивно. Бо коли йдеться про небезпеку для життя людини, інші справи можуть почекати, якими важливими вони не були б.

Тому, перетинаючи вулицю, почекайте, доки проїдуть машини: їм зупинитися набагато важче, ніж вам. Коли вам ніхто не заважає, переходьте перехрестя у без­печному місці — на пішохідних переходах. Запам'ятайте: небезпечно перетинати середину перехрестя. Завжди треба стежити за світлом світлофора чи жестами регулювальника. Якщо ж на перехресті нема ні пішохідної доріжки, ні світлофора, ні регулювальника, знайдіть найкоротше місце для переходу, переконайтеся, чи немає на дорозі машин, здійснюйте перехід по лінії під прямим кутом.

7. Робота з підручником.

1) Читання і обговорення текстів (с. 113).

2)Розгляд малюнків і розповідь за їх змістом (с. 113).

Правила для погоничів тварин.


  1. Щоб перегнати стадо тварин, залучається така кількість погоничів, щоб можна було направляти тварин якомога ближче до правого боку дороги. Не створювати небезпеку та перешкод іншим учасникам руху.

  2. Переводити поодиноких тварин (не більше двох на одного погонича) через дорогу потрібно лише за повід чи вуздечку.

  3. Забороняється перегонити тварин по дорогах у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості.

  4. Залишати біля дороги тварин без нагляду.

  5. Вести тварин по дорогах з удосконаленим покриттям, якщо поруч є інші дороги.

V. Закріплення вивченого матеріалу.

  1. Робота в зошиті.



  1. Гра. «Регульоване перехрестя» (підручник, с. 113)

VI. Підсумок уроку.

  • Як перейти дорогу на перехресті?

  • Які непередбачені випадки можуть статися на дорозі?

  • Що таке майдан?

  • Як переходити майдан?

  • Кому надається перевага: регулювальнику чи світлофору?

    УРОК 24. Дорожньо-транспортні пригоди (ДТП)

Мета. Формувати в учнів знання про причини дорожньо-транспортних пригод та їх наслідки; закріпити знання про правила поведінки пішоходів на вулицях і дорогах; виховувати бажання дотримуватись культури поведінки на вулицях і дорогах, формувати навички самодисциплінованості.

Обладнання. Ілюстрації, плакати, інформаційні бюлетні, вирізки з газет про ДТП, робочий зошит, підручник, "Правила дорожнього руху".

Хід уроку

I. Організаційний момент.

II. Повторення вивченого матеріалу.

  • Що таке перехрестя?

  • Які бувають перехрестя?

  • Що таке майдан?

  1. Вивчення нового матеріалу.

1. Оголошення теми і завдань уроку.

2. Робота з підручником.

А) Самостійне опрацювання тексту на с. 114-115.

– Що може стати причиною ДТП?



  • Що таке гальмівний шлях?

– Як правильно перейти дорогу при обмеженій оглядовості?

Б) Розгляд малюнків.

Обговорення наслідків, до яких можуть призвести дії зображених дітей. Які правила дорожнього руху порушили діти?

3. Розповідь учителя.

— З кожним роком на вулицях міст і сіл зростає інтенсивність руху. З'являються нові марки автомобілів, які можуть розвивати велику швидкість. Ми звикли до цього розмаїття і часто не звертаємо на це уваги, безтурботно перетинаючи вулицю. І тоді з вірних помічників людини стають вони їхніми ворогами, чудовиськами на чотирьох колесах.

Щорічно на дорогах земної кулі гине понад 300 тисяч чоловік, а більше 7 мільйонів отримують поранення.

За рік в Україні в результаті дорожньо-транспортних пригод гине 5 тисяч і понад 30 тисяч чоловік травмуються. Ці цифри примушують замислитися.

— Чому так багато нещасних випадків трапляється на дорозі? Які причини ДТП? (Відповіді учнів.)

3. Робота з інформаційним матеріалом про дорожньо-транспортні пригоди.
(За матеріалами, зібраними учнями.)

Фізкультхвилинка.


  1. Бесіда.

  • Які причини ДТП ви знаєте?

несподівана поява пішохода на проїзній частині дороги;

нехтування правилами безпечного переходу дороги;

ігри та розваги на проїзній частині дороги;

несприятливі погодні умови;

обмежена оглядовість.


  • Яких правил повинні дотримуватись пішоходи?

Дітям віком до 14 років заборонено кататися на велосипедах вулицями
міста.

Домашні тварини треба переводити через дорогу на повідках в добре огля­довому місці.

Переходити дорогу треба на зелене світло.

Не можна перебігати дорогу перед транспортом, що рухається.

Обминати місця, де проходять ремонтні роботи на дорогах.

Утриматися від переходу дороги, коли чуєш сигнали спеціальних машин.

Не переходити дорогу в непризначених для переходу місцях.
Перегляд слайд-шоу «Флікери – світлові дивні елементи» (матеріал на диску).

ІV. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Робота з малюнками.

— Уявіть себе автоінспектором. Які Правила дорожнього руху порушують діти, зображені на малюнках?



  1. Робота в зошиті

3. Скласти розповідь за малюнком "Що могло трапитися, якби ...".

4. Розповіді учнів про пригоди, які траплялися з їхніми друзями чи знайомими під час переходу дороги.

4

V. Контроль навчальних досягнень. "Зразковий пішохід".



  1. Кого називають пішоходом?

  2. По якому боці тротуару повинен ходити пішохід?

  3. Чиї сигнали на перехресті мають перевагу?

  4. Як треба обходити транспорт, що стоїть?

  5. Що означає жовте світло світлофора?

  6. Яка форма і колір заборонних знаків?

  7. Яка форма і колір попереджувальних знаків?

  8. Які особливості пішохідного світлофора?

  9. Де знаходиться острівець безпеки?

  1. Яке перехрестя називається нерегульованим?

  2. 3 якого боку треба йти пішоходові, де немає тротуарів?

  3. Для кого створено Правила дорожнього руху?

2. Розповідь "З історії виникнення Правил дорожнього руху".

— У січні 1638 р. Петро І видав наказ про правила дорожнього руху. Ці правила обмежували швидкість їзди, вказували місця, де можна і де не можна зупинятися кінним екіпажем. Було введено правосторонній рух і навіть номерні знаки. Машин тоді ще не було. Тільки 1891 р. вперше вУкраїні, а саме в Одесі, з'явився автомобіль.

1933 року було введено дорожні знаки і дорожню розмітку, в 1940 р. було прийнято Типові правила дорожнього руху.

Правила дорожнього руху змінювалися, доповнювалися, удосконалювалися.

Виходячи з вимог міжнародних правил, враховуючи передовий вітчизняний досвід, 1 січня 2002 р. були введені нові "Правила дорожнього руху України". Вони обов'язкові для всіх учасників руху: водіїв, пішоходів і пасажирів.

3. Ознайомлення з "Правилами дорожнього руху".



VI. Підсумок уроку.

VІI. Домашнє завдання.

Зібрати інформацію про ДТП у вашому населеному пункті.





    УРОК 25. Групи дорожніх знаків

Мета. Ознайомити учнів з дорожніми знаками; з групами дорожніх знаків: попереджувальні, заборонні, наказові, інформаційно-вказівні, знаки сервісу, знаки додаткової інформації (таблички); вказати на значення дорожніх знаків; вчити читати дорожні знаки за їх формою та малюнками; виховувати культуру поведінки на вулиці, бажання дотримуватись правил дорожнього руху.

Обладнання. Таблиці "Дорожні знаки та їх групи", ілюстративний матеріал, моделі світлофора і дорожніх знаків, робочий зошит, підручник.

Хід уроку

I. Організаційна частина.



II. Перевірка домашнього завдання.

Розповідь про Незнайка, який перебігав вулицю на перехресті.

III. Вивчення нового матеріалу.

1. Слово вчителя.

— Коли з'явилися трамваї, автобуси, тролейбуси, автомобілі, вулицям потрібно було дати мову. Цією "дорожньою" мовою з водіями і пішоходами розмовляють вулиці всіх країн світу. Ця мова відрізняється від нашої розмовної мови, яка складається зі звуків, слів, речень. А дорожня — тільки із знаків, яга навчають, попереджують, наказують, інформують. Тим, хто не знає дорожньої мови, краще не вирушати на вулиці чи дороги.

Отже, наше завдання сьогодні — ознайомитися з дорожніми знаками, на­вчитися правильно читати їх.

2. Робота з таблицею "Дорожні знаки та їх групи".

Азбука міста

Місто, в якому з тобою живем,

можна по праву порівнять з букварем.

Азбуку вулиць розкривши для нас,

місто уроки дає повсякчас.

Ось вона, азбука — треба всю знать —

вздовж тротуари, глянь, знаки висять.

Азбуку міста завчи до ладу,

щоб не потрапити раптом в біду.

Я. Пішумов

— Ви бачите різні за формою, кольором і малюнками дорожні знаки. Один знак, одна дорожня буква означає цілу фразу — дорожній сигнал.

Ці сигнали — кружечки, трикутники, прямокутники яскравих кольорів: го­лубі, жовті, з червоним облямуванням. І не випадково. Це щоб легше й швид­ше розпізнавати їх. Усі знаки поділяються на шість груп. Знаки першої групи попереджають про небезпеку або перешкоду на шляху. Світлофор сигналив би їх жовтим кольором: "Обережно — залізничний переїзд без шлагбаума", "Обережно — поворот ліворуч", "Обережно — крутий спуск", "Перехрещення дерії"", "Діти". Називаються вони попереджувальні.

Є знаки пріоритету — різні за формою і кольором. Іншу групу знаків не випадково розмістили в круги з червоним облямуванням або червоним фоном. Світлофор сигналив би ці знаки червоним світлом: "В'їзд заборонено", "Рух пішоходів заборонено", "Рух на велосипедах заборонено", "Рух заборонено" тощо. Ці знаки так і називаються — заборонні.

А ось знаки на кругах голубого кольору. Вони дозволяють, повідомляють і наказують про рух у відповідному напрямку для автомобілів, велосипедистів, пішоходів. Це — наказові знаки.

Інша група знаків — голубі прямокутники з різними малюнками, стрілками. Ці знаки інформують, що недалеко "Пішохідний перехід", "Місце зупинки автобуса", "Місце зупинки таксі", "Надземний пішохідний перехід" та ін. На­зиваються такі знаки інформаційно-вказівні.

І ще одна група знаків подібна до попередньої. На них — малюнки: ніж з виделкою, червоний хрест, ліжко, чашка, намет тощо. Легко здогадатися, що ці знаки вказують: недалеко пункт першої медичної допомоги, готель, буфет, туристична база. Називаються вони знаки сервісу.

Є ще й таблички до дорожніх знаків. На них теж малюнки, які несуть різну інформацію. Наприклад: "Відстань до об'єкта 100 м", "Ожеледиця", "Сліпі пішоходи", "Інваліди".

Як бачите, у доріг і вулиць є свої закони, встановлена сувора дисципліна і порядок. Ці закони вимагають знання дорожньої мови, якою розмовляють всі дороги, вулиці, перехрестя, площі. Словом, її видно скрізь і всюди, вдень і вночі, вона красномовно нагадує пішоходам, що вони рухаються серед автомашин, а автомобілістам — що навколо них рухаються пішоходи.

Погано тому, хто не знає азбуки дорожнього руху. За таку свою "безграмотність" часто розплачується він життям. Ось чому потрібно вивчати мову доріг.

3. Робота з підручником.

Самостійне ознайомлення зі знаками та їх призначенням (с. 117-120).



Фізкультхвилинка.

IV. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Відповіді на запитання.

  • На які групи поділяються дорожні знаки?

  • Як впізнати попереджувальні знаки, заборонні, наказові?

  • До якої групи належить знак, що інформує про місце зупинки трамвая?

  • Як називається група знаків у голубому прямокутнику із зображенням телефону, позначки 8О8, червоного хреста?

2. Робота в зошиті.

V. Підсумок уроку.

Додатковий матеріал до розділу.

1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка