Урок для 4-а класу "Україна наш спільний дім"



Сторінка1/4
Дата конвертації21.02.2016
Розмір0.63 Mb.
  1   2   3   4
Урок для 4-а класу  

"Україна  наш спільний дім"http://www.novoselica-rda.cv.ua/uploads/posts/2011-05/1306329391_den_nezal1.jpg 
І.ОРГАНІЗАЦІЯ КЛАСУ.
ІІ.РОБОТА НАД ТЕМОЮ.

Ми живемо на такій чудовій, мальовничій землі, в нашій сонячній Україні. Тут народилися і живуть наші батьки, тут- коріння українського народу. Тому цю землю ми називаємо Батьківщиною. Любов до нашої прекрасної неосяжної Батьківщини починається з любові кожного до своєї маленької батьківщини,із пам яті про рідний поріг, стежки дитинства,з поваги до народних звичаїв і традицій.

Що ви уявляєте , коли чуєте слово Україна ?

Продовжіть речення « Для мене Україна – це …»


Україна – багата країна. Тут шумлять ліси,широко розкинулися родючі степи. В Україні є гори- Карпати і Кримські, є моря Чорне і Азовське.???

Столиця України – місто …. Стоїть прадавній Київ на берегах такої ж древньої, величної і могутньої річки – Дніпра ???

Дніпро протікає через усю Україну. Його оспівано в численних піснях і легендах.

Дніпро _ гордість, слава , найбільша річка України. Із його загальної дожини- 2201 км – територією Українивін тече 981 км.


Що на вашу думку означає слово держава?

Держава – це дім, у якому живе народ. У своєму домі кожен господар запроваджує свій лад. Так само встановлює свій лад у своїй державі народ – господар. Найперше бере він до уваги найкращі звичаї та заповіти свого народу. А також пильно придивляється до всього, що допомагає іншим народам добрий дім мати і гарне життя будувати.

24 серпня 1991 року прийнято Акт проголошення незалежності України, за яким Україна є самостійною демократичною державою. В цьому році наша держава відзначила 20 – річчя своєї незалежності.

А тепер ми з вами з допомогою гри згадаємо багато цікавого про нашу Україну.

- Закінчіть речення.

* Наша Батьківщина - …

* Державними символами кожної країни є …

* Найвідоміші міста України - …

* Найбільша річка України …

* Головна вулиця Києва …

* Символ міста …
ІІІ. Робота в парах.

Гра «Хто складе найшвидше прислів ´я»


Гра « Строфи вірша розгубились»
Кросворд «Віночок»

З допомогою кросворда ми дізнаємося , які рослини використовували дівчата для плетіння вінка.


Рослина з дрібненькими біленькими квіточками схожа на деревце. Символ нескореності. (ДЕРЕВІЙ)

Рослина, яка зберігає синій колір квітки і під снігом. Символ пам яті і життя. (БАРВІНОК)

Кущ, який є символом України, краси і дівочої вроди. (КАЛИНА)

Лікарська рослина з білими пелюстками і сонячною серединкою. Символ здоров я і ніжності. (РОМАШКА)

Рослина зі своєрідним запахом і жовтими або червонувато – жовтими квітками. Символ вроди. (Чорнобривець)

Пахуча рослина, яка вміє любити, Символ людської відданості. (ЛЮБИСТОК)

Рослина, квітка якої нагадує блакитне плесо води. Символ кохання. (ЛЮБИСТОК)
ІУ. ПІСУМОК УРОКУ.

Чи здійснилися ваші очікування від уроку?

Який етап уроку вам сподобався найбільше?

Перерахуйте все найкраще , що подарувала вам Вітчизна.

Ваші побажання…

В нас одна Батьківщина –http://www.novoselica-rda.cv.ua/uploads/posts/2011-05/1306329391_den_nezal1.jpg

наша рідна Вкраїна

(виховна година)
Мета. Розширювати і поглиблювати поняття громадянськості, розвивати у

дітей прагнення бути свідомим громадянином України і її патріотом,

виховувати любов до рідного краю, його традиції і обрядів,

формувати громадянські якості: патріотизм, людяність, доброту,

милосердя, працьовитість.

Вчитель.

Навчання в нашій країні обов'язкове і безкоштовне для кожної дитини, як записано в Конституції України.

Кожен учень по всій нашій Вітчизні: від найменших першокласників до вже дорослих випускників любить свою Україну, бажає їй добра, намагається стати справжнім патріотом і громадянином.

Учень.

Тепло своїх долонь, і розуму, і серця

Я Україні милій віддаю.

Люблю твої ліси, степи, річки й озерця,

Й ліричну пісню лагідну твою.

І українську мову, чарівну й багату.

Та рушники у квітах на стіні.

Люблю наш щедрий рід,

В садочку білу хату

Й рожевий кущ калини при вікні.

Люблю тебе. Вітчизно, мила Україно,

Бо щастя жити ти мені дала.

Для мене ти одна і рідна, і єдина,

Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.



Вчитель.

Громадянин України - це ти і я, це люди, які постійно живуть в Україні, люблять її, є патріотами своєї Вітчизни, готові захищати її територію, ідеали, працювати в ім’я розвитку і процвітання, вчитись, удосконалювати свою майстерність, шанувати традиції, бути законослухняними, знати права і обов’язки, добре знати історію Батьківщини, традиції, її мову, бути добрим, чесним, милосердним, працелюбним.

Сьогодні нас чекає незвичайна космічна подорож у світ краси і добра, мрій і сподівань безмежними просторами милої України. Нас чекають труднощі і випробування, але нехай вони вас не лякають.

(Пі музику діти виконують рухи за вчителем і роздивляються маршрут польоту).

Любов – Доброта – Вірність – Мрія – Щастя



Перша зупинка „Любов”

Щоб подорожувати Україною, давайте ж розберемося: що таке Батьківщина?

Велика Батьківщина починається з маленької домівки, де ви народилися, зі школи, де проходять ваші найкращі роки, з друзів, які зігрівають вас своїм теплом, з тихої казки бабусі, ніжної пісні матусі, доброї поради дідуся.

Учень:

Що ж таке Батьківщина?

Під віконцем калина,

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі,

Дужі руки у тата,

Під тополями хата,

Під вербою водиця.

В чистім полі криниця

Серед лугу далеко

У діброві лелека.

І веселка над лісом,

І стрімкий обеліск.

Вчитель.

Любов до Батьківщини... З чого вона починається?

Все починається з родини. Коли в матері народжується дитинка, вона співає їй колискові пісні, в яких мріє, щоб вона виросла доброю, щирою людиною, здоровою і щасливою. Уявіть себе маленькими і послухайте відому вам колискову пісню.

(Лунає колискова пісня).

- Яка це пісня?

- Про що мріє мама?

- Про що ви думали, слухаючи її? З цього ласкавого слова матусі починається шлях до любові.

- А які колискові мама співала вам? (Діти співають «Котику сіренький»).

- А ще кожна матуся співала дитині забавлянки, щоб вона не плакала. Давайте пригадаємо...

- Ми вже трішки виросли, в ці забавлянки ви можете пограти зі своїми братиками та сестричками. А разом із вашими мамами, рідними ми теж пограємо.

Гра «Впізнай голос» (Дитині зав'язують очі, її кличуть різні мами.

Серед них вона вгадує голос своєї матусі).

Вчитель. Думаю, ви добре знаєте один одного і впізнаєте своїх рідних навіть уночі.

А зараз прийшла черга сказати слова подяки нашим рідним.



Учень,

Як мені вас не любити,

рідний батько, нене.

Та ви мене годували

І дбали про мене.

Батько розуму навчає.

Мати приголубить.

Ніхто мене так на світі

Як вони не любить.

Дай й же ж Боже, щоб я виріс

В школі гарно вчився.

Щоб я батькові і ненці

Добром відплатився!.

Вчитель.

Людське щастя від роду і до роду

Увись росте з коріння родоводу.

І тільки той, у кого серце чуле.

Хто знає, береже минуле

І вміє шанувать сучасне.

Лиш той майбутнє

Вивершить прекрасне.

- Любіть своїх рідних, даруйте їм радість і щастя. Давайте подивимось, що нам подарувала зірочка «Любові» (У скриньці - рушник).

- А для чого дарують рушничок?

У нашого народу існує звичай. Коли з дому далеко ішов син чи батько на війну, в похід, або донька виходила заміж і теж покидала рідний поріг, їм дарували в дорогу рушник, який оберігав у далекій стороні.

(Пісня про рушник).

Рушник. Він пройшов через віки і нині символізує чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею, він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. Хай символ цей завжди буде в нашій хаті як ознака великої любові і незрадливості.



2-а зупинка «Доброта»

1. Читання уривків оповідання Б. Грінченка «Украла».

2. Бесіда.

- Чому Олександра вкрала хліб?

- Чи праві були діти, засуджуючи її?

- Хто допоміг порозумітися, знайти вихід із цієї ситуації?

- Що вас найбільше вразило?

- Чому навчило це оповідання?

3. Акція «Збери портфель другу».

4. Розповідь з елементами бесіди про сусідів. Де б ми не йшли, не їхали, нас завжди оточують люди, яких називають сусідами. Вони бувають різними. Сусіди по квартирі, по парті, сусідами називають і людей, які сидять поруч в автобусі чи в кіно, сусіди, які живуть близько - близькі, далеко - далекі.

У хаті радість, сміх, а раптом - горе. Родина живе далеко. Кого кличуть на допомогу? Сусідів. І вони завжди допоможуть і в біді, і в радості. Недарма кажуть:«Коли біда чи неміч - сусідів клич на поміч». Із сусідами треба жити в мирі та злагоді. А що це значить? Так треба завжди прийти до сусіда на допомогу і не чекати, поки він скаже, щоб ти йому допоміг. Я впевнена, що ви дуже добрі, чуйні сусіди і з вас виростуть добрі люди.

Гра «Я дарую тобі»

(Зірочка «Доброти» дарує нам свічку - символ добра і чистоти, дерев'яну писанку - символ добра).

Діти по черзі передають один одному писанку по колу з побажаннями.

Вчитель. Пам'ятайте, діти! Ми завжди повинні нести іншим світло любові й доброти.

Нехай існує істина стара -

Людина починається з добра.



3-я зупинка «Вірність»

(У чарівній скриньці - Конституція).

- Що ж таке Конституція?

Ст. 10. Державною мовою в Україні є українська мова.

Вчитель. А якщо в народу є своя мова, то є і сам народ. У нас є непорушна територія 603,7 тис. кв. м.

Ст. 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, все, що знаходиться на нашій землі є об'єктами права власності українського народу.

- Яка столиця нашої держави?

- Які великі міста, ріки?

- В якому селі живете?

- Які ви знаєте символи України, що вони означають?



Вчитель. Наша держава несе всім світло мира, любові, добра і злагоди. Ми, українці, ідемо в світ радими від того, що маємо свою державу, волю, рідну мову. І кожен із нас пов'язує свою долю з Україною. Для неї ми живемо, для її процвітання і блага. Буде багата держава, будемо краще жити і всі ми.

Разом.

Ми вчимося сьогодні у школі

І гартуємо наші серця.

З рідним краєм пов'язуєм долі,

Будем вірні йому до кінця.

4-а зупинка «Мрія»

(В скрині - кленовий листочок). Свою мрію запишіть одним словом на аркуші. Повісьте на наше дерево мрій, поясніть, про що мрієте.

- Про що мріють наші гості?

Вчитель. А я мрію про те, щоб всі ваші мрії здійснилися.

5-а зупинка «Щастя» (У скриньці - чарівна паличка).

Вчитель. Наша подорож завершується. Перед вами велике, неосяжне зоряне небо України. Вивчайте його, бо багато на небі зірок, а значить, багато шляхів, щоб стати справжнім патріотом, гідним громадянином України, знайти своє щастя.

Хай вам, любі діти, сонечко сміється,

А погане - хай минеться.

Хай щастить вам, діти, всюди! Хай ростуть з вас добрі люди!


http://1.bp.blogspot.com/-l_yw3zh8ztq/uvn-mz6ddmi/aaaaaaaaaak/fpl1nfg42t4/s1600/7000001.jpg


http://1.bp.blogspot.com/-l_yw3zh8ztq/uvn-mz6ddmi/aaaaaaaaaak/fpl1nfg42t4/s1600/7000001.jpg

Я – громадянин України

(виховна година)

Відомий український філософ Григорій Скоровода, який жив у ХVІІІ столітті, стверджував: «Пізнай свій край, себе, свій рід, свій народ, свою землю - і ти побачиш шлях у життя».

Підростаючи, дитина вбирає те, чим живе сім’я, родина, народ. Вона поступово формується як член суспільства, як громадянин. Слово «громадянин» наповнене високим змістом.

Громадянином ми називаємо людину, якій притаманне почуття любові до Батьківщини, землі, що дає хліб і зберігає прах предків. Національна свідомість і мораль, гідність, честь, патріотизм і гордість за свою Вітчизну - ось риси справжнього громадянина.

Громадянськість виявляється і в піклуванні про загальне благо, у прагненні бути корисним суспільству. Не випадково, куди б не мандрував герой казок у пошуках щастя, він завжди повертається на рідну землю. «Як будеш рідної землі триматися, то будеш від неї сили набиратися», - твердить прислів'я. У народних казках, легендах уславлюються ті, хто відстоює честь і незалежність батьківщини. У кожного народу сформувався образ свого улюбленого героя, особливої людини, передусім захисника рідної землі. Для нас, українців, це козак-запорожець.

Любов до рідного краю, мужність у боротьбі за щастя його людей, повага до інших народів є основними моральними заповідями громадянина.

Людина без Вітчизни, як соловей без літа Оленка забігла на кухню:у бабусі завжди знайдеться щось смачненьке. І не прогадала! Бабуся мила і, побачивши онучку, вигукнула:

- От і добре! Ти вчасно! Вибирай яблучко, яке на тебе дивиться! А ось ці, прошу, віднести татові. Це його улюблені: семиренки.

Оленка взяла тарілку з яблуками і метнулась до тата:

- Тату! - в очах дівчинки світилось неприховане здивування. - Ось твої улюблені яблука. Бабуся якось дивно їх назвала. ..

- Дякую, доню, - тато взяв яблуко і посміхнувся. - їх називають семиренками.

- А чому?

- Так їх назвав один із представників славного і відомого колись всій Україні роду - роду Семиренків.

- Таточку, розкажи, а що то були за люди?- попросила Оленка, вмощуючись біля тата на дивані.

- Ну добре, слухай, - погодився тато. - Це були козаки, потім чумаки і селяни, пізніше, завдяки розуму і працелюбності, стали промисловцями, власниками цукроварень. Серед них були і вчені-садівники, і меценати української культури. Саме при таких людей говорять:це справжні патріоти, справжні громадяни.

- А це як: «справжні громадяни?»- спитала Оленка.

- Взагалі-то громадянином прийнято називати людину, яка належить до певної держави, перебуває під її владою та опікою.

- Ну, це я знаю, - зраділа Оленка, - що всі ми:і я, І ти, і мама, Мартуся, бабуся - громадяни України, а в перший день занять у школі лунає гімн.

- Звичайно, - погодився тато і додав:- Гімн - це один із символів держави. Між державою і її громадянами існують тісні зв’язки. З одного боку, держава повинна забезпечувати своїм громадянам певні права - скажімо, на працю, чи на свободу. З іншого боку, вимагає від них виконання обов’язків - відстоювати інтереси держави, поважати інтереси (н« тих, піклуватися про загальне благо.

- Так от, - продовжив тато, - поясню, чому саме членів родини Семиренків я вважаю справжніми громадянами. Розбагатівши, вони не намагалися розірвати свої зв'язки із народом, відгородитись від нього. Ні! Семиренки дбали не лише про власне добро. Я читав і знаю, що у голодний 1830 рік Федір Семиренко безкоштовно годував десять тисяч селян. А ще він дав грошу на видання Шевченкового «Кобзаря». Цій родині не чужі були гідність, честь, патріотизм, відчуття Батьківщини. Семиренки залишили по собі добру пам'ять і, сподіваюсь, що таких родин і серед наших сучасників буде чимало.

Тато замовк, а Оленка не могла відвести очей від яблук, які, виявляється, можуть мати власну і таку цікаву історію.

Мої права та обов’язки

(виховна година)
Моральні норми і правила в суспільстві людей існували з давніх-давен. Первісні люди розповсюджували дії моральних норм тільки на представників свого роду чи племені. Чужі вважалися небезпечними. По відношенню до них ніякі моральні норми не діяли.

Йшов час, і звичаї, а з ними й моральні правила змінювалися. Утверджувалася думка про спільність усіх людей, про їх єдність.

Певні норми моралі у всі часи визнавалися загальнолюдськими, тобто притаманними будь-якому суспільству, будь-якій культурі, незалежно від рівня її розвитку. Основу загальнолюдської моральності складає «золоте правило» - «Думай про іншого».

Нарівні з моральними уявленнями, спільними для багатьох народів, існує велика кількість правил пристойності, які стосуються манери одягатися, поводити себе за столом, спілкуватися з людьми, молодшими чи старшими за віком і становищем.

Деякі правила пристойності можна розглядати як необхідну складову моралі, скажімо, шанобливе ставлення до старших.

Про золоте правило моральності

Марта прибирала в кімнаті, мугикаючи пісеньку. її уважно слухав папуга, нахиляючи голову то в один бік, то в інший. Кіт Мартин вмостився на підвіконні:дуже вже не любив він зустрічі із пилососом.

Але голосний дзвінок у двері змусив Марту і навіть кота покинути кімнату і йти відчиняти. За дверима стояла Оленка.

- Вибач, Мартусю, я ключа забула...

- Заходь, заходь, я вже майже закінчила. Чого це ти не в настрої? - запитала Марта.- Знову з Павликом щось не поділила?

- Навіть не знаю... – Оленка, не роздягаючись, пішла на кухню, налила в склянку води і повернулась в кімнату.

- Марто, скажи, хіба ми такі погані?

- Хто „ми”? - здивувалася Марта.

- Ну, ми – наше покоління.

- З чого це ти взяла? Можна детальніше? – Марта сіла в крісло, а це означало запрошення до розмови.

- Знаєш, ми з однокласниками слухали новий диск у Павлика вдома... Ну так, гучно, сама розумієш... А сусідка знизу поскаржилася на нас Павликовій мамі і сказала, що в нашого покоління немає моралі.

- Зрозуміло, адже вона мала право розсердитися на вас за гучну музику, - сказала Марта . – А що стосується моралі, то тут не можу погодитися. Завжди, у які б жорстокі часи не жили, хороше і погане

- Ага, мені прабабуся розповідала, як під час війни у їхньому селі переховували пораненого солдата.

- От бачиш, людяність завжди була основою стосунків. Стосовно інших морально розвинена людина керується вічним правилом. Воно було відоме ще первісним народам, про нього писали в працях давньогрецьких мудреців, в давніх книгах сходу.

- Ого! – здивувалася Оленка. – Що ж це за правило?

- Стався до іншого так, як хочеш, щоб інші ставилися до тебе. Його ще називають „золотим правилом моральності”.

- Це ж треба! Скільки всіляких правил – орфографічні, математичні і ще золоте, - сплеснула в долоні дівчинка. – Золоте – це значить „чарівне”.

- Звичайно, адже моральні якості людини цінуються понад усе, - посміхнулася Марта. – Людина, позбавлена почуття любові до інших і сорому за власні негідні вчинки, милосердя і доброти не приносять користі й радості нікому, навіть самій собі.

- Ох, як важко бути моральною людиною!- зітхнула Оленка.

- Але ж ти маєш власних помічників; внутрішніх охоронців!- обняла сестричку Марта.

- Хто ж ці охоронці?

- Почуття сорому, честі і гідності, докори сумління, - сказала Марта і додала: - Хочеш, щоб люди цікавилися твоїми справами, хочеш користуватися чиєюсь допомогою чи порадою, стався до чужих справ так серйозно, як і до своїх, не перетворюйся на радіостанцію, яка працює лише на «передачу» і ніколи на «прийом». Це слід назавжди запам'ятати.


Із Конвенції ООН про права та обов'язки дитини

- Дитиною є кожна людська істота до досягнення 18-рІчного віку.

- Кожна дитина має право вільно висловлювати свої погляди.

- Кожна дитина має право вільно висловлювати свої думки, одержувати та передавати інформацію на свій вибір.

- Кожна дитина має право на захист від втручання в особисте та сімейне життя.

- Кожна дитина має право на доступ до інформації.

- Дитина має право на захист від усіх форм фізичного та психологічного насильства.

- Дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення, має право на особистий захист та допомогу, що надається державою.

- Кожна дитина має право на піклування.

- Кожна дитина має право на освіту.

- Кожна дитина має право на відпочинок і дозвілля.

Пам’ятаймо героїв

(виховна година)
Мета. Осмислити та усвідомити масштаби трагічних подій, розбудити

почуття відповідальності перед наступним поколінням, виховувати

глибоку повагу до людей, які віддали своє життя в ім'я майбутнього

життя людства, розвивати почуття гордості за свій народ, прищеп-

лювати любов до рідного краю.

Учитель.

Ту мирну весняну ніч на берегах Прип'яті люди ніколи не забудуть. Вона була такою тихою, такою теплою і ласкавою. Саме в цю ніч, з 25 на 26 квітня 1986 року, відлік часу став далеко не мирним, а бойовим і аварійним.

О першій годині 24 хвилини, коли всі безтурботно спали, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало полум'я.

Країна ще нічого не знає. Довгі тривожні дні, правда придушена муром мовчання. Ще скільки часу буде потрібно, щоб реально осмислити те, що трапилося. А смерть уже відкрила свій чорний рахунок і забрала найкращих. Людство дізнається їхні імена згодом.

За покликом рідної землі на захід свого народу першими до палаючого реактора за тривогою прибули пожежні з охорони ЧАБС на чолі з начальником варти Володимиром Правиком. Потім прибуло підкріплення з міста Припилі на чолі з лейтенантом Віктором Кибенком.

Вступивши в полум'я смертельної небезпеки, яким дихав реактор, пожежні в ту ніч, не шкодуючи сил і життя, виконали присягу на вірність народові України.

Найпершим, у кого зупинилося на мить вибуху серце, був старший оператор Валерій Іванович Ходемчук. За ним незабаром помер на посту його друг Володимир Миколайович Шашенюк. Його, опаленого та опроміненого, винесли на руках пожежники і поховали на першому сільському кладовищі. Валерія так і не знайшли... Четвертий блок став для нього і могилою, і пам'яттю. Можливо, на тій бетонній стіні колись напишуть, що не реактор там похований, а він, Валерій Ходемчук...

А вогонь все лютував, не затихав. Відкритий реактор, а зверху над його смертельним радіаційним диханням, на величезній висоті маячили маленькі фігури, в полум’ї тріскотів дах машинної зали. Навколо, разом з вогнем, клубочився їдкий дим, киплячий бітум пропалював черевики і в’їдався у шкіру.

До п'ятої години ранку пожежа була ліквідована. Подув легенький вітерець, і величезний стовп диму, пилюки, копоті відірвався від реактора і посунув територією України, Білорусії, сіючи смертоносну радіацію...

Їх було 28 - пожежних Чорнобиля. Вони першими прийняли найжорстокіший удар на четвертому блоці станції. Ніхто із них не здригнувся, не відступив перед обличчям неймовірної небезпеки.

На підмосковному кладовищі на скромних плитах з червоними зірками довічно викарбувані імена:

Володимир Правик

Микола Ващук

Василь Ігнатенко

Віктор Кибенко

Микола Титенко

Володимир Тишура - перших, хто собою закрив вогонь.

Ніяких сигналів про небезпеку, ніяких звісток про евакуацію населення. Лише згодом пролунали сигнали ЦО про негайний вивіз населення. Люди були забрані з вулиць, дехто встиг взяти в руки щось необхідне. А добро, нажите поколіннями, залишилося там. Ніхто тоді не думав, що назавжди покидає рідну домівку.

Прип'ять, українське Полісся... Місця чудові. До того страшного дня вони були місцем відпочинку, тисячі людей. Та не стало в той час ні рибаків, ні човнів. Річку спасали. Головним було - не допустити рознесення по річках страшної і невідомої смерті. А ради садів Чорнобиля так і залишилися незібраними.

Дехто намагався повернутися, та зустрічав на своєму шляху колючий дріт. Це дуже боляче - жити в батьківській хаті за колючим дротом і бачити, як спустошується, поступово вмирає твоя найрідніша батьківщина. Але ще важче знати, що на твоїй з діда-прадіда землі не можна жити.

Біда розчинилася в духмяному повітрі, у біло-рожевому цвітінні яблунь та абрикос, у воді сільських криниць, у всій красі. Та хіба тільки в ній? Вона розчинилася в людях. Ця трагедія увійде в історію, в усі хроніки людства як невигойна рана на тілі України.

Чорнобиль... Мертва зона... Сьогодні ці слова гірким болем відлунюються в наших серцях. Заростають деревами, кущами, травою опромінені села. Вони порожні, мертві. Поступово, тихо руйнуються хати. Разом з ними руйнуються, зникають неповторні цінності поліської давнини.

Повертаючись у безлюдну зону, журавлі дивуються, чому не чути веселих дитячих голосів, чому тут немає життя...

Поля і луки, ліси й озера, річки і ставки Чорнобильщини тяжко уражені невидимою чорною хворобою. Дичавіє земля. Чорний круг невідомо скільки років залишиться незагойною виразкою на лоні природи.

Чорнобиль... Тепер це слово знає увесь світ. Чорнобиль - це мука і трагедія, це подвиг і безсилля, це пам'ять, це наш нестерпний біль.

Аварія на Чорнобильській АЕС набула глобального характеру. Під час вибуху четвертого реактора виділилось безліч радіонуклідів у повітря, водойми, на поверхню грунтів, що призвело до радіаційного забруднення 20% території України.

Біль відгукнувся болем у серцях мільйонів людей. Наша країна вперше відчула на собі таку грізну силу, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю. Проходять роки після аварії на Чорнобильській АЕС, але біль не вщухає, тривога не полишає людей, пов'язаних скорботним часом ядерного апокаліпсису.

Чорнобиль атомний. Він, мабуть, зникне після того, як ми втратимо в собі Чорнобиль духовний. А поки що не заживає чорнобильська рана. І не відшукати нам слова, що вгамує біль.

Наш земний уклін, довічна вдячність усім тим, хто, ризикуючи своїм здоров’ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю. Священна пам'ять про всенародний подвиг ніколи не зітреться з історії людської, не згасне у віках.

  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка