Урок для дитини з особливими потребами та підвищити психологічну грамотність педагогів. Посібник розроблено для вчителів, які працюють з дітьми, що потребують педагогічної корекції



Сторінка1/3
Дата конвертації23.02.2016
Розмір0.63 Mb.
  1   2   3


Відділ освіти Тальнівської райдержадміністрації

Районний методичний кабінет

Павлівська Перша загальноосвітня школа I-II ступенів

Ленартович Валентина Вікторівна, керівник шкільного методоб’єднання вчителів, які працюють з дітьми, що потребують педагогічної корекції.


Схвалено на засіданні ради РМК

Протокол № 4 від 18.03.2009р.

АНОТАЦІЯ
В нинішній час демографічної ситуації, яка склалась в Україні, спостерігається зниження відсотка здорових, фізіологічно зрілих дітей, зростання кількості ускладнених пологів і відхилень вродженого характеру.

Одним з основних завдань сучасної школи є реалізація потенційних можливостей кожної дитини. Успіх дитини у навчанні переважно залежить від того, наскільки умови навчання та виховання відповідають її можливостям.

В даній збірці представлена робота методичного об’єднання вчителів школи, які працюють з дітьми, що потребують педагогічної корекції та методичні розробки уроків за програмами інтенсивної педагогічної корекції та допоміжної школи. Її матеріали допоможуть вчителю підготовити урок для дитини з особливими потребами та підвищити психологічну грамотність педагогів.

Посібник розроблено для вчителів, які працюють з дітьми, що потребують педагогічної корекції.

Заідуюча районною ПМПК Т. М. Вишневська



Зміст
РОЗДІЛ 1

Планування методичного об’єднання вчителів, які працюють

з дітьми, що потребують педагогічної корекції: ..................................4

1) вступ...................................................................................................5

2) тематика засідань;.............................................................................7

3) матеріали проведення засідання №2...............................................9

4) матеріали проведення засідання №3.............................................17

РОЗДІЛ ІІ

Методичні розробки уроків за програмами інтенсивної педагогічної корекції та допоміжної школи:

1. Розвиток мовлення „Порівняльний опис”. 6 клас......................21



    1. Розвиток мовлення „Складання тексту-опису”. 6 клас...................24

    2. Українська література „Загадки”. 5 клас....................27

    3. Українська мова „Займенник як частина мови”. 5 клас...................31

    4. Природознавство „Охорона природи”. 5 клас...................36

    5. Математика „Додавання раціональних чисел”. 6 клас....................41

БІБЛІОГРАФІЯ...................................................................................................44






ВСТУП


У сильному, здоровому суспільстві завжди під особливою увагою перебувають діти з особливими потребами. І, на жаль, сьогодні спостерігається тенденція до збільшення дітей, які мають потребу в соціальній адаптації, корекційно – реабілітаційній допомозі.

Правові міжнародні акти, зокрема Конвенція ООН „Про права дитини”, яку ратифікували понад 150 країн світу, в тому числі і Україна, закріпили права дітей незалежно від стану здоров’я, наявності фізичного чи розумового порушення, на рівний доступ до якісної освіти та право вибору навчального закладу і форми навчання.

2007 рік було названо Роком рівного доступу до якісної освіти, де в рамках законодавчої бази утверджено необхідність дотримання міжнародних норм на освіту для дітей з психофізичними вадами.

Закон України „Про охорону дитинства” у статті 26 „Захист дітей-інвалідів та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку” стверджує, що дискримінація таких дітей забороняється.

Конституція України у статті 53 та Закон України „Про освіту” гарантують всім право на освіту й можливість реалізувати це право у всіх державних навчальних закладах незалежно від статі, раси, національності, стану здоров’я, місця проживання. Діти з особливими потребами мають право задовольнити свої потреби так само, як і всі інші члени суспільства.

Якщо така дитина навчається в загальноосвітньому закладі, то нерідко виникають проблеми, труднощі: несприйняття, підкреслення неспроможності, образи з боку інших дітей. Повноцінне залучення дитини з порушенням психофізичного розвитку у соціальне середовище потребує насамперед, адекватного ставлення до неї. Сформувати його можуть фахівці: педагоги, психологи, медики. Педагоги школи мають забезпечити, відповідно до здібностей та можливостей кожної дитини, психологічну та педагогічну підтримку, яка може сформувати особистість, здатну до самореалізації.

Важливим завданням сучасної корекційної педагогіки є вивчення працездатності дітей з порушенням інтелекту та можливостей її підвищення. Під час дослідження цього питання необхідно враховувати умови зовнішнього середовища у процесі навчання, режиму дня, навантаження.

Знання основних законів вищої нервової діяльності дитини дає змогу правильно дозувати навчальні та виховні навантаження. Зрозуміло, що створення оптимальних умов взаємодії організму аномальної дитини із середовищем зводиться не лише до адаптації її фізіологічних особливостей на певному етапі розвитку. Створення таких умов охоплює і систему активного впливу на зростання та розвиток організму, цілеспрямованого підвищення його працездатності і розвиток обмежених можливостей, розширення меж пристосованості, підвищення загальної та імунологічної реактивності.

У Павлівській -1 загальноосвітній школі І- ІІ ступенів навчаються чотири учні, які потребують корекції психічного розвитку. З них два учні навчаються за програмою допоміжної школи, а два – за програмою інтенсивної педагогічної корекції.

Одним з основних завдань сучасної школи є реалізація потенційних можливостей кожної дитини. Успіх дитини у навчанні переважно залежить від того, наскільки умови навчання та виховання відповідають її можливостям. Саме це завдання і є основним у роботі методичного об’єднання вчителів школи, які працюють з дітьми, що потребують педагогічної корекції. Робота із дітьми з обмеженими можливостями має на меті допомогти й підтримати дитину у процесі адаптації у рамках тієї навчальної системи, де вона знаходиться. Діяльність вчителя повинна бути спрямована на три головні складові:



  • розвиток особистості дитини;

  • підготовка до самостійного життя;

  • професійна підготовка та можливість працевлаштування.

На засіданнях методоб’єднання вчителі знайомляться з директивними документами, опрацьовують методичні рекомендації обласної психолого – медико – педагогічної консультації, обговорюють навчальні програми, вносять свої корективи. Педагоги напрацьовують власний досвід у роботі з розумово відсталими дітьми, діляться з колегами найдійовішими прийомами та методами навчально – виховної роботи з учнями такої категорії; проводять огляд та обговорюють новинки науково – методичної літератури. Члени методоб’єднання виписують газети „Дефектолог” та „Психолог”.

Організація роботи методоб’єднання здійснюється у вигляді семінарів, круглих столів, відкритих уроків. Такі форми роботи сприяють виробленню єдності поглядів, ідей при розв’язанні важливих педагогічних проблем.

Отже, вся робота методичного об’єднання спрямована на вироблення системи педагогічного досвіду з урахуванням особливостей та потреб різних категорій дітей із порушеннями розвитку та забезпечення адекватних умов для самореалізації та розкриття дитини як особистості.

ТЕМАТИКА ЗАСІДАНЬ МЕТОДОБ’ЄДНАННЯ


Засідання № 1



з/п

Т е м а

Форма роботи

1

Обговорення та затвердження плану роботи методоб’єднання на навчальний рік.

Методичний

стіл


2

Опрацювання інструктивно – методичних документів з організації навчально – виховного процесу уз дітьми, що потребують корекції розвитку.




3

Аналіз навчальних програм.




4

Огляд періодичної педагогічної преси.




Засідання № 2


з/п

Т е м а

Форма роботи

1

Мотиви навчальної діяльності дітей з психофізичними вадами.

Круглий

стіл


2

Проблемно – пошукові ситуації на уроках індивідуального навчання.




3

Корекційно-розвиваючі вправи на уроках природрзнавства




4

Методика проведення уроку у допоміжній школі.




5

Дрібна моторика у психофізичному розвитку дитини.












Засідання № 3




з/п

Т е м а

Форма роботи

1

Формування пізнавальних інтересів у дітей з особливими потребами.

Відкриті

уроки


2

Методи індивідуального підходу до дітей з обмеженими можливостями.




3

Методичні рекомендації до проведення уроків розвитку зв’язного мовлення




4


Відвідування та обговорення уроків:

а) математики у 6 класі за програмою допоміжної школи;

б) української літератури у 6 класі за програмою інтенсивної педагогічної корекції;

в) біології у 8 класі.





Засідання № 4




з/п

Т е м а

Форма роботи

1

Соціально-педагогічний патронат у системі спеціальної та корекційної освіти і виховання.

Семінар

2

Класифікація і характеристика різних ступенів інтелектуального дефекту.




3

Соціально-педагогічна робота з дітьми, які мають обмежені функціональні можливості.




4

Підсумки роботи методоб’єднання в поточному навчальному році.









Слухали:


Учитель Довбнюк Н.М. Тема виступу:

Мотиви навчальної діяльності дітей

з психофізичними вадами

Мотиви навчальної діяльності розумово відсталих учнів часто мають неузагальнений характер. У процесі научіння діти з психофізичними вадами , як правило, керуються вузькими, обмеженими, ситуативними мотивами: одержати гарну оцінку, ухилитися від покарання, тощо. Їх, безумовно, треба заохочувати і водночас розширювати мотиваційну сферу. Для цього потрібна спеціальна корекційно – виховна робота, спрямована на підвищення рівня загального психологічного розвитку. Без спеціального навчання інтереси в розумово відсталих дітей проявляються слабо. Діти з порушеним інтелектом пасивно ставляться до навчання. Тому однією з умов формування пізнавальних інтересів учнів є необхідність їх переконання у потребі набуття глибоких і стійких знань. Все це має поєднуватися з досвідом дитини, її потребами, інакше корекційна робота не матиме ефекту. Найкраще, коли формування пізнавальних процесів проходитиме у формі цікавої гри під час проведення заняття. Такі уроки краще усвідомлюються розумово відсталими учнями і створюють зацікавленість у роботі. Формування пізнавальних інтересів відображаються у серйозному ставленні до предмета та розвитку активної пізнавальної діяльності.

Важливим фактором розвитку є адекватне формування зрілої особистості та самооцінки. Вона формується під впливом оцінки з боку оточуючих, власної діяльності та власної оцінки результатів цієї діяльності. Форми поведінки дитини стають рисами особистості, а негативні якості виникають як відповідь на потребу дитини уникати важких афективних переживань, що пов'язані з втратою впевненості в собі.

Підвищення працездатності розумово відсталих школярів тісно пов'язане з розвитком уваги. Адже у всіх дітей з порушеним інтелектом увага порушена. Діти відрізняються нестійкістю уваги, що обумовлено швидкою виснажливістю психічних процесів, які виникають постійно. Тобто, для покращення працездатності необхідно досягати розвитку уваги та її переключення у ході виконання навчальної діяльності.

Коли знижується працездатність, втрачається інтерес до діяльності, з'являється непереборне бажання кинути почату справу, невпевненість у собі. Водночас, у цих умовах у дітей знижується здатність до концентрації, запам'ятовування, з'вляються сонливість, головний біль тощо.

Тому потрібно пам'ятати про необхідність правильного дозування, навантаження, розподілу та переключення,що можливо за умови чергування різних видів діяльності.

Виступили:

1. Учитель Дудник В. О. Тема виступу:



Проблемно – пошукові ситуації на

уроках індивідуального навчання

Психодіагностичні дослідження, проведені у дітей з вадами розвитку показали, що багато з них мають психологічні потреби, які потребують корекції. Серед них можна назвати:



  • підвищена потреба у захисті;

  • спрямованість переживань у мінімум;

  • невпевненість у собі;

  • низька осмисленість життя;

  • низький рівень симпатії;

  • конфліктність поведінки;

  • відповідальність за прийняття рішення перекидається на оточуючих.

Дуже важливе значення при спілкуванні з дітьми із особливими потребами має мова.

Наведені вище особистісні проблеми можна вирішувати за допомогою різних психологічних методів: консультування, бесіди, гри, тренінгів, які є досить ефективними засобами роботи з дітьми, оскільки сприяють підвищенню активності, розкриттю учасників, отриманню зворотного зв’язку від членів групи, створенню атмосфери довіри, щирості і конфіденційності того, що відбувається в групі. А також дають змогу зрозуміти інших і свою власну особистість. В навчанні дітей з особливими потребами я використовую тренінги.

Тренінги мають таку програму:


  1. Принципи особистісного зростання та подолання внутрішньо особистісних проблем:

а) адекватний „Я-образ”:

- аутотренінг на адекватне само відношення;

- тренінг „Я, моє минуле, теперішнє, майбутнє”;

б) формування особистісних навичок:

- тренінг на розвиток емоційно-вольової сфери,

- ігри-релаксації,

- тренінг „Впевненість у собі”,

- тренінг на розвиток елепатійного співпереживання;

в) саморегуляція соціальної поведінки:

- тренінг „Батько, дорослий, дитина”.



  1. Тренінги комунікативної культури:

  • тренінг оформлення зворотного зв’язку,

  • тренінг на розвиток активного слухання,

  • тренінг на розвиток знання невербальних засобів спілкування.

Це лише декілька прикладів психокорекційної роботи, яка сприяє інтеграції людини з особливими потребами в суспільстві. Психічні процеси і властивості, як у пізнавальній, так і в емоційно-вольовій сфері вносять суттєві зміни у взаємодію дитини з навколишнім середовищем.


2. Учитель Ткачук Л. І. Тема виступу:



Коректувально – розвиваючі вправи на уроках природознавства

Завдання уроків природознавства – дати учневі поняття про природу як живий організм, пробуджувати почуття єднання з природою, виховувати любов до неї, розвивати мислення, зв’язне мовлення, вміння відчувати природу.

Щоб ввести дитину в складний світ Всесвіту, оточуючого середовища без примусу, на уроках природознавства доцільно користуватися засобами образотворчої, ігрової діяльності, через слово вчитель здійснює корекцію стану дитини, впливає на її емоційно – чуттєву сферу.

Діти з обмеженими розумовими можливостями на уроках швидко стомлюються, у них розсіюється увага, знижується працездатність. Щоб нормалізувати психічний стан дитини потрібно застосовувати корекційно – розвивальні вправи.

Однією з форм таких вправ є гра-медитація. Ігри можна проводити як на початку уроку з метою налаштування учня на роботу, так і в кінці занять, щоб дати дитині відпочити.На своїх заняттях я використовую такі ігри:

Гра-медитація „Я сонце”

Гра проводиться сидячи під тихий супровід музики.



Заплющ очі, посміхнись. Уяви, що ти сонечко, ти – маленьке сонечко. Ти прокидаєшся, вмиваєшся, розчісуєш свої промінчики і піднімаєшся на небо.

Ти - велика куля (рухи руками). У тебе багато тепла і світла. Ти велике сонце.

Ти даруєш тепло всій землі, лісам, річкам, морям, лукам...

Ти вдихаєш тепло, перетворюєшся на маленький сонячний промінчик. Ти летиш над землею і зелене листя, червоні, білі, жовті квіточки, купаєшся у блакитних хвилях річки. А тепер потягнися, розплющ очі. Ти відпочив?

А зараз ми поспілкуємося з природою через малюнок. Хай тепло твого серця проллється через твої руки, олівці на аркуш паперу.

Як ти розумієш живу природу? Як вона нам радіє? А може сумує чи плаче від кривди та болю? Чи зі смутком дивиться на наше поводження з нею?

Намалюй, як радіє пеньочок від зрубаного деревця, що він лишився живий і простягає до світла свої гілочки з радістю, з надією на людську доброту. Завдання для малювання змінюються. Дитині можна запропонувати намалювати як мудрі великі дерева з докором хитають своїми головами-верхівками, коли бачать, як люди ламають гілки, топчуть траву. Намалювати, як весело грається вітерець з усім, що зустрічається йому на шляху

чи личко кущика, камінчика, річки.

Після заняття малюнок обговорюється.

Гра-медитація „Я дерево”

Дитина працює сидячи. Вмикається магнітофон – звучить повільна музика.



Заплющ очі і уяви собі дерево. Вибери те, яке тобі найбільше до вподоби – чи тендітну берізку, чи струнку тополю, чи могутній дуб, чи зелену ялинку.

Уяви, що ти – це дерево. Ти ростеш в осінньому лісі. Твої ноги – то коріння в холодній землі. Твоє тіло – то міцний стрункий стовбур, який підтримує на собі зелену, пишну крону. Твої руки – тоненькі гілочки дерева. Ти міцно тримаєшся корінням за грунт. Коріння йде глибоко в землю, набирається звідти сили, яка наповнює стовбур, гілочки, листочки...

Ти відчуваєш, як ця сила піднімається вгору по кожній гілочці, відчуваєш тепло сонячних променів, вбираєш його кожним листочком, воно повільно, приємно розливається по всьому твоєму тілу.

Ти – дерево, ти бавишся з вітерцем, який гойдає твої тоненькі гілочки, ти вмиваєшся краплинками теплого дощику, який почав накрапати, ти радієш його насолоді спекотного літнього дня.

Потягнися вгору, розплющ очі. Ти відпочив, набрався сил, наповнився енергією Сонця, вітерцю, дощику.

Якщо заняття з природознавства проводяться на природі – дитині можна запропонувати поспілкуватись із камінчиком чи травинкою, деревцем чи кущиком


3. Учитель Безугла К. В. Тема виступу: Методика проведення уроку

Основною формою організації навчальної діяльності у загальноосвітній школі є урок. Але у роботі з дітьми з психофізичними вадами урок має певні особливості. Основною з них є корекційно-виховна спрямованість. Урок має бути не лише послідовним процесом академічних дій учня і учителя, але й дидактичною структурою. Структура уроку включає в себе три частини.

І. Вступна частина.

Її завданням є залучення дітей до процесу навчання. Основними компонентами цієї частини є використання психотерапевтичного методу. Саме він спрямований на забезпечення готовності учня до навчання.

Діти із психофізичними вадами неспроможні швидко включитися у навчальний процес. У таких дітей уповільнені нервово-психічні процеси. Вони перебувають під впливом попередніх вражень і не готові до сприймання нового. Вчителеві необхідні певні зусилля, щоб усунути гальмування, звільнити шлях для сприймання нового навчального матеріалу. Для цього проводиться система вправ, яка спрямована на активізацію, розвиток мислення. Це можуть бути бесіди про пори року чи погоду за вікном із відповідним музичним супроводом, дидактичні ігри, розгляд малюнків, знаходження розбіжностей на малюнках. Далі проводиться організаційний момент, на якому вчитель доводить до учня завдання уроку.

ІІ. Основна частина.

Ця частина уроку відводиться на вивчення нового матеріалу. Необхідна умова її проведення – проведення навчання з корекційною роботою.

У свідомості дитини з обмеженими розумовими можливостями набуті знання не активізуються для усвідомлення нової інформації. Учні такої категорії будь яке складне поняття не засвоюють за один раз. Окремі факти відображаються у їхній свідомості недостатньо чітко, інші зовсім не запам’ятовуються. Саме тоді до основної части уроку вводяться моменти повторного пояснення нового матеріалу, а в окремих випадках і кількаразового повторення, але у різних формах викладу.

ІІІ. Заключна частина.

Як правило, на кінець уроку у дітей з обмеженими розумовими можливостями наступає перевтома. В одних дітей це проявляється підвищеною збудливістю в інших виникає пасивність, апатія. Це негативно впливає на поведінку дітей. Тому, щоб цього уникнути слід проводити роботу, яка б нормалізувала психофізичний стан дитини. Для цього можна використовувати такі засоби як прослуховування заспокійливої музики, перегляд картин, малюнків, проведення ігор-релаксації.

Слід також враховувати і те, що діти із психофізичними вадами при одноманітних видах діяльності швидко стомлюються, тому необхідно запроваджувати різні види інтегративних уроків. На одному уроці можна практикувати вивчення двох – трьох предметів. Але на кожному уроці новий матеріал вивчається лише з одного предмета, решта – повторюється, поглиблюється, закріплюється.

4. Учитель Ткачук Л. І. Тема виступу:



Дрібна моторика в психофізичному розвитку дитини

Педагоги останнім часом все частіше говорять про відставання в розвитку моторної функції дрібних м’язів пальців рук у дітей. Внаслідок низки причин це явище стає проблемою, особливо в спеціалізованих групах дошкільних установ, де виховуються діти з дефектами мовлення й із затримкою психічного розвитку. Учені-дослідники підтвердили тісний зв’язок розвитку м’язів руки дитини з розвитком її мови й мислення. Високий рівень сформованості дрібної моторики дитячих пальців забезпечує також достатній рівень пам’яті, уваги й готує руку до письма. Оволодіння ж самою технікою написання букв вимагає складної роботи м’язів рук, а також розвиненої слухової уваги.

Дрібна моторика рук пов’язана з розвитком лівих скроневих і лівої лобової ділянок головного мозку, які відповідають за формування багатьох психічних функцій. В.Сухомлинський справедливо стверджував: „Розум дитини – на кінчиках її пальців”. Дослідження вчених Інституту фізіології дітей і підлітків Санкт-Петербурзької академії психологічних наук підтвердили зв’язок інтелектуального розвитку з пальцевою моторикою. З умілості дитячої руки фахівці роблять висновок про особливості розвитку центральної нервової системи, її мозку.

Початок розвитку мислення дає рука. У процесі діяльності м’язи рук виконують три основні функції: органів руху, органів пізнання, акумуляторів енергії (і для самих м’язів, і для інших органів) . Якщо дитина торкається якогось предмета, то м’язи й шкіра рук у цей час „вчать” очі й мозок бачити, сприймати дотиком, розрізняти, запам’ятовувати.



Як саме рука вивчає, обстежує предмети?

  1. Дотик дозволяє переконатися в наявності предмета, його температурі, вологості тощо.

  2. Постукування дає можливість одержати інформацію про властивості матеріалів.

  3. Узяття в руки допомагає виявляти багато цікавих властивостей предметів: вага, особливості поверхні, форми тощо

  4. Натиснення дає можливість визначити, м’який предмет або твердий, з якого матеріалу зроблений.

  5. Обмацування (охоплення, потирання, прогладжування, кругові рухи) дрібних і сипучих предметів (наприклад, зерна, крупи, солі) вчить дитину відчувати дотик долоні або пальців. Великими, вказівними, середніми пальцями діти обмацують деталі мозаїки, ґудзики, гайки, монетки, великі предмети захоплюють всіма п’ятьма пальцями. Якщо предмет не вміщується в руці, переходять до дворучного обмацування-дотику: однією рукою його тримають, фіксують, іншою – досліджують.

Рука пізнає, а мозок фіксує відчуття й сприйняття, поєднуючи їх із зоровими, слуховими і нюховими у складні інтегровані образи й уявлення.

Процес психічного розвитку відбувається за умови високої рухової активності дітей. Мозолисте тіло, що координує роботу обох півкуль, інтенсивно розвивається до семирічного віку.

Рівень розвитку мовлення залежить від ступеня сформованості дрібних рухів пальців рук. Виявлено, що якщо розвиток рухів пальців рук відповідає віку, то й мовний розвиток – у межах норми, а якщо розвиток рухів пальців рук відстає, то затримується й мовний розвиток.

Мовлення вдосконалюється під впливом кінестетичних імпульсів від пальців рук. Дитина, яка має високий рівень розвитку дрібної моторики, уміє логічно мислити, у неї добре розвинені пам’ять, увага, зв’язне мовлення.

Дослідник дитячого мовлення дітей М. Кольцова пише, що першою формою спілкування первісних людей були жести. Тут велика роль відводилась руці. Розвиток функції руки й мовлення в людей відбувалось паралельно.

Отже, тренування рухів пальців і кисті рук стимулює мовний розвиток дитини, працездатність головного мозку, а відповідно і розвиток мислення дитини. Роботу з розвитку рухів пальців і кисті рук варто проводити систематично по 2-5 хв. щодня. під час занять потрібно враховувати індивідуальні особливості кожної дитини, її вік, настрій, бажання і можливості. На своїх уроках я застосовую різні павльчикові вправи. Ці заняття приносять дітям позитивні емоції.







Слухали учителя Моцюк Т. Б.



Розвиток зв’язного мовлення дітей із дефектами розвитку
Сьогодні громадськість велику увагу звертає на проблеми дітей з особливостями психофізичного розвитку, на створення оптимальних умов їхньої соціальної адаптації, інтеграції у суспільство.

Досвід роботи свідчить, що найголовнішим завданням педагога є знаходження ефективних форм та методів вирішення проблем спілкування учнів. Спілкування – це невід’ємна частина навчально-виховного процесу, а розумово відсталим учням дуже важко спілкуватись не тільки у системі „учень-учитель”, але й „учень-учень”, „учень-клас”. Це спричиняє емоційне напруження, порушення комунікативної діяльності. Така важкість зумовлена порушенням балансу між процесами збудження та гальмування, діяльності головних систем мозку. Щоб допомогти дитині правильно висловлювати свої бажання, почуття та думки, потрібно вивчити природу психофізичних вад. Дослідження розумово відсталих дітей про такі недоліки розвитку, як аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення. Це спричиняє порушення мовленнєвої функції.

Вивчаючи стан усного мовлення вихованця, основним діагностичним матеріалом є речення. Розпочинаємо формувати навички складання коротеньких усних відповідей від простого до складного: слово – словосполучення – просте речення – складне речення – текст. На всіх заняттях слід створювати умови для виникнення мотивів мовлення і потреби у спілкуванні, надавати зразки висловлювань.

Велику роль у спонуканні дітей до мовленнєвої ініціативи має використання побутових та соціальних ситуацій, у яких спонтанно виникають комунікативні потреби. Щоденна повторюваність таких ситуацій дає можливість дітям тренуватися у правильному застосуванні лексики, побудові різноманітних фраз.

Мовлення повинне стати засобом спілкування і пізнання. Весь вивчений теоретичний матеріал треба вміти застосовувати на практиці. Знання, які отримують діти цієї категорії, допомагають коригувати негативні наслідки розвитку. Користуючись різноманітним мовним матеріалом, учні збагачують знання про дійсність, розширюють світогляд. Засвоєння матеріалу вимагає постійної інтенсивної практики, зусиль учнів.

Навчання буде тим ефективніше, чим доступніше і чіткіше буде поставлена перед учнями мета праці, мотивація.

Розвиток зв’язного мовлення складається із:

- засвоєння учнями правильної вимови;

- збагачення лексичного словника;

- вироблення вміння слухати чуже мовлення;

- створювати власні висловлювання.

Виступив учитель Мельниченко Г. В. Тема виступу:


Етапи роботи над формуванням мовлення
1.Вироблення орфоепічних норм, їх засвоєння і вироблення правильного співвідношення між звуками і буквами. Для цього доцільно проводити словникову роботу, яка полягає у збагаченні активного словника учнів, правильній вимові; фонетичні вправи.

2.Навчання дітей логічно і грамотно правильно з елементами виразності передавати почуте, побачене, пережите. У процесі формування вмінь учнів будувати власні зв’язні висловлювання важливо приділяти увагу виробленню вміння стежити за розвитком думки під час слухання або читання.

3. Формування уміння спілкуватися з дорослими й однокласниками. Щоб сформувати у дітей елементарні рівні діалогічного і монологічного мовлення, слід проводити значну роботу спочатку над умінням дітей відповідати на запитання і ставити їх до учителя, однокласників, використовуючи різні засоби, жести, міміку, відповідь, прохання. Доцільно також проводити роботу над діалогом.

Ефективний прийом – використання технічних засобів навчання: таблиці, картки, кросворди, робота з комп’ютером.

Діти охоче беруть участь у таких видах словесно-рольової діяльності:


  • проговорювання за вчителем реплік,

  • складання мікро діалогів за зразком,

  • розучування малих форм усної народної творчості – прислів’я, приказки.





МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У 6 КЛАСІ

ЗА ПРОГРАМОЮ ДОПОМІЖНОЇ ШКОЛИ



УЧИТЕЛЬ ДУДНИК ВАЛЕНТИНА ОЛЕКСАНДРІВНА


Тема. Порівняльний опис

Мета. Навчальна. Вчити складати в письмовій формі порівняльний опис; вчити порівнювати уявно та за малюнками, знаходити спільне та відмінне повторити види текстів, що таке антоніми вміння та синоніми; закріпити знання учнів про відмінність між видами текстів.

Розвивальна.Розвивати вміння складати усні описи птахів; удосконалювати вміння добирати синоніми та антоніми; розвивати усне і писемне мовлення, пам’ять, спостережливість.

Корекційна.Вдосконалюватии усне мовлення, чітку вимову окремих звуків, слів; вдосконалювати вміння порівнювати за зовнішніми ознаками.

Обладнання: малюнки, лелеки і дятла; енциклопедія «Птахи»; малюнки страуса і колібрі.

ХІД УРОКУ



1.Загально-корекційна частина.

1.1.Нервово-психологічна підготовка.

а) Відгадування загадки.

Прилетіли гості,

Сіли на мості,

Без сокири, без лопати

Поробили собі хати. (Птахи)

б) Бесіда учителя з учнем про різновидність птахів нашої планети.

Дитина називає птахів, які живуть в нашій місцевості. Визначає, з допомогою вчителя, які відносяться до зимуючих, а які до – перелітних. Розповідь учителя про птахів нашої планети з показом ілюстрацій.



1.2.Організація уроку. Хвилинка ерудита

б)Найбільший птах нашої планети – страус. Його вага близько 130 кг. Найменший птах – колібрі.Його вага – 2 грами.

( Запис числа і каліграфічної хвилинки ерудита).

2.Основна частина. 2.1.Актуалізація опорних знань.

А) Відгадування загадок, демонстрація відгадок.

1)Які ноги, такий ніс.

По болоту ходить скрізь,

хату на хаті має,

жабам рахунок знає. (Лелека)

2)Вірно людям я служу,

Їм дерева стережу

Дзьоб міцний і гострий маю,

Шкідників ним здобуваю. (Дятел)

Б)Усний опис лелеки і дятла з допомогою вчителя.

2.2.Повідомлення теми і завдань уроку

2.3.Робота над темою

1) Розповідь дитини про лелеку та дятла (за допомогою вчителя)

Виясняємо, що лелека перелітний птах, а дятел зимуючий. Наводимо приклади перелітних і зимуючих птахів.

2) Робота в зошиті. 3) Слухання текстів.

4.ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА.

1.Станем струнко! Руки вбоки!

Пострибаєм, як сороки-білобоки

Стрибу-стрибу! Скоки-скоки!

2.Пані горді і неквапні,

По болоті ходять чаплі,

А над ними комарі

Перелітають угорі.

3.А тепер – як жабенята

Хочем трохи пострибати

Ква-ква-ква! Ква-ква-ква!

Щоб спочила голова.



2.4.Закріплення

1.Заповнення таблиці порівняння. За допомогою вчителя діти заповнюють таблиці. (Вчитель на дошці, діти – на картках )





БІЛИЙ ЛЕЛЕКА,

АБО ЧОРНОГУЗ




ВЕЛИКИЙ СТРОКАТИЙ

ДЯТЕЛ


РОЗМІР

КРУПНИЙ ПТАХ

СЕРЕДНІЙ ПТАХ

ЗАБАРВЛЕННЯ

БІЛИЙ, КРИЛА З ЧОРНИМИ КІНЦЯМИ


ЗВЕРХУ ЧОРНИЙ З БІЛИМИ ПЛЯМАМИ НА КРИЛАХ, А ЗНИЗУ БІЛИЙ. ПІДХВІСТЯ І ПОТИЛИЦЯ ЧЕРВОНІ.

ДЗЬОБ

ДОВГИЙ, ЗАГОСТРЕНИЙ НА КІНЦІ

МІЦНИЙ, ДОЛОТОПОДІБНИЙ

ЖИВЛЕННЯ

ЖАБИ, ЯЩІРКИ, КОМАХИ, МОЛЮСКИ, МИШОВИДНІ, ГРИЗУНИ.

КЛМАХИ ТА ЇХ ЛИЧИНКИ


ГНІЗДО


З ГІЛОЧОК НА ДАХАХ БУДИНКІВ, НА ДЕРЕВАХ, НА ОПОРАХ ВИСОКОВОЛЬТНИХ ЛІНІЙ.

ВИДОВБУЮТЬ ДУПЛА.



МІСЦЕ ПРОЖИВАННЯ

СИРІ ЛУКИ, БОЛОТА, СТОЯЧІ ВОДОЙМИ

ЛІСИ, ПАРКИ

ВИРІЙ

НАПРИКІНЦІ СЕРПНЯ ЛЕТЯТЬ В АФРИКУ.

ЗИМУЮТЬ, ПЕРЕЛІТАЮЧИ З МІСЦЯ НА МІСЦЕ.

2.Усний опис – порівняння лелеки і дятла за таблицею з допомогою вчителя.

3.Самостійна робота.Запис описа в зошит.



3.Заключна частина. Підсумок уроку.

- Що ми робили на уроці? - Який текст є описи?

- Чим він відрізняється від розповіді?

- Чим відрізняються дятел і лелека?



4. Нервово-психічне розвантаження.

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ У 6 КЛАСІ

ЗА ПРОГРАМОЮ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ

Розвиток мовлення


УЧИТЕЛЬ ДУДНИК ВАЛЕНТИНА ОЛЕКСАНДРІВНА
Тема. Складання тексту-опису «Білочка».

Мета:

навчальна: вчити складати тексти-описи; використовувати в писемній мові епітети, порівняння, щоб влучно і точно описувати тварини;

розвиваюча: розвивати логічне мислення, збагачувати лексичний запас; викликати захоплення природою, тваринами.

корекційна: збагачувати словниковий запас учня, допомагати відчути багатство мови, виховувати шанобливе ставлення до природи.
Обладнання: малюнки тварин – їжачка, оленятка білочки; таблиці з опорними словами.

Хід уроку

1.Загально-корекційна частина.

1.1.Нервово-психологічна підготовка.

Відгадування загадок про тварин. 2. В темнім лісі проживає,

1.Дуже товсті ноги маю, Довгий хвіст пухнастий має,

Ледве їх переставляю, Їй на місці не сидиться?

Сам високий я на зріст, А зовуть її …. (Лисиця)

Замість носа в мене хвіст. (Слон).

3.Якось я лісочком брів, 4.Сама зелена, мов трава,

Звіра дивного зустрів. Весь час гукає:

Головою звір трясе, - Ква-ква-ква! (Жаба).

На ній дерево несе.

Що за диво? Де взялось?

Чудо-звір цей, мабуть, … (Лось).



1.2.Організація уроку.

2.Основна частина.

2.1. Актуалізація опорних знань.

1.Складання опису їжачка.

Діти читають таблиці з опорними словами і відгадують про яку тваринку йде мова. Потім з допомогою вчителя складають усний опис їжачка.

Опорні слова

Тварина, невеличка, тільце, колючка, шубка, голки, носик, як п’ятачок, оченята, круглі, намистинки, ніжки, маленькі.

2. Зачитування вчителем текстів.

Визначення типів текстів.

а) Новонароджене оленятко трохи похитувалося на тоненьких струнких ніжках. Його червона, ще трохи скутовчена шубка була всіяна чистими білими цяточками; по-дитячому бездумне обличчя мало сонних вигляд.

(З допомогою вчителя діти визначають, що це опис, бо відповідає на питання – який?)

б) Олень був велично прекрасний. Він гордо ніс свою голову, на якій високо здіймались пишні роги, прикрашені чорними і брунатними відростками.

(Тип тексту – опис, бо відповідає на питання – який?)

3.Розгляд малюнків їжака і оленя.



2.2.Повідомлення теми і завдань уроку. Робота над темою.

1.Слухання вірша, визначення типу тексту.

Хвіст трубою, спритні ніжки –

Плиг із гілки на сучок.

Носить білочка горішки.

В золотий свій сундучок.

В неї очі, мов горішки,

Кожушина хутряна,

Гострі вушка, наче ріжки,-

У дуплі живе вона.

(За допомогою вчителя учень визначає, що це розповідь з елементами опису, бо відповідає на питання що робить білочка? Яка вона?).

2. ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА.

3.Робота з опорною таблицею та малюнками.

О П О Р Н І С Л О В А

Лісовий, звірок, невеличкий, шубка, пухната, руденька, хвіст, догори, пухкий, оченята, стрибає, прудка.



2.3.Закріплення.

Дитина з допомогою вчителя, опорних слів та малюнків складає опис білочки.



2.4.Самостійна робота. Запис опису в зошит.

3.Заключна частина.

3.1 Завдання додому.

Скласти опис котика.



3.2.Оцінювання.

3.3Підсумок уроку

3.4.Нервово-психічне розвантаження.

Кросворд








1.







2.













3.











1.Що за майстер в нашім лісі

Щось майструє на горісі?

Злетів з гілки, сів на сук.

Все вистукує: «Тук-тук!» (Дятел).

2.Хоч кожух я теплий маю.

Та на зиму засинаю,

І солодкі ніжні сни

Мені сняться до весни. (Ведмідь).

3.Величезні має очі,

Усе бачить серед ночі. (Сова)



МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ

З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ В 5 КЛАСІ

ЗА ПРОГРАМОЮ ІНТЕНСИВНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ КОРЕКЦІЇ



  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка