Урок літератури рідного краю по творчості Т. Альмужної



Дата конвертації03.03.2016
Розмір97.4 Kb.

Урок літератури рідного краю


Тема.З чого починається стежка…
(Урок літератури рідного краю по творчості Т.Альмужної)

Мета: ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом місцевої поетеси Т.В.Альмужної, розкрити багатий неповторний поетичний світ, витворений митцем, удосконалювати вміння робити ідейно-художній аналіз поетичних творів, шліфувати виразне читання поезій напам’ять; розвивати образне мислення, зацікавленість поезією, збагачувати та вдосконалювати мовлення учнів; виховувати повагу до особистості та творчості митця, поетичного слова.

Обладнання: портрет Т.Альмужної, збірки віршів «Стежка до мами» та «Родинне дерево», збірки пісень, фотоматеріали, газета «Сільські обрії» з віршами поетеси, дидактичний матеріал, запис пісні „Стежина” на слова А.Малишка.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу

Форма проведення уроку: урок-знайомство із творчістю Т.Альмужної

Епіграф: Як тут пахне медами і цвітом,

Море соняхів вабить здаля.

Найдорожча у цілому світі

Тут праотча колиска моя.

Т.Альмужна

Перебіг уроку

І. Організаційний момент

Створення емоційної готовності до уроку.

Метод «Подаруй квітку»

Учитель.Квітка в моїх руках – невипадково. Одному з вас я подарую цю квітку, пояснюючи, чому це зроблено, і промовляючи при цьому фразу: «Я дарую тобі цю квітку для того, щоб…». Своєю чергою ви даруєте квітку комусь із присутніх, супроводжуючи це відповідним поясненням.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

Учитель Т.Альмужна у вірші «Красилівко моя» пише:

Як тут пахне медами і цвітом,

Море соняхів вабить здаля.

Найдорожча у цілому світі

Тут праотче колиска моя.

Споконвіків нам сил дає

Священна ця земля.

Так будь завжди красивою,

Красилівко моя!

Ой, нелегкая випала доля

Материнській стражденній землі,

Ой, ти поле, Тетянине поле, -

Підступили до серця жалі.

Мов розірвана вітром хустина,

Всі надії на краще – навпіл.

Проводжали і батька, і сина,

А в очах і тривога, і біль.

Відгриміли кривавії грози,

Та вернулись не всі журавлі,

А весною опісля морозів

Розцвіли і поля, і гаї.

А в Красилівці люди красиві,

Рідна школа, мов дружна сім′я.

Дай же, Боже, вам щастя і сили

Батьківщини прославить ім′я.

- Де і які слова із цього вірша можна прочитати? (У епіграфі до уроку). Запишіть їх у зошит.

- Як ви розумієте рядки, що є епіграфом? Висловіть свої думки.

- Яке значення для людини має ця «священна земля»?

Отже, мала вітчизна, батьківщина – це дорогі й близькі серцю місця: рідне село, вулиця, будинок, у якому народився і виріс.

У кожного вона своя, одна-єдина. І куди б не закинула нас доля, ким би ми не стали в житті, нам ніколи не забути стежини до рідного дому, у якому жили, і дитинство, і юність. Отож запрошую вас до розмови про творчість нашої поетеси-землячки Тетяни Василівни Альмужної.

ІІІ. Оголошення теми та мети уроку

ІV. Сприймання й засвоєння нового матеріалу

1. Озвучення випереджальних завдань (Виступ учнів-біографів, які досліджували життєпис поета, учнів-літературознавців, які вивчали творчість митця, декламаторів, які читають напам’ять вірші).



Учень-біограф

Красилівка

Красилівка, і на душі світліє.

Красилівка, розлук, як не було.

Красилівка, і серденько петліє.

І радість, і печаль – моє село.

Моє село – до витоків стежина

Всіх нас веде до себе звіддаля.

Моє село – маленька Батьківщина

І пісня недоспівана моя!

Народилася Тетяна Василівна Альмужна грудневого дня 1952 року в селі з красивою назвою Красилівка, Ставищенського району, Київської області в сім’ї зоотехніка Альмужного Василя та його дружини Фросини, які працювали в колгоспі «Ленінський шлях» з ранку до ночі й понад усе цінили працю.

Життєва стежина Тетяни Василівни почалася у рідній Красилівці. Це колиска її дитинства, земля, яка дала їй багато енергії, допомогла стати на ноги. Родина була дружна, велика, щаслива. Босоногою маленькою дівчинкою Таня пізнала смак селянської праці, допомагаючи мамі полоти довгі рядки буряків.

Зорі мого дитинства

Як добре, що доля мені дарувала

Мого дитинства ранкові зорі.

Коли ми нарівні – я і мама

Виходили вранці в поля бурякові.

І як я старалась малими руками

Звільнити листочки від зелені злої,

І втома щаслива нас двох обіймала,

Коли пили воду із банки одної.

Йшли з поля – все тіло гуло від утоми,

І мама щасливо мені посміхалась.

Про хліба ціну я не знала до того,

І вперше у праці про це лиш дізналась.

Я істину цю пронесу

В свої дні і ночі,

Навчу свою доньку

Любить ці зернини добра.

Велять так дітей Саласпілсу голоднії очі,

Дітей Ленінграду блокадного пам’ять жива.

Учень-біограф

Закінчила дівчина Красилівську середню школу переважно з відмінними оцінками. Потім навчалася в Київському енергетичному технікумі. Закінчивши навчання працювала інженером «Райсільгоспенерго», нині – майстер-диспечер Жашківського управління з експлуатації газового господарства. Незважаючи на фах інженера, Тетяна Альмужна – людина творча, бо чарівна природа рідного краю ще з юних літ надихнула її на поезію. І несе вона через усе життя в собі невимовну радість і гірку печаль. Поезія для Тетяни Василівни – веселковий птах, чарівна квітка, що манить красою, далека зоря, зернина життя. Творчий доробок її складають збірки «Поетична Жашківщина»(1998р.), «На хвилях Тікича» (2003р.), «Стежка до мами»(2006р.), «Родинне дерево»(2010р.).

Крім того, друкуються вірші поетеси у районних газетах «Жашківщина» та «Сільські обрії», обласній – «Молодь Черкащини». Із роками Т.Альмужна зрозуміла, що нічого людині не дає більше сили і мужності, ніж край батьків і створений простір любові, з якого, мов джерельну воду з криниці, черпає вона своє натхнення.

Шанують односельці Тетяну Василівну. Не цурається поетеса своїх земляків. Її поезія глибоко запала в душу красилівчан. Вона частий гість і в школярів. А ще приємніше те, що багато поезій нашої землячки покладено на музику і виконується професіоналами. Нам є ким пишатися, і ми горді від того.

Учитель

- У поетичному ужинку Т.Альмужної є кілька збірок. Сьогодні ми перегорнемо сторінки збірки «Стежка до мами» (2006р.) та «Родинне дерево»(2010р.). Отож попросимо учнів-літературознавців презентувати свої дослідження.



Учень-літературознавець

- З чого починається стежка? Звичайно, вона з’являється, як казка, – несподівано, посеред будня, з півкроку, лягаючи прозорим контуром на мільйони інших шляхів, щоб згодом перетворитися на чийсь вторований шлях.

Поезія Тетяни Альмужної у збірці «Стежка до мами» пропонує свою стежку до читача – це шлях, торований словами. Він засновується на осмисленні одвічної істини – любові до матері, до отчої землі, до всього світу, - які близькі й знайомі кожному, а тому вся збірка прочитується як безперервний діалог з долею, який провадиться у постійному сходженні в дитинство – стежкою до мами.

Декламатор

Стежка до мами

А ця стежка до мами

До щастя мого і спокою,

Там, де рай для душі,

І для серця мого, і очей.

А ця стежка – до мами,

І я часто змагаюсь з собою,

Щоб не бігти по ній

Серед днів своїх білих

І чорних ночей.

А життя моє плине,

Б′ючися об гостре каміння

Черствих душ і холодних сердець,

І лиш матінка мила

Зцілити зуміє сумніви

І тривоги звести нанівець.

А коли у життя моє

Радість вливається сонцем,

Переповнює всю мене

Так, що боюся розлить,

Я лечу до матусі, мов ластівка,

Б’юся в віконце,

Щоб розрадить її,

Ощасливить її хоч на мить.

- Яке враження справила на вас поезія?

- Яке значення для ліричного героя має мама? А для вас?

- За допомогою яких художніх засобів змальовується образ матері?



Учень-літературознавець

Кожне слово у збірці стає окремим кроком, кожен крок перетворюється у новий вірш, кожен вірш стає спробою творення казки, що відкривається світло і просто: у дитячих малюнках, у спілкуванні з лісом, у пошуках слова для вираження свого глибокого світу.



Декламатор

Птахо моя, поезіє

Птахо моя, поезіє,

Хай не зболять твої крила.

Квітко моя! Хай веснами

Манить твоя краса!

Матінко-земле щедрая,

Дай у дорогу сили,

Сонечко життєдайнеє,

Манять твої небеса.

Небо засіяне зорями –

Погляд відвести не можу.

Вишив же хтось узорами

Ці таємничі світи.

Це був поет-провісник,

Ніс до нас слово Боже,

Мудрість його – основа,

Вічності зводить мости.

Слово моє, будь зоряним,

Ніби зернина жита,

Щоб на землі розораній

Колосом прорости.

Слово моє, будь мужнєє,

Щоб подолати лихо,

І по землі оновленій

У майбуття іти.

- Яким, вважає поетеса, має бути її поетичне слово?

- Чому називає поезію птахою?

Учень-літературознавець

Голос збірки має сповідальні інтонації, які наголошуються вкрай емоційним і особистісним письмом – навіть коли йдеться про освоєння історичного досвіду подій Помаранчевої революції, від якої народ чекав багатьох позитивних змін у житті. Ці мотиви відображені у розділі «Це моя Україна!».



Декламатор

Вірю в Україну!

Скинь з лиця полуду, Україно!

Стань на повен зріст, бо ти прекрасна.

Скільки навкруг тебе словоблуду,

Але віра в серці не погасла.

Вмий лице джерельною водою

Та одінь пречисту вишиванку,

Я піду, країно, за тобою,

До твого найкращого світанку.

Заплету в твої чорняві коси

Я вінок із жита і калини,

Простелю тобі під ноги роси…

В добру путь і світлої години!

На Майдані

Мов маки, цвітуть прапори

У серці твоїм, Україно.

Як довго цієї пори

Чекала ти, рідна країно.

Мільйони братів і сестер

Пліч-о-пліч стоять на Майдані.

Хіба ще коли дотепер

Так душі цвіли полум’яно?

Хіба коли більший ще хор

Співав тобі «Гімн», Україно,

І бились серця в унісон

І радість злилась воєдино.

- Яка тема об’єднує ці вірші?

- До чого спонукає нас поетеса своїми віршами?

Учитель читає поезію «Опам’ятайтесь, люди, і згадайте…»

Опам’ятайтесь, люди, і згадайте,

Що все-таки ви – люди на землі.

Опам’ятайтесь, люди, і не дайте

Початися іще одній війні.

Невже вас не лякає це насилля,

Оця жорстокість, що панує в світі,

Невже всі разом ми такі безсилі,

Щоб зберегти планету нашим дітям?

Чому людина честі так страждає

В безвиході підлоти і брехні,

Упевненості чом у нас немає,

Надійності у завтрашньому дні?

Чому ми відвернулися від Бога,

Що ніс нам світло крізь мільйони літ,

Куди нас приведе наша дорога?

І хто врятує цей тривожний світ?

…Опам’ятайтесь, люди…

- Яку проблему піднімає авторка поезією?

- Про яку «війну» вона веде мову? Що розуміє під цим словом?

- Як ви вважаєте, чим можна врятувати світ? Чи можете ви це зробити?



Учень-літературознавець

Друга збірка - «Родинне дерево»(2010р.) відкривається однойменною поезією. Вона відчиняє віконце до рідної оселі, де народжувались, зростали і мужніли її діти та прадіди, де і нині чутно щебетання малят – продовжувачів прадавнього козацького роду. Важливо, що поетесі вдалося доторкнутися до коріння свого роду і осягнути своє місце на родинному дереві.



Декламатор

Родинне дерево

Родинне дерево

У глибину віків сягло корінням.

Родинне дерево

Верхівкою п’є сонячне проміння.

Родинне дерево

Ламали вітри-буревії.

Родинне дерево

Морозили страшні завії.

Родинне дерево

Від голоду і спраги помирало.

Родинне дерево

Дощі чорнобильські вмивали.

Родинне дерево

Весною ніжно розквітало

І зав’язь роду на гіллі тримало.

Коріння родини – дід Трохим, Степанида,

Тримають міцно корені глибинні.

Ще бабка Пестимея, дід Кузьма,

Хоча давно на світі їх нема.

А далі батьки – Василь і Фросина.

Це дерева стовбур, це наша родина.

А потім вже віти, це ми – їхні діти.

І Люба, і Толя, і я – мала, але дружня сім’я.

Та час не стоїть, ми знайшли свої долі

І з ними ідем по житейському полю.

Це Льоня, і Таня та ще і Серьожа.

І в кожного доля на іншу не схожа.

Росли-виростали на дереві віти,

І в наших родинах росли наші діти.

Це Оля і Таня, Сергійко і Яна,

І донечка наша рідненька Оксана.

Та час не стояв. І прийшла та година,

Щоб знову поповнилась наша родина.

Прийшли у сім’ю два Андрії і Аня,

Володя і Діма, дай Бог їм кохання.

І раді батьки, бо хороші в них діти,

І знову з’явились на дереві віти.

Малесенькі гілочки в долонях сонечка

Це наших дітей і синочки, і донечки.

Це Лізонька, Женя, Русланчик, Даринка,

Катруся, Софієчка і Маргаритка.

Хай множиться рід наш у добру годину.

Міцна Україна, бо гарна родина!

Родинне дерево,

Серед земних доріг,

Родинне дерево,

Ти долі оберіг.

Родинне дерево

До тебе притулюсь

І Богові за тебе помолюсь.

Родинне дерево,

Тримай нас міцно в гіллі.

Навіки ми твої/

Підготувала і провела вчитель української мови та літератури

Кравець Павлина Олександрівна



База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка