Урок мужності Мета: формувати в учнів почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії та героїчних вчинків сьогодення. Виховувати громадянські почуття та



Скачати 56.46 Kb.
Дата конвертації03.03.2016
Розмір56.46 Kb.
Тема: Урок мужності
Мета:формувати в учнів почуття патріотизму, любові до свого народу, його історії та героїчних вчинків сьогодення. Виховувати громадянські почуття та відповідальність. Формувати й розвивати мотивацію, спрямованої на підготовку до захисту Вітчизни.
Хід заняття:
Україна – країна трагедій і краси, країна де найбільше люблять волю і найменше знали її. Шлях України позначений високими степовими могилами, та і позначається нині у буремні часи на сході України.

Яка велика віра у нашу країну наш народ! Який незламний дух і героїзм тих людей, які сьогодні відстоюють свою рідну землю у не проголошеній війні. Справжні патріоти своєї неньки України є незламними і сильними духом і вірою Українці. Чимало із них положили своє життя за вільну і незалежну неньку Україну. Серед них і мужні воїни нашої Кореччини. Це такі як Тарас Гаврилюк, хто віддав своє життя за волю,свободу,честь і мужність свого народу і своєї Батьківщини. Вшануймо їх, як і всіх, хто віддав своє життя за волю, свободу, честь і мужність свого народу і своєї Батьківщини хвилиною мовчання.

Звучить гімн.

Комусь доля вимірює чималий проміжок життєвого часу,а когось обламує у самому розквіті життя, забираючи від рідних людей. Як би не хотілося вірити, та все ж земля знову прийняла у свої обійми загиблих на Сході країни корчан: Ляшука Тараса та Гаврилюка Анатолія.

Гаврилюку Анатолію виповнилося б 34,а Ляшуку Тарасу 27. Анатолій був одружений. Мав маленьку донечку, а Тарас не встиг мати сім’ю. На відміну від Тараса, Анатолій був добре підготовлений до військової служби, тому що служив за контрактом і брав участь у миротворчих місіях у Лівані, Іраку, Косово.

Та війна не щадить нікого. Мужньо наші хлопці на передовій відстоювали нашу Батьківщину. Та не судилось нашим захисникам повернутись додому, обійняти своїх рідних. Невидимий біль у серцях близьких людей житиме довго, так як і пам’ять про подвиги наших земляків.


Любіть Україну, як сонце, любіть,

Як вітер, і трави, і води.

В годину щасливу, і в радості мить,

Любіть у годину негоди!
Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов’їну.


Для нас вона в світі єдина, одна

В просторів солодкому чарі…

Вона у зірках, і у вербах вона,

І в кожному серця ударі…


Як та купина, що горить – не згора,

Живе у стежках, у дібровах,

У зойках гудків, і хвилях Дніпра,

І в хмарах отих пурпурових.


Любіть у коханні, в труді, у бою,

Як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою

І вічні ми будемо з нею.

Україна! Скільки глибини у цьому слові… Це золото безмежних полів, бездонна синь зачарованих небес. Тихі плеса річок, сині очі озер та ставків. Це безмежні степи і ліси, зелені долини і луки, Карпатські верховини і Донецькі простори, Полісся і Крим, біленькі хатки і велич міських краєвидів – ви це наша Україна. Складна і бурхлива твоя доля,земле, рідна. Вирує битва за твою честь і свободу. Гинуть твої найкращі сини, але народ нездоланний. Герої не вмирають! Слава Україні! Героям Слава.

Світ постав із слова, і Україна постала із слова, і те слово було Шевченкове.


Свою Україну любіть,

Любіть її во время люте

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.


І хай Бог простить усім, хто не відаючи, що творить, приніс шкоду нашому народові, нашій неньці Україні. І ми простимо,люди.

Простимо бо сказано: « Люби ближнього свого – як себе». А у вічній помсті не

Буває істини. І ніщо в цьому світі не втримається на неправді.

Юнацькі думки,мрії і сподівання записала у віршовій формі мати

учня нашої групи Данішури Олексія під назвою «Моя Україна»
Україно, моя нене,

Рідна Батьківщина

Найдорожча ти у мене,

Ти ж моя єдина.


Височінь хребтів Карпатських,

Золото пшеничних нив,

Недосяжність мрій юнацьких,

Все, що зможу і зумів.

Тиха пісня колискова,

Понад верб стежина

За столом лунна розмова -

На столі – хлібина.


Не одна лиха година

На віку чекала,

Не скорилась ти, Вкраїно,

Піднялась, повстала.


За тебе молитву щиру

Посилаю Богу.

Прошу спокою і миру,

Вірю в допомогу.


І ніяка вража сила

Не зможе здолати.

Обпалити твої крила,

Обпекти, зламати.


Процвітай ж, моя Вкраїно,

Слався у віках.

На столі духмяна хлібина,

А на покуті – ікона в рушниках.

(Данішура Олексій)

Там, де доля моя усміхається.

Україна моя починається

І небо, як даль солов’їна

Не кінчається Україна.
Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ми вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють наші батьки, з України де ми народилися.

Коли ми зазирнемо трішки в історію ми з гордістю можемо говорити про наших предків. Козацька Україна була прикладом Європі в області інтелекту і духовності. Відзначимо хоча б першу в світі конституцію Пилипа Орлика, перше національне «українське Євангеліє».

Коли християнський світ молиться ще латинською мовою, а Московія – старослов’янською, козацька Україна мала вже свій так званий Пересопницький новий Завіт рідною мовою. Він зберігся. На цьому Євангелії присягають президенти сучасної України.

Але настали нові часи, нові вимоги… Незалежність України дає можливість кожному з нас стати господарем своєї землі. Сьогодні ми є свідками великих перетворень, що відбуваються в нашій країні. Вся Європа надає моральну і матеріальну підтримку нашій могутній і незалежній країні в такий нелегкий час.

Весь світ окрасився жовто-блакитними стягами і підтримує протестами проти війни. Наш народ від старого до молодого мужньо тримає оборону на своїй землі, відстоює свою державну цілісність.

Сьогодні Ви – майбутнє України. То ж своїми знаннями, працею, здобутками підносьте культуру,своїми досягненнями та славте її. Будьте гідними своїх предків, бережіть волю і незалежність України, поважайте свій народі його мелодійну мову. Шануймо себе і свою гідність, і шановані будем іншими.

Пам’ять – одна із найцікавіших властивостей людини. Так, як не можна забути своїх батьків, так не можна забути свій народ та його історію.

Людина не може називатися людиною, якщо вона не має ні мови, ні пісні, ні пам’яті, ні землі, ні роду. Пам’ятаймо про це.

Пісня Софії Ротару «Одна Родина».

Ти чуєш,як шумить Дніпро.

Як лине пісня солов’їна?

То все на щастя, на добро,

То наша рідна Україна.

Не згасла праведна зоря,

Не впала правда на коліна

У кожній душі Кобзаря

Живе могутня Україна.

В боях щербали ми шаблі

І воскресали на руїнах

І слава Хортиці гучна,

І Берестечка кров невинна.

То все вона для всіх одна,

То наша вільна Україна.

Тут все твоє – степи, гаї,

У небі туча журавлина

Не хай повік в душі твоїй

Не згасне наша Україна.

За мир у всьому світі –

Це значить за життя,

За колоски налиті

За матір і дитя.
Хай живуть спокійно люди,

Сонце лагідно сія.

Хай лунає всюди-всюди

Пісня радісна моя.



.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка