Урок Мужності «Ми громадяни великої країни, ім’ я якої славна Україна!»



Скачати 342.75 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір342.75 Kb.
Ірпінська спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ст.№12

з вивченням іноземних мов ( школа лінгвістики)

Ірпінської міської ради Київської області


Урок Мужності

«Ми – громадяни великої країни,

ім’я якої – славна Україна!»
Для молодших школярів


Автор сценарію:

учитель початкових класів

Ірпінської СЗШ І-ІІІ ступенів №12

Дорошенко О. І.

м. Ірпінь

2015

Мета: розширити знання учнів про нашу Батьківщину – Україну;

довести до свідомості учнів, що ми самі відповідаємо за долю нашої держави, що кожен українець повинен мати активну громадянську позицію щодо подій на сході України;

виховувати в учнів любов до України, патріотизм, повагу до її захисників – учасників АТО.

Обладнання: карта України, малюнки дітей, портрети героїв Небесної сотні, великий український вінок, паперові квіти, ноутбук, телевізор, магнітофон, відео «Небесна сотня», «Моя Україна», запис Державного Гімну України, свічка.

І. Декламування учнями вірша.

1 учень.

.. .Клято нищили нашу культуру

І прекрасні святині - церкви,

Й мову, школу, літературу...

Виникає питання : "Хто ми ?"

2 учень.

В нас немає подекуди згоди.

І бувають сумними сварки –

Ганьба, сором для нашого роду.

Виникає питання : "Хто ми ?"

3 учень.

Лиш будується наша держава,

А ми все почали вже ділить,

Так змарнуємо батьківську славу.

Виникає питання : "Хто ми ?"

4 учень.

Пам'ятаймо, що ми українці,

І скажімо уголос це всім.

Поклянімось зневіреній неньці –

Берегти мир і спокій в нашім домі святім.
ІІ. Слово вчителя.

Думаю, що нікого не залишили байдужими рядки цього вірша, адже для кожної людини її святим домом є Батьківщина, Вітчизна, рідний край, рідна земля.

Для нас святою домівкою є Україна. Ця щедра, квітуча, родюча земля; її мальовничі гори і рівнини, її розумний, кмітливий, роботящий український народ, багатий на свої національні традиції та звичаї.

Зараз наша держава переживає труднощі, незгоди. Вона ще не стала міцно на ноги, не розправила могутні крила, але хочеться вірити у світле майбутнє нашої Батьківщини.


Ось чому, на честь нашої держави, ми вирішили назвати своє суцвіття "Україночка" і робити корисні справи для того, щоб наша земля повнилась працьовитими, старанними, добрими, талановитими людьми, які пам'ятають свій рід, свою мову, свої традиції.
ІІІ. Оголошення девізу суцвіття.

Девізом нашого суцвіття є такі слова (учні декламують

хором):
"Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову
,

і мову її солов'їну."

( В. Сосюра ).

ІV. Учитель:

Ще з сторінок Букваря знайомляться діти з віршами про Україну і хочеться, щоб пронесли вони свою любов до рідної землі через усе своє життя (учні хором декламують вірш ):

Україна — рідний край.

Поле. Річка. Синій гай.

Любо стежкою іти.

Тут живемо я і ти.
V. Виконання пісні суцвіття "Українка я маленька."

Українка я маленька,

українці батько й ненька.

На Вкраїні родилася,

в свою маму удалася.

Приспів.

Все, що рідне, я кохаю,

всім, хто рідний, помагаю,

своє ціню, свого вчуся

і до рідного горнуся.

У чужого я навчаюсь,

Але свого не цураюсь.

Знайте, що найкраще діло –

свого боронити сміло.

Приспів.
VI. Декламування учнями вірша М. Підгірянки «Що я люблю».
1 уч. Люблю матусю, батька люблю,

люблю хатину рідну свою,

і рідну школу, і вчителів, село,

де вперше сонце зустрів.

2 уч. Люблю в криничці блакитну глиб,

і лан, що родить для мене хліб,

садок, з якого грушки несу,

горбок, де білі вівці пасу.

3 уч. Бо ті горбочки, лани, ліси -

для мене повні добра й краси,

бо все, що бачу навколо я, —

то люба, рідна моя земля !
VII. Декламування учнями вірша В. Терен «Не забудь !»

Дівчинка - українка:

Ще малий, але ж сміливець ! —

сам біжить у гай...

Ти, мій хлопче, українець

те запам'ятай.
Хлопчик – українець:

Ще мала, а по барвінок

Вже ходила в гай…

Ти, дівчатко, українка

теж не забувай.

Учитель: Вирина стежина рідна з теплої трави...

Мати наша - Україна, не забудьте ви!



VIII. Виконання пісні "Наша країна".

1. Як нам не любити Україну,

Якщо вона в житті у нас завжди одна.

Найдорожча наша й найрідніша.

І на землі такої більш ніде нема.

Приспів:

Наша пісня, наша квітка,

наша матінка привітна,

наша мрія і надія, і весна, і весна.

Серце лине знов до тебе

І єднає нас щоденно

Наша рідна Україна, чарівна.

2. Може десь на світі є країна,

Де краще жити і де більше теплоти.

Але у нашім серці є єдина –

Найкраща в світі та, де народились ми.

Приспів.
ІХ. Бесіда вчителя з учнями.

Україна – чудова, багата, мальовнича земля. Це – тихі озера, безкраї лани пшениці, квітучі поля льону, вишневі сади. Це гори Карпати і шахти Донбасу. Це – калина, барвінок, м’ята.

Україна – це наша держава. Ми – українці, ви її маленькі сини і дочки. Україна – це теплота осель, наша сім’я. Ми українці, і живемо на квітучій вільній Україні, яка є для кожного з нас Батьківщиною. А Вітчизна, як і мати, в кожного – єдина. Тому ми зобов’язані її любити, берегти, охороняти!

Дорогі діти, ви сьогодні навчаєтесь, відвідуєте музичну школу, займаєтесь у спортивних секціях, хореографічних гуртках, у студіях образотворчого мистецтва і т. д. Ми живемо в мирі. А є такі місця в Україні, на сході держави (показую на карті України зону АТО), де діти не мають змоги зараз ходити до школи. Там іде неоголошена Росією війна. Бандитські угрупування, терористи та солдати з Росії стріляють у мирних людей, по школах, дитячих садках, будинках, аеропортах. Є поранені, багато людей убиті. Триває АТО – антитерористична операція. На сході нашої країни в окремих містах, селах не працюють школи, дитячі садки. Нема газу, води, світла. Люди вимушені голодувати, жити в підвалах.

Трагічні події, які не залишили байдужими світову спільноту, трапились 13 січня цього року під Волновахою, де із «Градів» сепаратисти безжально обстріляли автобус із мирними пасажирами. Загинуло 13 людей, серед них 14-річний хлопчик, десятки поранених.

22 січня 2015 року, о 8год 30хв, у місті Донецьк вороги обстріляли тролейбус з людьми, які їхали на роботу. 8 людей загинуло, 13 поранених. Пасажири, що вижили, посічені осколками.

242 дні тривала оборона Донецького аеропорту, який захищали українські кіборги.

242 дні жаху і болю, героїзму і відваги! Від травня 2014р. до січня 2015р. 3-4 десятки воїнів було у терміналі кожного дня, які ціною свого життя не давали змоги ворогу просуватися у глиб країни.

На жаль, були здійснені терористичні акції в місті Харкові, Одесі, Запорізькій області.

22 січня 2015 р., у День Соборності України, відбулось вшанування пам’яті героїв Небесної сотні, відлік якій поклали вірменин Сергій Нігоян і білорус Михайло Жизневський. Сотні киян пройшлись вулицею Грушевського і, підійшовши до пам’ятної стелли, опустилися на коліна, щоб вшанувати пам’ять усіх героїв Небесної сотні.

12 млн. 57 тис. гривень виділено державою на допомогу сім’ям загиблих.

6 тис. майстринь з усіх куточків нашої країни зі світлими думками та молитвами вишивали мапу України, яку повісять у Верховній Раді, щоб вона була оберегом, допомагала депутатам приймати правильні закони на користь нашої рідної держави.
Х. Слово вчителя.

Важкі часи настали для нашої держави. Нас хочуть розділити, але ми – українці – сильна нація, і Україна – єдина країна. Кожен з нас має любити свій народ, його культуру і традиції, як це робили ті, хто загинув за нашу незалежність на Майдані та на полі бою.
ХІ. Відео «Небесна сотня».
1 учень.

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташиною вдарюсь твою.

Прийду на світанні в садок із росою.

А, може, дощем на поріг упаду.
2 учень.

Мамочко, вибач за чорну хустину.

За те, що віднині будеш сама.

Тебе я люблю. І люблю Україну.

Вона, як і ти, була в мене одна.
Учитель: Люди, які захищають нашу Вітчизну, - герої. Вони мужні, сміливі, сильні. Є такі і в нашій школі. Хвала їм і слава! У зоні АТО загинув батько нашої школи Кірічек В’ячеслав Вікторович.
Учитель: Давайте, діти, встанемо і вшануємо пам’ять наших земляків і всіх тих, хто не повернувся додому з війни живим.

(Хвилина мовчання)



Горить свічка пам’яті…
Слово учням
Я – українець! Тут моє коріння.

У цім краю мені судилось жить.

До всіх звертаюсь: «Слава Україні!»

«Героям слава!» - відповідь звучить.


Героям слава! Хто в борні за волю

Для щастя людства голову поклав.

Він міг би мати зовсім іншу долю,

Та за свободу він життя віддав.


Він патріот, герой і та людина,

В чиєму серці не згаса любов.

Понад усе – народ і Україна,

І це основа з-поміж всіх основ.


А ми нащадки, ми достойні діти!

Героїв-пращурів у наших жилах кров.

Ми Україну вміємо любити,

До всього рідного у нас палка любов!


І це стає вже правилом від нині.

Ми Україні будемо служить!

До всіх звертаюсь: «Слава Україні!»

«Героям слава!» - відповідь звучить.


ХІІІ. Розповідь про акцію «Діти Київщини – воїнам АТО».

Сьогодні кожен хоче підтримати героїв. Ми з вами долучилися до акції «Діти Київщини – воїнам АТО» та проведення благодійної ярмарки «Підтримай українське військо», яка проходила в нашому місті. Отримані гроші перерахували на підтримку військовослужбовців АТО, малювали та передавали бійцям малюнки з побажаннями, теплі речі, взуття, продукти. Співпрацюємо з волонтерською організацією «Народний тил». Брали участь в акції «Лист воїну-захиснику».



Мама Бевзюк Вікторії передала освячені іконки, щоб вони оберігали наших захисників, в тому числі випускника нашої школи Ходирєва Володимира, який з березня 2014р. і до цих пір воює в зоні АТО. Ходирєва Володимира я навчала у 1-3 класах і горджусь тим, що його сім’я і всі ми – учителі Ірпінської СЗШ №12, виховали справжнього патріота своєї Вітчизни.

То ж нехай Божа Матір захищає наших найкращих синів і дочок України…
ХІV. Інтерактивна вправа «Для Вас, герої…»

Наш дитячий колектив називається суцвіття «Україночка». Його символом є ось такий великий, різнобарвний вінок.

Поглянь ! Ось бачиш мій вінок !

Він пишний та багатий,

суцвіть яскравих, різнобарвних

у ньому так багато !

Он над чолом моїм ясним

барвіночок синіє,

а серед русих кіс моїх

калина багряніє.

Є пишний сонях золотий,

любисток і дубочок,

є рута - м'ята запашна,

пшеничний колосочок.

Суцвіття різні в мене є,

але їх об'єднало

бажання спільне, щоб Вітчизна

могутніша і краща стала.
Вчитель: Дуже хочеться, щоб в нашій країні панував мир. Його сьогодні виборюють справжні герої. Кожен хоче підтримати їх. У вас є можливість звернутися до наших захисників і подарувати їм маленьку паперову квіточку.

(Діти пишуть свої побажання на паперових квітах і утворюють віночок побажань.)

Нехай ці побажання допоможуть вистояти українським військовослужбовцям.
ХV. Заключне слово вчителя.

Сьогодні ми доклали часточку до того, щоб зберегти мир і єдність нашої держави. Ми усі надіємось, що найзаповітніша мрія всіх українців, жити під мирним небом, здійсниться.

Ми – єдина Україна! Незважаючи на усі негаразди, що зараз відбуваються, кордони України не будуть порушені, а північ і південь, захід і схід завжди будуть однією країною – незалежною Україною і життя на всій Україні знову буде таким, як співається в цій пісні!
Відео «Моя Україна».
Виступи учнів.

1 учень.

На білому світі є різні країни,

Де ріки, ліси і лани.

Та тільки одна на землі Україна,

А ми її доньки й сини.
2 учень.

Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,

І квіти усюди ростуть.

Та тільки одну Батьківщину ми знаєм.

Її Україною звуть.
(Всі учні хором)

«Ми – громадяни великої країни,

імя якої – славна Україна!»
3 учень.

Ми – патріоти, дочки і сини,

Для твого блага все в житті здолаєм!

А щоб тремтіли наші вороги,

Нехай Державний Гімн лунає.
(Учні виконують Гімн України).

Література


  1. Єдина країна – тільки разом www.youtube.com/watch?v=7zpUq01vg9s.




  1. Корнієнко С. М. Родинні виховні заходи у початкових класах: Навчально-методичний посібник. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1996. – 80с.




  1. Ми – єдина Україна! www.youtube.com/watch?v=4Zo8yArOVe4.




  1. Система виховання у початковій школі (за Національною програмою виховання МОН України) упоряд. А. В. Лихва. – 3-тє вид. – Х.: Вид. група «Основа», 2011. – 373, [3]с. – (Серія «Початкова школа. Класний керівник»).






Учні.

Рідні наші мами!

Славні татусі!

Шановні, любі гості!

Бабусі і дідусі!

У нас сьогодні свято –

То ж вітаємо усіх!

Любі гості!

Мами й тата!

У нас сьогодні –



Родинне свято.

Ми всіх любим

Щиро-щиро.

Всім бажаєм

Щастя й миру!

Учитель.

Дорогі діти!

Із знання свого родоводу починається кожна людина. А коріння її закладене в батьківській домівці, в материнській пісні.

Усіх членів сім'ї завжди об'єднував живлющий родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина - земля, любов до неї, вміння відчувати її болі, чути її голос.

Й до сьогодні зберігаються ці родинні традиції. Сім'я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду. Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним.

Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут часто співали пісень, сумних і веселих. Тут бабусі розповідали своїм онукам цікаві казочки. Тут старенькі дідусі, зібравши кмітливих, допитливих онуків, оповідали цікаві історії, бувальщини.

Тут, біля родинного вогнища, вчили поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, які пісні співали. Тут вчили поважати людей, бути добрими, чуйними до ближніх своїх, вчили дітей допомагати один одному, любити одне одного. Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, що мають робити наступного дня, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми.

І такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам'яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім'ю, про родинні традиції.

Саме тому ми вирішили назвати наш виховний захід так:

„Не гасне вогнище родинне,

в людських запалене серцях."

Учні. Я, мати, батько, батьки моїх батьків — родина.

На світі білому єдине,

Як і Дніпрова течія,

Домашнє вогнище родинне,

Оселя наша і сім'я.

В щасливі і тяжкі години –

Куди б нам не стелився шлях —

Не гасне вогнище родинне,

В людських запалене серцях.
У рідному краї і серце співає,

Лелеки здалеку нам весни несуть.

У рідному домі і небо безкрає,

Потоки, потоки, мов струни течуть.


Одна Батьківщина, і двох не буває,

Місця, де родилися, завжди святі.

Хто рідну оселю свою забуває,

Той долі не знайде в житті.



Виконання пісні „Наша країна".

Як нам не любити Україну,

Якщо вона в житті у нас завжди одна,

Найдорожча наша й найрідніша

І на землі такої більш ніде нема.

Приспів:

Наша пісня, наша квітка,

Наша матінка привітна,

Наша мрія, і надія, і весна.

Серце лине знов до тебе

І єднає нас щоденно

Наша рідна Україна, чарівна.

Може десь на світі є країна,

Де краще жити і де більше теплоти,

Але у нашім серці є єдина -

Найкраща в світі та,

Де народились ми.



Приспів.

Учні.

Коли зміцніють крила, щоб літати,

Не забувай про рідних маму й тата,

Та встигни добре слово їм сказати,

Допоки ти живеш у рідній хаті.
Не скупіться на теплі слова,

Бо у світі так мало тепла,


Лиш від рідної хати


Та від лагідних рук мами й тата.
Чому мене так вабить рідна хата,

Збадьорює, мов подихом весни?

Бо в хаті тій мене чекає мати,

У світлому серпанку сивини.


Як добре нам жити і знати,

І вірити, друзі, весь час,

Що кращого слова, ніж „мати",

Немає у світі для нас.


Найперше слово, яке вимовляють діти у всьому світі,

— це слово „мама".

У багатьох мовах світу слово „мама" починається літерою „ем".

Не вірите?

Ось послухайте...

Болгарською - майка,

грецькою - мотір,

румунською - мама,

іспанською - мадре,

німецькою - мутер,

англійською - мазе,

французькою - маман.



Учитель. Мама, мати, матуся - скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово, бо називає людину, яка завжди для нас найближча, найдорожча, найдобріша, наймиліша.

Учениця.

Мамо,


Тобі низесенько вклонюсь.

Мамо,


На рідні руки похилюсь.

Мамо,


Пробач мені щоденний гріх.

Мамо,


Ти найдорожча з усіх.

Мамо,


Тобі низесенько вклонюсь.

Мамо,


За тебе Богу помолюсь,

Мамо,


Прийду я знов на твій поріг.

Мамо,


Ти найдорожча з усіх.

Учитель.

Дитина і мати. Картина звичайна.

А все ж наче сонця промінням осяяна,

Блакиттям мальована,

Сонцем залита

І стежками чаром веселки сповита.

Загорнена в вічність,

В безмежні простори.

І краща, ніж земних митців архітвори.

У ній все те найкраще,

Що має вселенна.

Її малювала рука божественна.



Учитель. Все починається з матері: і перші слова, і перші кроки, і перші радощі. Вона вчить своїх дітей любові до всього світу, вчить доброти і тепла. Якщо спитати маленьку дитину, на кого вона хоче бути схожою, та відповість: „На матусю". І кожен впевнений, що його матуся - найчарівніша.

Пісня для мами

Моя мама, мов сонце, привітна,

Тепла, ніжна, мов панна-весна,

Як хмаринка в блакитному небі,

Легкоплинна, прозора, ясна.
Я люблю рідну маму, як квітку,

Бо красива у мене вона.

Мов барвінок, гнучка і пахуча,

Ласка в неї така молода.


Прокидаюся вранці до школи,

Та не спить уже ненька моя.

Вона гладить мене по голівці,

Як маленьке пухке котеня.


Мама - бджілка-політка невтомна.

Працьовита, трудяща вона.

Її голос дзвінкий і приємний,

В серці радістю, щастям луна.


Мам шануйте, життя їм не псуйте,

Ніжну радість щоденно несіть.

А на старість любов'ю зігрійте

І сердечним теплом обійміть.



Учні. Мама... Заплющи очі і прислухайся. І почуєш мамин голос. Він живе в тобі, такий знайомий, рідний. Його не сплутаєш з жодним іншим. Навіть коли станеш дорослим, завжди пам'ятатимеш мамин голос, мамині руки, мамині очі.
Матусю моя дорогенька,

Це свято даруєм тобі.

Яка ж бо ти ніжна, рідненька,

А очі які голубі!


Такі голубі, ніби небо,

Мов проліска синього цвіт.

Ніколи їм плакать не треба.

Хай радість несуть і привіт!


Від усіх ти наймиліша,

Лебідонька мила.

Щиро дякую тобі я,

Що мене зростила.


Над колискою моєю

Пісеньку співала,

І в любисточку духмянім

Перед сном купала.


І в любисточку купала,

Й ніжно цілувала,

Тепло мене пригортала,

Щастя закликала.



Учитель. Хай колискова, яку ви зараз почуєте, поверне вас у минуле і наповнить серце приємним сумом.

Звучить колискова.

Люлі-люлі, маленький,

Вже промінчик тоненький

Посилає по воду зоря.

Він тебе приголубить,

І у сні тобі буде

Шепотіть про казкові моря. (Двічі).
Про високії гори,

Веселкові простори

І густий зачарований гай.

Станеш добрим хлоп'ятком -

Своїй мамі із татком.

Оченята мерщій закривай. (Двічі).

Принесе тобі котик

Пурпурові чоботи.

І солом'яний прийде бичок,

Зайченя завітає,

Ніч збере з небокраю

Тобі зірочок цілий пучок. (Двічі).

Люлі-люлі, дитинко,

А вже пізня годинка:

Ну, вкладайся ж, маленьке, до сну.

Люлі, крихітко, люлі,

Хай несуть тобі гулі

Гарну долю і вічну весну. (Двічі).




Учні.

Як дітей колишеш ти недремно,

То не раз змахнеш краплини поту.

Що ж, прислів'я мовить недаремно:

„Хто не мав дітей - не мав клопоту".

А ростуть, то скільки дум у неньки


І тривог за кожне їхнє діло


Голова боліла від маленьких,

Від дорослих серце заболіло.


Але що ті клопоти й тривоги,

Бо хіба із щастям їх зрівняти,

Як дитя, зіп'явшися на ноги,

Перший крок ступає по кімнаті.

Як почуєш ти уперше „мамо",

Як до школи поведеш за руку,

Як уже одержиш телеграму:

„Мамочко, вітаю із онуком".

Добре ж як себе пізнать в дитині,

Знать - твої вона продовжить роки.

Добре дати світові дитину

І людині дати світ широкий.

Дарувати їм цвітіння росту,

Сині гори, неспокійні ріки...

Хто не мав дітей - не звідав щастя,

Долею обкрадений навіки.

Як можна передати глибинні почуття,

Що зв'язують навіки матусю і дитя.

І океану простір для цього замалий –

Бо ж материнська ніжність

Не знає берегів.
Звучить пісня „Я на ковзанку піду".

– Я на ковзанку піду!


– А коли до хати? –


Тільки мама може так

Лагідно спитати. Двічі.



- В снах літаю до зірок,

- Час вставати, сину, —


Тільки мама може так


Розбудить дитину. Двічі.

- На ходу сніданок з'їм.

- Так не слід робити! —

Тільки мама може так

Лагідно сварити. Двічі.

Намалюю гарний дім,

Мама в нім зі мною,

Будем жити в домі тім,

Мамочко, з тобою. Двічі.



Учні.

Від тебе все!

І хліб, і весняний перший цвіт,

І срібний обрій, і криниця чиста,

І серця жар, і мрій стрімкий потік,

І за селом стежина серед жита.

Від тебе все!

Любов і радість визнання,

І доброта і щедрість долі.

На тебе я рівняюся щодня,

Радію і милуюся тобою.

Спасибі вам, рідні мами,

Що ви тут сьогодні з нами!

До вас наше гарне слово:

Матусі, будьте здорові!

Скільки в мами сонця, щирого тепла,

Скільки в мами радості, щедрого добра!

А в руках матусі праці без кінця.

А в устах матусі слово мудреця.
Як нам не любити неньку дорогу —

Ми перед .матусею вічно у боргу.

У душі матусі почуттів глибінь,

А в очах матусі неба голубінь.

За все, що маю, дякую тобі,

За все, що маю і що буду мати.

Ночами сняться зорі голубі

І вишні білі на причілку хати.



Слово вчителя про свою маму.

Звучить пісняРосте черешня”.

Учні.

Я сонечко вплету в твої чудові коси,

І небо прихилю, й зберу перлини-роси,

Вінок сплету для милого чола,

Аби лиш ти щасливою була.

Бува не раз, ми скажем прямо,

Що через нас сумують мами.

То ж всі сьогодні просим вас:

Пробачте, любі мами нас!
Бажаєм вам сто років жити!

Без горя, сліз і без журби.

Хай з вами буде щастя і здоров'я —

На многії літа назавжди.


Золота для вас не маєм,

Щоб до ніг вам положити,

Однак, тут спільно присягаєм,

Що доки тільки будем жити,

Любов сердець своїх маленьких

Тобі дамо, кохана ненько.


Спасибі всім говорим знов

За вашу ласку і любов!

Ми ще й дарунки змайстрували

Своїми власними руками

Для вас, наші любі мами!

Діти вручають подарунки мамам (паперові мімози).

Звучить пісня "Вальс з мімозами".
Зібрались ми сьогодні

На свято любих мам.

У вальсі ми кружляєм

І гарно дуже нам.



Приспів:

А музика грає, грає,

І весело так навкруг!

Танцюють щасливі мами,

Це наш найкращий друг!
Ми їм даруєм квіти-

Мімози золоті.

Бажають щастя діти

Всім мамам у житті.

Приспів.

Учень. До нас на свято завітали й наші бабусі. Вони - невтомні трудівниці, хоронительки мудрості нашого народу, звичаїв та обрядів, цікаві казкарки. Вслухайтесь у саме слово: бабуся, бабусенька, бабуня, бабусечка. Яке воно ніжне, красиве, лагідне, пестливе!

Учениця читає вірш „Бабуся моя дорогенька".

Бабусю моя дорогенька,

Матусю моєї матусі,

Присядь біля мене близенько,

Я ніжно отак пригорнуся.
Накину тобі я на плечі

Хустину тепленьку пухову.

Як гарно з тобою малечі,

Бабусю, завжди будь здорова!

На руки твої подивлюся,

Що ніжно голівку ласкали,

Ці руки старенькі бабусі

В колисці мене колихали.


Вони хоч старенькі, та вправні,

Все вміють ці руки робити,

Хустиночки вишити гарні,

Сніданки й обіди варити.


За все найкраще у житті,

За ваші руки золоті,

За ваші лагідні серця

Внучата вдячні без кінця!


Варт пошани сивий волос

Та старенький тихий голос,

До тих зморшок придивіться,

Станьте ближче і вклоніться.
Діти вручають бабусям «серця»



Учні.

Бабуся прожила на світі удвічі довше за наших тат і мам. Бачила удвічі більше за них. Ми для неї удвічі дорожчі, бо ми - діти її дітей, її онуки. Бо ми - її пташенятка, її ластів'ятка.

Правду кажуть у народі: „Діти - це діти, а справжні діти - це онуки!" Бабусі люблять онуків більше, ніж власних дітей. Вони з любов'ю передають їм свої уміння. Так, колись саме у бабусь онуки вчилися прясти, шити, вишивати, бавити немовлят і виконувати хатню роботу. У народі багато різних приказок, прислів'їв про бабусю.

- Хто бабусю має, той потіху знає.

- Бабця скаже, як зав'яже.

- Там бабусині руки, де онуки.

- Бабусине слівце - плідне деревце.

Діти виконують пісню "Наша бабуся".

Пісень багато знаємо,

Уміємо співати,

А нині про бабусеньку

Вам хочем розказати.

Приспів:

Рідна бабусенька,

Мила бабусенька,

Лагідна бабусенька,

Любить нас.

Уміє рукавички нам

Бабусенька сплести,

І на добраніч казочку

Встига розповісти.

Приспів.
Ми любимо бабусеньку

Всім серденьком своїм,

Із нашою бабусею

Нам радісно усім.



Приспів.

Учні.

Спасибі, матусі, спасибі, бабусі,

За щедрість сердечну й турботу про нас,

За руки ваші, що не знають спочинку

Й готові на поміч прийти повсякчас.

Мамині руки - щедрі, робочі

Втоми не знають з ранку до ночі,

Вранці, коли ще всі спочивають,

Сонце, напевно, вони підіймають.
Мамині руки - ніжні і милі -

Воду з криниці раненько носили.

Діти плескались, діти вмивались,

Сонцю і матері щиро всміхались.


Їх теплотою щоранку зігріті,

Йдуть всі до школи усміхнені діти.

Мамині руки — добрі, ласкаві —

Всюди в пошані, всюди у славі.

Мамині руки все вміють робити,

Як же ці руки нам не любити.



Діти виконують пісню „Мамині руки".

Пахнуть руки в мами

Хлібом, пиріжками,

Бо ці руки гарні

Трудяться в пекарні. Двічі.
Глібчик у крамниці

Купить паляницю -

Пахне у хлібині

Мамин труд хлопчині. Двічі.

Дуже мене любить

Рідная матуся.

Працювать у неї

Я старанно вчуся. Двічі.


Учні.

Я і до тата хочу звернутись,

В словах передати тепло,

Щоб мій татусь міг частіше всміхатись,

І щоб в душі його сонце цвіло!
Учитель. Батько, тато, татусь. Суворий і вимогливий, а любов до дітей у нього стримана. Кажуть, що дітей треба любити так, щоб вони цього не знали. Саме така батьківська любов. Недаремно народ склав приказки про батька:

• Який дуб - такий тин,

Який батько - такий син.

• У сокола і діти соколята.



Учні.

Татку, татусеньку, таточку, тату,

Кращого в світі немає навкруг!

Татоньку, хочу тебе обійняти -

Ти мій порадник, заступник і друг!

Наш любий і мудрий тату,

Як добре, що ти у нас є,

Як важить для нас багато

Кожне слово твоє.

Хоч ти і буваєш суворим,

А інколи навіть крутим,

Та легшають наші дороги

І холод життєвих зим,

Коли ти скупо похвалиш

Когось із своїх дітей.
Ми вдячні тобі, наш тату,

Що в дні, коли припече,

Ми відчуваєм і матір,

І твоє надійне плече.

Отож, які б нас дороги

Не звали в далекі світи,

Ми молимо долю і Бога,

Щоб нам був здоровий Ти!



Учитель. Шановні татусі, до вашої уваги ситуації з сімейного життя, в які ми інколи потрапляємо.

Автор.

Закортіло татусеві

Перевірить сина,

І дізнатись, як встигає

У школі дитина.
Батько.

- Що стоїш? Чого боїшся?

Підійди до мене.

Дай-но мені свої зошити,

І неси щоденник.
Автор.

Подивився у зошити,

Що й казать не знає:

Одна двійка з-за другої

Звідти виглядає.

Подивився у щоденник

І в наступ на сина:
Батько.

Та у тебе тут лиш з співів

„Добре" та „Відмінно".


  • Ах ти, - (кричить) - лобуряко,

І паска знімає:

    • У зошитах повно двійок,

А він ще й співає.

Учень.

Рідний наш татусю,

Вам низесенько вклонюся,

За вас я Богу помолюся,

Хай світить зірка для вас ясна,

Цей дарунок музичний

Шле вам моя шкільна сім'я.

(Музичний подарунок для татусів).
Пісня „Тато може"

Скільки про маму пісень ми співали

Лагідних, ніжних, таких дорогих.

Та ось про тата чомусь не згадали,

Про татусів наших любих таких.
Приспів:

Тато може, тато може все, що завгодно,

Цвяхи бити, цеглу класти, і ще, мабуть,

Плавать гарно, бігать швидко, це все природно.

Тільки мамою, тільки мамою не може буть.
Таточка рідного діти всі люблять,

Як же сьогодні про це згадать.

Всі у сім’ї його пестять, голублять,

Хочеться пісню йому заспівати.



Приспів.
Учень.

І до дідуся іду по науку.

Діду, дідусю, дідуню,

Навчи в світі жити!

Він на голівку кладе свою руку,

Голос струмочком сріблястим біжить.


Учитель. Дорогі діти! Я пригадую 1 вересня в 1-му класі. Перший урок... Тоді поруч з вами, крім батьків, бабусь, сестричок і братиків, були й дідусі.

Є у нас дідусі, котрі часто приходять до школи, цікавляться життям класу, допомагають у навчанні і вихованні.

Ці дідусі мають золоті руки, приємні, доброзичливі обличчя. Сьогодні ми з великою радістю нагороджуємо їх медаллю „Почесний дідусь класу “ ( Учитель вручає дідусеві медаль.)



Учні.

Любий, добрий мій дідусю,

Я твоя онучка,

Прибігаю я до тебе,

Як поради треба...

Я твої слова розважні пам'ятати буду.

Мій рідний, рідненький, ріднесенький,

З тобою радію, сміюсь,

Мій сивий, сивенький, сивесенький,

Найкращий у світі дідусь.

У життя твою науку

Понесу я всюди.

Хай тебе в твоїй опіці

Бог не опускає,

Хай тобі міцне здоров'я

Й силу посилає.


Чи мороз, чи віє хуга -

Я нічого не боюсь.

Це тому, що маю друга,

Мій найкращий друг - дідусь.

Ми йдемо гуляти разом,

І в кіно, і в магазин,

До морозива я ласий,

А мультфільми любить він.


Теж я виросту, а поки

В нас такі веселі дні,

Що, здається, менше років

Дідусеві, ніж мені.

Я вітаю свого діда,

І таке йому скажу -

Із тобою я дружу.

Ти хороший, ти ласкавий,

Ти привітний, гарний, славний,

Будь здоровий - не хворій,

Дідусеньку, рідний мій!

Прийми, наш дідусю, побажання -

Музичне привітання.


Танок „Веселий каблучок"
Ми за руки всі взялись,

Кругом весело пройшлись,

А веселий каблучок

Все танцює «чок» та «чок»


Ой, пальчики у нас

Танцювати хочуть враз.

А веселий каблучок

Все танцює «чок» та «чок»


Ох, стомились танцювати

Будем всі ми присідати

А веселий каблучок

Все танцює «чок» та «чок»


Відпочили і встаємо,

Танцювати знов підем.

А веселий каблучок

Все танцює «чок» та «чок»


Тато.

Я знов повертаюсь до тебе в думках,

Чарівне і вічне життя загадкове,

Шукаю коріння у твоїх літах,

Дитинство моє малинове.

Батьки і діти - серця одні.

Батьки і діти - душі пісні,

Батьки і діти - страждань політ,

Батьки і діти - родини цвіт.

Мама.

Слово чарівне! Яка в ньому сила!

Скажеш з любов'ю - і радість росте!

Слово ласкаве народжує крила -

Ви не забудьте ніколи про це!

Учні.

Донечко, синку, сестрице, братусю,

Дружна, весела, велика сім'я!

Таточку, мамочко, бабусю, дідусю -

Мій оберіг і родина моя!

На знак своїх незгасних почуттів

Я родині вручаю ніжні квіти.

Згасають вмить всі барви пелюстків,

За мить вони перестають пахтіти.

За мить одну вона зів'яне,

До родини ж моя любов ясна

У серці вік цвісти не перестане.



Учитель.

В щасливі і тяжкі години -

Куди б нам не стелився шлях –

(Всі разом)

Не гасне вогнище родинне:

в людських запалене серцях!

Література

1. Державний стандарт початкової загальної освіти. – К., 2005.

2. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1–4 класи. – К. :

Початкова школа, 2006. – 432 с.

3. Балютіна К. Педагогічні проблеми гуманізації початкової освіти

та шляхи їх вирішення // Початкова школа. – 1999. – № 10. – С. 46.

4. Бех І. Д. Виховання підростаючої особистості на засадах нової

методології // Педагогіка і психологія. – 1999. – № 3. – С. 5–15.

5. Бех І. Д. Інваріанти особистісно орієнтованого підходу до

виховання дитини // Початкова школа. – 2001. – № 2. – С. 3.

6. Волкова І. Інтегровані уроки в початковій школі // Початкова

школа. – 2000. – № 1. – С. 28–29.

7. Едігей Валерій. Вчися читати, малюк! – К. : Гранд, 1997. – С. 159.

8. Кашуба Л. І. Навчання через гру: методичні рекомендації. –

Тернопіль: Мальва – ОСО, 2001. – 52 с.

9. Корнієнко С. М. Родинні виховні заходи у початкових класах:

Навчально-методичний посібник. – Тернопіль: Підручники і

посібники, 1996. – 80 с.

10. Лісневич. Задачі-вірші на уроках математики у молодших класах.

– Тернопіль: Мандрівець, 1997. – 32 с.

11. Савченко О. Я. Сучасний урок у початкових класах. – К. :

«Магістр – S», 1997. – 256 с.

12. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям // Вибрані твори: В 5-

ти т. – К. : Рад. школа, 1977 – Т. 3 – С. 7–279.

13. Хоружа Л. Молодший школяр як суб’єкт етичного впливу

вчителя // Початкова школа. – 2004. – № 1. – С. 5–8.



14. Матеріали газет «Розкажіть онуку», «Початкова освіта». – 2004

– № 13 (253).


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка