Урок на основі раніше отриманих знань. Мета



Скачати 134.05 Kb.
Дата конвертації03.03.2016
Розмір134.05 Kb.
Автор: Яценко-Мельник Наталія Василівна,

вчитель образотворчого мистецтва,

педагог-організатор Нагірнянської

загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів

Жашківської районної ради

Черкаської області

«Барвиста історія України»

Петриківський розпис посуду

1.МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА УРОКУ В 5 КЛАСІ

2. ПРЕЗЕНТАЦІЯ УРОКУ (в додатку)



Декоративний розпис — це один з видів декоративно-прикладного мистецтва, що передбачає сюжетні зображення й орнаменти, які створюються засобами живопису на стінах та інших частинах архітектурних споруд, а також на ужиткових предметах. Останнім часом декоративний розпис ви­конують також на папері, полотні, картоні й експонують на художніх виставках як твори станково­го мистецтва.

Тема: Декоративний розпис.

Петриківський розпис на посуді «Барвиста історія України»



Клас: 5

Тип уроку: комбінований урок на основі раніше отриманих знань.

Мета:

• навчальна: ознайомити учнів з петриківським розписом, історією його виникнення, майстрами цього розпису; навчити основних мазків та елементів петриківського розпису, виконати композицію з простих елементів на посуді;

• розвивальна: розвивати вміння насолоджуватися спогляданням творів петриківського розпису, аналізувати їх; формувати естетичні почуття, смак, творчі здібності, зацікавленість мистецтвом, спостережливість, інтерес до культурної спадщини країни;

• виховна: виховувати зацікавленість творами декоративно-прикладного (декоративно-ужиткового) мистецтва, бережливе ставлення до народного мистецтва, пам'яток української культури, охайність під час роботи з фарбами.

Оснащення:

Матеріали та інструменти для дітей: прості олівці, гуашеві фарби, пензлі, аркуші паперу, посуд.

 Зоровий ряд: репродукції петриківського розпису (роботи Ф. Панка, робота В.Карпець, М. Шимацької,Т.Пати, Н. Білокінь, М.Тимченко «Помідори», В.Павленко), видео з елементами виконання основних мазків, слайди.



Хід уроку:

1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

Привітання. Перевірка готовності учнів до заняття.

ВСТУП

Шановні учні! Ми з вами на уроках образотворчого мистецтва вже вивчали різні види розпису й оздоби декоративних елементів! А зараз прийшов той момент, якого ми чекали. Нарешті ми закріпимо на практиці отримані знання!

2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Шановні учні, дайте відповіді на такі запитання:

•   Що таке розпис? До якого виду мистецтва він належить?

•   Які центри розпису в Україні вам відомі?

•   Чи доводилось вам бачити розписи, створені вправними руками майстрів селища Петриківка - Дніпропетровської області?

•   Чи є в вашому будинку хоч якийсь предмет побуту з елементами розпису? Який саме цей розпис?(Відповіді учнів)

3. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ ЗАНЯТТЯ:

Учитель. Сьогодні ми закріпимо знання по петриківському розпису, повторимо історію його виникнення, основні мазки, розширимо знання щодо майстрів цього розпису, а також навчимося застосовувати ці знання на знайомих і простих предметах побуту.

4. ВИКЛАДЕННЯ НОВОГО НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Учитель. Учні послухайте, будь ласка!

Петриківський розпис - унікальний вид розпису на деревині, папері чи інших предметах побуту в тому числі й посуді. Походить із козацького села Петриківка (Дніпропетровська обл.).

Для настінного малювання у Петриківці до кінця XIX століття використовували крейду, сажу, кольорові глини, саморобні рослинні фарби, хоч уже з'явились у вжитку дешеві анілінові барвники. Фарби розводили яєчним жовтком, молоком, природним вишневим клеєм. Малюнок наносили за допомогою пензлика з болотного оситняга, а деякі деталі, дрібні елементи композиції вимальовували саморобними тоненькими пензликами з котячої шерсті, а грона калини - кінчиком пальця.

Характерним для творчості петриківських народних митців було використання у декоративному оздобленні рослинно-квіткового орнаменту, що відзначався легкістю та виразністю.

На початку XIX століття на основі настінного розпису і виник декоративний розпис, який виконували на посуді: вазах, тарілках, глечиках.

З початку XX століття Петриківка стала центром виготовлення «мальовок» - малюнків на тонкому папері дешевими аніліновими фарбами - «манійками». «Мальовки» користувалися попитом і швидко поширилися далеко за межі села. Декоративний розпис народних майстрів здобув загальну назву «петриківського» (від назви села). Зберігаючи традиційні мотиви настінних розписів, петриківський розпис досі вирізняється багатим діапазоном зображень садових (жоржини, айстри, тюльпани, троянди) та польових (ромашки, волошки) квітів, залученням до візерунків мотиву ягід (калини, полуниці, винограду) та листя (папороті), а також бутонів. Крім того, для петриківських орнаментів і розписів характерні риси натуралізму.

Починаючи з 1950-х років у Петриківці відбулися певні зміни в настінних розписах: інтер'єри почали прикрашати довгими орнаментованими паперовими стрічками, мальованими петриківськими майстринями.

Ці орнаменти складаються з паперових рослинних мотивів, що повторюються у ритмічному чергуванні. Розписуючи той чи інший, навіть значний за розмірами, громадський інтер'єр, петриківські майстри переносили, по суті, свій хатній зразок у нові для них приміщення, змінюючи лише масштаби відповідно до розмірів.

Ось і ви сьогодні перетворитеся на майстрів петриківського розпису, опануєте декілька основних мазків, із яких складається зображення. Та спочатку подивимося відео з основними елементами зображення. (Демонстрація відео та робіт відомих в даній техніці майстрів, слайди)



Діти, а що ви можете додати з вище сказаного?
5. ІНСТРУКТАЖ

Учитель. Щоби створити візерунок у техніці петриківського розпису, необхідно опанувати чотири типи мазків,а в нашому випадку нам потрібно їх пригадати! Традиційно названих «гребінець», «зернятко», «горішок», «перехідний мазок».



«Гребінець» — мазок, який починається з потовщення, зробленого натисканням пензля, та завершується тонким вусиком, що виконують дотиком кінчика пензля. Прокладені разом, декілька таких мазків нагадують гребінець.

«Зернятко» — мазок, який наносять починаючи з легкого дотику до сильного натискання пензлем. Коли мазки «зернятко» покладені по обидва боки стебла, кінчиком назовні, зображення нагадує колосся — звідси й назва.

«Горішок» — складається з двох гребінцевих мазків, зігнутих півмісяцями та поставлених один навпроти одного, нагадують форму підкови. Заповнивши вільне місце між півмісяцями мазками «зернятко», отримаємо форму, схожу на лісовий горіх.

«Перехідний мазок» — накладається одним пензлем, але двома фарбами. Сухий пензель занурюють в одну фарбу (наприклад, зелену), а потім — в іншу (наприклад, жовту). На папері залишається слід від жовтої фарби, яка плавно переходить у зелений колір.



6. САМОСТІЙНО - ПРАКТИЧНА РОБОТА УЧНІВ

Створення зображення декоративної квітки спочатку на папері, а потім на посуді;

-Ознайомлення з методом та послідовністю виконання розпису;

-Підготовка учнями матеріалів до роботи;

-Засвоєння учнями окремих елементів петриківського розпису;

- Створення ескізу;

(Запропоновані зразки для композиції)





- Безпосереднє виконання розпису на посуді (блюдця, тарілки, чашки, тощо);

7. АКТУАЛІЗАЦІЯ НАБУТИХ ЗНАНЬ

Подумайте й дайте відповідь на такі питання:

-  Де виник петриківський розпис?

-  Які матеріали та інструменти використовували майстри петриківського розпису?

- Які мазки необхідно опанувати, щоби мати можливість створювати роботи у стилі петриківського розпису?

Невеличкий екскурс в історію України на уроці образотворчого мистецтва

(Розповідь учителя)

Мистецтво петриківського розпису є багатофункціональним за своїм використанням, адже було не лише пізнаванням та відображенням життя, але й специфічною його моделлю. Воно зберігало свою незалежність, незважаючи на різноманітні соціальні функції. Мистецтво, котре виникло внаслідок трудової діяльності, пов’язане з життям українського народу, було лише народним. В усі часи народне мистецтво вважалось фундаментом художньої культури. Осмислення гуманного, декоративного вмісту народної творчості, форм та жанрів, насичення орнаментальних та художніх мотивів, образів та музики вважались досягненням декоративно-ужиткового мистецтва у різні історичні епохи, народжених людською фантазією.

Отже, українське декоративно-ужиткове мистецтво має прадавнє коріння. Українські промисли існували ще за доби Київської Русі, про що говорять історичні довідки й пам’ятки. Тож найдавнішими видами українського ужиткового мистецтва вважають різьбу по дереву, вишивку, гончарство, кераміку та килимарство.

Декоративний розпис та орнаментика.

Величезну роль у художній виразності народного образотворчого мистецтва відігравали колір і візерунки. Колір взагалі посідає одне з провідних місць у народній творчості; крім художнього, він має і смислове значення. Так, червоний — колір сонця і вогню — символізує життєдайні сили, жовтий — колір достиглих плодів, зерна — добробут, зелений — колір весни — розквіт природи, її відродження. Узгодженість кольорів ми спостерігаємо в народному українському одязі, оздобленні інтер'єру житла.

Живописний напрям українського мистецтва виявляється у стінописі, візерунках на меблях, кераміці, склі. Традиції декоративного малювання, як і різьблення, сягають глибини століть. Археологічні знахідки свідчать, що навіть доісторична людина намагалася прикрасити своє житло: червоною вохрою розмальовані кістки мамонта з розкопок Мезинської стоянки; геометричні орнаменти окантовують вікна трипільського житла. Докладно розповідають літописи про тереми, прикрашені зображеннями сонця, місяця, зірок. Багато відомостей про народний стінопис часів феодалізму міститься в українських піснях.

У декоративних розписах, як і в рельєфній орнаментиці, трапляються архаїчні солярні знаки, рослинні мотиви. Одвічні в мистецтві багатьох народів світу, в українському стінописі вони дістають своєрідне забарвлення завдяки особливостям композиції, прийомам стилізації (зокрема, цікавою є подача квітів у розрізі), технології (розпис по сухій і вогкій штукатурці). Народні художники саморобними пензликами, трафаретами або навіть пальцями наносили на білені стіни хат барвисті малюнки. Окремо розмальовувався комин печі. Фарби з рослин та мінеральних речовин були саморобними.

Стінопис поширювався з півночі на південь, його майже немає на рублених стінах хат Полісся або Карпат, але там, де стіни обмащувалися глиною, вапнувалися, з'являлося сприятливе тло для малювання. На Катеринославщині та в інших південних районах майже кожна хата була розмальована. Стінопис мав свої локальні особливості у композиції, сюжетах, кольоровій гамі. Так, подільським розписам були притаманні стриманість гами, графічність, катеринославським — живописність рослинних орнаментів, де акцентували яскраві кольорові плями.

Подібно прикрашали традиційні меблі та посуд. Його тримали на крузі або вільно в руках і розписували за допомогою коров'ячого ріжка, глиняної гургули, а також пензлями. Фарби майстри готували самі з місцевих мінералів. Кожному осередкові були притаманні свої прийоми розпису, особливості орнаментації та колористики. Смуги з геометричних і рослинних мотивів прикрашали неполив'яну кераміку на Поділлі (с. Адамівка), Полтавщині (с. Опішня), Київщині (с. Дибинці) тощо. Опішнянська полив'яна кераміка вирізняється рясним рослинним орнаментом округлих форм, нанесеним технікою гравірування на тоновану (жовтувато-зеленувату) поверхню. Жовтогарячі керамічні вироби с. Бубнівки (Поділля) орнаментовані підполив'яним геометричним криволінійним орнаментом переважно темно-зеленого, коричневого або білого кольору. Особливо славилися бубнівські миски й тарелі коричневої поливи, прикрашені квітковими орнаментами з гронами винограду. Різноманітністю технік, багатством орнаментальних сюжетів вражають традиційна кераміка Прикарпаття та Закарпаття і димлений посуд Полісся.

Антропоморфні, зооморфні, рослинні та геометричні мотиви наносили також на писанки, які ще з часів язичництва мали символічне значення — пізніше їх було залучено до культової сфери християнства. Кожна з них, розмальована в техніці батік (гравірування на пофарбованій поверхні або вільного розпису), була своєрідним згустком міфологічних і художніх образів. Писанки мають особливості у різних районах: на Наддніпрянщині — переважно рослинний орнамент (дубовий чи горіховий лист, рожі, гвоздики на чорному, темно-вишневому або зеленому тлі); на Поділлі — рослинний, рідше геометричний орнамент на чорному, фіолетовому, коричневому тлі; на Поліссі — геометричний чи геометризований білий, іноді з додаванням червоного, жовтого, зеленого кольорів; у Східних Карпатах — геометричні поліхромні орнаменти, намальовані тоненькими жовтими і білими контурами. Багатством орнаменту і колориту, різноманітністю форм відзначалися жіночі шийні прикраси з бісеру, з найдавніших часів поширені у багатьох районах України. На Поділлі і Гуцульщині — це "ґердани", на Бойківщині та Львівщині — "драбинки", "шлейки", "ліци", на Лемківщині — "крайки", "ризи", на Закарпатті — "сильованки". З бісеру низали, плели геометричними і рослинними орнаментами пояси, браслети, гаманці, краватки тощо.

Живописні основи закладені в тканих і вишитих узорах одягу, декоративних тканин, килимів. В оздобленні тканин різних місцевостей України бачимо оригінальне трактування кольорів глибоко традиційних для всіх східнослов'янських народів іконографічних мотивів. Це і вишукані білі тканини житомирського Полісся, геометричні орнаменти яких читаються завдяки світлотіньовому ефекту на рельєфній фактурі; і стримані двоколірні човникові тканини Рівненщини, орнаментовані витканими червоною бавовняною ниткою смугами з геометричними фігурами; і поліхромні яскраві плахтові тканини Дігтярів або смугасті Богуслава, виконані в техніці перебірного ткацтва.

З особливою ретельністю орнаментувалися рушники, які мали не тільки ужиткове і декоративне, а й обрядове значення. Своєрідністю визначалися кролевецькі рушники, заткані по всьому полю червоними смугами геометричного або стилізованого рослинного орнаменту у сполученні з антропоморфними (сюжет "берегині") і зооморфними мотивами. Орнаменти наносили на рушники і шляхом вишивання. Мотиви квітучої рослини з птахами, окантованої в'юнкою гілкою, заповнювали полотнище полтавських рушників; у нескінченний ланцюжок поєднувалися ромби, квадрати, розетки на подільських та гуцульських рушниках. Вишивками прикрашали й інші декоративні тканини, а особливо одяг. Сорочки, запаски, безрукавки та інші зразки традиційного українського костюма гаптували на тих місцях, які найбільше впадали в око, ними також підкреслювався крій одягу. У давнину орнаментальне оздоблення одягу мало насамперед магічне значення: наприклад, розміщення візерунків на рукавах сорочки було пов'язане з шануванням руки як своєрідного знаряддя праці, з побажанням їй сили та вправності. Кількість вишитих виробів і характер їх оздоблення були ознакою соціальної належності людини, визначали її добробут, майновий стан.

У вишивці найкраще унаочнюється взаємозв'язок художніх ознак із технологією і матеріалом. Геометричні орнаменти виконувались техніками, пов'язаними з лічбою ниток: набируванням, низзю і занизуванням, лічильною гладдю, качалочкою тощо. Стрімкий біг рослинних орнаментів по полотну не зупиняли рушниковий і тамбурний шви. Рослинні орнаменти, вишиті полтавською двосторонньою гладдю, вільно стелилися по тканині.

Традиційні для українського народного мистецтва сюжети і композиції знаходимо і в килимарстві: рослинні, геометризовані рослинні — у центральних і частково західних районах; геометричні — у західних, особливо гірських районах. Провідними осередками килимарства, які вирізнялися локальними особливостями, були Решетилівка, Миргород, Нові Санжари на Полтавщині, Дігтярі на Чернігівщині, Баришівка, Скопці на Київщині, Клембівка на Поділлі, Косів, Коломия, Хотин у західних областях.

Зразки робіт майстрів Петриківського розпису



робота Ф. Панка



робота В. Карпець



Робота М. Шимацької



В.Павленко

8.ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ ТА ДЕМОНСТРАЦІЯ ГОТОВИХ РОБІТ:

-Перевірка об’єму виконаної роботи;

-Загальний перегляд робіт;

-Врахування помилок;

-Оцінювання;



Заключне слово вчителя: Дорогі учні, ми з вами доторкнулись до найціннішого виду мистецтва, яке лише зароджується в нашій Черкаській області! Крім того, ви стали його невід`ємною частиною! А ваші виконані роботи будуть прикрасою й родзинкою нашої школи.

9. ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛА

1.[Антонович Е.А., Проців В.І., Свид С.П. Художні техніки в школі. – К.: ВІПОЛ, 1997.]

2.[Глухенька Н. Татьяна Пата. – К: Мистецтво, 1973.]

3.[Мельник Володимир. Декоративний розпис на уроках образотворчого мистецтва. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. – 64 с.]



4.[ Ружицький В.А., Малиніна А.О. Основи петриківського розпису: Навчально-методичний посібник. – Харків.: Скорпіон, 2003. – 48 с.]
5.[Українське народне мистецтво / Автори упорядники Б.С. Бутнік-Сіверський, В.Г. Нагай, В.П. Самойлович. – К., 1967.]
6.[Ю. Смолій. Надія Білокінь. Петриківське малювання / Народне мистецтво №1- 2, 1999. – с. 22-23]


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка