Урок на свято доброти і розуму



Скачати 106.09 Kb.
Дата конвертації26.02.2016
Розмір106.09 Kb.
«Десять учительських заповідей»

  1. Люби себе й обраний тобою шлях.

  2. Йди на урок, як на іспит, але перетворюй урок на свято доброти і розуму.

  3. Принось на кожен урок диво: вірш, пісеньку, притчу, приклад із життя, анекдот, афоризм, висловлювання, оригінальну задачу, жарт…

  4. Твоя головна зброя – бадьорість, життєрадісність, гуманність, а не буркотіння, вимогливість, переслідування та демонстрація втоми.

  5. Якщо учень не зробив домашнього завдання, не картай його, а уяви, що в нього, можливо, були важливіші справи. Або, що прикро, і ти, і твій предмет для нього, м’яко кажучи, не досить симпатичні.

  6. Захоплюйся дитячими відкриттями і не поспішай оцінювати їх за допомогою цифр.

  7. Схиляйся перед чистотою дитинства.

  8. Твоє обличчя має бути красивим, одухотвореним красою, а твій зовнішній вигляд не повинен нагадувати про неминучу пенсію й нудне життя.

  9. Читай на ніч хоча б щось.

  10. Якщо учні пам’ятають не тебе, а твої слова і вчинки, значить твоє педагогічне життя вдалося.


Якості, якими має володіти вчитель для роботи з обдарованими дітьми. 
1. Бути доброзичливим і чуйним. 
2. Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси. 
3. Мати високий рівень інтелектуального розвитку. 
4. Мати широке коло інтересів. 
5. Бути готовим до виконання різноманітних обов’язків, пов’язаних з навчанням обдарованих дітей. 
6. Мати педагогічну і спеціальну освіту. 
7. Мати живий та активний характер. 
8. Володіти почуттям гумору. 
9. Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду свої поглядів і до постійного самовдосконалення. 
10. Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд. 
11. Бути цілеспрямованим і наполегливим. 
12. Володіти емоційною стабільністю. 
13. Уміти переконувати. 
14. Мати схильність до самоаналізу.

Як відноситись до обдарованої дитини

Поради вчителю: 
1. Учитель не повинен вихваляти кращого учня. Не потрібно вирізняти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми . 
2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина частіше від інших ставатиме переможцем, що може викликати неприязнь до неї інших учнів . 
3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда". Недоречне акцентування на її винятковості породжує роздратованість, ревнощі друзів, однокласників. Інша крайність - зловмисне прилюдне приниження унікальних здібностей - звичайно, неприпустима. 
4. Учителеві необхідно пам'ятати, що в більшості випадків обдаровані діти погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.

Гіперактивна дитина

Психологічні поради вчителю

-Як же правильно спілкуватися з гіперактивною дитиною

-Пропаную декілька простих, але ефективних правил:

-Не забороняйте дитині стояти під час уроку, якщо їй це потрібно.

- Давайте їй можливість рухатись на уроці (доручіть витирати дошку, впроваджуйте фізкультхвилинки).

- Ніколи не приказуйте, не примушуйте, але також і непотрібно підлещуватися перед такою дитиною . Достатньо буде попросити, можливо декілька разів.

- Назавжди відмовтесь від читання нотацій. Така дитина буде тільки нервувати, але ніяких висновків при такому підході для себе не зробить. Краще поставити запитання о можливих наслідках такої поведінки, або самому розказати учневі схожу історію, при цьому ніяк не звинувачуючи його у тому що трапилось.

- Під час уроку зведіть до мінімуму усі відволікаючі фактори. Для цього перш за все, виберіть для дитини оптимальне місце за партою – у центрі класу напроти дошки.

- Дозувати учню виконання великого завдання, розбивати його на окремі частини. Контролювати етапи виконання роботи кожній із них.

-Така дитина набагато краще впорається із більш важкими але цікавими, динамічними завданнями, ніж з довгими і нудними. Тому готуючись до уроку вчитель може розробити для таких дітей індивідуальні завдання, або зробити сам урок більш динамічним.

-Не пред’являйте збільшених вимог такому учню.

- Не доручайте йому масу справ водночас (староста, редактор, режисер та інші можливі ролі) Звісно, такі діти полюбляють нести велику відповідальність, і навіть якщо це в них добре виходить, така загрузка підриває їх і без того нестабільний емоційний стан. Зупиніться на чомусь одному, своєчасно змінюючи види діяльності.

- Корисним буде надавати такій дитині робити одну вправу, але на певний час, щоб вона могла його виконати.

-У разі агресивної поведінки, або після конфлікту, якщо дитина зовсім не намагається разом з вами аналізувати ситуацію та знайти вихід, дайте їй можливість побути на самоті, подумати самостійно. Вона обов’язково виявить свою провину та зробить необхідні висновки. При цьому, якщо дитина категорично відмовляється просити вибачення, запропонуйте їй замість цього зробити щось приємне та несподіване на знак примирення.

-Намагайтеся ніколи не казати дитині різке «Ні» та замість захоронення пропануйте вибір.

-Завжди находьте час щоб вислухати таку дитину, та спробуйте не критикувати її розповідь.

- По можливості ігноруйте визиваючи вчинки дитини. Та заохочуйте до хорошої поведінку.

-Давайте можливість таким учням покричати на перерві , таким чином діти знімають слабкість та гнів.

- Під час уроку намагайтеся як намова більше контролювати свою власну поведінку, свої емоції.

- Якщо учень порушує дисципліну, замість зауваження: знайдіть для нього запитання або доручить щось зачитати вголос, пошуткуйте, змініть вид діяльності.

Агресивна дитина

Психологічні поради вчителю

-Здається все добре зрозуміло, але як цього досягти вчителю? Пропаную вам принципи спілкування з агресивними дітьми.

- Пам’ятайте, що заборони, та підвищення голосу – самі неефективні способи у виправленні агресивності.

- Дайте можливість таким дітям своєчасно виплеснути напруження за допомогою фізкультурних хвилинок, читання вголос, хором тощо.

-Слідкуйте за своєю поведінкою і за тим, контролюйте свій гнів, не надаючи йому форму погроз та звинувачень.

-Важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона потрібна в класі, що її цінують та приймають. А для цього вам необхідно дізнатися про інтереси та здібності такого учня. Та перевести активність у корисне русло.

-Таким учням слід частіше надавати можливість працювати в групах, де успіх залежить від колективної роботи, вміння спілкуватися, домовлятися.

- Один із самих корисних способів змінити поведінку дитини – це піймати її на хорошому вчинку. Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійку, просто відмітьте, що вона стала сильнішою. Дитина реагує на похвалу, користуйтеся цим, для того, щоб зробити добру відношення – звичкою.

- Введіть штрафні санкції. Це може бути додаткові домашні завдання, виключення із ради класу. Головне, щоб учень знав про можливі наслідки своєї поведінки.

- Допоможуть класні години, де піде мова про почуття, емоції, та методи їх контролювання. Головне, щоб під час таких уроків було менше монологів, але не у якому разі не акцентуйте увагу класу на проблемних дітях.


Тривожна дитина

Психологічні поради вчителю

-Тривожну дитину необхідно постійно підбадьорювати, демонструвати впевненість у перемозі, та можливості успіхів.

-Намагатися виховувати правильне відношення щодо результатів своєї діяльності. Вміння правильно оцінити себе (див. методи оцінювання)

-Спокійно та правильно відноситись до успіхів та до невдач. Не соромитись та не лякатися помилок, використовувати їх для розвитку. (див. право на помилку).

-Формувати правильне відношення до діяльності та вчинків інших людей.

-Розвивати адекватне ставлення до оцінок, думок інших людей. Широко використовуйте музику, ігрові прийоми, рольові ігри.

Невпевнена дитина

Психологічні поради вчителю

-Неуспішність, зовнішня байдужість, сором’язливість, незручність - прояви невпевненості у власних силах. Часто ми називаємо це «заниженою самооцінкою».

-Як же виховувати впевнену у собі дитину, розвити адекватну самооцінку? Перш за все, необхідно викликати у дитини почуття поваги до самого себе, гордості, на основі більш точного розуміння своїх достоїнств, та недоліків. Виховувати сміливість бути самим собою та бажання досягти успіху.

-Рекомендації по створенню у дитини адекватної самооцінки.

-Пам’ятайте, що кожна дитина у вашому класі має право на помилку (див. право на помилку).

-Ніколи не зрівнюйте такого учня із іншими! Пам’ятайте, що будь-яку дитину можна зрівнювати тільки із самою собою (яка вона була на минулому уроці, а яка на цьому і, можливо, яка вона буде наступного разу).

- Частіше використовуйте групові форми роботи, колективні завдання. Але особливо корисною для таких дітей буде саме парна робота.

- Починаючи із початкової школи, не оберігайте дитину від повсякденних справ. Доручіть таким дітям полив квітів, створення газет, плакатів, відповідальність за «щоденник поведінки». Але перед тим, як доручити такій дитині справу, переконайтесь, що це їй під силу. Нехай дитина частіше виконує різні по важкості завдання, отримає задоволення від зробленої праці, а також похвалу та підтримку від вчителя (по можливості від однокласників.

-Частіше надавайте завдання, потребуючі спілкування: взяти інтерв’ю для класної газети, або прийняти участь у класнім театрі, або підготувати цікаві запитання для уроку.

-Використовуйте контакт погляду. Сором’язливі діти уникають його.

-Поступово привчайте дитину дивитися у очі співрозмовнику.

- Не намагайтеся вирішити за таку дитину будь яке питання. Це ще раз «докаже», що вона сама ні з чим не може впоратися.

- Слідкуйте за тим, щоб відзначати успіхи дитини.



Рекомендації вчителям щодо роботи зі «слабкими" учнями

«Слабкі» учні за своїми нейродинамічними особливостями мають ряд переваг, що мусить урахувати вчитель:

       У ситуаціях, які вимагають монотонної роботи, вони більш успішні.

      Ці учні є успішними в таких видах діяльності, що вимагають попередньої підготовки.

       Для них сприятливі ситуації, які вимагають послідовної, планомірної роботи.

        Вони схильні проникати в більш глибокі зв’язки та відносини всередині  навчального матеріалу , тому виявляють свої переваги в таких ситуаціях, де потрібні  розуміння та знання предмета понад шкільну програму.

         Вони схильні до ретельного контролю виконання навчальних завдань, перевірки отриманих результатів.



Умови ефективної роботи зі «слабкими учнями» 

  1. Не ставити «слабкого» в ситуацію несподіваного запитання й не вимагати швидкої відповіді на нього, давати учню достатньо часу на обмірковування та підготовку.

  2. Бажано, щоб відповідь була не в усній, а в письмовій формі.

  3. Не давати для засвоєння в обмежений проміжок часу великий, різноманітний, складний матеріал, треба  розбивати його на окремі інформаційні шматки й давати їх поступово.

  4. Не примушувати таких учнів відповідати на запитання з нового, щойно засвоєного матеріалу, краще відкласти опитування на наступний урок.

  5. Шляхом правильної тактики  опитувань і заохочень  (не тільки оцінкою, а й зауваженнями типу «відмінно», «молодець» тощо) треба формувати в таких учнів упевненість у своїх силах, у своїх знаннях, у можливостях учитись. Ця впевненість допоможе учню в екстремальних стресових ситуаціях здачі іспитів, написання контрольних тощо.

  6. Обережніше оцінювати невдачі учня, адже він сам дуже болісно до них ставиться.

  7. Під час підготовки учнем відповіді дати йому час для перевірки та виправлення написаного.

  8. У мінімальному ступені відволікати учня, намагатись не переключати його увагу, створювати спокійну обстановку.

Рекомендації щодо роботи з інертними дітьми

1. Не вимагати від них негайного включення в роботу, їхня активність у виконанні нового виду завдань зростає поступово.

2. Варто пам’ятати, що інертні учні не можуть виявляти високу активність у виконанні завдань, а деякі взагалі відмовляються працювати в такій ситуації.

3. Не треба вимагати від інертних учнів швидкої зміни невдалих формулювань, їм необхідний час на обмірковування нової відповіді, вони частіше додержуються прийнятих стандартів у відповідях, уникають імпровізації.

4. Не слід проводити їх опитування на початку уроку, тому що вони відволікаються від попередньої ситуації.

5. Треба уникати ситуації, коли від інертного учня потрібна швидка усна відповідь на несподіване запитання, інертним учням необхідно додавати час на обміркування запитання, на підготовку відповіді на нього.

6. Під час виконання завдання не варто їх відволікати, переключати увагу на що-небудь інше.

7. Небажано змушувати інертного учня відповідати на запитання з нового матеріалу, варто відкласти їх до наступного разу, давши можливість попрацювати вдома.



Як уникнути неуспішності школярів?

- Створювати доброзичливу атмосферу в класі.

- Дозволяти учням перед відповіддю біля дошки користуватися посібниками.

- Давати план відповіді, дозволяти користуватись планом, складеним удома.

- Допомагати сконцентрувати увагу на головних питаннях теми.

- Звертати увагу на типові помилки учнів.

- Підбадьорювати учнів при відповіді, створювати ситуацію успіху при поясненні нового матеріалу.

- Темп викладу нового матеріалу повинен бути доступним для «слабких» учнів.

- Акцентувати увагу на головних моментах нової теми.

- З’ясовувати ступінь розуміння матеріалу слабкими учнями, стимулювати записування.

- Використовувати засоби, що збуджують інтерес до теми, ТЗН, наочність, порівняння.

- Утягувати «слабких» учнів у бесіду.

У ході виконання вправ:

- Раціонально та обмірковано підбирати вправи для самостійної роботи.

- Оперативно допомагати «слабким» учням у ході виконання самостійної роботи.

- Ураховувати темп роботи учнів.

- Привчати учнів здійснювати самоконтроль у ході самостійної роботи.

При подачі домашнього завдання:

- Ураховувати оптимальність домашнього завдання.

- Координувати обсяг домашнього завдання з іншими предметами.

- По можливості, домашнє завдання повинно містити в собі роботу над помилками.

- Роз’ясняти дітям структуру й особливості виконання домашнього завдання.



- Підбирати індивідуальні завдання для слабких учнів.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка