Урок народознавства «Бабусин рушник»



Скачати 40.91 Kb.
Дата конвертації19.02.2016
Розмір40.91 Kb.
Урок народознавства

«Бабусин рушник»

Проведено в Солоницівській бібліотеці – філії №10 Дергачівської ЦБС

Розпочинається урок піснею про рушник.

Ведуча: Ми з вами живемо на українській землі. І маємо знати і вивчати традиції звичаї свого народу. І дивлячись на вишитий рушник , розуміти, що його узори - то наша історія.

Рушники – одвічні обереги українського народу. Вони супроводжували людину все життя – від народження до останнього шляху. В українських народних обрядах рушники є символом злагоди, краси. Вишивали їх до кожного свята, будь – якої урочистої події.

Учениця 1: Перші друковані праці з художньої вишивки з’явилися лише у другій половині XIXстоліття. Але цей вид мистецтва виник давно. Його корені сягають у сиву глибину віків.

Раніше вишиванням в Україні займалися лише жінки. У вільні хвилини від роботи, на вечорницях дівчата, співаючи, малювали нитками на полотнах свою долю,та долю свого народу. Мати передавала донці майстерність, донька своїй донці. Із покоління в покоління.

У XVIII-XIX ст. майже у всіх поміщицьких господарствах, при монастирях існували майстерні художньої вишивки, вироби яких користувалися попитом у приїжджих покупців. Згадаймо слова «Швачки» П. Грабовського:

З раннього ранку

До пізньої ніченьки

Голкою денно верти…

То була, дійсно важка праця, вона висмоктувала кров, не приносила радості.

Учениця 2: Та часи мінялися. І тепер деякі оселі, особливо сільські заквітчували вишитий рушник. В залежності від місцевості змінюється гами його кольорів. Наприклад, на Закарпатті – це яскраво – барвисті відтінки. На Київщині та Сумщині – сплетіння червоного, чорного та синього кольорів. Цікаво, чи знаєте ви, що означають кольори на рушникові?



Червоний колір – ясне сонечко. Він немов промовляє : «Нехай подорожньому завжди світить ясне сонечко»;

коричневий щаслива дорога;

зелений – зустріч з добрими людьми. Вважалося, якщо в хаті багато рушників із цим забарвленням, до неї ніколи не зайде непроханий гість або злий гість;

синій блакитне небо, символ миру і злагоди;

жовтий – символ здоров’я;

чорний – колір нашої родючої землі.

Ведуча: «Хата без рушника, що сім’я без дітей».

«Рушник на кілочку – хата у віночку».

Так говорить народна мудрість. Кожен рушник мав своє призначення: «утирач» - для рук і обличчя, «стирач» - для посуду, «покутник» - для оздоблення стін, «божник» - для уквітчення ікон.

І кожний рушник виконує важливу роль у дотриманні традицій нашого народу.

Учениця 3: «Родимчик» - рушник на народження. Вишивався він дрібними вертикальними візерунками вздовж довгих боків полотна.

На хрестини виготовлявся окремий рушник – «крижмо». Особливу роль відігравали рушники у весільному ритуалі як один із найважливіших атрибутів.

Весільні рушники, як і весь посаг, кожна дівчина готувала собі заздалегідь. На весілля вишивали до 15 рушників.

В одній із весільних обрядових пісень дівчина говорить:

Учениця 4:

Та спасибі тобі, моя ненько,

Що будила мене раненько,

А я слухала, вставала

Та рушнички напрала.

По тихому Дунаю білила,

На сухому бережечку сушила,

Своїх старостів дарила.

Ведуча: Під час вінчання нарешті ставали на рушник

Учениця 5:

Молода Ганнуся на рушничок стала,

Своєму миленькому всю правду сказала.

Своєму миленькому, своєму чоловіку,

Що буде любити від кінця до віку.

Учениця 6: Рушника брали із собою в дорогу чумаки, військові, заробітчани та усі, хто надовго відлучався від домівки. Рушник в дорогу був різнокольоровим, смугастим, і кожний колір являв собою певний символ.

З рушником та на рушникові проводжали людину в останню путь. Такі рушники називалися ритуальними.

Хлібом – сіль на вишитому рушникові – це для українців символ гостинності, тому він був у кожній оселі.

Рушниками обов’язково прикрашали помешкання, ними обводили ікони, ними оздоблювали картини, портрети.

Ведуча: У побутовому житті, у дотриманні народних звичаїв та традицій рушник завжди з нами

Але, звичайно, сьогоднішня молодь все менше в менше тягнеться до цього виду мистецтва. Не перевелись би в Україні майстрині вишивки. А щоб цього не сталося треба щоб в школах, навчальних закладах організовувати не лише комп’ютерні класи, ай гуртки декоративної вишивки.

Це вам, юним, варто дбати про збереження обрядів, звичаїв українського народу. Нехай кожен вишиє для своєї оселі барвистими нитками рушник своєї долі – оберіг щастя і благополуччя родини.

І на закінчення нашого уроку прослухаємо вірш «Бабусин рушник»:

Вишивала рушник молодою,

Заплітала в радість, і біль.

Та пророчила щастя і долю

Для внучат у тяжку заметіль.
Стелися, стелися

Квітчастий бабусин рушник.

Святися, святися

Славний козак – бунтівник!


Бо солоні бабусині сльози –

Вишивану долю свою –

Він до мене ішов і приносив

Щебетання птахів у гаю.


Як веселка над обрієм ставу

Серце святить у річці живій –

Рушникова уквітчана слава

Є в криниці моїй степовій.


А на ньому – і трель солов’їна,

Хліб і сіль із бабусиних рук!



Невмируща печать України

Надихає мене в час розлук.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка