Урок ознайомлення. Етап закріплення знань. «Яка цифра найкраща»



Скачати 197.68 Kb.
Дата конвертації03.03.2016
Розмір197.68 Kb.
КАЗКИ НА УРОЦІ МАТЕМАТИКИ

Тема. Натуральні числа. 5 клас.

Урок ознайомлення. Етап закріплення знань.

«Яка цифра найкраща»

Одного разу зібралися всі десять цифр разом і вирішили відпочити від прикладів і задач. Але не звикли цифри відпочивати і тому довго сиділи мовчки, не знаючи, чим зайнятися. Спочатку почали розповідати про різні казуси, що виникають під час розв’язування прикладів і задач, але швидко набридли такі розмови цифрам. Тут Двійка і каже:



  • Давайте поговоримо не про приклади, а про нас.

  • Як це, про нас? – запитала Сімка

  • Про наше написання. Ми такі різні за фігурами. – пояснила Двійка, яка вважала себе найкрасивішою серед цифр

  • Знайшла про що розмовляти! – посміхнулася Одиниця.

  • З твоєю фігурою краще мовчати, - сказала Трійка і засміялася.

Інші цифри теж засміялися і особливо голосно сміялися з Одиниці Четвірка і Сімка. Вони теж мали прості фігури та, щоб їх не відкинули, разом з усіма насміхалися з простої Одиниці.

Одиницю образили ці розмови і сміх, але вона була розумна і не сперечалася, просто відійшла від сестер подалі.

А цифри почали одна перед одною крутитися, показуючи свої чесноти.

- Я маю красиву лебедину шию і довгий хвіст, як у тварин. Може я зовсім і не цифра, а невідома тварина? – вихвалялася Двійка.

- А я теж маю хвіст, тільки зверху, а знизу я круглесенька! – казала П’ятірка.

- Ха! Ха! Ха! Хто носить хвіст на голові? Це мутант, а не тварина, - засміялася Двійка, а разом з нею й інші цифри.

- Зверніть увагу, який я красивий! Не знайти нікого такого кругленького та рівненького, як я! – викотився Нуль.

- Тобі краще мовчати! Ти товстий як пузир! Подивіться, ще трохи – і він лусне! – сказала Вісімка. – Ось я сама досконалість. Ніхто не має такої кругленької фігури з осиною талією. Трійка трохи схожа на мене, тільки вона половина моєї фігури.

Усі звернули увагу на Трійку, так воно і є: половина Вісімки. Опустила Трійка голову, так принизили її, не оцінили.

- А зверніть увагу на нас, - казали разом Дев’ятка і Шістка, - ми як сестри-близнята: з одного боку – Дев’ятка, а стане на голову – буде Шістка. Ось ми які: і прямо, і навпаки – знову буде цифра!

- І я така, - сказала Вісімка і стала на голову, щоб підтвердити свої слова.

- І я такий самий, - подумав Нуль, але через образу нічого не сказав і нічого не став доводити.

Чим ще цифрам похвалитися? Всі показали свої фігури, кожна любила себе і тому не знайшли між цифрами найкращу. Тоді звернулися до властивостей. Якщо фігури у всіх були різні, то властивостей було багато однакових. Нуль відрізнявся від інших цифр тому, що при множенні він усі цифри перетворював у нуль, але мовчав через те, що при додаванні і відніманні все було навпаки, а ділити на нуль взагалі не можна.

Замовкли цифри, не знаючи, які властивості вважати головними. Тоді вийшла Одиниця, яка довго стояла осторонь, слухаючи хвастливі розмови сестер.

- Сестри мої, скажіть, будь ласка, з чого починається лічба?

- З одиниці, - сказала П’ятірка.

- Так! А як утворюються всі наступні числа? – знову запитала Одиниця.

- Додаванням одиниці до числа, - знову відповіла розумна П’ятірка.

- Будь-яке натуральне число, крім мене, має попереднє і наступне. На скільки ці числа відрізняються від даного? – продовжувала Одиниця.

- На одиницю, - тихо відповіли всі числа.

- Усім відомо, що немає найбільшого натурального числа, а яке найменше? – запитала Одиниця.

Всі похнюпилися і замовкли, адже знали, що найменша – одиниця, що все починається з одиниці, що всі вони складаються з кількох одиниць.

- Так чому ви смієтесь над моєю простою фігурою, якщо залежите всі від мене, від простої і некрасивої Одиниці.

Дуже соромно стало цифрам, що у гонитві за зовнішньою красою забули всі про інші якості, набагато корисніші, ніж краса фігури.

Опустили голови усі цифри - і красиві, і некрасиві. Зрозуміли вони, що вели пусті балачки, що завжди найголовніше – це внутрішні якості й справи кожного.

Тема. Множення натуральних чисел.

Урок закріплення знань. Етап розв´язування вправ.

Чик і Чирик.

Два горобчики Чик і Чирик любили подорожувати. Одного разу прилітає Чик до Чирика і каже: «Давай полетимо далеко-далеко, побачимо, що в світі діється». Чирик погодився.

Залетіли вони в садок. Бачать – троє дітей збирають яблука. Кажуть вони Горобчику: «Ми збирали яблука. Таня зібрала 27 кг яблук, Маринка зібрала на 12 кг більше, ніж Таня, а Петрик – у 2 рази більше, ніж Таня. Скільки ми зібрали яблук?»

Розв’язали горобчики задачу і полетіли далі. І прилетіли вони на пшеничне поле. Довжина його 500 м, а ширина 160 м. Каже Чирик до Чика: «Я люблю клювати пшеничку».

Назбирали вони зерняток, клюють їх, аж тут Чик говорить Чирику: «Я знаю, що з одного гектара збирають 4125 кг пшениці. Як ти думаєш, скільки тут зберуть пшениці? Допоможемо горобчикам?

Полетіли горобчики далі до поля, на якому росла картопля. Дивне це було поле – довжина і ширина його були по 260 м.



  • Ти знаєш, Чирик, мені здається, що площа цього поля така ж, як і того, з пшеницею. Перевіримо.

  • Дивись, як ми далеко залетіли. Вертаємось назад, - каже Чирик.

Прилітають вони додому, а там їх чекає посилка від бабусі. Цілий ящик

120 Х 90 Х 60 мм пшона. Скільки наші друзі одержали пшона?


Тема. Ламана. Многокутники. 5 клас.

Урок вивчення нового матеріалу. Етап викладу матеріалу.

Ламана і многокутники.

Є в країні Геометрії велика область Планіметрія. Багато в ній мешканців: від найпростіших точок до різноманітних многокутників.

Многокутники – великий і дуже строкатий за будовою район. Є тут , що вимовити важко, навіть таємничі різні трикутники, чотирикутники, які придумали собі прізвища Ромб, Квадрат, Прямокутник, Трапеція, Паралелограм. Є й такі n-кутники.

Серед многокутників були опуклі і не опуклі. Чим же вони відрізнялися? Опуклі пишалися тим, що коли продовжити будь-яку сторону, всі інші сторони і кути лежатимуть з одного боку від неї. Ось які вони дружні, завжди з одного боку, разом! А в інших многокутників не було такої властивості, тому і запишалися Опуклі, стали називати себе особливими, почали відмовлятися від спорідненості з Не опуклими многокутниками. Дійшло до того, що вони оголосили конкурс на нове прізвище для них, Опуклих. Ці многокутники були впевнені, що їх випадково об’єднали в одну родину з іншими, тому що, їм, Опуклим, присвячені головні теореми, різноманітні задачі. І тільки серед них є чудові Правильні многокутники, якими пишається вся країна Геометрія.

Неприємно це було чути Не опуклим многокутникам. Вони демонстрували свої чудові фігури, яких ніколи не було в Опуклих, доводили, що вони одна родина: вони всі походили від Ламаної.

Але Опуклі на це лише посміхалися: «Ми з вами одна родина!? Це дуже смішно, подумати тільки, яка родичка, мати рідна! Ха-ха-ха! Навіщо вона нам, ця Ламана?»

Сміялися вони, сміялися і від сміху ставали ще опуклішими.

Дуже образилася Ламана на такі розмови. Вона довго терпіла, але останніх слів винести не могла. Лопнуло її терпіння, розірвалася Ламана, а разом з тим не стало Многокутника. Інші многокутники, побачивши таке, перелякалися, принишкли і гординю вгамували. Зрозуміли вони, що ніколи не можна підвищувати себе над іншими, а, головне, треба пам’ятати, хто тебе утворив і виховав.



Тема. Десяткові дроби. 5 клас.

Урок ознайомлення з десятковими дробами. Етап оголошення теми і мети уроку.

«Як кома шукала своє місце в математиці.»

Одного разу вирішила маленька Кома піти до країни Геометрії. Вибір був невипадковим: почула Кома, що в цій країні її кузина, маленька Точка, займає дуже важливе місце. Кома подумала: «Якщо непримітна Точка має таке велике значення, то чим гірша я, Кома, яка й за фігурою гарніша, ніж звичайна Точка.»

І пішла вона до Геометрії. Довго бігала різними розділами, вивчала цікаві малюнки. На них, як на картинах, завжди була Точка, її величали великою буквою, а ось Коми ніде не було, крім текстів задач.

«Чому так буває? Вона, маленька Точка, є основною фігурою Геометрії, а я, така сама точка та ще й з хвостиком, і нікому не потрібна в цій країні», - казала сама собі Кома і, образившись, притиснувши свій хвіст, помалу пішла геть до свого дому у Граматику.

Дорогою Кома зустріла Точку. Точку зраділа, побачивши свою кузину.


  • Привіт, Точка з хвостиком! Чого ти така сумна? – запитала весело Точка. – Подивись навколо, як тут цікаво!

  • І ніяка я не Точка з хвостиком, а Кома! Нехай тут і цікаво, а мені і справи немає до вашої краси, - прогарчала Кома.

«Щось тут не так», - подумала Точка, а вголос сказала:

  • Поділись, будь ласка, своїми справами, турботами, може, я чим допоможу?

Не бажала Кома ділитися своїми турботами ні з ким, тим більше з Точкою, цією щасливицею, але, не витримавши, крикнула:

  • Чому така несправедливість: ти, Точко, така однозначна в Граматиці, а тут, у Геометрії – цариця?! Ти і знак множення, і утворюєш знак ділення, і головна фігура в Геометрії…

Настав час образитися Точці:

  • Ти, Комо, зовсім неправа! Я і в Граматиці неоднозначна: я там і крапка, і двокрапка, і утворюю крапки!

Це була правда, тому Кома ще більше засмутилася. Шкода стало точці кузину Кому і вона вирішила її заспокоїти:

  • Ходімо зі мною в іншу галузь математики, і ти побачиш щось цікаве і корисне для себе.

  • Не піду я більше до твоєї Математики, мене вдома чекають, там я і кома, і лапки виконую, - пробуркотіла Кома і тихенько пішла від Точки.

  • Зупинися, вперта Комо! Я запрошую тебе у чудову країну чисел, де ти побачиш кому не тільки у текстах задач, а й у числах! Такі числа є і в Геометрії, тільки ти від своєї образи нічого не побачила, - гукала їй услід Точка.


Тема. Додавання і віднімання десяткових дробів.

Урок закріплення знань. Етап розв’язування задач.

«Подорож каченяти і курчати»

В одному дворі жили собі Каченя і Курча. Вони дружили і гуляли разом. Одного разу Каченя каже: «Давай вивчимо наше подвір'я.» І пішли вони вздовж паркану.

- Перша сторона нашого подвір´я має довжину 13,7 м, - сказало Курча.

Як виявилося друга сторона двору на 3,1 м більша.

Ідуть вони далі. Поміряли третю сторону – 12,3 м, а четверта – такої довжини, як і друга.



  • Давай обчислимо довжину паркану навколо нашого двору, - запропонувало Каченя.

Допоможемо їм у цьому?

  • А тепер підемо в гості до нашого друга Бровка, - запропонувало Курча.

Прибігли вони в сусідній двір.

  • Привіт! Ми хочемо тобі допомогти обчислити довжину паркану навколо твого двору, - сказало Каченя.

  • А я вже знаю, що мій двір незвичайний: всі чотири його сторони рівні між собою і дорівнюють по 11,8 м. давайте обчислимо разом довжину паркану, - запропонував Бровко.

Тут через паркан із сусіднього двору визирнуло Теля.

  • А мій двір оригінальніший. Він має п’ять сторін: довжина першої – 7,3 м, другої – на 2,2 м більша, довжина третьої – 12,5 м, четверта – на 4 м коротша, ніж третя, а довжина п’ятої – така сама, як і другої. Як же знайти довжину паркану мого двору?

Каченя і Курча допомогли Телятку обчислити довжину паркану. Який результат вони одержали?

  • А який паркан найдовший, а який найкоротший? – зацікавився Бровко.



Тема. Множення і ділення десяткових дробів.

Урок закріплення знань. Етап розв’язування задач.

Учні 5 класу подорожують.

Закінчився навчальний рік. Учні 5 класу вирішили здійснити подорож. Давайте вирушимо з ними та обчислимо, який шлях подолали учні.

Спочатку вони їхали поїздом 8 год зі швидкістю 55,6 км/год. Який шлях вони проїхали поїздом?

Потім вони пересіли на пароплав і попливли за течією річки, швидкість якої 3,1 км/год. 4,2 год пароплав рухався з власною швидкістю 47,8 км/год, а 3,5 год – з власною швидкістю 52,3 км/год. Який шлях подолали учні пароплавом?

Пересівши на літак, вони летіли 1,2 год зі швидкістю 73,8 км/год, а наступні 2,4 год – зі швидкістю 85,4 км/год. Яку відстань пролетіли учні літаком?

Додому учні повернулися по новій трасі автобусом, який їхав зі швидкістю 92,3 км/год 15,2 год. Який шлях проїхали учні по новій трасі?

Коли учні подолали більшу відстань? Коли їхали туди чи назад? На скільки?
Подорож учених по Африці

Щоб дослідити поведінку африканських тварин, учені подорожують по Африці на джипі. Кожного разу вони їдуть за твариною з тією швидкістю, з якою вона біжить, і виконують дослідження. Дізнаємось, яку відстань подолали вчені за чотири дні?

Першого дня, спостерігаючи за левом 1,5 год, вони їхали зі швидкістю 80,2 км/год. Яку відстань проїхали першого дня?

Другого дня вчені спостерігали за гепардом 1,6 год, а швидкість його руху була на 24,9 км/год більша від швидкості лева. Яку відстань проїхали вчені в цьому випадку?

Досліджуючи поведінку слона, вчені обчислили, що швидкість його руху на 24,9 км/год менша від швидкості лева. Яку відстань проїхали вчені, спостерігаючи за слоном 2,2 год, а через деякий час ще 1,5 год?

Дослідження закінчилися спостереженнями за страусами. Вони рухалися з такою самою швидкістю, як і лев. Який шлях проїхали вчені за 2,5 год, а потім ще 1,8 год?

А яку відстань подолали вчені за 4 дні?
Змагання птахів.

Якось зустрілися Орел, Лебідь, Ластівка і Горобець. Горобець скаче на пеньку і вихваляється: «Я найшвидше літаю, ніхто мене не наздожене». Подивилися на нього інші птахи та й вирішили: «Давайте позмагаємось. Кожен пролетить певний час і скаже, скільки часу на це пішло.»

Через деякий час усі птахи зібралися знову.


  • Я пролетів 16,86 км за 0,3 год. Можу сказати, що я найшвидше летів, - вихваляється Горобець? Яка була його швидкість?

  • Давай порівняємо швидкість твого та мого руху, - каже Ластівка Горобцю, - за 0,4 год я пролетіла 29,72 км.

Лебідь послухав Горобчика і Ластівку, а потім почав розповідати: «Літав я до озера за 109,72 км і подолав цю відстань за 1,2 год.» якою була його швидкість?

Орел підняв крила і гордо сказав: «Я пролетів у горах 304,32 км за 1,6 год. І мені цікаво дізнатися, яка моя швидкість?

Хто з птахів літав найшвидше? Чи міг Горобець так вихвалятися?

Тема. Перпендикуляр. 6 клас

Урок ознайомлення. Підсумок уроку.

Короткий шлях до друга

На площині жили Точки і прямі. Всім відомо, що існують точки, які належать прямій, і точки, які не належать цій прямій. Жила собі точка А окремо від прямих. Багато вона мала друзів серед таких самих Точок, а от з прямим не була знайома. Нудно стало Точці спілкуватися лише з Точками і вирішила вона познайомитись з якоюсь прямою. Скільки було цих прямих! Але Точці сподобалася пряма, яка також називалася а, тільки з маленької літери. І пішла Точка А до прямої а, познайомилися вони і дуже сподобалися одна одній. І виникла дружба між Точкою А і прямою а. прийшов час, повернулася Точка на своє місце на площині, але з того часу постійно зустрічалася з новою подругою.

Пряма а була нескінченною і тому їй незручно було рухатися до Точки А. тому тільки Точка бігала до прямої і ніколи не було навпаки. Точка А завжди пересувалася до Прямої новою дорогою. Вони були різними: то короткими, то довгими-довгими. Одного разу Пряма запитала:


  • Чому ти, Точко, приходиш то дуже веселою, то дуже втомленою?

  • Це залежить від довжини дороги. Я шукаю такий шлях, щоб швидше нам зустрітися, але це не завжди вдається.

  • Треба знайти найкоротший шлях.

  • Я і шукаю таку дорогу і біжу до тебе по прямих під різним кутом, але нічого не виходить: я така маленька, що не бачу, під яким кутом краще рухатися, - пояснила Точка.

  • Давай шукати дорогу вдвох, - запропонувала Пряма. – Ти рухаєшся, а я слідкую, під яким кутом ти пішла і скільки часу витратила.

  • Дякую! Вдвох завжди краще, - відповіла Точка, і вони почали експеримент.

І ось до якого висновку вони дійшли: чим більша відстань, тим менший кут між прямою і шляхом Точки. Вирішили кут збільшувати, він дійшов до прямого, тобто 90о, і знову почав зменшуватися, а відстань збільшуватися.

- Еврика! – закричала Пряма. – Найближчий шлях до мене буде під прямим кутом до мене.

- А скільки таких шляхів? – запитала Точка.

- У тому й справа, що він тільки один. А один шлях завжди легко запам’ятати, - відповіла Пряма.

- Ура! – весело закричала Точка і почала бігати коротким шляхом, щоб краще його запам’ятати.

- А як назвати цей чудовий шлях? – запитала Точка, коли чергового разу прибігла до Прямої.

- Авін уже має назву, - відповіла Пряма, - відрізок, який провели від точки до прямої під прямим кутом, називається перпендикуляром, а інші твої шляхи – похилі. Похилих дуже багато, безліч, і мають вони різну довжину.

- Тому я і втомлювалася, - сказала Точка, - відтепер я буду завжди рухатися по перпендикуляру. Хоч і слово складне, але шлях гарний.

Так Точка і Пряма переконалися, що у всіх справах треба шукати прямий шлях і допомагати одне одному.
Тема. Від’ємні числа. Дії над раціональними числами. 6 клас

Урок закріплення знань. Етап повторення вивченого.

«Турнір серед раціональних чисел»

Серед Додатних чисел пройшла чутка, що з’явилися якісь Від’ємні числа і вважають себе такими ж корисними, як і Додатні числа. Тоді Додатні числа терміново зібралися на збори, щоб вирішити, як їм ставитися до цього факту – чи приймати нові числа.

Вийшла Сімка і сказала:


  • Я їх бачила, ці Від’ємні числа! Вони такі самі, як і ми, тільки спереду приписали собі риску.

  • Та хто вони такі?

  • Хто їм дозволив приймати наше обличчя, писатися, як ми?!

  • Та ще рисочку дописали, щоб показати свою незвичайність! – лунало звідусюди.

А Сімка продовжувала: «Вони ще вихваляються, що кращі за нас, тому що ми ніякого знака попереду не маємо» «Як їм не соромно! Взяли наше обличчя, та ще перед нами й вихваляються!»- гомоніли числа.

Довго тривали збори, поки не вирішили Додатні числа запросити нові числа на турнір, щоб у чесних змаганнях показати, хто найкращий, найголовніший та корисніший.

І ось розпочався турнір. З одного боку зібралися Додатні числа – і цілі, і дробові. Їх було так багато, що не можна перелічити. Тільки і від’ємних чисел було стільки ж. Ще й назву придумали: «Ми вам протилежні». Хитрі – мов не вороги, а протилежні.

Суддею турніру був Нуль, тому що до нього не змогли знайти протилежного. Нуль розпочав турнір і надав слово Додатним числам. Захищати Додатні числа вийшов Мільйон: «Ми – великі числа! Тільки ми можемо приписатися один до одного і утворити багатоцифрову числа. А ви, самозванці, цього не зробите!»

Справді, почали Від’ємні числа приписуватися один за одним і вийшло не число, а приклад:-1-2-5-7-9… Засміялися Додатні числа, а Нуль оголосив рахунок турніру:0:1 на користь Додатних чисел.

Але Від’ємні числа не здавалися. Знову слово одержав Мільйон:



  • Ми ще можемо добре додаватися один до одного.

  • Це і ми можемо, - сказало число, протилежне Мільйону. І Від’ємні числа показали на прикладах, як вони можуть додаватися.

«1:2» - сказав Нуль.

Тоді Додатні числа почали почали відніматися, хоча всі знали, що не завжди у них виходила ця дія. Від’ємні числа пішли у наступ: «А від маленького числа зможете відняти велике? А ми можемо!» і Від’ємні числа показали, як це виконується: якщо від Додатного числа відняти більше Додатнє число, то отримуєш…Від’ємне число! Це був сильний удар!

«2:2» - сказав чесний Нуль.

Задумалися Додатні числа і знову почали боротьбу. Вони показали множення. Від’ємні числа повторили, а вийшло додатне число. Додатні числа показали ділення, а у Від’ємних знову вийшло Додатне число.

«2:4» - оголосив рахунок Нуль. Перемога була за Додатними числами.

І тоді Від’ємні числа стали викликати на поле для бою один на один Додатні числа. Вийшли по одному з різними знаками, і почали всі дії знову. У першому турі додавалися, і виходило то Від’ємне число, то Додатнє: все залежало від того, як далеко число знаходиться від нуля. Пізніше цю відстань назвали «модулем».

У другому турі почали відніматися. І знову теж саме. Рахунок не змінився.

Третій тур – множення. І… перемога за від’ємними числами – 5:6 Четвертий тур – ділення, зрівняв рахунок – 6:6. Чому?

Побачили Додатні числа, що Від’ємні числа їм як брати. Хоча, вони. Додатні, народилися раніше, Від’ємні числа їм ні в чому не уступають .Вирішили тоді числа утворити велику родину чисел.


  • А я? Я не потрібний? – образився Нуль.

  • Як ти не потрібний? А що буде, коли протилежні числа додати?

  • Нуль! – вигукнув своє ім’я нуль і радісно затанцював.

Як вирішили, так і зробили. Утворили велику працелюбну родину, яку назвали Раціональні числа, а гаслом їхнього життя стало показувати себе не словами, а справами.
Тема. Модуль числа. 6 кл.

Урок ознайомлення. Етап вивчення нового матеріалу

Незвичайна циркова вистава.

Сьогодні у Васі радість, учителька математики за участь у математичній олімпіаді нагородила його квитком у математичний цирк. І от Вася на незвичайній цирковій виставі.

Кого тут тільки немає! Очі у Васі розбігаються. Тут і веселі клоуни – натуральні числа, які, граючись, утворюють то суму, то різницю, то добуток, то частку. А от на сцену вийшли дроби-акробати. Якщо перед ними з´являється знак ділення, вони миттю стають з ніг на голову, а на місці знака ділення з´являється знак множення.

Раптом на мить вимкнули світло, а потім прожектори висвітили гарненьку П’ятірку, яку раптом оточили дві чорні вертикальні лінії. Потім з´явився знак рівності, а за ним сестра-близнючка П’ятірки. Це було диво. Весь зал аплодував. Згодом дві чорні вертикальні риски оточили число -5 і коли з´явився знак рівності, на сцену знову вийшла та сама гарненька П’ятірка. І на арені на координатній площині вогневі точки висвітили питання: «Що це? Хто дасть правильну відповідь, одержить приз»

Вася напружено думав. І раптом промайнула думка: «Та це ж модуль! Модуль додатного числа дорівнює самому числу, а модуль від´ємного – протилежному йому.» і веселі клоуни принесли Васі приз: різнокольорові кульки, з яких усміхалися цифри. Вася із задоволенням усміхався їм у відповідь, коли з арени цирку долетіло: «Сьогодні і тільки сьогодні! Загадковий Містер Х». і висвітилося: | х | =10.

Забили гучно барабани, Містер Х роздвоївся і з´явилися дві рівності: х = 10 і х = -10. усіх глядачів вразило таке перетворення. Після цього з´явилося:

| х | = - 3. враз ввімкнулися всі прожектори, вони шукали Містера Х, але він зник без сліду. «Не існує,» - пронеслося залом.

Велике задоволення отримав Вася від циркової вистави. Він вирішив і надалі брати участь у математичних олімпіадах.


Тема. Вертикальні кути. 7 кл. Геометрія.

Урок ознайомлення. Етап вивчення нового матеріалу.

«Суміжні і вертикальні кути»

Жили собі Суміжні кути. Дружно жили, адже мали чудову властивість: разом вони завжди дорівнювали 180о. це було головне для суміжних кутів, вони пишалися такою властивістю. Особливо дружними були ті сторони суміжних кутів, які доповнювали одна одну до прямої. Вони так і називалися – Доповняльні.

Гарно і цікаво їм було вдвох: вони розмовляли, гралися, шепотіли і сміялися. А третя пів пряма, яка була спільною стороною Суміжних кутів, ображалася, вона думала, що сміються з неї. Вона шукала у собі недоліки, а коли їх не знаходила, то ще більше ображалася і засмучувалася. А Доповняльні пів прямі зовсім з неї не насміхалися: їм просто було добре вдвох на одній прямій. Вони вирішили допомогти своїй сусідці – запросити до неї родичку – Доповняльну пів пряму. Як вирішили, так і зробили.

Дві нові півпрямі одна одній сподобалися, утворили свою пряму, і також почали весело розмовляти, шепотіти і посміхатися.

Але перші дві сторони побачили, що зробили щось дивне. Зовсім змінився їх малюнок. Коли вони його вивчили, то у кожного даного кута є кут, що йому дорівнює.

Отже, запросивши подругу, Кути стали удвічі багатшими. Ось що дає дружба! І почали всі Пів прямі весело розмовляти з подвійною енергією. Та не знали вони, що нові кути мають іншу назву. Їх називали вертикальними, а хто шукав там суміжні кути, то їх стало аж чотири пари.

Тільки дружба і турбота можуть зробити таке диво!
Тема. Властивості паралельних прямих. 7 клас

Урок закріплення знань.

«Кути, утворені при перетині двох прямих третьою»
Якось дві прямі, назвемо їх а і b, бігли, пустуючи вздовж дороги. Та раптом чують: «Привіт! Давайте знайомитись. Я – Пряма с. чому с? Бо с – перша буква слова «січна». А мене часто називають Січною с – це скорочено.» Так вони познайомились. «Ну, а тепер, давайте грати у «перетинки». Де б ви не були, я вас обов’язково на здогоню і перетну» Почалася гра. Пряма наздогнала і перетнула Прямі а і b.

І тут де не взявся його величність Кут. Він вигукнув: «Замріть!» і вони завмерли. А Кут продовжував: «Ви самі не знаєте, скільки зараз утворили нових кутів – чотири зовнішні і чотири внутрішні. Але внутрішні кути січна поділила на дві групи: внутрішні односторонні і внутрішні різносторонні. Ви збагатили мою родину великою кількістю кутів. Дякую вам. Відімріть.»

І прямі, пустуючи, побігли далі. Тут раптом знову Кут: «Замріть. Ось зараз а і b – паралельні прямі. Подивіться на кути. Внутрішні різносторонні рівні. Так, Транспортире?» - перепитав він Транспортира, який щойно підійшов.

«Я ще виміряв суму внутрішніх односторонніх кутів. Вона дорівнює 180о.» - відповів Транспортир.

«Ось бачите, яку мають властивість ці кути, якщо прямі паралельні,» - з гордістю за свою родину заявив Кут.

А Прямі, збагатившись знаннями про кути, побігли далі, розповідаючи всім про цікаву властивість внутрішніх односторонніх і різносторонніх кутів




Тема. Коло і круг. 7 клас

Урок закріплення знань

«Казка про Коло і Круг»

Є в країні Планіметрії чудові фігури, такі як Коло і Круг. І чомусь завжди буває з ними плутанина: то Коло називають Кругом, то навпаки.

Колу така плутанина не заважала, адже Коло – тільки огорожа для Круга, і якщо його називали Кругом, то приписували різні елементи і властивості, яких воно не мало. Тому Коло навіть пишалося, що стало видатнішим.

Але Кругу це на подобалося і він ображався; якщо його називали Колом, то дуже принижували. Довго він мовчав, та нарешті його терпець урвався.



  • Скільки можна плутати мене з моєю межею – Колом?! Коло – це моя частина, а йому приписують усі мої властивості. Де справедливість? Чому таке дозволяє мати Планіметрія? – бурчав Круг. – не бажаю так жити. Вийду з Планіметрії.

  • А де ми будемо жити? – запитало Коло.

  • Ми створимо свою країну – Кругометрію і вона буде найкрасивіша, найчудовіша, найцікавіша…

Сказано – зроблено. Вийшли Круг із Колом із Планіметрії. Не дуже сподобався цей крок Планіметрія, але вона, як мати, терпіла примхи своїх дітей. Але інші фігури, інші її діти підняли бунт. «Чим вони кращі? Кожен має свої цікаві властивості, кожен корисний у справах! Ми всі рівні!» - кричали фігури і вирішили розірвати стосунки і з Колом, і з Кругом.

Почали елементи Круга, які були відрізками і точками, виходити з нього. «Подумати тільки, які цінні фігури! Нехай тікають, без них проживемо», - кричало Коло їм услід. Мати Планіметрія підтримала своїх діточок – Точок і Відрізків. І … не стало Круга.

Коло перелякалося, але не побажало здаватися. «Нічого, немає Круга, але є я, і буде не Кругометрія, а Колометрія. Мені це більше подобається» - міркувало Коло.

Тільки не здавалося Коло доти, поки його рідний Радіус теж не надумав піти. «Нехай тікає, - думало Коло, - він мені і непотрібний»



  • Як непотрібний? – запитали вірні точки. – Нагадуємо, що Коло – це множина точок, рівновіддалених від центра.

  • Знаю це без вашого нагадування: це моє означення і моя головна властивість.

  • Так відстань від центра до нас і є радіус, від довжини якого ти залежиш завжди, - гомоніли точки.

  • Мовчати! Ви кому вказуєте? Мені? Найкращій фігурі? – гнівно закричало Коло.

Точки були слухняні і тому замовкли, але їм не сподобалось таке ставлення і, порадившись, почали вони Коло залишати і повертатися до Планіметрії. Затріщало Коло.

  • Зупиніться ! Зупиніться! Я не можу без вас жити! –перелякалося Коло.

Точки завжди були добрими і не пам’ятали образи, але жити без сестер і братів, без матері Планіметрії більше не захотіли. Довелося Колу вибачитися перед усіма фігурами за себе і Круга і повернутися під материнський дах.

Після повернення Коло І Круг стали тихими і слухняними. Зрозуміли вони, що не існувати їм без інших фігур. а ще вони засвоїли, що не можна ображати і забувати матір, сестер, братів. Спасибі всім фігурам за таку науку.


Висновок. Отже, як домогтися, щоб процес вивчення математики приносив дитині більше позитивних емоцій, сприяв формуванню в неї інтересу до цього предмета? Важливу роль для вирішення цієї проблеми відіграє використання на уроках математики цікавих завдань і прикладів, зокрема використання математичних казок, які можна застосовувати на різних етапах уроку. У процесі застосування казок в дитини виробляється звичка зосереджуватися, мислити самостійно, розвивати уміння, прагнути до знань. Навіть пасивні діти включаються в роботу з великим задоволенням, докладаючи всіх зусиль. Такі моменти на уроці роблять процес навчання цікавим, забезпечує бадьорий настрій, полегшує подолання труднощів у засвоєнні нового матеріалу. Трохи фантазії, гумору, переоформлення тематичних запитань – і урок стає «живим», викликає більшу активність учнів.

В цілому ж образне викладання математики є одним з найцікавіших, найуніверсальніших засобів виховання особистості, оскільки дає можливість педагогу подавати матеріал на емоційному рівні, задовольняючи чуттєві потреби вихованців.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка