Урок (поради педагогам) Розробила: Мелешкова Л.І. методист



Сторінка2/3
Дата конвертації19.02.2016
Розмір0.53 Mb.
1   2   3


1.2.3. Засоби навчання

Засоби навчання – джерела інформації, за допомогою яких викладач учить, а учні вчаться.



Розрізняють засоби навчання:

  • вербальні (слово викладача, друкований текст, дидактичні матеріали тощо);

  • наочні (таблиці, діаграми, малюнки, графіки, реальні об’єкти, моделі тощо);

  • спеціальні (пристрої, прилади, пристосування, верстати тощо);

  • технічні (відео проектори, екрани великих розмірів, комп’ютери, відеокамери, відеомагнітофони, DVD – програвачі, засоби мультимедіа тощо)



Засоби навчання



Знаряддя та прилади


Образ

Слово


Ілюстрації


Споруди, меблі, обладнання




«Живе слово»




Макети

Комп’ютери, аудіовідео-

техніка





Аудіозапис



Відеопродукція

Лабораторне обладнання




Друковане слово



Натуральні об’єкти

Матеріали, інструменти


1.3. Загальні вимоги до сучасного уроку

Сучасний урок – це урок, добре продуманий і за формою, і за змістом, урок, на якому учні - активні учасники навчального процесу, на якому присутня наука. До сучасного уроку висовують такі вимоги: дидактичні, організаційні, психологічні, етичні, гігієнічні.

Дидактичні вимоги стосуються методично обґрунтованого проведення уроку, організації навчально-пізнавальної діяльності, формування позитивних мотивів навчання. Застосування на уроці найновіших досягнень науки і техніки. Ці вимоги передбачають на уроці дидактичних принципів.

Організаційні вимоги забезпечуються своєчасним початком і кінцем уроку, раціональним використанням часу. Чіткість уроку визначається також свідомою

дисципліною учнів. Кожен урок повинен бути завершеним, цілим, становити органічну частину в системі уроків.



Психологічні вимоги передбачають вивчення та врахування на уроці психологічних особливостей учнів. А також стану вчителя та учнів, їх настрою, організованості, зібраності.

Етичні вимоги полягають в тому, що на уроці має панувати атмосфера доброзичливості, людяності й взаємної вимогливості. Викладач повинен володіти педагогічним тактом, виявляти високі моральні якості тощо.

Дотримання відповідного температурного режиму, освітлення і т.ін. передбачається гігієнічними вимогами. Викладач не має права перевтомлювати учнів ні фізично, ні розумово. Важливим його завданням є усунення одноманітності, забезпечення чергування видів діяльності.



Сучасний урок характеризується наступними ознаками:

  • головною метою уроку є розвиток кожної особистості, у процесі навчання й виховання;

  • на уроці реалізується особистісно - орієнтований підхід до навчання;

  • на уроці реалізуються ідеї гуманізації й гуманітаризації навчання;

  • на уроці реалізується діяльності підхід до навчання;

  • організація уроку динамічна й варіативна;

  • на уроці використовуються сучасні педагогічні технології;

Основна ідея сучасного уроку є єдність навчання, виховання й розвитку.
Загальна мета уроку (триєдина мета уроку) конкретизується в дидактичних цілях: освітньої, розвиваючої, виховної. Спосіб постановки цілей, що пропонує педагогічна технологія, відрізняється підвищеною інструментальністю. Він полягає в тому, що мета навчання (мета уроку) формулюються через результати навчання, виражені в діях учнів (що він буде знати, уміти й т.д.).

До мети пред'являються наступні вимоги:


- ціль повинна бути конкретна;
- чітко орієнтує на засвоєння фактів, понять і т.д.;
- мета конкретизується в задачах, всі задачі пояснюються учнем.
Структура сучасного уроку – це послідовність окремих етапів уроку, їх логічне взаєморозміщення, а також взаємозв'язок етапів уроку й варіанти їхньої взаємодії між собою, що виникають у процесі навчання.
Основні етапи уроку:
1. - організаційний етап;
2. - етап перевірки домашнього завдання;
3. - етап актуалізації опорних знань учнів;
4. - етап вивчення нових знань і способів діяльності;
5. - етап закріплення вивченого;
6. - етап застосування вивченого;
7. - етап узагальнення й систематизації;
8. - етап контролю й самоконтролю;
9. - етап корекції;
10. - етап підведення підсумків навчального заняття;

11.- етап інформації про домашнє завдання;


12. - рефлексія.
Введення рефлексії обумовлене її важливістю саме з погляду побудови особистісно-орієнтовного уроку, оскільки вона є одним з найважливіших механізмів саморозвитку особистості. Постійна активізація рефлексії учнів у процесі уроку дозволяє дитині переосмислювати свій суб'єктивний досвід: особистісні зміни, ціннісні відносини, дії, знання. Важливим фактором, що впливає на ефективність рефлексії в навчанні, є різноманітність її форм і прийомів, їх відповідність віковим та іншим особливостям дітей. Рефлексія не повинна бути лише вербальною – це можуть бути малюнки, схеми, графіки, тощо.
Підбиття підсумків – дуже важливий етап, найважливіша частина інтерактивного уроку. Саме під час нього висвітлюється зміст виконаної роботи; підводиться риска під знаннями, що повинні бути засвоєні, і встановлюється зв'язок між уже вивченим і тим, що може знадобитися учням у майбутньому.
    Навчання можна вважати ефективним у тому випадку, коли воно базується на на прогресивних педагогічних ідеях та технологіях, відбувається у напрямі максимальної реалізації освітніх завдань з оптимально напруженою і синхронною діяльністю викладачів та учнів. Окрім того, успішна організація навчального процесу залежить від відповідності форм і методів навчання психологічним особливостям та функціональним можливостям учнів певної вікової категорії.
  У психологічній та методичній літературі значна кількість ефективних методів і прийомів, які позитивно впливають на навчальний процес. Одним із них є гра, як домінантна і провідна діяльність дітей.
  За твердженням деяких учених, гра є провідною діяльністю, завдяки якій у психіці дитини відбувається значні зміни, формуються якості, що підготовлюють перехід до нового, вищого рівня розвитку. 
1.4. Вимоги до підготовки й організації уроку
Вимоги до підготовки й організації уроку зводяться в основному до наступного:
- забезпечити на уроці охорону здоров'я учнів (дотримувати техніки безпеки, гігієну праці, чистоту приміщення);
- починати підготовку до кожного конкретного уроку із планування системи уроків по даній темі;
- вчасно підготувати до кожного уроку демонстраційний і дидактичний матеріал;
- забезпечити розмаїтість типів уроків у системі уроків по даній темі;
- створити можливість для знань, що вчаться частинами, на уроці одержувати самостійно під керівництвом викладача.
Вимоги до змісту уроку й процесу навчання:
- урок повинен бути що виховує
- виконання вимог, що випливають із основних дидактичних принципів; 
- на уроці варто виховувати любов до природи;
- процес пошуку істини повинен бути строго обґрунтованим, умовиводу учнів і викладача доказовими, лабораторні й практичні роботи повинні включати елементи творчого пошуку;
- у процесі навчання треба виховувати акуратність, терплячість, завзятість у досягненні мети, уміння поводитися в колективі й т.д.
Вимоги до техніки проведення уроку:
- урок повинен бути емоційним, викликати інтерес до навчання, виховувати потреба в знаннях;
- темп і ритм уроку повинен бути оптимальним, дії викладача й учнів завершеними;
- необхідний повний контакт у взаємодії викладача й учнів на уроці;
- створити атмосферу доброзичливості й активної творчої праці;
- міняти по можливості види діяльності учнів, оптимально сполучити різноманітні методи навчання;
- управляти навчальним процесом на уроці, більшу частину уроку активно працюють учні.
Потрібно відзначити, що поряд із традиційними вимогами, розглянутими вище, важливість яких ніким не спростовується, з'являються й нові вимоги до уроку. Ці нові вимоги:
• реалізують досягнення сучасної дидактики, психології, педагогіки;
• з'являються в результаті якісної зміни утворення на сучасному етапі:
На зміну навчально-дисциплінарної моделі навчання приходить особистісно-орієнтована модель, що розглядає учнів як повноправних партнерів в умовах співробітництва, характеризується посиленням уваги до учня, до його саморозвитку й самопізнання, спрямованістю учня до навколишнього світу й до себе, до виховання вміння шукати й знаходити своє місце в житті.
У сучасному суспільстві актуальної є проблема гуманізації й гуманітаризації навчання. Важливими умовами гуманізації навчання є посилення мотивації й диференціації навчання. Зміст гуманітаризації навчання полягає в прилученні учня до духовної культури, творчій діяльності, методології відкриття нового.  
Кожний урок направляється на досягнення триєдиної мети: навчити, виховати, розвити. Виходячи з цього конкретизуємо всілякі вимоги до уроку в три групи: освітні вимоги, виховні й розвиваючі вимоги.
Освітні вимоги.

1. Цілеспрямованість уроку.
Вимоги до цілям і до постановки цілей уроку вже були розглянуті вище 
2. Раціоналізація й диференціація інформаційного наповнення уроку:
науковість змісту;
- диференціація змісту (по ступеню складності, глибині, об'єму засвоєння й видам допомоги);
- структурування змісту (у змісті передбачені завдання у відповідності з усією метою уроку й етапами засвоєння; структурна підстава блоків знань іде з опорою на моделі, схеми, таблиці разом з учнями на всіх етапах уроку).
3. Обґрунтований вибір засобів, методів і прийомів, орієнтованих на навчання, що розвиває особистість:
- обрані методи відповідають цілям уроку, оптимально співвідносяться зі змістом уроку (широкий арсенал, оптимальне сполучення);
- оптимальне сполучення репродуктивних (пояснювально-ілюстративний, репродуктивний) і продуктивних методів навчання (проблемний, частково-пошукові, дослідницький);
- оптимальне сполучення методів роботи під управлінням учителя й самостійної роботи учнів;
- діалогічність методів, створення умов для того, щоб кожний учень міг виразити власну точку зору, співвіднести її з позицією інших;
- орієнтація методів на самостійність і активність учнів у процесі навчання, часткову передачу функції організації й керування від викладача учням, співтворчість учнів і викладача (діяльнісний підхід до навчання).  
4. Розмаїтість форм організації навчальної діяльності учнів:
- оптимальне співвідношення форм організації навчальної діяльності учнів із цілями й змістом уроку;
- переважне використання таких форм організації навчальної діяльності учнів, які забезпечують співробітництво, спільну діяльність учнів. 
5. Варіативний підхід до формування структури уроку:
- використання сучасних технологій навчання;
- раціональне використання уроків традиційних і нетрадиційних форм;
- творча основа конструювання структури уроку.
Також структура уроку повинна відповідати меті уроку й логіці засвоєння знань (сприйняття, осмислення, запам'ятовування, застосування, узагальнення). 
6. Реалізація на уроці в оптимальному співвідношенні всіх дидактичних принципів і правил з них що випливають.
У цей час виділяють наступні дидактичні принципи навчання: що виховує й розвиває навчання; науковості; зв'язку теорії із практикою, навчання з життям; наочності; доступності; систематичності й послідовності; самостійності й активності учнів у процесі навчання; свідомості й міцності засвоєння знань і вмінь; цілеспрямованості й мотивації навчання; індивідуального й диференційованого підходу до навчання учнів.
З дидактичних принципів випливають правила навчання, які підкоряються принципу, конкретизують його, визначають характер окремих методичних прийомів, використа-них викладачем, і ведуть до реалізації даного принципу. Принципи відбивають сутність процесу навчання, а правила - його окремі сторони.
Виховні вимоги.
«Сорок п'ять хвилин уроку – одне з дивних педагогічних явищ, коли різноманітні впливи зливаються в єдиний комплекс. І, зливаючись, вони утворять такої величезної сили фактор розвитку дитини, становлення його як особистості... виховання в школі треба будувати, починаючи з уроку, цього найважливішого фактору розвитку особистості взагалі й морального розвитку зокрема» 
  Реалізація виховних цілей, виховних вимог уроку - один з найважливіших елементів сучасного навчання. У деякій мірі це результат переходу до особистісно-орієнтованому навчанні. Адже виховне середовище на уроці дозволяють розкрити потенціал людини, реалізувати йому свої сутнісні принципи. 
Урок має можливості впливати на становлення дуже багатьох якостей особистості учнів. І ці можливості необхідно використовувати повною мірою.
Отже, «урок повинен бути виховним» (Ю. Б. Зотов, одне з вимог до уроку). 
Що під цим мається на увазі.
1. Виявлення й використання на уроці виховних можливостей:
- змісту навчального матеріалу, методів навчання, форм організації пізнавальної діяльності в їхній взаємодії;
- системи відносин, що складається на уроці.
2. Чітка постановка виховних цілей і реалізація цих цілей через систему виховних задач.
 Постановка виховних цілей уроку здійснюється в руслі цілісного підходу до процесу формування базової культури особистості, основними напрямками якої є духовно-моральна, екологічна, трудова, інтелектуальна, естетична культура. 
3. Організація співробітництва в процесі уроку.
Співробітництво – певні взаємини між учасниками спільної діяльності, у якій вони рівноправні, довіряють, допомагають і проявляють терпимість один з одним, оточуючим людям. 
Виконання виховних вимог на уроці, досягнення виховних цілей визначається, як правило, у процесі спостереження за рівнем гуманістичних відносин, які складаються між одногрупниками й між учнями й викладачем.
Розвиваючі вимоги.
1. Розвиток умінь творчого характеру (формування досвіду творчої діяльності).  
2. Розвиток мови, розвиток мислення, розвиток пам'яті, розвиток сенсорної сфери, розвиток рухової сфери, розвиток пізнавального інтересу й допитливості. 
3. Формування й розвиток у системи, що вчиться, не тільки спеціальних предметних, але й загально-навчальних умінь і навичок, які є основою для реалізації будь-якої діяльності (розвиток умінь учбово-пізнавальної діяльності). 
4. Вивчення й оцінювання рівня розвитку й психологічних особливостей учнів, проектування «зони найближчого розвитку».
1. Проведення навчальних занять на «випереджальному» рівні, стимулювання настання нових якісних змін у розвитку.
2. Розвиток інтелектуальних, вольових, емоційних, мотиваційної сфер особистості.
1.5. Організаційний аспект уроку

Організація уроку є одним із його головних чинників. Організація – це порядкування, зведення чогось до певної системи, надання чомусь планомірного, узгодженого характеру; це певний порядок у побудові та функціонуванні тих чи інших об’єктів.

Учені відрізняють два аспекти організації уроку: впорядкованість і спрямованість. Структура уроку зумовлюється його типом. Раціональність структури забезпечується єдністю всіх структурних компонентів, їх логічністю та послідовністю, оптимальністю питомої ваги кожного їз них у загальній композиції уроку, раціональними витратами часу на кожний компонент відповідно до проміжних цілей та завдань навчання, змісту навчального матеріалу, вибору методів, форм і засобів навчання, що реалізуються на тому чи іншому етапі уроку.

Організаційний аспект уроку характеризується його основними компонентами. До яких відносяться:



  • структура уроку;

  • організація навчального матеріалу;

  • організація педагогічної діяльності викладача та навчально-пізнавальної діяльності учнів;

  • організація навчально-матеріального забезпечення та технічного оснащення уроку;

  • використання часу на уроці.

У типовому комбінованому уроці основними структурними елементами є: перевірка домашнього завдання, актуалізація опорних знань, умінь і навичок учнів, вивчення навчального матеріалу; повторення; закріплення, систематизація та узагальнення вивченого на уроці матеріалу; контроль і корекція навчально-пізнавальної діяльності учнів та її результативності; підведення підсумків уроку, завдання домашньої роботи. Розглянемо організацію кожної складової структури комбінованого уроку.

І. Організація перевірки домашнього завдання та опитування

Організація перевірки домашнього завдання та опитування учнів – це засіб зворотного зв’язку, який дозволяє за порівняно короткий проміжок часу перевірити засвоєння основного змісту теми, яка вивчалася на попередньому уроці більшістю учнів групи. Організація перевірки виконання домашнього завдання передбачає: перегляд наявності в учнів зошитів з домашнім завданням, з’ясування труднощів, які виникли в учнів під час його виконання. Абсолютно необхідною є постановка мети опитування учнів: виявлення ступеня засвоєння вивченого на попередньому уроці теоретичного матеріалу, сформованості умінь самостійно набувати знання при виконанні практичних завдань, поглиблення та розширення знань, умінь та навичок за рахунок самоосвіти; усунення прогалин у знаннях, виявлення зацікавленості до вивченої теми програмного матеріалу, ставлення до предмету і виконання домашнього завдання.

Ефективність організації перевірки домашнього завдання залежить також від того, які при цьому методи, прийоми, форми та засоби використовує викладач (вибіркове читання відповідей, робота одного-двох учнів біля дошки при контрольній участі учнів класу, виконання аналогічних завдань, перевірка лише наявності виконання завдання, самостійна короткочасна диференційована робота за картками з аналогічними завданнями, індивідуальна робота викладача з відстаючими чи сильними учнями). На перевірку домашнього завдання відводиться 8-15 хвилин.



ІІ. Актуалізація опорних знань, умінь та навичок учнів.

Організація цього компонента передбачає: вибір змісту навчального матеріалу, виділення в ньому головного, істотного, необхідного і достатнього для підготовки учнів та сприйняття і засвоєння нового матеріалу: логічність та послідовність змісту теоретичного матеріалу і практичних завдань, спрямованих на підготовку учнів до навчально-пізнавальної діяльності у процесі вивчення нового матеріалу: мотивацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, оптимальність витрати часу.

Актуалізація - це відтворення раніше засвоєних знань і способів діяльності, необхідних і достатніх для засвоєння нового навчального матеріалу, стимулювання навчально-пізнавальної діяльності учнів. “Актуалізація і корекція опорних знань та понять” на уроці займають 5-7 хвилин і проводяться по-різному: бесіда, письмова робота, короткий запис відповідей, заповнення таблиць, повторення матеріалу за підручниками, аналіз таблиць ті ін.”. При цьому важливо забезпечити максимальне відтворення раніше засвоєного матеріалу і підготувати перехід до вивчення нового. В процесі актуалізації опорних знань викладач створює проблемну ситуацію, ставить учнів в умови пошуку способів її розв’язання.

Головним етапом уроку є вивчення нового матеріалу.


ІІІ. Вивчення нового матеріалу


Його організація передбачає: вибір оптимального за змістом, обсягом та складністю навчального матеріалу; структурування і ранжування змісту навчального матеріалу за конкретними ознаками відповідно до поставленої мети, проміжних цілей і завдань навчання; організацію діяльності викладача щодо представлення ним змісту навчального матеріалу. Який запланований для вивчення на даному уроці, сприяття його учнями; раціональний вибір методів та засобів викладання і навчання.

Структурні елементи організації процесу вивчення нового матеріалу такі: повідомлення теми, цілей та завдань уроку, мотивація навчально-пізнавальної діяльності учнів, сприйняття та первинне усвідомлення нового матеріалу, осмислення зв’язків і співвідношень у об’єктах вивчення; узагальнення та систематизація знань.



ІV. Повторення, закріплення, систематизація та узагальнення вивченого

Повторення, закріплення, систематизація та узагальнення вивченого на уроці матеріалу – необхідна умова підвищення ефективності навчання. Цей структурний компонент уроку, як й інші, вимагає також високого рівня організації, а саме, чіткого дозування часу, вибору відповідного навчального матеріалу, методів та засобів навчання, форм організації навчально-пізнавальної діяльності учнів та раціонального вибору різних її видів.

Правильна організація закріплення знань учнів сприяє підвищенню рівня їх навчальних досягнень. При цьому викладачеві, перш за все, слід добирати зміст тих елементів знань, які підлягають закріпленню, а також відповідний дидактичний матеріал (вправи, задачи, питання), підпорядкувати його поставленій меті даної складової структури уроку, виконання навчальних завдань щодо закріплення знань учнями (самостійно, за допомогою викладача чи сильних учнів, групами, індивідуально).

Важливу роль відіграє відповідна організація навчально-пізнавальної діяльності учнів, вибір способів закріплення вивченого матеріалу (порівняння, протиставлення, доведення, систематизація, узагальнення, перенос знань та способів діяльності в іншу ситуацію, самостійні вправи, повторення, виділення головного, істинного).

V. Контроль та корекція діяльності викладача та учнів

Оцінка засвоєння учнями навчального матеріалу повинна відображати кількість та якість їх навчальних досягнень, ступінь розвитку та вихованості учнів. Оцінювання навчальних досягнень учнів повинно стати органічною частиною навчального процесу (поетапним, фрагментарним, за дозами навчального матеріалу, за вивченням теми в цілому тощо) і включати оптимальною мірою само - і взаємоконтроль.


VІ. Підсумки уроку


Організація цього структурного компонента уроку передбачає: виділення викладачем чи учнем (за пропозицією викладача) основного, істотного у змісті теми, що вивчалося на уроці; з’ясування того, якою мірою це засвоєно учнями; наголошення на теоретичному і практичному значенні вивченого матеріалу.

VІІ. Домашнє завдання


До виконання домашнього завдання дається інструктаж: передбачається диференційовані завдання як за змістом, так і за методами виконання, оптимального обсягу його складності, забезпечення записів домашнього завдання учнями. Домашня навчальна робота тісно пов'язана з роботою на уроці і розрахована на розвиток самостійності учнів і їх творчого мислення. Ії мета – закріплення, поглиблення, розширення, систематизація та узагальнення знань, набутих на уроці. У процесі виконання домашнього завдання в учнів формуються способи раціональної організації самоосвіти.

Центральною ланкою педагогічної праці викладача є навчальний процес, який відбувається на уроці. А тому, з точки зору організації, кожен урок повинен бути зорієнтованим, спроектованим, інструментованим, а потім – виконаним, проаналізованим, оціненим.



Навчально-матеріальне забезпечення уроку включає сукупність матеріальних засобів, які використовуються в процесі навчання. Його основу становлять: навчальне обладнання, прилади, інструменти, підручники, навчальні посібники, технічні засоби навчання та інші речові елементи навчального процесу.

Організація педагогічної діяльності викладача на уроці передбачає: постановку доцільної та раціональної мети і завдань навчання; мотивацію спільної діяльності викладача і учнів; планування, нормування, діагностування, прогнозування, стимулювання, контроль і корекцію процесу навчання та його результативності ; використання раціональної та ефективної технології навчання.

У вітчизняній та зарубіжній літературі висвітлені технології постановки цілей навчання, які забезпечують широкий діапазон їх диференціації, зокрема:


  • визначення цілей навчання через зміст навчального матеріалу, що вивчається на уроці (пояснити теорему, розкрити закон, закономірності, алгоритми);

  • визначення цілей навчання через діяльність викладача (розкрити, познайомити, продемонструвати, описати);

  • постановка цілей навчання через внутрішні процеси інтелектуального , емоційного, особистісного розвитку учня (формувати, розвивати, виховувати);

  • постановка цілей навчання через діяльність учнів (розв’язання задач, виконання вправ, дослідження, виконання практичного завдання).

Технологія постановки цілей уроку забезпечує їх реалізацію через результати навчання, що виражені у деяких учнів.

Організація діяльності учнів на всіх етапах уроку в цілому повинна здійснюватися на основі глибокого вивчення їх індивідуальних особливостей. Організованість – запорука свідомої трудової дисципліни. Вона спрямована на активізацію діяльності учнів. розвиток самостійності, творчості.

Основні форми організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроці – індивідуальні, групові, фронтальні.

На уроці важливо не лише “передати ” учням певну кількість знань, але й формувати в них уміння й потребу навчатися, самостійно працювати з різноманітними джерелами інформації (підручник, навчальний посібник, словник, довідкова та наукова література), формувати уміння планувати власну



1.6. Оцінювання навчальних досягнень учнів

Оцінювання навчальних досягнень учнів відіграє важливу роль в освітньому процесі.

Він дозволяє отримати необхідну інформацію про рівень навчальних досягнень учнів, дає змогу провести моніторинг якості освіти.

Види оцінювання навчальних досягнень учнів

За формою:

Усна форма перевірки знань (усне опитування)

Письмова форма перевірки знань (письмові роботи)

Тестування

Застосовується для отримання оперативного зворотного зв’язку. Головним його недоліком є значна суб’єктивність процесу оцінювання та інтерпретації результатів

Широко застосовується через досить високий рівень стандартизації умов проведення та незначний ступінь впливу суб’єктивних

чинників, доступності, можливості охоплення великого контингенту



Найбільш розповсюдженими є діагностичні тести (альтер-

нативний вибір правильної відповіді з кількох запропонованих, заповнення пропусків, дописування літер, цифр тощо)


1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка