Урок позакласного читання. Творчість Маріки Підгірянки



Дата конвертації26.02.2016
Розмір43.7 Kb.
Урок № ____ Дата __________________

Тема: Урок позакласного читання. Творчість Маріки Підгірянки.

Мета: розширювати читацький світогляд учнів; учити дітей систематизувати і узагальнювати прочитане; вдосконалювати вміння переказувати, способи і порядок робот із текстом, книжкою; сприяти розвиткові інтересу до книжок, для пошуку відповідей на запитання та формуванню читацьких смаків; сприяти формуванню бережного ставлення до природи.
Хід уроку

I. Організаційний момент
Станьте, діти, всі рівненько, щоб урок пройшов гарненько.

А тепер сідайте рівно і працюйте всі активно.



  • Сьогодні на уроці ми ...

Міркуємо – швидко,

Відповідаємо – правильно,



Читаємо – виразно.
II. Повідомлення теми уроку


  • Що ми вчили, щоб знати,

Слід порядок вкладів міняти,

І, що вийде, прочитати.



Дитьхо мази ємга (Ходить зима гаєм).
III. Мовна розминка


  • Щоб про зиму нам читати, треба ротик повправляти.

а) Дихальні вправи.

  • На долоньку впала сніжинка, зігріємо її подихом.

  • Подуємо на неї, щоб вона полетіла високо-високо.

б) Чистомовка.

Ма-ма-ма – прийшла до нас зима.

Іг-іг-іг – випав білий сніг.

Оз-оз-оз – вдарив синій мороз.

Ижі-ижі-ижі – взяли палиці і лижі.
IV. Робота з малюнками.


  • Ми на узліссі. Що ви бачите на малюнках? Скажіть, чи відповідають вони темі уроку? (Так, тому що на них чудово зображено красу зимового лісу)

  • Рушаймо в дорогу.


V. Творчість Марійки Підгірянки.

1. Слово вчителя.

Поетичний вінок України веселково прикрашає й розмаїта полонинська квітка Марійки Підгірянки яка виросла і щедро доглянута в мальовничому гірському селі Білі Ослави, що на Гуцульщині. Справжнє ім’я поетеси і вчительки – Марія Омелянівна Ленерт-Домбровська.

Село Білі Ослави – колиска поетеси Марійки Підгірянки. Тут засвітилася її зоря на блакитному небі України, над Карпатськими горами 29 березня 1881 року. А ще її життєві дороги перехрещувалися в тридцяти селах і містечках Прикарпаття, Закарпаття, Львівщини і Австрії, які для неї також стали рідними, адже в цих місцях вона жила, ростила своїх дітей, вчила місцеву дітвору, черпала наснагу своєї творчості. У село Заріччя, що судить з Білими Ославами, босоніж бігла до дідуся-священика Миколи Волошина. Дід мав невелику бібліотеку, навчив Марійку читати і писати не тільки українською, а й кількома іноземними мовами.

У 1919-1928 рр. поетеса жила на Закарпатті. Тут у трьох селах Зарічево і Порошкове Перечинського та Довгому Іршавського повіти вчила дітей української грамоти. Разом з чоловіком Августином Марія Омелянівна приводила у краї велику патріотичну роботу, за що чеські власті прогнали з посади вчительки. Довелося заробляти на кусок хліба, даючи у Довгому приватні уроки онукам Івана Франка Тарасові і Миронові.

На Прикарпаття повернулася Марійка Підгірянка в 1928 році. Та навесні 1940 року сталася біда: у містечку Нижнів на базарі на поетесу налетів сполоханий кінь. На роки була прикута М.Підгірянка до ліжка. Вдома вишивала, потрохи писала віршики для своїх онуків.

У 1957 році поїхала доживати свій вік до дочки Дарії у село Рудне біля Львова. В тому селі в суботу 18 травня 1963 року згасла яскрава зоря Марійки Підгірянки. Звідси її провели в останню путь на Личаківський цвинтар на вічний спочинок. Могила поетеси неподалік від могили Великого Каменяра.

2. Читання віршів Марійки Підгірянки “Ходить зима гаєм”, “Сипле сніг”.


Сипле, сипле, сипле сніг...

Мов метелики сріблисті,

Ті сніжинки білі, чисті

Тихо стеляться до ніг...

Сипле, сипле, сипле сніг...
Сипле, сипле, сипле сніг...

Тихо, легко і спроквола

Покриває все довкола, —

Ні стежок, ані доріг...

Сипле, сипле, сипле сніг...
Сипле, сипле, сипле сніг...

Вже присипав доли, гори,

Вже весь світ, мов біле море,

Біле море без доріг...

Сипле, сипле, сипле сніг...

Ходить, ходить зима гаєм...
Ходить, ходить зима гаєм — білосніжна,
килимочки простеляє по доріжках.
Беріз коси стрічками заплітає,
по ярочках з потічками розмовляє.
Ходить, ходить зима в полі — білосніжка,
розклада в полях перини на ліжках.
Накрива дбайливо ниви в час негоди,
щоби спали без пригод озимі сходи.
Ходить зима то узбіччям, то в діброві,
то шелесне, то шепоче в чар-розмові.

а) Обговорення творів.


б) Робота з загадками.

  1. Без рук, без олівця малює без кінця? (Мороз)

  2. Що росте догори корінням? (Буруля)

  3. У нас зимою білим цвітом ліс зацвів, неначе літом? (Іній)

г) Робота з приказками та прикметами.

    • Зима дуже поспішала і не встигла записати речення до кінця. Нам потрібно закінчити думку цих речень.

Взимку сонце світить ... (та не гріє).

Грудень рік кінчає, а ... (зиму починає).

Січень не так січе, як у вуха ... (пече).

Лютий лютує, та весні ... (дорогу готує).



    • Ми впорались з цим завданням. А тепер уявіть себе сніжками.

Фізкультхвилинка.

(Звучить музика)

    • Ніжні, тендітні, красиві, пухнасті ви спускаєтесь з хмаринки до матінки-землі. Кружляєте, кружляєте, кружляєте і тихенько за парти сідаєте.

VII. Підсумок уроку позакласного читання

  • Ось і закінчилась наша подорож до зимового лісу. Ми з вами побували в різних куточках гаю.

  • Поділіться враженнями в парах.

  • Ось ми і закінчуємо наш урок позакласного читання. Усі ви дібрали цікаві твори. А захоплено розповідати про природу можна тоді, коли ви навчились спостерігати, бачити незвичне довкола. В цьому вам завжди допоможе книжка. А книжок цікавих, веселих, добрих, корисних є дуже багато. Нехай вам пощастить з ними зустрітися! І нехай книжка буде завжди вашим другом і супутником!


VIII. Домашнє завдання


  • На наступному позакласному читанні ми будемо працювати з творами Наталії Забіли




База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка