Урок позакласного читання в 2 класі Підготувала вчитель початкових класів



Скачати 86.51 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір86.51 Kb.
Урок позакласного читання в 2 класі

Підготувала вчитель початкових класів

Вугледарського НВК

Юрушева І.Л.

Тема Верба красна розцвітає, про Великдень сповіщає 

Мета: Ознайомити учнів із національним святом Великодня; удосконалювати техніку читання; мотивувати навчальну діяльність; розвивати мовлення дітей; учити будувати зв’язні висловлювання; виховувати любов і повагу до народних звичаїв.

Хід уроку

І. Організаційний момент

Любі діти, у наш клас

Завітали люди щирі.

Привітайте в добрий час

Гостей посмішкою й миром.

ІІ. Хвилинка активного читання. Читання тексту «Найвеселіший місяць» за підручником «Добросвіт» с.145 2 хвилини 128слів

Запитання на сприймання тексту


  • Чим особливий травень?

  • Чому його вважають найвеселішим місяцем?

ІІІ. Усвідомлення нових знань.

1. Вступна бесіда. Оголошення теми уроку.

Історію свого народу можна пізнати, вивчаючи його звичаї та традиції.



  • Яке велике свято ми будемо святкувати у неділю?

Виконання учнями вірша «СВІТЛА ВЕРБНИЦЯ»

Виконання учнями вірша «Свято Пасхи недалечко»

Наш урок ми присвячуємо Великодню. Верба красна розцвітає, про Великдень сповіщає .



  • Чому це свято так називається?

Цього дня воскрес Син Божий - Ісус Христос. Тому цей день називають великим, світлим, святковим. Саме цієї пори настає справжня весна, все починає рости, квітувати. Щоб Великдень зустрічати, потрібно всіх прощати, добро в хату пускати, а погане забувати. Посміхнемося одне одному та залишимо в душі тільки добрі почуття. Четвер напередодні свята називають чистим. Потрібно скупатися до заходу сонця і змити все погане, промовляючи такі слова:

Учень виконує вірш «Водичко, водичко…»

У п’ятницю, або в суботу печуть паску – великий хліб, що символізує вічність людського життя.

Невід’ємною складовою Великоднього свята були розфарбовані курячі яйця. Ті з них, що пофарбовані в один колір, називають крашанками.

Що означають кольори крашанок?

Учень

Червоний — символізує радість життя.
Жовтий колір -  означає місяць, зорі, врожай.
Голубий — небо, повітря, здоров'я.
Зелений — весну, воскресіння природи.

Виконання вірша «Писанки і крашанки»


Яйця, що розписують узором, називають писанками. Існує така легенда.

Настала сувора зима. Але деякі птахи ще не встигли полетіти на південь, тому багато з них мерзнули на лютому морозі. Люди, які поважали птахів, як Божих створінь, що приносять весну і тепло після холодної зими, забрали всіх їх додому, відігріли й утримували в домівках упродовж цілої зими. Згодом сонечко почало пригрівати сильніше, наближалася весна. Птахи вилетіли з людських домівок і полетіти вдалину. Але згодом повернулися й усім принесли писанки і весну. З того часу і почали люди розмальовувати писанки.


4 учня демонструють намальовані писанки та розказують вірші.

ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА

2. Читання учнями оповідання «Великодня пригода» в особах.

  • Автор

  • Мама

  • Песик Бровко

  • Параска

3. Бесіда за прочитаним.

  • Як звали дівчинку, головну героїню оповідання?

  • Куди вона йшла?

  • Що несла у кошику?

  • Кого вона зустріла в лісі?

  • Яка розмова відбулася між дівчиною і песиком?

  • Як закінчилася ця пригода?

4. Читання –естафета оповідання «Пасочка»

Визначити тему та основну думку оповідання.



ІІІ. Підсумок уроку

  • Про яке свято ми говорили на уроці?

  • Якими є символи цього свята?

  • Що нового дізналися?

  • Пропоную завершити наш урок молитвою.

Дай нам, Боже, маленьким дітям,

Щастя, здоров’я на довгії літа.

Щоб виросли розумні і сильні,

Душею чисті і серцем вільні.

Щоб нам світила зіронька волі,

Щоб ми не знали лиха ніколи!

ІV. Домашнє завдання.

Скласти розповідь «Великоднє свято в моїй родині»



ДОДАТОК

СВІТЛА ВЕРБНИЦЯ
Верба красна розцвітає, 
Про Великдень сповіщає 
І Спасителю під ноги 
Стеле гілочки розлогі.

Світла Вербниця настала, 


Радість нам подарувала, 
Край доріг і біля річки 
Вкрились котиком вербички.

Галузочки посвятили, 


Діток розуму навчили, 
Щоб здоровими зростали, 
Україну шанували!
О. Роговенко

Свято Пасхи недалечко

Свято Пасхи недалечко…

Свято Пасхи недалечко,

Люди звичай бережуть, -

Розмальовують яєчка,

Пишні пасочки печуть.

Святкування йде віками,-

Це такі чудові дні:

В гості йти під рушниками

Страви нести запашні.

Доброзичливо, з любов’ю

Мати щирі почуття,

Людям зичити здоров’я

І щасливого життя.

Святість – це чарівне слово,

Тільки треба так зуміть,

Щоб життя своє святково

У труді й добрі прожить.



Водичко, водичко, вмий моє личко

Щоб очі блищали, щоб щічки червоніли,

Щоб кусався зубок та сміявся роток.

Червоний — символізує радість життя.
Жовтий колір -  означає місяць, зорі, врожай.
Голубий — небо, повітря, здоров'я.
Зелений — весну, воскресіння природи.


КРАШАНКИ І ПИСАНКИ
Крашанки, крашанки
Пофарбую залюбки.
Ось зелена, ось червона,
А ось жовта, он бузкова.

Писанки, писанки – 


Кольорові, мов ляльки.
З журавлями і з півнями,
Із хрестами, з ластівками.
М. Маслова

ПИСАНКА
В хаті на осонні
Сяду на ослоні.
Сяду з краєчку,
Розпишу яєчко.

Нумо, пензлю, потанцюй,


Гарно писанку малюй.
Буде небо, і земля,
І ставочок, і поля.

Сильний і міцний дубок,


А на ньому – яструбок.
Буде в мене писанка – 
Про Вкраїну пісенька.
В. Таран

ПИСАНКА
Гарна писанка у мене
Мабуть, кращої й нема. 
Мама тільки помагала, 
Малювала ж я сама.

Змалювала дрібно квіти, 


Вісім хрестиків малих, 
І дрібнюсінько ялинку 
И поясочок поміж них.

Хоч не зразу змалювала, 


Зіпсувала п'ять яєць, — 
Та як шосте закінчила, 
Тато мовив: „Молодець!"

Я ту писанку для себе, 


Для зразочка залишу, 
А для мами і для тата 
Дві ще кращі напишу.
К Перелісна

ПИСАНКИ
Ввечері матуся нас чарує, 
Писанки на виставку малює. 
Віск черпає пищиком із блюдця, 
Очі мами лагідно сміються.

Очі мами світяться у ласці: 


Квітоньки на писанці зірчасті, 
А на другій — півники та бджоли, 
Ми таких не бачили ніколи.

А на третій писанці — зірниці, 


Ще й під ними золоті жар-птиці. 
На четвертій — олені та сарни, 
А на п'ятій — рушничок прегарний.

Ввечері матуся нас чарує, 


Писанки на виставку малює. 
Дивиться і тішиться матуся: 
Я у неї малювати вчуся.
С. Жупанин

ПИСАНКА
Я з-за столу не вставала
На яєчку малювала     
Роду нашого святиню —     
Українську берегиню.
Гарна писанка у мене,
Бо вона для тебе, нене!         
А. Крат

ФІЗКУЛЬТХВИЛИНКА

Щось не хочеться сидіти,


Треба трохи відпочити.
Руки вгору, руки вниз,
На сусіда подивись.
Руки вгору, руки в боки.
Вище руки підніміть,
А тепер їх опустіть.
Плесніть, діти, кілька раз,
За роботу, все гаразд.

Великодня пригода

Засвітило сонечко ранком у віконечка. Поклала мама в кошик паску, писанки, ковбаску та покликала донечку Параску:


— Від себе і від батька, і від мене занесеш бабусі Свячене!

І пішла Параска: в кошику ковбаска, писанки і паска.


Іде Параска, вийшла на горбок. А до неї Бровко-песик: скік та скок!
— Куди ідеш та що несеш?
— Несу я паску, писаночки, ковбаску, від батька і від мами і від мене несу бабусі Свячене.
— А не буде там чого і для мене? — Бровко питає, хвостиком махає.
— Писанки матуся написали оленями, півниками, сонцями прикрашали. Не на те трудилась моя ненька, щоб з'їв Бровко писанки смачненько!
— Подивись, Парасю, ще раз на Свячене: може там найдеться що для мене? — Бровко питає, хвостиком махає.
— Білу паску — не малі це речі — мама цілу ніч місили ще й пекла у печі. Ой, багато мали з нею праці! Чи ж годиться пасочка — собаці?
— Подивись, Парасю, ще раз на Свячене: я хочу їсти чи нема нічого в кошику для мене?
— Лиш ковбаска, вся товстенька, з салом. Мама її довго начиняли, ще й пекла! Я знаю, їсти ти готовий, та не дам ніяк ковбаски — псові!
—  Поглянь, Парасю, в кошик — не порожній він! — Бровко благає, хвостиком махає.
—  Не порожній, ще остався... хрін. Викопала я його сама в городі — може, стане Бровкові в пригоді?
Дала Параска Бровкові ласощів тих, а Бровко лиш понюхав та:
— А-а-а-ап-чих!
В носі закрутило, в очах потемніло. Пчихнув Бровко, заточився та штовхнув Параску. Випустила вона з рук кошик, паску, писанку, ковбаску...
Покотилася з горбочка паска, а за нею стежкою всі писанки й ковбаска, а за ними кошик і Параска, а за ними, гавкаючи, Бровко-пес.
Котилися, котилися ранок весь. Аж мусили стати, бо докотились до бабусиної хати. Встала тоді Параска, позбирала в кошик паску, писанки, ковбаску та промовила:
—  Бабусенько, я від мами, і від тата, і від мене принесла ласощі вам та Свячене.
І сказала, яка пригода приключилася: як усі вони з горбочка покотилися. А бабуся Параску цілувати. Посадила її на покуті в хаті, а Бровкові біля порога дала велику кість. А він зубами: хап! І їсть, і досі їсть!
Л.  Храплива

 
ПАСОЧКА



Великоднього тижня забіліли всі хати, ніби вбрались у білі сорочки, лишень одна маленька хатка край села стояла як сиротина, без білої одежини...
У тій хатці жила бідна вдовиця. Попала вона в тяжку слабість і більше жодної помочі не мала, окрім семилітнього сина. Семенко був дуже добрий синок: і слухняний, і тихий, і роботящий. Товариші любили його, як рідного брата, а отець духовний і вчитель —- як рідного сина. Він, бувало, як дівчина, й ложки помиє, і хмизу назбирає, й корову догляне, одним словом, усе, на що тільки його слабких сил стало. А упоравшись із роботою, не відступить від мами. Вона, бідна, лежить на ліжку, а він бере книжечку та стане читати так гарно і складно, що аж мама радіє. Так він і тепер читав і втомився. Наостанку сказав:
- Мамо, мамо, післязавтра вже Великдень, а ми яке свято будемо мати?
Мама глянула на нього, і рясні сльози покотилися по її обличчю, бо жаль стало доброї дитини. А потім сказала:
- Синочку, якби лише Бог дав мені одужати, якось воно буде.
Семенко хотів щось сказати, але хтось пробіг попід вікна. Він вийшов з хати і побачив свого шкільного товариша Василька, що прибіг його відвідати.
Поговоривши між собою, хлопці ввійшли до хати. Василько побачив, що в їхній хаті сумно. Не побілено, пасочок не напечено і нічого не приготовлено на Великдень. Вийшли хлопці знову на двір, а Василько питає:
—    Чому у вас нічого не зварено, не спечено?
—    А хто, — каже Семенко, — буде варити, коли мама хвора?
Засмутився Семенко, та й Василькові стало жаль його. Прийшов Василько додому, а мама його тоді якраз виймала з печі великодні паски. Василько глянув на паски та й каже:
—    Мамо, а ви мені спекли пасочку?
—    А як же, дитино, спекла, та ти знаєш, що я всім домашнім по пасочці печу. Ось твоя пасочка!
—    А яка вона гарна! Мамо, я собі зараз її візьму.
—    Та куди ти її візьмеш? Я всі до комори занесу, та і твою теж.
—    Ні, мамусю, дозвольте, я її сам сховаю, коли вона моя.
—    Візьми, лише дивись, не їж, бо то не годиться.
—    Ні, мамуню, я не буду їсти.
Взяв Василько свою пасочку, вибіг на двір, дав її Семенкові: «Дарую тобі цю пасочку, щоб і ви мали свято». Семенко прибіг радісний до хати і каже: «Не журіться, мамуню, будемо і ми мати свято. Подивіться, яку пасочку мені Василько подарував». Мати зітхнула, подивилася на святі образи і сказала: «Бачиш, сину, що Бог нікого в біді не залишає, хто лише у нього милість має».
До Василькової мами прийшла сусідка й спитала, як їй паски вдалися. Господиня повела її до комори, показала все печиво й додала, що найкраща паска — Василькова.
—    Васильку, — сказала вона, — ану покажи свою пасочку. Василько почервонів, як буряк. Стоїть і словечка не промовить. А потім розповів, що заніс її Семенкові, бо вони бідні.
—    Ви, мамо, не гнівайтесь на мене, — закінчив Василько, — що я йому свою пасочку подарував.
Мама поцілувала свою дитину, нав'язала цілу скатертину пасок, солонини, ковбас та писанок і послала Васильком бідній удовиці.

Панас Мирний




База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка