Урок презентація Гумористи України мета



Скачати 115.83 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір115.83 Kb.
УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Урок - презентація

Гумористи України

МЕТА:


  • привернути увагу учнів до читання книжок,познайомити з іменами українських гумористів,їхньою творчістю;

  • розвивати навички самостійного пошуку матеріалів,акторські здібності,критичне й образне мислення;

  • виховувати почуття гумору, любов до праці, розуміння потреби вчитися і засудження ледарів, хвальків, пустунів.

ОБЛАДНАННЯ: збірки творів гумористів України, ілюстрації до гуморесок, портрети П. Глазового, С. Руданського, С.Олійника, Г.Бойко.

ТИП УРОКУ: урок позакласного читання.

ВИД УРОКУ: урок – презентація (з використанням рольової гри та роботи в групах)

СХЕМА УРОКУ:

Формування компетентностей учнів

Соціальна

1.Робота в групах(підготовка доповідей)

2.Стимулювання діалогічного спілкування.

Полікультурна

1.Виховання особистості учнів на прикладі героїв гуморесок.

2.Сприяти розвитку духовності.

Інформаційна

Використання додаткової літератури,пошук інформації.



Комунікативна

1.Висловлення власних думок учнів.

2.Вміння правильно ставити питання.

3.Вирішення проблемних ситуацій.

4.Культура дискусія.

Компетентність саморозвитку та самоосвіти

Складання опорного конспекту.



Хід уроку:

I Організаційний момент

II Мотиваційний етап

1.З’ясування емоційної готовності до уроку («Світлофор»: триколірні картки)

2.Актуалізація суб’єктного досвіду.(Передбачення: «Я думаю,що урок буде цікавим,тому що…»)

III Оголошення теми та мети уроку

Вчитель. Сьогодні у нас урок позакласного читання. Ми познайомимось з іменами українських гумористів, їх творами, звернемо увагу на ситуації, які є настільки комічними, що викликатимуть у нас сміх.

Від малого до старого –

Всі ми любим щирий сміх,

І з веселого й дурного

Посміятися не гріх.

Добрий сміх не б’є, не мучить,

Він на світі жити учить,

Чим і бажаний для всіх

Шанувальників своїх.

(П.Глазовий)

Сміх може бути гострим і викривальним,- це сміх сатири. А може бути добрим і співчутливим, а не злим чи глузливим. Саме такий сміх зустрінемо у гуморесках, усмішках, анекдотах.

Французький письменник Віктор Гюго якось сказав: «Сміх – це сонце: воно проганяє зиму з людського обличчя». Здається, люди зрозуміли це задовго до Гюго. Тисячоліттями людство складало, зберігало і передавало наступним поколінням веселі казки, дотепні історії, жартівливі пісні, кумедні побрехеньки, анекдоти, гуморески. Та хіба все перелічиш? Сміх як сонце, має тисячі променів і промінців. Сміх має велику силу! А яку, ви мені скажете в кінці уроку, прослухавши вами підготовленні гумористичні твори. Підказкою послужить епіграф уроку:

«Висміяти – значить вилікувати.»

(М.Горький)

Готуючись до сьогоднішнього уроку, ви мали випереджувальні домашні завдання. Побачимо, як ви впорались з ним.

IV Основний зміст уроку

Отже, слово надаємо теоретикам, які допоможуть вам сьогодні пригадати терміни з даної теми та віршові розміри.



Перша група - Теоретики

Учні знайомлять з термінами: гумор, сатира, сарказм, сміхова культура, гумореска та байка; віршовими розмірами: хорей, ямб, дактиль, амфібрахій, анапест.



Вчитель дає оцінку роботи даної групи

А тепер передаємо мікрофон для виступу дослідникам.



Друга група - Дослідники

Павло Глазовий – український поет і сатирик (учні конспектують)

Павло Глазовий народився 30 серпня 1922 року в так званому історичному козацькому Дикому полі у смт. Новоскалювата (тодішня Кіровоградщина) Миколаївської області у родині хлібороба. Його предки носили козацьке прізвище Окань. Але, напевно, хтось із багатого роду змінив його з «ока» на «глаз», щоб отримати якісь привілеї. Існує версія, що слово «Окань» пов'язане з мірою довжини в Київській Русі.

11-річним хлопчаком Павло пережив голодомор. У страшний час геноциду української нації помер і його рідний молодший брат.

Після восьмирічки закінчив педучилище в Новомосковську Дніпропетровської області, мріяв бути учителем української мови. Один рік попрацював учителем молодших класів. В армію пішов добровольцем, адже тоді забирали із ВНЗ після першого курсу, тому він вирішив не переривати навчання, та й вступити до інституту демобілізованому солдату було значно легше. Це його і врятувало, бо з початком війни мав кваліфікацію авіаційного механіка, закінчивши школу сержантів-старшин, отримав звання сержанта.

Згодом потрапив у блокадний Ленінград, нагороджений медаллю «За оборону Ленінграда». Після блокади Павло став недобачати на ліве око, у нього був ледь помітний крововилив, а в окулярах на тому боці — сильніше скельце. Це — наслідок незначного опіку під час рятування дітей із підвалів, що не добігли до катакомб, адже недалеко у склад боєприпасів потрапила бомба.

І після всього пережитого молодий юнак, викоханий українським степом, не замикається в собі, не черкає пером, описуючи трагічні сторінки воєнних лихоліть, а створює сатиричні та гумористичні твори, народні усмішки, фейлетони, а згодом, вже будучи знаменитим, писатиме репризи для цирку, авторські діалоги для популярних Штепселя й Тарапуньки.

Вищу освіту Павло здобув у Київському педагогічному інституті (1950 р.). З 1950 по 1961 р. працював заступником редактора журналу «Перець», згодом — заступником головного редактора журналу «Мистецтво».

13 книжок сатири та гумору, 6 книжок для дітей. Заслужений діяч мистецтв України (1993). Нагороджений Орденом «За заслуги» III ступеня (1997).

Помер Павло Глазовий 2004 р.

Його гумористичні та сатиричні твори, особливо народні усмішки, знають мільйони українців по обидва боки океану. Життя письменника було сповнене болю за рідну землю, її природу, мову, історію, мистецтво... Постать визначного українського сміхованця Павла Прокоповича Глазового ще розкриється своєю багатогранністю в майбутніх дослідженнях науковців-критиків. У виконанні маститих та молодих артистів естради, що працюють у розмовному жанрі, заграє новими барвами його творчий доробок. Він був лауреатом Літературної премії імені Остапа Вишні, проте не став чомусь ще за життя «шевченківським лауреатом». Можливо, цей заслужений титул біля імені видатного українця незабаром допишуть, проте вже посмертно.

Третя група - Актори

Інсценування гуморески П.Глазового «Син математик» (у зошитах для самооцінювання учні виставляють оцінки за акторську гру, у зошит виписують прислів’я, які розкривають тему гуморески)


  • За науку цілуй – батька й матір у руку.

  • Шануй батька й неньку, то буде тобі скрізь гладенько.

Мозковий штурм

- Як ви можете проаналізувати поведінку сина?

- Чому ми його засуджуємо?

- На чиєму боці автор?

- Що у творі здалося вам смішним, чому саме?

Четверта группа

Читацька

Читці читають гуморески «Кухлик», «Батькова наука» (учні конспектують)

Отже, Глазовий хоче, щоб люди прагнули позбутися потворних рис. Байкар звертає нашу увагу на негативні явища сучасного життя, запрошує разом з ним поглузувати над ними і зробити власний висновок.

У творах гумориста, байкаря ми можемо побачити все: і веселий сміх, і дотепні висновки, і відчути просту народну мову. Вони захоплюють уяву своїми кумедними ситуаціями і мудро вчать. Тому хочеться погодитися зі словами знаменитого гумориста:

Того, що в люди полетіло,

Уже назад не заберуть.



Друга група - Дослідники (учні конспектують)

Мікрофон приймають дослідники творчого доробку Степана Олійника

“Поганий той сюжет, котрий не підкріплюється життям”

Більше двадцяти років минуло відтоді, як не стало Степана Олійника. Цю людину знали — без перебільшення — всі жителі СРСР і за кордоном. Поет-гуморист, сатирик майже чотири десятиліття віддав праці в літературі і понад п’ять десятиріч — журналістиці. Викривав міщанство, ницість, хабарництво, сутяжництво, тобто все те, що не прикрашає людину. Боровся за ствердження добра і правди, чесності й благородства. Без його творчості неможливо уявити українську сатиру і гумор.

Народився Степан Олійник 3 квітня 1908 року в селі Пасисели на Одещині в багатодітній хліборобській сім’ї. Від тяжких злигоднів батьки вирішили емігрувати до Канади або в Кустанайську область. Як згадувала сестра письменника, вже й коней запрягли... (Мали б ми ще одного письменника в діаспорі.) Та порятував дядько Захарій, забравши родину в своє село — Третю Миколаївку. Нині це Левадівка. В імперіалістичну, тобто Першу світову війну батька мобілізували на фронт. Степан був найстарший, отож доводилося і по господарству поратися, і в полі орати, сіяти, косити, й молотити. До школи мати проводжала сина за народним звичаєм. Спекла калач — для вчителя. У школу треба нести святий хліб, бо починаєш велику справу — ідеш навчатися грамоті. А ще поставила на коліна молитися Богові, “ щоб помагав учитися і дав добру пам’ять ”. Наука хлопцеві давалася легко. Уже в першому класі написав лист до батька, який перебував у австрійському полоні. Друкованими буквами скомпонував цидулку до Австро-Угорщини. Тато її одержав, і “ весь барак плакав ”, коли читали виведені дитячою рукою слова.

Після закінчення чотирирічки постала дилема: вчитися далі чи ставати до плуга. Тому батько запитав учителя, як їм бути далі. На що той відповів: “Сын ваш способный к учебе, но у него “суконный язык”. Не повірив тато йому. Гнідими кіньми повіз Стьопу до Одеси, в школу імені Лесі Українки. “ Виводили в люд и” хлопця гуртом. У господарстві була корівчина, отож сестри Оля й Мотря по черзі носили, перебрівши річку, молоко на ринок. Виручали щомісяця по 5 карбованців. Увесь отой заробіток посилали Степанові. Коли в 1930-му батько потрапив під “ розкулачку ”, юнак уже був студентом. Ясна річ, сина “ ворога народу ” з вузу виключили, і він влаштувався на роботу рульовим на кораблі “ Ленін ”. А коли через рік відновився в педінституті, то заарештували вже самого. Хлопця невдовзі випустили. Можливо, врятувало те, що його друг Володимир Іванович звернувся з листом до “всесоюзного старости” Калініна від імені майже двохсот однокурсників. До того ж охоронець забрав у в’язня блокнот із його віршами, і після того... став прихильнішим. Перебування в казематі не минулося безслідно: від нервового стресу захворів на епілепсію. Як згадувала сестра Ольга, під час нападів мати накривала сина хусткою і молилася. Ото й усе лікування. Відпустила недуга лише після війни.

У 1934 році закінчив педінститут. Працював кореспондентом газети “ Чорноморська комун а”, обійшов багато районів Одеської області. Зрідка друкував поезії в газетах.

Факти, які Олійник використовував для творів, були такими типовими, що часто люди впізнавали себе в його героях. Степан Іванович розказував, як після читання вірша “ У клубі ” до редакції “ Перця ”, де він тоді працював, надійшов лист з Одеського обласного відділу кінофікації, в якому вказувалося: “... факти, про які йдеться у вірші,... підтвердилися. Вживемо заходів ”.

Сміху Олійникового боялися, а самого його любили. Нащадок чорноморських козаків хотів бути якомога ближчим до народу. Навіть не користувався мікрофоном під час виступів. Говорив: “ Так до людей ближче ”.

Часто повторював: “ Поганий той сюжет, котрий не підкріпляється життям ”. І радив молодим колегам по перу дотримувати цього принципу. До слова, за все життя ні до кого не звернувся на “ти”. Тільки на “ви”.

Ще в студентські роки поклявся Степан з Володимиром Івановичем носити українські сорочки. Незалежно від моди,як талісман. Розповідали, що коли Степан Іванович лікувався в знаменитій одеській клініці Філатова, то теж не розлучався з вишиванкою .

Земляки письменника-гумориста щороку ось уже двадцять літ проводять на Одещині Олійниківські дні та Олійниківські читання. Заснували Всеукраїнську літературну премію імені Степана Олійника, Благодійний фонд. У селі Левадівці за кошти краян встановили пам’ятник односельцеві. Вийшли збірка вибраних творів та книга спогадів. Отже, збуджується дещо пригаслий інтерес до творчості Степана Івановича Олійника.



Третя група

Інсценування гуморески Степана Олійника «Сам себе перехитрив»

Дайте відповіді на таки питання:



  • Як ви ставитесь до вчинку пасажира?

  • Яка головна думка поезії?

  • Ця гумореска є гумористичною чи сатиричною?

Читці читають гуморески

Підсумок (у зошиті): у збірнику гумориста у дотепній формі висвітлюються негаразди небилиці нашого сьогодення, автор висвітлює різні грані нашого бурхливого життя, засуджує хапуг, ледарів, брехунів і возвеличує людину, ідеали добра, правди та людяності.



  • Які пісні ми відносимо до жартівливих ?

Хвилинка відпочинку. Інсценування жартівливої пісні «Грицю, Грицю, до роботи»

Група дослідників

Знайомство з біографією нашого земляка Г. Бойка (конспект)

Грицько Бойко ввійшов у літературу для дітей на початку 50-х років XX ст. і дуже швидко полюбився маленьким читачам. Лише в Україні за життя поета вийшло понад п'ятдесят книжок. Смішинки про малят і звірят, шкільні й спортивні веселинки, скоромовки-спотиканки, загадки адресовані тим, хто цінує гостре, влучне слово, любить і розуміє гумор, уміє покепкувати не тільки з когось, а й із себе самого.

Григорій Пилипович Бойко народився на Донеччині. Декілька поколінь Бойків, як згадує його син Вадим, уміли говорити віршами. Дід по материнській лінії, Олексій Корнієцький, залишив по собі кілька десятків пісень, які ще й досі співають у селах Донеччини. А батько поета, Пилип Бойко, теж писав вірші. Після закінчення семирічки Григорій Бойко навчався в Оленівській рудниковій школі. Відстань до школи була чимала, тому доводилося хлопцеві щодня вставати о четвертій годині, кілька кілометрів іти пішки до станції, а вже звідти їхати робочим поїздом до школи.

Почалася війна. Ще юнаком зі шкільної парти пішов Григорій на фронт, а повернувся звідти тяжко пораненим. Після війни майбутній письменник навчався на літературному факультеті Донецького педінституту.

Початком своєї літературної діяльності Григорій Пилипович вважав 1950 рік: саме тоді вийшла його перша збірка віршів «Моя Донеччина». Але друкуватися він почав ще школярем. З мізерних гонорарів купував для сім'ї бодай якісь крупи і цим дуже пишався. Ще студентом видав першу книжку, і його одразу ж прийняли до Спілки письменників. Потім було ще кілька ліричних збірок. А згодом поет став писати виключно для дітей. У дитячій літературі не знайдеться, напевне, жанру, в якому б не працював Грицько Бойко: поеми, вірші, скоромовки, лічилки, загадки, п'єси-казки, тобто все, що подобається таким чарівним жителям країни Дитинства.

Письменник видав близько ста книжок для дітей. Ще за життя наклад його книжок сягав двадцяти мільйонів. Особливо полюбилися малечі «Билиці дяді Гриця», «Про дідуся Тараса», «Смішинки», «Хлопчик Ох», «Ніс у сметані», «Шпаргалка-виручалка» та інші.

А ще на слова поета створено понад чотириста пісень, здебільшого для дітей. Збірник пісень на слова Г. Бойка «Соловейко» побачив світ у 1974 році.



Інсценування гуморески «Вереда»

  • Хто такий вереда?

  • Як ви думаєте, чому хлопчик став вередою?

  • Хто не схотів з ним товаришувати ? Чому?

  • Що у творі вам здалося смішним ? Чому?

  • Хтось впізнав себе в образі Вереди?

V. Закріплення вивченого

Зачитайте прислів’я, які ви виписали протягом уроку.



  • Губами говори, а руками роби.

  • Праця людину годує, а лінь марнує.

  • Де простота, там і доброта, а де хитрощі – чортам радощі.

  • З ним тяжко жить, бо йому й чорт не вгодить.

  • Як маєш брехати, то краще мовчати.

  • Ледащо син – батьків гріх.

  • За науку цілуй – цілуй батька й матір у руку.

Перевіримо, чи були ви уважні під час уроку.

Група учнів працюють з комп’ютером .

«Вузлики на пам'ять»



Завдання. Справа під номерами записані літературні терміни, а зліва - неправильні завдання до них. Знайди пару, отримай правильну відповідь.

  1. Комічне Гостре висміювання, критика когось або чогось, його поведінки.

  2. Гумор Тонка, прихована насмішка.

  3. Сатира Доброзичливе, співчутливе зображення смішного.

  4. Іронія Те, що здається нам не таким, яким на нашу думку має бути.

  5. Співомовка Невеликий за обсягом художній твір, у якому зображено комічні події та персонажі у смішному вигляді.

  6. Гумореска Гумористичний вірш, створений на основі фольклорних сюжетів, запозичених із анекдотів, бувальщин, казок, у яких відтворено комічні життєві ситуації.

Ви отримали лист – запитання. Треба коротко дати відповіді на питання.

  1. Назвіть основні види комічного?

  2. Про яких гумористів ви дізнались сьогодні?

  3. Яким видом комічного ви користувались сьогодні?

  4. Яка особливість жартівливих пісень?

  5. Якій гуморесці і якого автора ви надаєте перевагу? Чому?

  6. Чи допомагає сміх позбутися недоліків характеру, проаналізувати поведінку?

  7. Яку силу має сміх?

  8. Чому говорять, що сміх додає життя?

VI. Підведення підсумків


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка