Урок-реквієм Тема. «Дзвони Чорнобиля»



Скачати 116.65 Kb.
Дата конвертації26.02.2016
Розмір116.65 Kb.
Урок-реквієм
Тема. «Дзвони Чорнобиля» - позакласний захід для учнів.

Мета: на основі фактичного матеріалу, історичних довідок і статистичних даних , а також поетичного слова розглянути хроніку подій цих днів і наслідків найбільшої у світі техногенної катастрофи.

Виховна мета: розвиваючи творчі здібності учнів, формувати в їхній свідомості нову філософію життя – екологічне мислення; виховувати риси справжнього громадянина України, почуття особистої відповідальності за долю нашої держави і планети в цілому, співчуття тим, кого торкнулося це горе особисто, шану і подяку героям-ліквідаторам наслідків аварії на ЧАЕС. Розвивати вміння екологічної співпраці заради екологічної безпеки на міжнародному рівні.

Форма заняття: урок-реквієм, літературно-музична композиція.

Оформлення зали: стінгазети до даної події, фото-плакати – свідчення подій і наслідків трагедії, обличчя героїв, їхні могили, плакати: життя – це найцінніший дар, музичний супровід.

Оформлення кн.. виставки: «Мужність і біль Чорнобиля».

Епіграф: Печуть калинові червоно сльози.

Та ти ж на себе перебрала дози.

І стала так на захист України.
На плакаті звернення до Чорнобиля:

Ти відомий сьогодні кожному –

Не ім’ям своїм, а бідою.

Тою вулицею порожньою

Понад прип’ятською водою…

Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе!

У якому ти жив сторіччі?

Запеклись перестиглі ягоди,

Наче кров, на твоїм обличчі.

На проекторі відео про чорнобильський вибух (відео “на початок»),

Ми зібралися сьогодні для того, щоб перегорнути сторінку сумної, трагічної події в історії нашої держави, нашого народу – це трагедія на ЧАЕС.

На жаль, просто перегорнути, згадати і... забути не вдасться, тому що події 26 квітня 1986 року занадто свіжі, а наслідки аварії ще довго дивитимуться нам в обличчя заплаканими материнськими очима скалічених дітей і дихатимуть в спину летальним вироком лікарів. Тілесні і душевні рани прямих і непрямих учасників цих подій не дозволяють приспати нашу совість... Дзвони Чорнобиля стукають у наші серця і нагадують сумну статистику захворювань, зумовлених радіацією, яка є нечутна, невидима, тобто неприступна для наших органів чуття, але якби й фіксувалася ними, то людина однаково беззахисна перед нею.

Діти ставлять свічки до стенду «Мужність і біль чорнобиля»

Сходять зі сцени

На проекторі слайд №1



Ведуча: Чорною плямою стала на нашій блакитній планеті чорнобильська катастрофа.

Понад двадцять років пройшло з тих пір, як смертоносна пилюка з ядерної печі покрила білі хати, поля і ліси. І більше двадцяти років цвітом скорботи і суму зацвітають чорнобильські сади і хворіє серце, тому що знає, не на добро це, не на життя.

Горем і болем увійшов у наше життя Чорнобиль, що розділив долю людей на «до» і «після». Безлюдні вулиці Прип'яті, кинуті школи, будинки, дитячі гойдалки, що застигли, колючий дріт зони. Спогади вільно або мимоволі переносять до подій двадцятилітньої давнини...

На проекторі слайд №2


Ведучий: Весна 1986 року на Україні буяла первоцвітом садів. Оспівана у веснянках нашими предками, вона проходила по нашій рідній землі, як завжди квітуча й ошатна. Час року, коли сонце пригріває особливо ласкаво, провіщаючи швидкий прихід літа, і в повітрі пливуть терпкі пахощі, настояні на білому мареві квітучих садів. Пора надій і чекань. Час юності і любові.
Відео №2

На проекторі слайд №3



Ведуча: Людина невіддільна від історії землі, на якій жили її предки. Предки наші оселилися на цій щедрій поліській землі, називаючи себе древлянами, жителями півночі. Любили свою землю, молилися Богу, чекали Його Пришестя. І не думали, що до Нього ця земля може стати землею відчуженості.

На проекторі слайд №4



Ведучий: Село Чорнобиль згадується в літописах уперше наприкінці XIX сторіччя. Але поселення в цьому місці існували набагато раніше. У різні часи ці краї належали то Україні, то Польщі. Жителі Чорнобиля займалися рибальством, землеробством, тваринництвом.

Ведуча: У 1970 році вирішено було біля Чорнобиля будувати атомну електростанцію ім. В.І. Леніна. Це будівництво відрізнялося особливо ударною працею і достроковими пусками реакторів. На кінець 1985 року в місті енергетиків Прип'яті мешкало 50 тисяч жителів. Серед багатьох нових міст Прип'ять була дуже гарною. Тут вдалося досягти гармонії багатьох компонентів – зручності й упорядженості житла, наявності культурних, спортивних, рекреаційних комплексів. Розташування міста в дуже мальовничій місцевості також робила його напрочуд привабливим. І річка поруч з такою ж назвою, і чудова краса навколишньої поліської природи.
Ведучий: 26 квітня 1986 року. Чорний день в історії України, день, коли Чорнобиль став відомий усьому людству. Гірка, як полин, слава...

На проекторі слайд №5


Музика 2

Виходять Стас, Віола, Сергій з квітами під музику і кажуть слова (під музику)
Проблеми Чорнобиля - це біль України.

Наш поет-провидець Т. Шевченко писав так:

(звучить музика)

Світе тихий, краю милий, моя Україно!

За що тебе сплюндровано,

За що, мамо, гинеш ? Віола

Чи ти рано до схід сонця

Богу не молилась?

Чи ти діточок непевних

Звичаю не вчила?

"Молилась, турбувалась, день і ніч не спала,

Малих діточок доглядала, звичаю навчала".
Із лісу, кажуть, повтікали лиси,

Зарився кріт! На дно карась осів.

І тільки цей - живий квітневий лицар – Стас

Стоїть на хаті на одній нозі.

Село порожне - як музейна .плаха.

Ані шелесь!.. І, певно, через це Замислилася чорно-біла птаха

Над золотим, крапинкою, яйцем.
Отак і ми, забуваючи легенди, Розважливо міркуємо про гени,

А воду дистильовану п'ємо... Сергій

Нуртуючи нутром своїм понурим, Несхибно за легендою пантрує

Четвертого реактора більмо.

Полин, чорнобильник, чорнобиль

Гірка траво моя, це ти

Чомусь подумала, що обмаль

Мені твоєї гіркоти.
Кладуть квіти до портретів загиблих
На проекторі слайд №6


Виходять ведучі і 3 учнів з годинниками перев’язаними чорними стрічками

Ведуча: Протягом 25 квітня 1986 року були збої в роботі, що не дозволяли провести випробування четвертого ядерного реактора. Була п'ятниця, кінець трудового тижня, країна чекала вихідних.

26 квітня 1986 року субота, 1 година 22 хвилини. Прийнято рішення почати випробування. Одночасно була відключена аварійна система захисту.

1 година 22 хвилини 30 секунд. ЕОМ видала інформацію про необхідність термінової зупинки реактора, але оператори продовжували процес. Потужність реактора почала швидко зростати.

1 година 23 хвилини 40 секунд. Натиснуто кнопку аварійної зупинки реактора. А через декілька секунд – вибух.

Ведучий: А місто спало. Була тепла квітнева ніч, одна з кращих ночей року, коли листя зеленим туманом покриває дерева. Спало місто, спала Україна, не відаючи про велику біду, що прийшла на її землю.
Звучить музика №3 . Діти ставлять годинники і виходять Юля Мартинюк, Софія, Богдан, Влад з квітами.


Впала з неба додолу потривожена Ангелом зірка. Юля Мартинюк

Покотилась по обрію, збурила зоряну синь.
На душі стало сумно, на устах стало солоно-гірко, Софія

Бо чорнобиль-трава – то полин.
Чом де ти, Україно, материнська вербова колиска, Богдан

Знов така мовчазна, мов обпалена груша стоїш?

І течуть твої сльози, і болять твої рани так близько.

Чом не просиш у Бога здоров'я для діток своїх?
Ти завжди була з Богом, не нужденна ні хлібом, ні сіллю. Влад

Як же ти допустила, що скалічили душу твою?

Впала з неба зоря, покотилась Чорнобильська зірка...

Сіра осінь прийде, готуватись до вічності треба,

І петля радіації стягує шию твою.
Всі Встань, моя Україно, простягни свої руки до неба, Всі

Знай, що Бог ще чекає молитву твою.
Кладуть квіти і сходять

На проекторі слайд №7



Учитель : Біда відгукнулася болем у серцях мільйонів людей. Наша країна вперше відчула на собі таку грізну силу, як ядерна енергія, що вийшла з-під контролю.

Уже через кілька секунд по тривозі прибули до реактора пожежні на чолі з начальником караулу лейтенантом Володимиром Правиком. Його загін першим ступив на лінію вогню, а Володимиру ж лише 23 роки. У молодого лейтенанта не було права на помилку...

За караулом Правика незабаром прибув і караул його бойового побратима із СВПЧ-6 з охорони міста Прип'яті лейтенанта Віктора Кібенюка.

І вони ступили у вируюче полум'я, у смертельну радіацію, рятуючи станцію і людей, не думаючи про власне життя. Всі чітко усвідомлювали небезпеку, та, як личить воїнам, зовсім не берегли себе.

Пісня «Лелеки» (Таня Довга)

Відео №3 на проекторі

Понад лісом і степом,

В небесах крізь літа,

Довгокрилі лелеки

Над Поліссям летять.

Рідні хати і села

Бур'яном поросли,

Бо Чорнобильський вітер

Носить попіл землі...
Приспів:

Мої лелеки,

Лелеки білокрилі,

На рідну землю

В Чорнобиль прилетіли.

Мої лелеки,

Лелеки все кружляють,

Щастя і долі

Понад хмарами шукають.
Де ходили лелеки

По стерні золотій,

Промайнула бідою

Тут Чорнобильська тінь,

Та над скошеним полем

Знов лелеки летять,

Нам на крилах приносять

Новий потяг життя!

Приспів.
Понад лісом і степом,

В небесах крізь літа,

Довгокрилі лелеки

Над Поліссям летять.

Прилітають з далека

На стерню моїх днів,

Чорно-білі лелеки

Гріють серце мені.


Приспів.

Відео №4

Виходять Юля Луцюк, Настя Цилінська, Артур, Давидюк Настя, Ігор, Рома, Петро
Лейтенанти – хлопці непохитні,

Молоде, вогненне покоління. Юля Луцюк

Ви, як пам'ять у тривожнім світі,

Роду незнищенного коріння.

Зойкнула Земля чаїним криком:

  • Сину, вбережи і захисти!

Вийшла мати із іконним ликом: Настя Цилінська

  • Йди, синочку. Хто ж, коли не ти?

Спалахнуло небо, впало крижнем:

  • Сину, вбережи і захисти!

Вийшла Жінка з немовлятком ніжним:

  • Йди, коханий. Хто ж, коли не ти?..


Ті, що згоріли в огні

В перші хвилини двобою,

Землю прикрили собою, Артур

Як наші батьки на війні.

Не залишили пости,

Мужньо стояли на герці.

Пам'ятник їм вознести

Треба у кожному серці.
Жадання людства зупинити

Безодні атомної смерч. Давидюк Настя

Мит ж сівачі,

Ми – сонця діти –

Спроможні зупинити смерть.
Спинити вибухи, ракети –

Роззброїти віки і дні, Ігор

Щоб сонце мирної планети

У кожнім сходило вікні.
Щоб трави, колоски і віття

Вогнем не перетліли в прах. Роман

Щоб грізне ядерне жахіття

Не спалахнуло по світах.

Щоб наша дума і дорога

Єднали глибину і вись, – Петро

Вола чорнобильська пересторога:

  • Людство, зупинись!!!


Ведучий: До яких уроків Чорнобиля ми підійшли? Насамперед – це моральні урок трагедії. І головне тут – людський фактор. Один із уроків – урок безвідповідальності. Ми були не готові (як морально, так і технічно) до такої аварії, і коли вже сталася трагедія, довго подавалося все в присмерках напівправди. Лише на десятий день міністр охорони здоров'я республіки просив населення зачинити кватирки. Дев'ять днів люди дихали на повні груди нуклідами, набирали берів.
Ведуча: Ще один із уроків – низький технічний рівень підготовки працівників АЕС. Керівництво станції погано знало реактивні установки. Але не стільки низький технічний рівень, скільки низький рівень відповідальності спричинив трагедію.

На скромних плитах підмосковного Митищинського кладовища навічно викарбувані імена загиблих Правика, Ващука, Ігнатенка, Кібенюка, Титенка, Тишури...
Виходять 2 Дівчинки з свічками на підносах

Звучить «Молитва» О.Білозір + анімація «Свічка»

Всі в залі беруть свічки
Чи знаєш, світе,

Як сиво ридає полин. 1 дівчинка

Як тяжко, як тужно

Моєму народу болить!
Свічка поминальна і свічка надії...

26 квітня полум'я їхні 2 дівчинка

в кожному домі

зіллються в одне – полум'я віри.

Ми будемо жити!

А ще який урок дав нам Чорнобиль?

Учитель Пора усвідомити: чорнобильська біда – це біда не тільки України. Це – трагедія всього людства і гіркий урок для нього. На жаль, сьогодні, через 22 роки після вибуху, що відбувся на 4-му реакторі, не зникла погроза нових ускладнень. Виникають нові і нові проблеми, що потребують рішення, величезних капіталовкладень. Вони під силу не окремому народу, але тільки усій світовій співдружності. Хочеться вірити, що свідомість цієї істини не прийде занадто пізно. Біда, породжена Чорнобилем, стала загальнолюдською. Допомогти людям, що стали заручниками атомного «джина» - обов'язок совісті кожної чесної людини.

Тож давайте вшануємо хвилиною мовчання всіх тих, про кого ми сьогодні говорили і які віддали своє життя у цій страшній катастрофі.

Звук метронорма

А на завезшення, після того як ви поставите свічки памяті до стендів про Чорнобільське жахіття, ми вам пропонуємо вийти на вулицю і запустити у повітря символічний знак памяті про цю аварію, яка сколихнула весь світ. ???????







База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка