Урок Слово в житті людини. Краса світу і людської душі в художньому слові. Образне слово першоелемент літератури. Теорія літератури: образне слово



Сторінка17/30
Дата конвертації19.02.2016
Розмір4.51 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   30

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Урок 38. «Хто розмовляє?», «Хто сестра і брат?», «Хто вона?». Особливості поетичної мови Л. Глібова

Мета: 


- Навчальна: проаналізувати програмні ліричні твори; визначити художні засоби, образність та особливості поетичної мови, 

- Виховна: формувати шанобливе ставлення до поетичного слова. 

- Розвивальна: розвивати творчу уяву, логічне мислення, виразне декламування віршів. Тип уроку: комбінований. Обладнання, наочність: дидактичний матеріал.
ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Забезпечення емоційної готовності до уроку

2. Перевірка домашнього завдання

3. Актуалізація опорних знань

3.1. Рубрика «Відгадай-но». Питання: 

1. Де працював Глібов. (Чернігів); 

2. Як звуть письменника Байкаря? (Леонід); 

3. Як звали батька Л. Глібова? (Іван); 

4. Що писав Л. Глібов?

(Байки); 5. Вірш, у якому перші літери кожного рядка, прочитувані згори вниз, утворюють слово або речення. (Акровірш). 6. Головний герой вірша Л. Глібова «Химерний маленький». (Вареник).
II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

III. ОПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Особливості поетичної мови Л. Глібова

Мовні засоби, якими користувався Л. Глібов, лексичні, фразеологічні та синтаксичні, працювали на створення єдиного стилю газети. Його мова емоційно забарвлена, експресивна. Творча індивідуальність автора, його світосприймання та світовідчуття, ставлення до явищ навколишньої дійсності й оцінка їх — усе це позначилося на доборі та організації мовних засобів. Авторові вдалося органічно поєднати мовні засоби публіцистики, що вимагала впливу, переконання, довіри (розмовна лексика, вставні слова, звертання) та художнього письма (тропи, фразеологізми). Усі ці мовні засоби працюють на створення його індивідуального стилю, який витворювався в гармонійному поєднанні елементів художнього та публіцистичного стилів письма, глибокого ліризму й гострої сатири. Характерною ознакою цього стилю було використання засобів комічного (іронії, сатири, дотепу).

2. Робота над твором «Хто розмовляє?»

«ХТО РОЗМОВЛЯЄ?»

Акровірш дає відгадку, що розмовляють річкова рослина осока, яка на відміну від калини, не дуже у великій пошані в людей, і сорока. Сорока ж має чим похвалитися: про неї складена казка-примовка для маленьких діточок, котрим показують на пальчиках, як вона кашку варила, діток годувала. Акровірш викликає посмішку, адже автор використав смішні словосполучення («і ніхто ніде ніяк»). Твір дуже емоційний за рахунок окличних речень.

2.1. Тема: розмова осоки та сороки про пошану в народі.

2.2. Ідея: засудження негативних рис характеру.

2.3. Основна думка: доведення значимості для суспільства.

2.4. Бесіда за змістом твору.

- Хто головні герої в акровірші Л. Глібова «Хто розмовляє»?

- Чому хизується сорока?

- Які риси характеру осуджуються автором?

- Чи треба заслужити пошану в людства?

- Що ви побачили смішного в акровірші?

- Про що розмовляють сорока і осока? Доведіть.

3. Робота над твором «Хто сестра і брат?»

«ХТО СЕСТРА І БРАТ?» Великою пошаною в народі користувалися хліб та круп'яні культури, з яких люди готували щоденні страви. Тому Л. Глібов і склав акровірш про гречку, з якої виходить добра каша з поливкою (підливкою) та маслечком. Не менше популярним було й просо, з якого робили пшоняну крупу та варили польову кашу чи козацький куліш. Акровірш нагадує народну пісню звертаннями, повторами, вигуками, вживанням пестливо-зменшувальних слів.

3.1. Тема: зображення двох зернових культур. їхня значимість у народі.

3.2. Ідея: просо та гречка, корисні для людини.

3.3. Основна думка: слід хвалити людину за добрі вчинки.

3.4. Бесіда.

- Чому саме в акровірші Л. Глібова порівнюються ці зернові культури? 

- Чи нагадує вам акровірш народну пісню? Чим саме? 

- Хто брат, а хто сестра? Прокоментуйте. ? Як зображено гречку у творі? 

- Чого навчає нас цей акровірш?

4. Робота над твором «Хто вона?»

«ХТО ВОНА?» У вірші йдеться про першу весняну пташку — ластівку, яка приносить тепло, будить природу та дає надію на нове життя.

4.1. Тема: зображення першої весняної пташки — ластівки.

4.2. Ідея: ластівка — символ надії на нове життя.

4.3. Основна думка: усе в житті може змінитися.

4.4. Бесіда.

- Яку весняну пташку описує автор? 

- Яку пору року змальовує автор в акровірші? 

- Чому саме навесні до нас прилітають ластівки? 

- Чи бачили ви колись ластівку? Опишіть її.

5. Рубрика «Я вмію». Робота в групах

Складіть акровірші на запропоновану тему. (Мова, сова, хліб, вовк)

Орієнтовні акровірші

Милозвучна і дзвінка.

Особливості має.

Весела, слів багато в ній,

А ще... Вона одна-єдина для кожної людини.

Хвалить його кожен, Любить його кожен. І дня ми прожити Без нього не можем.

Сидить хитра баба аж на версі граба. «Ой не злізу з граба! — дурить діток баба. Вловіть мені тую курочку рябую, А я подарую грушку золотую».

Він у лісі проживає, Одяг темно-сірий має. Вечорами тихо ходить. Кого зможе — того зловить.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ УРОКУ, ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Тестове опитування

1.  У якому вірші йдеться про першу весняну пташку? 

А «Хто брат і сестра?»;                  Б  «Що за птиця»;

В  «Хто розмовляє»;                      Г   «Хто вона?»

2. З ким розмовляє сорока у вірші «Хто розмовляє»? 

А Осока;                                        Б калина;

В малина;                                      Г  горобець.

3.  Який жанр нагадує акровірш «Хто брат і сестра»? 

А Переказ;                                    Б легенда;

В народна пісня;                           Г казка.

4.  Хто злякається води у вірші «Хто вона?» 

А Зима;                                          Б сніжок; 

В сонечко;                                     Г ластівка.

5.  Хто сховається у вірші «Хто вона?»

А Ластівка;                                   Б сніжок;

В сонечко;                                    Г зима.

6.  Хто прогляне у вірші «Хто вона?»

А Сніжок;                                     Б сонечко;

В квітка;                                       Г хмарка.

7.  Кому складають пісні у вірші «Хто розмовляє?» 

А Сороці;                                       Б осоці;

В Україні;                                      Г  калині.

8.  Хто догодив славі у вірші «Хто розмовляє?» 

А Осока;                                        Б калина; 

В сорока;                                       Г  Україна.

9.  Про кого забувають у вірші «Хто розмовляє?» 

А Україну;                                     Б сонце;

В осоку;                                         Г сороку.

10.  Хто вмивався росою у вірші «Хто сестра і брат» 

А Просо;                                         Б гречка;

В поле;                                           Г  ластівка.

11.  Чия страва кипить у полі у вірші «Хто сестра і брат» 

А Гречка;                                        Б рис;

В просо;                                         Г  овсюка.

12.  Про кого літає славонька аж до моря у вірші «Хто брат і сестра»? 

А Просо;                                        Б рис;

В калина;                                       Г гречка.

2. Робота з картками в парах (групах)

Картка № 1

1. Напишіть твір-мініатюру за темою «Моє враження від акровіршів Л. Глібова».

2. Охарактеризуйте сороку у вірші «Хто розмовляє?»

3. Складіть акровірш на тему «Школа».

Картка № 2

1. Напишіть твір-мініатюру за темою «Чарівний світ акровіршів».

2. Дайте пораду осоці у вірші «Хто розмовляє?»

3. Складіть акровірш на тему «Зима».

Картка № З

1. Напишіть твір-мініатюру за темою «Що я дізнався на уроці».

2. Зробіть порівняльну характеристику проса і гречки на основі вірша «Хто сестра і брат?»

3. Складіть акровірш на тему «Весна».

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Урок 39. Позакласне читання. В. Королів-Старий. «Потерчата»

Мета:


- Навчальна: ознайомити учнів із цікавими сторінками біографії автора; опрацювати ідейно-художній зміст твору, визначити його тему й ідею, охарактеризувати головних персонажів.

- Виховна: прищеплювати інтерес до позакласного читання.

- Розвивальна: розвивати творчу уяву, логічне мислення, вміння аналізувати почуте.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.

Обладнання, наочність: портрет автора, книжкова виставка його творів, дидактичний матеріал.
ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ ГОТОВНОСТІ ДО УРОКУ

II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

III. ОПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ 1. Вступне слово вчителя

— Василь Королів-Старий народився в селі Ладан Прилуцького повіту на Полтавщині 4 лютого 1879 р. Навчався в Полтавській духовній семінарії, продовжив здобувати освіту в Харківському ветеринарному інституті. Працював ветеринарним лікарем, видав популярний посібник із ветеринарії.

1906 р. під час революційних подій в Україні В. Королів-Старий був заарештований царським урядом. Звільнившись, він стає активним дописувачем українських газет «Рада», «Хлібороб», «Засів». Згодом журналістика та видавнича справа стають основними в діяльності молодого літератора: він працював редактором у видавництві «Час», редагував журнал «Книгар», що виходив у Києві. Революційні події в Україні стали передумовою створення Української Народної Республіки, яка, на жаль, невдовзі була придушена російськими більшовицькими загонами Муравйова. Тому 1919 р. Королів-Старий виїхав до Чехо-Словаччини, де викладав в Українській сільськогосподарській академії в Подебрадах і водночас займався літературною творчістю. За кордоном почав писати й художні твори.

В 20-ті роки з-під його пера виходять художні твори: роман «Хмелик» (Прага, 1920), збірка казок «Нечиста сила» (Каліш — Київ, 1923), п'єса-казка «Русалка-жаба» (Львів, 1923) та ін.

З них у наш час перевидана поки що лише збірка казок «Нечиста сила» (К. : Веселка, 1992).

Майже чверть століття письменник перебував за межами України. Долю Королева-Старого розділила і його дружина — українська письменниця Наталена Королева. Вони обоє завершили свій життєвий і творчий шлях у місті Мельнику (Чехія), він — 11 грудня 1943 р., вона — 1 листопада 1966-го.

2. Робота над текстом

2.1. Словникова робота.

Демони — фантастичні істоти (мавки, домовики, потерчата, хухи).

Демонологія — міфологічні уявлення про земних духів; вчення, яке ґрунтується на вірі в надприродних Духів.

Домовик (домовий) — покровитель родини, найдавніший образ хатнього Бога. За народними уявленнями, живе на горищі, оброслий густою шерстю.

Потерчата (потерчуки, поторочі, страдчата) — душі дітей, які померли нехрещеними або не своєю смертю, народилися мертвими.

Атрамент — чорнило.

Уконтентований — тут: нагодований.

Хуха (фолькл.) — дух.

Шрот — дрібні свинцеві кульки для мисливської рушниці.

Каптан — старовинний чоловічий верхній одяг.

Покрай — понад краями.

Гарус — пряжа або тканина, схожа на шерстяну.

2.2. Тема: допомога людям з боку «нечистої сили».

2.3. Ідея: прагнення «нечистої сили» творити добро та доброзичливо ставитися до людей.

2.4. Жанр: прозова казка.

2.5. Герої твору: Потерча, Домовик, Хуха, дяк Оверко, дячиха Євпраксія.

2.6. Стислий переказ твору.

Дячиха Євпраксія поралася біля печі. Вона гнівалася, що дяк Оверко десь затримався й вечеря вже перестояла. Підкинула до печі дрова й задрімала. Чекав на господаря й Домовик, який любив веселого та говіркого дяка. Дяк Оверко пішов ще вдосвіта до сусіднього села на храмове свято й досі не повернувся, хоча вже смеркало. Домовик виплигнув на хату, обдивився, чи все в порядку в господарстві — корови замкнуті в хліві, собака Бровко на місці — й пішов швиденько з двору шукати дяка. А дяк Оверко, добре наївшись та напившись на святі, виходив у цей час із сусіднього села. Дорога йшла через болото.

П'яненького дяка помітила левадна Хуха й вирішила попередити Потерчат, щоб ті засвітили свої каганці і вказали мандрівцю справжній шлях. Щоб було веселіше, дяк Оверко наспівував церковних пісеньок. Раптом побачив перед собою маленькі зелені вогники й вирішив, що то його манить нечиста сила. Він злякався, метнувся в інший бік і потрапив у багновисько. Як Дитинчата-Потерчата із синіми чубчиками на голівках не співали йому, не вказували шлях, він не розумів, бо голоси в Потерчат слабенькі, нагадують шелест очерету.

Постоявши довгенько, дяк вирішив іти далі, але заблукав і потрапив сторч у болото. Його крик «Рятуйте!» почув Домовик, підбіг до нього, перетворився на стару вербу й простягнув гілку. Дяк ухопився за неї й вибрався з трясовини. Домовик прошептав дякові на вухо: «Іди тепер, Оверку, просто й нічого не бійся», але так, ніби це він сам собі так намислив. Швидко дістався дяк додому,— але в такому вигляді, що Домовик не втримався від реготу, який нагадував тріщання меблів. Дячиха аж злякалася, почала кричати, лаяти чоловіка, навіть віника вхопила.

Дяк Оверко почав розказувати, як його водила нечиста сила по болоті. Але дячиха не дала йому скінчити й сказала, що то водила його не «нечиста сила», а горілка. Домовик подумки похвалив господиню за розумні слова й тихцем забрав у неї з рук віника. Дяк Оверко, умившись та перевдягнувшись, ще довго розповідав дячисі про свої пригоди, про те, як урятувався він щирими молитвами.

2.7. Читання тексту.

2.8. Бесіда за питаннями з прочитанням уривків з тексту.

- Якими були на вигляд потерчата? {«Потерчатка були малесенькі, зовсім голі, з великими, блискучими очима й сторчова-тими синенькими чубиками на голівках».)

- Як допоміг Домовик дяку? {«Домовик мигнув кілька разів другою вітою Потерчатам, щоб вони швидше погасили свої вогники. Він-бо бачив, що дяк їх дуже злякався. Потихеньку підштовхуючи свого господаря з багна. Домовик вивів дяка на суходіл. Тут він поставив його лицем в напрямі дороги, витяг з болота шапку, непомітно прив'язав її до шарфа й прошепотів на вухо таким способом, щоб дяк подумав, ніби то він сам так намислив».)

- Чому радів Домовик? («Домовик також радів, що йому вчасно прийшла думка йти рятувати господаря, бо в тім малім болоті не було ні Водяника, ні Русалок, а малі Потерчата не могли б самі врятувати дяка».)

- Як описано сміх Домовика? («Домовик не міг втриматись від реготу. Неначе меблі затріщали, так пролунав його сміх».)

- Куди потрапив дяк у лісі? («Тепер, кидаючись то в один, то в другий бік, він вже зовсім згубив в тій пітьмі належний напряж й попростував у самісіньке болото. Тільки раз чавкнула нога в багні, й він полетів у підмерзлу воду сторч головою. Шапка йому злетіла, гарусовий шарф на шиї розмотався. Дяк почав борсатись, але ж довгі поли ватяного каптана враз намокли, стали важкі, облипали йому ноги й не пускали вилізти з багна».) 2.9. Рубрика творчого переказу.

1) Від імені Дяка.

2) Від імені Домовика.

3) Від імені Потерчат.

4) Від імені дячихи Євпраксії.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ УРОКУ, ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Тестове опитування

1. Хто чекав на свого господаря дяка?

А Домовик; Б дячиха;

В Відьма;         Г русалка.

2. . Куди пішов дяк?

А До міста;   Б на службу;

В до сусіднього села; Г на хрестини.

3. . Як звали собаку дяка?

А Шарик; Б Палкан;

В Бровко; Г Рекс.

4. . Яка пора року зображена у творі?

А Пізня осінь; Б зима;

В весна; Г літо.

5. . Що розвісили потерчата?

А Каганці; Б вказівки;

Г сітки; В кульки.

6. . Куди потрапив дяк у лісі?

А На галявину; Б у болото;

В у капкан; Г  впав у річку.

7. Як розважав себе дяк дорогою додому? 

А Співав;                                       Б танцював;

В курив;                                        Г нюхав тютюн.

8 . Хто врятував дяка?

А Потерчата; Б Русалка;

В Домовик; Г Бровко.

9. , Що розбудило дячиху?

А Повернення дяка; Б сміх Домі

В Бровко;  Г неспокійі

10. Як звали дяка?

А Петро; Б Оверко;

В Федір; Г Микола.

11. Як звали дячиху?

А Євпраксія; Б Настасія;

В Олена; Г Надія.

12. Кого у творі описано як «маленький темний клубок»? 

А Домовика;                                 Б Потерчат;

В Хуху;                                         Г Відьму.

2. Робота з картками в парах (групах)

Картка № 7

1. Напишіть твір-мініатюру на тему «Народне уявлення про домовика».

2. Оцініть вчинки Домовика.

3.  Чи погоджуєтесь ви із твердженням дячихи, що причиною пригод дяка була горілка? Доведіть свою думку.

Картка № 2

1. Напишіть твір-мініатюру на тему «Герої — казки носії добра чи зла».

2. Оцініть вчинки дяка.

3. Пригадайте твори, у яких діють надприродні сили. 

Картка № З

1. Напишіть твір-мініатюру на тему «Вчинок домовика».

2. Оцініть вчинки Потерчат.

3. Якими рисами наділений Домовик у творі?

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Учитель. Фантастичні казки Василя Королева-Старого подібні до народних казок. Однак літературна казка має свої особливості, що відрізняють її від народної. Читач бачить те, що відбувається, очима автора, який ділиться з нами життєвими спостереженнями. Так, мудрий погляд Королева-Старого на життя вчить читачів справедливо оцінювати вчинки казкових героїв, розрізняти добро і зло як у казках, так і в житті.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Урок 40. Література рідного краю. Микола Кирилович Возія-нов. «Легенда про Харків»

Мета: 


- Навчальна: ознайомити учнів із цікавими сторінками біографії автора; опрацювати ідейно-художній зміст твору, визначити його тему й ідею, охарактеризувати головних персонажів. 

- Виховна: прищеплювати інтерес до літератури рідного краю. 

- Розвивальна: розвивати творчу уяву, логічне мислення, вміння аналізувати почуте. Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь. Обладнання, наочність: портрет автора, книжкова виставка його творів, дидактичний матеріал.
ПЕРЕБІГ УРОКУ

I. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

II. АКТИВІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

1. Бесіда

- Який вид художньої творчості називається фольклором? 

- Поясніть походження фольклору.

2. Рубрика «Знавець фольклору»

Розкажіть про жанри фольклору за схемою.


Що ж таке легенда?

II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ І МЕТИ УРОКУ

III. ОПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Вступне слово вчителя

— Возіянов Микола Кирилович народився 19 січня 1937 року в селі Байрак Горлівського району на Донеччині.  Закінчив Український заочний політехнічний інститут. Працював слюсарем, майстром, старшим майстром, заступником начальника цеху, інженером-енергетиком.

Друкуватися почав з 1954 року. Тільки в періодиці опубліковано майже півтори тисячі байок, гуморесок, усмішок. Автор книг «Мудрість кутнього зуба», «Смішний заєць», «Фіговий листок», «Заміж до Європи» та інші. Лауреат літературних премій імені Олександра Олеся, Леоніда Глібова, Остапа Вишні. У літературі відомий як прозаїк, поет, гуморист. Автор розважальної передачі на радіо «Від суботи до суботи».

Член Національної спілки письменників України з 1999 року.

З 2000 року — відповідальний секретар Харківської організації Національної Спілки письменників України.

2. Робота з текстом

2.1. Зачитування вчителем вірша «Легенда про Харків».

2.2. Історична довідка. Текст 1

ОТАМАН ХАРКО

Був Харко чоловіком запорозького покоління, розумний ратоборець, мав тверду руку і твердий погляд. І був у нього золотогнідий кінь, котрий добре знав козацький норов. Звали коня Гнідко.

Одного разу Харка оточили ляхи; ховаючись на ходу за свого коня, йому вдалося випрутитись і гайнути у відкритий степ. Швидше за кулю летів Гнідко, все більше й більше відривався він від переслідувачів. Ляхи як зрозуміли, що їм не наздогнати козака, роз'їхались широким півколом, підпалили траву і торопко повернули до міста. Вогняні язики з жадобою жерли траву й кущі; ще трішки — і степ перетворився на величезне море суцільного вогню. У чорному диму, що здіймався до неба, задихалися птахи; не в силах більше летіти, вони падали прямо у вогонь.

Зрозумів досвідчений сотник, що йому не врятуватися утеком, що для спасіння свого життя і життя вірного коня необхідно було щось терміново вчинити. І ось що зробив Харко. Він зістрибнув на землю, до кожної стріли, що були у нього в сагайдаку, прив'язав жмут сухої трави, викресав вогню і, підпалюючи по черзі, почав пускати перед себе стріли. І ось уже степ запалав перед ним. Харко опинився між двох вогнів; один вогонь наздоганяв його, а другий, від віяння вітру, швидко рухався уперед. У цьому й полягав порятунок козака. Він скочив на Гнідка і пішов гатала по випаленій землі услід вогняній хвилі. А той вогонь, що ніс йому погибель, мав згаснути, не сходячи ні трави, ні кущів для свого просування.

Довго, ох як довго полювали ляхи на відважного сотника, поки одного разу не спромоглися заманити його в пастку і полонити. Але й тоді не змогли б вони стратити козака, якби не здогадалися прикути Гнідка за чотири ноги у стайні. Лицарський кінь порозбивав би стіни темниці, а таки визволив би свого товариша, не дав би йому пропасти. А так... як учув Гнідко Харкову кров, заіржав громозвуч-но, але несила йому була порвати залізні ланцюги.

А ляхи як зачали рубати Харка, то рубали його цілих три дні, а все ніяк не порубають; вже потім якось здогадались, що козака треба рубати його власною шаблею. А у того була шабля лицарська, чарівна, вона Харка й перемогла.

Текст 2


ІВАН СІРКО

Життя цієї людини оповите легендами. Іван Дмитрович Сірко (близько 1610-1680), славетний кошовий отаман Запорозької Січі уособлював, мабуть, як ніхто з когорти визначних українських полководців XVII століття, лицарську вдачу. Військовий і політичний український діяч, до самої смерті, обирався січовиками кошовим отаманом, тому й цілком справедливо вважався найуспішнішим оборонцем українського народу. Найбільших лаврів він здобув у боротьбі з турками і кримськими татарами.

За все своє довге життя Сірко не програв жодної битви, заслуживши у татар прізвисько «Урус — шайтан», а в одноплемінників славу перевертня. Звідси й прізвисько: Сірко, тобто, вовк. Вмираючи в глибокій старості, Іван Сірко написав у заповіті, що якщо козакам стане нелегко, то щоб узяли з могили його праву руку і з нею йшли в бій. Навіть мертва рука отамана наводила жах на татар.

Текст З


Григорій Сковорода — просвітитель, філософ і поет Григорій Са-вич Сковорода — один із видатних мислителів історичного минулого нашої держави. Людина універсальних знань і здібностей, палкий захисник інтересів знедоленого народу, він все своє свідоме життя присвятив пошукам істини, боротьбі проти соціальної нерівності. 

2.3. Зачитування учнями вірша «Легенда про Харків».

Нам доля легенду дарує

Про Харків і назву його.

По Дикому Полю гарцює

Козацький отаман Харко.

Той гомін козацької слави

І герць пам'ятає Сумська.

Як краяли небо заграви.

Мов шабля Івана Сірка.

У Лопані, баяли люди. 

Ловились великі лини. 

А тихою річкою Уди 

Ходили козацькі човни. 

І містом ходив стоголосим 

В задумі, як тиха вода, 

Великий і мудрий філософ 

Григорій Сковорода. 

Легенда в минуле заводить

Прадавнє минуле святе. 

А сонце над Харковом сходить, 

По Харкову свято іде.

2.4. Бесіда за прочитаним твором, 

1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   30


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка