Урок Слово в житті людини. Краса світу і людської душі в художньому слові. Образне слово першоелемент літератури. Теорія літератури: образне слово



Сторінка25/30
Дата конвертації19.02.2016
Розмір4.51 Mb.
1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   30

«Садок вишневий коло хати»

Коментар до твору. Т. Шевченко в такому короткому вірші зумів передати мальовничу картину, у якій злилися життя людини і природи. Він наклав один образ на інший, і перед нами постав український весняний вечір зі своїми неповторними кольорами і звуками. Гудуть хрущі — і все оживає, садок заповнюється білим цвітом. Малює автор образи плугатарів, дівчат, що співають пісню, матері, що чекає свою сім'ю на вечерю.

«Заповіт»

Коментар до твору. «Заповіт» Тараса Шевченка — мабуть, найві-доміший поетичний твір української літератури. Це — унікальний твір, адже українська і світова культура не знала досі такої глибокої, емоційної поезії, у якій письменник висловив би всі свої болі та мрії і дав би настанови нащадкам. «Заповіт» пройнятий надзвичайною любов'ю до України, чарівним патріотичним пафосом. Т. Шевченко передав ніби свою останню волю в цій поезії. Майстерно змальовані картини природи: «Щоб лани широкополі, і Дніпро, і кручі...» Але будь-який уважний читач одразу помітить, що у цих пейзажах виявляється не просто поетична майстерність, а вся душа поета, усі його почуття. У «Заповіті» Шевченко звертається до свого народу: він закликає до дій.

3. Висловлення міркувань учнів із приводу ідей та проблем поезій

Слово вчителя. П. Тичина був мистецьки обдарованою людиною (співав, малював), тому у його віршах багато музики, кольорів. Звуки весни він порівнює зі звуками арфи. Весна уявляється йому то ніжною дівчиною закосиченою, то боєм нового, що відроджується, й старого відживаючого, то сміхом і плачем перламутровим. Оригінальність мислення поета, його уяви підкреслюється авторськими неологізмами (самодзвонними, ніжнотонними), особливими світлими тонами й оптимістичними ритмами.

4. Виразне читання віршів напам'ять «Не бував ти у наших краях

Коментар до твору. Вірш П. Тичини «Не бував ти у наших краях!» — поетичне звертання до уявного співбесідника. Ліричний герой говорить про свій улюблений степ, де небо без краю, де високі козацькі могили-кургани, де живуть мужні, працьовиті й співучі люди. Саме в них треба вчитися бути стійкими в життєвих випробуваннях, любити свою батьківщину.

«Блакить мою душу обвіяла»

Коментар до твору. Скажи вранці світові «Добридень!» — і будуть добрими твій день, твоє життя. Поглянь навкруги, як гарно світить сонце, як тихо шепочуться трави, дзюрчить струмочок, пурхає метелик. Хай усе це наповнить твоє серце добром, любов'ю до рідного краю. Такий і прямий зміст і підтекст поезії П. Тичини «Блакить мою душу обвіяла...»

«Гаї шумлять»

Коментар до твору. Надзвичайно поетична картина природи змальована у вірші П. Тичини «Гаї шумлять...». Твір сповнений світла, радості, повноти життя. Ліричний герой сприймає навколишнє як подарунок природи — шум гаїв, хмарки в небі, гудіння дзвону, коливання достигаючих нив, шепіт трав. І на завершення — завжди вражаюча картина сонця, що заходить над рікою, залишаючи на воді золоту доріжку та свої відблиски. Ніби розколовся навпіл сонячний диск — одна частинка у небі, друга — на тихій гладіні води. Це сонячне золото заповнює душу, спонукає до творення добра та краси.

5. Висловлення міркувань учнів з приводу ідей та проблем поезій

V. УЗАГАЛЬНЕННЯ УРОКУ, ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Складання вірша

Кожний учень записує перший рядок майбутнього вірша та за сигналом вчителя передає сусіду, який сидить ліворуч, та продовжує вірш. Отже, всі учні повинні написати по одній строфі вірша.

2. «Мікрофон»

Чого я навчився на уроці....

Чи зміг я дотримати правил декламування?

Хто був найкращим читцем у класі? Чому?

VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ


Урок 56. Євген Гуцало. «Лось». Основні відомості про письменника.

Вічне протистояння добра і зла — наскрізна тема світового мистецтва. Порушення цієї теми в оповіданні. Співчуття, милосердя — шлях до перемоги добра. Образи хлопчиків, їхня невідступність у захисті гуманних переконань. Теорія літератури: оповідання

Мета: 


- Навчальна: ознайомити учнів із фактами біографії автора; визначити міру порушення теми добра і зла у творі, опрацювати ідейно-художній зміст програмного твору, визначити його тему й ідею, охарактеризувати головних персонажів, 

- Виховна: виховувати співчуття та милосердя до інших, невідступність

від гуманних перконань. 

- Розвивальна: розвивати творчу уяву, логічне мислення, вміння висловлювати власну думку. Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь. Обладнання, наочність: портрет автора, книжкова виставка його творів, дидактичний матеріал.


ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Забезпечення емоційної готовності до уроку

2. Перевірка домашнього завдання

3. Актуалізація опорних знань

- Чи любите ви тварин? Чи доводилось вам їх коли-небудь рятувати?

- Пригадайте з вивченого матеріалу твори, у яких людина допомагає тварині.

- Як, на вашу думку, порушено в оповіданні тему боротьби добра і зла?

II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

III. ОПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Розповідь про письменника (матеріал для вчителя)

Євген Пилипович Гуцало народився 14 січня 1937 р. в с. Старому Животові Вінницької області в родині сільських учителів. У дитинстві захоплювався читанням, бо йому цікаво було довідуватись про життя, якого він не знав і яке відкривав уперше. У ту пору йому іноді здавалось, що твір значно цікавіший від життя. Бо довколишнє буття — звичне, знайоме, щоденне, близьке, в той час як книжка — це дійсність незнана, нова, незнайома, екзотична, з безліччю пригод. Любов до читання згодом переросла в захоплення віршуванням. Коли Євген учився в шостому класі, один із перших його віршованих творів під назвою «Червоний прапор» вмістила шкільна стінгазета, чим пишався хлопець. Про своє дитинство письменник розповідав у багатьох оповіданнях, у тому числі в повісті «Сільські вчителі», «Шкільний хліб», «У гаї сонце зацвіло». Повісті з життя сільських учителів були високо оцінені критикою, здобули широке читацьке визнання. Ці сповнені просвітленого ліризму, зажури й надії твори, здається, були написані для того, щоб відновити надломлену віру народу в незнищенність моральних цінностей, переконати, що завжди, за будь-яких обставин люди мають лишатися людьми.

1959 р. майбутній письменник закінчив Ніжинський педагогічний інститут ім. М. Гоголя, але мріяв стати журналістом, тому певний час працював у редакціях газет, видавництві «Радянський письменник», а згодом повністю присвятив себе письменницькій діяльності. Активно друкуватися почав 1960 р., а через два роки вийшла перша збірка його оповідань «Люди серед людей». Книжку тепло привітали критика й літературна громадськість. Відтоді одна за одною виходили нові збірки письменника: «Яблука з осіннього саду» (1964), «Скупана в любистку» (1965), «Хустина шовку зеленого» (1966), «Запах кропу» (1969) та інші. Твори Є. Гуцала об'єднує любов до простої людини, любов до життя в усій його не завжди видимій складності, прагнення зрозуміти й облагородити чесну людину, а нечесну, морально ницу — викрити перед людьми.

Значну частину творчого доробку письменника становлять твори для дітей: «Олень Август» (1965), «З горіха зерня» (1969), «Денис-ко» (1973), «Саййора» (1980), «Пролетіли коні» (1984). Дві останні книжки удостоєні Державної премії України імені Т. Г. Шевченка. Дитяча проза Є. Гуцала прикметна особливим, тільки йому властивим поетизованим зображенням стосунків між людьми. Невичерпну «країну дитинства» письменник осмислює в різних жанрово-стильових формах, щоразу — в новому баченні, про що свідчать цикл «Оповідання з Тернівки» (1982) і книжка «Княжа гора» (1985).

1981 р. вийшла друком перша поетична збірка Є. Гуцала «Письмо землі». Далі з'являються книжки віршів «Час і простір» (1983), «Живемо на зорі» (1984), «Напередодні нинішнього дня» (1989).

Євген Гуцало був ще й дослідником. Перебуваючи на засланні, він досліджував історію, культуру російського народу. Свої думки й спостереження він виклав у публіцистичній праці «Ментальність ясиру». Книга побачила світ після смерті автора.

4 липня 1995 року на 58 році життя не стало українського письменника-сподвижника Євгена Гуцала.

2. Робота над оповіданням «Лось»

2.1. Додатковий матеріал щодо змісту твору.

Лось — ссавець, найбільший представник родини Оленевих. Довжина тіла самця може бути близько 3 м, маса 360-600 кг, самиці дрібніші за самців. За зовнішнім виглядом лось помітно відрізняється від інших оленів. Тулуб і шия у нього короткі, загривок високий, у вигляді горба. Ноги сильно витягнуті, тому, щоб напитися, лось вимушений заходити глибоко у воду або ставати на коліна передніх ніг. Голова велика, горбоноса, з нависаючою м'ясистою верхньою губою. Під горлом — м'який шкірястий виріст. Шерсть груба, буро-чорна; ноги світло-сірі, майже білі. У самців є величезні (найбільші у сучасних ссавців) роги, нерідко лопатоподібні за формою; їхній розмах досягає 180 см, а маса — 20-30 кг. Роги лось скидає щорічно в листопаді-грудні і ходить без них до квітня-травня.

2.2. Тема: зображення боротьби добра і зла в протистоянні світу людей та світу тварин.

2.3. Ідея: уславлення мужності, хоробрості, співчуття, бажання допомогати іншим та охороняти дику природу; обурення жорстокістю та користолюбством.

2.4. Сюжетна лінія.

В оповіданні «Лось» зображено історію про те, як двоє хлопчиків, не вагаючись, прийшли на допомогу лосеві, що тонув у річці. Хлопцям вдалося врятувати нового друга, але біда прийшла з іншого боку — врятовану тварину підстрелив їх рідний дядько Шпичак. Мисливець злякався, що племінники повідомлять у заповідник про його браконьєрство, тому навіть пропонував їм хабар за мовчання — м'ясо й роги, але діти не стали з ним про це розмовляти. Оповідання завершується тим, що розгублений Шпичак дивиться на мертве тіло лося і йому, як це нещодавно було з дітьми, страшенно хочеться, щоб «лось підняв голову, звівся на свої стрункі міцні ноги і неквапно побіг до лісу, як він ще недавно біг, поки дороги йому не перетнула куля». Але лось так і не ворухнувся.

2.5. Виразне читання оповідання.

2.6. Аналіз оповідання «Лось» у формі бесіди за питаннями.

- Кого можна вважати головним персонажем твору? Обґрунтуйте свою думку.

- Які почуття викликало у вас оповідання «Лось»? Чому?

- За яких обставин лось потрапив у халепу? Хто прийшов йому на допомогу?

- Як автор описує поведінку лося в ополонці?

- Знайдіть у тексті описи братів і дядька Шпичака. Як автор ставиться до цих персонажів?

- Чим переймався Шпичак над тілом вбитої ним тварини? З чим були пов'язані його хвилювання? Чим зумовлені ці переживання? Чи шкодував він про свій вчинок?

- Чому діти не сперечалися з дядьком, нічого не відповіли на його обіцянки поділитися з ними здобиччю? Як би ви вчинили на їхньому місці?

3. Характеристика дійових осіб твору

Дійовими особами твору є: Лось (головний персонаж); брати-підберезовики, дядько Шпичак (другорядні персонажі). 3.1. Характеристика головних персонажів: Лось. 3.1.1. Авторське бачення персонажа (цитатна характеристика): а «Це був великий звір з широкими грудьми, які легко здималися од дихання. Його роги нагадували осінній низькорослий кущ, з якого обнесло листя»;

□  «Лось був старий і бувалий самець»;

□ «Неквапно попрямував до тієї поляни, на якій любив найчастіше бувати... в ній, прилігши, лось міг сховатися до половини»;

□ «Лось опустив голову, принюхуючись до ополонки, далі, з витягнутою шиєю, ступив ще трохи, ось-ось маючи торкнутися губами до осклілого блакитного шумовиння, ніздрі затремтіли в передчутті холодної води»;

□ «...лось вжахано відчув, що дедалі глибше занурюється в льодяну кашу»;

□  «Ревнув, кличучи на допомогу, і його очі все густіше набрякали кров'янистим смутком, аж горіли червоним розпачем»;

□  «...Намагався поводитися обачно... сили поступово покидали його; він поводився смирно»;

□ «...лось виявився дужий і життєлюбний...»;

□ «Він пробуватиме безперервно, доти, доки дихатиме»;

□  «Лось уже зовсім знесилився і байдуже спостерігав, як наближаються діти. Усе нижче осідав у воду, і роги похилитувались над крижаним місивом, як незвичайний кущик. Під цим кущиком червоний розпач трохи вгомонився, але був тепер такий безмежний, що очі для нього були замалі, і той розпач струменів із них увсібіч»;

□  «Лось не боявся людей».

Лось зображується автором як тварина, яка звикла до умов заповідника та почувається там так само, як і в тайзі. Він не боїться людей, тому що часто бачив, як вони працюють, та, окрім цього, якось мисливці врятували його від вовків. Тому коли хлопці кинулись його рятувати, він поводився сумирно, не відчуваючи небезпеку з їхнього боку. Але, як виявилось трохи згодом, не всі люди приязно ставились до нього. Деякі, на кшталт дядька Шпичака, дивились на нього лише як на здобич на джерело прибутку. Саме це і погубило Лося, який тільки-но почав довіряти людям та вірити в їхні добрі наміри.

3.1.2. Аналіз образу Лося у вигляді бесіди за питаннями. ? Чи можна стверджувати, що життя в заповіднику змінило сутність Лося і нашкодило його природним інстинктам? т Як ви вважаєте, чи зумів би Лось врятуватись без сторонньої допомоги? Чи був би у нього, в цьому випадку, шанс не потрапити до рук Шпичака? т Що робив Лось для власного порятунку? Чи була в ньому жага

до життя? т Чи підвела Лося віра в людей?

- Як ви вважаєте, що перемогло в оповіданні — добро чи зло? Обґрунтуйте свою відповідь. 

4. Діалогоманїя Укладіть діалоги за темами: 

- Вдячність Лося дітям; 

- Вибачення Шпичака перед Лосем; 

- Бесіда між братами після порятунку.

IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ УРОКУ, ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Тестове опитування

1.  Що нагадували роги лося?

А Стару корягу;                           Б низькорослий кущ;

В молоде деревце;                        Г  розвалений пень.

2.  У який час доби відбувається дія твору?

А Увечері;                                     Б опівдні;

В на заході сонця;                        Г у досвітніх сутінках.

3.  Звідки лось потрапив до заповідника? А Із тайги;

Б він народився в неволі;

В його привезли з іншого заповідника;

Г  його подарували заповіднику, коли він був ще маленький.

4.  Чого злякався лось? 

А Пострілів рушниці; 

Б людських голосів;

В тріщання старої гілляки; 

Г  звуків інших тварин.

5.  Хто, на думку автора, жив на річці?

А Мисливці;                                 Б жаби;

В хлопці;                                      Г дух примерзлого болота.

6.  Навіщо лось попрямував до поляни? 

А Щоб поласувати смачною травою; 

Б щоб помилуватися сходом сонця; 

В щоб зустрітися з друзями;

Г  щоб сховатися від мисливців.

7.  Що знаходилось на іншому березі річки?

А Село;                                          Б інший лось;

В мисливець;                                Г хлопчик.

8.  Яка халепа трапилась на ополонці?

А Лось не міг напитися води, бо ополонка замерзла; 

Б на річці були рибалки, які сполохали лося; 

В лося підстрелив мисливець; 

Г лось провалився під кригу.

9.  Що згадав лось про події минулої осені? 

А Мисливці поранили його, але він утік; 

Б на нього було відкрито полювання;

В мисливці врятували його від зграї вовків; 

Г  в нього з'явились нові роги.

10.  Хто прийшов на допомогу лосеві?

А Мисливці;                                 Б маленькі хлопчики;

В ніхто;                                         Г  інший лось.

11.  Що зробив дядько Шпичак?

А Допоміг хлопцям врятувати лося; 

Б покликав селян на допомогу; 

В розгубився та стояв як вкопаний

Г  підстрелив лося.

12.  Чим завершилась ця історія?

А Лось помер;

Б хлопці вилікували лося;

В мисливець пожалів лося;

Г лосю допомогли робітники заповідника.

2. Робота з картками в парах (групах)

Картка № 1

1. Напишіть міні-твір на тему «Лось — справжній хазяїн заповідника» (5-7 речень)

2. Як ви розумієте прислів'я: «Один у полі не воїн»?

3. Поміркуйте, який фінал мало б це оповідання, якби Шпичак передумав стріляти.

Картка № 2

1. Напишіть міні-твір на тему «Чому брати врятували Лося?» (5-7 речень)

2. Як ви розумієте прислів'я: «Біда, коли один в бороні, а десять в стороні»?

3. Поміркуйте, який фінал мало б це оповідання, якби Лось вибрався з ополонки самотужки.

Картка № З

1. Напишіть міні-твір на тему «Навіщо Шпичак полював на Лося?» (5-7 речень)

2. Як ви розумієте прислів'я: «В гурті і комар сила»?

3. Поміркуйте, який фінал мало б це оповідання, якби ані дітей, ані Шпичака не було в той час у лісі.

Картка № 4

1. Напишіть міні-твір на тему «Якого покарання заслуговує Шпичак?» (5-7 речень)

2. Як ви розумієте прислів'я: «Відігрів змію за пазухою»?

3. Поміркуйте, який фінал мало б це оповідання, якби Шпичак допоміг дітям врятувати Лося.

Картка № 5

1. Напишіть міні-твір на тему «Мій улюблений персонаж повісті "Лось"» (5-7 речень)

2. Як ви розумієте прислів'я: «Нікому не вір, то й ніхто не зрадить»?

3. Поміркуйте, який фінал мало б це оповідання, якби замість Лося в ополонку потрапив вовк.

V. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Учитель. В оповіданні «Лось» Є. Гуцало пропонує читачам самим замислитись над тим, що буде далі. Поміркувавши, можна припустити, що брати все ж таки повідомлять у заповідник, бо зрозуміли, що Шпичак не шкодує про вчинене, а значить, якщо його не покарати, буде продовжувати полювати на заповідних тварин. На відміну від хлопців. Шпичак (у кінці оповідання) хотів би побачити лося живим тільки тому, що боїться покарання, а не тому, що зрозумів жахливість скоєного злочину. У цьому невеличкому творі Є. Гуцало зумів поставити низку дуже важливих проблем: те, що людина вважає себе царем природи, не дає їй права знищувати тварин для своєї розваги. Навпаки, люди мають усвідомити, що їхнє завдання — оберігати та захищати природу, турбуватись про неї, бути милосердним.

VI. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

Читати оповідання «Лось», звертаючи увагу на характеристики образів братів та Шпичака, описи природи.

Урок 57. Є. Гуцало. «Лось». Характеристика образів. Великий світ природи, місце в ньому людини

Мета: 

- Навчальна: продовжувати аналіз програмного твору, охарактеризувати другорядних персонажів персонажів. 



- Виховна: виховувати шанобливе ставлення до світу тварин, 

- Розвивальна: розвивати творчу уяву, логічне мислення, вміння виразного читання. Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь. Обладнання, наочність: дидактичний матеріал.


ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Забезпечення емоційної готовності до уроку

2. Перевірка домашнього завдання

- Про що йде мова в оповіданні «Лось»?

- Які епізоди твору вам найбільше запам'ятались?

3. Актуалізація опорних знань

- Хто є персонажами оповідання? Як ви можете їх охарактеризувати?

- Яке місце, на ваш погляд, посідає у творі природа? Обґрунтуйте свою думку.

II. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ ТА МЕТИ УРОКУ

III. ОПРАЦЮВАННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

1. Вступне слово вчителя

— Людина має безліч чеснот: доброту, щедрість, чуйність, уміння співчувати і любити та багато інших. Усі вони засновані на любові людини до людини та людини до природи. І є ще така щиросердечна якість, як милосердя. Для того щоб бути милосердним, потрібно вміти прощати та бути щирим гуманістом. Тому що споконвічно милосердя було проявом великодушності до переможеного. Герої оповідання «Лось» яскаво демонструють нам це, але — по-різному: брати мають усі ці чесноти, незважаючи на юний вік та відсутність життєвого досвіду, а Шпичак — зовсім позбавлений цих якостей.

У творі зображено дивовижний світ заповідної природи, ще не зіпсованої людиною. Саме тому Лось почувається тут, як удома. У заповідниках люди зустрічаються рідко — це здебільшого туристи, які хочуть помилуватися красою природи або мислівці, які нелегально полюють на тварин. І якщо перші не становлянь ніякої загрози, то другі, часом, стають справжніми ворогами дикої природи. Кого з них зображує у творі Є. Гуцало?

2. Характеристика дійових осіб твору

2.1. Характеристика другорядних персонажів: брати-підбере-зовики.

2.1.1. Авторське бачення персонажа (цитатна характеристика):

□  «Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями, і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда»;

о «Вони охопили зором ріку, і їхні лиця ще більше пом'якшали од навколишнього простору...»;

□  «Але старший брат був розсудливий та відважний, і сокира в його руках не закуняла. Узявся рубати лід, прокладаючи хід до берега, а молодший тупцяв біля нього і, не знаючи, чим допомогти, тільки зітхав та нетерпляче бив себе долонями по стегнах та по боках»;

□  «Озиралися, намагаючись побачити мисливця, проте не запримітили і, набравши в груди гіркого повітря, чимдуху погнали туди, де лежав лось»;

□ «Менший підберезник одвернувся, приховуючи сльози. Старший брат узяв його за руку й, не кажучи більше ні слова, повів до саней».

□ «Діти нічого не сказали — вони ніяк не могли відірвати очей од лося, який ні разу й не поворухнувся, хоча вони й чекали на це». Автор не дає братам імен, а лише називає їх «підберезовиками». Це дає нам змогу зрозуміти, що ці персонажі мають узагальнюваль-не значення — вони втілюють в оповіданні сили добра. Незважаючи на юний вік, вони без вагань приймають рішення врятувати Лося, хоча він в декілька разів більший за них. Це їм вдається, але захистити тварину від жорстокості іншої людини виявляється нездійсненим. Трагічний фінал повісті наштовхує на думку про те, що людина — не тільки цар природи, але й, інколи, її найбільший ворог. 

2.1.2. Аналіз образу хлопців у вигляді бесіди за питаннями: 

□ Як ви вважаєте, чи врятували б хлопці хижу тварину, наприклад — вовка? Обґрунтуйте свою думку. 

□ Які мотиви для порятунку Лося вони мали? 

□ На вашу думку, які риси характеру притаманні братам? 

□ Що відчували хлопці, зрозумівши, що лось помер? 

□ Чому вони не погодились домовитись із дядьком? 

□ Поміркуйте, чи зроблять хлопці щось для покарання Шпичака. Чому ви так вважаєте? Як би ви вчинили на їхньому місці? 

2.2. Характеристика другорядних персонажів: дядько Шпичак. 

2.2.1. Авторське бачення персонажа (цитатна характеристика):

□  «Вони й не помітили, як підійшов до них рідний дядько Шпичак. Кругленький, як підпалок, з підпалкуватим, добре випеченим обличчям, в розтоптаних, з довгими халявами, чоботях, в яких тонув мало не по пояс, дядько зупинився поряд із дітьми»;

□ «Мабуть, також був здивований, що оцей могутній звір лежить на землі. Дядько тримав у руці рушницю, але з таким виглядом, ніби збирався від когось захищатись. На губах у нього запеклась біла смага,— мабуть, од якогось раптового, скороми-нущого переживання»;

□ «Шпичак, обійшов навколо вбитого звіра й носаком ткнув між роги»;

□  «Ану замовчіть мені,— ще дужче розгнівався дядько,— бо дістанеться вам од мене й од батька вашого! Будете розумні, то матимете й собі м'яса, не скривджу»;

□  «...треба думати про те, щоб якось його заховати, замівши сліди, бо діти таки подалися в заповідник, щоб заявити охороні,— в цьому не сумнівався»;

□ «Тепер дивився на звіра й хотів вірити, що лось оживе. Так, як ще недавно дітям, йому дуже кортіло, щоб лось підвів голову, звівся на стрункі міцні ноги і неквапно побіг до лісу, як іще недавно біг, поки дорогу йому не перетнула куля».

□ «Шпичак давно вистежував того лося,— він помітив його одночасно з дітьми і, присівши у виямку, тільки посміювався, коли взялися визволяти його з ополонки. Не вірив, що то їм вдасться, він думав, що лось таки знесилиться і його раніше чи пізніше затягне під лід»;

1   ...   22   23   24   25   26   27   28   29   30


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка