Урок свято, урок вікторина, урок-конференція, родинне свято, народознавче свято, усний журнал, урок-конкурс,урок-екскурсія



Скачати 357.93 Kb.
Дата конвертації21.02.2016
Розмір357.93 Kb.


Підготувала

Анна Петрівна ЖИЛЮК,

класний керівник 4-го класу

Петрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів

Великомихайлівського району Одеської області


На допомогу класним керівникам початкових класів
Добірка матеріалів

до Першого уроку в 1-4 класах

Рекомендовані типи уроків: урок – свято, урок - вікторина, урок-конференція, родинне свято, народознавче свято, усний журнал, урок-конкурс,урок-екскурсія
Рекомендовані теми Першого уроку в 1-4 класах:

  1. «Україна – це ми»

  2. «Україна – країна, де ми живемо»

  3. «Україно рідний край»

  4. «Україно моя, Україно, я для тебе на світі живу!»

  5. «Культура рідного краю»

  6. «Козацькому роду нема переводу»

  7. «Я – моя родина – Україна - світ»

  8. «Є щось святе в словах «Мій рідний край»…»

  9. «Джерело чисте ,життєдайне»

  10. «Ой, яка чудова українська мова»

  11. «Свято української пісні»

  12. «Наша мова калинова»

  13. «Наші обереги»

  14. «Моя Батьківщина - Україна»

  15. «Віночок – барвистий оберіг»

  16. Свято «Українська мова – давня й молода! Світить рідне слово, як жива вода!»

  17. «Хата моя, біла хата, рідна моя сторона…»

  18. «Пісня – душа народу»

  19. «Мово моя українська, мово моя материнська»

  20. «В нашім серці – Україна!»

  21. «Моя Україна – червона калина»

  22. «Моя країна Україна»

  23. «Україна – мій дім»


Крилаті вислови про Батьківщину

*** Люблять батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя. (Сенека)

***Той, хто не любить своєї країни, нічого любити не може. (Д. Байрон)

***Забудеш рідний край — твоє всохне коріння.(Я. Тичина)

***Той, хто в біді кидає свій народ, стає його ворогом. (Ч. Айтматов)

***В дитинстві відкриваєш материк, котрий назветься потім — Батьківщина.

(Л. Костенко)

*** В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля. (Т. Шевченко)

*** Вітчизна — ось і альфа і омега! (Д. Павличко)

*** Вітчизна — це не хтось і десь, Я — теж Вітчизна. (І. Світличний)

*** Дзвін щабель, пісні, походи, воля соколина, тихі зорі, ясні води — моя

Україна. (В. Сосюра)

*** І дим батьківщини солодкий. (Овідій)

*** Кожному мила своя сторона. (Г. Сковорода)

*** Той, хто по-справжньому любить свою Батьківщину, з усякого погляду

справжня людина. (В. Сухомлинський)

*** Коли не зможу нічим любій вітчизні прислужитись, в усякому разі з усієї сили

намагатимусь ніколи ні в чому не шкодити. (Г. Сковорода)

*** Тобі, Україно моя, і перший мій подих, і подих останній тобі (.В. Еллан)

*** Ще не вмерла України і слава, і воля… (П. Чубинський)

*** Ми б`ємось за те, чому нема ціни в усьому світі, - за Батьківщину.(О.Довженко

«Україна в огні»)

*** Шматок землі, ти звешся Україною. Ти був до нас. Ти будеш після нас.

(Л. Костенко)

***А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни.(Ліна Костенко)


Вірші про Батьківщину

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її вічно живу і нову

і мову її солов'їну. 

(В. Сосюра)

***
ОЙ ТИ, НЕНЬКА-УКРАЇНА

Ой ти, сонечко ласкаве,

Свiти Українi,

Бiльше щастя, бiльше слави

Для дочок i синiв.

Вони вчора, позавчора

На Днiпрi i в полi

Через працю, через горе

Добувались волi.

Ой тому сьогоднi треба

Нам i нашим дiтям

Пiд блакитним мирним небом

За неньку радiти.

Прикрашати, пестувати

I мiста i села,

Гарну пiсню заспiвати

Для друзiв веселих.

Ой ти, ненька-Україна,

Я тебе кохаю,

В свiтi кращої країни

Не шукаю.

Чорне море, жовте поле,

Зеленi Карпати,

I не зможу я нiколи

Iншу покохати. (Козорез Л.І.)

***
Можеш вибирати друзів і дружину,



Вибрати не можна тільки Батьківщину.

(В. Симоненко)

***
Народе мій, як добре те,

Що ти у мене є на світі.

(М. Вінграновський)

***

Нема на світі України,

Немає другого Дніпра. 

(Т. Шевченко)

***
Свою Україну любіть.

Любіть її... Во врем'я люте.

В останню тяжкую минуту

За неї Господа моліть. 

(Т. Шевченко)

***
КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

Конституцію читають 

Тато, мама і дідусь, 

Я на неї теж дивлюсь, 

Сторінки перегортаю. 

Гарна книжка і цікава, 

Всіх добра навчає 

І дарує людям право, 

Від зла захищає. 

Скоро я навчусь читати 

І сам прочитаю, 

Бо вже дуже хочу знати, 

Які права маю.

***
ДОБРИЙ ДЕНЬ, УКРАЇНО МОЯ!



Струмок серед гаю, як стрічечка.

На квітці метелик, мов свічечка.

Хвилюють, малюють, квітують поля

– Добридень тобі, Україно моя!

(П. Тичина)

***
НАШ РІДНИЙ КРАЙ

Щоб довелося мандрувати – 

Піти по рідній всій землі:

У кожне місто завітати,

У кожнім побувать селі, -

То навіть би за сотню років

Цього б не встигли ми зробить:

Простори в нас такі широкі,

А міст і сіл – що не злічить!

(М. Познанська)

***
НАША СЛАВНА УКРАЇНА

Наша славна Україна, 

Наше щастя і наш рай, 

Чи на світі є країна 

Ще миліша за наш край?

І в щасливі й злі години 

Ми для неї живемо. 

На Вкраїні й для Вкраїни 

Будем жити й помремо.

(В. Самійленко)

***
РІДНЕ


Україна – рідний край,

Рідне поле, зелен гай,

Рідне місто й рідна хата,

Рідне небо й рідна мати.

(Я. Скидан)

***
ЦЕ МОЯ Україна



Зацвітає калина,

Зеленіє ліщина,

Степом котиться диво-луна,

Це моя Україна,

Це моя Батьківщина,

Що, як тато і мама, одна.

(А. Камінчук)

***
НЕ ЗАБУДЬ!



Ще малий, але ж сміливець —

Сам біжить у гай...

Ти, мій хлопче, українець —

Те запам'ятай.

Ще мала, а по барвінок

Вже ходила в гай...

Ти, дівчатко, українка — 

Тож не забувай. 

Вирина стежина рідна 

З теплої трави... 

Мати наша — Україна, 

Не забудьте ви.

(В. Терен)

***
У РІДНОМУ КРАЇ



Одна Батьківщина, і двох не буває, 

Місця, де родилися, завжди святі. 

Хто рідну оселю свою забуває, 

Той долі не знайде в житті.

У рідному краї і серце співає, 

Лелеки здалека нам весни несуть. 

У рідному краї і небо безкрає, 

Потоки, потоки, мов струни, течуть.

Тут мамина пісня лунає і нині, 

Її підхопили поля і гаї. 

Її вечорами по всій Україні 

Співають в садах солов'ї.

І я припадаю до неї устами, 

І серцем вбираю, мов спраглий води. 

Без рідної мови, без пісні, 

Без мами збідніє, збідніє земля назавжди.

(М. Бакая)

***
УКРАЇНА

Дужче і дужче кругом 

Пісня гримить солов'я. 

Гори мовчать над Дніпром 

Це — Україна моя. 

В небі шумлять літаки, 

Коні залізні — в полях.

Гордим розливом ріки 

Цвіт весняний по садах. 

Світлі ідуть матері, 

Зір їх красою сія. 

Сонце і пісня вгорі, 

Це — Україна моя.

(В. Сосюра)

***
ЖУРАВЛИК

З далекого краю,

З далеких світів

Журавлик на крилах

Додому летів,

Минав океани,

Ліси і моря,

Вдивлявсь крізь тумани:


  • Чия це земля,

  • Чиї це долини,

  • Чиї це луги,

  • Чию це калину

  • Гойдають вітри!

  • Впізнав батьківщину:

  • Моя це земля,

  • Моє тут гніздечко

  • І мова моя.

  • (Л. Пилип’юк)

***
МІЙ КРАЙ

Україна — край мій рідний 

Від Кавказу по Карпати, 

І веселий, і свобідний, 

І великий, і багатий. 

Де є в світі кращі ріки, 

Як Дністер, Дніпро-Славута? 

Хто покине їх навіки, 

Тому в серці вічна смута.

Де є в світі кращі гори,

Де таке повітря свіже?

Де шумлять так гарно бори

хвилює спіле збіжжя?

Де ясніше сонце світить,

Де гарніше зорі сяють?

Де ж солодше пахнуть квіти —

Як у нашім любім краї!

(Р. Купчинський)

***
З ТОБОЮ



Послухай, як струмок дзвенить,

Як гомонить ліщина.

З тобою всюди, кожну мить

Говорить Україна.

Послухай, як трава росте,

Напоєна дощами,

І як веде розмову степ

З тобою колосками.

Послухай, як вода шумить –

Дніпро до моря лине, -

З тобою всюди, кожну мить

Говорить Україна.

(П. Осадчук)

***
ПРО НАШУ УКРАЇНУ

Ми дуже любим весь наш край,

І любим Україну,

Її лани, зелений гай,

В саду — рясну калину.

Там соловейко навесні

Співає між гілками:

Та й ми співаємо пісні –

Змагається він з нами!

(М. Познанська)

***
МАТИ-УКРАЇНО!

Перше наше слово з нами повсякчас, 

Мати-Україно, ти одна у нас! 

Ниви і діброви, і садів окрас — 

Рідна мати Батьківщино, 

Ти ж одна у нас!

Хай же мир і дружба поєднають всіх, 

І дзвенить дитячий безтурботний сміх. 

Нам зоріє доля світла і ясна. 

Рідна мати Батьківщино, 

Ти ж у нас одна!

(М. Сингаївський)

***
ПРАПОР

Прапор — це державний символ 

Він є в кожної держави; 

Це для всіх — ознака сили, 

Це для всіх — ознака слави. 

Синьо-жовтий прапор маєм: 

Синє — небо, жовте — жито; 

Прапор цей оберігаєм, 

Він — святиня, знають діти. 

Прапор свій здіймаєм гордо, 

Ми з ним дужі і єдині, 

Ми навіки вже — народом, 

Українським, в Україні.

(Н. Поклад)

***
РІДНА ХАТА

Різні в світі є країни, 

Різні люди є у світі, 

Різні гори, полонини, 

Різні трави, різні квіти. 

Є з усіх одна країна, 

Найрідніша нам усім, 

То — прекрасна Україна, 

Нашого народу дім.

Там шумлять степи безкраї, 

Наче вміють говорити, 

Там ясніше сонце сяє, 

Там солодше пахнуть квіти. 

Різні в світі є країни, 

Гарні є і є багаті, 

Та найкраще в Україні, 

Бо найкраще в рідній хаті.

***
Я – УКРАЇНКА

Я - українка! 

Горджуся й радію, 

Що рідною мовою 

Я володію,

Шевченковим словом 

Умію писати 

Слова мелодійні 

І вірші складати.

Я - українка! 

Живу в Україні, 

На вільній, єдиній

Моїй Батьківщині,

Де все мені в радість: 

Ліси і садки. 

Озера й річки,

І глибокі ставки,

Лани неосяжні, 

І гори, й долини, 

Цвіт білосніжний 

У лузі калини. 

В душі моїй солодко 

Грає сопілка, 

Бо я з України, 

Бо я - українка!

(О. Василенко)

***
Я ДИТИНА УКРАЇНСЬКА

Я дитина українська,

Вкраїнського роду,

Українці – то є назва

Славного роду.

Україна – то край славний,

Аж по Чорне Море,

Україна – то лан пишний

І степи і гори.

І як мені України

Щиро не кохати?

Мене ненька по-вкраїнські

Вчила розмовляти.

І як мені України

Щиро не любити?

Мене вчили по – вкраїнські

Господа молити.

За свій рідний край і нарід

Я Господа молю:

Зішли, Боже, Україні

І щастя і долю!

(Ю. Шкрумеляк)

***
УКРАЇНСЬКИЙ ВІНОЧОК

Зробила я віночок 

Із квітів та стрічок, 

Піду в нім танцювати 

Веселий гопачок.

Віночок український 

У райдужній красі. 

У нього в нашій школі 

Закохані усі.

Хоч квіти паперові, 

Та їхні кольори 

Дарують гарний настрій 

Всій нашій дітворі.

Я лагідно торкаю 

Цю ніжність і красу. 

Свою веселу вдачу 

До кожного несу.

(В.  Кленц)

***
ПІСНЯ ПРО УКРАЇНУ

Дівчина-калина 

В білому віночку 

Вийшла із хатини, 

Стала на горбочку.

А як заспівала 

Солов'їно-дзвінко — 

В лісі розстеляла 

Килими з барвінку.

Золотила ниву, 

Голубила небо, 

Дітвору щасливу 

Кликала до себе

Кличе всіх щоднини 

До краси і згоди 

Пісня України, 

Що єдна народи.

(М. Гринчук)

***
ЯК ТИ ЛЮБИШ УКРАЇНУ

— Як ти любиш Україну, 

Мій маленький друже?

— Нашу рідну Україну 

Люблю дуже, дуже!

— З Україною нікого 

В світі не боюся.

І щоранку я до Бога 

За неї молюся.

Щоб була щаслива, дуже, 

Щоб була багата. 

Я люблю її так дуже, 

Як маму і тата.

(О. Лупій)

***
МАЛЕНЬКА ВКРАЇНОЧКА

А я дівчинка маленька, 

Україна — моя ненька... 

Край Карпатський — батько мій  - 

Любий серцю, дорогий.

В мене стрічка у косичці, 

Файні квіти на спідничці,

З гір водичка у відерці, 

А Вкраїнонька у серці.

Через річку, через поле 

Я піду по стежці в гори 

І смерічці заспіваю, 

Як я землю цю кохаю.

Хай почує спів мій пташка 

І замріяна ромашка, 

І усі карпатські села, 

Бо щаслива я й весела.



(І. Тучак)

***
Наша Батьківщина!



Там, де море є глибоке,

Де заквітчані Карпати,

Де степи такі широкі,

Що очима не обняти, -

Там є наша Батьківщина –

Україна!

Там, де сонечко іскриться,

Де весняний вітер віє,

Де на горах є столиця –

Наш великий, славний Київ,

Там є наша Батьківщина –Україна!

(Леонід Полтава)

***
Україна



Україна, любі діти,

Наш чудовий край.

Там ліси і полонини,

І луги, і гай.

І річок прудких багато,

І рибок в них тьма,

Все те, все, кохані діти, -

Вітчизна свята.

Україна - це біленьки

У садках хатки,

Ниви збіжжям засіяні,

Запашні квітки

І міста розлогі, чисті,

Знай, дитя, це, знай.

Україна наша рідна –

Це чудовий край.

Україно, Україно,

Мій рідний краю,

Цілим серденьком дитини

Я тебе кохаю.

І щодня шлю молитву

Всевишньому Богу,

Щоб послав нам в Україну

Щасливу дорогу.

(Іванна Савицька)

***
Ми є діти українські,



Хлопці та дівчата,

Рідний Край наш - Україна,

Красна та багата.

Рідне небо, ясне сонце,

Місяць, зорі срібні,

Рідний нарід – українці

Всі до нас подібні.

Рідна віра: Свята Трійця

І Пречиста Мати.

Рідна мова: нею вчились

Бога прославляти!

Присягаем наш Край Рідний

Над усе любити,

Рідний нарід шанувати

І для нього жити.

Присягаєм - рідну віру

Завжди визнавати,

По-вкраїнськи говорити,

Молитись, співати.

Як ріка в гору не піде,

Як сонце не згасне,

Так ми того не забудем,

Що рідне, що власне.

Що нам рідне, те нам буде

І красне і гоже!

Присягаєм, що так буде

Поможи нам, Боже! 

(Юрко Шкрумеляк)

***
УКРАЇНА МОЯ ПОЧИНАЄТЬСЯ

Україна моя починається

Там, де туга моя кінчається,

Край дороги, як пісня чаїна,

Починається Україна.

Україна моя починається

Там, де палуба грізно хитається,

Там, де в клекотах Чорного моря,

Б'є панцерник у царство горя.


Україна моя починається

Там, де панство навіки кінчається,

Де смереки у вільних Карпатах,

Як ракети, стоять на чатах.


Україна моя починається

Там, де доля моя усміхається,

І, як небо, як даль солов'їна,

Не кінчається Україна.

(П. Осадчук)

***
СОНЯЧНИЙ ДІМ

Привітний і світлий наш сонячний дім,

Як радісно й весело жити у нім.

Тут мамина пісня і усмішка тата.

В любові й добрі тут зростають малята.

Дзвінка наша пісня до сонечка лине:

«Мій сонячний дім — це моя Україна!»

(А. Німенко)

***
ПІСНЯ ПРО УКРАЇНУ

Я йшов лугами навпростець,

Де трави у коліно,

Знайому пісню вітерець

Співав про Україну.

Шуміли в ній бори, ліси

І грали десь цимбали,

Козацькі давні голоси,

Мов з-під землі, лунали.

І моря чорного прибій

В кайданнім передзвоні

Я чув у пісні вітровій

У себе біля скроні.

Ловив я звуки на льоту

В повітрі голубому

І вивчив пісеньку оту

Дорогою додому.

І поки йшов я поміж трав

По молодому листу,

З верби сопілку змайстрував

Зелену, голосисту.

Тоді вдихнув пісенний звук

У дудочку вербову, 

Озвався гай, озвався луг 

На ту правдиву мову.

Шуміли в ній бори, ліси 

І грали десь цимбали... 

Уже й пташині голоси 

Ту пісню підіймали.

Затихнув я, бо йшов здаля. 

Дай, думаю, спочину... 

Аж чую - вся моя земля 

Співа про Україну.



(П. Засенко)

***
РІДНИЙ КРАЙ

Де у світі кращі гори, 

Де таке повітря свіже, 

Де шумлять так гарно бори, 

І хвилює спіле збіжжя? 

Де ясніше сонце світить, 

Де гарніше зорі сяють, 

Де ж миліше пахнуть квіти, 

Як у нашім любім краї?

(М. Підгірянка)

***
ДОБРИЙ ДЕНЬ, МАТУСЮ УКРАЇНО



(Пісня)

Добрий день, матусю Україно!

Сходить сонце радості й добра.

Україно, я твоя дитинка,

Крапелька великого Дніпра.

Приспів:


Україно моя, золоті твої поля,

Небо ніжно-голубе, що під ним усе цвіте.

Яблуневі сади і смерекові ліси,

Ніжна пісня солов`я - рідна матінка Земля.

Не дивись, що я така маленька,

Час мине - я швидко підросту

І усю любов свого серденька

Я тобі в дарунок принесу.

Приспів:

Україно моя, золоті твої поля,

Небо ніжно-голубе, що під ним усе цвіте.

Яблуневі сади і смерекові ліси,

Ніжна пісня солов`я - рідна матінка Земля.

(Слова і музика: Н. Рубальської.)

***

Діти України

( Пісня)

Дав нам Бог лани широкі і степи й поля!

Дав нам Бог гори високі, ріки і моря!

Дав нам Бог гаї зелені, пісню солов'я!

Дав нам Бог молитву неба, мамині слова!

Приспів:


Діти України, квіти України!

Діти України чисті, як сльоза!

Діти України, квіти України!

Діти України це ти і я!

Діти України, квіти України!

Діти України це ти і я!

Дав нам Бог чудову мову, слово кобзаря,

Душу сповнену любові, мудрості й добра!

Тож співаймо українці, разом ти і я,

Що би квітами рясними розцвіла земля!



(Д. Павличко) 

***
Пісенька-весняночка

Лугом поміж квітами я іду,

Пісеньку-весняночку я веду.

Склала я цю пісеньку голосну

Про гаряче сонечко, про весну.

Батьківщино сонячна, рідний край!

Тут топчу я стежечку з краю в край

І тягнусь, мов квіточка, в висоту.

Лугом поміж квітами я іду,

Пісеньку-весняночку я веду.

І лунає пісенька скрізь моя:



Батьківщину сонячну славлю я!
Народні прислів`я та приказки

  • Де хто народився,там і в пригоді згодився.

  • Шукай добра на строні,а дім люби по давнині.

  • За морем тепліше,а в нас світліше.

  •  Кожна травичка на своєму корені росте.

  • Добре тому, хто в своєму дому.

  •   За рідною землею і в небі сумно.

  •   Всюди добре, а вдома найліпше.

  •   Рідний край – земний рай.

  •  Краще на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти.

  •   Радше впадь, але не зрадь.

  •  Рідна земля і в жмені мила.

  •  Де не є добре, а вдома краще.

  •  З рідної сторони і ворона мила.

  •  Нема кращого у світі, ніж твоя сторона.

  •  Що країна, то родина.

  •   За морем тепліше, та дома миліше.

  • Без Батьківщини немає людини.

  • Можеш вибирати друзів і дружину, вибрати не можна тільки

Батьківщину.(В. Симоненко

  • Людина без Вітчизни, як соловей без пісні.

  • Жить — Вітчизні служить.

  • На Батьківщині і шкоринка — пиріг.

  • Батьківщина — мати, умій за неї — постояти.

  • Добре тому, хто в своєму дому.

  • За рідним краєм і в небі сумно.

  • Кожен край має свій звичай.

  • На чужій стороні й весна не красна.

  • Не бувши на чужині, не оціниш по-справжньому рідної землі.

  • Рідна земля — мов колиска золота.

  • Рідний край — земний рай.

  • Де рідний край, там і під ялиною рай.

  • Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина.

  • Всюди добре, а дома найліпше.

  • Кожному мила своя сторона.

  • Нема в світі, як своя країна!

  • За рідний край — хоч помирай!

  • Без калини немає України.

  • Бережи Вітчизну, як око, і вона тебе завжди берегтиме.

  • Будь-кому мила своя країна.

  • Додому і кінь жвавіше біжить.

  • За своїм краєм серце болить.

  • За рідним краєм і в небі сумно.

  • Кожен край має свій звичай.

  • На чужій стороні й весна не красна.

  • Не бувши на чужині, не оціниш по-справжньому рідної землі.

  • Рідна земля і в жмені мила.

  • Рідна земля — мов колиска золота.

  • Без кореня і трава не росте.

  • Для своєї Батьківщини ні сил, ні часу не шкодуй.

  • Для рідної Вітчизни не шкода й життя.

  • За свою Вітчизну не шкода й життя.

  • Як двері не відкриєш, вона повертається до свого порога

  • Хто Батьківщині служить вірно, той борг виконує приблизно.

  • Від Батьківщини теплом віє.

  • Перша справа в житті - служити Вітчизні.

  • При сонці тепло, при Батьківщині добро.

  • Батьківщина - мати, умій за неї постояти.

  • Рідна сторона - золота колиска.

  • Рідну матір ніким не заміниш.

  • Своя земля і в жмені мила.

  • Чужа сторона - дрімучий бір.

  • Без кореня й полин не росте.

  • Без любові до людини немає любові до батьківщини.

  • В якому народі живеш, того звичаю і тримайся.

  • У рідному краю сокіл, в чужому - ворона.

  • У своєму болоті і жаба співає, а на чужині і соловей мовчить.

  • Всюди добре, а вдома краще.

  • Дурна та пташка, якій своє гніздо не миле.

  • Для вітчизни не шкода життя.

  • Для своєї батьківщини ні сил, ні життя не шкодуй.

  • Якщо народ єдиний - він непереможний.

  • За горами пісні добре співати, а жити вдома краще.

  • Батьківщину, як і батьків, на чужині не знайдеш.

  • Рідна землиця і уві сні сниться.

  • Рідна сторона - мати, а чужа - мачуха.

  • Одна у людини рідна мати, одна у нього і батьківщина.

  • Зрадити батьківщину - зганьбити матір і батька.

  • Батьківщина - мати, умій за неї постояти.

  • Батьківщина краще сонця, дорожче золота.

  • Батьківщина починається з сім'ї.

  • Батьківщину головою оберігають.

  • Батьківщину, як і батьків, на чужині не знайдеш.

  • Рідна землиця і уві сні сниться.

  • Рідна сторона - мати, а чужа – мачуха.

  •  Батьківщина-мати, умій за неї постояти!

  • За рідний край – хоч помирай!

  •  Без верби і калини немає України.

  • Кожна травичка на своєму корені росте.

  •  Добре тому, хто в своєму дому.

  •  За рідною землею і в небі сумно.

  •  Всюди добре, а вдома найліпше.

  • Рідний край – земний рай.

  •  Краще на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти.

  •  Рідна земля і в жмені мила.

  • Де не є добро, а вдома краще.

  • З рідної сторони і ворона мила.

  • Нема кращого у світі, ніж твоя сторона.

  • Що країна, то родина.

  • Дерево міцне корінням, людина — родом і народом. 

  • Учися в народу, бо не перейдеш і броду. 

  • Квітни, рідна сторона, ніби квітка весняна.

  • Чужая країна - не веселая година.

  • Рідна земля і в жмені мила.

  • Щаслива наша Батьківщина на щедрих нивах України.

  • Кожному птаху своє гніздо миле.

  • Де рідний край, там і рай.


Легенди про Україну

Колись, дуже-дуже давно, роздавав Господь землі державам. Багато зібралося їх біля Божого порогу. І кожна держава сподівалася отримати свою, найкращу часточку  на планеті. А потім усі вони, отримавши що хотіли, розходилися господарювати на своїх, Богом даних, землях. Але до загальної черги не встигла держава Україна. Важко працювала, втомилася і, втомлена, ледве прийшла до Бога. Стала осторонь і не сміє очей підняти. Господь побачив заквітчану красуню, покликав до Себе і запитав: – Ти спізнилася, Україно, поглянь – усі розійшлися зі своїми наділами. Де ти була? – Працювала, - опустила очі, з яких рясно посипалися сльози-перли, – прости мені, Господи, піду я… Поглянув Господь на дівчину-Україну, на її спрацьовані руки, на її втомлене, але таке гарне обличчя і відповів: – Знаю тебе, Україно, знаю. Знаю серце твоє вразливе та ніжне, знаю душу твою співучу і просту. Знаю, як ти спиш і прокидаєшся, як плачеш і радієш. Як працюєш важко. Як співаєш щиро. Знаю, як любиш простір і небо, волю і життя. Знаю, бо сам сотворив тебе такою. Не йди, зачекай… А Україна йому відповідає: – Якщо немає в Тебе, Господи, землі для мене, піду я. Не забирай ні в кого, щоб мені дати. Мені чужого не потрібно… Господь погладив схилену голову заплаканої дівчини-України і відповів: – Не журися, Україно. Посміхнися і радій. І співай пісню гарну! Нову пісню. Тому що вподобав я тебе і не дам тобі сумувати! Є у Мене земля! Моя земля. Залишив  її Собі, щоб тішитися, але з радістю віддаю тобі! Пануй, господарюй, працюй і радій! Це земля, де перегукуються степи з небом, а зоряний простір вкриває собою тишу дерев, де гори шепочуться з ріками, а у небі співає жайвір. І сонце там особливе, і люди надзвичайні. Твої люди, Україно! Живи і радій! А я з цього часу буду з тобою назавжди. Бо ти та земля, той край, що в моєму серці… Сподіваюся, любі мої, що сподобалася вам легенда про нашу державу. Така вона – наша Україна…
Українська мова

Багато тисяч літ тому жила в Україні прекрасна дівчина. Була вона добра, ласкава, щира і привітна, готова всім допомогти. А коли глянула на кого своїми чарівними очима, то відразу відчували до неї прихильність та любов. Співала вона так гарно, що здавалось — неначе то соловейко співає. Маленькі діти і молодь прагнули бути з нею разом. А вона розказувала діточкам про чудові речі, співала їм українські пісні і тим вливала любов до України й українського народу в їхні юні душі. Всім, хто був з нею разом, було дуже приємно, привітно і радісно. Всі чулися незвичайно щасливими. А називалася ця красуня УКРАЇНСЬКА МОВА. Жила вона в народі нашому і з народом нашим — ніколи з ним не розлучалась. Бог наділив її не тільки красою, але й розумом. Що скаже і як скаже кому, то все те таке приємне і розумне, немовби розкидає поміж людей прекрасні перли. Любила вишивати та й вбиратись у вишиванку. Дівчина любила писати писанки і роздавати їх всім-всім, щоб поширювати цю красу і робити людей щасливими. З українською мовою наш нарід ріс, розвивався і творив чудову культуру, яку передавали з покоління в покоління аж донині.

Все було гарно, приємно і радісно. Хотілось жити життям вільним — по-Божому. Та знали люди, що є багато зла на світі, яке змагає, щоб робити людям кривду. Україна мала багато сусідів. Вони приглядалися щасливому життю українського народу і стали заздрісними, що у них не так, як у нього. Деякі почали зазіхати на нашу землю, щоб собі її підкорити і панувати над нашим народом. Почались війни, і вороги мали багато успіхів та поневолювали наш народ. Вони забороняли українську мову, а накидали свою-чужу. Український нарід розбігався по широкому світі, щоб рятувати себе і свою рідну мову. Та чужина руйнувала їх ще більше, і наш нарід ставав погноєм для чужих народів. Свої діти відрікались від рідного слова і ставали чужинцями для свого народу.

З частиною українського народу помандрувала й Українська Мова, шукаючи доброї долі на чужині. Мандрує Українська Мова по світі, де зустрічає своїх земляків, яких не раз і не впізнає: чи це свої люди?Одного разу потрапила в Америку та й побачила золоті бані церкви. Аж серце врадувалось! Добилась до церкви і побачила вмуровану кам'яну плиту з написом рідною мовою, коли цю церкву наші добрі люди побудували. "Ось тут, — подумала, — відпочину у своїх рідних". Стукає до дверей. Великі двері відчиняються і виходить священик. Української Мови він не прийняв, бо тут, каже, вже господарить англійська мова і тебе, Українська Мово, тут не потрібно. І великі тяжкі двері з гуркотом зачинились! Ще відвідала деякі хати, але й там через англійську мову її не прийняли. Те ж саме і в Канаді. В Аргентині в українській хаті панує іспанська, в Бразилії — португальська, а в Москві в українській хаті панує московська мова. Та найгірше, що вже і в рідній Україні викидають з хат українську мову, а дають першенство московській.

Іде, іде Українська Мова доріжкою і вже знеможена. Хотілось би відпочити. Ось і бачить хатину під стріхою, стіни біленькі, а перед нею ростуть барвисті, пишні квіти. А збоку — садок вишневий. На верху хати гордо стоїть лелека. Як узрів лелека Українську Мову, то радісно заклекотав — наче її привітав. Подумала та, що це, напевно, українська хата, бо лелек на Московщині нема — вони люблять Україну. Застукала до дверей. Двері відчинилися. Проситься Українська Мова до хати на відпочинок по довгій дорозі. Аж тут чує голос з хати: що й тут говорять по-московськи. Ти, Українська Мово, нам і тут не потрібна! І двері гучно зачинились! З жалю мало не трісло серце Української Мови. Все кругом українське, а в хату вже чужі люди не впускають. Думає Українська Мова: невже ж доведеться мені десь на світових роздоріжжях загинути? Де ж мені, бідній, подітись? Іде, іде полями, лісами, тернистими дорогами, аж тут натрапила на крислату липу. Подумала: під липою в холодочку відпочину. А як приємно було там! Пахло духмяним медом. Чулось радісне дзижчання працьовитих пчілок, що збирали нектар. Повівав легкий літній вітерець. Шуміло збіжжя на недалеких полях. Як тут гарно, привітно, легко на душі! Неначе на правдиво рідній землі. Ніхто тебе не кривдить, ніхто не насміхається. Всюди так свобідно! Всяка комашня виграє свої мелодії. Час від часу і пташинка зацвірінькає на липі. Тут, як у раю, — рідна країна, рідна земля. Положилась Українська Мова на зелену м'яку травичку і під липою заснула, бо ж по такій непривітній подорожі було чого втомитись та й зажуритись. Заснула твердим сном!...

Аж ось їй сниться: над нею літають Ангелки. Всі повбирані у вишиванки. А кожна вишивка — інша красуня. Ось вони всі взялись за ручки і літаючи співають: "Гей у лузі червона калина похилилася, чогось наша славна Україна зажурилася. А ми тую червону калину підіймемо, а ми нашу славну Україну гей-гей розвеселимо". І тут вони стали рядочком перед сплячою Українською Мовою і всі гуртом сказали: "Не журись, Українська Мово, ми тебе понесемо на наших крилах до всіх українських дітей цілого світу, бо ми є їхніми ангеликами-хоронителями, і покажемо їм твою красу, яка прийшла до українського народу з далеких тисячоліть. Але сусіди-вороги стали заздрісними за твою красу і велич і намагались тебе знищити, а українському народові нав'язали свою чужинську мову. Наших людей нищили і вивозили з рідної землі на чужину на погибель. Але українські діточки мають добрі і щирі серденька і вони тебе, Українська Мово, приймуть". Тут Українська Мова пробудилась. Відчула, що відпочила. Розплющила очі і не віриться їй у те, що побачила у сні: перед нею стояв гурт гарних дітей, вбраних у вишиванки. Вона не знала, що й сказати, тільки дивилась і дивилась на тих чудових діточок і думала, що це знову якийсь сон. В ту хвилину один з хлопчиків відважно запитав її: "А що ви тут робите на самоті?". Українська Мова розповіла діточкам про своє горе і запитала, хто вони такі. Діти дружно відповіли: "Ми ГПУМ-ці — члени Гуртка Плекання Української Мови. Нас уже багато по широкому світі. Ми з'їжджаємось до столиці Києва на спільні зустрічі і прийшли до тебе, Українська Мово, щоб тобі допомогти і щоб ти завжди була з нами. А коли ми молились до наших ангеликів, то вони сказали нам, що блукаєш самітня по широкому світі. Вони післали нас до тебе, щоб тобі допомогти. Ось і ми, Українська Мово, з тобою і не дамо тобі загинути та ще й розбудимо любов до тебе у тих українських дітей, які від тебе відцурались".З того часу Українська Мова вже не блукала сиріткою по широкому світі. Українські діти взяли її до свого товариства і присягнули ніколи і нікому не дати знущатись над нею. Між собою розмовляли українською мовою і співали українськи х пісень. А коли глянули на ту прекрасну дівчину, що зветься Українська Мова, то побачили, як вона зраділа і як краса її заясніла незрівнянними кольорами, а з нею зрадів увесь український нарід, розкинений по широкому світі, які, взявшись за руки, вигукнули: "Слава і честь українській мові на віки вічні і життя вічне!"


Легенда про сестричок

Жила за татарської навали удова. Мала двох дівочок-квіточок. Гарні дівчата вродилися, як писанки. З лиця воду, кажуть, пити можна. А майстрині! Чого лише не вміли - шили, пряли, вишивали, квіти ростили, хліб косили їх роботящі вправні руки... Прийшла біда - напали на село вороги... Запалали оселі, заплакали діти. Покликала мати дівчат: "Тікайте любі, краще смерть, ніж ворожа неволя". Сховалися дівчата в лісі за селом... Спалили, пограбували село татари, лишивши згарище поїхали собі. Повернулися дівоньки - ні хати, ні матусі, лиш згарище. Заплакали дочки... Від сліз дівочих, що скочувалися з личок чарівних, виріс на згарищі кущ. А що матір звали Килиною, то в пам'ять про неї нарекли дівчатка рослину КАЛИНОК.

Буяє вона красою нареченої навесні, красою материнства та зрілості восени. Від народження до спочинку супроводжує людину калина - щастя - долю дарує, від бід захищає, щиро, як матусине серце, душа, руки, очі... 

Придивись до кущика калини, а краще прикрась ним свій двір, сад, вулицю на честь непересічної і великої материнської любові, що править світом. Хай у всьому світові цвіте - буяє - промовляє:"Українському козацькому роду довіку нема переводу".
Загадки про Батьківщину

Тут народився, живеш,

Їдеш - сумуєш,

Як звуть це місце, знаєш?



(Батьківщина)

І лавку під вікном,

Заскучаю - витру сльози,

Згадуючи про рідне.

Нікуди я не поїду,

Буду тут працювати, жити,

Серцю дороге місце

Я Буду завжди любити!

Місце це знаю я,

А ви знаєте, друзі?



(Батьківщина)

Красивий, щедрий рідний край

І мова наша солов’їна.

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься …

(Україна)

У світі одна – всім потрібна вона.   

(Батьківщина)




База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка