Урок Тема: вступ. Художня література як одна з форм духовної діяльності людини. Функції художньої літератури. Багатозначність ху­дожнього образу. Різновиди образів. Аналіз художнього твору



Сторінка7/10
Дата конвертації20.02.2016
Розмір1.25 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


Хід уроку

І. Мотиваційний етап.

1. Прослуховування музичного супроводу до віршів Т.Шевченка або словесної передачі його звучання. Коментар учнів.

2. Актуалізація суб'єктного досвіду й опорних знань.

а) Огляд учнівських ілюстрацій.

б) Заслуховування есе "Людина - госпо­дар власної долі чи виконавець «вищого по­веління»?"; "Я і Шевченко про рабство...".

II. Цілевизначення і планування.

1. Представлення вчителем концепту уроку.

2. Формулювання учнями власних цілей та узгодження їх із загальними.

3. Узгодження плану роботи.

III. Опрацювання навчального матеріалу,

1. Виразне читання й аналіз поезії "Мина­ють дні, минають ночі..." у групах.

2. Звіти представників груп про результа­ти роботи.

3. Слово вчителя (або учнівські повідомлення).

Навесні 1846 р. у Києві Шевченко знайомиться з М.Костомаровим, М.Гулаком, О.Маркевичем та іншими члена­ми таємного Кирило-Мефодіївського товари­ства, метою якого було пробудження національної самосвідомості українського народу, ліквідація кріпацтва й запровадження демо­кратичних свобод, створення федерації (влас­не конфедерації) рівних слов'янських народів. У березні 1847 р. організацію було розгромле­но. Шевченка заарештували 5 квітня 1847 р. і на час слідства ув'язнили в казематі III відділу "Імператорської його величності канцелярії", тобто охранки.

Хоча його вину не довели (лише він і М.Гулак не визнали своєї належності до товариства), присуд був неминучий. Граф Орлов доповідав цареві: "З огляду на бунтівничий дух і зухвальство, що виходять за всякі межі, треба визнати його [Шевченка] за од­ного з найважливіших злочинців". У наказі віддати поета до війська цар власноручно дописав: "Під найсуворіший нагляд, з заборо­ною писати й малювати".

Перед відбуттям на заслання Т.Шевченко написав звернені до братчиків (і до нас із вами!) слова, що також є своєрідним заповітом борця:

Свою Україну любіть,

Любіть її... Во время люте,

В остатню тяжкую минуту

За неї Господа моліть.

("Чи ми ще зійдемося знову...").

На засланні поет відмучився десять дов­гих років. Мукою це було з кількох причин. Як і кожен митець, Т.Шевченко мав надзви­чайно вразливу натуру. Можна лише уявити, як ранили його брутальність, лайка солдатів і офіцерів, муштра. Хоча й серед них трапля­лися освічені й добрі люди, які чим могли до­помагали поетові, це були радше винятки. Почуття самотності щорік пригнічувало де­далі більше. Та й з України небагато хто на­смілювався листуватися з опальним поетом. А найгірше - заборона писати й малювати, адже для митця - це спосіб самовираження, самоствердження, врешті, буття.

У листі М.Лазаревському від 20 грудня 1847 р. Тарас звірявся: "Опріче того, що нема з ким щире слово промовити, опріч нудьги, що в серце впилася, мов люта гадина, опріче всіх лих, що душу катують, - Бог покарав ме­не ще й тілесним недугом, занедужав я спер­шу ревматизмом... так бачите, щоб я не зрисував (бо мені рисувать заказано) свого недуга (углем у комені), то і положили за благо перевести мене в казарми. До люльок, смороду і зику став я потрохи привикать, а тут спіткала мене цинга лютая, і я тепер мов Іов на гноїщі, тілько мене ніхто не провідає. Так мені тепер тяжко, так тяжко, що якби не надія хоч коли-небудь побачить свою безталанную країну, то благав би Господа о смерті".

Ось автопортрет Т.Шевченка, створений наприкінці червня 1847 р.

Добре видно, як позначилися на зовнішності моральні й фі­зичні страждан­ня, що випали на його долю. А.Лизогуб, отримав­ши рисунок, був вражений. Мен­ше року пройшло з часу, коли у Седневі на Чер­нігівщині він гостив молодого, здорового, енергійного чоловіка, а тепер перед ним по­став лисіючий вусатий дядько з виснаженим обличчям.

У жовтні 1850 р., після нового арешту, слідства й осо­бистого розпо­рядження царя Миколи І перевести Т.Шевчен­ка в інший бата­льйон, виявивши і покаравши осіб, які допустили, щоб той листувався, писав і малював, поет потрапив до Новопетровського укріплення. Пустельна міс­цевість півострова Мангишлак відзначалася дуже важким кліматом, украй несприятливим для здоров'я: пронизливий північний вітер, улітку - напівтропічна спека, узимку - холод­неча. За кілька років у таких умовах поет дуже постарів. У листі до С.Гулака-Артемовського від 15 червня 1853 р. він з гіркотою пише, що "посивів, оголомозів", "старіюсь і постійно хворію...". "Я тепер зовсім лисий і сивий", - за­уважує він у листі до А.О.Козачковського.

На автопортреті 1857 р. вияскравлюються сліди страждань: похилена голова, запалі що­ки, сумні задумливі очі, рідке волосся, довгі, спущені донизу вуса. І борода, яку поет в листі до І.Ускова іронічно назвав"справжнім помелом".

Але духовно Т.Шевченко не зламався. Після заслання з'являться нові його твори ("Неофіти", "Юродивий", "Я не нездужаю, нівроку...", "Марія", автобіографічний трип­тих "Доля", "Муза", "Слава", уже відомий нам переспів "Плач Ярославни"). Митець здобуде визнання і як гравер (перший академік у Російській імперії). 1858 р., після заслання він у вірші "Доля" скаже:

...Ми не лукавили з тобою,

Ми просто йшли; у нас нема

Зерна неправди за собою...

Його мужність і сила духу вражали всіх. Завідувач однієї з поштових станцій на дорозі до Петербурга, куди етапом везли Т.Шевченка після арешту, сказав поліцейському офіцерові: "З виду не можна вгадати, хто тут із вас ареш­тований і хто кого супроводить"'. На допитах у III відділенні поет ще й інших підбадьорював. М.Костомарову казав: "Не журись, Миколо: доведеться ще нам укупі жити". Ось як відтво­рив Кобзареві думки й почуття під час перебу­вання в казематі письменник В.Дарда (опо­відання "Сильніший за долю"): "Коли виводи­ли його з камери, глибоко вдихав пропахле весною, вільгістю повітря, і дух нового пробу­дження природи трепетно торкався серця. Одного разу йому вловилися добре знані ще з далекого дитинства пахощі набубнявілого повесні вишняку. Ті запахи не облишили його і в камері, вперто витали довкола, аж поки не зри­нула перед очима до щему в серці мила картина. Пливла, розмірено погойдуючись, безкрая ніч, а в камері буяла розкішна весна, і пошерхлі вуста натхненно шепотіли слова про садок вишневий коло хати...". Ця поезія разом із 12 іншими склала цикл "В казематі".



Звучить поезія "Садок вишневий коло ха­ти..." в аудіозаписі або виконанні вчителя чи заздалегідь підготовленого учня.

4. Робота з підручником. (З'ясування зна­чення літературознавчого терміна цикл - с. 82.)

5. Виразне читання вчителем або зазда­легідь підготовленим учнем (прослуховування аудіозапису) поезії "Мені однаково, чи буду...".

Спробуйте уявити умови написання вірша, передати відчуття, що переживав поет у ту мить.



6. Озвучення восьмикласниками вражень від прослуханого.

7. Ідейно-художній аналіз поезії.

Слово вчителя.

Поет завжди мріяв повернутися в Україну, жити тут ("поставлю хату і кімнату, / Садок-райочок насаджу"), зрештою вмерти на рідній землі: "...серце хо­лоне, / Як подумаю, що, може, / Мене похоронять / На чужині..." ("Лічу в неволі дні і ночі..."). І раптом: "Мені однаково, чи буду / Я жить в Україні, чи ні"... Як розуміти ці сло­ва? (Відповіді учнів.)

Поезія складається з двох змістових час­тин. У першій обігрується мотив байдужості. Що ж байдуже Шевченкові, окрім життя "в Україні"? Людська пам'ять:

Чи хто згадає, чи забуде

Мене в снігу на чужині...

……………………………….

1 не пом'яне батько з сином,

Не скаже синові: - Молись,

Молися, сину, за Вкраїну

Його замучили колись. -

Мені однаково, чи буде

Той син молитися, чи ні...

Декларативність вірша увиразнюється зримими картинами: автор бачить себе "в снігу на чужині", він згадує сирітство ("В не­волі виріс між чужими..."), й акцентує, що стосується воно не лише фізичної, а й духов­ної самотності ("І, неоплаканий своїми, / В не­волі, плачучи, умру"). Вірш написано після викупу з кріпацтва. Чому ж помирати поет збирається "в неволі"? (Відповіді учнів.)

Самотність настільки всеохопна (вона сто­сується всього світу, всієї землі), що не хочеться навіть залишати щось після себе: "І все з со­бою заберу...". Україна - наша, славна і земля наша, але водночас вона і не своя: "На нашій - не своїй землі...". Як можна пояснити цю су­перечність? Чи її тут немає? (Відповіді учнів.)

До речі, у першому варіанті вірша цей ря­док звучав дещо по-іншому: "На обезчещеній землі". Наскільки доречна й виправдана ця заміна? (Відповіді учнів.)

Надають виразності і зримості образи батька й сина, зокрема картина молитви. Чи­тач уявляє вечір, коли в сімейному колі бать­ко розповідає малому про життя мученика, рівного біблейським, і наказує (вжито нака­зовий спосіб молися) згадувати замученого за Україну.

Шляхом градації автор нагнітає напругу, і нарешті читач доходить до найвищої "точки" - відповіді на питання, а що ж небайдуже по­етові:

Та неоднаково мені,

Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огні

Її, окраденую, збудять...

Ох, не однаково мені.

Прочитавши ці рядки, одразу ставимо собі ряд запитань (спробуйте сформулювати бодай кілька з них): хто ті злії люди? чому вони лукаві? у чому це проявляється? для чого їм присипляти Україну? що саме вони вкрадуть у неї? про який вогонь ідеться? чому ці люди спочатку присплять Україну, а потім розбу­дять її? (Відповіді учнів.)

Однаково, яке Б.Степанишин називає "го­ловним словом вірша", поет вживає кілька разів. Який емоційний смисл вкладено в ньо­го в кожному випадку? (Відповіді учнів.)

На думку Б.Степанишина, це слово, повто­рюючись п'ять (!) разів, ніби цементує твір. Щоразу воно виконує іншу змістову функцію. "Перше мені однаково вимовляється спокійно, з ледь стримуваним хвилюванням. Друге одна­ковісінько - вдавано байдуже, тут герой уже опанував себе. Третє мені однаково звучить як висновок над роздумами про підпорядкованість особистої волі народним інтересам, то­му тут вчувається інтонація категоричності. Та вже через рядок це слово у фразі «Та не однаково мені» звучить зовсім по-іншому: рішуче, пристрасно, з таким болем, що коли б він вимовив його ще раз, то заридав би... Остан­ній рядок вірша «Ох, не однаково мені», що стає своєрідним рефреном, - це крик згорьованої душі, її стогін і ридання, що рвуться назовні".



Учні пробують інтонаційно передати сми­слове наповнення.

8. Формулювання теми та ідеї вірша.

9. Визначення жанрової належності поезії. (Робота з підручником - с. 83.)

10. Групова робота.

Скориставшись технологією "ПРЕС", довести, що вірші "Мені однаково, чи буду...", "Ой три шляхи широкії..." і "Садок вишневий коло хати..." є циклом. Визначити авторський задум циклу.



11. Відповіді представників груп.

IV. Рефлексивно-оцінювальний етап.

езакінчене речення":"Після цьо­го уроку я відчуваю... розумію... думаю..."

Домашнє завдання.

Обов'язкове.

1. Вивчити напам'ять вірш Т.Шевченка "Мені однаково, чи буду...".

2. Визначити народнопісенні образи й засоби художньої виразності у вірші "Ой три шляхи широкії...". Розкрити символічне значення образів капини, тополі, явора, ясена, терну.

За бажанням.

1. Дібрати музику до од­ного з віршів циклу "В казематі" або зробити це словесно: визначити темп, ритм, зміни в музичному настрої, музичні інструменти то­що.

2. Проілюструвати один з фрагментів вірша "Мені однаково, чи буду...".

Урок


Тема:

Особливості віршованої мови творів Тараса Шевченка.

Мета:

поглибити знання учнів про особ­ливості віршованої мови; формувати вміння проводити аналіз поетичних творів з ураху­ванням отриманих знань; розвивати вміння групової роботи.

Тип уроку:

урок формування вмінь і навичок.

Обладнання:

портрет Т.Шевченка, збірки творів, виставка учнівських малюнків, підручник, "Словник рим".


Хід уроку

І. Мотиваційний етап.

1. Забезпечення емоційної готовності до уроку. (Прослуховування дібраного музич­ного супроводу або аудіозапису пісень на сло­ва Т.Шевченка.)

2. Актуалізація суб'єктного досвіду й опорних знань. (Огляд і коментування учнівських ілюстрацій.)

II. Цілевизначення і планування.

1. Представлення вчителем концепту уроку.

2. Визначення власних цілей уроку й узго­дження їх із загальними.

3. Узгодження плану роботи.

III. Опрацювання навчального матеріалу.

1. Групова робота.

Визначіть народнопісенні образи й засо­би художньої виразності у вірші "Ой три шля­хи широкії...". З'ясуйте символічне значення образів калини, тополі, явора, ясена, терну.



2. Виступи представників груп.

3. Засвоєння теоретичного матеріалу.

"Мозаїка"

1) створення "первинних груп";

2) робота з підручником: І група - "Рими в поетичному творі"; II група - "Римування"; III група - "Віршовий розмір";

Підготуйтеся до навчання членів інших груп. Для цього продумайте, як саме відбува­тиметься навчання, які наочні засоби краще застосувати (опорні схеми, конспекти тощо).

3) переформатування груп ("вторинні гру­пи " створюються з таким розрахунком, щоб у кожній новоствореній були представники трьох "первинних", які мають "передати" свої знання з опрацьованої теми);

4) опрацювання навчального матеріалу у "вторинних групах";

5) перевірка засвоєння навчального ма­теріалу - самостійне визначення рим, виду римування, віршового розміру однієї з поезій та її належності до певного виду лірики (на вибір): "Заповіт", "Три літа", "Чи ми ще зійде­мося знову...", "В неволі тяжко, хоча й волі...", "Садок вишневий коло хати...";

6) повідомлення представників груп.

IV. Рефлексивно-оцінювальний етап.

1. Письмове самооцінювання й оцінюван­ня роботи учнів у групах:


Критерії

Самооцінка

Оцінки членів групи

Загальна оцінка













Я висловлював

нові ідеї





















Я допомагав

чле­нам своєї групи





















Я узагальнював

думки інших






















2. Рефлексія діяльності на уроці:

Чи сподобалася така форма роботи? Чим саме?

Що сподобалося найбільше?

Що, на вашу думку, можна було б зробити по-іншому?

Які зміни ви внесли б у свою роботу, якби виконували її ще раз?
Домашнє завдання.

Обов'язкове.

Підготуватися до тема­тичної контрольної роботи.



За бажанням.

Розробити тести для те­матичного оцінювання.



Випереджувальні завдання.

1. Під­готувати на основі спогадів повідомлення про життя І.Франка.

2. Прочитати поему "Іван Вишенський", записати запитання, що виник­ли; позначити незнайомі і незрозумілі слова.

3. Підготувати повідомлення: "Життя Івана Вишенського"; "Доля творів Івана Вишенського"; "Погляди Івана Вишенського на люди­ну і суспільство".


Урок


Тема:

Контрольна робота №2 на тему: «З давньої української літератури. «Слово про похід Ігорів». Світ української поезії. Т.Шевченко». Тестові завдання.

Мета:

визначити рівень засвоєння учня­ми знань, сформованого вмінь і навичок з вивчених тем.

Тип уроку:

урок перевірки та обліку знань, умінь і навичок.

Обладнання:

зошити для контрольних робіт, картки із завданнями.


Хід уроку

I. Мотиваційний етап.

Забезпечення емоційної готовності до уроку. (Обмін побажаннями.)



II. Цілевизначення і планування.

Ознайомлення з планом роботи, узго­дження його.



III. Опрацювання навчального матеріалу.

Варіант І
І рівень
Виберіть варіант відповіді.
1. У якому столітті відбуваються події "Слова про похід Ігорів"?

а) Х:


б) XI;

в) XII;


г) на межі XI і XII
2. Хто назвав "Слово про похід Ігорів" "героїчною, сповненою такої любові до Вітчизни, до свого народу піснею-закликом "?

а) Л.Махновець;

б) В.Лопата;

в) Д.Лихачов.


3. Слова "Лучче ж бо потятим бути, аніж: полоненим бути" належать:

а) Святославові;

б) Ігорю;

в) Всеволодові;

г) Володимиру.
4. Викресліть зайве:

а) Даждьбог;

б) Хоре;

в) Велес;

г) Боян.
5. Віршування, засноване на закономірному чергуванні наголошених ненаголошених складів, називається:

а) тонічним;

б) силабічним;

в) силабо-тонічним.


6. Установіть послідовність:


А

"Думи мої, думи мої..."




Б

"Садок вишневий коло хати..."




В

"Гайдамаки"




Г

"Заповіт"





II рівень
Закінчіть речення.
1. За жанром "Слово про похід Ігорів" це ...

2. Власний твір автора, написаний на основі сюжету, змісту, образів, ідей іншого твору, - це ...

3. Сукупність художніх творів одного жанру, об'єднаних авторським задумом в естетичну цілісність, називається ...
III рівень
Дайте лаконічну відповідь.
1. Чому слово Святослава "золоте" "змішане зі сльозами"?

2. Доведіть жанрову належність поезії Т.Шевченка "Мені однаково, чи буду...".


IV рівень
1. Напишіть твір-мініатюру на одну з тем:
"Чи є слово Святослава «золотим» і сьогодні?",

"Шевченко у моєму житті".


2. Зробіть ідейно - художній аналіз однієї з поезій (на вибір):
"І до сниться: під горою...",

"Вітер з гаєм розмовляє...".


Варіант II
І рівень
Виберіть варіант відповіді.
І. Ім'я якого співця згадується у "Слові щ похід Ігорів":

а) Бояна;

б) Митуси;

в) Велесича.


2. "Рано почали Половецьку землю мечам разити, а собі слави шукати ":

а) Ігор і Володимир;

б) Ігор і Ярослав;

в) Ігор і Всеволод;

г) Ігор і Святослав.
3. Хто у "Слові..." "розтікався мислю древу, сірим вовком по землі, сизим орлом під хмарами":

а) Ігор;


б) автор поеми;

в) Боян;


г) Всеволод.
4. Ярославна у своєму плачі звертається до:

а) вітру, місяця, моря;

б) сонця, Дніпра, вітру;

в) сонця, моря, степу.


5. Викресліть зайве:

а) Каяла;

б) Дон;

в) Тмуторокань.


6. Установіть послідовність подій у "Слові про похід Ігорів":


А

"Дрімає в полі Олегове хоробреє гніздо..."




Б

"Билися день, билися другий..."




В

"Тоді Ігор глянув на світлеє сонце й побачив, що воно тьмою всіх його воїв прикрило..."




Г

"А Святослав мутен сон бачив у Києві на горах..."




Ґ

"Ігор жде милого брата Всеволода..."



1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка