Урок у системі модульного навчання



Дата конвертації05.03.2016
Розмір52.3 Kb.
УРОК У СИСТЕМІ МОДУЛЬНОГО НАВЧАННЯ
Модульно-розвивальна система навчання (модульна технологія) є одним з різновидів особистісно зорієнтованих технологій, яка інтегрує основні методичні підходи до організації навчального процесу, що відображають новітні досягнення педагогіки та психології. Такими підходами є:

Модульне навчання ґрунтується на принципах (за П. Юцявичене) модульності, структуризації змісту навчання на окремі елементи, динамічності, діяльнісного підходу, оперативності знань і їх системи, гнучкості, усвідомленої перспективи, різнобічності методичного консультування, паритетності. Дещо відмінними ви­глядають принципи модульного навчання в інтерпретації М. Лазарєва, який до їх складу включає такі принципи:

  • цілісності, завершеності навчально-розвивальної та виховної діяльності як на рівні всього курсу, так і окремих тем-модулів;

  • гуманізації та демократизації навчання;

  • творчої взаємодії всіх учасників процесу без суперництва та змагання;

  • організаційної опори на модернізовану класно-урочну систему;

  • технологізації навчального процесу, що передбачає: а) чітке визначення мети та завдань як навчального модуля взагалі, так і кожного його навчального елемента (міні-модуля); б) детальне структурування змісту навчання на відносно завершені частини;

  • упровадження достатнього та необхідного комплексу методів, прийомів і засобів із чіткою розвивальною установкою та застосуванням необхідних еле­ментів пошукової, креативної, рефлексивної діяльності;

  • об'єктивної психолого-педагогічної діагностики;

  • комплексної інтеграції предметів.

Вони разом із загальнодидактичними принципами складають теоретичні засади даної технології.

Із принципів модульного навчання випливає, що основним структурним еле­ментом і засобом досягнення цілей навчального процесу є модуль, під яким розуміють відносно самостійний, функціонально орієнтований фрагмент проце­су навчання, що має власне програмно-цільове, методичне забезпечення та реалізується шляхом чітко відпрацьованої технології навчання.

В Україні технологія модульно-розвивального навчання запроваджувалась як у вищій школі, так і в середній. Основні її відмінності від традиційної, за А. Фурма­ном, полягають у порційно-індивідуалізованому засвоєнні суб'єктами навчання матеріалу за допомогою модулів — функціонально-автономних дидактичних вуз­лів, що поєднують адаптований зміст, організаційні форми й активні методи. Конструкція кожного модуля забезпечує комплексне вирішення педагогічних завдань, що передбачають досягнення позитивних зрушень в академічних, розвивальних і виховних характеристиках кожного учня.

Функціональний цикл навчального модуля відбувається за нижче наведеною схемою.



Функціональне призначення першого блоку навчального модуля полягає в організації діяльності учнів із засвоєння теоретичного матеріалу з теми, дру­гого — у залученні учнів до самостійної роботи з поглиблення, практичного застосування та усвідомлення змісту основних теоретичних положень, які надалі знайдуть відображення в міні-підручнику, сторінки з якого у вигляді опорних схем, узагальнюючих таблиць, малюнків, інших форм, що розкривають структу­ру фізичних знань і причинно-наслідкові зв'язки між об'єктами та явищами, пов'язаними зі змістом теми чи розділу, учні складають після вивчення кожного навчального модуля. У системі всього дидактичного циклу перший і останній міні-модулі орієнтують учителя й учнів на досягнення виховних цілей навчання, пов'язаних з розвитком чуттєвої сфери та моральних якостей школярів.

Особливостями міні-модулів, які проводяться в рамках традиційної класно-урочної системи, є їх тривалість, що, на відміну від звичайного уроку, становить 25-30 хвилин. У зв'язку із цим упровадження модульної технології у школі може відбуватися лише за умов переходу всіх учителів на викладання предметів за принципами модульності. У разі виявлення бажання окремими вчителями здій­снювати навчання учнів за модульною технологією єдиним варіантом планування розкладу уроків, що міг би організаційно забезпечити перехід до такої технології, було би спарення уроків. Переважно у практиці роботи шкіл саме такий підхід і реалізується.

Особливості методики навчання фізики

за модульно-розвивальною технологією

Методичне забезпечення уроків (міні-модулів) у системі модульного навчання передбачає:



  • планування діяльності учнів упродовж вивчення всього блоку навчального матеріалу, який складає основу навчального модуля;

  • детальну розробку всіх видів завдань, які повинен виконати учень під час ви­вчення матеріалу за модульною технологією, й ознайомлення з їх змістом усіх учнів класу на установчому етапі;

  • розробку зразків рівневих завдань для здійснення контрольно-смислового та контрольно-рефлексивного етапів пізнавальної діяльності та ознайомлення з ними учнів;

  • планування всіх можливих видів робіт і навчальних завдань, які будуть оці­нюватися (лабораторні роботи), та складання графіка їх проведення з подальшим доведенням його до відома учнів;

  • добір матеріалів до чуттєво-емоційного та мотиваційного міні-модулів, які повинні бути такими, щоби спонукати учнів до подальшого вивчення нового матеріалу. Це можуть бути завдання для нульової контрольної роботи, у ході виконан­ня якої вони переконаються, що не спроможні відповісти на ті цікаві запитання, що поставлені вчителем і свідчать про необізнаність із даних проблем. Це можуть бути цікаві повідомлення інформаційного характеру або фізичні досліди, у ході обговорення яких виникають проблеми. Це може бути демонстрація доробку попередніх років навчання учнів — зразки самостійно вирощених кристалів, скла­дених електричних схем, розроблених проектів, комп'ютерних програм, віршів, малюнків та ін., які б заохотили учнів до випробування своїх можливостей у вико­нанні подібних завдань;

  • підготовку підґрунтя для самостійного формулювання учнями цілей уроку (міні-модуля) або усвідомлення цілей, сформульованих учителем, на кожному етапі навчального модуля;

  • розробку або добір системи завдань для індивідуального виконання учнями з метою досягнення цілей, передбачених кожним типом міні-модуля (кількість завдань має бути такою, щоб могла забезпечити вільний вибір тих їх видів, які цікаві за змістом і доступні за ступенем складності для кожного учня);

  • планування діяльності учнів на кожному міні-модулі таким чином, щоби стимулюючим фактором до навчання виступали внутрішні мотиви школярів, по­в'язані з почуттями успіхів, бажанням подолати труднощі, задовольнити інте­реси та ін.;

  • розробку завдань для рефлексії, яка є обов'язковим елементом кожного етапу навчального модуля;

  • компетентну реакцію вчителя на результати рефлексивного оцінювання власної діяльності кожним учнем;

  • організацію діяльності учнів з обговорення розроблених проектів міні-підручників з розділу та складання з наявних такого, який би найбільшою мірою відображав сутність змісту вивченого розділу;

  • здійснення етапу корекції результатів вивчення змісту навчального модуля шляхом залучення учнів до виконання додаткових завдань, дібраних таким чином, щоби сприяти виправленню помилок.




База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка