Урок української літератури 9 клас Учитель Смуток Наталя Володимирівна Тема уроку. Тарас Григорович Шевченко. Огляд життя і творчості



Скачати 203.55 Kb.
Дата конвертації21.02.2016
Розмір203.55 Kb.
Урок української літератури 9 клас

Учитель Смуток Наталя Володимирівна
Тема уроку. Тарас Григорович Шевченко. Огляд життя і творчості.

Мета уроку: ознайомити учнів із маловідомими цікавими фактами з біографії видатного українського поета Т.Г.Шевченка; розкрити красу і неперевершеність творчої спадщини поета; розвивати вміння співвідносити події в житті з творчістю письменника; зіставляти факти, сприймати розвиток літератури в історичному конспекті; виховувати почуття співпереживання, шанобливе ставлення, любов і повагу до творчості Кобзаря.

Обладнання: портрет поета, «Кобзар», виставка творів Шевченка, репродукції картин Шевченка – художника, автопортрети Шевченка, білий «рушник», чорні та червоні смужки з візерунками.

Тип уроку: вивчення біографії письменника.

Хід уроку
I. Організація класу.

II. Вивчення життєвого шляху письменника.

1.Вступна бесіда вчителя

Доля... У кожного вона своя .

Відомо, що дитина, яка приходить у світ, народжена для добра, любові, ласки. Але чи завжди так ? Мабуть, ні.

В селі Моринцях, на краю села, засвітилося віконце. У сім’ї Шевченків народилася ще одна дитина, ще одна кріпацька душа.

Кожна мати бажає своїй дитині щасливої долі. Мати Шевченка теж бажала синові щастя і долі, і як нестерпно було їй від того, що не може дати йому цього бажаного щастя. Чому? (Винне кріпацтво)

Давайте послухаємо, як же говорить про це сама мати.



Як гірко, як нестерпно жаль,

Що долі нам нема з тобою:

Ми биті, змучені раби,

Не знаєм радісної днини.

Нам вік доводиться терпіть,

Не розгинать своєї спини,

Промовиш слово-і нагай

Над головою люто свисне.

І так усюди-з краю в край

Панує рабство ненависне.

Росте неправда на землі,

Згорьованій, сльозами злитій.

Так, саме в такий тяжкий час, час кріпацтва, і народився великий український поет Тарас Григорович Шевченко.

Яка ж доля судилася йому?

Сам Шевченко писав:



Єсть на світі доля...

А хто її знає ?

Єсть на світі воля...

А хто її має?

В народі кажуть, що долю людини можна вишити нитками на рушничку.

І сьогодні, перегортаючи сторінки життя Тараса Григоровича, ми теж спробуємо вишити рушник його долі. Пригадайте рядки вірша Д. Павличка: „Червоне-то любов, а чорне-то журба.” Червоними нитками – візерунками позначимо радісні хвилини, дні, періоди життя поета, а чорними – печаль, журбу.(на дошці: смуга білого паперу – уявний чистий рушник; окремо-намальовані червоні та чорні візерунки. Протягом роботи на уроці діти самостійно визначають червоні та чорні смуги у житті Шевченка і показують це на рушнику, приклеюючи візерунки до білого паперу)

Як ви думаєте, які чинники допоможуть нам у роботі над „вишивкою?”

(Необхідно умовно поділити життя поета на певні періоди-сторінки: „Дитинство,” „І виріс я на чужині,” „Воля! Воля!”, „Кобзар”, „На нашій, не своїй землі”, „У казематі”, „В степу безкраїм, за Уралом,” „На такій волі, як собака на прив’язі,” „Не забудьте спом’янути!”)

Для дослідження цих сторінок життя вам необхідно було створити певні групи. Поясніть свій вибір та об’єкт дослідження.



1 група – „Епістолярна спадщина Шевченка”

Вважаємо, що листи – одне з найцінніших джерел вивчення біографії митця.

Звернувшись до епістолярної спадщини, можна достеменно з’ясувати, що відчував, про що думав, чим мучився письменник . У листах – радощі і болі, вдячність і образа, надії і сподівання.

Листи митця – це частина його творчості, його безпосередня розповідь про себе. Його епістолярій розкриває дорогий нам образ, дозволяє глибше пізнати його як людину.

Саме тому наша група особливу увагу приділила вивченню епістолярної спадщини письменника.

2 група – „Кобзар”

Не можна говорити про життя Шевченка, не звернувшись до його творчої спадщини, адже в кожному творі – частинка душі поета.

Мабуть, немає людини, яка б не знала Шевченків „Кобзар”. Його вірші звучать на різних мовах світу.

Саме із Кобзаря” перед нами постає Шевченко, земний і геніальний водночас, людина м’якої вдачі і великої сили волі, людинолюб зі щирою й благородною душею.

3 група –„Образотворча Шевченкіана

Розповідь про життя видатного митця була б неповною, якби ми згадали лише його поетичну спадщину.

Наші уявлення про зовнішність, характер і світогляд великого Кобзаря відразу б померкли, стали біднішими, неповними. Адже ми знаємо, що Шевченко не тільки поет, а й художник. Мистецька спадщина Т. Шевченка включає 150 портретів, 60 автопортретів, альбом „Живописна Україна”.

У 1840 році Шевченко отримав срібну медаль за картину „Хлопчик і жебрак”. Він проілюстрував книги „Історія Суворова”, „Російські полководці”. Отже, його образотворча спадщина – справжнє багатство. Дивлячись на автопортрети, можемо дізнатися про настрій, думки, переживання поета за два десятиліття. Автопортрети охоплюють 21 рік життя поета: перший портрет написано у 1840 році, останній – у 1861.

Наша група, аналізуючи автопортрети Шевченка, спробує

познайомити всіх учнів із життям поета: від романтичного юнака, одухотвореного волею, до збагаченої досвідом, але вже хворої, виснаженої людини.

4 група – „Сердечні пристрасті й розчарування Кобзаря”

Людина, ким би вона не була: художником чи письменником, електриком чи столяром, - не може жити без почуттів, без кохання. Шевченко, натура творча і вразлива, часто закохувався. І в нього закохувалися. Поет умів цінувати жіночу красу, був стриманим, чистим душею й помислами чоловіком не здатним на будь – які негідні вчинки. Його почуття впливали на творчість. Тому наша група вважає, що необхідно звернутися до теми кохання у житті та творчості письменника.

5 група – „Сучасники та друзі Шевченка”

Пропонуємо створити групу, яка познайомить із життям письменника через світосприйняття його сучасників. Вважаємо, що їх розповіді мають величезну історико – літературну і художню цінність, дозволяють глибше пізнати Шевченка як людину.

Отже, групи створено. Я погоджуюсь із важливістю ваших досліджень. Чи будуть пропозиції стосовно створених груп? (Ні). Тож розпочнемо нашу „вишивку”.



1 сторінка – „ Дитинство ”

Болем огортається серце, коли згадуєш дитинство Тараса

( повідомлення учня про дитинство Тараса )

Лише перші дев’ять років під опікою турботливої матусі Тарас не знав горя. Коли ж вона померла, почалися його біди й поневіряння, які стали ще нестерпнішими після втрати батька.

( повідомлення груп )

5-та група.



За переказами сучасників малий Тарас був хлопцем моторним, веселої вдачі і чутливий до всякого горя. Як руйнують хлопці пташине гніздо, то він просить: „ Не чіпайте їх, вони ж так гарно співають, їм буде боляче ”.

Ще Шевченко незмірно любив народні пісні, переймав їх з першого разу і знав їх без ліку.

Батько Тараса, помираючи, сказав між іншим таке пророцтво: „Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба – він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо, для його моє наслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе”. Жаль дуже, що пам’ять рідних Тараса Григоровича не зберегла даних, які привели його батька до такого висновку.
4-та група.

Першим коханням юного Тараса була сусідка – ровесниця Оксана Коваленко. Кучерява Оксана і Тарас ще маленькими дітьми в купі гралися, а потім одне одного і покохали. У важкі часи самотності Оксана не раз витирала сльози сироті.
3-тя група.(інсценування)

Оксана. Тарасику!

Тарас. Ой Оксаночко, ти у вінку найкраща. За всіх панянок найкраща. А я тобі ще й чобітки справлю із срібними підківками.

Оксана. Із срібними?

Тарас. І з золотими дзвіночками на закаблуках.

Оксана. Ще ні в кого таких не було.

Тарас. А в тебе будуть.

Оксана. За що ж справимо?

Тарас. Одіб’ємося од злиднів, тоді й усе буде. І по дзвіночках угадаю: ти йдеш.

Оксана. Тарасику, я без тебе нікуди.

Тарас. А як до пана покличуть?

Оксана. Не піду! Хоч убий, не піду!

Тарас. І я не віддам тебе нікому.

Оксана. Ой, побіжу, бо ще є робота на городі.

Тарас. Ми в купочці колись росли,

Маленькими собі любились.

А матері на нас дивились

Та говорили, що колись

Одружимо їх. Не вгадали.

Старі зарані повмирали,

А ми малими розійшлись

Та вже не сходились ніколи.

2-га група.



Про своє дитинство Шевченко згадує в автобіографічних віршах „Мені тринадцятий минало... ”, „ Ми вкупочці колись росли ”, ,,А.О.Козачковському ”

( протягом розповідей дітей визначається, яким візерунком позначаються події )

Нелегким було дитинство Тараса, але все ж світлі промінчики щастя загорялися на його дитячому шляху не один раз.


2 сторінка „ І виріс я на чужині ”

Коли Шевченкові виповнилося п’ятнадцять років, він разом із паном переїхав служити в місто Вільно. У Вільно Єнгельгард служив ад’ютантом військового губернатора. Пан був черствою людиною, жорстоко ставився до своїх підлеглих, знущався з козачка.

5-та група.

Ми хочемо розказати про один нелюдський випадок, про який Шевченко згадує в автобіографії. Ввечері шостого грудня 1829 р. пан і пані поїхали на бал. Тарасові захотілося малювати. Він вибрав з картин, які були в помешканні пана, козака Платова і « принялся благоговейно – тщательно копировать. Уже дошло до маленьких козачков, как растворилась дверь, пан и пани возвратились с балу. Пан с остервенением выдрал его за уши, надавал пощечин за то, дескать, что он мог не только дом, город сжечь. На другой день пан велел выпороть его хорошенько, что и было исполнено »

3-тя група.



Ми хочемо запропонувати картину

художника К. Д. Трохименка „Енгельгард

карає Тараса ” ( Полотно, олія. 1939 р. ).

Не треба особливих пояснень, щоб зрозуміти,

яким було життя молодого Шевченка.
«Енгельгард карає Тараса»

4-та група.



Тут він заприятелював з юною кравчинею Ядзею. Вона піклувалася про нього. Саме тут бідному сироті – кріпаку відкрився новий світ, світ людей, незалежних від панської сваволі. Шевченко вперше серйозно замислився чому б кріпакам не жити так само, як люди всіх інших станів.

Незабаром Енгельгард вийшов у відставку й оселився в Петербурзі. Бажаючи мати власного живописця , поміщик законтрактував вісімнадцятирічного Шевченка Ширяеву.


5-та група.

І. Зайцев розповідав: „ Я нерідко бував у Ширяєва, і ми розмовляли вечорами, іноді я в нього читав і декламував твори Пушкіна і Жуковського. В цей час у сусідній кімнаті, біля розчинених дверей, завжди стояли двоє хлопчиків, років шістнадцяти, учні хазяїна, які були в нього на побігеньках, розтирали фарби і малювали потроху, поки вчитель не дозволив їм відвідувати академічні класи. Все, що я читав, хлопчики слухали дуже уважно. Один з цих хлопчиків згодом став улюбленим малоросійським поетом, - то був Тарас Шевченко ”

Отже, важким було життя Шевченка .Але саме тут він познайомився з Іваном Семеновичом Сошенком. Ця зустріч вплинула на подальшу долю Шевченка. Як? ( Сошенко познайомив Тараса з Є.Гребінкою, В.Жуковським, художниками Брюловим, Венеціановим та іншими видатними діячами того часу )



3 сторінка „ Воля! Воля! ”

Всі були одностайної думки: Шевченка потрібно негайно викупити з кріпацтва. Розкажіть, що ви знаєте про цю подію в житті Шевченка. ( повідомлення учнів ).

5-та група.

Жуковський розказував: „ Довідавшись про таку суму, ми дуже засмутилися, бо такі великі гроші дістати не було можливості. Тоді я запропонував Брюлову намалювати з мене портрет і розіграти в лотерею, що й було зроблено ”

3-тя група.



Ми хочемо запропонувати вашій увазі

портрет Жуковського, який відіграв

значну роль у житті Шевченка.
К.П. Брюллов. Портрет

В.А.Жуковського Олія.1838.

5-та група.

Ось як описує цей щасливий день Сошенко: „ Нараз до кімнати моєї через вікно плигає Тарас, мало мене не звалив з ніг, кидається мені на шию й гукає: « Воля, воля! ”

- Чи не здурів ти, кажу, Тарасе? - А він усе своє – підстрибує та гукає „ Воля! Воля! ”
2-га група.

Шевченка вабило не лише малярство. В автобіографії є згадка, що у Літньому саду він почав робити етюди у віршованому мистецтві. Про те, що Шевченко писав вірші ще кріпаком, є свідчення А. Мокрицького та І. Панаєва. Крім балади „ Причинна ”, на думку В. Бородіна, Шевченко до викупу з кріпацтва написав і поезію „ Нудно мені, тяжко – що маю робити? ”, виявлену дослідником у рукописній збірці

І.П. Левченка ( 1861 р. )

Ми пропонуємо вашій увазі улюблений уривок із балади Шевченка „Причинна ” ( виразне читання )

Що ж дала Шевченкові ота довгоочікувана воля? ( вона відкрила йому двері в світлий храм науки )

1-ша група.

Збереглися два листи Т. Г. Шевченка до рідного брата Микити ( від 15 листопада 1839 р. та 2 березня 1840 р. ). У цих листах з Петербурга, де він у той час навчався в Академії художств, звучить велика гордість і гідність вільної людини: „ Так от, бач, живу, учусь, нікому не кланяюсь і нікого не боюсь, окроме Бога, - велике щастя буть вольним чоловіком, робиш, що хочеш, ніхто тебе не спинить ”

2-га група.



Про найщасливіший день у житті Тарас Григорович розповів в автобіографічній повісті „ Художник ”

Здавалося б, разом з успіхами та загальним визнанням прийшло і щастя. Проте вірного сина України ніколи не залишала туга за рідним краєм, який він любив палко і ніжно, постійно думав про нього, рвався до нього своєю душею .


1-ша група.

Хочемо звернути увагу на лист до брата Микити, а саме на те місце в листі, яке свідчить про сформоване почуття національної гідності в молодого Тараса, про його любов до рідного краю, до материнської мови: „ Та, будь ласкав, напиши до мене так, як я до тебе пишу, не по – московському, а по – нашому. Так нехай же я хоч через папір почую рідне слово, нехай хоч раз поплачу веселими сльозами, бо мені тут так стало скушно, що я всяку ніч тілько й бачу во сні, що тебе, Керелівку, та рідню, та бур’яни... ”

3-тя група.



Саме в час розквіту таланту Шевченко пише

один з перших автопортретів. З автопортрета

до нас звернене ясне молоде обличчя з опуклим

чолом. Незважаючи на сліди тільки – но

перенесеної тяжкої недуги – запалі очі,

загострені ніс і вилиці, - обличчя приваблює

своєю одухотвореністю. Такий вигляд мав

двадцятишестилітній Шевченко, який зовсім

недавно пізнав радість свободи.

Т.Г.Шевченко. Автопортрет. Олія.1840 Такий вигляд мав він, учорашній кріпак, який „на крилах перелетів у чарівні зали Академії художеств ”.

Такий вигляд мав він у рік, коли побачив світ його „ Кобзар ”.


4 сторінка „ Кобзар ”

У 1840 р. вийшла збірка віршів Т. Г. Шевченка під назвою „ Кобзарь

Т. Шевченка.” У збірку ввійшло лише вісім творів, але вони мали епохальне значення не тільки для Шевченка , а й для всієї України.

5-та група.



Листування й спогади сучасників поета дають чимало свідчень того, яке велике й сильне враження справили ці перші твори Тараса Шевченка на всіх. П. Плетньов згадував: „ Между всеми произведениями поэзии, появлявшимися в эти три месяца, одно последнее достойно внимания. Оно писано по – малороссийски. В нем собрано несколько простонародных лирических излияний души, живых и счастливо переданных автором. Понимающие малороссийский язык прочтут это собрание, конечно, с удовольствием и благодарностью ”

Дійсно, твори Шевченка справили сильне враження. Друкованих книжок не вистачало, і твори Т. Шевченка починають копіювати, переписувати. Такі списки, повні й вибіркові, поширюються в численних примірниках не тільки на Україні, а потрапляють і в Білорусію, і на Кавказ, перетинають кордони, їх пересилають у Варшаву, Прагу...

2-га група.

Спеціально для першої поетичної збірки Шевченко написав вступний вірш – заступ „ Думи мої, думи мої...”. Це вірш – звернення до України, далекої Батьківщини, до свого народу, якому молодий поет довіряв найдорожче – свої твори. ( Інсценування та виразне читання вірша „ Думи мої, думи мої... ” ).

3-тя група.



Ми хочемо показати якою ж була титульна

сторінка першого видання „ Кобзаря ”

Т. Г. Шевченка 1840 р. На синього кольору

обкладинці зазначалося: „ Ізданиє П. М – са ”.

Єдина ілюстрація до всього видання – офортне

зображення сліпого кобзаря з хлопчиком –

поводирем на фротиспісі, виконане другом

Титульна сторінка «Кобзаря»

Т.Г.Шевченко.1840р. поета – талановитим Василем Штернбергом.

Отже, поява „ Кобзаря ” стала подією як в українській літературі, так і в усьому слов’янському красному письменстві. Талановитість Шевченка визнавали критики, але засуджували його за те, що писав „мужицькою мовою ”. І все ж Тарас Шевченко поставив українську літературу в ряд європейських літератур, і прово української мови на самостійний розвиток стало безперечним.



5 сторінка „ На нашій, не своїй землі ”

11 травня 1843 р., одержавши відпустку, надану йому Академією мистецтв , Шевченко вирушив у рідний край, який залишив чотирнадцять років тому безправним підлітком – кріпаком. Тепер він повертався сюди славетним поетом ( повідомлення учнів ).

5-та група.

А. Чужбинський згадував: „ Шевченко задумал снять все замечательные виды Киева и пропадал в его окрестностях с утра, если только не мешала погода ”.

4-та група.



Під час перебування у рідному селі в 1843 р. сподобалася поетові донька отця Григорія Кошиці – Федосі. Ще дитиною Тарас у панотця наймитував. Коли ж 26 вересня 1845 р. Шевченко приїхав у Кирилівку на храм, то симпатії до молодої попівни у нього поглибилися і він до неї посватався. Батьки не хотіли віддати доньку за свого колишнього наймитчука, хоча поет їй подобався. Бідна дівчина так важко переживала своє нещастя, що згодом збожеволіла.

Радістю наповнюється його душа від зустрічі з рідним краєм, але коли ж побачив, як знівечило Україну кріпацтво, його серце заклекотіло полум’ям гніву до кріпосників. У листі до Я. Г. Кухаренка від 26 лиспопада 1844 р. відоброжено болючі почуття, враження від побаченого на Україні: „ ...Єй – богу, не знаю, з чого й начинать і що тобі розказувать. Був я уторік на Україні – був у Межигорського спаса. І на Хортиці, і скрізь був і все плакав, сплюндрували нашу Україну катової віри німота з москалями, щоб вони переказилися. Заходився оце, вернувшися в Пітер, гравировать і видавати в картинах остатки нашої України ”

Повернувшись до Петербурга, Шевченко під враженням побаченого пише нові твори та створює альбом « Живописна Україна ».

3-тя група.

Постійно перебуваючи у роботі, Шевченко

створив автопортрет, де зобразив себе за

роботою, з олівцем у руці ( Він забув, що

малює своє відображення в дзеркалі, тому

олівець у нього в лівій руці ). На ньому

елегантний світлий сюртук з темним

оксамитовим коміром і манжетами. По –

художницькому недбалі пасма волосся

Т.Г.Шевченко Автопортрет.

Олівець.1843 спадають на чоло. Але головне, що відразу зупиняє увагу на цьому портреті, - погляд Шевченка – зіркий, допитливий, зосереджений. Не романтична окриленість, як у ранньому автопортрті,а твереза ясність думки – такий зміст цього твору.

( демонстрація портрета )

2-га група.



Подорож на Україну лишила глибокий слід у творчості Тараса Шевченка. Свідченням цього є збірка „ Три літа ”. Як на нашу думку, найбільш сатиричним, щодо викриття самодержавної монархії є поема „ Сон ”( „ У всякого своя доля... ” )

3-тя група.



Поїздка на Україну була дуже плідною і для

Шевченка – художника. Сотні начерків та

етюдів з натури привіз він до Петербурга.

Наприкінці 1844 р. вийшов єдиний випуск

Живописної України ”, який став



визначним здобутком українського

Т. Г. Шевченко. У Києві Офорт. 1844 мистецтва. Деякі із цих етюдів ми хочемо показати всім учням. ( демонстрація „ Живописної України ” )

Після Петербурга знову повертається на Україну. Знайомиться із Костомаровим, бере активну участь у роботі Кирило-Мефодіївського братства (повідомлення учнів про роботу Кирило-Мефодіївського братства). 5квітня за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві

Тарас Шевченко був заарештований і відправлений до Петербурга.



6 сторінка „ У казематі ”

—Як потрапляє Шевченко до каземату? Що думав і переживав поет, перебуваючи півтора місяці в одиночній камері? ( повідомлення учнів ) У казематі, захований від усього світу, в брутальних допитах і нестерпному очікуванні вироку провів Тарас Григорович квітень і травень. На слідстві тримався з гідністю, не каявся. Більшість членів товариства не витримали катувань і «зізналися» у злочинах. Шевченко ж витримав громадянський іспит, виявивши силу духу і благородство. На всі запитання, що стосувалися діяльності братства, відповідав, що йому про це нічого не відомо. Проте Шевченка звинуватили, головним чином, не в участі в

Кирило-Мефодіївському братстві, а в написанні революційних творів. Найбільшу лють у високопоставлених жандармів викликала поема „Сон” :вони й не підозрювали, що в царскій імперії живе сміливець, який наважився так дошкульно висміяти самих „ Божих помазаників” . А що б сказали жандарми, коли б знали, що їхній арештант і тут, в казематі, має відвагу писати вірші?

Після закінчення слідства поетові „ за сочинение возмутительных

и в высшей степени дерзких стихотворений государь император высочайше повелеть соизволил: определить Шевченко рядовым в отдельный Оренбургский корпус… под строжайший надзор, с запрещением писать и рисовать, и чтобы от него ни под каким видом

не могло выходить возмутительных и пасквильных сочинений ”.

2-га група.

В ув’язненні Т. Шевченко написав цикл поезій з 13 - ти віршів. Всі ці поезії об’єднує і проймає одне сильне почуття – любов до України, тривога за її долю. Особливо це відчувається у вірші „Мені однаково”. ( виразне читання вірша )

На нашу думку, ліричний герой і Шевченко одне ціле. Чи не характерними рисами Шевченка є самозречення в ім’я вітчизни, повна самовіддача в боротьбі за визволення рідного краю, дивовижно правдиве передбачення долі України?

7 сторінка „ В степу безкраїм, за Уралом ”

Після оголошення вироку Т. Шевченка відправили до Орської фортеці, де його зарахували до третьої роти п’ятого лінійного батальйону. Великий національний поет України , талановитий художник був визнаний політичним злочинцим і змушений стати рядовим солдатом Російської імперії. У вироку, що вирішив долю Шевченка, не був зазначений строк покарання – цар заслав поета назавжди.

5-та група.

З цього приводу Шевченко з глибоким обуренням говорив: „ Если бы я был изверг, кровопийца, то и тогда для меня удачней нельзя было придумать, как послать меня в корпус солдатом. И ко всему этому мне запрещено рисовать. Отнять благороднейшую часть моего бедного существования. Трибунал во главе с самим сатаной не мог бы вынести такого нечеловеческого приговора ”.

1-ша група.



Роки солдатської неволі були для Шевченка морем страждань і мук. За півроку по прибутті до Орської фортеці, 11 грудня 1847 р., Шевченко писав А. І. Лизогубу про свій намір не коритися царській забороні. „ ... Ви питаєте, чи покинув я малювання. Рад я його покинути, так не можна, я страшно мучуся, бо мені заборонено писати й малювати. А ночі, ночі! господи, які страшні та довгі!.. та ще й у казармах ”.

У листі до Григоровича 1855 р. читаємо: „ Вісім літ я перестраждав мовчки ... думав, що терпінням усе переможу ... Сили фізичні мене зрадили, ревматизм мене швидко руйнує. Та що ж значить хвороба тіла проти хвороби душі, проти тієї страшної хвороби, що безнадією зветься. Жахливий це стан ”.

Майже наприкінці заслання у 1856 р., в листі до графині Анастасії Толстої Шевченко пише: „ Не кажу вже про муку матеріальну, про злидні, що остуджують серце. А яка мука моральна! О, не доведи Господи нікому на світі зазнати її! Хоч і з великим трудом, а проте відмовився я від найпотрібнішого... Та як відмовитися від думки, від почуття, від невгасимої цієї любові до прекрасного мистецтва. О, врятуйте мене, або ще один рік, і я загинув ”

5-та група.



Шевченка любили, слухали його вірші. Герн згадує: „ Что за чудная душа у этого Тараса

2-га група.



У випаленому сонцем Оренбурзькому степу на похмурих берегах Аральського моря, на пустельному Кос – Аралі Шевченко згадував милу його серцю Україну:

Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу.

У фортеці, яка здавалась йому „ раскрытой могилой, готовой схоронить меня живым ”,поет звертався до своїх дум:

Думи мої, думи мої,

Ви мої єдині.

Не кидайте хоч ви мене

При лихій годині.

( звучить вірш у грамзаписі )

Безмірна туга за волею, за Україною тяжко краяла серце Шевченкові

( виразне читання вірша „ І виріс я на чужині ” )

3-тя група.



Спостерігаємо, що в біографії великого поета й

художника розпочалася нова, трагічна глава, а з

нею – нова глава і в його сюїті автопортретів.

Шевченко малював. Доказ цього – широко

відомий автопортрет у солдатському мундирі й

кашкеті – безкозирці. Автопортрет невеликого

розміру, менши від поштової листівки, виконаний Т.Г.Шевченко.

Автопортрет.Олівець.1847 олівцем. Дивлячись на цей портрет, можемо



зрозуміти яким нелегким було життя Шевченка у засланні. Перед нами вусатий дядько, що вже помітно лисіє, з блідим виснаженим недугами обличчям і сповниними скорботи очима.

8 сторінка „ На такій волі , як собака на прив’язі ”

Нарешті довгоочікувана воля. Але виявилася вона „ волею на прив’язі ”

Чому? ( був під постійним наглядом поліції )

Як же жив Шевченко в Петербурзі після тяжкого повернення з солдатчини?

1-ша група.

Повертаючись з неволі, Шевченко переживав, чи не втратив він дару поетичного слова під пресом важкого солдатського життя. Та вже на початку літа 1857 р. у листі до Якова Кухаренка зізнався: „ Я писав тобі, друже ... що не втну нічого віршами – отже і збрехав. Збрехав і не схаменувся. Правда, я сам думав, що вже зледащів, захолонув у неволі, аж бачу – ні! ”

2-га група.



Він писав поезії та поеми, дбав про нове видання „ Кобзаря ”, видавав твори окремими книжечками. Наприкінці 1860 – го був видрукуваний „ Кобзар ”

Злободенним був перший вірш Шевченка, написаний після повернення з заслання, - „ Сон ” ( „ На панщині пшеницю жали ... ” ). У вірші „ Я не нездужаю, нівроку ...” поет, тавруючи антинародну сутність царизму, проголошує революційний шлях розв’язання селянського питання за допомогою „ сокири ” :

Добра не жди,

Не жди сподіваної волі –

Вона заснула: цар Микола

Її приспав. А щоб збудить

Хиренну волю, треба миром,

Громадою обух сталить;

Та добре вигострить сокиру –

Та й заходиться вже будить.

5-та група.



У Москві та Петербурзі поета – засланця вітають з найбільшими почестями видатні вчені, письменники прагнуть з ним заприятелювати. Та найбільшого тріумфу зазнає Шевченко під час свого виступу на літературному вечорі в Петербурзі 11 листопада 1860 р. Письменник Обручов писав про цей вечір своєму другові, відомому критикові Добролюбову: „ Було літературне читання з участю Достоєвського, Бенедиктова, Майкова і Шевченка... Шевченка ж приймали з захопленням, яке буває тільки в італійській опері ... Він читав малоросійські вірші ... Публіка насолодилась мелодійністю його мови. ”

Через 12 років розлуки 25 травня 1859 р. Шевченко втретє і востаннє приїздить в Україну. Сестра не відразу впізнала в змученій, старій людині, яка важко дихала, свого брата Тараса.


5-та група.

Художник Віктор Васильович Ковальов, згадуючи своє враження від зустрічі з Шевченком, з глибоким болем писав: „ Я був вражений різкою зміною його зовнішнього вигляду. Це не був колишній широкоплечий, кремезний, з густим волоссям на голові, в сірому сюртуку, яким я його знав раніше; переді мною була зовсім схудла, лиса людина, без кровинки на лиці ... Я мало не заплакав ”

Шевченко побув на Україні лише півтора місяці. Його було заарештовано і заборонено не лише жити в Україні, а й навідуватися на гостину. Для Шевченка це було найгірше.

4-та група.

Щасливого кохання скупа доля так йому й не подарувала. Коли Шевченко посватався до покоївки – кріпачки Ликери Полусмак, яка служила в Петербурзі в українських поміщиків, друзі були шоковані такий нерівний шлюб засуджували усі, але поет лишався несхитним. Коли вже наближалося весілля, настала розв’язка: несподівано прийшовши додому, Шевченко застав Ликеру в обіймах іншого. Розрив стосунків загострив хворобу Шевченка. Біль у грудях, на яку все частіше жалівся поет, поєднався з душевним болем. Реальною була мрія Шевченка визволити Ликеру від кріпосного рабства, проте нездійсненою – зробити вільною її рабську душу. І все ж, багато років тому, вже старою Ликера приїхала з Петербурга до Канева. Мабуть, щоб замолити гріхи юності, вона до кінця свого життя доглядала за могилою Кобзаря і була похована біля Тарасової гори.

3-тя група.



Ми хочемо познайомити вас із останнім

автопортретом Шевченка, написаним у

1861 р. Як і перший, датований 1840-м

роком, він написаний олією. Такий же овал.

Але тепер уся фігура занурена в сутінок.

Лише фрагмент обличчя підсвічений блідим

холодним відблиском. Портрет майже

фронтовий, таке враження, що зображеному важко поворухнутися. В погляді – безвихідна скорбота, і лише в глибині очей тоненький промінчик надії.
III. Підсумок уроку.

9 сторінка „ Не забудьте спом’янути ”

10 березня 1861 року обірвалося життя Великого поета.

Ми вишили рушник життя письменника. Що помітили? ( багато чорних візерунків ).Дійсно , нелегким було життя поета, але, як на мою думку, суцільною червоною смугою пролягають через все його життя пам’ять та слава. Щастя у житті було не для нього, - його чекає інше, посмертне щастя – слава ... світлий образ Великого Кобзаря безсмертний, як і сам народ, що породив його. Вічно нетлінна творчість геніального сина України жива подихом життя, биттям гарячого людського серця. Безсмертні могутня сила його таланту, проникливість і глибина його думки, самовіддана любов його до своєї батьківщини, до свого народу.

Наш урок хочеться закінчити словами вірша В. Сосюри:

Ми не забули тебе, Тарасе,

Черпаєм правду в твоєму слові

І збережем ми правду для внуків наших

Вкраїнську пісню, вкраїнську мову.

Ми не моголи! Ми не моголи!

Ось нові діти ідуть до школи

Навчились мислити ми самостійно

Тарасе, любий, вже спи спокійно.

Бо ще не вмерла, не вмре ніколи

Вкраїна наша і наше слово.

Поки кобзарство пульсує в жилах—

Ніхто не зіб’є нам волі крила.


IV. Домашнє завдання.

Скласти вірш, присвячений пам’яті Тараса Григоровича Шевченка.





База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка