Урок в особистісно орієнтованому навчанні



Скачати 35.31 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір35.31 Kb.
Хорошеозерська загальноосвітня школа І-ІІІ ст. імені Героїв Крут

Круглий стіл


«Урок

в особистісно – орієнтованому навчанні»

Урок в особистісно орієнтованому навчанні

Урок був і залишається основним елементом навчального процесу, але в системі особистісно орієнтованого навчання суттєво змінюються його функція, форма організація. У цьому випадку заняття підпорядковане не повідомленню та перевірці рівня знань (хоча й такі уроки потрібні), а виявленню досвіду учнів за становленням досвіду матеріалу, який викладає вчитель. Часто досвід учня, його бачення знань з даної теми і погляд на її вивчення не збігаються з думкою і знаннями вчителя. Виникає необхідність узгодження цих питань, перекладу педагогом їх на науковий рівень, тобто своєрідно „окультурити” суб’єктивний досвід учня. Саме таке завдання має вирішувати вчитель за допомогою всього класу на уроці. Така „робота” вимагає від педагога спеціальної підготовки: вміння не просто викладати свій предмет, а й аналізувати зміст того, чим уже володіє учень із запропонованої теми. (тоді вчитель не тисне, що так треба. Дітям цікаво. Є дисципліна на уроці, повага до вчителя). У цих умовах змінюється режисура уроку. Вчителі не просто слухають розповідь вчителя, а й співпрацюють з ним в режимі діалогу, висловлюють свої думки, діляться своїм розумінням змісту, обговорюють те, що пропонують однокласники, за допомогою педагога ведуть відбір змісту, підкріпленого науковими знаннями.

Учитель постійно звертається до класу із запитаннями типу:


  • Що ви знаєте про це?

  • Які ознаки, властивості можете виділити (назвати, перелічити тощо)

  • Де ці ознаки, властивості, на вашу думку, можна використати?

  • З якими з них ви уже зустрічалися?

Під час бесіди немає правильних чи неправильних відповідей – є різні позиції, точки зору. Учитель виділяє їх, потім починає обробляти з позиції свого предмета, дидактичної мети. Він має не примушувати, а переконувати учнів прийняти той зміст, який він пропонує зі своєї позиції наукового знання. Науковий зміст народжується як знання , якими володіє не тільки педагог, а й школяр. Відбувається своєрідний обмін знаннями, колективний відбір його змісту. Учень в цьому процесі є учасником його породження.

Бажано знайомити дітей з планом уроку (у початківців - зоровий план: малюнки, фігурки тощо) і шляхами його виконання, оскільки виконання плану – основний етап уроку.

Головними умовами особистісно орієнтованого уроку є: надання учням варіативності у виборі способів навчальної діяльності (письмово чи усно, індивідуально чи в групі; викладання опорних положень або розгорнута відповідь, в узагальненому вигляді чи конкретних прикладах тощо); вибір учнями способів фіксації пояснення нового матеріалу; вибір учнями завдань, формуванні вмінь і вироблення навичок; варіативність домашніх завдань.

Диференційований підхід – основна складова особистісно орієнтованого навчання. Заохочення, створення яскравих наочно - образних уявлень, навчально – пізнавальна гра, створення ситуації, спонукання до пошуку альтернативних рішень, виконання творчих завдань, кооперація учнів, створення взаємодомоги – це прийоми психолого – педагогічної підтримки діяльності учнів на особистісно орієнтованому уроці.

Але результативність їх використання залежить передусім від завдання до заняття. Слід пам’ятати про те, що вони мають бути цікавими, різноманітними, посильними, а головне – у дитини завжди має бути вибір, кому вчитель не „дає” завдання, а „пропонує”. Кожен учень є рівним партнером спілкування на уроці та заслуговує на те, що його думку і бажання враховували.

Цікавою формою стимулювання здібних учнів до співробітництва можуть бути доручення самостійно дібрати завдання до наступного уроку, скласти перевірочну роботу, ребус, творче завдання.

Нарешті, як партнери співавтори уроку разом з учителем беруть участь в оцінюванні й оцінні заняття.

Не менш важливим є механізм „цінування” – вираження педагогом свого позитивного ставлення, задоволення з приводу діяльності учнів та її результатів.

Вимоги до особистісно орієнтованого уроку


  1. продуманий, цікавий, змістовний.

  2. Пов’язаний з раніше вивченим матеріалом, суб’єктним досвідом учнів.

  3. Використовуються активні методи навчання.

  4. Формуються вміння учнів самостійно здобувати знання і застосовувати їх на практиці.

  5. Здійснюється індивідуальний підхід та орієнтація на особистісні досягнення учнів.

  6. заохочуються прагнення учнів знаходити свій спосіб роботи з навчальним матеріалом.

  7. Оцінюються та створюються ситуації успіху.

Головне завдання вчителя під час особистісно орієнтованого навчання – навчаючи всіх, навчати кожного. При цьому кожен учасник навчально – виховного процесу має право бути самим собою й отримувати задоволення від процесу діяльності. Водночас завдання вчителя – зберегти як фізичне та психічне здоров’я дітей, так і своє власне; досягти психологічного комфорту; забезпечити задоволення професійних і життєво важливих потреб.








База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка