Урок виставка з презентацією



Скачати 123.13 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір123.13 Kb.
Український вишитий рушник.

Урок виставка з презентацією.

Мета: Узагальнити вивчений матеріал. Ознайомити учнів із зразками вишитих рушників. Згадати історію вишивки, дослідити регіональні особливості вишитих виробів, використання рушників у звичаях і обрядах. Провести презентацію учнівських робіт. Виховувати національну свідомість, патріотизм, глибоку повагу до ментальності свого народу.

Зміст роботи: Організувати експозицію вишитих рушників від давнини до сучасності. Підготувати учнівські мультимедійні презентації в програмі Power Point про особливості вишитих рушників. Провести пошукову роботу: „З бабусиної скрині” зробити опис старих вишитих рушників і організувати виставку. Підготувати презентації учнівських робіт. Підібрати і вивчити літературні твори в яких оспівується вишитий рушник. Запросити на урок майстра вишивки.

Обладнання:
Проектор, екран, ноутбук.

Підготовка класу: Урок проводити у „світлиці” прибраній рушниками. Розмістити на окремих столах виставку вишитих рушників. Присутні на уроці одягнуті у вишиванки.

.Методичні рекомендації до захисту проекту. На захист кожний учень, чи група учнів готує пояснювальну записку (портфоліо.) Пояснювальна записка повинна бути написана гарним почерком або надрукована з допомогою ПК на одній стороні аркуша паперу форматом А4. На титульному листі пояснювальної записки слід написати назву проекту, прізвище та ім'я учня й учителя, школа, клас, рік виконання роботи. У випадку виконання проекту групою вказуються прізвища кожного учня групи. На першому аркуші записуються назви розділів з указаними номерами сторінок. Сторінки повинні бути пронумеровані та скріплені. Для виступу кожному учневі дається 5хвилин. Після виступу присутні можуть ставити йому запитання, висловлювати свою думку. Запитання й пояснення повинні бути по суті проектної роботи. Учень, який захищає свою роботу, повинен пояснити зміст, оформлення та виконання роботи. Оцінює твочу роботу вчительське журі.

План пояснювальної записки.

Титульний лист.

Зміст.

Обґрунтування вибору теми проекту.

Фотографія виготовленого виробу.

Банк ідей і пропозицій. Ескізи альтернативних виробів.

Дизайн-аналіз.

Обґрунтування вибору та характеристика використаних матеріалів та обладнання.

Технологічна частина.

Екологічне та економічне обґрунтування проекту..

Джерела інформації
Хід уроку

Повідомлення теми, мети й завдань уроку.

(Почати урок з прослуховування куплету пісні , потім звук зробити тихіше)



Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

  В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

  І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

  І дитинство, й розлука, і вірна любов.

                                     Андрій Малишко.

Вчителька:     Ще з дитинства вам знайома ця мелодія, однак не завжди ви розуміли повністю значення слів пісні . Проте сьогодні ви, подорослішавши, відчуваєте значимість її змісту, який до глибини душі проймає духом традицій нашої землі рідної мови та української вишивки.

Вишитий рушник – це символ нашої неньки – України. Бо не було жодної оселі в Україні, де б на стіні не красувалися вишиті рушники. Люди вірили, що рушники служать оберегом домівки, тому їх розміщували над вікнами і дверима, прикрашали ним образи, клали на нього хліб і ним хліб накривали. Рушник найшановніший атрибут українського побуту і невід'ємний елемент традиційних народних свят. Хата без рушників, що родина без дітей, казали в народі. Рушники завжди висіли на покуті, святому місці, де збирається вся родина на трапезу, освячуючи її молитвою. По суті рушники виконували роль тих же святих образів. Із запровадженням християнства рушники не зникли, а разом почали співіснувати з іконами, слугуючи для них прикрасою.

Глибокий зміст світосприйняття людиною Всесвіту, Життя, Бога втілювався в хрестики, доріжки, візерунки, магічні узори. Через просту і геніальну систему знаків вишитих на полотні людина осмислювала своє місце на Землі.

Про це пише у своєму вірші Ірина Сеник, наша сучасниця. Послухаємо.



Учениця. Розгортаю життя,

як сувій полотна

ось мережка гріхів

і низинка падінь.

Верховинка жадань,

Яворівка притаєних прагнень.

Далі – хрестики чорні

страждань і терпінь

та червона стебнівка

палкого кохання.

Ось гладинка жіночої ласки,

перетикана пестощів з ніжністю...

Ці нитки, ці голки,

не заручені пальці в наперстках.

Все життя у шиті

і шиття, як життя.

Не обвінчане моє життя,

мов сувій полотна.



Вчителька: Оскільки рушники розрізнялися за функціональним призначенням, поговоримо про те де і коли використовувались вишиті рушники.

Учнівська презентація1. Призначення вишитих рушників.( слайди)

1учениця. Рушники були різні, залежно від їх призначення.
Утирачі (утиральники) – не вишиті, з цупкої тканини, рушники для рук , обличчя , тіла. Гостеві давали чистий рушник і воду на руки зливали, показуючи свою повагу до нього.
Стирачі – невідбілені рушники для витирання столу, посуду. Зі стирачем ходили корову доїти.
Божники , або покутники – були гордістю для родини. Це рушники для образів. Для них брали найтонше відбілене полотно, гарно вишиті. Кілкові – для прикрашання дзеркала, портретів, картин, вишиті. Рушники біля вікон і дверей були оберегами від злих сил, узори на них повинні бути безперервними. Часто це були чоловічки , що немовби тримаються за руки.

2учениця. Рушники відігравали важливу роль у сімейному та громадському житті. Вони були необхідним атрибутом під час урочистих подій, зустрічі гостей, закладання нових житлових та громадських будівель, відзначення народження дитини, сватання, весілля, похоронних обрядів. У народі збереглася споконвічна віра у життєдайну силу рушників, їх символічне значення у людському житті. Зображувані на рушниках ромби, розетки, квадрати символізували сонце, землю, рослини, їм вклонялись як явищам, котрі дають життя, оберігають від різних бід, страждань, злих сил. Хліб підносимо Вам і сіль
На біленькому рушничкові,
І вклоняємось аж до землі,
Щоб завжди були ви здорові.

3учениця Хліб і рушник – одвічні людські символи. Хліб – сіль на вишитому рушнику – це висока ознака гостинності українського народу. Кожному хто приходить з чистими помислами підносять цю християнську святиню. Прийняти рушник, поцілувати хліб, символізує духовну єдність, злагоду і глибоку пошану. Цей звичай пройшов через віки і став доброю традицією і в наш час.

На рушник розшитий

Хліб кладемо з сіллю,

Щоб легкі дороги

Славили країну,

Щоб у нашій праці

І в гучнім весіллі

Шанували в світі

Над усе людину.

3 учениця. „ Рушник на кілочку – хата у віночку”(прислів’я)

Ознакою охайності працьовитості кожної українки є прибрана хата, а в ній чисті рушники напохваті . Розрізнялись рушники: побутові (утиральними), для прикрашання (кілкові), які розвішувались над віконними і дверними отворами, і рушники обрядові, що обрамляли образи у червоному кутку хати. Розміщення рушників було постійним і не змінювалось. Про рушник - витирач співається у народній пісні:

Вода у відеречку, братику, вмивайся,
  Рушник на кілочку, братику, втирайся.

Особливо ретельно вбиралася оселя в свята. Про вишивання святкового рушника цей вірш.

Задрімали на калині

Золоті жар-птиці

Заглядали зорі сині

У вікно світлиці.

Тільки ти не помічала

Як горіли зорі.

Вишивала, вишивала

Золоті узори.



5 учениця „Не лінуйся, дівонько, рушники вишивати – буде чим гостей шанувати”( прислів’я) Найбільше обрядових сюжетів, пов'язаних з рушником збереглося у весільному обряді. Весільних рушникiв, бувало, готували не один десяток. Ще до весiлля старостам при сватаннi треба подавати хлiб на рушниковi. На весiллi треба перев’язувати рушниками через плече сватiв, дружкiв, боярiв. Молода на весiллi пiдперiзувалась спецiальним вузьким рушником – бiлим, перетканим червоними смугами. Рушником молодим зв’язують руки на весiллi й так молодий веде свою молоду в свiй дiм, на рушник вони стають при вiнчаннi в церквi, весiльним караваєм на рушнику мати стрiчає невiстку на порозi її нового дому. Дочекавшись сватів дівчина дякувала матері обрядовою піснею:

Та спасибі тобі, моя ненько,

Що будила мене раненько.

А я слухала, вставала

Та рушники пряла.

По тихому Дунаю білила,

На сухому бережку сушила...

Рушник, на якому благословляють молодих, є основним. Цей рушник є найдовшим і найбагатшим від інших. Його вишиванню приділяли особливу увагу, адже він ставав оберегом майбутньої родини.

6 учениця При зведенні житла рушниками застеляли підвалини і піднімали сволоки, а потім їх дарували майстрам. Зберігся також звичай, будуючи хату, останню крокву на завершення даху заносити на рушниках, потім наймолодший з майстрів має поставити на вершину даху вінок — букет з гілок берези або дуба (не сухі гілки, а свіжі, бо може загинути рід), разом з квітами, пов'язані рушничком, якого для цієї мети вишивала майбутня господиня дому. У наш час у деяких районах Галичини його замінюють кольоровою стрічкою, якою пов'язують віху

7 учениця З рушниками йшли на хрестини. На рушнику, вишитому світлими, веселими кольорами, без жодного чорного стібка, несли дитину до хрещення. Хресна мати готувала його заздалегідь, а загортаючи в нього немовля, примовляла «красної дороги новонародженому, щоби життєвий шлях був такий же світлий і добрий, як той рушник». Після хресної купелі дитину знову загортали в рушник, а поверх нього кожен з хресних батьків неодмінно клав крижмо — золоту або срібну монету з побажанням добробуту. Цього рушника та крижма не можна було нікому пере даровувати. Вважали, щочерез те зломиться дорога життя. В першій половині XX століття рушник- крижмо замінено на чисте біле полотно, якого має бути непарна кількість метрів. З того полотна дитині потім шили сорочечки чи платтячка . Мати співала колискову:

Вповиваю тебе сину


В рушничок біленький,
Щоб виростав ти великий
Був все здоровенький.

Вчителька: Мистецтво вишивки виникло з любові до навколишнього світу і з потреби не тільки бачити, а й творити його надзвичайну красу. В орнаментах вишивки, в гармонії кольорових поєднань, у ритмі ліній узору людина розповідала про свої почуття і думки.

В Україні вишивати вміли скрізь, але кожен район, навіть кожне село, мало свої улюблені кольори, а майстрині використовували свої узори і техніки виконання.



На Тернопіллі вишивка є масовим видом народної творчості. На нашій виставці вишитих рушників експонуються вироби з різних регіонів України . Дівчата презентують експонати нашої виставки і розкажуть про особливості цих рушників, про орнаментальні мотиви і композиції.

Учнівська презентація 2 .Регіональні особливості вишитих рушників( слайди, натуральні зразки)

8 учениця Рушники, вишиті різними нитками (шовк, білі, муліне, золоті, сріблі, бісер тощо), мають певні типи композицій, різняться технічним виконанням, кольоровим вирішенням. На Полтавщині, Київщині, Чернігівщині рушники вишивали переважно так званими рушниковими швами, де поєднані такі техніки, як стебнівка -- просо, полтавська гладь, шахматка, стебелевий шов і т. ін. З середини XIX ст. почали використовувати настил, гладь, вирізування, «через чисницю»; на Поділлі -- пряму гладь, «качалочку», низь; на Волині -- занизування; на Харківщині, Сумщині -- двосторонню гладь, настилування; на півдні України -- хрестик, гладь і под. Переважають доцентричне розташування дерев життя, квіткових вазонів та стрічковий уклад мотивів в поперечні смуги. Рідше зустрічаються рушники з орнаментальною смугою при одній широкій стороні.( учениця демонструє рушники які є на виставці і на слайдах)

9 учениця На півдні нашої Тернопільської області у селах Борщівського, Заліщицького, Чортківського районів рушники вишивали вовняними нитками домашньої роботи здебільшого чорного кольору з невеликою кількістю елементів зашитих червоним, помаранчевим, жовто – золотим, зеленим. Рушники вишивають геометричним орнаментом по обидва боки від кінців широкими смугами. Кінці рушника мережать і пров'язують торочками з основи полотна на якому вишивають. Зустрічаються техніки рельєфної вишивки: настилання, пів хрестик кучері. Сучасні рушники вишивають хрестиком, низинкою (під час розповіді учениця показує рушники).

10 учениця У Кременецькому, Шумському, Лановецькому районах, що на півночі нашої Тернопільської області рушники відмінні від рушників інших районів. Вишивають їх стилізованими рослинами мотивами, близькими до декоративного розпису. Тут розповсюджені техніки гаптування та хрестик, різні мережки. Декорування рушників закінчується мережкою з китицями або торочками, або мереживом, зв'язаним гачком (учениця демонструє рушники).

Вчителька: А зараз надамо слово дівчатам, що проводили пошукову роботу „З бабусиної скрині”. Вони покажуть віднайдені старі рушники і розказують про ці речі.

Учнівська презентація3. „З бабусиної скрині”( натуральні зразки). (учениниці демонструють знайдені давні вишиванки, розповідають про техніки вишивання, називають автора і місцевість, може бути фото або відео вишивальниці з її роботами показане на екрані.)

Вчителька: З нетерпінням ми всі чекаємо презентації виготовлених нашими дівчатами виробів.

Учнівська презентація4. Захист проектів. На захист проекту кожна учениця виготовила вишитий рушничок і оформила портфоліо (пояснювальну записку). Для виступу кожній учениці дається 5 хвилин.Оцінка робіт.

Вчителька: Сьогодні ми маємо можливість помилуватись вишивками нашої сучасниці майстра художньої вишивки. Турбота про збереження народних традицій лежить в основі творчості народних майстрів і художників професіоналів. Вони зберігають технічне, колоритно – орнаментальне рішення узорів, які притаманні українській народній вишивці і разом з тим сміливо використовують нові ідеї.

Розповідь майстрині художньої вишивки.

Я хочу поділитися з вами секретами вишиття рушника за давніми звичаями.



Для рушника слід брати шмат цілого полотна, ні в якому разі не зшитого (що означає перерубану дорогу. Полотна на рушники по довжині брали стільки, щоб було кратне людському зростові. Тепер, коли у нас є готовими полотно, голки, нитки, настає час підготуватися самим до вишивання. З описів старших людей, які займалися цим, це виглядало так.
Ніколи не приступали до вишивання зопалу. Спочатку про це роздумували, заспокоювались, молились. Рушники весільні, та напевно і багато інших, починали вишивати в четвер - Перунів день, щоб мати найвище покровительство. Починали вишивати вранці, коли Сонце підходило вгору до зеніту, ніяк не увечері. Коли сідали вишивати коло вікна, то так, щоб сісти до світла передом, або боком, але не задом. Далі, взявши голку з засиленою вишивальною ниткою, читали молитву та побажання, залежно від того, який рушник вишивали. Ці молитви, побажання спрацьовували, як програма, що накладалась, та вшивалась у рушник. Завжди, після перерви, перед продовженням роботи їх повторювали. Коли відкладали роботу до наступного продовження, то не залишали як-небудь полотно, а акуратно його складали. Якщо залишати зім'ятим, то і доля так поведеться, що не буде порядку. Коли закінчувалась нитка у голці, то ніколи не втикали голку саму у полотно. Треба було засилити нову нитку, і лише тоді вколоти її у полотно. Роботу ніколи не клали на ті місця, де сплять і сидять. Навіть краще було покласти на землю, якщо не було в той момент куди. Складену акуратно роботу загортали у тканину, не залишали відкритою.
У багатьох місцевостях жінки вишивали у цілковитій тиші, спокої, таємно, щоб ніхто не бачив їхньої роботи. Рушник - річ глибоко сакральна і через те інтимна.
Кожен кінець рушника починав вишиватись знизу угору, за таким же принципом, як виготовлялись ткані рушники. Ніколи не перестрибували з одного кінця до іншого, щоб вишивати окремі елементи.Ппрацюючи, ніколи не випорювали помилки. Ті помилки, що ставалися на полотні при їх виправлянні змінювали енергетику рушника. Як не можна наново пережити вчорашній день, так і не варто переробляти роботу, а треба йти далі. Рушники, котрі вишивались з піснею і молитвою, з асиметрією і різними мітками, вражають нас своєю живістю, а ті, які технічно бездоганно виконані - нецікаві, холодні, безсердечні (вишиті тільки розумом).
Чим старіші рушники ми бачимо по музейних збірках, тим більше переконуємось, що в першу чергу вишиття наносилось не заради краси, а завдяки сакральному наповненню, ритуальному призначенню. Такі старі рушники часто мають асиметрію у виконанні кінців. Вона не кидається у вічі на перший погляд, але при детальнішому розгляді розбіжності часом просто вражають. Це говорить про те, що кінці рушника люди свідомо позначали.
Рушники повинні виготовлялись так, що обидва боки були вишиті однаково і чисто. Видимий для нашого ока бік символізує наші діяння, котрі відомі для людей, а невидимий - думки та бажання. Останні для людей невидимі, і часто йдуть всупереч нашим вчинкам, у яких ми хочемо здаватися людям гарними. Проте перед Господом сховати нічого не вдасться. Невидима наша сторона повинна бути у цілковитій гармонії з видимою, в цьому полягає сенс Буття.

Вчителька: Рушник. Він пройшов крізь віки він і нині щедро розстелений для всіх, хто не черствіє душею, близьким і далеким друзям і гостям. То ж нехай цей символ завжди буде в нашій оселі, як ознака великої любові і незрадливості.

11 учениця „Балада про вишитий рушник”

Дивлюся мовчки на рушник,

Що мати вишивала,

І чую: гуси зняли крик,

Зозуля закувала.

Знов чорнобривці зацвіли,

Запахла рута - м'ята

Десь тихо бджоли загули,

Всміхнулась люба мати.

І біль від серця раптом зник,

Так тепло – тепло стало,

Цілую мовчки той рушник,

Що мати вишивала...

(Степан Пушик)



Вчителька: І на закінчення нашого уроку пропоную всім заспівати чудову „Пісню про рушник” на слова А.Малишка.

Фото з уроку.


Література.

  1. Островерхова Н. Нестандартні форми навчання// Директор школи - №40, 2001

  2. Сисоєва С. Особистісно зорієнтовані технології: метод проектів / С. Сисоєва // Підручник для директора. 2005.

  3. Кара Васильєва Т.В., Заволокіна А.О. Українська народна вишиванка.- Київ: Лебідь,1996р.

  4. Культура і побут населення України: Навчальний посібник. Київ, Лебідь, 1993р., ст.228.

  5. Островська Т.О. Знаки (155 стародавніх народних вишивок) Київ. Соняшник, 1992р.

  6. Українське народознавство: навч. посібник – Львів: Фенікс,1994р, ст.489.

  7. Трудове навчання. 5-9 класи. Варіативний модуль «Технологія української народної вишивки» (7-9 класи). Рекомендовано Міністерством освіти і науки України (лист від 27.08.10 № 1/11-8205


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка