Урок за тематикою та методикою написання, оформлення та захисту, що додаються



Скачати 384.49 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації11.03.2016
Розмір384.49 Kb.
  1   2

КІЦМАНСЬКА РАЙОННА ДЕРЖАВНА АДМІНІСТРАЦІЯ

ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВІДДІЛ ОСВІТИ



59300 м. Кіцмань, вул. Шевченка, 7 тел. (03736) 2-13-54, факс 2-23-92

E-mail:ktsvo@ukr.net




16.02.2012 № 118 Директорам ЗНЗ


Відповідно до навчального плану, затвердженого начальником Головного управління освіти і науки облдержадміністрації та розкладу занять курсів підвищення кваліфікації викладачів з 26.03.2012 по 13.04.2012 проводяться трьохтижневі курси підвищення кваліфікації викладачів предмета «Захист Вітчизни», в яких будуть брати участь вчителі: Шкраба М.П. – Неполоковецький ЗНЗ І-ІІІ ст.,Косован М.В. – Стрілецькокутський ЗНЗ І-ІІІ ст.,Купіна О.М. – Боровецький ЗНЗ І-ІІІ ст.

З метою якісної підготовки педагогів до захисту індивідуальних творчих проектів та проведення занять з аудиторної практики, кожному учаснику курсів підготувати індивідуальний творчий проект, пристендовий урок за тематикою та методикою написання, оформлення та захисту, що додаються.

Начальник відділу освіти В.Ф.Колісник

Індивідуальні творчі проекти

слухачів курсів предмета «Захист Вітчизни» 2012 року

1. Розробка тестів для проведення занять: з вогневої підготовки;

з тактичної підготовки.

2. Розробка нестандартного уроку з використанням інтерактивних технологій.

3. Розробка інструкторсько-методичного заняття з вчителями методичного об’єднання з прикладної фізичної підготовки:

3.1. Прийоми та правила рукопашного бою.

3.2. Подолання смуги перешкод.

3.3. Аналіз уроку з предмета «Захист Вітчизни» (критерії).

4. Методична розробка для проведення занять з тактичної підготовки: Основи загальновійськового бою (з використанням інтерактивних методів навчання).

5. Методична розробка: Підготовка та проведення військово-патріотичної ігри «Зірниця» (презентація).

6. Методична розробка: Підготовка та проведення військово-патріотичної ігри «Сокіл-Джура» (презентація).

7. З досвіду роботи вчителя: впровадження на заняттях з вогневої підготовки комп’ютерних технологій.

8. З досвіду роботи: військово-патріотичне виховання у Вашому навчальному закладі (презентація).

9. З досвіду роботи: методичні рекомендації щодо «Виховання патріотизму серед учнівської молоді» Вашого навчального закладу.

10. Методичні рекомендації : «Психологічні основи підготовки учнівської молоді (Вашого навчального закладу) до військової служби».

11.З досвіду роботи: проведення Дня Цивільної оборони у навчальному закладі(фото, сценарій у вигляді презентації).

12. Кабінет предмета «Захист Вітчизни» (у вигляді презентації).

13.Передовий досвід вчителя захисту Вітчизни з військово-патріотичного виховання у навчальному закладі.

14. Методична розробка виховного заходу(у вигляді презентації):

14.1.День вшанування учасників бойових дій на території інших держав - 15 лютого;

14.2. День захисника Батьківщини – 23 лютого;

14.3. День Чорнобильської трагедії – 26 квітня;

14.4. День Перемоги – 9 травня;

14.5. День партизанської слави – 22 вересня;

14.6. День ветерана – 1 жовтня;

14.7. День Українського козацтва – 14 жовтня;

14.8. День Збройних Сил України – 6 грудня;

14.9. Військово-спортивне свято з нагоди закінчення вивчення предмета «Захист Вітчизни»(сценарій у вигляді презентації).

14.10. З досвіду роботи: організація та проведення пошукової роботи у навчальному закладі.

15. З досвіду проведення: методична розробка виховного заходу щодо проведення військово-спортивного змагання (вказати, мету, завдання, сценарій у вигляді презентації).

16. З досвіду роботи: підготовка та проведення занять з предмета «Захист Вітчизни».

17. З досвіду роботи: організація та проведення навчально-польових зборів з юнаками 11-х класів (у вигляді презентації).

18. З досвіду роботи: підготовка плануючих документів з організації та проведення уроків предмета «Захист Вітчизни».

19. З досвіду роботи: підготовка плануючих документів з організації та проведення заходів військово-патріотичного спрямування у Вашому навчальному закладі.

20. ВЕБ – сторінка. Історико-краєзнавчий портрет Чернівецької області.

21. Розробка програми гуртка військово-патріотчного спрямування.

22. Розробка програми гуртка військово-спортивного спрямування.

23. Розробка програми гуртка військово-технічного спрямування.

24. Самоаналіз викладача предмета «Захист Вітчизни» щодо проведення уроків.

Аудиторна практика ( пристендовий урок)
Тема1. Аналіз уроку. Конспект уроку. Навчально-матеріальна база навчального закладу з предмету «Захист Вітчизни».

Тема 2. Обмін досвідом роботи викладачів захисту Вітчизни. Впровадження новітніх технологій на уроках захисту Вітчизни.

Тема 3. Методика перевірки стройової підготовки учнів на уроках «Захисту Вітчизни».

Тема4. Засоби індивідуального захисту органів дихання, їх призначення, будова, підбір та правила використання. Ізолюючі засоби індивідуального захисту шкіри, захисний комбінезон і костюм, легкий захисний костюм (Л-1), загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК).

Тема5. Призначення та загальна будова автомата. Послідовність неповного розбирання та складання автомата.

Тема 6. Тактична підготовка. Дії солдата в бою. Екіпірування солдата. Пересування на полі бою.

Тема 7. Основи цивільного захисту. Надзвичайні ситуації. Інтегрований урок.

Тема 8. Особливості навчання вправам з прикладної фізичної підготовки. Комплекси вільних вправ на 16-ть рахунків.

Тема 9. Розвиток самовиховання та саморегуляції учнів-юнаків в процесі підготовки до захисту Вітчизни.

Тема10.Стройове положення та повороти на місці. Рух та повороти під час руху.

Тема11. Виконання стройових прийомів і рух зі зброєю.

Тема12. Позакласний захід до Дня Перемоги.

Тема13.Особливості і ведення воєнних дій з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.

Тема14. Основи загальновійськового бою. Поняття про бій. Способи ведення бою. Тактичні знаки.

Тема15.Поняття про військові статути. Військові звання і знаки розрізнення. Начальники та підлеглі, старші та молодші, їх права та обов’язки.

Тема16. Стрілецька зброя, поводження з нею, догляд і зберігання. Призначення, будова частин і механізмів автомата.

Тема17. Строї та їх елементи. Обов’язки військовослужбовця перед шикуванням і в строю. Попередня та виконавча команди. Виконання команд "Ставай", "Рівняйсь", "Струнко", "Вільно".

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Головне управління освіти і науки Чернівецької обласної державної адміністрації Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ТВОРЧИЙ ПРОЕКТ СЛУХАЧА КУРСІВ

ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ: МЕТОДИКА НАПИСАННЯ,

ОФОРМЛЕННЯ ТА ЗАХИСТУ

Зміст:


Вступ................................................................................................................... .. 3

Розділ 1. Структура, зміст, правила оформлення, оцінки та захисту

індивідуального творчого проекту слухача курсів підвищення кваліфікації... 4

1.1. Структура та зміст індивідуального творчого проекту.......................... .. 4

1.2. Правила оформлення індивідуального творчого проекту...................... .. 5

1.3. Оцінка індивідуального творчого проекту ............................................ . 12

1.4. Захист індивідуального творчого проекту............................................. . 12

Розділ 2. Вимоги щодо оформлення презентацій........................................... .. 16

2.1. Класифікація презентацій ........................................................................ 16

2.2. Вимоги до структури та змісту навчального матеріалу при складанні

презентацій .................................................................................................... .. 18

2.3. Вимоги до врахування фізіологічних особливостей сприйняття

кольорів і форм.............................................................................................. .. 20

2.4. Загальні правила використання шрифтів............................................. ... 20

Розділ 3. Додатки ......................................................................................... ...... 22

3.1. Приклади оформлення бібліографічного опису літературних джерел,

використаної літератури ............................................................................. .... 22

3.2. Зразок оформлення титульної сторінки .............................................. .... 24

3.3. Технологія оцінювання якості індивідуальних творчих проектів

слухачів курсів підвищення кваліфікації.................................................... ... 24

3.4. Схема рецензії на індивідуальний творчий проект ............................. ... 26

Література:....................................................................................................... ... 27

Педагоги не можуть успішно когось учити,

якщо в цей же час ретельно

не вчаться самі.

Алі Апшероні

Аналіз загальносвітових тенденцій реформування національних систем освіти з метою надання їм характеристик відкритої системи показує, що одним з найефективніших способів вирішення цього завдання є впровадження в освітній процес взагалі та підвищення кваліфікації зокрема прогресивних педагогічних ідей, які базуються на сучасних досягненнях інформатики, комп’ютерних і телекомунікаційних технологій, що відрізняються від інших форм навчання високою інтерактивністю, формами та методами навчання, системою управління пізнавальною діяльністю навчаючих.

У післядипломній педагогічній освіті на зміну застарілій моделі приходить нова модель навчання, заснована на таких положеннях: у центрі технології – слухач; в основі навчальної діяльності – співробітництво;

слухачі відіграють активну роль у навчанні; суть технології – розвиток здатності слухачів до самонавчання.

Основним засобом засвоєння змісту програм підвищення кваліфікації є самостійна робота слухачів. Зміст самостійної роботи слухачів і її обсяг визначається програмою підвищення кваліфікації, навчальними, навчально-тематичними планами, методичними матеріалами та вказівками викладача.

Виконання індивідуального творчого проекту – головне в самостійній роботі слухачів. Його рівень і якість – основний показник успішності підвищення кваліфікації спеціаліста.

Індивідуальний творчий проект – це результат самостійної навчальної діяльності слухача курсів підвищення кваліфікації, у процесі якої він узагальнює, оновлює й розширює набуті теоретичні знання, удосконалює свої практичні вміння з вибраної теми, упроваджує інноваційні педагогічні та виробничі технології, набуває досвіду дослідницько-творчої роботи, обґрунтовує модель власної діяльності, її результативність тощо.

Методичні рекомендації складаються з трьох розділів, в яких поетапно висвітлюються етапи роботи слухачів над творчим проектом. Також надзвичайно корисною є інформація про створення презентацій, яку педагогічні працівники зможуть використовувати у подальшій практичній діяльності.

Методичні рекомендації розроблені на допомогу слухачам курсів підвищення кваліфікації ІППОЧО та педагогічним працівникам закладів освіти.

Розділ 1. Структура, зміст, правила оформлення, оцінки та захисту індивідуального творчого проекту слухача курсів підвищення кваліфікації

1.1. Структура та зміст індивідуального творчого проекту.

Творча робота складається зі змісту роботи, вступу, огляду літератури, опису методів і методик, представлення педагогічного досвіду або результатів дослідження та їх обговорення, висновків, списку використаної літератури і додатків (при необхідності).

Зміст розміщується на початку тексту одразу за титульним листком. У ньому вказуються номери сторінок розділів, пунктів і підпунктів, якщо останні пронумеровані, а також номери сторінок на яких розташовані список використаної літератури, додатки.

Текст вступу починається з нової сторінки і має назву Вступ. У вступі необхідно коротко охарактеризувати сучасний стан проблемного поля за темою роботи, а також сформулювати мету й завдання, виконання яких приведе до досягнення поставленої мети. У вступі треба показати, у чому полягає актуальність запропонованої теми, і обґрунтувати за суттю необхідність вирішення поставленої проблеми. Доцільно подати практичне значення роботи, вказавши можливі варіанти застосування запропонованих автором шляхів вирішення проблеми, розробленої методики та педагогічних знахідок тощо. Вступ має містити короткий опис використаних у роботі методів та методик. Науково-практична проблема, актуальність, мета, завдання, практичне значення, методи роботи (дослідження) у тексті вступу мають починатись з нового рядка та виділятись жирним шрифтом. Обсяг вступу не повинен перевищувати 2 сторінки.

Розділ І – огляд літератури – починається з нової сторінки з назви першого структурного елемента основної частини. Пункти і підпункти розділу нумеруються так: 1.; 1.1.; 1.1.1. Текст розділу може бути розбитий не більше ніж на три структурні рівні.

Огляд літератури повинен повно й систематизовано показати стан питання, якому присвячена дана робота. Предметом аналізу в огляді повинні бути нові ідеї й проблеми, можливі підходи до вирішення цих проблем, результати висвітлених у педагогічній літературі досліджень з питання,

якому присвячена дана робота, та із суміжних галузей (при необхідності), можливі шляхи вирішення задачі. Завершити аналітичний огляд бажано обґрунтуванням обраного напрямку творчої роботи. Огляд літератури має становити не більше 1/3 загального об’єму праці.

Стиль викладу матеріалу – науковий.

Фрагменти тексту творчої роботи, що є цитатами або ґрунтуються на даних інших авторів, які викладені в науковій літературі й були запозичені автором творчої роботи для обґрунтування своєї думки, обов’язково мають наприкінці містити посилання на літературне першоджерело. Посилання у тексті оформлюється як номер (арабськими символами) твору в списку літератури, взятий у квадратні дужки.



Розділ ІІ – опис методів і методик – починається з нової сторінки із зазначення номера й назви розділу. У цій частині роботи повинні бути такі відомості.

1. Опис та обґрунтування педагогічних методик. Якщо в роботі використовувались відомі (розповсюджені) педагогічні підходи та методики, їх докладно описувати не потрібно.

2. Учнівська категорія, можливості, матеріально-технічне забезпечення, кваліфікація користувача тощо.

Розділ ІІІ – результати та їх обговорення – починається з нової сторінки із зазначення номера й назви розділу. У частині, присвяченій опису педагогічного досвіду, повинна вказуватись мета розробки і опанування обраних методів і методик, способи їх використання, особливості застосування, можливі наслідки та результати. Описаний досвід обов'язково повинен зіставлятись з даними літератури, відсутність такого зіставлення повинна бути пояснена.

Цей розділ завершується інтерпретацією (поясненням зі своєї точки зору) отриманих результатів і описом їхнього можливого застосування.

У цьому розділі роботи повинний бути докладно й послідовно викладений зміст виконаного дослідження, описані всі проміжні й остаточні результати, у тому числі результати негативні.

Загальні висновки (по всій роботі) подаються в тексті як самостійний розділ, що починається з нової сторінки і має назву Висновки. Кількість висновків може становити 3-5. Висновки повинні містити оцінку відповідності результатів висунутим завданням, оцінку просування у вирішенні проблеми. Рішення кожного з перелічених на початку письмового викладу завдань повинно бути відбито у висновках.

Висновки повинні бути конкретними. Вони пишуться у формі тверджень, що виражають у скороченій формі змістовні результати педагогічного досвіду (дослідження).

Список літератури починається з нової сторінки назвою Список літератури. У списку вказуються бібліографічні відомості джерел літератури, на які здійснюється посилання в тексті роботи. Список джерел формується у порядку згадувань у тексті (див. дод. 3.1.).

1.2. Правила оформлення індивідуального творчого проекту.

Індивідуальний творчий проект (далі – ІТП) виконують за допомогою комп’ютера і друкують на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм).

Для виконання роботи найкраще застосовувати текстовий редактор Microsoft Word. Вимоги до параметрів сторінок: розмір лівого береги – 35 мм, правого – 15 мм; розмір верхнього і нижнього полів – 20 мм.

Вимоги до оформлення тексту: шрифт – Times New Roman, розмір 14 пт, інтервал між рядками – 1,5, вирівнювання за шириною, відступ абзацу – 6 1,25 мм. Вимоги до назв розділів: жирним шрифтом, великими літерами, вирівнювання по центру.

Обсяг основного тексту ІТП повинен становити 12-30 сторінок – для суспільних і гуманітарних наук, 12-18 сторінок – для природничих і математичних наук. Додатки не входять до вказаного обсягу. Текст роботи необхідно викладати державною мовою. Титульний аркуш роботи складається слухачем курсів за формою, наведеною в додатку.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися в процесі написання роботи можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) машинописним способом. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

Нумерація. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають за допомогою команди «Вставка», «Номера страниц…» у правому верхньому куті сторінки. Номер сторінки не ставлять на титульному аркуші, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На наступних сторінках номер проставляють.

Номер розділу ставлять таким чином – «Розділ 2», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу, наприклад:

«2.3. Переклади Святого Письма в дослідженнях українських мовознавців». Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад:

«1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту, наприклад: «1.3.2. Морфологічні ознаки дієслів-церковнослов’янізмів». Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти. Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках. Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер Ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в7 роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). Якщо в роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл.1.2». Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1. ...

2. ...


Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

Ілюстрації. Ілюструють ІТП, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, який допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов’язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем.

Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації. Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. В разі необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Вимоги до тексту в ілюстраціях: шрифт Times New Roman або Arial, розмір не більше 14 пт.

Підпис під ілюстрацією звичайно має чотири основних елементи:

ÿ найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом «Рис.»;

ÿ порядковий номер ілюстрації, який вказується без знаку номера арабськими цифрами; ÿ тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного.

Основними видами ілюстративного матеріалу у випускових роботах є креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік.

Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де8 викладається тема, пов’язана із ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу у круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу: «...як це видно з рис. 3.1» або «... як це показано на рис. 3.1».

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення.

Таблиці. Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

Вимоги до тексту в таблицях: шрифт Times New Roman, розмір 12 пт, інтервал між рядками 1,0, відступи не допускаються.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її шапку, в другому випадку – бокових.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те ж», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не варто. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Формули. При використанні формул необхідно дотримуватися певних техніко-орфографічних правил. Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул.

Формули в ІТП повинні бути виконані у редакторі формул Microsoft Equation 3.0 або вище, графіки та діаграми – за допомогою редакторів Microsoft Excel або Microsoft Graph.

Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують усередині рядків тексту. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій9 послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки. Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка.

Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його необхідно перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:). Нумерувати потрібно лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого берега сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули, переносячи її, вміщують на рівні останнього рядка. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули.

Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і звернене в сторону номера. Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: а) у тексті перед формулою є узагальнююче слово; б) цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера. Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.

Загальні правила цитування та посилання на використані джерела. Під час написання індивідуального творчого проекту слухач курсів підвищення кваліфікації повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в ІТП, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена робота. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту,

обсяг.


Посилатися необхідно на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати10 номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання в роботі. Посилання в тексті ІТП на джерела необхідно зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «Результати досліджень із цієї проблематики представлено в наукових публікаціях В. Горяного, О. Золотаренко, О. Кульбабської, П. Литвина [див. 2, 6, 7, 9]».

Якщо в тексті роботи необхідно зробити посилання на складову частину або на конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у виносках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань.

Наприклад: Традиційним об’єктом мовознавчих зацікавлень залишається біблійна фразеологія, адже відомо, що фразеологічні звороти є невід’ємною складовою текстів, спрямованих до масового слухача, оскільки вони безпосередньо співвідносяться з емоційною сферою людини. З огляду на таку їх властивість, фразеологізми здавна активно використовувалися у промовах, церковних проповідях та інших різновидах публічного мовлення.

Вони, на думку митрофорного протоієрея В. Політила, є „найбільш вдячною ділянкою, де пускаються в обіг фразеологічні одиниці...” [8, с. 32].

Відповідний опис у переліку посилань:

8. Протоієрей Віталій Політило. Роль лексики і фразеології біблійного походження в ораторському мовленні // Християнство й українська мова:

Матеріали наукової конференції. – Київ, 5-6 жовтня 2000 року. – Львів: Вид-во Львівської Богословської Академії, 2000. – С. 27-35.

Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2».

Посилання на формули роботи вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад «...у формулі (2.1)»

На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «...в табл. 1.2».

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору варто наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором.

Загальні вимоги до цитування такі:

а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання, наприклад: М. Рильський писав:

«Шевченківський Палій стоїть на порозі того прозріння, до якого доходить Іван Вишенський у поемі Франка, – на порозі усвідомлення, що тільки в діяльнім служінні своєму народові може бути остаточне виправдання людини, що тільки в ньому вища рація людського існування». Наукові 11 терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців під час цитування допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками, наприклад: «У храмі його творчості стоятимуть, напевне, й наші правнуки, здивовані й освітлені золотою сльотою його краєвидів… будуть вони з поетом співати хвалу сонцеві, життю, людині», – писав Д. Павличко на завершення своєї статті про Б.- І. Антонича. Три крапки ставляться у будь-якому місці цитати (на початку,

всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

в) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело, наприклад: «За Великим тлумачним словником української мови компетентність – «властивість за знач. компетентний (1. «який має достатні знання в якій-небудь галузі; який з чим-не будь добре обізнаний;

тямущий // який ґрунтується на знанні, кваліфікований»; 2. «який має певні повноваження; повноправний, повновладний») // поінформованість, обізнаність, авторитетність»; компетенція – 1. «добра обізнаність із чим-небудь»; 2. «коло повноважень якої-небудь організації, установи або особи» [3, с. 560]»;

г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, необхідно бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело, наприклад: «На думку Н. М. Бібік, поняття «компетенція» є похідним та дещо вужчим порівняно

з поняттям «компетентність». Проводячи аналіз сфери вживання поняття «компетенція», дослідниця робить висновок, що це є соціально закріплений освітній результат, а «компетентність» розглядає як оціночну категорію, що характеризує людину як суб’єкта професійної діяльності, її здатність успішно виконувати свої повноваження [1]»;

д) якщо необхідно виявити ставлення автора випускової роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання, наприклад: «Свого часу Д. Павличко про Лесю Українку сказав: «Для більшості її сучасників той дух нагадував «хмару, що сунулась так тяжко по долині» (?), а для нас, «на високості» ХХ століття (!), він «одмінився, просвічений нагірним, чистим світлом»;

е) якщо автор ІТП, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив наш – Т.М.), (підкреслено мною. – Т.М.), (розрядка моя. – Т.М.), наприклад: «Далі в цьому ж листі письменниця вказує на одну із12 причин такого підвищеного інтересу до Книги книг: „В Біблії, окрім всього іншого маса дикої (тобто предвічної – Т. М.) грандіозної поезії, і мені скучно, коли я довго її не читаю” [цит. за 4]».

  1   2


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка