Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи»



Сторінка31/59
Дата конвертації20.02.2016
Розмір15.5 Mb.
1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   59
УРОК № 105

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОЕЗІЇ I. КАЛИНЦЯ ТА В. ГОЛОБОРОДЬКА. ОСОБЛИВОСТІ ЇХНЬОГО ОРИГІНАЛЬНОГО СТИЛЮ (ОГЛЯД)



Мета: дати поняття про творчість поетів І. Калинця та В. Голобородька, вказати на особливості їхнього оригінального стилю, визначити провідні мотиви та теми творчості; поглибити знання учнів про верлібр як жанр поезії; продовжувати роботу над розвитком вміння аналізувати поезії; виховувати естетичні смаки.

Обладнання: збірки творів поетів, фото І. Калинця та В. Голобородька. Теорія літератури: верлібр.

Тип уроку: комбінований.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

  2. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ.

МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слово вчителя

Творчість В. Голобородька та І. Калинця — унікальне явище української поезії другої половини XX століття. Поетична манера цих митців самобутня і високомистецька, неповторна і вишукана, позначена новаторством та оригінальністю стилю. В. Голобородька називають «найсхіднішим поетом України». І. Калинець — один із кращих українських поетів-ліриків XX ст., зачинатель українського необароко. Вони такі різні, але об’єднує їх любов до поезії, до України та її історії. Незважаючи на перешкоди, які траплялися на їхньому життєвому шляху, вони зберегли свою свободу, свою поетичну неповторність і щедро діляться ними зі своїми читачами й шанувальниками. Можливо, після цього уроку їх стане більше.

  1. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

  1. Перевірка домашнього завдання

  2. Бліцопитування

  • Коли зародилася «Київська школа поетів»?

  • Назвіть прізвища письменників, що входили до «Київської школи поетів».

  • Звідки з’явилася назва «Київська школа»?

  • Чим відрізнялися постшістдесятники від шістдесятників?

  • Як і чому тоталітарна система розправилася з «киянами»?

  • Назвіть улюблений поетичний жанр поетів «Київської школи».

!V. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ 1. Слово вчителя

Напередодні уроку дві творчі групи учнів отримали завдання підготувати матеріал про творчий шлях В. Голобородька та І. Калинця, представити його однокласникам та проаналізувати один із віршів «свого» письменника. Зараз ми ознайомимося із результатами їхньої роботи.

  1. Виступ 1-ї групи

Лірика Ігоря Калинця яскрава, самобутня, сповнена національного духу. У його поезіях знайшла відображення наша історія та українська духовна спадщина. У ній воєдино злиті язичництво і християнство.

Як зазначає дослідник творчості І. Калинця Іван Світличний, поетичний світ Ігоря Калинця густо населений казковими, міфологічними та фольклорними істотами — князівнами, русалками, язичницькими богами. Тобто образами з тисячолітнім поетичним стажем, які склали великий іспит часу і в народній художній свідомості не мали жодної серйозної конкуренції, часто були символами добра й краси. І в поезії І. Калинця ці образи є уособленням чогось справжнього, глибинного. Вони — суть естетичного буття народу.

У поетичному світі митця живуть і реальні люди, речі, події. Але й вони несуть великий заряд поетичності, підносяться над буденністю.

Як бачимо, поет із минулого бере те, що дожило до сьогодні, цінне для нас і чого ми не маємо права втрачати або зрікатися. Поетичний час І. Калинця осмислюється історично, вимірюється століттями, а то й тисячоліттями.

Із поезій перед нами постає образ автора — людини спокійної, врівноваженої, серйозної. Читаючи його поезії, відчуваєш органічний зв’язок митця, його поетичного світобачення із віковою народнопоетичною творчістю.

Ще одна цікава особливість: поет ніколи не писав окремих віршів, його метод полягав у творенні циклів, які своєю чергою переростали в книжки. Так, цикл «Калинова сопілка» має підзаголовок «Друга книжечка для Дзвінки».

Чому автор назвав так свій цикл? Можливо, тому що калину здавна вважають символом дівочої краси, ніжності. Вона — неодмінний атрибут оселі українця, тому й стала символом України. Калина красива і в пору цвітіння, і коли багряніє восени листя, і взимку, коли на тлі білого снігу червоніють її ягоди. Дівчата вишивали на сорочках калину, її вплітали у віночок.

  1. Виразне читання віршів із циклу «Калинова сопілка»

  2. Словникова робота

Ярило — бог Весняного Сонця, розквіту природи, родючості, пристрасті у міфології східних слов’ян. Культ Ярила був поширений у Київській Русі. Корінь слова Яр означає ярий, нестримний, збуджений, сильний, завзятий, пристрасний, гнівний.

Зображувався молодим, у білій полотняній одежі, на білому коні, босим. На голові — вінок квітів як символ вічності й неба. У лівій руці — пучечок житніх колосочків — знак життя і щастя, доброго врожаю і благополучності, у правиці — мертва чоловіча голова — нагадування про те, що кожного чекає смерть, а тому треба жити яро.

Ярий — який народжується, виводиться весною; молодий.

Етимологія імені Ярина — від «яра» — д.-рус. «весна»

Інше пояснення. Ярина, Ірина — згідно східнослов’янській міфології, ім’я означає: та, що присвячена Ірію (раю) — країні, куди відлітають птахи і душі предків.

Вінок — символ життя, долі, життєвої сили; символ дівоцтва. Вінок є також символом довершеності, життєдайної сили Землі, а така сила — універсальна і всепроникна: без неї не цвіте цвіт і не в’яжеться колос, немає без неї плода на дереві і любові між людьми, без цієї сили не заспіває жайворонок над весняним полем і не освідчаться в коханні юнак і юнка, без неї не заспіває соловейко в ліщині і не заплаче немовля в ліщиновій колисці...

Кінь — символ енергії й сили, пристрастей та інстинктів, а також вірності і відданості в праці, у щоденних турботах. Наші предки вважали, що червоний кінь уособлює вогонь, вороний — зоряне небо, білий — світ предків.

Вирій, Ирій, Ірій — тепла країна, що лежить десь далеко за морями, де сонце ходить близько до землі, тому там усе тепло. Вирій був місцем пробутку Сонця — Хорса.

А ключі від Вирію Бог доручив зозулі, — говориться в легенді. Відкриває зозуля ключами вирій, випускає птахів по черзі на землю.

Коментар. Поезія входить до «Другої книжечки для Дзвінки». Дзвінка — це ім’я коханої видатного карпатського ватажка опришків Олекси Довбуша, пам’ять якого й досі вшановують на Західній Україні. Також ім’ям Дзвінка Ігор Калинець назвав свою доньку. Коли писався цикл «Калинова сопілка», вона була ще зовсім юною. А це якраз час, коли в душу дитини слід закладати паростки любові до рідного краю, бажання знати його історію. От у такій доступній формі батько розповідає своїй дитині про сиву давнину, вірування і побут давніх предків-слов’ян.

Упродовж багатьох століть людство вивчає свою історію, щоб осмислити закони суспільного розвитку, діагностувати сучасне й прогнозувати майбутнє. Особлива роль у пізнанні подій минулого належить саме художній літературі, яка, естетично осмислюючи дійсність, на інтуїтивно-чуттєвому рівні допомагає образно відтворювати долітописні епохи. Саме дохристиянське буття українського народу й зображене у вірші «Ярило» циклу І. Калинця.

Як бачимо, автор використовує образи-символи. Тільки розкривши їх символіку, можемо осягнути філософську глибину твору.

І. Калинець уводить у поезію архетипні образи вінка, коня, неба, вирію.

У циклі проявилися такі ознаки індивідуального стилю письменника, як висока культура поетичного мислення й мовлення, любов до текстових стилізацій, ерудиція, шляхетність у поводженні зі словообразом. Завдяки їм поезія І. Калинця без перебільшення вважається видатним явищем української літератури.

  1. Ознайомлення з іншими поезіями циклу

РОСЬ І русин — довговусий, і коса — русалка поливали Рось, аж поки не ви-рос-ла.

КАЛИНА По дорозі із варяг у греки спинилося моє ім’я біля Калини.

  • Як називаєшся?

  • Калина.

  • А чия будеш?

  • Дніпрова.

  • Давай обоє князювати.

ЛИБЕДЬ Звили собі київце, а Либедь пуху нанесла крізь Золоті Ворота.

ХРЕЩАТИК

  • А ти, Дніпре, хрещений?

  • Хрещений, князю.

  • А чим?

  • Хрещатим барвінком.

  • Так мало хрещений! взяв Дніпро на руки, поніс до водиці.

  1. Обмін враженнями від прочитаних поезій

  2. Словникова робота

Рось — ріка у Вінницькій, Київській і Черкаській областях України, права притока Дніпра.

Русалка — божество води у східнослов’янській міфології.

Русини — стара назва українців.

Либідь — Кий, Щек, Хорив і Либідь, за переказами, були засновниками Києва.

  1. Робота з поняттями теорії літератури

Завдання. Визначте, в чому полягають особливості віршованої форми поезій. (Вони не мають рими, у них немає поділу на строфи, рядки різної довжини. Це верлібр.)

Верлібр — вірш без рими і розмірів із довільним чергуванням рядків різної довжини.

Вірш із неримованим ненаголошеним рядком, перехідне явище між поезією і прозою. У верлібрі спостерігаються певні ритмічні періоди або такти, що мають переважно змістове завершення. Одним з основоположників і визнаним майстром верлібру вважається В. Уїтмен. Значного поширення набуває в поезії XX століття.

Д Важливо!

Особливості шкільного аналізу верлібру:

  • слід враховувати, що у верлібрі відсутні традиційні рими і класичний ритм, а тому учням необхідно «побачити» і «відчути» специфічну ритмосхему вільного вірша;

  • у центрі аналізу вільного вірша має бути образна система твору, яка найчастіше уникає спрощень;

  • читача-дослідника повинна цікавити насамперед специфіка художніх засобів і прийомів, ускладненість, сугестивність образів, особлива концентрація думки;

  • оскільки змістова структура верлібру базується на складних метафоричних рядах і зрощеннях, його аналіз має передбачати можливість творчого осмислення та різних інтерпретаційних підходів;

аналіз верлібру має бути цілісним і базуватися на використанні таких прийомів: «повільне читання», історико-літературне коментування, розгляд системи художніх деталей, аналіз ритміки та лексики твору тощо.

  1. Бесіда

  • Яке уявлення склалося у вас про Ігоря Калинця — людину і поета?

  • Чому І. Калинця називають поетом купальського вогню і символом незламності українського духу?

  • Яка з поезій Ігоря Калинця вам найбільше припала до душі?

  • Які засоби художньої виразності використовує в поезіях І. Ка- линець? Наведіть приклади.

  1. га група. Василь Голобородько

Художній світ лірики цього митця закорінений у національні джерела, у світ народної казки, прислів’я, приказки, загадки. Більшість метафоричних образів у В. Голобородька персоніфіковані, що властиво фольклору й насамперед народним казкам, притчам, загадкам.

Твори Василя Голобородька умовно можна поділити на три такі групи:

  1. Верлібри, у яких переважають яскраві фольклорні образи і відбувається чітка стилізація під фольклор. («З дитинства: замовляння дощика», «Замовляння від печалі», «Квітка на воді», «Телесик», «Зозуля при перуці» та ін.).

  2. Верлібри, що мають виразну публіцистично-філософську основу («Самовбивці», «Ми йдемо», «Наша мова», «Шукачі могил», «Напучування» та ін.).

  3. Верлібри-притчі, верлібри-алегорії («Голова», «Жив один лис який умів писати», «Сам за деревом», «Хотів бути чоловіком», «Балада про кривавих солов’їв» та ін.).

Образи вільних віршів Василя Голобородька перегукуються з творами «Сонячних кларнетів» П. Тичини і зокрема з циклом «Пастелі».

В одному зі своїх інтерв’ю В. Голобородько зазначав: «Верлібр був для нас однією із ознак справжньої поезії, яку ми вбачали в перекладній європейській поезії, сам я, крім того, орієнтувався на фольклор, але не на пісенні його жанри, а головно на загадку та прислів’я, які зчаста є окремими реалізованими метафорами реалій дійсності життєвих ситуацій. Нашим богом була метафора, а з цього випливало все інше. Метафора, яка розумілася нами не як прикраса комунікативної мови, а як духовно-мовне утворення, яке несе в собі свій внутрішній світ, своє світло, яке не є віддзеркаленням того, що міститься десь збоку, а випромінене зсередини»

Одним із кращих патріотичних творів В. Голобородька є верлібр «Самовбивці».

  1. Ознайомлення зі змістом твору

Ми — репані жителі Хохландії, ми — хохли з обвислими вусами, ми — ледарі і боягузи, ми — куркулі і підкуркульники, ми — бандити, зрадники, поліцаї, ми — мазепинці,

ми — петлюрівці, ми — бандерівці,—

нам нічим оборонятися від нападів,

від будь-яких образ,

кинутих нам ким не заманеться:

наша артилерія — чумацькі випряжені вози,

що поціляють задертими догори дишлами

у ворога,

який наступає на нас нізвідки і звідусіль, наша авіація — вітряки,

сконцентровані на одному бойовому аеродромі - у музеї народної архітектури просто неба.

Нам немає місця на своїй землі,

нам нікуди подітися у цьому світі:

ми емігруємо лише до давньої Греції,

розгорнувши Гомерову «Іліаду»,—

аби вижити — ми себе вбиваємо:

стираємо своє ім’я — ім’я українця — з лиця землі,

як власний плювок,

ми відмовляємося від своєї мови,

як від якогось нездійсненого злочину,

у якому нас ніби звинувачують,

ми відмовляємося від рідної домівки,

стіни якої уже не захищають,—

ми — самовбивці.

1991

  1. Словникова робота

Денаціоналізація — процес насильницького позбавлення певного народу власної державності зі всіма наслідками, а саме: втрата, насамперед, політичної та економічної незалежності (державних кордонів, митниць, власної грошової одинці, війська, органів безпеки, можливості здійснювати самоврядування та ін.), втрата значною мірою й духовно-культурного суверенітету (можливостей проведення самостійної освітньої політики, розвитку власних наук, літератури, мистецтва тощо). Денаціоналізація може стати можливою як результат або як вимушене приєднання (з’єднання) одного державного народу до іншого (наприклад Україна — до Росії 1654 р.), або завоювання одного державного народу іншим (іншими).

За денаціоналізацією може бути (але не обов’язково) деетнізація і навіть етноцид.

Микола Жулинський у статті «У пошуках найсуттєвішого складу» зазначає: «Коли читаєш вірш «Самовбивці», здається, в уяві поета побувала не тиха, біла голубка, а роз’ярений коршун, який і дзьобом, і кігтями рве на шматки наше пихате замилування поразками, наше воляче терпіння заради виживання вислуховувати образи, знущання, упослідження національної гідності й честі, наше невміння мобілізовуватися і давати рішучу відсіч кривдникам і напасникам:

аби вижити — ми себе вбиваємо:

стираємо своє ім’я —

ім’я українця — з лиця землі,

як власний плювок,

ми відмовляємося від своєї мови,

ніби від якогось не здійсненого злочину,

у якому нас звинувачують,

ми відмовляємося від рідної

домівки,

стіни якої нас уже не захищають — ми — самовбивці.

Спочатку націю ніби характеризують чужі, недоброзичливі голоси: «Ми — репані жителі Хохландії, / ми — хохли з обвислими вусами.». За спогадами І. Кравченка про І. Світличного, для носіїв радянської ідеології «вуса вниз» (так носили козаки), як і вишивана сорочка, були прикметою націоналіста. Потім у творі іде перелік характеристик, що ними свідомих українців «величала» пропагандистська машина впродовж радянської доби: ледарі, бандити, зрадники, поліцаї, мазепинці, петлюрівці, бандерівці.

Далі вже «ми» пояснюють: «нам нічим оборонятися від нападів.», «від будь-яких образ, / кинутих нам ким не заманеться». Автор зміщує акцент на слова «Ким не заманеться», стримано- зневажливо характеризуючи опонентів. І інтонація вірша змінюється. Перед нами з’являється народ з давньою історією, що заслуговує на повагу: «Наша артилерія — чумацькі випряжені вози, що поціляють задертими догори дишлами у ворога, який наступає на нас нізвідки і звідусіль, / наша авіація — вітряки, / сконцентровані на одному бойовому аеродромі — у музеї народної архітектури просто неба». Образ музею народної архітектури є втіленням народного духу, нагадуванням прийдешнім поколінням про часи, коли українці самі були господарями на своїй землі. В. Голобородько використовує в цьому уривку антитезу: «артилерія — вози, авіація — вітряки, бойовий аеродром — музей», підкреслюючи, що духовна спадщина народу, його традиційна культура безсилі проти невидимого, але страшного ворога — бездуховності.

Далі в вірші інтонація міняєтья знову, вона стає трагічною:

Нам немає місця на своїй землі, нам нікуди подітися у цьому світі: ми емігруємо лише до давньої Греції, розгорнувши Гомерову «Іліаду».

Чому саме «Іліаду»? Тому що в ній розповідається про те, як мужньо троянці боронили свою землю десять років і тільки завдяки підступності ворог зміг завоювати державу. Українці ж свою Трою — Київ — так не боронили. Як не намагаються зберегти й інші атрибути, які роблять народ народом — своє ім’я українця й свою мову, які для поета є символом духовного багатства:

.аби вижити — ми себе вбиваємо:

стираємо своє ім’я — ім’я українця — з лиця землі,

як власний плювок,

ми відмовляємося від своєї мови,

як від якогось нездійсненого злочину,

у якому нас ніби звинувачують.

Як бачимо, В. Голобородько порівнює ім’я українця із плювком, вказуючи, що духовно убогі люди самі зневажають себе, вважаючи, що цим заслужать повагу інших, на їхню думку, «кращих» народів. При цьому вони забувають, що зроду-віку в усіх народів найбільшим злочином була зрада. Бо той, хто зрадив раз, може зрадити ще. Плазування ж перед іншими викликає тільки зневажливе ставлення до себе.

З боку поета заявити так було сміливо, бо в часи існуваня тоталітарного режиму українське слово, як і вуса вниз, могло послужити приводом для звинувачення в націоналізмі і притягнення до кримінальної відповідальності. Та В. Голобородько на цьому не зупиняється. Третьою згадана «рідна домівка, стіни якої уже не захищають». Рідна домівка — це, мабуть, і своя оселя, і вся Україна взагалі.

Останній рядок вірша — «ми — самовбивці» спонукає до роздумів і висновків: несприятливі історичні обставини — само собою, а українці повинні самі подбати про свою долю.

У цій поезії В. Голобородька яскраво простежуються характерні для багатьох його творів такі ознаки композиційної побудови, як градаційність, анафора (ми, нам), драматизовані елементи й потрійність (відмовляємося від імені українця, мови, домівки). Ці риси композиції більшою або меншою мірою характерні для різних фольклорних жанрів і служать для передання читачеві вже на композиційному рівні коду традиційної культури.

  1. Міні-дискусія за змістом поезії «Самовбивці»

  • Чому серед українців так багато носіїв теорії меншовартості? Чи справді бути українцем — «непрестижно»?

  1. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Прийом «Ефект зворотного дзеркала»

Завдання. Поміркуйте і схарактеризуйте творчість І. Калинця та В. Голобородька від імені представників панівного режиму епохи соцреалізму.

VL ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ



  • Повторити матеріал уроку.

  • Письмово дати відповідь на запитання «Характер художніх шукань поетів “Київської школи”».

  • Скласти сенкан по творчості Ігоря Калинця чи Василя Голобо- родька.

  • Випереджувальні завдання: ознайомитися із біографією В. Стуса.

VN. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Що нового ви відкрили для себе на уроці?

УРОК № 106


1   ...   27   28   29   30   31   32   33   34   ...   59


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка