Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи»



Сторінка36/59
Дата конвертації20.02.2016
Розмір15.5 Mb.
1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   ...   59

ГРИГОРІЙ ТЮТЮННИК. ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ ПИСЬМЕННИКА. РОМАН «ВИР» — РЕАЛІСТИЧНА КАРТИНА ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ НАПЕРЕДОДНІ ТА ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ

Мета: ознайомити учнів з основними фактами життя і творчості письменника; дати загальне уявлення про роман «Вир», висвітлити історію його створення; визначити проблематику; вказати, що твір — це реалістична картина життя українського народу напередодні та під час Другої світової війни; розвивати навички самостійної роботи, вміння працювати із додатковими джерелами (у тому числі й з інтернет-ресурсами); виховувати в учнів бажання утверджувати ідеї гуманізму в суспільстві, повагу один до одного.

Обладнання: портрет письменника, текст твору.

Теорія літератури: роман (повторення).

Тип уроку: комбінований.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

  2. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ.

МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слово вчителя

Григорія Тютюнника по праву вважають окрасою української літератури. Друзі та колеги характеризують його як самозреченого трудівника, щедрого душею, багатого розумом.

Він був високий і статний, лиш обличчя, пошрамоване давньою хворобою, на перший погляд могло здатися відразним. Проте вже за кільканадцять хвилин спілкування не можна було уявити собі симпатичнішої людини. Хоча Григорій бував різким і нетерпимим, коли від нього вимагалося поступитися засадами його розуміння честі і порядності. Тютюнник був своєрідний, дуже незалежний. Такі ж і герої його творів. Сьогодні ми почнемо знайомство із особою Григорія Тютюнника та його прекрасним твором — романом «Вир».

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ



  1. Перевірка домашнього завдання

Заслуховування повідомлень про стильові течії в українській прозі 60-90-х років.

  1. Евристична бесіда

  • Назвіть головну проблему роману «Собор»

  • Чому саме собор став об’єктом уваги автора?

  • Яка ідея твору?

  • Як роман демонструє «планетарність мислення» О. Гончара?

!V. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Виступ учнів із повідомленням про життєвий і творчий

шлях письменника. (Випереджувальне завдання)

Під час прослуховування виступів учні заповнюють таблицю «Етапи творчого зростання Г. Тютюнника».


Періоди життя

Чинники,

Творчий

Оцінка творів

письменника

які впливали

доробок цього

близькими,




на формування

періоду

читачами,




Тютюнника




критикою




як письменника













  1. й учень. Полтавщина. Вона славиться своєю мальовничою природою та пісенністю, а ще працьовитими, обдарованими та дотепними людьми. Саме на Полтавщині в селі Шилівка (нині Зіньківського району Полтавської області) в сім’ї селянина-бідняка 23 квітня 1920 року народився Григорій Михайлович Тютюнник.

Зі спогадів дружини письменника: «Григорія Тютюнника мали назвати Ігорем, але дід пішов записувати онука і написав не так як просили. І його ніхто в селі не звав Григорієм, поки в школу не пішов. А пішов він сам. Вчителька викликає його — Тютюнник Григорій, а він сидить. Вчителька: «Горя, це я до тебе звертаюся!» Він прийшов додому і плакав. Бо всі кликали його Горько-Ігорько.

Його матір із батьком розійшлися ще до того, як він народився. Мати була вчителькою, батько — теслею. Дід, материн батько, був «комбєдом», вважав, що вчителі — «велика величність», і казав дочці, що вона мала за комісара йти. Пізніше вона й вийшла за комісара, але шлюб завершився трагічно. У перший день війни його мобілізували, згодом він потрапив у полон і загинув».

Дитинство майбутнього письменника минало на пахучих лугах річки Ташані, у галасливому гурті хлопчиків, що вечорами гралися «в Чапая» чи на сільському майдані вели «війни». Змалку полюбив він рідні пейзажі, неозору далину веселкового степу, тривожні наспіви осіннього лісу й весняні пахощі розбудженої землі — усе це згодом так неповторно наповнить поетичні сторінки його творів.

Саме тут зародилася в душі майбутнього письменника любов до пісні та до художнього слова, бо ріс Грицько допитливим хлопцем.

Хлопчик пішов до школи в шість років. Йому подобалося вчитися, наука давалася легко. Зачитувався поезією В. Сосюри, любив Шевченкового «Кобзаря» .Із дитинства Григорій виніс стільки вражень, що все життя черпав із них натхнення для своїх творів. Крім того, природа щедро наділила його уважним зором, винятковою спостережливістю, а життя не пошкодувало драматичних випробувань.

1935 року закінчив семирічку в рідному селі і вступив до Охтир- ського технікуму механізації сільського господарства. Закінчивши перший курс, переходить до Зіньківської десятирічки, яка на той час була чи не єдиною середньою школою на весь район. Ходив пішки по вісім кілометрів туди й назад щодня в будь-яку погоду. Навчаючись у школі, пробує свої сили в поезії та прозі. Районна газета «Більшовик Зіньківщини» опублікувала його першого вірша «Комсомолець». У десятому класі спробував свої сили і в прозі. Першим читачем оповідань була вчителька Г. Тютюнника Любов Блажко. Саме з її настанови він після закінчення 1938 року Зіньківської середньої школи вступив до Харківського державного університету на літературний факультет.

Григорій відвідував засідання літературного об’єднання та «суботи» при обласній філії Спілки письменників України. На початку 1940 року в Будинку літераторів, що містився на вул. Чернишев- ського, відбувся перший творчий вечір Тютюнника-поета.

Студента Тютюнника любили за щирість, бадьорість та свіжість і дотепність жартів. Як згадував Олесь Гончар, Григорій ще до війни став визнаним факультетським поетом. У першому номері «Літературного журналу» за 1941 рік було надруковано дві його поезії: пейзажний малюнок «Вже осінь» та вірш «Дивиться мати на чорні ворота».

Любив Григорій читати, тому довго засиджувався над книгами. Також він влучно стріляв, вражав мішені із зображенням фашистів на навчальному стрільбищі. І навіть не думав, що все це так швидко згодиться.

Коли почалася Велика Вітчизняна війна, Тютюннику виповнився двадцять один рік. В одній із поезій пізніше він напише: «А потім бій, чужі дороги .Ми всі ішли до перемоги».

Восени 1941 року Григорій тікає з трудового батальйону, що відступав до Дону, до активної армії. Про участь у війні напише 1945 року лаконічно: «У 1941 році, восени, пішов на фронт рядовим бійцем.

Перебував на ділянці фронту коло Орла зиму і весну 1942-1943 років. 1942 року попав у полон .У 1943 році, у кінці літа, з полону втік і діяв у партизанському загоні до зими 1943 року. 29 грудня 1943 року був поранений і знову взятий ворогами. В 1944 році, у квітні місяці, знову втік і партизанив на території Чехо-Словаччини в партизанському загоні «За Батьківщину» в з’єднанні майора Кокіна. При виконанні бойового завдання був знову поранений».

Визнаний лікарями непридатним до військової служби, повернувся в рідну Шилівку у квітні 1945 року. Військове лихоліття назавжди залишилося в його пам’яті і свідомості, до останніх днів життя нагадувало про себе осколком у серці.

Повернувшись з фронту, Тютюнник продовжив навчання в Харківському національному університеті, який закінчив 1946 року. Переїжджає на Львівщину і працює спочатку викладачем української мови й літератури Львівського культосвітнього технікуму, а згодом — Кам’янко-Бузької середньої школи. У ці роки по- справжньому розкрився літературний талант Григорія Тютюнника. На сторінках обласної преси він час від часу друкує свої твори, а 1951 року видає першу прозову збірку «Зорані межі». Ця тоненька книжечка з десяти новел засвідчила, що її автор — яскравий талант. Саме цією збіркою він заявив про себе як своєрідний художник- реаліст, для творів якого характерні сувора правда факту, стислість письма, гострий сюжет оповіді, яскрава поетичність, проникливий ліризм. Привертають увагу й описи природи — короткі, але мальовничі, вони допомагають підкреслити душевний стан героїв, додати напруження розвиткові подій.

1947-1949 рр. працює над романом «Буг шумить». Події твору розгортаються на Західній Україні в післявоєнні роки. Г. Тютюнник завершив лише першу частину роману.

З 1956 року Тютюнник працює у львівському журналі «Жовтень», веде активну і напружену літературну діяльність. Про

Тютюнника редакційного працівника згадували: «Коли Григорій заходив у редакцію «Жовтня», в кімнатах наче теплішало. Кожний з працівників хоч на хвилинку відривався від свого діла, з радісним усміхом тиснув його шкарубку, важку і працьовиту долоню, Григорій мав завжди щось цікаве розповісти. Завжди піднімав життєві й суто творчі питання, які хвилювали, захоплювали. Він, як рідко хто, любив людей і пізнавав у них внутрішню красу. Він умів у кожного знайти щось хороше, прекрасне, добре. «Звідки береться ця чуйність до людей?» — якось спитали в нього. «Від осколка»,— трохи подумавши, відповів.

Григорій справді 15 років глибоко в тілі своєму, біля самого серця, носив осколок з часів Великої Вітчизняної війни».

Григорій мав різносторонні інтереси, його цікавило все: і грецька міфологія, і животрепетні політичні питання, і кібернетика, і творчість Генріка Сенкевича, і лемківські пісні.

  1. й учень. Тоді ж, 1956 р., вийшла друком повість Григорія Тютюнника «Хмарка сонця не заступить». Пізніше критики зазначатимуть, що на шляху творчого зростання письменника вона стала етапним твором, тим рубежем, за яким уже починалось становлення митця, зростання його майстерності. Твір відзначається поглибленою увагою до людини. Автор проявив себе як пристрасний правдолюб і суворий реаліст. Автор не прикрашає дійсність, показує її такою, як вона є.

Г. Тютюнник подає широку й динамічну картину присульського села Кандибівка, показує перипетії боротьби навколо форм і методів керівництва сільським господарством, боротьби, ускладненої бюрократизмом та моральною ницістю голови колгоспу «Зоря» Онисима Швидкого і тих, хто його підтримує. Для читачів це було новим.

Світові «швидких», людей грубих і зарозумілих, митець протиставляє справжніх господарів землі, яким є парторг колгоспу Федір Голуб.

У художньому розв’язанні конфлікту між добрим (Федір Голуб) і поганим (Онисим Швидкий) керівниками у митця свої життєві й соціальні виміри, і вони значно глибші, ніж у багатьох творах, які вийшли з друку в той же час. Справжні ж почуття любові до рідної землі, показує автор, живуть у серцях людей праці.

Ця повість стала однією з перших в українській літературі, де викрито те, що руйнує людську віру.

Вершиною ж творчості письменника став роман «Вир». Він посідає особливе місце як у творчості прозаїка, так і в історії української літератури. Поява твору стала справжньою подією в літературному житті, показала поступове, але неухильне одужання і відродження національної словесності після того удару, який завдали їй десятиліття сталінського фізичного та ідеологічного терору.

Г. Тютюнникові вдалося створити широке епічне полотно, густо населене різними персонажами, у рамках якого порушувалися як гостроактуальні, так і вічні проблеми людського буття. Автор відмовився від затверджуваної десятиліттями практики схематизованого, одноплощинного зображення людини, зате представив своїх героїв насамперед індивідуально неповторними особистостями.

Перша книга роману була опублікована в журналі «Жовтень»

  1. року, окремим виданням (1960) вийшла одночасно в Києві, Москві, Празі.

Щойно письменник дочекався опублікування свого важкоплека- ного роману «Вир», дочекався зливи схвальних відгуків, висунення на Шевченківську премію, врешті одержав квартиру у Львові — та пожив у ній лишень тиждень.

29 серпня 1961 Григорій Тютюнник помер. Ніхто не чекав цього, адже письменникові було зроблено чергову складну операцію, з-під серця нарешті було вийнято смертоносний осколок. Похований письменник на Личаківському цвинтарі. На обеліску на могилі Г. Тютюнника зображено зорю. Вона, досягнувши свого апогею, починає повільно опускатися.

1963 року роман «Вир» був посмертно удостоєний Національної премії ім. Т. Г. Шевченка. 1983 р. український режисер С. С. Клименко зняв за романом художній фільм «Вир».

У 1963 році вийшла посмертно збірка поезій Г. Тютюнника «Журавлині ключі». Такий заголовок письменник дав книзі за порадою молодшого брата Григора Тютюнника, адже улюбленою піснею старшого була «Ой журавко, журавко».

  1. й учень. Історія написання роману «Вир».

Перша частина роману «Вир» вийшла окремою книжкою

  1. року, друга — 1962 року.

Є спогади дружини Г. Тютюнника — Олени Федотівни Черненко. Дружина письменника на сторінках газети «Літературна Україна» розповіла, як створювався цей роман: «Спочатку Г. Тютюнник думав показати другу світову війну, перший її період, відступ наших військ і тяжке лихоліття окупації. Однак, коли вже було написано чотири розділи, герої роману немов стали вимагати від автора, щоб він переконливіше обумовлював їхні вчинки, поведінку, почуття. Стало ясно, що для цього треба показати героїв у мирній, обстановці. Тоді автор вирішив написати трилогію».

У першій частині він планував розповісти про життя села до війни. У другій — про війну, у третій — про післявоєнне село.

Над твором Тютюнник працював тривалий час. Писав не поспішаючи, виношуючи в серці своєму кожне слово, фразу, рядок, подію, образ. Іноді за тиждень писав всього один рядок. «А скільки тих рядків перебрано, відхилено, закреслено слів чорнилом, скільки думок переважено і перегадано за тиждень ради того одного рядка»,— писав у своїх спогадах про Тютюнника В. Земляк.

Сам Григорій Михайлович у листі В. Бєляєву, російському письменникові, зізнавався: «.Я зараз у Києві в госпіталі. Мені ви- тягли осколок снаряда вагою 30 грамів. І тому я тут відлежуюсь уже два місяці. Звичайно, працювати можливості дуже маленькі, але я все ж таки ухитряюся. А взагалі якщо на те пішло, то пишу я вже шість років велику річ, а от коли змелеться — не знаю ...». Отже, перші начерки твору, що згодом сформувалися в роман «Вир», робилися уже в кінці 40-х років.

В основі роману — події, які відбувалися в рідному селі письменника Шилівці, що в романі придбала назву Троянівка. Багато хто з односельців стали прототипами твору.

Тютюнник не раз переписував написане. «Якось він,— згадував Ю. Мельничук,— прибув до Львова із своєї Кам’янки-Бузької. «Куди це ти, Грицьку? Чи не в закордонну поїздку зібрався?» — «Ні, це я першу частину свого роману привіз». Весь чемодан був забитий рукописами. «Грицю, а це ж для «Жовтня» на цілу семирічку». Григорій чомусь винувато посміхнувся: «Не бійтесь, я його ще раз пересію». І пересіяв. Добротно, по-господарському».

Перший редактор журналу «Жовтень» письменник А. Дімаров розповідав: «Друга книга «Виру» була вже написана. Ми читали її і захоплювались, дали на рецензію, щоб потім повернути рукопис із спільними зауваженнями на незначну доробку. І раптом — короткий лист від Григорія Тютюнника: «Десь числа 20-25 серпня вишлю вам новий варіант роману. Той рукопис, що у вас, мені не потрібний». Той, другий варіант йому вже не судилося послати. Я забрав його сам, в його такій осиротілій квартирі: рукопис лежав на столі, акуратно запакований в папку.»

  1. й учень. Роман «Вир» — реалістична картина життя українського народу напередодні та під час Другої світової війни.

Події твору відбуваються в селі Троянівка, що на Полтавщині. Час у романі обмежений — весна 1941 року й перші місяці Другої світової війни.

Це загублене в степах село пройшло через важкі випробування. У його історії втілилася доля всього українського народу в передвоєнні та воєнні роки. У творі автор ставить перед читачем важливі питання про обов’язок людини перед суспільством, про добро і зло, про спадкоємність поколінь, про різні методи керівництва і господарювання, про дружбу, любов, про дотримання законів моралі та ін. Ці проблеми стають предметом роздумів, суперечок, душевних переживань героїв роману.

У «Вирі» автор торкається таких складних питань, як колективізація, розкуркулювання і його наслідки, вічної проблеми — людина і земля, відтворює атмосферу взаємної недовіри й доносів, що панувала в країні, зокрема в 30-ті роки, розмірковує про місце людини у війні з фашизмом. До рішення всіх цих проблем Г. Тютюнник підходить сміливо, неординарно. Однак про деякі злободенні питання письменник говорить лише натяками. Чому? Щоб зрозуміти це, слід згадати час, коли створювався роман,— 1956-1962 роки. Після XX з’їзду компартії і засудження культу особи Сталіна в країні почали відбуватися певні зміни. Було реабілітовано деяких безневинно репресованих чесних людей, скасовані непосильні сільськогосподарські податки, колгоспники зістали право господарювати на присадибних ділянках. Поволі почала пробуджуватися національна самосвідомість народу, відроджуватися духовність, культура.

Але про жодні корінні зміни в економічному та політичному житті не йшлося. Просто на зміну словам «слава великому Сталіну» прийшли інші — «партія — наш кермовий». У суспільстві ще панував страх, недовіра до змін. Д. Павличко писав, що «здох тиран, але стоїть тюрма». У таких умовах, звичайно, твір, у якому б відверто йшлося про неможливість комуністичної ідеології, колгоспного укладу господарювання, не вийшов би з друку. Тютюнник у «Вирі», зрозуміло, не говорить про це відверто, проте розвитком сюжету, характерами героїв підводить читача до таких висновків.

Типові характери у творі найяскравіше розкриваються через взаємини один з одним, про них ми можемо судити також з їхніх вчинків, які часто обумовлені органічним розвитком сюжету.

Зображення найскладніших суспільних процесів, багатогранності життєвого виру, проникнення в найпотаємніші куточки психіки персонажів — усі ці прийоми лежать в основі композиційної організації роману.

  1. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ Й УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

VL ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  • Повторити матеріал уроку. Доповнити матеріал уроку власними

«відкриттями» творчості Г. Тютюнника.

  • Підготуватися до характеристики образів-персонажів роману

«Вир».

Творче завдання. Виписати із роману «Вир» висловлювання, які вам сподобалися. Пояснити свій вибір (усно).

VN. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ Рефлексія

«Незакінчене речення»:

  • Сьогоднішній урок примусив мене замислитися над .

  • Я планую більше дізнатися про .

  • «Вир» за жанром роман, бо .

УРОК № 113
1   ...   32   33   34   35   36   37   38   39   ...   59


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка