Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи»



Сторінка37/59
Дата конвертації20.02.2016
Розмір15.5 Mb.
1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   ...   59

КОЛОРИТНІ НАЦІОНАЛЬНО ВИРАЗНІ ХАРАКТЕРИ У ТВОРІ (ТИМКО ВИХОР, ГАМАЛІЯ, ДОРОШ, ГНАТ РЕВА, ОРИСЯ). СИМВОЛІЧНИЙ ЗМІСТ НАЗВИ РОМАНУ. ЙОГО ВИСОКА ХУДОЖНЯ МАЙСТЕРНІСТЬ

Мета: схарактеризувати образи твору, розкрити символіку його назви, дослідити, у чому виявляється висока художня майстерність роману; навчати одинадцятикласників бачити у проблемах твору власні проблеми, виробляти вміння робити вибір, бажання пізнати себе, самоутверджуватися; розвивати вміння складати характеристику персонажа, навички роботи з додатковою літературою; виховувати інтерес до творчості Г. Тютюнника, філософське осмислення життя. Обладнання: портрет письменника, текст твору.

Теорія літератури: роман (повторення).

Тип уроку: комбінований.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

  2. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ.

МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слово вчителя

Роман Григорія Тютюнника «Вир» — унікальний твір не тільки тому, що в ньому зображена реалістична картина життя

українського народу напередодні та під час Другої світової війни. Насамперед він цікавий колоритними та неповторними народними типами та характерами, змальованими на його сторінках. Тютюнник по-різному знайомить нас із кожним із них. Часто під час першої зустрічі з героєм автор коротко розповідає його історію, загостривши увагу на найсуттєвіших подіях у житті персонажа чи на характерних рисах його особистості. Деякі персонажі розповідають якусь бувальщину чи кумедну ситуацію. А є й такі, які з’являються на сторінках твору раз чи два, але запам’ятовуються якоюсь своєю звичкою чи приповідкою. І авторські характеристики напрочуд влучні й такі, що індивідуалізують кожен образ. Сьогодні на уроці ми маємо змогу переконатися в цьому, схарактеризувавши деякі образи-персонажі роману.

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ



  1. Перевірка домашнього завдання

  2. Клоуз-тест «Чи знаєш ти зміст роману "Вир"»?

  • Сім’я в Йоньки була така: ... (дружина Уляна, старший син Гаврило, середній Федот і найменшийТимко).

  • Надією Лук’яна Хомутенка був. (найстарший син Улас).

  • Описуючи портрет цієї героїні, автор говорить, що очі в неї «сині, як мідний купорос». Звати її. (Орися Тетеря).

  • Портретом: «Високий, тонкий, з-під картуза чорні кучері пруть, очі гарячі черкеські, дивляться спідлоба. Як іде селом, зустрічні дівчата полум’ям займаються» — автор нагороджує. (Тимка Вихора).

  • Тимко та Орися почали своє сімейне життя (де?). (у чужій хаті).

  • Повістку з військкомату Тимко одержав. (26 червня 1941 року).

  • Оксен під час війни був ... (командиром партизанського загону «Іскра»).

  • Коли Тимко зустрівся на війні із пораненим Федотом, той попросив Тимка. (купити йому яблук).

  • Тимко був вдячний Северинові Джмелику за те, що ... (той врятував йому життявитяг із виру).

  • Події роману відбуваються в селі. (Троянівка).

  • Убила німецького офіцера і вирішила, що в разі погоні живою не здасться. (Юля).

«Син пішов через вогонь, а я через воду!» — крикнув перед смертю ... (Інокентій Гамалія).

!V. СПРИЙНЯТТЯ І ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

  1. Слово вчителя

У романі чітко простежено два антагоністичні табори: з одного боку — це нові сили на селі, які борються за запровадження нового на селі, з другого — це колишні куркулі, які затаїли злобу на нову владу і шукають слушного часу, щоб помститися. Перший табір репрезентують Інокентій Гамалія, Оксен Гамалія, Валентин Дорош та їхні помічники й однодумці, а також молодь села: Тим- ко, Орися, Санько, Сергій, Мирон. До другого відносимо, як уже говорилося, колишніх куркулів, а нині фашистських прислужників Тадика Шамрая, Северина й Андрія Джмеликів, Гошку Мотовила, а також коменданта Отто Штаубе та ін. Боротьба між цими таборами становить головний конфлікт твору.

У романі понад вісімдесят персонажів. Охарактеризуємо образи, які відіграють важливу роль у розвитку сюжету роману.

  1. Робота над характеристикою образів-персонажів

Відгадайте, хто цей персонаж

«Недарма кажуть: яка хата — такий тин, який батько — такий син». Наш персонаж «ні дать ні взять у свого батька вдався. Тільки й різниці, що батько рудий, а син темно-русий. Попогуляв .за свого парубоцтва. Одягне латану чумарочку, смушеву шапку, міллю побиту, чоботи юхтові, незавидна одежа, бідна, а йде він у ній, бісів парубок, як намальований, м’язи так і грають, як на молодому барсові, очі так і киплять парубочою відчайдушністю. Ото як побачать його односельчани, то вже так і знають, що потяг або на хутори на вечорниці, або десь на «чужу», на грища. І вже так і знай, щось натворить». (Оксен Гамалія)

Бесіда

  • Чим приваблює нас цей персонаж?

  • Яким головою комнезаму був Оксен? А сином? Чоловіком?

Батьком?

  • Чому, на вашу думку, саме Оксена призначили командиром

партизанського загону?

  • Що нового до характеристики персонажа додає епізод останнього бою Оксена та партизанів з фашистами?

  • У чому ви вбачаєте духовну красу цього персонажа?

Матеріал для вчителя. У творі багато місця відведено показу

долі Оксена Гамалії. Він постає перед нами як голова колгоспу й командир партизанського загону, як син і чоловік. Ми бачимо Гамалію і при виконанні обов’язків, і в неформальних обставинах спілкування. Але скрізь автор змальовує свого персонажа як людину внутрішньо красиву, віддану до останку справі, якій служить. Ці риси розкриваються в його вчинках і діях, думках і переживаннях. Письменник показує нам романтику молодості героя — парубка бідного, але надзвичайно красивого. Він вдався в батька, мав такий самий розбишацький характер. Як говорять односельці, Гамалії «з діда-прадіда перебойці». Не одному вони «пом’яли ребра», самі теж не раз були биті. Одного разу добре дісталося шкворнем і Оксенові, якби не хутірська дівчина Олена, то невідомо, чим би все й скінчилося. А незабаром, всупереч волі батька, Оксен одружився з нею. І змінився.

Оксен брав участь у громадянській війні, бився з басмачами, а коли повернувся, став головою троянівської артілі.

Оксен — людина смілива, рішуча, щиро вірить у правоту справи, за яку бореться. Персонажеві нелегко, йому довелося перебороти багато труднощів: у ті роки важко й небезпечно було очолювати колгосп, доводилося вести боротьбу з явними й прихованими ворогами, часто не вистачало посівного матеріалу, зустрічалися випадки саботажу. Але Гамалія ніколи не впадав у відчай.

Персонаж над усе любить рідну землю, бажає всім серцем щастя й гарної долі своїм односельчанам, тому відповідально й добросовісно ставиться до виконання своїх обов’язків голови колгоспу. Оксен вболіває за господарство, виступає проти додаткових хлібопостач. Він заявляє: «А посівну провалювати й залишати колгоспників без шматка хліба. я не буду. на наступний рік держпостачання виконаю й більше не дам зерна».

Оксен сам вийшов із селян, тому йому добре зрозумілі їхні турботи й потреби. Сам Гамалія брав участь у розкуркулюванні, у створенні колгоспу. Герой вірив, що ці заходи приведуть до щасливого заможного життя. Але в селі бідність, і тому, щоб прогодувати хоча б якось сім’ї, селяни змушені красти в колгоспі. Оксен не знає, що сказати Кузеві, якого спіймав за крадіжкою соломи, бо, у відповідь на звинувачення той говорить голові:

«А що в мене в будинку нема чого їсти зварити, тобі однаково?»

У роки війни Оксен був командиром партизанського загону «Іскра». І ми бачимо його як людину, наділену великою душевною красою, військовою мудрістю. Гине персонаж героїчно. Разом із кількома партизанами зі свого загону він потрапив у вороже кільце, відстрілювався до останнього патрона. Посічений кулями, поліг він у нерівному бою. Тютюнник відтворює картину його смерті: «Лежав щокою на снігу, обличчя його спухло, у волосся понабивалося снігу. Раптом усі ахнули і стали відходити: у Оксена відкрилося око: чорне, велике, налите кров’ю, і тут же шарахнув постріл. Куля тьохнула в кущі, збила сніжок.

Він стріляє навіть мертвий,— тихо прошепотів офіцер, бліднучи». У цьому останньому бою Оксен розкрив такі риси свого характеру, як патріотизм, стійкість, рішучість, моральну чистоту, непримиренність, а також віру в перемогу над ворогом.

Відгадайте, хто цей персонаж

Ми подивимося на нього очима Оксена.

«Оксен відкрив двері і відразу ж побачив щуплого чоловіка у військовій шинелі, що сидів до нього спиною. Почувши, що в контору хтось зайшов, чоловік озирнувся і уважно крізь окуляри глянув на Оксена. Бліде, безкровне лице незнайомця було спокійним, навіть трохи відчуженим, тонкі губи міцно стиснуті».

«Одні ж кості, шкірою обшиті. Мощі з Києво-Печерської лаври. Ні, завтра ж їду в район, хай пакують у посилку і шлють на Південний берег Криму. У мене не патронат і не курорт для охлялих».

«Надворі, при денному світлі, постать ... зробила на Оксена ще гірше враження: шинеля теліпалася на ньому, як на кілку, кашкет весь час налізав на вуха, що аж світилися на сонці.

«Ну й прислали робітничка. На тім світі і то, мабуть, вигулюються кращі». (Дорош)

Бесіда

  • Як ви гадаєте, чому Г. Тютюнник наділяє Дороша непоказною

зовнішністю?

  • Чим Дорош завоював авторитет у колгоспників?

  • Які риси характеру Дороша приваблюють вас? А які не подобаються?

Складіть тематичний словниковий диктант

«Риси вдачі Дороша»

Принциповий, кришталево чиста людина, наполегливий, заповзятий, ніжний, лагідний, розуміючий, чуйний, суворий, рішучий, уміє цінувати красу, турботливий, дбає більше про громадське, ніж про особисте.

Матеріал для вчителя. Прізвище Дорош вживається в романі 381 раз. Антропонім «Дорош» є розмовною формою імені Доро- фій — «дарований Богом», що влучно характеризує персонажа. Перше враження про Дороша було неприємним для Оксена Гамалії: «На яку тему ви приїхали читати лекцію — сухо і неприязно запитав Оксен.— Моє прізвище Дорош,— ввічливо відрекомендувався незнайомець і подав з довгого рукава шинелі свою малесеньку білу, майже жіночу руку». Дорош справді був зовні непоказний: низенький, щуплий, худий, майже підліток, кволий після контузії на фінській — «одні ж кості, шкірою обшиті». Та сторінка за сторінкою поступово розкривається духовна краса і сила персонажа. Очоливши тваринницьку ферму, він вчить людей працювати, рішуче виступає проти рвачів, проти тих, хто ухиляється від роботи. Чуйний до чесних, добросовісних робітників, суворий до безгосподарників і ледарів, Дорош поступово завойовує авторитет у колективі. Про це свідчить і той факт, що троянівці називають Дороша шанобливо на ім’я та по батькові — Валентин Павлович.

Ще раз потрапляє Дорош у Троянівку під час війни. Тут розкриваються ще й інші риси характеру персонажа, наприклад, лагідність і поетичність його вдачі, уміння сприймати красу і велич природи. Персонаж упевнений, що немилосердна війна, яка все нищить на своєму шляху, все одно не здатна убити в людях потяг до прекрасного. Звичайно, є й такі, які втратили людську подобу й совість, але їх небагато. А було б добре, коли б їх зовсім не було. Про це розмірковує Дорош, сидячи на березі Ташані й милуючись її тихим плином.

Дорош здатний глибоко розуміти людей, уміє розпізнавати друзів і недругів, йому не чужі турботи й тривоги тих, хто поряд. Завдяки цим якостям ми можемо зробити висновок, що він — самодостатня людина, і в цьому найбільша цінність образу Дороша.

Хто цей персонаж?

Ім’я цього персонажа вживається у творі 674 рази. У перекладі з грецької воно означає «той, хто шанує Бога». Григорій Тютюнник добирає йому таке прізвище, яке б показувало такі риси характеру персонажа, як непокірність, спритність, сміливість. (Тимофій Вихор (Тимко))

Бесіда

  • Якими вчинками запам’ятовується нам Тимко?

  • У чому виявляється романтична палітра письменника під час

змалюванні цього образу? Про що свідчить портрет героя?

  • Чим Тимко не полюбився батькам Орисі?

  • За які риси вдачі Тимка кохала Орися?

  • Чи можемо образ Тимка вважати творчою знахідкою письменника?

Захист власної думки

Письменник не закінчив твір. Востаннє ми бачимо Тимка тяжко пораненого. Деякі літературознавці пишуть, що Тимко загинув смертю хоробрих. Як ви гадаєте, чи дійсно автор «планував» смерть Тимка?

Матеріал для вчителя. Тимко — наймолодший у сім’ї Вихорів. Це роботящий сільський парубок, надзвичайно красивий. Тимко — непокірний та розбишакуватий, запальний, уміє постояти за себе — здачі дасть кожному. Але це зовнішні прояви вдачі парубка. Насправді він має чисту й неспотворену душу, яка здатна на глибокі й ніжні почуття. Тимко не терпить підлості, брехні та обману. Коли на хуторі Охрім украв у дядька мед, Тимко мало не задушив його. Зовсім інший він у стосунках з Орисею. Теплота, ніжність, турбота відчувається в його ставленні до дівчини. Це кохання ніби відкрило очі Тимкові на навколишній світ, він по-іншому сприймає все, що його оточує. Кохання переповнює його, допомагає подивитися іншими очима на природу, усвідомити її неперевершену красу. Так, під час косовиці Тимко милується ромашкою, а потім залишає її на лузі, щоб росла далі й радувала людей своєю красою.

Батько, Йонька Вихор, не любить свого меншенького, бо він йому нерідний, часто безпідставно карає й лає його. Але мати зуміла виховати в синові чуйність і віру в людей. Можливо, саме тому Тим- ко переховує в себе куркуленка Северина Джмелика, колишнього товариша по сільських гулянках, який одного разу врятував Тим- кові життя, витягши з виру, а тепер утік з-під арешту. Цей епізод не минув марно для юнака. Коли почалася війна, його, як «небла- гонадійного», відправляють не на фронт, а в трудармію. Але й тут комісар Костюченко побачив порядність хлопця, підтримав його у важку хвилину, не дав зникнути з душі Тимка вірі в людей.

Незабаром Тимко тікає на фронт. Тут і далі продовжує гартуватися його воля й характер. Він виявляє себе хоробрим, спритним і винахідливим бійцем. Під час одного вирішального бою він знищує кулеметну обслугу фашистів і відкриває батальйону шлях до наступу.

Любов персонажа до рідної землі яскраво вимальовується в епізоді двобою Тимка з німцем. Коли ж Тимко в руці мертвого вже німця побачив грудочку землі, то насупився й сказав: «І цього не дав». Вибив ногою грудку, перезарядив свій автомат і знову пішов у бій.

На думку дослідників творчості Г. Тютюнника, автор не випадково дає персонажеві прізвище Вихор, воно викликає певні асоціації з назвою роману «Вир» — «вир» і «вихор». Впадає в очі близькість семантики цих слів, оскільки «вир» позначає місце в річці, морі та ін. з круговим рухом води, що утворюється внаслідок дії протилежних течій. Слова вир і вихор асоціюються зі словами «страшний», «сильний», «темний», «шумний», «швидкий» і створюють образ персонажа — Тимка Вихора. Ось епізоди з роману: «Але Тимко не чув того крику, волочив Охріма далі, тяжко сапаючи, лице його було озвірілим і страшним. Тимко водив безтямними очима навколо себе, крутився, як в’юн, намагаючись вирватися із дужих дядьківських рук». Не випадково автор роману зводить Тимка Вихора з виром. Письменник ніби навмисне звів грані виру життєвого з виром у буквальному розумінні.

Хто цей персонаж?

Ідейно-композиційна роль цього образу — доповнити, поглибити колоритний образ Тимка Вихора. Цей образ втілює в собі найпре- красніші риси жінки — вірність, любов, материнство. (Орися Тетеря)

Бесіда

  • Чи викликав у вас симпатію цей образ? Чим?

  • За що, на вашу думку, полюбив Тимко Орисю?

  • Чому Орися не захотіла повертатися в хату батьків, коли Тимко пішов на війну?

  • Чи схвалюєте ви бійку Орисі з Лукеркою за Тимка? Чи не свідчить вона про втрату Орисею своєї людської й дівочої гідності?

Розвиваємо творчу уяву. Як, на вашу думку, складеться подальша доля Орисі?

Матеріал для вчителя. Образ Орисі Тетері — один із найпри- вабливіших у романі жіночих образів. Автор наділяє її красивою зовнішністю, привабливими рисами вдачі: дівчина проста, ніжна, тендітна, але в той же час вольова, має сильний характер, здатна боротися за своє щастя.

У ній поєднуються вірність і відданість, поривність і пристрасність. Орися то спокійна й покірна, то рішуча й наполеглива. Дівчина земна, горда, небагатослівна. Тобто в кожну мить вона прекрасна й різна. Напевно, тим і привернула увагу Тимка.

Хто цей персонаж?

У Троянівці про цього персонажа склалася така думка: «Та хіба ж це чоловік,— він ради вигідної служби з відьмою побратається. А думаєш, за людей вболіває? За себе! За свою шкуру боліє!» (Гнат Рева)

Бесіда

  • Хто такий Гнат Рева?

  • Яка роль образу Гната у творі?

  • Як про нього говорить старий Гамалія? Чи згодні ви з такою характеристикою персонажа?

  • Які засади народної моралі своєю поведінкою порушує Гнат?

  • Чому, на вашу думку, Гната не звільняють з посади?

Матеріал для вчителя. Гнат Рева — голова сільради в Троянівці. Його образ є протилежним до образів Дороша та Гамалії. Якщо вони вболівають за справу, живуть потребами селян, то Гнат піклується лише про власне крісло. Він здатний бездумно виконувати будь-які директиви зверху — забрати весь хліб з колгоспу, руйнувати будинку на хуторах, поширювати наклеп на людей.

Це тип керівника, який не має ні необхідних знань, ні досвіду, ні тверезого розуму. Він протиставляє себе колгоспникам, колективу, стиль його керівництва можна характеризувати як авторитарний. З односельчанами він спілкується часто криком, може навіть і нагайкою вдарити чи помахати перед лицем наганом. Гнат не користується ні повагою, ні довір’ям селян.

  1. «Мозковий штурм»

Як ви вважаєте, чому Г. Тютюнник назвав свій роман «Вир»? За тлумачним словником:

Вир — 1) місце в річці, морі з круговим рухом води, що утворюється внаслідок дії протилежній течії; 2) (перен.) стрімкий, бурхливий рух, який захоплює, втягає за собою, чорторий, водокруг, вернивода, крутіж, круговерть.

«Вир» — назвав Григорій Тютюнник свій роман. Назва ця символічна, адже письменник мав на увазі не тільки той вир на річці, про який розповідають страшні легенди, а й складні стосунки між персонажами, а також бурхливий плин тривожних передвоєнних і військових років. Ідея твору перегукується з його назвою. Письменник проводить думку, що вир народного життя, визначеність кожної людини в цьому вирі — вистояла вона або зламалася — залежить від того, як глибоко ввійшли її коріння в народний ґрунт, як тісно зв’язана особистість із народом, його працею, мораллю, духовним досвідом.

!V. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Обмін думками. У чому секрет популярності роману «Вир» Григорія Тютюнника?

V. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  • Повторити матеріал уроку.

  • Індивідуальні випереджувальні завдання: підготувати повідо- мленя на тему: «О. Гончар. Новела «Модри Камень»; «Роман «Людина і зброя» — розповідь про важкі й гіркі перші місяці війни»; «Роман О. Гончара «Циклон» — своєрідне продовження «Людини і зброї»; «Звернення до вічних проблем у повісті О. Гончара «Бригантина».

Творче завдання. Написати твір на тему: «Роман «Вир» Г. Тютюнника — високомистецький твір».

VL ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ Рефлексія

«Незакінчене речення»:

  • На сьогоднішньому занятті я зрозумів ...

  • Я хотів би більше дізнатися про ...

  • Після заняття я відчуваю ...

УРОК № 114
1   ...   33   34   35   36   37   38   39   40   ...   59


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка