Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи»



Сторінка43/59
Дата конвертації20.02.2016
Розмір15.5 Mb.
1   ...   39   40   41   42   43   44   45   46   ...   59

«ВІЧНА ТЕМА» «ЛЮБОВНОГО ТРИКУТНИКА»

В НОВІТНІЙ ІНТЕРПРЕТАЦІЇ (НОВЕЛА «ТРИ ЗОЗУЛІ З ПОКЛОНОМ»). ОБРАЗ ЛЮБОВІ ЯК ВТІЛЕННЯ ВИСОКОЇ ХРИСТИЯНСЬКОЇ ЦІННОСТІ, ЯКА ВИВИЩУЄ ЛЮДИНУ НАД ПРАГМАТИЧНОЮ БУДЕННІСТЮ, ОЧИЩАЄ ЇЇ ДУШУ

Мета: ознайомитися зі змістом новели, визначити, в чому полягає новіт- ність інтерпретації «вічної теми» «любовного трикутника»; розкрити образ Марфи, красу її внутрішнього світу; схарактеризувати образи Михайла, Соні; з'ясувати роль художньої деталі в розкритті характерів; розвивати критичне мислення, вміння аналізувати, співставляти, формувати власну думку про поведінку героїв; виховувати красу почуттів, добрі стосунки між людьми.

Обладнання: текст твору, аудіозапис пісні «Летіла зозуля через мою хату...».

Теорія літератури: поглиблення поняття про новелу, художню деталь. Тип уроку: комбінований.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

  2. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ.

МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слово вчителя

Григір Тютюнник — майстер «малої прози». Сюжети своїх творів він брав із життя, із власних спогадів. Письменник був надзвичайно спостережливим, тому він легко знаходив тему для чергової оповіді. Кожну новелу митець спершу довго виношував у думках. Не раз він говорив своїм друзям: «Мені здається, що спочатку йде робота душі. Часом напружена, інколи прихована. Але постійна робота душі. І колись настає мить, що вигострилась думка до краю, біль серця такий, що воно обкипає кров’ю, а напруга така, ніби кожен нерв, як напнута струна на скрипці, ледь- ледь торкни, і він застогне словом. Цей процес схожий, як ото лінза збирає сонячні промені в один пучок. Так і тут: думка, серце й нерви повинні сконцентруватися в слові». Саме так народився і найкращий твір Г. Тютюнника — «Три зозулі з поклоном».

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ



  1. Перевірка домашнього завдання (кросвордів, чайнвордів чи тестів за біографією письменника та творчої роботи)

  2. Бесіда з учнями

  • Які види прози розвивалися в 60-80-х рр. ХХ ст.? (Лірико- романтична, лірична, химерна, публіцистична, конкретно- аналітична)

  • До якої групи прозаїків належав Г. Тютюнник? (Конкретно- аналітична проза)

  • Що вам відомо про творчий доробок письменника?

  • Як би ви схарактеризували одним реченням Тютюнника- письменника?

  1. Заслуховування міркувань учнів щодо проблем розвитку літератури (домашнє творче завдання)

!V. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

  1. Слово вчителя

Новела Г. Тютюнника «Три зозулі з поклоном» — один із найкращих творів не тільки в доробку письменника, а і в українській літературі ХХ століття. Бентежить він душі читачів своєю глибокою щирістю, відвертістю і трагізмом. Поштовхом до написання твору стала пісня, яку почув Григір Тютюнник у Будинку творчості в Ірпені. 1976 р. сюди завітав сліпий бандурист, який виконував народні пісні. Особливо вразила письменника пісня «Летіла зозуля через мою хату.». Ще не стихли звуки бандури, як Григір схопився з місця й побіг у свою кімнату. Так народилася новела «Три зозулі з поклоном». Можливо, рядки з народної пісні викликали у письменника асоціацію з долею батька, з питанням кохання у його житті. Працюючи над змістом твору, ми маємо вирішити проблемне питання: «Чи зробило кохання щасливими героїв новели Г. Тютюнника «Три зозулі з поклоном»?

  1. Теорія літератури (повторення)

Новела — надзвичайно стислий розповідний твір про незвичайну подію з несподіваним фіналом. Для новели характерні наскрізні деталі, виразні штрихи, влучні слова для передання зображуваного.

  1. Словникова робота

Кохання — це почуття глибокої сердечної прихильності до особи іншої статі; закохання.

Любов — почуття глибокої сердечної прив’язаності до кого-, чого-небудь; інтерес внутрішній, духовний потяг до чого-небудь.

  1. Складання асоціативного куща до слова «кохання»

(ніжність, повага, схиляння, щастя ...)

  1. Робота над змістом новели

  • Яка роль присвяти в новелі? Що нею, на вашу думку, хотів сказати письменник? (Новела присвячена «любові всевишній». В українській мові епітет «Всевишній» використовується у сполученні зі словом «Бог», він є синонімічним до слів християнський, вселенський. У часи написання новели в суспільстві велася активна антирелігійна пропаганда. Можливо, автор новелою прагне повернути своїх читачів до основ християнської духовності, підкреслює велич і святість найкращого людського почуттякохання.)

  • Хто є головними героями новели? (Михайло, Марфа, Софія, стосунки між якими характеризуються поняттям «любовний трикутник».)

  • Що ми дізнаємося зі змісту твору про Марфу? (Спочатку на Марфу ми дивимося очима сина Софії, який, повернувшись додому, побачив односельчанку. Це й була Марфа, «без хустки, сива, пиш- новолоса». Колись її волосся «сяяло проти сонця золотом». Та ще юнака здивував погляд сусідки: «Мамо, а чого тітка Марфа Яр- кова на мене так дивиться?» «Вона любила твого тата. А ти на нього схожий». І далі з розповіді Софії, дружини Михайла, ми й дізнаємося історію нерозділеного кохання Марфи Ярко- вої, «маленької Марфи», як звали її в селі за невеликий зріст.)

  • Як ви гадаєте, чому Марфа завжди першою відчувала, коли прийде лист від Михайла? (Вона настільки кохала цього чужого чоловіка, що серцем відчувала його, була завжди поряд із ним.)

Марфа мала чоловіка. Чому вона не любила його? (Ось що про чоловіка Марфи розповідає Софія: «А Карпа хоч викинь. Сидить у стелю дивиться. Або у вуса дме, то в один, то в другийрозпушує. То я йому галушок миску гарячих (він їсти страх любив), ложку в рукиїж, Карпе! I тьопає, як на себе кидає. Ми співаємо, а він вусами пару з миски ловить та сопе так, що каганець на столі як не погасне. «Я,— каже,картоплю в галушках люблю. Картоплі треба більше кидать у галушки». Товстопикий був, товстоногий. I рудийматінко ти моя... Як стара солома. Марфа проти ньогоперепілочка. Ото гляне було, як він над галушками катується, зітхне посеред пісні й одвернеться, а сльози в очах, наче дві свічечки голубі».)

  • Як ставиться автор до героїні? З чого це помітно? (Автор симпатизує їй, нагороджує її привабливою зовнішністю, чистою й щирою душею. Ось Марфа чекає листоношу дядька Левка: «Тонесенька, в благенькій вишиваній сорочині йрясній спідниці над босими ногамиі сидить, сяє жовтими кучерями з-під чорної хустки».) А ще кілька разів нашу увагу автор зосереджує на такій деталі, як очі дівчини — сині-сині. («Сині Марфині очі запливають слізьми і сяють угору на дядька Левка — ще синіші», «сльози в очах, наче дві свічечки голубі».)

  • А як ставиться до Марфи Софія? (Незважаючи на те, що Марфа була суперницею Софії, вона ставиться до неї з великим розумінням і співчуттям. Софія не сердиться на Марфу: «У горі, сину, ні на кого серця немає. Саме горе». Можливо, саме тому Г. Тютюнник і дав своїй героїні ім’я, що в перекладі з давньогрецької означає «мудрість».)

Д Це цікаво

Ім’я Михайло походить від давньоєврейського імені Мікаель, що означає «рівний, подібний до Бога». Михайлові властивий логічний склад розуму.

Ім’я Марфа у перекладі з арамейського — «пані». Святою покровителькою імені є свята мучениця Марфа Перська. На Русі ім’я було дуже поширеним, але в основному серед простого народу. Були часи, коли в селах воно посідало перше місце по своїй поширеності. Здавна вважалося, що дівчина на ім’я Марфа простодушна й мила. Їй не властива хитрість і злість, вона приємна й легка в спілкуванні. Добродушна, готова прийти на допомогу, доброзичлива й невимоглива.

  • Як ви гадаєте, чи любив Михайло Марфу? (Прямої відповіді на це запитання у творі немає. Але, напевно, любив. Про це можуть свідчити такі епізоди: Софія: «Ти, Михайле, кажу, хоч би разочок на неї глянув. Бачиш, як вона до тебе світиться». А він:

Навіщо ж людину мучити, як вона й так мучиться?

А в листі до дружини Михайло пише: «Я чую щодня, що десь тут коло мене ходить Марфина душа нещасна. ...Сходи, моя єдина у світі Соню! Може, вона покличе свою душу назад, і тоді до мене хоч на хвильку прийде забуття».)

  • Чи імпонує вам образ Марфи? Чи часто можна зустріти в житті таку людину, як Марфа?

  • Яка з жінок, Софія чи Марфа, на вашу думку, заслуговує більшої поваги?

  • Прочитайте останній лист Михайла із Сибіру. Який зміст вкладає він у слова: «Обіймаю тебе і несу на руках колиску з сином, доки й житиму.»? (Михайлоніжна та чуйна людина. Він люблячий і вірний чоловік і батько, для якого найбільша святиня в світіце його сім’я. За жодних обставин він не відступиться від неї.)

  • Що ми дізнаємося з листа Михайла про його життя в «Сибірі неісходимій»? («.Часто сниться мені моя робота. Наче роблю вікна, двері фільончасті, столи, ослони. І так мені руки потім засверблять, що, буває, ложки хлопцям ріжу на дозвіллі. А руки як не свої... Годують такою смачною юшкою, що навіть Карпо Ярковий п’ятнадцять мисок умолотив би, ще й добавки попросив! Вдяганка звичайна, селянам до неї не звикати».)

  1. Творча робота за варіантами. Складання «хмаринки тегів» до характеристики образів Марфи, Софії та Михайла

Марфа — з чистою душею, тиха, лагідна, здатна на велике кохання, порядна, незрадлива, знаходить втіху й силу для подальшого життя в синові коханого.

Софія — спостережлива, розуміюча, співчутлива, любляча, вірна, мудра, людина високої та надзвичайно сильної душі, горе нерозділеного кохання Марфи відгукується в її душі. Михайло — красивий зовні і душею, люблячий чоловік і батько, трудолюбивий, порядний, майстер по дереву, безкомпромісний, чесний.

  1. Бесіда з учнями (продовження)

  • Який біографічний момент використав письменник у новелі? (Батька Григорія Тютюнника як ворога народу було заарештовано 1937 року. Із Сибіру батько так і не повернувся. Родина не отримала навіть відомостей про дату смерті й місце поховання.)

  • Чи є тема «любовного трикутника» новою в українській літературі? (Ні. З любовним трикутником ми зустрічаємося в таких творах, як «Украдене щастя» І. Франка, «Маруся Чурай» Ліни Костенко.)

  • Чим же ситуація, описана в наведених творах, відрізняється від описаної в новелі Г. Тютюнника? (У новелі зображено складний духовний конфлікт. Нашу увагу автор зосереджує не на подіях твору, а на почуттях героїв, їхніх пристрастях, переживаннях, які й рухають сюжет твору, розширюють його часові, просторові межі. Конкретна життєва ситуація, описана в новелі, примушує читача замислитися над питанням, які ж цінності людського життя є насправді вічними, тому він разом із героями починає шукати гармонійного вирішення конфлікту. Герої такі різні, але єднає їх страждання, чиста любов як найвище мірило вартості людини. Ця любов не має нічого спільного з тілесним потягом. Вона піднялася значно вище земного. Співчуття, любов до ближнього, милосердя і всепрощення є визначальними для персонажів новели. Ці риси характерні для української людини, яка сповідує християнську мораль.)

  1. Міні-дослідження. Які образи-символи використав письменник у новелі? Що вам відомо про їхню символіку?

Соснау багатьох народів символ життєвої сили, плодючості, самотності; сили характеру, безсмертя. У давнину сосна /соснова шишка/ була емблемою Серапіса /Єгипет/, Зевса, Артеміди, Венери, Юпітера. В Японії сосна символізувала мужність, вірність та стійкість.

Сосна — священне дерево друїдів, фрігійців. На початку нашої ери 22 березня римляни зрубували сосну і несли до капища Кібели, щоб богиня зробила землю плодючою, а жінок позбавила бездітності (Скуратівський В. Берегиня.— К.,— 1987.— С. 213). Слов’яни вважали її оберегом від нечисті, символом безсмертя.

Сосна («татава сосна») — цар-дерево, архетип благословенного богами дерева, яке вічно зеленіє. У стародавніх колядках розповідається про сосну із золотою корою. Шишки печуть на весілля, бо це символ плодючості. За давнім звичаєм, соснову гілку зберігали в хаті від Нового року до наступного (перехід оповідача до іншого життєвого етапу). Вона слугувала оберегом від злих сил та приносила мир і спокій дому. Сосна, як і ялина, символи покори. Ці дерева вважали також і надгробними, тому «татова сосна» — натяк на те, що чекає батька оповідача в майбутньому. Це також і спосіб лишити по собі пам’ять, слід на землі.

Зозуля — символ суму та вдівства; провісниця весни і водночас смерті, нещастя; туги за життям, минулим; віщування; нерозважливої матері.

У новелі Михайло згадує пісню сліпого «бандуристочки», з якої в його душу й залетіли ті три зозулі. Вони виконують певну роль, через них Михайло передає прохання — поклін, який має звільнити його душу від непосильного тягаря; автор використовує їх для назви твору та для передачі читам непростих перипетій у долі героїв.

Символіка зозулі у світовій міфології різноманітна і суперечлива. Наприклад, у грецьких повір’ях зозуля віщує загибель, в Індії та Японії — символ кохання. Іудеї вважали зозулю «нечистим птахом». За даними А. Голана, зозулі «приписували такі риси, як віщий дар, мудрість, довговічність, здатність зцілювати; вона вважалася вістункою біди та смерті, пов’язувалася з багатством».

У міфологічних легендах праукраїнців цей образ уособлював мотив перетворення жінки на птаха. Ярославна зі «Слова о полку Ігоревім» прагне зозулею полетіти до свого полоненого чоловіка.

Згідно з народними повір’ями, зозуля могла навіщувати, скільки людині залишилося жити. Звідси прислів’я і звертання: «Зозуленько, зозуленько, скажи, скільки буду жити літ?»; «Не тобі зозуля роки кувала».

У різних регіонах України існували свої інтерпретації образу зозулі. У Літинському повіті (за даними Г. Булашева) зозулю вважали перевертнем князівни, в Олександрівському повіті — «переверненою на птаха вдовою, через що вона й гнізда собі іноді не в’є». В Галичині зозулю вважали дівчиною, проклятою матір’ю й перетвореною на птаха за те, що вона, бажаючи налякати матір, заховалася якось за комин й почала кувати. Існує й інше вірування: зозуля — то жінка, що вбила свого чоловіка і за цей гріх була засуджена Богом не мати ніколи пари. «В українських піснях про смерть козака,— вказує Г. Булашев,— його мати, сестра й кохана, тужачи, прилітають до нього на могилу зозуленьками. За українськими й польськими повір’ями, крик зозулі в саду віщує погану погоду, а трикратний над скелею — смерть господаря». С. Килимник підкреслював: «Зозуленька — це багатозначущий символ наших пращурів — і вісник весни, і вісниця довгого віку., і символ туги за життям, за минулим, за красою: символ бездітної вдови, але найголовніше — це символ віщування» (Килимник С. Український рік. — С. 268).

Три — символ духовного синтезу; формули для творення світів; символ створення духу із матерії; активного із пасивного; моделі Всесвіту /верх, середина, низ/; щастя; багатства; Трійці; оберега; цілющості.

Практично повсюди на землі особливо священним вважається число «три». У християнстві — Свята Трійця, в індуїзмі — Шива, Вішну, Брахма, у Давньому Єгипті Озиріс, Ісида і Гор та ін. Світове дерево (Дерево життя) мало триелементну структуру. У піфагорійській системі трійка — священна цифра, символізувала початок, існування та кінець світу. Вчені пояснюють сакралізацію цього числа спостереженнями людей за багатовіковою біологічною еволюцією життя. «Існування двох (батька і матері) майже невідворотно веде до появи третього (сина). За словами Лао-дзи: «.одне народжує двох, двоє народжують третього; троє народжує десять тисяч речей (тобто увесь світ)». Тому тріада володіє здатністю розв’язувати

конфлікт, створений дуалізмом. Вона символізує творення духу із матерії, активного із пасивного (Керлот Х. Словарь символов. — С. 521). Деякі вчені пов’язують символіку трійки із тричастковим поділом людини на дух (розум), душу (почуття) і тіло (інстинкти), з моральними категоріями.

Про давнє пошанування трійки (задовго до прийняття християнства) слов’янами свідчить той факт, що число 3 часто зустрічається у фольклорі. Там фігурують звичайно «три сини, три дівчини, три роки, три дороги, три царства, три гори та ін.».

В останні роки українські дослідники О. Братко-Кутинський, Р. Фурдуй та ін. дійшли висновку, що трійка лежить в основі світобудови, «тяжіє» над нами через тисячоліття. Напр., сучасна ядерна фізика оперує гіпотезою трьох кварків — елементарних частинок, з яких складається вся матерія. Космічний корабель має три ступені. Речовина може перебувати в 3 станах: твердому, рідкому, газоподібному. Усе розмаїття барв природи складає синтез трьох кольорів: синього, жовтого, червоного. Мовна система пронизана триєдністю: 3 роди, часи, способи тощо (Фурдуй Р. Скільки тисячоліть тризубу// Космос Древньої України.— К.,1992.— С. 240-241).

V. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ



  1. Складання асоціативного куща до слова «кохання». Що воно значило для героїв новели? (Страждання, найвище мірило вартості людини, біль, невимовна туга чекання, почуття, незалежне від людської свідомості, волі, бажання, моралі, воно ніби дається якоюсь вищою силою, тому мусить лишатися поза осудом чи запереченням, має право на існування.)

  2. Вирішення проблемного питання: «Чи зробило кохання щасливими героїв новели Г. Тютюнника «Три зозулі з поклоном»? (Питання дискусійне. Але виходячи зі змісту новели, напевно, більше так. Адже кожному з героїв пощастило пережити сильне почуття до гідної цього людини. Михайла любили дві такі різні, але прекрасні жінки, він теж любив по-своєму кожну з них. Г. Тютюнник запропонував нам зразок кохання, яке допомогло персонажам проявити свої кращі людські моральні якості: співчуття, любов до ближнього, милосердя і всепрощення.)

VL ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  • Прочитати новелу «Оддавали Катрю».

  • Довести, що «Три зозулі з поклоном» є яскравим прикладом жанру новели (усно).

  • Творча робота. Твір-роздум: «Чи здатна в реальному житті людина на такі глибокі почуття, про які йдеться у новелі Г. Тютюнника?»

  • Випереджувальні завдання для творчих груп: 1-ша група. Схарактеризувати образ українського села середини ХХ століття;

  1. га група. Визначити роль художньої деталі в творі; 3-тя група. Дослідити роль пісні в житті людини (на основі змісту твору «Оддавали Катрю); 4-та група. Вказати на спільне і відмінне у тексті твору та кінофільмі, знятому на основі оповідання. Знайти відповідь на питання: «Що стало причиною змін у змісті твору?»

VM. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ Рефлексія

Продовжити речення:

  • Новела вразила мене ...

  • Вона примусила мене замислитися над ...

  • Я запитав би письменника ...

УРОК № 121
1   ...   39   40   41   42   43   44   45   46   ...   59


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка