Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи»



Сторінка45/59
Дата конвертації20.02.2016
Розмір15.5 Mb.
1   ...   41   42   43   44   45   46   47   48   ...   59

ВАЛЕРІЙ ШЕВЧУК. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ МИТЦЯ. ОСОБЛИВОСТІ СВІТОБАЧЕННЯ, ГРОМАДЯНСЬКА ПОЗИЦІЯ. ЗВ'ЯЗОК ІЗ ДАВНЬОЮ УКРАЇНСЬКОЮ ЛІТЕРАТУРОЮ. ВИКОРИСТАННЯ ТРАДИЦІЙ УКРАЇНСЬКОГО БАРОКО, МІФОПОЕТИЧНИХ ОБРАЗІВ У ХУДОЖНЬОМУ ТВОРІ

Мета: познайомити учнів із тематично-жанровою різноманітністю великої прози письменника: історичний роман-притча («На полі смиренному»), роман-балада («Дім на горі»), роман-триптих («Три листки за вікном»), філософський роман («Птахи з невидимого острова»). Інші твори В. Шевчука (повість «Початок жаху», роман «Юнаки з огненної печі» та ін.). Сучасні модерні драми («Вертеп», «Сад божественних пісень»). Автобіографічні мемуарні твори («На березі часу»), особливостями його стилю; розвивати навички самостійної роботи з різними джерелами інформації, критичного ставлення до них, узагальнення та систематизації, вміння висловлювати власну думку стисло, логічно і переконливо, збагачувати словниковий запас учнів; прищеплювати смак до інтелектуальної прози.

Теорія літератури: травестія, бароко (повторення та поглиблення понять). Обладнання: портрет В. Шевчука.

Тип уроку: комбінований.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

  2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Зачитування та обговорення декількох творів-характеристик персонажів новели Г. Тютюнника

  1. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ

Слово вчителя



Письменник із різнобарвною жанровою палітрою творів ана- літико-інтелектуальної стильової течії, літературний критик, перекладач зі староукраїнської та латинської мови праць українського письменства, культуролог, автор досліджень з історії України.

Енциклопедист, книжник, людина ренесансного типу — дійсно складно переоцінити внесок письменника в розвиток української культури та літератури.

Сьогодні ми почнемо знайомство з творчістю цього письменника- філософа, творчість якого почалася в 60-ті роки. Його повісті й романи роками писалися «у стіл», без надії на публікацію — його переконання не дозволяли йому служити владі і творити у жорстких рамках вимог соцреалізму. Він залишався вірний собі, тому що «ніколи не шукав слави для себе, але шукав слави для народу свого іі своєї літератури.». «Я полюбив свій народ через те, що він був упосліджений, гнаний, битий і обкрадений»,— зізнавався письменник.

Настав час, коли інформація про життєвий шлях митця стала відкритою, і ми маємо можливість увійти в художній світ його творчості, щоб скласти про неї свою, особисту і неупереджену думку.

!V. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ 1. Слово вчителя



Дивно, що розквіт Шевчука-письменника припав на роки так званого застою. Письменнику вдалося зберегти внутрішню свободу, не піддатися спокусі отримати славу і забезпечене життя завдяки служінню тоталітарній владі. Він замінив все це невтомною літературною працею, яка подарувала світу його «сад житейських думок, трудів та почуттів».

  1. Повідомлення учня «Тематично-жанрова

різноманітність великої прози В. Шевчука»

Умовно творчу спадщину В. Шевчука можна розділити на: твори про сучасність (ранні повісті, «Маленьке вечірнє інтермецо», «Дзигар одвічний», «Житомирська сага тощо»); історичні твори («Три листки за вікном», «На полі смиренному»); умовно-асоціативні, філософські твори («Птахи з невидимого острова», «Сповідь», «Мор», «Дім на горі»).

  1. Робота з таблицею «Тематично-жанрова

різноманітність великої прози В. Шевчука»


Назва

Жанр

Стисла анотація

«На полі смиренному»

Історичний роман- притча, роман травестія, готичний роман

12 розділів твору розповідають про життя одного з ченців Києво-Печерського монастиря. Це в деякій мірі сучасна версія, художня інтерпретація Києво-Печерського патерика. Герої роману постійно намагаються пізнати таємницю світу і знайти себе в ньому.








Назва

Жанр

Стисла анотація







Ці спроби закінчуються трагічно. Це своєрідне психологічно-філософське дослідження характерів і типів людей у певних ситуаціях

«Дім на горі»

Роман-балада

Роман складається з двох частин: повісті- преамбули і циклу «Голос трави» з тринадцяти новел. У Домі на горі мешкають реальні жінки. Циклічно повторюється магічний обряд: перед жінками «з’являються бозна-звідки» прибульці-демонологічні істоти. Вони сірим птахом спускаються з неба, перетворюються на чоловіків і намагаються спокусити юних мешканок Дому. Якщо зваблення вдається — народжуються дивні хлопчики, «доля яких майже завжди була сумна». Більшість сюжетів циклу «Голос трави» запозичені з фольклорно- фантастичних і міфологічних оповідей

«Три листки за вікном»

Роман-

триптих

Художнє дослідження «української душі», яка еволюціонує упродовж трьох епох: бароко, просвітництво, романтизм у пошуках відповідей на питання про сенс буття

«Птахи з невидимого острова»

Філософський роман

Повість — частина філософського циклу з 3-х повістей — написано в жанрі історичної фантастики. Дивовижні пригоди героїв відбуваються в достеменній історичній атмосфері XVII та XVII ст. Це повість про найвищу цінність для людини — волю, яка для Олізара, героя твору, близька — і недосяжна. Він вісім років був прикутий до турецької галери, потрапляє до дивовижного замку, у якому живими залишаються тільки ті, що приймають умови існування в ньому. Герою врятовано життя, але випробування постають перед ним ще суворіші, аніж на галері

«Початок

жаху»

Повість

Михайло Вовчанський, улюблений (зразковий) тип Шевчукового героя, людина- інтроверт, другорядна щодо свого соціального статусу, ідеологічного незаангажована, позбавлена суспільних реалій, опиняється в екзистенційному колі болісних роздумів, страждань, прагне віднайти власний








Назва

Жанр

Стисла анотація







життєвий шлях. Герой намагається само- ідентифікуватись, самоутвердитись, здолати хаос суперечностей. Його свідомість презентується у формі нескінченного внутрішнього діалогу

«Юнаки з огненної печі»

Роман




«Вер

теп»,

«Сад

боже

ственних

пісень»

Сучасні модерні драми

У центрі уваги п’єс — людина з її екзистен- ціалістськими переживаннями, внутрішній світ якої письменник намагається осмислити філософськи, з глибоким психологізмом. Письменник так само намагається осмислити й світ

«На

березі

часу»

Автобіогра- фічно-мему- арний твір

Це спогади В. Шевчука про часи навчання в Київському університеті, які вводять нас в атмосферу життя студентів кінця 1950-х — початку 1960-х років, знайомлять із настроями і вподобаннями тодішньої молоді. Змальована широка картина громадського і культурного життя Києва. У книзі відбиті найсокровенніші враження, почуття та переживання молодого В. Шевчука в часи «хрущовської відлиги».

У творі порушено широке коло проблем суспільного характеру, через які простежується ідея націєтворення українського народу. Серед них, зокрема, такі, як юрба й індивідуальність, людина та її місце в суспільстві, поява шістдесятництва, проблеми становлення особистості, творчості, пізнання світу й себе







Теорія літератури

Травестія (від італ. travestire — «перевдягати») — один із різновидів бурлескної, гумористичної поезії, у якому твір серйозного або й героїчного змісту та відповідної форми переробляється, «перелицьовується» у твір комічного характеру з використанням панібратських, жаргонних зворотів.

Найоригінальнішим прикладом травестії, що став подією не лише в українській літературі, є «Енеїда» Івана Котляревського, в основу якої покладена героїчна поема Вергілія, героїв якої (з бо- гами включно) Іван Котляревський перевдягнув в український національний одяг і гумористично зобразив на тлі українського національного побуту XVIII століття.

В Україні травестія відіграла важливу роль у процесі відродження кінця XVIII — початку XIX ст., позначеного переходом літератури на народну мову.

Травестія відрізняється від пародії, у котрій сатиричний зміст зберігає серйозну форму, витриману в манері пародійованого твору.

Довідка

Києво-Печерський патерик — пам’ятка житійної літератури (кінець ХІІ — початок ХІІІ ст.)

  1. Заслуховування повідомлень учнів про знакові

події та факти життя в біографії В. Шевчука

  1. й учень. Я вважаю, що перше, на що слід звернути увагу, це сім’я письменника. У спогадах про дитинство він згадує батька, який любив під час роботи слухати українську класику, яку читала йому мати. Це були, у першу чергу, твори І. Нечуя-Левицького та Панаса Мирного. Саме цей факт, як зазначав сам письменник, пробудив його інтерес до української літератури. Не останню роль у формуванні майбутнього письменника відіграє мати, яка понад усе хотіла вивчити своїх синів, розмовляла правильною українською мовою та любила класику.

  2. й учень. Не менш важливим для формування Шевчука як самобутнього письменника, було, на мій погляд, його ставлення до навчання на історико-філософському факультеті Київського університету. Як зізнавався письменник, знання він здобував в основному шляхом самоосвіти, а до навчання ставився формально. «Відкриття» Винниченка, Плужника, Грушевського, Кнута Гам- суна зробив самостійно. Ретельно вивчав історію та філософію. Це студентське «недбальство», можливо, допомогло йому уникнути впливу догм соцреалізму.

  3. й учень. На мою думку, самобутність творчості письменника визначалася не обставинами, які сприяли цьому, а обставинами, які загартовували характер митця і прагнення зберегти внутрішню свободу. Це і негативні відгуки про його публікації в «Літературній Україні» та «Вітчизні», одержане ним тавро неблагонадійного, завдяки якому він опинився в лавах Радянської армії, і участь у протесті проти утисків з боку влади в Києві 4 вересня 1965 року, обшуки в його помешканні, тимчасове безробіття, «злива негативних рецензій» після появи першої книжки оповідань «Серед тижня», і, нарешті, вихід фатальної для письменника книжки «Вечір святої осені», після якого від нього відвернулися друзі, а він надовго був вилучений з літератури.

Після цього всього у письменника залишилася лише щоденна праця «без вихідних та відпусток», і «моменти високого духовного ояснення», які допомагають йому жити.

  1. й учень. Слід назвати ще одну позитивну сторону усамітнення письменника та вимушеної ізоляції: у Шевчука була можливість йти своїм шляхом, писати не на злобу дня, а про те, що дійсно цікавило, хвилювало. Це дослідження та переклади давньоукраїнської літератури, результатом яких стали антології «Аполонова лютня. Київські поети ХУІІ — ХУІІІ ст.», «Пісні Купідона. Любовна поезія на Україні ХУІ — поч. — ХІХ ст.», Антологія української поезії. Том І. Поезія ХІ — ХУІІІ ст., «“Сад пісень” Г. Сковороди», двотомне видання його творів, «Твори» Івана Вишенського, «Літопис Самійла Величка» та ін.

До цього періоду належать літературознавчі есе «Дорога в тисячу років», «Мисленне дерево».

Матеріал для вчителя. Біографія Валерія Шевчука

Шевчук Валерій Олександрович народився 20 серпня 1939 р. у родині шевця в Житомирі. Після закінчення 1956 р. школи хотів стати геологом, але, розчарувавшись у геології, поїхав до Львова вступати в Лісотехнічний інститут. Не вступив і повернувся додому. Працював при ремонті Житомирського сільськогосподарського інституту будівельним підсобником. У цей період захоплювався вивченням літератури, зокрема української. Особливе враження справили на майбутнього письменника книга Д. Багалія «Григорій Сковорода — український мандрований філософ» і твори І. Франка, що, за висловом самого Шевчука, «встановило основи мого світогляду. Я почав розуміти й вивчати українську літературу за методологією

І. Франка, а Г. Сковорода став для мене учителем життя».

1957 р. В. Шевчук закінчив технічне училище і був відправлений на роботу на бетонний завод. 1958 р. він вступив на історико- філософський факультет Київського університету. Навчаючись, налагодив стосунки з літературними студіями: «Січ» (студія імені В. Чумака) і «Молодь», писав вірші, з 1960 р. почав писати новели.

1961 р. В. Шевчук дебютував оповіданням «Настунька» про Т. Шевченка в збірнику «Вінок Кобзареві», що вийшов у Житомирі. Навесні 1961 р. літературна студія «Січ» видала стінну газету «Заспів», у якій було надруковано оповідання В. Шевчука «Щось хочеться» (пізніша назва «Кілька хвилин до вечора» — збірка «Долина джерел»). На те оповідання був гострий відгук в університетській

газеті «За радянські кадри». За газету «Заспів», де був намальований Т. Шевченко із зеленими вусами, Шевчука хотіли вигнати з університету, тягали до КДБ, допитували, але виключили художника, який малював ту газету.

1961 р. В. Шевчук написав 18 коротких новел і першу статтю «С. Васильченко в Коростишівській семінарії» для житомирського збірника, наступного року написав 20 новел, частину з яких надрукував переважно в журналах «Вітчизна» та «Літературна Україна». Деяким із них судилося бути перекладеними іншими мовами, а одна — «Вона чекає його, чекає» — була навіть пізніше екранізована (І. Жилком як студентська робота).

Після закінчення університету В. Шевчук був відправлений до Житомира власним кореспондентом газети «Молода гвардія» У листопаді був взятий до армії, служив у Мурманській області. В армії знову почав писати вірші, не припиняючи роботи над прозою.

Повернувся додому 1965 р. саме в той час, коли почалися масові політичні арешти серед української інтелігенції, був у кінотеатрі «Україна», протестуючи проти масових репресій. У вересні влаштувався в науково-методичний відділ музеєзнавства, який містився в Києво-Печерській лаврі (враження від цієї роботи відбилися в повісті «Голуби під дзвіницею»).

  1. р. закінчив повість «Середохрестя», у якій відбив враження від студентського життя. Арештували його брата, тому Валерій змушений був звільнитися з роботи (причиною арешту брата було те, що він вирішив набрати в друкарні й відбити для себе як пам’ятку часу статтю про процес над Погружальським. За це брат дістав п’ять років концтабору суворого режиму).

  2. р. вийшла книжка «Серед тижня». В. Шевчук став членом Спілки письменників України.

1969 р. він написав повість «Золота трава» (надрукована в 1984 р.) і перший варіант повісті «Мор», до якої повернувся в 1980 р. і зробив остаточну редакцію в 1983 р. Писав історичні й фольклорно-фантастичні оповідання, статті, вийшла книжка «Вечір святої осені», у якій було надруковано вісім нових оповідань.

У важкі сімдесяті роки твори письменника майже не друкували, тому він змушений був писати «для себе». Упродовж 19791999 pp. В. Шевчук видав книги: «Крик півня на світанку» (1979), «Долина джерел» (1981), «Тепла осінь» (1981), «На полі смиренному» (1983), «Дім на горі» (1983), «Маленьке вечірнє інтермеццо» (1984), «Барви осіннього саду» (1986), «Три листки за вікном» (1986), «Камінна луна» (1987), «Птахи з невидимого острова» (1989), «Дзиґар одвічний» (1990), «Дорога в тисячу років» (1990), «Панна квітів» (1990), «Із вершин та низин» (1990), «Стежка в траві. Житомирська сага» (у 2 т., 1994), «У череві апокаліптичного звіра» (1995), «Козацька держава. Етюди до історії українського державотворення» (1995), «Око прірви» (1996), «Жінка-змія» (1998), «Юнаки з вогненної печі» (1999), «Біс плоті» (1999) та ін.

1986 р. В. Шевчуку присвоєне звання «Заслужений діяч польської культури», наступного року він був удостоєний Шевченківської премії за роман «Три листки за вікном».

З 1988 р. В. Шевчук — ведучий історичного клубу «Літописець» при Спілці письменників України. 1999 р. нагороджений «Орденом князя Ярослава Мудрого» У ст.

На сьогодні В. Шевчук — викладач Київського національного університету ім. Т. Шевченка, ведучий історико-суспільних циклових річних програм Українського радіо: «Козацька держава», «Київ, культурний і державний», «Загадки і таємниці української літератури», «Цікаве літературознавство».

В. Шевчук — лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка, премії фонду Антоновичів, літературних премій ім. Є. Маланюка,

О. Пчілки, О. Копиленка, І. Огієнка, премії в галузі гуманітарних наук «Визнання» (2001). Він автор близько 500 наукових і публіцистичних статей з питань історії літератури, був дослідником і перекладачем сучасною українською мовою творів давньоукраїнської літератури.

У творчості В. Шевчука умовно можна виділити три основні напрями: історична проза, твори, що відображають сучасне життя, літературознавчі праці.

  1. Міні-лекція вчителя «Особливості світобачення,

громадянська позиція письменника».

(Учні занотовують матеріал у вигляді конспекту)

Словникова робота

Готизм — стильова течія, що виникла в європейських літературах та мистецтві у другій половині ХУІІІ — на початку ХІХ століття і відзначалася зацікавленістю середньовічною культурою, відтворенням атмосфери минулого, життя лицарів з використанням елементів магії, дива, таємниці. Героями готичних творів часто стають привиди, ірреальні істоти, події в них відбуваються у підземеллях, на руїнах, у страшну буряну ніч.

Літературними вчителями В. Шевчука були Самійло Величко, Григорій Сковорода, Іван Франко, Михайло Драгоманов, перекладач Борис Тен. На нього жодного впливу не мали ідеологічні постулати радянських часів, класові та політичні чи кон’юктурні мірку- вання. Письменник вважав політику і мистецтво речами абсолютно несумісними: «Де до мистецтва домішується політика починається його поступовий занепад».

Більш за все Шевчук дбав про естетичну завершеність твору. Це, перш за все, сприяло високій культурі письма та лексичному багатству його творів, свіжості образів з алегоричним підтекстом.

Письменник пише про те, що визріло в його душі, покладаючись на інтуїцію і художнє чуття.

Твори письменника вимагають від читача естетичної підготовки, адже ніколи не бувають відбитком довколишньої дійсності: світ його книжок створений фантазією, уявою, скоріше умовний, ніж реальний. Шевчук застосовує елементи готики, народну фантастику і демонологію, які розглядав як «стан душі, образний його відбиток», психологічний малюнок внутрішнього світу героїв.

Визначальним для митця є духовні цінності, які домінують над цінностями матеріальними.

  1. Повідомлення учня «Зв'язок творчості письменника із давньою

українською літературою», «Використання традицій українського

бароко, міфопоетичних образів у художньому творі»

У творчості письменника відчувається і вплив давньоукраїнського мистецтва та літератури.

Прозаїк намагався проаналізувати деякі грані української ментальності. З цією метою він звертається до минулого — ХVІ та ХVІІ століть. Так з’явилися повісті про Україну цих часів — «Місячний біль», «Мор», «Ілля Турчиновський», роман «На полі смиренному», написаний за мотивами Києво-Печерського патерика — пам’ятки ХІ-ХІІІ століть. Письменник перекладав твори давньої української поезії та прози, вивчав культуру українського бароко, яку наслідував у своїй творчості, складав антології давньої української літератури.

Словникова робота

Палімпсест — пергамент, на якому стерли первісний текст, а поверх нього написали новий.

Синкретизм — поєднання або злиття несумісних і непорівнюва- них образів мислення та поглядів.

Інтертекстуальність — термін, що вживається для позначення спектру міжтекстових відношень: будь-який текст завжди є складником широкого культурного тексту.

Полягає у відтворенні в літературному творі конкретних літературних явищ інших творів, більш ранніх, через цитування, алюзії, ремінісценції, пародіювання та ін.; явному наслідуванні чужих стильових властивостей і норм (окремих письменників, літературних шкіл і напрямів) — тут мають місце всі різновиди стилізації.

Кодування — операція заміни звичайних текстових данних скороченими умовними позначеннями; переклад будь-якої інформації, вираженої засобами природної мови, у послідовність умовних символів, сигналів за певними правилами, що називають кодом. Наприклад, соловей і роза (Гафіз) — пара закоханих, троянди й виноград (М. Рильський) — творча праця.

  1. Повідомлення учня «Особливості стилю В. Шевчука»

За словами друга письменника Є. Концевича, Шевчук «творить словом власну своєрідну форму життя, свою правду життя, естетичну та моральну реальність — світ, що виростає з особистості творця, з його волі, уяви, філософії».

Власну стильову манеру письма Шевчук схарактеризував так: «Мій легкий стиль почав зникати, стаючи усе монументальнішим, з розлогим епітетом і складними синтаксичними конструкціями. Мене почали вабити вишукані, ускладнені сюжетні конструкції й великі епосові форми».

Митець поєднав у своїх творах поетику бароко, готики та реалізму.

Валерія Шевчука вабили умовно-асоціативні форми самовираження. Велику увагу приділяє письменник підтексту.

Усі герої творів письменника мають реальних прототипів — це сам письменник та його оточення.

Його історичні твори — твори про сучасність, адже в них він вирішує проблеми сучасної людини.

Письменника цікавить душа людини. Він досліджує внутрішній світ своїх героїв, описує зовнішній світ лише як необхідне тло, на якому ведеться це дослідження.

Усі твори письменника філософічні. Він розмірковує над вічними питаннями сенсу життя, добра і зла, моралі, віри, свободи духу, честі, смерті та безсмертя, обов’язку, дружби і кохання, влади тощо.

У творах письменника відсутня публіцистика, ліричні відступи, викривальний пафос, спроби нав’язати авторську думку читачеві. Але присутність автора у творі відчутна передовсім у образі оповідача, якій втілює в собі образ самого автора.

Ще однією важливою ознакою творчості Валерія Шевчука є її притчевість, використання євангелічних притч. Наприклад, притча про блудного сина, яка лейтмотивом проходить через усю творчість митця.

Дослідники творчості В. Шевчука вважають, що в його індивідуальному стилі наявні ознаки необароко.

Тобто письменник продовжує традиції українського бароко за нових умов, що створює певний світогляд.

Для прози Шевчука характерні такі барокові ознаки: 1) контрастність і синкретичність; 2) динамізм, експресивність, драматична напруженість сюжету, які реалізуються через посилену внутрішню подієвість у сфері людського «мікрокосму»; 3) яскраво виражені метафоричність і символічність, що передбачають гру переносними значеннями слова; 4) елітарність, орієнтація на читача-інтелектуала, читача-«співавтора», здатного оперувати відповідними культурними знаками та кодами й добре обізнаного з текстами та дискурсами минулого і сучасності; 5) задані автором фрагментарність та інтер- текстуальність тексту і, за умови належної співпраці «культурної свідомості» читача,— відкритість, багатополярність, багатополюс- ність і палімпсестність тексту.

Типова для літератури доби Бароко ускладнена архітектоніка тексту, основною стратегією якої є «текст у тексті» — і в формальному (зокрема, жанровому) плані, і в змістовому.

Герої творів Шевчука загадкові, подібно до барокових героїв, живуть і діють у фантасмагоричному світі, якій не приймають і не розуміють. Душа персонажів роздвоєна, драматична, страждання очищують її і підносять над буденністю.

V. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Узагальнювальна бесіда

  • Які факти життя письменника ви вважаєте визначальними для формування його як письменника?

  • Назвіть імена духовних вчителів В. Шевчука.

  • Вплив яких стильових течій помітний у творчості прозаїка?

  • Який внесок у культуру та літературу України зробив В. Шевчук?

  • Наведіть приклади зв’язку творчості письменника з давньою українською літературою.

VL ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  • Опрацювати матеріал уроку за допомогою конспекту.

  • Прочитати роман «Дім на горі».

  • Скласти словниковий диктант «Психологічний портрет В. Шевчука».

  • Індивідуальне завдання. Підготувати повідомлення «Філософсько-міфологічна основа роману-балади «Дім на горі».

VN. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ Рефлексія

  • На мене найбільше враження справив такий епізод біографії митця.

  • Я вважаю, що для повного розуміння творчості Шевчука потрібно .

  • Я хочу більше дізнатися про такий період життя письменника, як.

УРОК № 123
1   ...   41   42   43   44   45   46   47   48   ...   59


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка