Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи»



Сторінка49/59
Дата конвертації20.02.2016
Розмір15.5 Mb.
1   ...   45   46   47   48   49   50   51   52   ...   59

П. ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ. ТЕМА ГЕРОЇЗМУ НАРОДУ ПІД ЧАС ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ (ПОВІСТЬ «ДУМА ПРО НЕВМИРУЩОГО»). ІСТОРИЧНІ РОМАНИ ПИСЬМЕННИКА ЯК ПРАВДИВІ ХУДОЖНІ ДОКУМЕНТИ З МИНУЛОГО НАШОГО НАРОДУ («ПЕРВОМІСТ», «СМЕРТЬ У КИЄВІ», «ЄВПРАКСІЯ», «РОКСОЛАНА», «Я, БОГДАН...», «ТИСЯЧОЛІТНІЙ МИКОЛАЙ»). АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ В ІНШИХ ТВОРАХ ПИСЬМЕННИКІВ («РОЗГІН», «ПІВДЕННИЙ КОМФОРТ», «БРУХТ»)

Мета: дати загальну характеристику історичної прози П. Загребельного, визначити її провідні теми; розвивати навички сприйняття на слух великого об'сяну інформації, систематизації та узагальнення вивченого, розвивати усне мовлення школярів; виховувати інтерес до історії вітчизняної культури, зацікавити учнів неординарною особистістю П. Загребельного, сприяти розширенню читацьких інтересів одина- дцятикласників.

Обладнання: портрет П. Загребельного та примірники його творів. Теорія літератури: роман, історичний роман, історична правда та художній вимисел (повторення).

Тип уроку: комбінований.

ПЕРЕБІГ УРОКУ



  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

  2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

1. Повторення понять теорії літератури: роман, історичний роман, історична правда та художній вимисел

  1. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ УРОКУ.

МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слово вчителя

На уроці ми познайомимося з романістикою Павла Загребельного. Український письменник Олександр Сизоненко зазначив: «Наша проза немислима без романів Павла Загребельного. Страшно й подумати, наскільки б вона збідніла. Коли б у ній не з’явилося з-під пера Загребельного». Сьогоднішній урок допоможе вам переконатися в справедливості цих слів.

!V. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

Слово вчителя

Ми прослухаємо повідомлення, які ваші однокласники підготували вдома. Кожен з учнів має лист оцінювання, у якому він дає оцінку виступу товаришив. У кінці уроку підбиватимемо підсумки конкурсу. Експертна комісія підрахує бали і визначить переможця.


Прізвище автора повідомлення

Кількість балів

Вимоги до повідомлення

Змістов

ність

Стислість

викладу

Відповідність темі

Загальна кількість балів за повідомлення

1-й учень













2-й учень













3-й учень













4-й учень













5-й учень



















Коментар для вчителя

Слухаючи виступи однокласників, учні заповнюють таблицю. (Орієнтовний зразок таблиці запропоновано в розділі «Систематизація та узагальнення вивченого».)

  1. й учень. Тема героїзму народу під час Другої світової війни. Повість П. Загребельного «Дума про невмирущого».

У «Думі про невмирущого» розповідається про сімнадцятирічного Андрія Коваленка, який загинув у німецькому концтаборі, але не скорився поневолювачам.

Йому ще не сповнилось сімнадцяти, коли почалася війна. Андрій пішов до військкомату, де вже стояли великі черги добровольців. Коли йому запропонували написати автобіографію, та ще докладну, він злякався: у нього не було біографії. Ну, народився. Ріс. Закінчив неповну середню. Вступив до комсомолу. Закінчив середню. Працював під час канікул у колгоспі. Збирав колоски. Був причіплювачем. Косив сіно. Яка ж тут біографія, коли все так просто і звичайно?

Андрій мріяв бути вченим, а став солдатом, зустрівся віч-на-віч з війною і не відступив, мужньо бився з фашистами, захищаючи рідну землю, батька й матір, свою кохану. Тяжкопораненим він потрапив у полон, та й там, у нелюдських умовах концтаборів, не припинив боротьби, вмирав, повертався до життя і знову вмирав, але не підкорився.

Ця повість — автобіографічна. «Дума про невмирущого» вийшла 1957 року. Образ Коваленка навіяний авторові власними спостереженнями й переживаннями, які ще свіжими були в пам’яті. Олександр Сизоненко, український письменник, учасник Великої Вітчизняної війни, згадував: «Пам’ятаю, читав він нам уночі, в єдиній кімнатці на Мельникова, «Думу про невмирущого». І, читаючи, плакав. І ми з Толею Поперечним теж плакали; в Андрієві Коваленкові легко пізнавали самого автора». Образ Андрія Коваленка оповитий романтичним ореолом.

Дісно, війна залишила у серці Павла Загребельного болючі рани. Закінчивши десятирічку 1941 року, сімнадцятирічним майбутній письменник добровільно пішов на фронт. Брав участь в обороні Києва. Його військове артилерійське училище було кинуте під Суми зупиняти танки Гудеріана: прорвавшись аж з-під Рогачова під Брянськом, форсувавши Березину та Десну, вони йшли на оточення Київського угруповання наших армій з північного сходу. Молоді артилеристи-курсанти із своїми «сорокап’ятками» стояли на смерть і на кілька днів зупинили Гудеріана під Ромнами, хоч самі майже всі полягли на полі бою. Тяжко поранений був і сімнадцятирічний курсант Загребельний. Після лікування в Саратовському госпіталі повернувся на передній край і знов був поранений дуже тяжко в груди. Непритомним потрапив у полон. «Пройшов табори смерті»,— лаконічно сказано в довіднику Спілки письменників України. А чого він зазнав у полоні, можна прочитати в його автобіографічній повісті «Дума про невмирущого». Визволений з полону американцями, працював у 1945 році в радянській військовій місії в Західній Німеччині.

Повість «Дума про невмирущого» — трагічна розповідь, сага про безсмертя героїчних борців проти фашизму, дума про нескореність і самовідданість людського духу стала символом гідності й непереможності людського духу.

  1. й учень. Історична проза Павла Загребельного.

Характеризуючи творчий доробок Павла Загребельного можна сміливо казати про його жанрово-стильове розмаїття. Вле особливе місце в його романістиці належить історичній прозі. Саме творами історичної белетристики «Диво», «Первоміст», «Смерть у Києві», «Євпраксія», «Роксолана», «Я, Богдан» він завоював популярність і увагу читача, яка з плином часу не меншає. Можна визначити, як мінімум, дві причини актуальності творів письменника і неослабного інтересу до його історичних романів.

По-перше, український народ, якого штучно на цілі десятиліття було позбавлено його правдивої історії, постійно тягнувся до глибшого пізнання свого минулого.

По-друге, історичний роман 30-60-х рр, який існував в УРСР, був тематично і стильово обмежений, позначений однобокою класовою оцінкою зображуваного за деяким винятком («Людолови» З. Тулуб, «Святослав», «Володимир» С. Скляренка, «Мальви», «Черлене вино», «Манускрипт з вулиці Руської» Р. Іваничука, «Меч Арея»

І. Білика тощо). Українська історична романістика того часу була в цілому неправдивою, стилістично одноманітною, пристосовницько- агітаційною. Творчість таких історичних белетристів, як Наталена Королева, Панас Феденко, Микола Лазорський та ін. були забороненими в Україні, хоч і знаними за її межами.

Саме Павло Загребельний вирвав український історичний роман із глибокого занепаду, надав йому, наскільки дозволяли суспільно- політичні обставини, «людської» подоби.

Письменник не тільки намагався об’єктивно і правдиво передати історичне минуле українського народу, а й осмислити його під кутом зору не лише соціальних та національних, а й філософських, загальнолюдських критеріїв, спроектувати порушувані там проблеми на сучасне життя, дати їм власну оцінку.

П. Загребельний прагнув у своїх історичних романах психологічно найвірогідніше передати історію людської душі на певному відрізку розвитку української нації. Багато дослідників вважають, що письменник подав власну версію душі, наприклад, Євпраксії, Ярослава Мудрого, Роксолани чи Богдана Хмельницького. Але він як митець мав право на мистецьку уяву, художній домисел, хоча мав дотримуватись історичної правдивості зображуваного.

У центрі історичної романістики Павла Загребельного — історія людської душі. Прикметною ознакою його індивідуального почерку (що стосується також творів про сучасність) є виключна увага до людини. Пізнати людину, крізь призму її душі, пізнати світ, у якому вона живе, розкрити найпотаємніші грані її психології, підсвідомі та свідомі мотивації її дій, вчинків, помилок, втрат, злетів і піднесень, осяянь і духовного розкріпачення чи, навпаки, закабалення під тиском ефемерних цінностей — ці непрості завдання ставить перед собою П. Загребельний. У цьому секрет популярності його творів і незаперечних творчих здобутків у «Диві», «Євпраксії», «Первомості», «Роксолані», «Я, Богдан».

  1. й учень. Історичні романи письменника як правдиві художні документи з минулого нашого народу («Первоміст», «Смерть у Києві», «Євпраксія», «Роксолана», «Я, Богдан.», «Тисячолітній Миколай»).

За історичну дилогію про Київську Русь «Первоміст» (1972) і «Смерть у Києві» (1973) П. Загребельний одержав Шевченківську премію. У цих творах Павло Загребельний подає власну художньо- філософську концепцію бачення давноминулих історичних подій, проектуючи її і в день сьогоднішній.

Письменник визначав головну тематику цих романів так: «Смерть у Києві» — доля державної ідеї, «Первоміст» — доля народної споруди.

«Первоміст» переносить нас у XII ст. Поштовхом до змалювання досить розлогої картини того часу, до відтворення його атмосфери послужила авторові згадка в Іпатіївському літописі про будування Володимиром Мономахом першого мосту через Дніпро. Уява митця реставрує історичні події, він детально і правдоподібно подає картини воєнних баталій, життя і побуту наших далеких пращурів. Прикметно, що в цьому творі автор зосереджується на показові не історичних осіб, а на звичайних людях, будівельниках і охоронцях мосту, через показ їхнього повсякденного життя торкається важливих тогочасних (спроектованих і на тоталітарне суспільство, і на суспільство сьогочасне!) суспільних і морально-етичних проблем.

У романі «Смерть у Києві» П. Загребельний також багато уваги приділяє образам простих людей (Кузьма Дуліб, Іваниця, дівчина Ойка, коваль Кричко), але центральною постаттю тут виступає князь Юрій Долгорукий, нащадок Ярослава Мудрого, одержимий ідеєю єдності землі Руської.

«Євпраксія» (1975) — четвертий роман з серії книжок П. Загребельного про Київську Русь. Сам письменник визначав цей роман як роман про долю людини: «А що доля людська, надто в трагічних її вимірах, найвиразніше простежується на прикладі жінки, то й написано цей роман про жінку, про трагедію розлуки з рідною землею, про трагедію втрати любові».

Історія онуки Ярослава Мудрого княжни Евпраксії трагічна і повчальна. Письменник намагається передати складний внутрішній світ своєї героїні, яку дуже суперечливо подавали історичні документи. Визначальними моментами, які вплинули на формування письменником концепції особистості Євпраксії, були втрата батьківщини, любові, недолюбленість з боку батьків, що спричинила появу численних комплексів, які зумовили невротичні симптоми, схильність до істерії, і, як наслідок, втрата дитини. Перебування головної героїні в межовій ситуації (між неврозом та психозом) дає можливість авторові реабілітувати особистість Євпраксії перед істориками, які вважали її повією, і українським народом.

Образ зображено на тлі історичних подій доби.

Роман «Роксолана» розповідає історію легендарної Насті Лісов- ської з Рогатина, яка стала наймогутнішою жінкою своєї доби, дружиною султана Сулеймана. Реконструюючи характер Роксо- лани, П. Загребельний прагнув розібратися в мотивах її поведінки, виправдати її «зраду» перед українцями. Образ головної героїні є еволюціонуючим, завдяки боротьбі природних інстинктів у поєднанні із силою характеру, витоки якого криються в національних коріннях.

Богдан Хмельницький, герой роману «Я, Богдан», за авторською концепцією, є виразником ідей, поглядів всього українського народу, власне, творець української нації. Він з’являється у різних іпостасях: Богдан-гетьман, Богдан-чоловік, Богдан-дух, Богдан- міф,— такий синтез у створенні художнього образу і дав змогу розкрити психічні стани та мотиви вчинків національного героя. Образ Богдана-чоловіка П. Загребельний розкриває за допомогою сюжетної лінії Мотрона — Богдан. Письменник мотивує поразки і перемоги головного героя як у військовій справі, так і в особистому житті, вказує на те, що гетьман — це жива людина, чоловік, у житті якого, як відомо з класичного психоаналізу, жінка (матір, коханка) посідає особливе місце. Критика, яка схвально відгукнулася про роман, відмітила новаторське тлумачення образу гетьмана.

Цей роман має оригінальну, незвичну форму. Це — роман — монолог, у якому герой розкриває свою душу перед читачем, не приховуючи її суперечностей, протиріч, слабкостей. Письменник писав про свого героя: «Богдан для мене в цьому романі — і велика неповторна особистість, але водночас і якась невідома сила, досі ще не розгадана ніким. Мовби найвище скупчення народної геніальності у всьому: в розумі, обдарованості, буйнощах, нестримності натури, в універсалізмі характеру».

Аналітично-проблемний «Тисячолітній Миколай» вийшов 1994 року. Усі дослідники сходяться в одному, що Павло Архипович Загребельний був у своїх романах сумлінним і талановитим дослідником історії європейської цивілізації. Він перегортав тисячі фоліантів з різних галузей життя тих народів, які діяли на сторінках його романів. Зокрема, пишучи роман «Тисячолітній Миколай», він до літературного осмислення задіяв величезну кількість фактів з часів прийняття християнства на Русі та періоду Бароко.

Інтерес письменника до історії культури свого народу, пошуки відповідей на питання щодо менталітету українців, турбота про майбутнє своєї країни — усе це відбилося в його романі «Тисячолітній Миколай». Письменник подає картини життя Київської Русі в час, коли йшлося про християнізацію русів. П. Загребельний різними засобами змальовує двовір’я, у якому жили русичі з часів хрещення. Роздвоєність у вірі була тяжким випробуванням для Сміянка Миколая — головного героя роману.

У романі читач дізнається багато фактів про звичаї обряди, ментальні риси русів. Роман свідчить про знайомство письменника з історичними документами та літературними пам’ятками зображуваної історичної доби.

  1. й учень. Актуальні проблеми сучасності в інших творах письменника («Розгін», «Південний комфорт», «Брухт»).

П. Загребельний художньо осмислює і сучасне йому життя. За багатогранне епічне полотно «Розгін» (1976), надрукований навіть у Китаї, він одержує 1980 р. Державну премію СРСР. У цьому романі головний герой — вчений-кібернетик Петро Карналь. На таких вчених, як він, трималась наша країна в тій божевільній гонці озброєнь і технічного прогресу, якими й відзначалась «холодна війна» між США та СРСР. Карналь — одержимий творець науки і великий організатор виробництва. Із цим персонажем пов’язані найважливіші морально-етичні проблеми, порушені автором. Це, насамперед, проблема протиставлення талановитості, наукової одержимості, чесності, порядності (це також і риси характеру Карналя) пересічності, кар’єризму, пристосуванству, які фокусуються в образі заступника директора Інституту кібернетики Кучмієнка. Довкола цієї основної проблеми автор розгортає детальне тло сучасного йому життя, дія відбувається в різних часових і просторових площинах (кілька міст України, рідне село Карналя, Париж), героїв показано в еволюції їхніх характерів, у стосунках із багатьма іншими людьми. Постійно у творі відчувається «подих» автора, який через роздуми Петра Карналя, його самозаглибленість і самоаналіз передає і власні судження, свою оцінну характеристику довколишньої дійсності та сучасної людини в цій непростій дійсності.

Роман «Південний комфорт» (1984 р.) можна назвати історією однієї душі, він належить до циклу так званих «київських романів». П. Загребельний — чи не найактивніший урбаніст, у якого тема міста, попри всі її труднощі, звучить природно й органічно.

«Південнй комфорт» розповідає про шанувальників комфорту та зловживань, які живуть у великому місті в часи так званого застою. У творі розглядається взаємовплив міста та людини. Тісна єдність благ та моральних цінностей особистості в спілкуванні «я — ти» із навколишнім середовищем. Досліджується вплив міста на формування ціннісних орієнтацій і світоглядних позицій окремої людини. Важливою є проблема пошуку сенсу буття. Роман розкриває справжнє обличчя тоталітарного суспільства.

«Брухт» (2002 р). Молодий учений Совинський, розум якого бунтував проти прагматизму та технократії ХХ ст., з легкістю погоджується провернути аферу в Німеччині, допомогти інститутському товаришу реалізувати «наліво» радянську військову техніку. А потім, піднесений мільйонами своєї коханки над своїми колегами та друзями, він стає прес-секретарем у концерні «Куч-метал», що займається фінансовими махінаціями з продажу металобрухту за кордон. Шалені гроші, розкішне життя. Ні, щастя не було серед брухту та сміття, він і почувається брухтом...

Роман, 9/10 сцен якого відбувається в чотирьох стінах. Тобто у восьми, бо казково багата коханка Совинського — головного героя, мабуть, у відповідь на американський пентагон, збудувала свій октагон. Вирватися з нього чоловікові вдається лише подумки у спогадах. Тому конфлікт починає розгортатися саме у цьому будинку- октагоні. Конфлікт, звісно, внутрішній. Зовнішній практично відсутній. Зовнішні події взагалі можна описати п’ятьма реченнями.

Отже, випадково потрапивши в середовище корумпованих акул бізнесу, які наживають шалений капітал на фінансових махінаціях з продажу ексклюзивного металобрухту за кордон, Совинський у контрасті, з особливою чуттєвістю змушений подивитись на минувшину, а особливо на сучасність своєї країни та свого народу. Спостерігаючи переоцінку вічних цінностей, продажність, сірість, егоїстичну жорстокість, він веде постійну боротьбу за своє власне «я». Але розкішне багате життя усе ж поступово перетворює Со- винського на такий самий брухт, яким торгує його багата господиня.

V. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ


Загальна тематика групи романів

Назва

Рік

виходу

Тема твору

Тема героїзму народу під час Другої світової війни

Дума про невмирущого

1957 р.

Розповідь про юнака, який загинув у німецькому концтаборі, але не скорився








Загальна тематика групи романів

Назва

Рік

виходу

Тема твору

Історичні

романи

письмен-

Первоміст»

1972 р.

Роман про будування Володимиром Мономахом першого мосту через Дніпро

ника

«Смерть у Києві»

1973 р.

Історія князя Юрія Долгорукого, одержимого ідеєю єдності землі Руської




«Євпраксія»

1975 р.

Роман про долю людини в трагічних її вимірах, яка простежується на прикладі жінки, онуки Ярослава Мудрого князівни Євпраксії




«Роксолана»

1980 р.

Роман розповідає історію української дівчини, яка стала наймогутнішою жінкою своєї доби, дружиною султана Сулеймана




«Я, Богдан.»

1983 р.

У романі Загребельний запропонував своє, новаторське тлумачення образу гетьмана.




«Тися

чолітній

Миколай»

1994 р.

У романі змальовано картини життя Київської Русі під час християнізації русів

Актуальні проблеми сучасності в інших творах пись-

«Розгін»

1976 р.

Роман про вченого-кібернетика Карналя та морально-етичні проблеми, пов’язані з цим образом одержимою наукою людини

менника

«Південний

комфорт»

1984 р.

Роман розкриває справжнє обличчя тоталітарного суспільства




«Брухт».

2002 р.

Історія морального занепаду людини у світі великих грошей







VL ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

  • Опрацювати матеріал уроку за допомогою конспекту (тез, плану).

  • Дібрати інформацію про історичну пам’ятку — Софію Київську.

VN. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ

Рефлексія

  • Продовжте речення:

  • Хто б міг подумати, що ...

  • Дійсно, цікаво ...

  • Понад усе мене здивувало ...

УРОК № 130
1   ...   45   46   47   48   49   50   51   52   ...   59


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка