Урок№65 євген маланюк. Життєвий І творчий шлях поета й літературознавця, яскравого представника «празької школи»



Сторінка55/59
Дата конвертації20.02.2016
Розмір15.5 Mb.
1   ...   51   52   53   54   55   56   57   58   59
УРОК № 138

ЛІТЕРАТУРА РІДНОГО КРАЮ. БОРИС ЧИЧИБАБІН

Мета: ознайомити учнів із біографією та творчим шляхом харківського поета, ознайомити з віршами «С Украиной в крови я живу на земле Украины», «Тарас», «Приготовление борща» та проаналізувати їхній ідейно-художній зміст; розвивати емоційність учнів, навички виразного читання, вміння висловити особисте ставлення до літературного твору, збагачувати словниковий запас учнів.

Теорія літератури: лірика (повторення).

Тип уроку: комбінований.

ПЕРЕБІГ УРОКУ

  1. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ

  2. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ

Фронтальна бесіда

  • Дайте визначення лірики.

  • Яких російськомовних поетів України ви знаєте?

  • Які вірші, вивчені минулого уроку, справили на вас найбільше враження?

  • Визначте домінуючі мотиви творчості російськомовних поетів.

  • Назвіть вірші, які, на ваш погляд, свідчать про любов російськомовних поетів до України та її культури.

  1. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ, МЕТИ УРОКУ.

МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Слово вчителя

«.русский поэт выступил как хранитель украинской культуры, соединяя историю и современность. Он был неустанным

строителем духовного моста между героическим прошлым украинского народа и его сегодняшней борьбой за возрождение тысячелетней национальной культуры. Читатель стихов Бориса Чичибабина слышит колокола Киевской Руси, дышит воздухом Запорожской Сечи, идет тернистым путем Тараса Шевченко.»,— так написав про Бориса Чичибабіна 1 1996 році його земляк Ипполит Зборовец. Йому ж належать також такі слова: «О русскоязычных поэтах Украины всегда либо молчали, либо говорили стыдливо, неловко, с чувством сожаления, как о досадной аномалии, которая портит национальный литературный пейзаж. Между тем в творчестве русских поэтов украинской земли, как это ни парадоксально, патриотические мотивы, голос любви к Родине звучат намного сильнее, искреннее, нежели в произведениях некоторых современных отечественных лириков.

В этом отношении поэзия Бориса Чичибабина, как нам кажется, особенно характерное явление».

На уроці ми матимемо можливість переконатися в правдивості слів доктора мистецтвознавства, професора Харківської державної академії культури.

!V. СПРИЙНЯТТЯ ТА ЗАСВОЄННЯ НАВЧАЛЬНОГО МАТЕРІАЛУ

  1. Виступ підготовленого учня з повідомленням

про життя і творчість Бориса Чичибабіна

Чичибабін (Полушин) Борис Олексійович народився 9 січня 1923 року в місті Кременчуці Полтавської області в сім’ї військовослужбовця. Чичибабін — прізвище по матері.

1940 року закінчив середню школу в м. Чугуєві, вступив на історичний факультет Харківського університету. Війна перервала навчання. З 1942 по 1945 рік служив у військових частинах Закавказького військового округу. 1945 року, після демобілізації, вступив на філологічний факультет ХДУ. У червні 1946 р. під час літньої сесії був заарештований, відправлений на Луб’янку, засуджений на п’ять років «Гулагу» (В’ятський табір Кіровської області). Звільнився 1951 року, перебивався випадковими роботами. Після закінчення бухгалтерських курсів працював бухгалтером до 1962 року. Перша публікація з’явилася в журналі «Знамя» 1958 року, пізніше твори публікувалися в журналах «Новый мир», «Юность». До 1963 року вийшли друком дві збірки — у Москві та Харкові. Більшість віршів була правлена цензурою, головні вірші не ввійшли до збірок. Із 1964 по 1986 р. Б. О. Чичибабін керував літературною студією при Будинку культури працівників зв’язку. Але студію було закрито з ідеологічних міркувань (приводом було заняття, присвячене Б. Пастернаку). Чичибабін змушений був повернутися на «конторську» роботу. 1966 р. після численних бюрократичних затримок його було прийнято до Спілки письменників СРСР, а з 1967 року письменник вирішив писати те, що підказує сумління, без надії, що вірші будуть опубліковані за його життя.

1972 р. в московському «самвидаві» вийшла маленька збірка віршів поета. Наслідком стало виключення зі Спілки письменників. Потім були півтора десятки років повного замовчування. Перебудова повернула поезію Чичибабіна читачам. 1987-1988 рр. його вірші публікують журнали та газети, його запрошують до участі в літературних вечорах, проходять авторські зустрічі в Києві, Москві, Ленінграді, Львові та інших містах. 1988 року поета було поновлено в Спілці письменників. Студія «Останкіно» зняла телевізійний фільм про Б. Чичибабіна. Його демонстрували по телебаченню 1989 р. Тоді ж була записана платівка із записом автора — «Колокол».

Поезія Бориса Чичибабіна відобразила трагічний шлях нашого суспільства. Вона має відбиток внутрішньої свободи, духовних шукань і усвідомлення відповідальності перед Богом.

Чичибабін — письменник складної, багатої віршової культури. Народившись в Україні, він знав, любив і цінував її історію, українську пісню, поезію, які стали джерелом його творчості. 1990 року за книгу «Колокол» літературно-громадське об’єднання «Апрель» нагородило Чичибабіна премією імені академіка А. Д. Сахарова «За громадську мужність письменника».

1998 року вийшла збірка, присвячена пам’яті поета,— «Б. Чичи- бабін у статтях та спогадах» (Харків, видавництво «Фоліо»).

  1. Слово вчителя

У Бориса Чичибабіна є програмний твір — «А я живу на Украине». В ньому поет пише про те, що він, як поет, формувався під впливом російської та української культур, отже, прийняв «двойное причастие». Це унікальне поєднання й обумовило тематику творчості поета: лірика Чичибабіна присвячена пізнанню свого коріння, усвідомленню свого місця на українській землі. Іпполіт Зборовець писав про цей процес так: «С наслаждением, с огромной душевной отдачей поэт любил погружаться в то, что сейчас модно называть украинской ментальностью. В его художественном мире Тарасов Днепр течет, млечной пылью среди черной ночи курится Чумацкий шлях, бушуют строки «Заповита» Шевченко, плачут вербы, звенит лозняк, из могил встают гайдамаки. И особенно поражают своим величием степные просторы Украины, по которым с грохотом и огнем не раз прокатывалась история великого народа. «Моя ты родина — лісостеп»,— с гордостью признает поэт, украинец даже в своей речи, он называет себя «хлопчиком селянским.». «Ключевое понятие чичибабинской поэзии — нераздельность. Если мыслители ХХ века обычно не смешивали понятия «кров» и «почва», то для поэта они всегда воспринимались как одно неразрывное целое».

  1. Виразне читання вірша Б. Чичибабіна «С Украиной в крови я живу на земле Украины» підготовленим учнем

* * *

С Украиной в крови я живу на земле Украины, и, хоть русским зовусь, потому что по-русски пишу, на лугах доброты, что ее тополями хранимы, место есть моему шалашу.

Что мне север с тайгой, что мне юг с наготою нагорий? Помолюсь облакам, чтобы дождик прошел полосой.

Одуванчик мне брат, а еще молочай и цикорий, сердце радо ромашке простой.

На исходе тропы, в чернокнижье болот проторенной, древокрылое диво увидеть очам довелось:

Богом по лугу плыл, окрыленный могучей короной, впопыхах не осознанный лось.

А когда, утомленный, просил: приласкай и порадуй, обнимала зарей, и к ногам простирала пруды, и ложилась травой, и дарила блаженной прохладой от источника Сковороды.

Вся б история наша сложилась мудрей и бескровней, если б город престольный, лучась красотой и добром, не на севере хмуром возвел золоченые кровли, а над вольным и щедрым Днепром.

О земля Кобзаря, я в закате твоем, как в оправе, с тополиных страниц на степную полынь обронен.

Пойте всю мою ночь, пойте весело, пойте о славе, соловьи запорожских времен.

1975

  1. Евристична бесіда

Знайдіть у творі рядки, які підтверджують існування поняття «нероздільність» у чичибабінській ліриці. (С Украиной в крови я живу на земле Украины, и, хоть русским зовусь, потому что по-русски пишу, на лугах доброты, что ее тополями хранимы, место есть моему шалашу. Парадоксально, але саме за ці рядки у свій час Бориса Чичибабіна звинувачували в українському націоналізмі.)

  • Що, на вашу думку, поет вважає «источником Сковороды»? (Його гуманістичну філософію)

  • Які прикмети української ментальності можна знайти у вірші? (Українська природа лісостепу, шанобливе й захоплене ставлення до Дніпра (вільний і щедрий Дніпро), Кобзаря, Г. С. Сковороди, Запорізької Січі.)

  • Які фактори, на погляд поета, могли б сприяти інакшому розвитку історії нашої країни? (Гуманістична філософія Сковороди як основа світогляду, вільнолюбство, патріотизм та дух братерства Запорозької Січі, могутність Киівської Русі.)

  1. Слово вчителя

Близькі друзі поета згадували, що стосовно їжі Борис Чичи- бабін був справжнім українцем. Дійсно. Таку оду борщу міг написати тільки нащадок давніх національних традицій українського народу.

  1. Виразне читання вірша «Приготовление борща», підготовлене учнем

Моя подруга варит борщ.

Неповторимая страница!

Тут лоб как следует наморщь,

Чтоб за столом не осрамиться.

Ее глазенушки светлы.

Кастрюля взвалена на пламя, и мясо плещется в компаньи моркови, перца и свеклы.

На вкус обшарив закрома, лохматая, как черт из чащи, постой, пожди, позаклинай, чтоб получилось подходяще.

Ты только крышку отвали, и грянет в нос багряный бархат, куда картошку как бабахнут ладони ловкие твои.

Ох, до чего ж ты хороша, в заботе милой раскрасневшись (дабы в добро не вкралась нечисть), душой над снедью вороша.

Я помогаю чем могу, да только я умею мало: толку заправочное сало, капусту с ляды волоку.

Тебе ж и усталь нипочем, добро и жар — твоя стихия.

О, если б так дышал в стихи я, как ты колдуешь над борщом!

Но труд мой кривду ль победит, беду ль от родины отгонит, насытит ли духовный голод, пробудит к будням аппетит?..

А сало, желтое от лет, с цибулей розовой растерто.

И ты глядишь на божий свет, хотя устало, но и гордо.

Капуста валится, плеща, и зелень сыплется до кучи, и реет пряно и могуче благоухание борща.

Теперь с огня его снимай и дай бальзаму настояться.

И зацветет волшебный май в седой пустыне постоянства.

Владыка, баловень, кащей, герой, закованный в медали, и гений — сроду не едали таких породистых борщей.

Лишь добрый будет угощен, лишь друг оценит это блюдо, а если есть меж нас иуда,— пусть он подавится борщом!..

Клубится пар духмяней рощ, лоснится соль, звенит посуда.

Творится благостное чудо — моя подруга варит борщ.

1964

  1. Евристична бесіда

  • Що ви дізналися про приготування борщу з вірша Чичибабіна? (По-перше, про всі етапи його приготування та про інгредієнти; по-друге, що для цього процесу потрібно натхненнянедарма поет порівнює процес приготування борща з процесом створення віршів. Крім того, з вірша зрозуміло, що будь- яка страва смакує краще, якщо приготована руками коханої жінки.)

  • Що ви дізналися про погляд Чичибабіна на призначення поета і поезії з вірша? (Поезія повинна допомагати перемогти кривду, у дні небезпеки для батьківщини надихати співгромадян на її захист, тамувати духовний голод людини, як... борщ: «Но труд мой кривду ль победит, беду ль от родины отгонит, насытит ли духовный голод.»)

  1. Слово вчителя

  • До Тараса Шевченка в Чичибабіна було особливе ставлення: він вважав великого Кобзаря унікальним явищем в українській та світовій літературі, особою, яка була представником українського народу в світі. Поет спілкувався з Шевченком як з живою людиною:

Не задумавшись, а сразу, как с войны до дому, я иду во след Тарасу — никому другому.

Никуда с нее не съеду,прямиком до смерти — по Тарасовому следу, по тернистой тверди.

  1. Слово вчителя

  • Для Чічібабіна Шевченко став взірцем борця з темними силами життя. Митцем, який стверджував добро. Борис Чичибабін почувався духовним нащадком великого Кобзаря, розумів, що в їх долі багато спільного (в’язниця, допити, концтабір, переслідування). Незважаючи на все це, харківський поет обирає важкий і тернистий шлях великого поета Т. Г. Шевченка.

  1. Виразне читання вірша «Тарас», підготовлене учнем

От стихов безликих ум зашел за разум,

А поэта жребий темен и тяжел.

Я призванье наше меряю Тарасом, справедливей меры в мире не нашел.

Из тюрьмы Лубянской, из тенет застенка возносили дух мой Гете и Бодлер, только самый кровный был один Шевченко — мне огонь и посох, образ и пример.

Над хромым шедевром млея от восторга, парой парадоксов кто не козырял?

Ну, а ноздри жгло вам воздухом Востока,

А тюрьмою был вам душный Кос-Арал?

А плетьми вас драли панские сатрапы,

А случалось много ль в детстве голодать?

А за край свой ридный, за поля, за травы На распятье душу сможете отдать?

Рифмачей продажных, Господи, отринь их!

Я ж воочью знаю, сам изведал встарь,

как в селянских хатах, в заповедных скрынях

с Библией хранился дедовский «Кобзарь».

В небе Украины шапки его клочья, горем всех народов волос побелен.

Не поэт в крылатке, а холопский хлопчик мыкался по свету вечным бобылем.

И, бунтарским духом высветлен и тепел, над примолкшим станом хряков и проныр в землю врос корнями, как могучий тополь, молнии возмездья с неба обронил.

Тысячи вельможных шишек и каналий — царь и шаромыжник, пентюх и фискал — за прямую правду гения гоняли по тюремным дырам, по сухим пескам.

Но не дался тлену, ни душевной травме — в оттепели звонкой, в свежести лесной с марта и до мая, с березня до травня шествует Шевченко грянувшей весной.

Судится мятежно с панством окаянным, словом путеводным побеждает тьму, и народ рабочий аж за океаном кланяется земно батьку своему.

Время — гордым думам, время — добрым чувствам воплощаться в дело, праздником дарясь.

Поплывем, громада, морем Кременчугским до горы Чернечей, где лежит Тарас.

Светом его сердца вся земля повита, жаром его мысли мир весь озарен, слышат все народы строфы «Заповита», головы склоняя перед Кобзарем.

1964, 1990-е

  1. Евристична бесіда

  • Знайдіть рядки, які свідчать про роль Кобзаря в житті Б. Чи- чибабіна. (Для поета Т. Г. Шевченкоідеал поета і людини, приклад для наслідування: «Я призванье наше меряю Тарасом, справедливей меры в мире не нашел» «Шевченкомне огонь и посох, образ и пример».)

  • Яка, за Чичибабіним, роль Кобзаря у житті всього українського народу? (Для народуКобзар той, хто несе слово правди, вільнолюбства: «Я ж воочью знаю, сам изведал встарь, как в селянских хатах, в заповедных скрынях с Библией хранился дедовский «Кобзарь».)

  • Яким поетам протиставляє Кобзаря Чичибабін? (Продажним рифмачам)

  • Яке, за Чичибабіним, значення Шевченка в світі? (Светом его сердца вся земля повита, жаром его мысли мир весь озарен, слышат все народы строфы «Заповита», головы склоняя перед Кобзарем.)

  • Яку роль повинна зіграти творчість Кобзаря в сучасному поету Чичибабіну житті? (Поет стверджує, шо настав час для того, щоб втілювати в життя заповіти великого Кобзаря: «Времягордым думам, времядобрым чувствам воплощаться в дело, праздником дарясь.)

V. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ 1. Творче завдання. Створіть портрет митця

(Патріот України, шанувальник Шевченка і Сковороди, їхній духовний нащадок, борець проти несправедливості, знавець історії Скромний, вірний друг, стійкий, мужній, незламний).

  1. «Мозковий штурм»

Доведіть, що творчість Б. Чичибабіна патріотична.

VL ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ



  • Опрацювати матеріал уроку за допомогою конспекту (тез, плану).

  • Підготуватися до контрольної роботи.

VN. ПІДСУМОК УРОКУ Рефлексія

  • Після уроку моє ставлення до російськомовних поетів (змінилася, не змінилося тощо)

  • У мене виникло бажання дізнатися про поета .

  • Я обов’яково прочитаю про Чичибабіна ...

ДОДАТОК

КРОТОСТЬ И МОЩЬ

Во время предвыборной кампании я выступал в Харькове около памятника Пушкину. Народ затопил площадь и в глазах было ожидание чего-то важного, что должно произойти в стране, с нами всеми. Мне шепнули на ухо: «Чичибабин здесь.». Я оглянулся и увидел в толпе этого человека, зажатого со всех сторон,— высокого, худого, похожего то ли на иконописца рублевских времен, то ли на одного из тех мастеровых, которые почти вывелись на Руси. Из-под густых

бровей полыхали синевой, упасенной от всех ядовитых дымов, глаза гусляра, витязя, монаха, подпоясанного, однако, мечом. Чичибабин так сказал о колоколе: «в нем кротость и мощь». Именно эти два колокольные качества, слитые в одно, и есть нечаянное самоопределение. Я попросил Чичибабина прочесть стихи, и пока харьковчане аплодировали, радуясь его появлению, он неловко вытискивался из толпы и шел по единственно свободному месту — по краю клумбы возле памятника, стараясь не повредить цветов, оступаясь в жирном черноземе, держа в руках хозяйственную кошелку, выдававшую то, что он вовсе не собирался выступать. Но, знаете, и с этой кошелкой, и с этой неуклюжей застенчивой походкой он был совершенно естественен возле Пушкина. Представьте, например, возле Пушкина Грибачева — это будет вопиющее несочетание. А вот Чичибабин — сочетается. И благородством облика, и благородством стиха (Микола Руденко).

СЛОВО ПРО ДРУГА

Несподівана з’ява поета, якщо це поет справжній чи навіть великий, завжди не абияке потрясіння: звідки він раптом взявся? Вчора про нього не було чутно, а сьогодні від підвівся над натовпом, мов Гулівер: його почула й побачила одразу ціла планета. Звичайно, таке трапляється не часто. Проте нам, громадянам України, двічі випало тішитися таким щастям: одного разу то був Василь Стус, а вдруг — Борис Чичибабін. I, мабуть, сталося не випадково, що перший з них прийшов як поет український, а другий — як російський, хоч для нього також Україна була справжною і єдиною Батьківщиною. Тут, очевидно, доводиться казати про необхідність історичну, отже витоки цього небуденного явища належить бачити там, де серед світил височіє Всеосяжне Слово, Слово — Бог. Чимдалі ми відходимо від їхнього земного буття й діяння, тим ясніше бачимо, що жертовність їхня також не була чимось випадковим: Логос усюди й завжди приходить до людей лише через Голгофу.

А проте на цій землі не буває так, щоб з’ява великого поета для всіх без винятку була цілковитою несподіванкою: з кимось він спілкувався, комусь читав свої поезії, а комусь навіть присвячував деякі з них. Отож не зайве визнати: я пишаюся тим, що належав до близьких друзів Бориса Чичибабіна, для кого він був великим уже тоді, коли про нього знали не тисячі, а лише одиниці, найбільше — десятки.

1   ...   51   52   53   54   55   56   57   58   59


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка