Уроках фізики» 2013-2014р «Хочеш наукою виховати учня, люби свою науку і знай її, і учні полюблять і тебе, і науку, і ти виховаєш їх»



Скачати 381.16 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації12.03.2016
Розмір381.16 Kb.
  1   2

Досвід роботи учителя фізики Скалівського НВК І-ІІІ ст ДНЗ Петренка В.І. з проблеми «Формування компетентності самоосвіти та саморозвитку на уроках фізики» 2013-2014р

«Хочеш наукою виховати учня,



люби свою науку і знай її,

і учні полюблять і тебе, і науку,

і ти виховаєш їх»

Формування компетентності самоосвіти та саморозвитку на уроках фізики

У Концепції загальної середньої освіти зазначено: «Освіта ХХІ століття – це освіта для людини. ЇЇ стрижень – розвивальна, культуротвірна домінанта, виховання відповідальної особистості, яка здатна критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання та вміння для творчого розв’язання проблем, прагне змінити на краще своє життя і життя своєї країни».
Сьогодення України - це час переходу до високотехнологічного інформаційного суспільства, в якому якість людського потенціалу, рівень освіченості і культури всього населення набувають вирішального значення для соціального і економічного поступу держави. Багатопланове реформування шкільної освіти, яке активно здійснюється в Україні впродовж останніх кількох років, має на меті створення нового освітнього середовища, центральним компонентом якого є учень, здатний до активної творчої діяльності. В наш час сучасна школа переживає час великих змін, час пошуку, творчості. Швидка зміна подій у суспільстві потребує постійного оновлення. Школа повинна давати не просто знання, а виховувати компетентну особистість, здібну самостійно добувати і використовувати знання у будь-яких життєвих ситуаціях. Сьогодні особливу увагу треба приділяти особистості. Жоден учитель не може стояти осторонь, тому це хвилює і мене. 

В атестаційний період я працюю над проблемою "Формування компетентності самоосвіти та саморозвитку на уроках фізики". Працюючи над цією проблемою, я на перше місце ставлю розвиток навичок самоосвіти, інтересу учнів до навчання, їх творчу діяльність. Саме ця проблема вибрана мною тому, що завдяки їй учні освоюють навички самоосвітньої діяльності, самостійної роботи на уроці. 


Говорячи про формування в школярів компетентності самоосвіти, необхідно мати на увазі дві тісно пов'язані між собою задачі.

-Перша з них полягає в тому, щоб розвивати в учнів самостійність у пізнавальній діяльності, навчати їх самостійно опановувати знання, формувати свій світогляд;



- друга у тому, щоб навчити їх самостійно застосовувати наявні знання в навчанні і практичній діяльності. 
Оволодіння знаннями потребує від учнів самостійної роботи у вигляді спостережень, постановки дослідів, вивчення літератури. Без самостійної роботи неможливе оволодіння умінннями й набуття навичок. Самостійна робота не самоціль. Вона є засобом боротьби за глибокі і міцні знання учнів, засобом формування в них активності і самостійності як визначальних рис особистості, розвитку їхніх розумових здібностей. 
Моя робота, як учителя фізики, базується на принципах: 
1. Самодіяльності учнів на уроці (урок будується на основі навчання дієвим методом досягнення запланованого результату); 
2. Самоорганізації в ході уроку (вміти ставити цілі саморозвитку, виходячи із загальної мети уроку, здійснювати вибір засобів досягнення визначеної цілі, планувати власну діяльність, здійснювати самоконтроль); 
3. Розвитку особистості учнів (здійснюю навчальний процес таким чином, щоб він допомагав появі і самореалізації індивідуальності кожного учня); 
Під час роботи, з метою максимальної активізації розумової діяльності, розвитку здібностей і підвищення зацікавленості до вивчення фізики, я здійснюю сукупність методів та прийомів, зокрема: 
- блочне планування навчального матеріалу, 
- використовую опорні конспекти для швидкого нового навчального матеріалу, 
- здійснюю поетапного формування знань, 
- впроваджую систему поелементного навчання розв’язування задач (розрахункових, якісних, експериментальних, графічних), організовую самостійну навчальну діяльність учнів, 
- забезпечую педагогічну підтримку самоосвітньої діяльності учнів. 
У процесі навчання фізики застосовую різні види самоосвітньої компетентності та саморозвитку учнів, за допомогою яких вони самостійно одержують знання, виробляють уміння й навички. Усі види самостійної роботи, застосовувані в навчальному процесі, я класифікую за різними ознаками: за дидактичною метою, за характером навчальної діяльності учнів, за змістом, ступенем самостійності й елементом творчості учнів і т. д. 
Усі види самоосвітньої діяльності розподіляю на п’ять груп : 
1. Одержання нових знань і оволодіння уміннями самостійно здобувати знання я здійснюю на основі роботи з підручником, виконання спостережень і дослідів, робіт аналітико-обчислювального характеру (обчислення формул, встановлення характеру функціональної залежності між величинами, визначення одиниць виміру величин на основі аналізу формул, установлення співвідношення між одиницями виміру фізичних величин). 
2. Закріплення й уточнення знань досягаю за допомогою спеціальної системи вправ з уточнення ознак понять, їх обмеження, відділення істотних ознак від несуттєвих; через порівняння й зіставлення досліджуваних властивостей тіл і явищ. (Додаток №2)
3. Вироблення уміння застосовувати знання на практиці здійснюю за допомогою розв'язання задач різного виду (якісних, обчислювальних, графічних, експериментальних, задач-малюнків), розв'язання задач у загальному вигляді, виконання проектно-конструкторських і технічних робіт (пояснення пристрою і принципу дії приладів за схемою електричного кола, виявлення й усунення несправностей у приладі, внесення змін у конструкцію приладу, розробка нової конструкції приладу), експериментальних робіт. 
4. Формування умінь практичного характеру досягаю за допомогою різноманітних робіт, таких, як вивчення шкал вимірювальних приладів (визначення призначення і ціни поділки шкали приладу, визначення верхньої і нижньої межі виміру приладу), безпосереднє вимірювання величин, визначення величин непрямими методами, креслення й читання схем приладів та електричних кіл, збирання приладів з готових деталей, виготовлення приладів за готовою схемою і кресленням, градуювання шкал приладів, збирання електричних кіл. 
5. Формування умінь творчого характеру досягаються при написанні творів, рефератів; при підготовці доповідей, завдань з консультування і моделювання, робіт з елементами дослідження; при пошуку нових способів розв'язання задач, нових варіантів дослідів; при самостійній розробці методики постановки досліду. 
Класифікуючи самостійні роботи за основним видом і способом діяльності учнів, розподіляю на : 
1) роботу з підручником і додатковою (навчальною і науково-популярною) літературою; 
2) експериментальну і практичну роботи: 
3) графічні; 
5) проектно-конструкторські; 
6) роботи з класифікації і систематизації; 
7) застосування знань для пояснення явищ і властивостей тіл. 
У прищеплюванні уміння самостійно мислити й застосовувати знання важливу роль відіграє систематична організація самостійної роботи учнів з розв'язання фізичних задач. 
Прищеплювання уміння самостійно розв'язувати задачі — одна з найбільш важких проблем, що вимагає постійної пильної уваги вчителя. Намагаюсь привчати учнів до самостійного розв’язання задач поступово, починаючи з виконання окремих нескладних операцій, потім переходячи до виконання більш важких операцій, а вже потім до самостійного розв’язання задач. Включення елементів самостійної роботи з розв'язання задач потрібно здійснювати в послідовності, що відповідає поступовому наростанню труднощів. Беручи за основу спеціальний дослід і проведені дослідження, можна рекомендувати виконувати цю роботу за такими етапами: 
1. Спочатку навчаю учнів самостійно аналізувати зміст задач, знайомлю їх з найбільш раціональними способами короткого запису і розв’язання задач. Для цього викликаю учнів до дошки, пропонуючи їм коротко записувати умову задачі, а потім шляхом колективного обговорення знаходити найбільш раціональні способи запису
2. Наступний етап у процесі прищеплювання навичок самостійної роботи з розв'язання задач — вироблення уміння виконувати розв’язання в загальному вигляді і перевіряю його правильність, здійснюючи операції з найменуваннями одиниць виміру фізичних величин. 
3. Важливим елементом у підготовці до цілком самостійного розв’язання задач з фізики є вироблення уміння в учнів робити наближені обчислення. Початкові уміння учні одержують на уроках математики, але їх необхідно закріплювати на уроках фізики. З цією метою при розв'язанні перших фізичних задач у VII класі пропоную учням самостійно виконувати обчислення після колективного обговорення способів розв'язання й запису плану розв'язання на дошці. 
4. Після засвоєння учнями прийомів короткого запису умови задач, а також прийомів перетворення одиниць виміру фізичних величин і дій з найменуваннями можна включити в самостійну роботу пошуки шляхів розв'язання задач. 
5. Більшої самостійності потребує від учнів відшукання найбільш раціонального способу розв'язання задач. Тому я систематично пропоную їм кілька варіантів розв'язання однієї і тієї ж задачі для того, щоб вони навчилися самостійно знаходити нові способи розв'язання. Це особливо важливо практикувати при розв'язанні складних задач. 
Після того, як учні опанують усі види роботи, пов'язані з розв'язанням фізичних задач, можна пропонувати їм самостійно виконувати повне розв'язання задачі, включаючи перевірку й аналіз одержаних результатів. Самостійна робота повинна відбуватися на кожному уроці, присвяченому розв'язанню задач. 

Пізнавальний інтерес – виборча спрямованість особи на предмети і явища що оточують дійсність. Ця спрямованість характеризується постійним прагненням до пізнання, до нових, повніших і глибших знань. Систематично зміцнюючись і розвиваючись, пізнавальний інтерес стає основою позитивного відношення до навчання. Пізнавальний інтерес має також і пошуковий характер. Під його впливом у людини постійно виникають питання, відповіді на які вона сама постійно і активно шукає. При цьому пошукова діяльність здійснюється із захопленням, людина відчуває емоційний підйом, радість від успіху. Пізнавальний інтерес позитивно впливає не тільки на процес і результат діяльності, але і на протікання психічних процесів — мислення, уяви, пам'яті, уваги, які під впливом пізнавального інтересу набувають особливої активності і спрямованості.

Пізнавальний інтерес виступає перед нами і як сильний засіб навчання. Активізація пізнавальної діяльності учня без розвитку його пізнавального інтересу не тільки важка, але й практично неможлива. От чому в процесі навчання необхідно систематично збуджувати, розвивати і укріплювати пізнавальний інтерес учнів і як важливий мотив навчання, і як стійку рису особистості, і як могутній засіб виховуючого навчання, підвищення його якості.

Основна мета роботи вчителя по активізації пізнавальної діяльності учнів — розвиток їх творчих здібностей. Досягнення цієї мети дозволяє вирішити багато завдань навчання:


  • забезпечити міцні і усвідомлені знання навчального матеріалу;

  • підготувати учнів до активної участі у виробничій діяльності;

  • формувати вміння самостійно поповнювати знання;

  • втілювати в життя науково-технічні ідеї;

  • освоювати нові спеціальності;

  • дати навчальним закладам країни добре підготовлених абітурієнтів, здатних творчо оволодіти вибраною спеціальністю.

Отже, розвиток творчих пізнавальних здібностей учнів — мета моєї діяльності як вчителя, а застосування різних прийомів активізації - засіб досягнення цієї мети.

Піклуючись про розвиток учнів, я використовую активні методи навчання, різні методи і прийоми активізації, завжди враховую наявний рівень розвитку пізнавальних здібностей учнів. Складні пізнавальні завдання можна пред'являти лише учням, які володіють високим рівнем розвитку пізнавальних здібностей. Завдання, які не співпадають з рівнем розвитку дитини, перевищують можливості учня, вимоги, що пред'являють до нього, не можуть зіграти позитивну роль в навчанні. Вони підривають в учнів віру в свої сили і здібності.

Серед всіх мотивів навчання найдієвішим є інтерес до предмету. Інтерес до предмету усвідомлюється учнями раніше, ніж інші мотиви навчання, ним вони частіше керуються в своїй діяльності, він для них більш значущий (має особову цінність) і тому є дієвим. З цього, звичайно, не слідує, що навчати школярів потрібно лише тому, що їм цікаве. Пізнання це — праця, що вимагає великої напруги. Тому, перш за все, на перших уроках переконую учнів в тому, що необхідно виховувати у собі силу волі, уміння долати труднощі. Протягом усіх уроків виховую в них відповідальне відношення до своїх обов'язків. Але одночасно потрібно прагнути полегшувати їм процес пізнання, роблячи його привабливим. К. Д. Ушинський писав: «... навчання, позбавлене всякого інтересу і узяте тільки силою примусу... вбиває в учневі охоту до навчання, без якої він далеко не піде». Під пізнавальним інтересом до предмету розуміється виборча спрямованість психічних процесів людини на об'єкти і явища навколишнього світу, при якій спостерігається прагнення особи займатися саме даною областю.

У формуванні пізнавального інтересу школярів виділяється декілька етапів. Спочатку він виявляється у вигляді цікавості — природної реакції людини на все несподіване, інтригуюче.

Тому на початку вивчення фізики, чи теми цікавим матеріалом привертаю увагу учнів постановкою питання та спрямовую їх думку на пошук відповіді. Цей матеріал повинен вимагати діяльності уяви в поєднанні з вмінням використовувати отриманні знання. Прикладом такого виду цікавого матеріалу та завдань є розповіді-загадки, задачі-жарти, кросворди з вивченої теми, розмальовки та малюнки з помилками, деякі види дидактичних ігор. Також використання художньої та історичної літератури для ознайомлення учнів з біографією видатних вчених. Або створення фантастичних ситуацій, наприклад, опис світу, в якому усунені сила тяжіння чи тертя, розгляд наслідків припинення обертання Землі або зміни нахилу її вісі. Подібні завдання можуть бути складені самими учнями, і це підвищує їх цінність. Використання такого матеріалу потребує мінімуму витрати часу, але вносить в урок емоційний, яскравий момент.

Часто цікавий матеріал використовую при створенні проблемної ситуації. Наприклад:

проведення цікавих дослідів - рух тіла уверх по нахиленій площині; повідомлення учням фактів, які вражають своєю несподіваністю; підготовка учнями рефератів та доповідей; виготовлення саморобних приладів, таблиць, схем; розгляд цілого ряду головоломок, хитромудрих питань, цікавих оповідань та задач, парадоксів; домашнє завдання, пов’язане з відшукуванням приказок, прислів’їв про явища, які вивчались на уроках. Цікавий матеріал використовую, як своєрідну розрядку напруженої обстановки в класі при поясненні великого за обсягом або об’єктивно важкого навчального матеріалу.

Суттєво підвищує інтерес до вивчення предмета проведення тижнів фізики. План проведення тижня фізики готуємо з дітьми разом. Переможцям різних конкурсів готую нагороди. Цей рік за І і ІІ місце виготовив медалі з кераміки, в цьому мені допоміг гурток «КЕРАМІКА», який працює в нашій школі. Найактивнішим учням (їх обирала кожна команда самостійно, без підказок журі) на лінійці вручав медалі, грамоти, подяки і яблука, щоб стали такими ж знаменитими вченими як Ньютон. (Додаток №3).

Дуже цікаво проходять вечори фізики, які готуємо також разом з учнями. Я виступаю в ролі спостерігача. Ведучі - учні, показують досліди – учні, пояснюють побачене – учні. Готують виступи також учні.

Вищим ступенем інтересу є допитливість, коли учень проявляє бажання глибше розібратися, зрозуміти явище, що вивчається. В цьому випадку учень зазвичай активний на уроці, ставить вчителеві питання, бере участь в обговоренні результатів демонстрацій, наводить свої приклади, читає додаткову літературу, конструює прилади, самостійно проводить досліди. Це досягаю, пропонуючи учням виконати домашні експерименти разом з друзями або батьками. Проте допитливість учня часто не розповсюджується на вивчення всього предмету. Матеріал іншої теми, розділу може опинитися для нього нудним, і інтерес до предмету зникає, якщо весь час потроху не ускладнювати або не урізноманітнювати завдання, щоб навчання його захоплювало, а самостійне вирішення проблем, нестандартних завдань приносило задоволення.

Як всі психічні властивості особи, інтерес зароджується і розвивається в процесі діяльності. Оскільки пізнавальний інтерес виражається в прагненні глибоко вивчити даний предмет, вникнути в суть пізнаваного, то розвиток і становлення інтересу спостерігається в умовах розвиваючого навчання. Досвід самостійної діяльності сприяє тому, щоб цікавість і первинна допитливість переросли в стійку якість особистості — пізнавальний інтерес.

imag0062

imag0069

imag0066 imag0071

Загальновідомо, що на формування інтересів школярів впливають форми організації навчальної діяльності. Тому на початку уроку я чітко формулюю завдання уроку, пояснення матеріалу підтверджую доказовими матеріалами (для цього використовую експеримент та ІКТ), правильно будую структуру уроку, використовую в процесі навчання різноманітні самостійні роботи, творчі завдання — все це є могутнім засобом розвитку пізнавального інтересу. Учні при такій організації навчального процесу переживають цілий ряд позитивних емоцій (радість при оволодінні досконалішими способами діяльності, відчуття успіху при глибшому пізнанні світу, відчуття власної гідності і т. д.), які сприяють підтримці і розвитку їх інтересу до предмету.

Та не менш важливою умовою розвитку інтересу до предмету є відносини між учнями і вчителем, які складаються в процесі навчання. Виховання пізнавального інтересу до предмету у школярів багато в чому залежить і від особи вчителя.

Якими ж якостями повинен володіти вчитель, щоб його відносини з учнями сприяли появі цікавості до предмету? Перш за все є:

1) ерудиція вчителя, уміння пред'являти учням необхідні вимоги і послідовно ускладнювати пізнавальні завдання;

2) захопленість предметом і любов до роботи, уміння спонукати до пошуку різних рішень пізнавальних завдань;

3) доброзичливе відношення до учнів, що створює атмосферу повної довіри, щирості. Все це сприяє тому, що можна спокійно подумати, знайти причину помилки, порадіти своєму успіху і успіху товариша і т. д.;

4) педагогічний оптимізм — віра в учня, в його пізнавальні сили, уміння своєчасне побачити і підтримати слабкі, ледве помітні паростки пізнавального інтересу і тим спонукати бажання дізнаватися, вчитися.



«Наука є наука і нічого не носить в собі. Виховний же елемент лежить у викладанні наук, в любові вчителя до своєї науки і в передачі її від вчителя до учня. Хочеш наукою виховати учня, люби свою науку і знай її, і учні полюблять і тебе, і науку, і ти виховаєш їх; але якщо ти сам не любиш її, то скільки б ти не примушував учити, наука не проведе виховного впливу».

Знижений рівень вимог до пізнавальної діяльності учнів, формальний підхід вчителя до своєї роботи, дратівливість вчителя ведуть до втрати в учнів інтересу до предмету, до конфлікту з вчителем, до руйнування взаємного розуміння між ними.

Правильний стиль відносин з учнями (діловий, захоплений, доброзичливий) — основа успіху педагогічної діяльності.

Відсутність промислового виготовлення навчального обладнання значно погіршила в останні роки матеріально-технічну базу фізичного кабінету. Водночас концептуальні зміни при вивченні шкільного курсу фізики висувають нові вимоги до шкільного фізичного експерименту.

Важливу роль для активізації навчальної діяльності на уроках відіграють форми організації навчальної діяльності учнів. В своїй практиці використовую колективні, групові, індивідуальні форми роботи. Поряд з традиційними методами застосовую інноваційні, наприклад метод проектів, ігри – змагання, суди, вільні дискусії, дослідницькі методи.

Перед вивченням нової теми з метою діагностики рівня підготовки до її засвоєння проводжу на знання явищ, законів, формул, фізичних величин. Також фізичні диктанти застосовую після вивчення теми з метою з’ясування готовності учнів до написання контрольної роботи. Протяжність диктанту 5-10 хвилин. Кількість питань 6-12. Текст повинен бути простим, доступним для сприйняття, який вимагає коротку відповідь або нескладних обрахунків. Пауза між питаннями повинна достатня для того, щоб учні могли записати відповідь. Наприклад, учні першу половину речення, а кінець (відповідь) формулюють самі. Перевірити роботу можуть або самі учні (самоконтроль), або сусід по парті (взаємоконтроль) по заданому зразку на дошці або на екрані.

Також цікавою формою перевірки знань учнів є розгадування кросвордів або складання їх, розгадування або складання ребусів. Складання ребусів часто практикую для домашніх робіт.

В процесі навчання вчитель повинен виступати не як джерело інформації, а як організатор діяльності учнів. Це дає можливість розвивати здібності учнів, його творчість, вміння приймати свої рішення, відповідати на питання, правильно сприймати критику опонентів, доводити свою точку зору.

З цією метою використовую технологію проблемного навчання.

Проблемне навчання – це сукупність таких дій, як організація проблемної ситуації, формулювання проблеми, надання учням необхідної допомоги при розв’язуванні проблеми, перевірка цього рішення та керівництво процесом систематизації та закріплення отриманих знань.

Ввести учнів у проблемну ситуацію – це означає підвести їх до протиріччя. Проблемна ситуація в процесі пізнання може виникнути лише тоді, коли є пробіл у знаннях. Тому на уроці організовую проблемну ситуацію, відкриваючи протиріччя між новим матеріалом та системою наявних в учнів знань.

Перед вивченням явища електромагнітної індукції учням нагадую умови існування струму в колі (зокрема, наявність джерела струму). При демонстрації відомих дослідів (рух магніту щодо котушки, замкненої на гальванометр) створюється проблемна ситуація: струм виникає в котушці без джерела.

Можна створити проблемну ситуацію завдяки такому простому досліду: із дрібних отворів вода виливається, якщо верхній отвір відкритий, і не виливається, якщо він закритий пробкою (чому?).

При проблемному навчанні пізнавальну діяльність школярів організовую за наступним планом:



  1. Створюю проблемну ситуацію, аналізую її та в ході аналізу підвожу учнів до необхідності вивчення певної проблеми. Для введення в проблемну ситуацію недостатньо лише вказати учням на протиріччя. Необхідно організувати їх діяльність так, щоб вони самі зіткнулись з деякою невідповідністю того, що пізнається, з наявною в них системою знань. Ця діяльність може бути різна, наприклад, розв’язування задачі, відповідь якої носить парадоксальний характер, розрахунок, який не підтверджується дослідом, та ін.

  2. Залучаю учнів до активного пошуку розв’язку проблеми на базі знань, якими вони володіють, та мобілізації пізнавальних процесів. Гіпотези та здогадки, що постають в ході пошуку, необхідно проаналізувати для того, щоб знайти найраціональніше рішення.

  3. Знайдений шлях розв’язку проблеми перевіряємо експериментально або теоретично. Проблему розв’язують, та на основі цього розв’язку роблять висновок, який несе нове знання про об’єкт, що вивчається.

Під час вивчення фізики вчителю необхідно довести, що ця наука має тісний зв’язок з іншими науками: математикою в першу чергу, хімією, біологією, історією, географією, навіть з музикою та образотворчим мистецтвом, літературою тощо.

При закріпленні матеріалу можна використовувати гру «Третій зайвий». Вчитель роздає учням «фізичні комплекси», складені за окремими темами шкільного курсу фізики. На кожній з карток три малюнки, що ілюструють різні фізичні явища чи прилади. Два малюнки з трьох логічно пов’язані між собою. Задача учня – визначити «зайвий» малюнок у даному комплексі. Тому, хто зробить це першим та правильно пояснить встановлену закономірність, зараховуються бали.

Наука - дочка здивування і допитливості. Тому на уроках використовую парадоксальні запитання, які викликають здивування учнів, змушують їх думати, і найголовніше - привертають увагу кожного, сприяють кращому розумінню законів і явищ.

Під час вивчення фізики, як відомо, велике значення має демонстраційний матеріал, яскравий і вражаючий, він впливає на почуття учнів, викликає зацікавленість до навчального процесу. Цікаві демонстрації фізичних явищ здійснюю за допомогою іграшок. Методика застосування іграшок на заняттях з фізики підкоряється вимогам, що висовуються до різних видів шкільного експерименту.

Дитяча надувна кулька дозволяє показати, що гази не мають постійної форми й не зберігають свого об’єму. Для досліду порожню довгасту оболонку «повітряної кульки» приблизно посередині туго перетягують ниткою й злегка надувають. Повітря заповнить частину «кулі» до перев’язу. Якщо тепер обережно перерізати нитку, то воно негайно розподілиться по всій оболонці.

За допомогою заводного автомобіля із передньою віссю, що повертається, «дзиґа» гойдалка з лялькою показую різні види руху: прямолінійний та криволінійний рух. За допомогою дзиґи – криволінійний рух, гойдалки – коливальний рух. Модель піднімального крана на машині, яка має досить великі розміри і надає змогу добре бачити її всім учням класу, може показати важелі й блоки, визначити, використовуючи динамометр, одержуваний виграш у силі. Пневматичний автомат, що стріляє кульками показує роботу з виштовхування кульок за рахунок потенційної енергій пружини.

Застосування іграшок може збільшити кількість домашніх лабораторних робіт. Це буде сприяти виробленню експериментальних навичок і створить умови для творчої роботи над досліджуваним матеріалом. (Додаток №1)

Велике значення в сучасній освіті мають інформаційно – комунікативні технології навчання. Змістовна комп’ютерна підтримка уроку фізики може бути різноманітною:

відео- та анімаційні фрагменти – демонстрації фізичних явищ, класичних експериментів, технічних додатків; комплекти задач для самостійної та групової роботи зі зразками розв’язувань і можливістю перевірки результатів комп’ютерним експериментом; включення до уроку історичного й додаткового матеріалу; анімаційні малюнки, логічні схеми тощо, які використовуються в процесі пояснення, закріплення, систематизації того, що вивчається.

Найчастіше комп’ютер використовую для демонстрацій презентацій під час уроку. Це один з найзручніших способів використання комп’ютера, причому до створення презентацій (опорних конспектів) можна залучати учнів. Робота з презентаціями вимагає мінімальних алгоритмічних знань. А можливості використання Інтернету зараз необмежені. Звичайно, для того, щоб використовувати ІКТ під час навчального процесу, треба учнів навчити користуватися комп’ютером та Інтернетом.

За важкою, кропіткою працею не забуваємо і за відпочинок. А найкращий відпочинок – «похід в природу».

g:\новая папка\imag0083.jpg

Також постійно пам’ятаю про здоров’язберігаючі технології. Повністю здоровий учень тепер рідкість. Часті діагнози: остеохондроз, скаліоз, артріт. Тому на кожному уроці стараємося проводити фізкультхвилинки.



g:\новая папка\imag0086.jpg g:\новая папка\imag0087.jpg

g:\новая папка\imag0089.jpg

Додаток №1

Фізика – це наука експериментальна. Усі її висновки і досягнення спираються на експеримент, спостереження і вимірювання.

Жодна з наук не потребує експерименту до такої міри як фізика. М. Фарадей.



Домашні досліди учнів.

1. Для мами я змайстрував домашню мензурку, коли вивчив тему

« Починаємо вивчати фізику». За допомогою столової ложки ( 15 мл), десертної ( 12,5 мл), чайної ( 6 мл) і води проградуював склянку. Мама була задоволена.

2. Дуже цікаво було дізнатися, яка товщина аркуша паперу нашого підручника, або товщина скотча, навчитися визначати діаметр дроту, нитки, площу моєї ступні. Я це легко зробив, коли вивчив тему про методи вимірювань у фізиці.

3. Найдивовижніший витвір природи – це сніжинки. І дивлячись, як вони лягають одна на одну на землі, замислюєшся: чому іноді сніг буває такий пухкий, а іноді – такий твердий. Але я цього ще не знаю зараз. А от визначити густину снігу легко можу: Для цього беру склянку, лінійку, терези і важки. І це треба робити надворі, бо в приміщенні сніг розтане. Коли сніг покриє склянку, визначаю його об’єм ( об’єм циліндра), а потім зважую його на терезах разом зі склянкою, а тоді - саму склянку без снігу. За різницею визначаю масу снігу.

4. Подібним способом можна знайти густину будь – яких круп, зернових. Для цього треба взяти склянку, наприклад ємністю 200 мл, терези, важки і крупи.

5. При вивченні теми « Взаємодія молекул», легко підрахував масу однієї крапельки води, а також яка сила тяжіння діє на таку краплю. Для цього скористувався піпеткою, мензуркою, склянкою з водою.

6. Для того, щоб порівняти об’єм льоду з об’ємом води, треба заповнити склянку кусочками льоду і налити до країв води ( щоб заповнити водою щілини). Коли весь лід розтане, виміряти рівень води в склянці.

7. Я змайстрував прилад, за допомогою якого можна показати, що при нагріванні тіла розширюються. Для цього взяв дощечку, забив у неї два цвяхи на відстані монети в 5 копійок. А коли монету нагріти над вогнем, то вона вже не поміститься між цвяхами.

8. Дуже просто можна вдома змайструвати лінзу, взявши для цього два трошки випуклих скельця від зіпсованих ручних годинників. Заповнити простір між ними водою і краї заліпити пластиліном. Такою лінзою можна добувати вогонь, спрямувавши зібраний пучок світла н6а суху траву.

9. Легко пересвідчитись в тому, що кругла колба (прозора ваза), заповнена водою і поставлена на вікно так, щоб на неї попадали сонячні промені, може нагріти крапельку води на склі, піднесеному на деяку відстань до колби.

10. Можна виготовити лінзу із льоду. Налити чистої прозорої води в круглу піалу, заморозить, а потім трошки нагріти чашку і дістати з неї готову лінзу. Досліди з такою лінзою треба проводити в ясний морозний день на дворі, але не в кімнаті на вікні: скло поглинає значну частину сонячної енергію, а тієї, що залишилась, недостатньо, щоб нагріти предмети.

11. На уроці фізкультури нам треба здати нормативи з бігу на 60 м за 9,2с, щоб отримати 12 балів. Я підрахував, з якою швидкістю я повинен бігти. Вона становитиме 23,5 км/год. А додому зі школи я йду зі швидкістю близькою до 2 км/год.

12. Я часто спостерігав таке явище: під час забивання палі на нашому пасовищі спочатку я спостерігав опускання молотка, а потім чув звук удару. І не міг зрозуміти чого це так, аж поки не вивчив тему « Звукові явища» і не з’ясував, що швидкість звуку менша набагато, ніж швидкість світла. Знаючи швидкість звуку, вимірявши час між побаченим ударом і почутим, можна підрахувати відстань до місцезнаходження палі.

13. При вивчені теми « Сила пружності» навчився вимірювати жорсткість пружин, наприклад кулькової ручки. Для її видовження до пружини прикріпив монету в 50 копійок ( її маса становить 4,2 г). Знайшов вагу монети, виміряв, на скільки пружина розтяглася під дією монети і за відомою формулою обчислив жорсткість пружини. Можна обчислити жорсткість пружини домашнього кантора.

14. Дуже цікаве явище відбувається, коли надуту гумову кульку занурюють у воду. Кулька стискається. І чим глибше її занурювати, тим більше буде стискатись кулька. Це означає, що тиск всередині кульки буде меншим, ніж тиск у воді.

15. Можна вдома виготовити сполучені посудини, з’єднавши гумовою трубкою два корпуси одноразових шприців. В один шприц наллємо води, в інший – олії. Визначимо умови рівноваги в цих посудинах стовпчиків води та олії. Визначимо, яка рідина легша, тобто, в якої менша густина.

16. Щоб перевірити закон тиску рідини на будь – яке занурене в нього тіло, треба скористуватись такою установкою: взяти звичайне скло від гасової лампи, вирізати із цупкого картону круг такого ж діаметру, як отвір лампи і закрити ним отвір лампи знизу. Занурювати лампу у посудину з водою, притримуючи круг пальцями або прикріпивши нитку до центра круга так, щоб він не відпадав. Зануривши скло на певну глибину, можна помітити, що круг сам не відпадає, а тримається біля отвору лампи: його утримує вода, що тисне знизу вгору. Обережно наливаючи воду у скло, можна помітити, що коли рівень води стане таким, як у посудині, круг відпаде. А це значить, що тиск води на кружок знизу дорівнює тиску на нього зверху стовпа води.

17. Дуже легко підрахувати тиск води на дно склянки. Для цього треба мати склянку ( 200 мл) з водою і лінійку для визначення висоти стовпа рідини

18. Є такий фокус: « Як дістати монету з тарілки з водою, не замочивши при цьому пальці рук?». Вдома попробував зробити, було дуже цікаво. Треба запалити папірець, покласти його всередину стакана і швидко поставити стакан на тарілку з водою біля монети догори дном. Папір погасне, стакан заповниться білим димом, а потім під ним збереться вся вода. Монета залишиться на місці, і через хвилинку, коли вона обсохне, її можна взяти, не замочивши пальці.

19. За допомогою яйця раніше наші бабусі готували розсіл для квасіння огірків. Для цього використовували куряче яйце. Сіль добавляли у воду доти, поки яйце не покажеться з води на 2-х копієчну монету. Я зробив такий розчин вдома і пояснив це явище так: плавання тіл у рідині залежить від густини рідини: чим більша густина рідини, тим більша виштовхувальна сила діє на тіло.

20. Легко можна визначити густину сирого яйця. Треба взяти склянку води, наприклад 200 мл, сіль, чайну ложку і приготувати такий розчин солі, щоб куряче яйце у ньому плавало. Потім відомим чином визначити об’єм розчину ( об’єм води плюс об’єм солі) та масу його і підрахувати густину. За умовою плавання тіл густина тіла буде дорівнювати густині рідині, в якій воно плаває.

21. З пластикової пляшки можна виготовити човник і пускати його по струмку води або у ванні. Насипаючи чайною ложкою сіль, можна визначити вантажопідйомність нашого човна.

Додаток №2



Фізичний диктант

Запитання 1 варіанту:

Запитання 2 варіанту:

1. Як називається прилад для вимірювання атмосферного тиску ?

1. Як називається прилад для вимірювання тиску, більшого або меншого, ніж атмосферний тиск?

2. На тіло, занурене в рідину або газ, діє сила, яка називається …

2. Величина, що характеризує дію сили, прикладеної до певної поверхні, називається…

3. Як передається тиск у газах?

3. Як передається (напрямлений) тиск, який створюють тверді тіла?

4. За одиницю атмосферного тиску прийнята величина рівна …

4. Нормальним атмосферним тиском вважається величина рівна…

5. Як називають прилади, що складаються з 2-х або більше посудин, сполучених між собою?

5. Як називають прилади, що дозволяють отримувати виграш в силі?

6. Від яких фізичних величин залежить тиск рідини, що діє на дно посудини?

6. Від яких фізичних величин залежить тиск газу на стінки судини?

7. Записати формулу закону Архімеда.

7. Записати формулу для обчислення тиску рідини на дно посудини.

8. Записати формулу для розрахунку виграшу в силі, що дається гідравлічним пресом.

8. Записати формулу для розрахунку висоти рівнів рідин різної густини в сполучених посудинах

9. Записати формулу для обчислення сили тиску твердого тіла на опору.

9. Записати формулу для визначення тиску тіла на поверхню опори

10. Перерахувати умови плавання тіл (порівняти силу тяжіння і виштовхувальну силу)

10. Перерахувати умови плавання тіл (порівняти густину тіла і густину рідини)
  1   2


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка