Уроки літератури рідного краю



Сторінка1/3
Дата конвертації09.03.2016
Розмір0.61 Mb.
  1   2   3
Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Дніпропетровської обласної державної адміністрації

Відділ освіти Криворізької районної державної адміністрації


Уроки літератури рідного краю








Автор методичної розробки:

вчитель української мови та літератури,

КНЗ «Лозуватська ЗШ І-ІІІ ступенів №1

імені Т.Г.Шевченка»

Стукаленко Наталія Віталіївна

2прямоугольник 5015 рік



Укладач:

Стукаленко Н.В.


учитель української мови та літератури, спеціаліст вищої категорії, «учитель-методист» Комунального навчального закладу «Лозуватська ЗШ І-ІІІ ступенів №1 імені Т.Г.Шевченка»





Рецензенти:


Кривошея М.М.


Сушко Н.Г.


методист Комунальної установи «Криворізький районний науково-методичний кабінет» Криворізької районної ради
учитель української мови та літератури, спеціаліст вищої категорії, «учитель-методист» Комунального навчального закладу «Лозуватська ЗШ І-ІІІ ступенів №1 імені Т.Г.Шевченка»

Уроки літератури рідного краю. Навчальний посібник. – село Лозуватка, Криворізький район, 2015 р., 35 с.


Посібник узагальнює досвід проведення уроків літератури рідного краю. Запропонований матеріал допоможе познайомитися із біографічними відомостями письменників Криворіжжя: Анатолія Петровича Греса, Лідії Миколаївни Челнокової, Любові Олександрівни Баранової, Василя Васильовича Сичова, Надії Миколаївни Косяк, Володимира Васильовича Стецюка.

Збірник рекомендовано для використання вчителями української мови та літератури,учнями шкіл.

Схвалено науково-методичною радою Криворізького районного науково-методичного кабінету

/Протокол №______від__________________






Зміст


  1. Виховання любові та поваги до письменників Криворіжжя………………...4

  2. Людяність та милосердя у творчості криворізького письменника Анатолія Петровича Греса………………………………………………………………...……...8

  3. Л.І.Челнокова. Збірка «Ящірка Зі». «Найбільша радість - коли робити щасливим іншого »……..………………………………………….....…………….…16

  4. Л.О. Баранова як майстер ніжної лірики, як співець вселюдської любові та відданого поклоніння рідній землі…………………………………………..……….25

  5. Зустріч із криворізьким гумористом Василем Васильовичем Сичовим......32

  6. Лірика Надії Миколаївни Косяк…………………………………………..….42

  7. Зустріч із криворізьким журналістом, письменником Володимиром Васильовичем Стецюком……………………………………………….……….……50

  8. Сценарій загальношкільного заходу «Літературний Кривий Ріг», присвяченого Дню української писемності та мови………………….……….……54


ВИХОВАННЯ ЛЮБОВІ ТА ПОВАГИ ДО ПИСЬМЕННИКІВ КРИВОРІЖЖЯ

Спостереження батьків, педагогів,бібліотекарів показують, що сучасні діти стали читати значно менше,ніж їхні однолітки 15-20 років тому. Можливо,це пов’язано з тим,що змінилося ставлення до самоствердження особистості в суспільстві. Якщо раніше моральність, естетична культура були показниками соціального розвитку особистості, то тепер пріоритетом став матеріальний успіх. Дорослі ,схвильовані пріоритетами матеріального добробуту, перестали бути взірцем високої культури в цілому і читання зокрема. Діти часто не мають перед собою людини,яку слід цінувати і поважати за те, що вона начитана, освічена, культурна.

Внутрішній світ дитини ще тільки формується, тому важливу роль відіграє все,що вона отримує від найближчого оточення: батьків, однолітків, учителів, засобів масової інформації. Основними критеріями невисокого інтересу до читання є захоплення телевізором, комп’ютером, зниження інтересу до читання в суспільстві в цілому, мала кількість цікавої літератури, бідність бібліотек.

У Державній національній програмі «Освіта» (Україна XXI ст.) одним із найважливіших завдань визначено «прилучення до літератури, музики, образотворчого мистецтва, надбань народної творчості, здобутків української і світової культури».

Відомий літературознавець, теоретик і практик викладання філології професор Григорій Клочек запропонував Концепцію реформування літературної освіти в середній школі. Автор не приховує вади національної літературної освіти і виклики. Серед вад - переобтяженість програми персоналіями і текстами,часткове ігнорування вікових психологічних особливостей сприймання художнього слова, невизначеність шляхів аналізу численних творів. Серед викликів - насиченість життя сучасної молодої людини «агресивно спрямованою інформацією», відсутність загальнодержавної системно продуманої моделі літературної освіти.

Він вважає,що місія художньої літератури як навчального предмета в школі полягає в одуховненні людини. Його треба розуміти і широко,і глибоко – як гуманізацію (виховання людяного в людині), естетизацію (плекання відчуття краси), етизацію (вироблення твердих етичних правил як законів поведінки в соціумі).

Професор Ганна Токмань у статті «Навчання української літератури: розвивати не втрачаючи» пропонує ознайомлювати учнів із сучасним літературним процесом,без цього не виховаєш активного читача. По-перше,є феномен «живого класика»; по-друге,варто говорити про нові цікаві твори,що викликають суспільний резонанс, дискусії ,та й просто читацьке захоплення вчителя як читача, яким він захоче поділитися зі своїми вихованцями. Запрошення письменника на урок – особлива риса уроків літератури рідного краю.

У КНЗ «Лозуватська ЗШ №1 імені Т.Г.Шевченка» зустрічі із письменниками Криворіжжя стали традиційними. На таких уроках учні прилучаються до культурних надбань рідного краю, формуються комунікативні й літературні компетентності, розвиваються творчі здібності, виховується естетичний смак, читацька й загальна культура, розвивається усне й писемне мовлення, мислення (образне, асоціативне, критичне, логічне тощо).

У 1991році відбулася перша зустріч із журналістом Криворізького району Олександром Володимировичем Векленком. Вона дала поштовх для наступної творчої діяльності вчителів. У 2004 році була проведена презентація книги «Свіча пам’яті». Учениця 11-Бкласу Ертман Тетяна надрукувала статтю «Тепла зустріч» у газеті «Сільське Криворіжжя» про спілкування з упорядником районної книги. А в 2005р. ця випускниця брала участь у МАН, написавши дослідницьку роботу «Тема пам’яті у творчості криворізького журналіста О.В.Векленка».

У 2008р.учениця 7-Бкласу Чернецька Аліна написала вірш про зустріч із О.В .Векленком:

Низький уклін людині цій,

Яка крізь кілька поколінь

До нас несла страждання й біль

Воєнних літ, воєнних днів.

Літній, вже сивий чоловік .

Він написав багато книг,

Щоб ми,нащадки молоді,

Могли цінити мирні дні.

Тепла зустріч вчителів

І привітання школярів:

- Ми вдячні Вам за книги всі,

В яких історія війни.

У школі проведені зустрічі з письменниками міста Кривого Рогу:

1998р. з Ганною Андріївною Стеценко,

1999р. з Людмилою Журавською,

2000р. з Віктором Васильовичем Гриценком,

2002р. з Любов’ю Олександрівною Барановою,

2008р.з Григорієм Джамаловичем Гусейновим,

2009р.з Лідією Миколаївною Челноковою,

2010р.з Іриною Євгенівною Бугайовою та з

Тетяною Євгенівною Меліховою,

2011р.з Василем Васильовичем Сичовим,

2011р. з Анатолієм Петровичем та Галиною Іванівною Грес,

2012р.з Андрієм Дюка та Юрієм Григоровичем Ващенком,

2013р.з Володимиром Васильовичем Стецюком.

Методичне об’єднання вчителів – філологів завжди згуртовується навколо ідеї гостинно зустріти письменника. Розробляється план заходу, доповнюється новими пропозиціями. Учні вивчають біографію митця, його твори,пишуть відгуки. За традицією зустріч проводимо в День української писемності та мови. Учні зустрічають гостя короваєм, співають гімн школи, задають питання, беруть автограф, фотографуються, дарують глиняний кухлик з написом «Лозуватка». Літературно обдаровані діти виразно декламують свої вірші, читають відгуки.

Після заходу проводяться екскурсії по школі,до музейної кімнати Бойової слави, до народознавчої світлиці «Берегиня». Всі письменники подарували бібліотеці свої книги.

Сушко Анастасія написала дві дослідницькі роботи: «Гуманне ставлення до природи у творчості криворізької письменниці Лідії Миколаївни Челнокової»,

«Людяність та милосердя у творчості криворізького письменника Анатолія Петровича Греса». Творчість митців розкриває багатство і красу навколишнього світу людських взаємин, пробуджує почуття гармонії, вчить розуміти прекрасне в житті.

Досвід показує,що живе, емоційне спілкування з письменниками рідного краю привертає й утримує увагу дітей,розвиває інтерес до книги, читання.

Адже їхні твори виховують почуття любові, добра, благородство, людяність.

Л.М.Челнокова у вірші «Сльоза» бажає,щоб і в цей суперечливий час не змовкли золоті струни доброго від природи серця людського,щоб не черствіла душа:

Тужи, тужи, сльозо моя крилата,

На те й талант від Господа,згори,

Аби душа уміла обіймати

Всі почуття – від щастя до жури.




Тема : Людяність та милосердя у творчості криворізького письменника Анатолія Петровича Греса.

Мета: ознайомитись із життєвим і творчим шляхом Анатолія Петровича Греса; зробити сюжетно-концептуальний аналіз повісті «Оксана»; виховувати в учнів людяність та милосердя, прищепити інтерес до творчості письменника.

Обладнання: портрет Анатолія Петровича Греса; виставка його книг.

Тип уроку: засвоєння нових знань і формування вмінь.

Хід уроку :

  1. З’ясування емоційної готовності учнів до уроку.

  2. Оголошення теми і мети уроку. Мотивація навчальної діяльності.

  3. Основний зміст уроку.

  1. Вступна промова вчителя.

  2. Повідомлення учнів про життєвий і творчий шлях А.П.Греса.

У Лозуватській СЗШ №1 імені Т.Г.Шевченка зустрічі з письменниками Криворіжжя стали традиційними. 9 листопада 2011 року ми зустрічалися із творчою родиною – Анатолієм Петровичем і Галиною Іванівною Грес. А перше знайомство з ними відбулося 16 вересня 2011 року на презентації виставки вишивки та в’язання письменниці Лідії Миколаївни Челнокової та її доньок у міському виставковому залі.

Знайомство було незвичайним. Учні з учителями-філологами шикувалися, щоб сфотографуватися з Л.М.Челноковою, і попросили це зробити одного з гостей майстрині. Ним виявився криворізький прозаїк і поет Анатолій Петрович, якого ми запросили разом із дружиною на День української писемності та мови в нашу школу.

Анатолій Петрович Грес за професією – лікар, за покликанням – письменник. Йому вдалося перше і вдається друге. Він – талановита, неординарна, колоритна людина. У своїй творчості закликає читачів глибше задумуватись над сенсом життя та смерті, про людину і всесвіт, про честь і совість. Своїм вдалим словом запалює серця людей, пробуджує у них любов до рідного краю. Йому однаково близькі й рідна українська, і міжнаціональна російська мови. Почуття глибокої поваги до слова – одна з головних рис творчості цього автора.

«У самому серці України, на обох берегах Інгулу неначе штучними перлинами розсипалось білими хатками село Седнівка. Це – моя мала батьківщина…» Такими словами в автобіографічному нарисі «Фрески пам’яті» розпочинає письменник коротку оповідь про свою батьківщину – невеличке село в Устимівському районі на Кіровоградщині.

Народився Анатолій Петрович 11 серпня 1938 року. У 1952 році з відзнакою закінчив семирічку. Без вступних іспитів зарахували до Миколаївського медичного училища.

У 1956 – 1962 рр. навчався на медичному факультеті Ужгородського державного університету. У 1962 році отримав диплом лікаря з відзнакою і , відхиливши пропозицію залишитися на кафедрі очних хвороб молодшим науковим співробітником, просить направити його на роботу у найвіддаленіший куточок Кіровоградщини. Організаторські та професійні здібності молодого лікаря не залишились непоміченими, і невдовзі його призначають головним лікарем району. Вісім років він віддає сільській медицині і в 1971 році переїздить до Кривого Рогу. Удосконалюється в Києві, у відомого в усьому світі професора-офтальмолога Володимира Євгеновича Шевальова, одного з найталановитіших учнів академіка В.П.Філатова. Пропрацювавши майже два десятиліття в одній з найбільших лікарень Кривбасу, він переїздить на Полісся. З 1988 по 2003 рік проживав у місті-супутнику Рівненської атомної електростанції Кузнецовську, де працював помічником народного депутата СРСР та помічником мера міста.

Автор книг: «Зірки і квіти» (1993р.), «Два крила душі моєї» (1995р.), «Передзим’я» (1999 р.), «Смуток останнього прощання» (2001 р.), «Могли бы жить» (2002 р.), «Гріхів зціляюча спокута» (2002 р.), «Поміж небом і землею» (2003 р.), а також збірки пісень «Мне бы спеть о судьбе» (2002 р.), та першої частини роману «Кайф» (2000 р.), десята книжка «Оксана» видана у Кривому Розі у 2004 році. У 2003 році з власної ініціативи та при підтримці літераторів Жовтневого і Тернівського районів міста заснував і очолив Криворізьку громадську (літературно-мистецьку) організацію «Лотос». Лотос – це абревіатура, що звучить як «Літературне об’єднання творчо обдарованих співгромадян».

У передмові до збірки «Золотий листопад» Анатолій Петрович написав: «Лотос – квітка, не лише стійка, чиста і красива, а ще й цілюща. У квітниковому гороскопі лотос відповідає людям, народженим під знаком Стрільця, а отже працьовитим, добродушним, хоробрим, здатним вести за собою інших… У творах цієї збірки відчувається душа людини, сповнена найкращих людських якостей: ніжності й доброти, щирості та небайдужості до оточуючого світу.»

У 2006 році помітною подією у літературно-мистецькому житті Кривбасу стала презентація двотомного видання книги Анатолія Греса «З любові і страждань». На цьому святі Лідія Челнокова, член літературного об’єднання при альманасі «Саксагань», член Криворізької організації «Лотос», поетеса сказала : «Я маю честь розділити тут з усіма радість значної події, свята душі – народження двох книг А.Греса «З любові і страждань». З душевним трепетом поринула я у світ прози письменника. Перша книга – багатожанрова, автор дарує нам повісті, новели, оповідання, казки, легенди, гуморески та першу частину роману «Кайф». І вся ця проза, – високохудожня, громадянсько значима, створена чутливим серцем і аналітичним розумом автора, - збагачує нас духовно. Заворожує барвиста українська мова, присмачена влучними народними прислів’ями. Автор показує нам життя правдиво, без прикрас, уміло повертаючи його до читача усіма гранями: і тривожно-чорними, і щемливо-світлими. Автор не нав’язливо спонукає читача співпереживати, любити і ненавидіти, заглиблюватись у свою душу, зважувати кожен свій вчинок і свою громадянську позицію.»

3. Робота над повістю «Оксана».

3.1. Ознайомлення учнів із методичним алгоритмом сюжетно-концептуального аналізу.


  1. Визначення теми та проблематики на основі первинного прочитання тексту.

  2. Визначення системи епізодів, найбільш важливих у процесі художньої реалізації теми. Поетапне створення сюжетного плану, пункти якого є назвами-заголовками до вказаних епізодів.

  3. Аналіз указаних епізодів у послідовності за розвитком сюжету, з’ясування їхніх особливостей, конотацій, яких зазнає тема в кожному з них, вияв їх значення для її втілення.

  4. Спостереження за тематичними переходами від одного епізоду до іншого, визначення, що нового вносить та чи інша подія в розвиток теми порівняно з попередніми, як видозмінюється тема у процесі розвитку сюжету і яких конотацій набуває.

  5. Уточнення остаточного розуміння теми твору, узагальнення способів її реалізації протягом усього розгортання сюжету, концептуалізація ідейного навантаження літературного джерела.

    1. Бесіда за повістю .

- Який історичний час зображено в повісті?

- Кому автор присвятив твір?

- Які почуття виникли у вас до матері?

- Яке ваше ставлення до Миколки?

- Який жанр повісті?

3.3. Сюжетно-концептуальний аналіз повісті.

А.П.Грес присвятив повість «Оксана» своїй матері Оксані Григорівні Репешко. Тема повісті: розповідь про нелегке життя жінки-трудівниці у післявоєнні роки, її виживання разом із сином Миколкою під час голодомору 1947 року.



І розділ. Весна турбот, весна надій (експозиція)

Розповідь про нелегке життя Оксани.

Автор подає літературний портрет героїні: « Народилася Оксана у Седнівці. Зовнішністю вона – викапана мати: непоказна. Невисокого зросту, сухорлява, струнка і жвава жіночка. На скромному, засмаглому від вітрів і сонць обличчі, ніжністю і тугою світяться невеликі, світло-сині очі. Голова вкрита білою, по-вдовиному пов’язаною хусткою. Під нею ховається довга темно-русява коса. Вилита бабця Еля в молодості. А от характером вона – геть-чисто в батька: нестримна, запальна і така ж довірливо щира та необережно відверта. А головне – до роботи прямо невситима. Бува, вже з ніг валиться, а без діла й хвильки не побуде.»

1946 рік. Весна – перша мирна весна після Перемоги. Намагання Оксани обзавестись власним господарством. Нестерпна спека. Колгоспові віддали люди все до зернини. Люди втікали до міста. Оксана залишилась із сином Миколкою в селі. Останню надію на виживання вбивали податки. Вона віддала з горища кукурудзу, картоплю, курей, кізоньку. Замість сподівань якось пережити зиму, в Оксаниній душі оживали важкі спогади про 1933 рік.



ІІ розділ. «Днем красна, а на хліб пісна»

Квітень 1947 рік. Тривожна розмова матері з сином про виживання. Миколка пропонує виливати ховрашків а матері пожувати зерно.

ІІІ розділ. Не купуй хату, а купуй сусіда( конфлікт)

Сусід Іван Корольов звинувачує Оксану в розкраданні зерна. Оксана завезла додому відро з протравленою пшеницею і віддала Миколці, щоб сховав. А коли повернулася, сусід звинувачував, що вона зловмисно шкодить державі і через це у тюрмі «вошей погодує». Насправді він робив це для того, щоб поставити Оксану у повну залежність від себе.



ІV розділ. На житті, як на довгій ниві (екскурс у минуле)

Спогади Оксани про трагедію з механізатором Дмитром, якого у 1943 році вбив ні за що поліцай Максим.



V розділ. Славься, Отечество, наше свободное (зав’язка)

або Хіба ревуть воли, як ясла повні?

Бесіда з Оксаною у сільській раді.



VІ розділ. Доки сонце зійде, роса очі виїсть (розвиток дії)

Прихід жінки з дитиною додому. «Спотикаючись від утоми й голоду, пленталась з хлопчаком темною безлюдною вулицею, тихо схлипувала, подумки проклинала нещасливу долю. Не повечерявши, впаде на ліжко і до сходу сонця втече від цього жорстокого і несправедливого світу.»



VІІ розділ. Соломонове рішення

Колгоспні збори – найсуворіше і найсправедливіше покарання для порядної людини.



VІІІ розділ. Лихі вісті не лежать на місті

Чутки між односельцями про колгоспні збори.



ІХ розділ. Судний день або А судді хто?

Початок зборів. Мовчання Оксани. « Що ж ганебного у прагненні матері врятувати від голодної смерті своє дитя? Хіба одна готова на все , аби тільки вижити? Ні, виправдовуватись вона не стала. Не має такого права. Не дозволяє совість.»



Х розділ. Не так тії вороженьки…

Продовження зборів. Парторг зачитує акт про викрадення 1кг 800гр ярої пшениці, перемішаної із землею. Жінки пропонують взяти Оксану на поруки, чоловіки – оштрафувати, зняти 20 трудоднів, а тільки сусід Іван Король закликає судити її народним судом.



ХІ розділ. Чорні тіні тридцять третього(кульмінація)

Примусове голосування людей. Погрози уповноваженого енкавеесника. Прохання батька Григорія про помилування дочки. «Він опустився на коліна, і гострі плечі посіпувалися від невтішного, судомного ридання.»



ХІІ розділ. Біда біду знайде, коли й сонце зайде

Арешт Оксани. Її наказ синові не кидати хати.



ХІІІ розділ. Як горох при дорозі…

Намагання Миколки врятувати матір. «Слідом за ними біг, спотикаючись, падав у дорожний пил, підводився і знову біг. «Відпустіть! Віддайте мою маму!» А ті нелюди, ви б тільки бачили. Ногами дитину, ногами! Як цуценя…»



ХІV розділ. Страх самоти (розв’язка)

Переживання Миколки. Милосердя безногого дядька Павла. Забрав хлопця до себе і пригостив його шматочком макухи.



ХV розділ. Сон і дійсність

Найжахливіша ніч Миколки без матері. Прихід і підтримка дідуся Григорія.



ХVІ розділ. Скорботний ужинок сорок сьомого

Оксану майже два місяці мордували в підвалі райвідділу НКВС. Потім відправили в Кіровоград. Повернення додому. Їй поталанило вижити й врятувати своє єдине дитя.



ХVІІ розділ. Стежка у вічність (замість епілогу)

Роздуми автора перед могилою матері про її гірку долю. Заклик до правнуків гордитися справжньою матір’ю і неперевершеною трудівницею.

В останньому розділі розкрито ідею повісті: «жінка, що за велінням власного серця і з Божою поміччю народжує нове життя, не вмирає.»


    1. Визначення проблем повісті.

На основі проведеного аналізу ми робимо висновки. Всі вчинки і думки героїв ґрунтуються і на матеріальних фактах (побут родини, харчування, господарство, робота в полі), і на психологічних (переживання матері про те, як прогодувати сина, коли все віддано за податки, психологічне напруження Оксани перед односельцями на колгоспних зборах, хвилювання і ридання батька Григорія, стрес маленького Миколки). Отже, це соціально-психологічна повість. Але це розповідь про життєвий шлях рідної матері письменника, тому вона є автобіографічною. У повісті порушені такі проблеми:

  1. Влада і мораль

  2. Віра в Бога і додержання заповідей Божих

  3. Батьки і діти

  4. Народна мораль і авторитет у громаді

  5. Добротворення і споживацьке ставлення до життя.

  1. Домашнє завдання.

Написати відгук на прочитану повість «Оксана».

Подумайте, чим вас найбільше зворушив твір, які герої сподобалися, а які ні. Зазначте, які висновки ви зробили, прочитавши твір. Що нового дала вам прочитана книга.


Додаток А



  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка