Уроки морально етичного виховання. 4 клас м. Старокостянтинів 2011 рік



Сторінка2/13
Дата конвертації19.02.2016
Розмір3.06 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
Тема. Шляхами козацької слави. Кобзарі в Україні.

Мета. Знайомити дітей з витоками історії українського народу. Ознайомити з устроєм запорізької Січі, життям вільних козаків, кобзарями України. Виховувати інтерес до минулого свого краю, його традицій. Розвивати допитливість.

Обладнання. Ілюстрації про козаків, кобзарів, грамзапис.

Хід уроку.

І. Організація класу.

ІІ. Оголошення теми та мети уроку.

На фоні пісні «Козацький марш»

За честь і гідність України,

За волю, правду і добро

Вони боролись щохвилини,

Їх кров лилася як вино!

Всіх ворогів вони долали,

Всі землі наші зберегли,

Завжди від лиха захищали

І гордо прапор наш несли!

Сини Твоєї Батьківщини,

В них сила духу непоборна!

Козацтво - слава України,

Це гордість наша всенародна!

- На сьогоднішньому уроці ми поговоримо про козаків та людей, які прославляли їх подвиги – кобзарів.



ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Розповідь вчителя

В історичній літературі існує чимало версій походження слова "козак". Були версії, згідно з якими козаки — не українці, а нащадки відомих у часи Київської Русі войовничих племен хазарів. Турецькою мовою слово "козак' означає забіяка, розбійник. Очевидно, саме звідти воно й прийшло в Україну. Певно, не самі придумали собі наймення захисники нашого краю, а одержали його від ворога. Воно тут прижилося, зовсім утративши негативний відтінок. Бо козак в Україні став синонімом лицарської доблесті й благородства.

Козак – це вільна, незалежна людина.

Спершу жили козаки меншими гуртами в степах, а пізніше, щоб захиститися від ворогів – об’єдналися у великі військові загони.

Всі ватаги козаків об’єднав козак Дмитро Вишневецький, якого називали Байдою. Про нього співали у піснях:

Славне військо запорізьке

Ти, нам лицарю зібрав,

На острові, на Хортиці,

Січ преславну збудував.

Козаки визволяли своїх земляків з неволі, боронили свій народ. Серед видатних козацьких гетьманів були Северин Наливайко, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа.

Незвичайним і різнорідним був козацький побут. Існують різні оповідання, перекази, анекдоти про запорізьку старовину. "Обичаї запорозькі чудні, поступки хитрі і більшою мірою на насмішку похожі",— оповідав колись столітній запорожець Микола Корж.

Вишита сорочка, шаровари, шкіряні чоботи, шапка, жупан, довгий пояс – так одягався козак війська запорізького. А при боці козака висіла гостра шабля, з якою він ніколи не розлучався. За плечима носив карабін, схожий на рушницю.

Запорожці брили голову, залишаючи чуприну над лобом, — оселедець. Коли ця чуприна виростала довгою, то козак закладав її за вухо. Вусів не підстригали, а намазували чим-небудь і закручували вгору. Це ставили козаки собі за особливу козацьку славу і честь.

Козаки їли сушену рибу, печене м’ясо, риб’ячу юшку., пекли сухарі з пшеничної муки.

Цілою Січчб командував кошовий, якого вибирали спільно на зборах.

Козаки були правдиві люди. Будь-який злочин в них карався смертю.

Запорожці славилися веселістю й охотою до жартів. Особливо любили вони вигадувати прізвища товаришам. Того, що спалив з необережності курінь, звали Палієм; того, що розкладав вогонь над водою, називали Паливодою; такому, що варив кашу, давали ім'я Кашки або Кашовара.

Я козак і ти козак,

Я вояк і ти вояк,

Щоб в бою стояти мужньо

Ми повинні бути дружні.

Ми хоробрі вояки –

Побратими-козаки.

На війні козаки не дорожили своїм життям. Вони мужньо билися з ворогами, які нападали на Україну. Щоб ще більше налякати ворогів, вони самі поширювали чутки про свою силу і непереможність. Наші козаки були першими, хто збудував човни, кораблі, які татари назвали «чайками».

Козацькі славнозвісні чайки не боялися ні бурі, ні оснащених важкими гарматами турецьких галер, до яких вони сміливо підходили впритул і брали на абордаж. Вони були, як правило, понад 12 м завдовжки й 3-5 м завширшки. На кожному сідало кілька десятків веслярів, і, розсікаючи воду, чайка летіла, мов на крилах. У чайці вміщалося до 60 осіб з усім військовим спорядженням, до якого входило навіть кілька легких гармат, що називалися фальконетами. При попутному вітрі на чайці напиналося вітрило.


Бували випадки, що козаки перевертали чайки догори дном і в такий спосіб наближалися до ворога.

Збереглися свідчення самовидців про загадкове козацьке судно, яке було, мабуть, одним із перших варіантів підводного човна. Рухався човен за допомогою весел, умонтованих у його борти так уміло, що в нього не протікала вода. При наближенні до ворога баласт викидався, човен несподівано зринав на поверхню, і знову козаки з'являлися ніби з самісінького дна моря.

Потім серед турків ходили легенди про шайтанів у шароварах, які з'являлися з самісінького дна моря.


В сиву-сиву давнину

Козаки йшли на війну,

Бо на рідну Україну

Сунулися без упину

Ляхи, турки та татари,

Москалі та яничари.

Щоб палить сади і хати,

Щоб людей в неволю гнати.

Козаки скликають раду :

- Треба битись без пощади !

Вірні коні рвуться в битву,

Крешуть іскри з-під копита.

За чарівний спів дівочий,

За спокійні дні та ночі –

Шаблі весело дзвенять,

Вражі голови летять.

І на морі, і в степах

Наганяли вони страх,

Бо найкращі вояки –

Запорозькі козаки !

І не буде переводу

Українському народу

Доки із глибин сторіч

Долина козацький клич.





На овіяному козацькою славою острові Хортиця росте унікальний дуб. За переказами, цьому оспіваному в піснях та легендах дереву вже понад 700 років. Товщина його стовбура по колу — 6 м 32 см, діаметр крони — 45, висота — 33 м. На довгому своєму віці бачив він і чумаків, які, йдучи в Крим по сіль, зупинялися перепочити в його затінку, і орди татар, що вихором налітали на українські землі. Пам'ятає він і гетьмана Богдана Хмельницького та його побратимів, які спекотної днини пили воду з джерела. Не забув він і славних козаків-запорожців, бо ж росте неподалік козацької вольниці — у селі Мала Хортиця під Запоріжжям.



2. Фізкультхвилинка.

Козацька розминка

Раз - два - голова,

Щоб трималася на в’язах

Ми тренуємо всі м’язи

Три - чотири, руки в ділі -

Раз кулак, два кулак -

Бий сильніше козак.

Щоб триматись на коні,

Треба ноги нам міцні,

Сильні ноги, дужі ноги -

Не злякаються дороги.

Підемо разом в присядку

Це найкраща зарядка.



3. Поетична хвилина. Вірші про козаків.

Гей, козак – козаченько,

Тай хоробре серденько,

Ой, міцні в нього руки

Ворогам для науки!


Як козак засміється –

Ворог з страху трясеться,

Як козак заспіває –

Той чимдуж утікає!


Як козак затанцює –

Увесь світ його чує,

Зелен-дубе розвивайся,

Гей душа, розкриляйся!


А душі тільки й треба –

Степ широкий та небо,

Під сідлом коник чалий,

Побратим не лукавий.


Гей, гуляти-воювати

Знов поїдемо брате,

Не топтали щоб чужинці

Наші землі українські!


Там чи смерть, чи життя -

Нам не буде забуття!

Якщо голови складемо –

У піснях доживемо!



Не цінується ніщо так у житті, як воля…

Не цінується ніщо так у житті, як воля,

Незалежна Україна – вистраждана доля.

Народ вирів: час настане, він порве кайдани

І здобуде собі волю, незалежним стане.

Дух козацький, запорізький жив, до волі линув,

Із колін піднявсь народ мій, вижив, не загинув.

Він ростив, плекав, леліяв червону калину –

Свою долю і надію – символ України.

В згуртуванні – міць народу, у єднанні сила,

Розцвіте, розбагатіє Україна мила.

І під стягом синьо-жовтим та гербом-тризубом

На віки свою Вкраїну збережем, не сгубим.
Запорізький козак

Що би хто не звелів,

що би хто не казав,

я сьогодні таки

запорізький козак.

Хоч не сіється вус,

Хоч на зріст я малий –

українські шляхи

в Січ мене завели.

В мене коник баский,

в мене шабля – лиха.

Ворог схоче прийти –

бережеться нехай!

В мене спис – до зорі,

В мене пісня дзвінка.

Я із славних отих

кошового Сірка.

Що для мене орда?

Що для мене москаль?

Од козацьких атак

хто, скажіть, не тікав?

У вогні не горів,

у воді не тонув,

Я здолав у борні

смерть свою не одну.

Сивий степ – з-під копит,

а з-під весел – моря.

Над моїм знаменом –

Мономаха зоря.

В когось є далина

і своя сторона,

а для мене лишень

Україна одна.

4. Розповідь вчителя.

Особливо популярними на Запорозькій Січі були кобзарі. Багато з них супроводили запорожців у походах, думами й піснями підносили бойовий дух війська, уславлюючи народних борців з іноземними загарбниками.

Кобзар — український народний співець і музикант. Кобзарі були творцями, хранителями і передавачами народної творчості у формі історичних пісень, дум релігійних піснеспівів, а також казок та переказів, супроводжуваних грою на кобзі, лірі або бандурі, звідки інша їхня назва - лірники або бандуристи.

Значення народних співців було надзвичайно велике для розвитку людства. Адже саме вони зберігали і передавали наступним поколінням найважливіші знання про минуле у найбільш доступній формі - пісень-оповідань. Кобзарство своїм корінням сягає часів Київської Русі.

Кобзарі були творцями славнозвісних дум та історичних пісень, що відображали найважливіші події життя українського народу .

Героями творів кобзарів ставали улюблені в народі історичні постаті: Самійло Кішка, Байда, Маруся Богуславка, Богдан Хмельницький, Петро Сагайдачний, Петро Дорошенко, Іван Богун…

Кобзарі завжди прославляли бойові походи Війська Запорозького, а козаки над усе любили пісню.

Безіменні народні співці передавали з покоління в покоління своє мистецтво, яке виховувало в народу патріотизм, почуття національної гордості, високу духовність.

Кобзарське мистецтво було поширеним серед сліпих, оскільки для багатьох із них це ремесло було єдино можливою формою заробітку. Як правило, сліпого кобзаря водив по селах і містах України хлопчик-поводир, якого кобзар наймав у бідних батьків за певну винагороду. Та перед тим як здобути право на самостійне мандрування, кобзар-сліпець повинен був пройти нудну трирічну або п'ятирічну виучку у панотця і витримати "екзамен" перед цеховим братством.

Незрячі співці утворювали братства або гурти на взірець ремісничих цехів. Незрячі кобзарі були не жебраками, що випрошують милостиню, а професійними виконавцями, які грою на бандурі та співом заробляли собі на життя.

У своїх творах кобзарі висловлювали надії та сподівання трудящого люду, в найтяжчі для Батьківщині часи надихали її синів на боротьбу за визволення. Творчість кобзарів у різні періоди переживала піднесення та спади. Найбільшого розквіту кобзарське мистецтво досягло в час звитяжної боротьби нашого народу з турецько-татарськими завойовниками і польською шляхтою за незалежність України.

Нині кобзарське мистецтво збагатилося новою тематикою, образами, формою.

ІV. Підсумок уроку.

- Що нового та цікавого ви дізнались на уроці?



Пісня «Козацькому роду нема переводу».

Урок № 4

Тема. Що таке родовід? Твоє родинне дерево.

Мета: Уточнити й розширити уявлення про сім’ю, родину; навчити складати своє родовідне дерево; розвивати увагу, мислення, мову, пам’ять, стимулювати прояв інтересу до історії свого роду, сім’ї; виховувати шанобливе ставлення до всіх членів родини, гордість за свій рід.

Обладнання: Зразок «родинного деревця», таблички для складання

асоціативного куща, картки із зашифрованими прислів’ями, матеріал для складання вірша, зображення серця, вірші, прислів’я, загадки.



Хід уроку.

I. Організація класу.

Девіз уроку. Не просто слухати, а чути.

Не просто дивитись, а бачити,

Не просто відповідати, а міркувати,

Дружно й плідно працювати.



II. Мотивація навчальної діяльності.

- У мене в руках цікава скринька. У ній – найцінніший скарб планети Земля. Зараз кожен зазирне і скаже, кого ви побачили.

( На дні скриньки лежить дзеркало).

- То кого ви побачили на дні скриньки?

- Ви побачили кожен себе. Отже, найцінніший скарб – це ви. Кожен з вас – особистість, і саме такої людини, як ви, більше на цій планеті немає і не буде.

А що дитині треба?

Дім красивий, білий.

І, як світлий образ,

Мамин погляд добрий,

Й батька дорого,

Чути добре слово.

А ще гарно б мати

І сестру, і брата.

- Про кого розповідає вірш?

- Діти, послухайте будь ласка прислів’я: «Нащо клад, коли в сім’ї лад»; «Вся сім’я вмісті – так і душа на місті»; «Подивися у воду, якого ти роду»; «Нема в світі дорожчого, як родина».

- Які слова найчастіше повторюються в цих прислів’ях?

- Так, вірно, сім’я, рід, родина. Я невипадково дібрала ці прислів’я. Бо сім’я, рід, родина – це найдорожче в житті кожної людини.

III. Повідомлення теми і завдань уроку.

- Ми будемо говорити про родину, згадаємо, кого відносять до рідні, що таке рід; дізнаємось, які існують родоводи. Знайдемо відповідь на запитання, коли родина буває щасливою.

- Діти, а що таке сім’я на вашу думку?

Тобто ви живете у своїй сім’ї, серед близьких і дорогих людей.

Розгадування ребусів

7Я Р1а


Сім’я Родина

IV. Первинне сприйняття й усвідомлення нового матеріалу.

  1. Розповідь з елементами бесіди.

- Людині важко жити самотньою. Ні з ким поділитися думками, своїми планами. Нікому допомогти, сказати співчутливі слова. Хто ж завжди з тобою в ділах, думках? Навіть тоді, коли перебуває не поруч? Хто підтримає у важкі хвилини? Хто розділить свою радість? Кому буде боляче, коли ти зробиш неправильний крок? І хто ніколи не відмовиться від тебе?

Це – твоя родина.

2. Побудова асоціативного куща.

- Яким ще словом ми називаємо нашу родину? Так, сім’я. Коли ви чуєте чи вимовляєте це слово, кого ви уявляєте? ( Маму, тата, дітей, брата, сестру). Так, мама – берегиня роду, тато – господар дому. Без дітей родина не буде по-справжньому щасливою. Вони малі помічники, радість для своїх батьків.

– Діти, хто ще входить до складу сім’ї?

Так, вірно бабуся і дідусь.

Дідусь і бабуся – це супутники дитинства. Вони вчать дитину життєвої мудрості, передають свій досвід життя.

- Отже, ми з вами вияснили, що таке сім’я.

Всіх членів родини ми називаємо родичі. Дідусь, бабуся, тітка, дядько, двоюрідні брати, двоюрідні сестри? Це – родичі, або рідня. Вони не просто близькі й дорогі вам, а ще й одного роду.

Родина – це група споріднених людей, яка складається з жінки, чоловіка, дітей, бабусі, дідуся, що живуть разом.

А тепер, давайте попробуємо пояснити, що ж таке «рід»?

Рід – це вся рідня – теперішня і давнішня, це ряд поколінь, що походять від одного предка. Наприклад: Рід – це сім’я прадідуся, сім’я дідуся, ваша сім’я.

Родовід - це рід з усіма родичами та свояками, це родинний кущ, родинне деревце, яке повинен знати й шанувати кожний його член.

- А рід до роду – то вже цілий наш народ.

3. Ознайомлення з родовідними деревами учнів класу.

З роду в рід кладе життя мости,

Без коріння саду не цвісти,

Без стремління човен не пливе,

Без коріння сохне все живе.

- Як дерево тримається на корінні, так і кожен рід тримається на найстарших його членах, бо саме вони мають великий досвід життя і допомагають молодим.

- Розглянемо дерево роду. На дошці ви бачите родовідні дерева, або родоводи – це історія поколінь певного роду. Ми побачили, як ведеться рід, від найстарших до найменших - це і є родовід. Відповідно дерево - родовідне.

- Коріння - це наші предки, прародичі. У ньому наше минуле, пам’ять. Стовбур - дідусі і бабусі. Міцні гілки - ваші батьки. А хто ж «листочки»?

- Молоденькі зелені листочки – це ми.



4. Розповідь учнів про свої родоводи.

5. Продовження розповіді вчителя .

- Щоб скласти дерево родоводу, потрібно залучити до виконання цього проекту своїх батьків, порадитись з ними, який вигляд буде мати ця робота, до кого треба звернутися, щоб отримати інформацію і як ці дані розмістити. Легко буде записати членів своєї родини, бо ви живете разом. Важче знайти інформацію про далеких родичів і про тих, кого вже не має на світі. Тут потрібна допомога бабусь, дідусів, прабабусь, прадідусів. Інформацію можна проілюструвати фотокартками.

- Для чого складається родовідне дерево? Родовідне дерево часто називають деревом пам’яті, бо кожна людина, яка приходить у цей світ, повинна залишити про себе пам’ять. Ми маємо пам’ятати про них, шанувати свій рід, бо він дав нам життя.



Фізкультхвилинка.

V. Закріплення й осмислення знань.

1. Робота над змістом прислів’я.



Інтерактивна метод «Вузлики».

  • На карточках записані зашифровані прислів’я, а розшифруєте ви їх за допомогою методу «Вузлики». І не тільки розшифруєте, а ще й поясните їх зміст. Це завдання ви будете виконувати у групах. Згадаємо правила роботи у групах. (Відповіді дітей). А об’єднатися в групи нам допоможе така лічилочка: «Тато, мама, брат, сестра – отака моя сім’я».

(Діти об’єднуються у 4 групи).

Групова робота.

Добрі діти - батькам вінець, нема переводу

Козацькому роду а злі діти - батькам кінець

Шануй батька й неньку, які батьки, такі й діти

Яке дерево, такі його квіти, то й буде тобі гладенько

Немає цвіту білішого, як цвіт немає роду ріднішого, як мати

на калині, дитині

Чого навчають прислів’я?

Розшифровані вами прислів’я ще раз доказують, що хороша сім’я – це найбільше щастя на землі. І в тій сім’ї лад, де всі люблять один одного, поважають один одного, турбуються про всіх членів родини.


  1. Поетична хвилинка.

- А зараз на хвилинку станемо поетами і спробуємо скласти віршик «Кого я люблю».

Люблю … неньку, Люблю свою (рідну) неньку,

… свого брата, люблю свого брата,

Сестричку …., сестричку люблю я,

…. тата. люблю свого (також) тата.

VI. Узагальнення та систематизація знань.

1. Розповідь вчителя.

- Сім’ю кожного з нас можна порівняти з єдиним людським організмом. Якщо всі органи працюють добре, то й весь організм здоровий. От і в сім’ї, якщо кожний член родини турбується про інших, поважає один одного, то така сім’я щаслива.

2. Обговорення і порівняння текстів.

- Дружна родина. Під цим словами кожний з нас розуміє дуже багато. Це і спокійний дім, тепле і ніжне ставлення один до одного, взаєморозуміння в родині, радість спілкування.

- Я розповім вам про дві сім’ї, а ви , прослухавши, оберіть ту, в якій хотіли б жити.

Дві сестрички, Оля і Юля, живуть дуже добре. Їхній тато - бізнесмен. Він продає автомобілі. Мама - відома красуня. Майже увесь день вона проводить у спортзалі і салонах краси. У дівчат є все: власна кімната, безліч іграшок, красивий одяг, і можуть вони купити все, що забажають. Доглядає їх няня. Свого батька дівчата не бачать декілька днів. Зате мама іноді приходить до них, щоб запитати про їх справи. У дітей є все.


Два братики, Миколка і Сашко, живуть у іншій родині. Тато у них - водій, а мама - листоноша. Щоранку батьки йдуть на роботу, а хлопці - до школи. Зате ввечері всі приходять додому. Тато з хлопчиками займаються домашнім господарством, а мама готує вечерю. У вихідні дні батьки і діти відпочивають на природі. Та, на жаль, нової іграшки братчикам знову не куплять, бо Миколка виріс із штанів і йому терміново потрібні нові.

- Яку родину ви б обрали і чому?



3.Конкурси

а) « Знайди зайве слово»

Які слова заважають щастю родині?

Добробут пошана вірність

Затишок виховання кохання

Порада байдужість турбота

Сварки повага піклування

Допомога розуміння зрада

б) « Інтелектуал»

Продовжити речення.

Дочка моєї мами – то моя ( сестра)

Найбільше пестить і голубить свою дитину ( мама)

Своїх онуків розуму навчає старенький ( дідусь)

Твою матусю донечкою кличе твоя ( бабуся)

Син мого дідуся – мій ( тато)

Дочка моєї бабусі - моя ( мама)

Тато мого тата – ( дідусь)

Онук чи онучка мого дідуся - це (я)

- В кожній сім’ї є річ, яку передають з покоління в покоління. І ця річ називається сімейною реліквією.

Сімейні реліквії – це речі, які свято бережуть, як пам’ять про минуле.

(Розповідь вчителя про свою сімейну реліквію, показує їх).

- Діти, а хто з вас знає, яка сімейна реліквія передається з покоління в покоління у вашій родині?

4 . Самостійна робота учнів.

- Перед вами зображення серця – це ваша сім’я. Чому серце? Бо воно – символ любові, ніжності, доброти. У кожного у вас на парті - маленькі сердечка. Напишіть на них, що кожен із вас може зробити, аби ваша сім’я була щасливою. Приклейте свої маленькі сердечка на це велике серце

(Учні записують свої думки, озвучують їх і прикріплюють на зображення серця).

VII. Підсумок уроку.

- Ось і закінчується наш урок .

- Які нові поняття навчилися розрізняти?

- У якому вигляді кожен із вас подав свій рід?

- Це дуже важливо, щоб сім’я була згуртованою, дружною, щасливою. Бо сильна родина, рідня, рід – це міцна наша держава.

- Який вид роботи сподобався найбільше?

- Оцініть свою роботу на уроці. (Учні з одного ряду оцінюють учнів з другого ряду)

- Родина до родини – народ. Ми з вами всі - український народ, який складається з родин малих і великих, дружних і працьовитих. Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша країна збагачується маленькими родинами. То нехай же річка буде повноводною, а родина ваша українська - красивою і щасливою.




Урок № 5

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка