Уроки морально етичного виховання. 4 клас м. Старокостянтинів 2011 рік



Сторінка8/13
Дата конвертації19.02.2016
Розмір3.06 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
Тема. Правда і кривда поряд ідуть. Мудрий не дасться за ніс водити.

Мета: розширити змiст понять правда і кривда, цінити мудрість; навчити розпiзнавати цi моральнi явища; формувати вмiння оцiнювати власнi вчинки та вчинки товаришiв; виховувати чеснiсть та правдивiсть.

Обладнання: таблицi, вiршi та оповiдання за темою.

Хід уроку

І. Органiзація класу

II.Основна частина уроку

1. Розiгрування моральної ситуацiї «Розбите вікно»

Учитель.

- Дiти, давайте уявимо і розiграємо ситуацiю. Для цього нам потрiбнi два хлопчики для участi в експериментi.

(Виходять два учнi, учитель по черзi пояснює роль кожного з них.)

Учитель.

- Петрик вдарив по м’ячу, i мяч влучив у вiкно. Вiкно розбилося, а м’яч, вiдскочивши вiд рами, впав прямо в руки Андрiйковi, який проходив бiля вiкна. Виходить учителька. Оцiнивши побачене, вона звертається до Андрiя:

- Андрійку, хiба ти не знав, що гратись м’ячем пiд вiкнами не можна? Це призвело до того, що ти розбив вiкно.

(Можливi два варiанти розвитку дiалогу.)

І варіант. Андрiй, не бажаючи видати Петрика, бере провину на себе.

ІІ варіант. Петрик зiзнається, що це вiн розбив шибку.

Дiти висловлюють своє ставлення до вчинкiв Андрiя i Петрика, оцiнюють їх.



2. Робота над змiстом таблиць

Таблиця 1

Щось накоїв

Не вивчив урок

Неправда

Я не вивчив урок тому, що загубив пiдручник

Чому вiн так сказав?

Було соромно, вiн не хотiв отримати погану оцiнку, бо батьки будугь сварити

Результат

Боїться наслідків

Таблиця 2

Щось накоїв

Не вивчив урок

Правда


Я не вивчив урок тому, що цiлий день грав у футбол

Чому вiн так сказав?

Паленіє вiд сорому, його мучить почуття провини

Результат

Погана оцiнка, тому що вiн не мав мужностi визнати свою провину

Учитель.

- Навіть сказавши один раз неправду, людина втрачає частку довiри серед оточуючих, втрачає моральне право вимагати правдивого ставлення до себе.

3. Робота з тлумачними словниками

Дiти знаходять слова «чесність» i «правдивість», читають їх тлумачення.



4. Читання вiрша Д. Павличка «Мухомори»

Мухомор сказав до мухомора:

— В нашiм лiсi ти — найкращий гриб! —

І подумав: «От яка потвора —

де ти взявсь, чорти тебе взяли б!»

Мухомор одмовив мухомору:

— В нашiм лiсi кращий ти за всiх! —

І подумав: «Хто таку потвору

Сотворив i виставив на смiх!»

Таблиця 1

— Подумайте, як можна назвати таких мухоморiв?

— Яких людей вони нагадують?

— Чи не нагадує цей вiрш прислiв’я: «Два брехуни одної правди не скажуть»?

5. Читання казки «Хлопчик-пастух»

Учитель.

— Інодi наслiдки вiд брехнi бувають непоправними. Як це i трапилося в однiй казцi.

Троє братiв пасли отару овець. Двом старшим братам потрiбно було зiйти з гори в село. Вони залишили молодшому рiжок i сказали йому, що як тiльки буде загрожувати небезпека, одразу дути в рiжок. Не встигли брати вiдiйти, як пролунали звуки рiжка, що сповiщали про небезпеку. Вони швидко повернулись назад, але виявилось, що малий просто пожартував.

Брати знову вирушили в дорогу та невдовзi змушенi були повернутись назад. Їх зустрiв живий-здоровий брат. Брати розсердилися i знову почали спускатись з гори.

Почувся звук рiжка, але брати не зважали, вони думали, що це знову витiвки малого пустуна. Та на цей раз небезпека була насправдi: на отару напали вовки. Два рази збрехавши, на третiй не чекай, щоб повiрили.

— Що неправильно зробив молодший брат?

— Що б ви йому порадили пiд час зустрiчi з ним?



6. Читання та обговорення оповiдання Г.М.Кирпи «Маленька брехня»

— Послухайте iсторiю про дiвчинку Наталку, яка вважала, що маленька брехня — це i не брехня зовсiм.

Ганнуся впала i зламала ногу. Довелося в гiпсi лежати вдома. Вона дуже переживала, що багато в школi пропустить, а тодi зовсiм вiдстане вiд однокласникiв.

Друзi вирiшили виручити однокласницю: домовилися щодня носити їй уроки i пояснювати, коли вона щось не зрозумiє.

Коли настала черга Наталки провiдувати Ганнусю, вона не пішла до однокласницi. В класi збрехала, що у неї, мовляв, бабуся захворiла.

— Як тобi не соромно! — обурилася Надiйка. Та ти ж учора цiлий день через скакалку на вулицi стрибала.

— Подумаєш, злочин великий,— трохи зашарiлася Наталка.— Я зовсiм трiшечки збрехала.

Учитель.

- Як ви гадаєте: брехня може бути малою чи великою?

- Мала брехня спричиняє таку саму шкоду, що i велика. Адже i мала брехня - це неправда, i пiв брехнi — теж неправда. І починається все завжди з малого: пiшов у кiно, а мамi сказав, що був у школi. Гасав у дворi, а вдома сказав, що ходив до хворого товарища.

Здавалося б дрiбницi. Аж нi! Мала брехня з часом переростає у велику брехню, якiй немає прощення.

7. Гра «Дайте вiдповiдь».

Учитель.

- Як ви вчините, коли:

• знаєте, що товарищ завинив, а карають iншого?

• соромно сказати правду?

8. Iнсценування пiдготовленими учнями смiшинки П.Кальченка «Мiй тато»

Батько й мати поїхали з дому, а Данилко, лишившись на господарствi, до школи не пiшов. Раптом — телефонний дзвiнок...

Данилко впiзнав по голосу свою вчителъку.

— Чому сьогоднi Данилко в школу не прийшов?

— Тому, що вiн захворiв.

— А хто це зi мною розмовляє?

— Мiй тато...

— Як можна назвати вчинок Данилка?

— Як, на вашу думку, оцiнять вчинок Данилка учнi його класу?

—Як би ви вчинили на його мiсцi?



ІІІ. Підсумок

— Запам’ятайте, дiти: краще сказати правду, якою б вона не була, тому що, як мовить народ, «брехнею свiт пройдеш, а назад не повернешся».

Та й вертатись тодi буде нiкуди, тому що брехунiв чекає безслав’я. Про брехунiв ще й так кажуть: «Бiйся цапа спереду, коня — ззаду, а брехуна — з усiх бокiв».

Отож, дiти, будьте з усiма чесними — i вам буде легко жити, бо ви нiкого не скривдили, не збрехали та не оббрехали.




Урок 19

Тема. Маєш зле говорити – волієш за язик укуситися. Совість гризе без зубів.

Мета: визначити і окреслити суть категорій "добро" і "зло"; допомогти усвідомити значення добра як життєвого вибору в духовному становленні особистості, усвідомити, що таке совість і сором, як пов'язані почуття совісті й відповідальності перед собою та перед іншими; спонукати дітей замислитися над тим, коли людині буває соромно, чому важливо знати думку інших про себе та коли люди відчувають провину; формувати вміння сприймати оцінку своїх учинків іншими і наводити приклади такої оцінки; виховувати почуття відповідальності за свої вчинки, уміння самооцінювати їх.

Обладнання: вислови видатних людей, тлумачний словник Даля.

Бути добрими до кожної травинки ніжної... (Є. Євтушенко)

Записи на дошці:

Добро


*Усе позитивне в житті людей, що відповідає їхнім інтересам, бажанням, мріям.

*Добра, корисна справа, дія, вчинок.

Зло

*Що-небудь погане, недобре.



*Нещастя, лихо, горе.

*Почуття роздратування, гніву, досади, розлюченості.

( Великий тлумачний словник сучасної української мови. В. Г. Бусел)

Милосердя – щиросердність, співчуття,готовність робити добро всякому, любов на ділі, здатність відгукнутися на чужий біль. Людям милосердним притаманне співчуття по відношенню до сироти, інваліда, тяжко хворої людини, людини похилого віку, людини, що потрапила в біду. ( Тлумачний словник В. І. Даля)



Хід уроку

І. Організаційна частина

II. Вступна частина

Запитання для розгляду:

1. Що ми вкладаємо в поняття "добро" і "зло"?

2. Що впливає на гарні й погані вчинки людини?

3. Добро – як свідомий вибір у житті духовної людини.

Учитель: Очевидно, ви не раз чули вислови жити по совісті, працювати по совісті, судити по совісті, говорити по совісті. Що, на вашу думку, вони означають? Що ж таке совість? Сьогодні ми з'ясуємо це непросте питання, переконаємося, що совість і сором – це регулятори людської поведінки, що совість взаємопов'язана з відповідальністю людини перед собою. Кожній людині важливо знати думку інших про себе, вона оцінює свої вчинки очима сторонньої людини, іноді вона відчуває провину, їй буває соромно.



III. Основна частина

1. Завдання:

Доберіть із довідки прислів'я, які можна використати в наведених ситуаціях.

І ситуація

Бабуся Ганна сиділа на лавочці. Вона чула, як неподалік сперечалися Дмитрик і Толя. Кожен із хлопчиків переконував іншого, що має право першим прочитати книжку, яка сьогодні надійшла до шкільної бібліотеки. Дмитрик говорив про свого батька-льотчика, а Толя про свою маму-лікаря. Головні герої книжки – пілот і лікар. Бабуся Ганна, вислухавши їхню суперечку, усміхнулася і сказала: ...

ІІ ситуація

Маринка давно мріяла про таку ляльку, як у Зої. У крамниці ще залишалася одна така ж. На день народження мама обіцяла її купити. Та коли дівчинка з мамою прийшла в магазин, на вітрині ляльки вже не було. Побачивши сльози на очах Маринки, продавець загадково посміхнулася і, ніби чарівниця, винесла ляльки, які щойно привезли для продажу. Серед них дівчинка побачила таку ляльку, таку – аж подих перехопило! "Ось цю ми й візьмемо, – сказала мама, – Бачиш..."

Довідка. Справжнє щастя завжди попереду;

Батьком-матір'ю не хвались, а хвалися честю.

2. Розповідь вчителя:

Притча про доброго самарянина

"Один чоловік спускався з Єрусалима до Єрихона й потрапив до рук розбійників, що його обдерли й побили тяжко та й пішли геть, зоставивши майже мертвого. Випадково ішов якийсь священик тією дорогою, побачив він його й, збочивши, пройшов мимо. Так само й левіт пройшов на те місце, глянув на нього й пройшов мимо. Але один самарянин, що був у дорозі, зненацька натрапив (на нього) й, побачивши його, змилосердився. Він приступив до нього, перев'язав йому рани, полив їх оливою й вином, потім посадив його на власну скотину, привів до заїзду й доглянув його. На другий день він вийняв два динари, дав їх господареві й мовив: "Доглядай його, і те, що витратиш на нього більше, я заплачу тобі, коли повернуся".

3. Запитання для обговорення.

- Про що йдеться у притчі?

- Що означає "бути хорошим ближнім"?

- Як ви думаєте, чому священик і левіт не допомогли потерпілому?

- Як ця притча вчить нас допомагати незнайомим людям?

- Як ви думаєте, чи змінилося ставлення мандрівника до самарян після цього випадку?

- Наведіть приклади милосердя, допомоги, добрих справ, про які ви чули або знаєте?

- Яку добру справу ви б хотіли зробити людям?

4.Ситуація для обговорення:

Старенька бабуся їде в трамваї. Вона щойно одержала свою невелику пенсію і підраховує, скільки треба заплатити за електроенергію, водопостачання та інші побутові послуги. У цей час двоє підлітків витягують у неї із сумки гаманець. Це помічає контролер. Він підходить і просить показати квитки. Звичайно, квитків у хлопців немає, але за них заступається бабуся: вона ладна заплатити за них.

5.Завдання для роздумів:

-Чи вчинили б і ви так само, як бабуся?

-Як ви думаєте, про що думали підлітки, коли бабуся за них заступилася?

Учитель: У кожної людини є внутрішній потенціал добра і зла. Кожний учинок, думка є вибором того або іншого. Але, здійснюючи шляхетні й гарні вчинки, людина може керуватися негативними мотивами (бажання зарекомендувати себе з кращого боку, змусити гарно говорити про себе, отримати схвалення, подяку, нагороду, підвищити свій рейтинг тощо). При цьому людина не переймається високою ідеєю і щирим бажанням допомогти; внутрішньо вона залишається байдужою до проблеми того, кому допомагає. Тому в християнстві найвищу цінність має та доброчинність, яка робиться від чистого серця. Чи завжди ви керуєтеся щирими почуттями у своїх шляхетних учинках? Наведіть приклади, коли ваша допомога була щирою.

Вчитель: Як ви розумієте вислови?

• "Те, що в нас є два ока, не полегшує нашої долі: одне око служить, щоб бачити хороші сторони життя, а друге – щоб бачити погані" (Вольтер).

• "Людина ніколи не буде доброю, доки не зрозуміє, яка вона погана або якою поганою вона могла б стати" (Честертон).

• "Зло протистоїть добру навіть тоді, коли добро хоче допомогти тим, хто став на шлях зла" (Ч. Айтматов).

• "Є те, що потрібне цим людям навіть більше, ніж їжа й дах над головою. Це – розуміння того, що вони комусь потрібні, хтось їх кохає. Вони розуміють, що, навіть якщо їм залишилося жити всього кілька годин, їх люблять. Господи, зроби нас гідними служби людям усього світу, які живуть і помирають у злиднях і голоді" (Мати Тереза).

6. Учитель: Прочитаймо і поміркуймо.

Є ще одне найніжніше деревце

Мама з Катрусею поливають яблуньки в саду. Десять яблуньок, під кожну – по десять голубеньких відерець. Щоб зеленіли, квітли і родили. Катруся вже кінчає перший клас, вона добре вміє рахувати. І ось за її підрахунками виходить: під яблуньку вже вилили десять голубеньких відерець, а мама виливає ще й одинадцяте.

– Скільки ж треба вилити під кожну яблуньку? – питається Катруся.

– Десять, – відповідає мама.



– А чого ж ви під кожну яблуньку виливаєте ще й одинадцяте відерце? – дивується Катруся.

– Бо є ще одне – найніжніше деревце, - каже усміхаючись мама. – Його теж треба полити, щоб вічно зеленіло.

– Що ж це за деревце?

- Совість

1. Що здивувало Катрусю?

2. Яку відповідь на своє запитання дістала вона від матері?

3. Чому совість – це найніжніше деревце, яке слід плекати?

7.Творча робота.

Учитель: Поміркуйте над ситуацією і закінчіть розповідь.

Іринка з мамою в садочку збирає у кошик груші, їй не дуже хочеться нахилятися, підбирати дрібненькі іграшки. Мамі не подобається, як дівчинка працює, тож вона каже: "Прислухайся до себе, чи тобі ніхто не докоряє за таку роботу?" Іринка...

• Чи стало дівчинці соромно?

• Чи заговорила в ній совість?

8. Розповідь вчителя:

Притча про совість

Був чудовий літній вечір, місячне сяйво освітлювало стежку, якою йшов чоловік. Замислившись, він не помітив каменя, спіткнувся, впав і боляче забився. Встав, подивився на камінь і пішов собі далі. Через деякий час на стежці з'явився інший чоловік. Насвистуючи, він ще здалеку помітив камінь. Підійшов до нього і подумав: "Це ж моя кохана йтиме цією стежкою, не помітить каменя і впаде". Узяв він камінь та й відніс на узбіччя. Та ось з’явився ще один чоловік. Він побачив камінь, що лежав віддалік, зловтішно посміхнувся і поклав його знову серед стежки. Починало світати. На доріжці з'явився четвертий чоловік. Коли він побачив камінь, то подумав, що люди можуть його не помітити, і прибрав камінь зі стежки.

Стародавні греки вважали, що стежка – це наше життя. А чотири чоловіки – це ми, люди, такі різні в цьому житті: перший чоловік – байдужий, другий – егоїст, третій – безсовісний. І тільки четвертий – людина з совістю.

- Чи згодні ви з такою оцінкою людей? Обґрунтуйте своє твердження.

- Висловіть власне судження: коли людині буває соромно?

9. Робота у творчих групах. Висловіть власну думку.

- І ситуація (Завдання для першої групи).

Гомінкий струмок і мовчазна річка. Зеленою долиною тече широка повновода річка. Повільно несе вона води свої. По ній пливуть кораблі й плоти. Тиха річка, мовчазна. А поміж гір тече маленький струмок. Швидкий і гомінкий, він усе поспішає, бігає навколо камінчиків і все щось балакає-жебонить. Розказує про те, що народився високо в горах із талого снігу. Аж ось і місце зустрічі гомінкого струмка з мовчазною річкою. Зачарований могутністю річки, гомінкий струмок замовк, притих. Йому соромно патякати: річка мовчить.

- Чому стало соромно струмкові?

- Чи відчув він сторонній погляд на собі?

- Чи зробив самооцінку?

-ІІ ситуація (Завдання для другої групи)

Скляний чоловічок

В одного хлопчика був маленький приятель – Скляний чоловічок. Був зовсім прозорий і вмів угадувати, що думає й переживає його приятель – хлопчик. Не вивчив хлопчик уроки й хоче йти гуляти – Скляний чоловічок уже помутнів і каже хлопчикові:

– Не треба так чинити, друже. Спочатку зроби діло, а потім гуляй. Соромно стає хлопчикові, він зараз же береться до діла: вивчить уроки, а тоді йде гуляти. Чоловічок мовчить, але стає прозорим.

Якось у хлопчика занедужав товариш, з яким він сидів за однією партою. Минув день, другий, а хлопчик і не згадує про товариша. Дивиться, а Скляний чоловічок став темний, як хмара.

– Що я зробив чи подумав поганого? – з тривогою питає хлопчик.

– Ти нічого не зробив поганого, нічого не подумав поганого. Але ти забув про свого товариша. Соромно стало хлопчикові, і він пішов провідати хворого. Поніс йому квіти й велике-велике яблуко, яке дала йому мама. Так Скляний чоловічок навчав хлопчика житію. Це була його совість.

- Коли й чому Скляний чоловічок темнів?

- Коли хлопчикові ставало соромно?

- Хто оцінював його вчинки?

Учитель: Дати відповіді на запитання.

- Як пов'язані совість і відповідальність?

- Як чинить совісна людина в конкретних ситуаціях?

- Наведіть приклади із власного життя.

- Що таке сором? Яких учинків слід найбільше соромитися людям?

- Що таке провина? Коли люди відчувають провину?

Учитель: Запам'ятаймо!

Слово вибачте означає даруйте мені мою провину. Тому слід казати вибачте, а не вибачаюсь (ніби сам собі вибачаєш). Вибачаються тоді, коли своїм учинком завдали комусь прикрощів: мимохіть штовхнули, сказали недоречне слово. Звертаючись на вулиці до незнайомого, аби про щось запитати, починають також зі слова вибачте.

Милосердя – це слово, до якого ми останнім часом звертаємося все частіше. Чому? Тому що наше суспільство втомилося вже від грубощів, несправедливості, розбещенності, черствості душ людських, жорстокості.

ІV. Узагальнення та систематизація знань.

Виступи учнів.

1-й учень. Милосердя, доброта. Ще з давньоруських часів була вона в традиціях нашого народу. Цілком природним і закономірним вважалося допомагати нещасному, знедоленому, поділитися шматком хліба, дати притулок бездомному, захистити старість, порятувати хворого і каліку, захистити скривдженого.

2-й учень. Доброта і милосердя – багатоликі. Потреба в них повсякчасна.

Милосердя і доброта, як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що милосердя втратило свою цінність? Невже нам потрібні Чорнобиль і землетруси, щоб виіскрити доброту із наших сердець? Чи поруч немає людей, яким потрібна допомога в повсякденному житті?

3-й учень. В Україні проживає майже 2 млн. одиноких людей. Близько 200 тис. – не здатні себе обслуговувати, 15 тис. проживає в будинках – інтернатах. Їх об’єднує немічність і самотність. У злигоднях живуть сьогодні 1,5 млн. наших земляків. Цифри це сумні, але це – правда!



V. Підбиття підсумків.

Отже, Добро – це життя людини заради інших, щире бажання допомогти, любов до батьків, близьких, Батьківщини, здатність до самопожертви. Зло – бажання отримати від життя все можливе, не рахуючись ні з ким і ні з чим, замкненість і зосередженість на власних проблемах, інтересах, амбіціях. Совість і сором – це регулятори людської поведінки, совість взаємопов'язана з відповідальністю людини перед собою. Кожній людині важливо знати думку інших про себе, вона оцінює свої вчинки очима сторонньої людини, іноді вона відчуває провину, їй буває соромно.

Хотілося б, щоб після цього уроку кожен з вас осмислив свою життєву позицію, став добрішим, кращим, досконалішим і жив по цим правилам:

Золоті правила:

1. Ставитися до інших так, як ви б хотіли, щоб ставилися до вас.

2. Поважати інших, особливо старших і слабших від себе.

3. Не знущатися, не сміятися над каліками.

4. Не проходити байдуже мимо людської біди, горя, розпачу.

5. Вміти не тільки поспівчувати у горі, а й порадіти чужому успіху


Урок 20

Тема. Образ свого «Я» у колективі. Пізнай самого себе, умій переконати в ньому інших.

Мета: Мета: з’ясувати різницю між егоїзмом в його найгірших проявах і здоровим егоїзмом; дати можливість зазирнути у свій внутрішній світ, задуматись над своїм характером, вчинками ; розвивати мислення; виховувати в учнів впевненість, повагу до думки співбесідника.

Обладнання: роздатковий матеріал тест «Твоя самооцінка», столи підготовлені для групової роботи, дошка прикрашена автопортретами учнів класу (з попереднього уроку), малюнками на тему "Мій друг" (з уроку образотворчого мистецтва), великий аркуш паперу із зображенням дерева, заготовлені форми "яблук" для дерева, чисті аркуші паперу для кожного учня, завдання для груп, аудіозаписи дитячих пісень, красива палиця.

Хід уроку

І.Організація класу.

ІІ. Повідомлення теми уроку

1. Слово вчителя.

Учитель вітається, звертає увагу учнів на дошку: - Як ви гадаєте, про що піде мова на сьогоднішньому уроці? (Приклади відповідей: "про нас", "про дітей і права", "про товаришів", "про наш клас, бо тут є наші портрети і наших друзів. На вашу думку, чим ця тема буде для нас цікавою? Бо будемо говорити про нас самих, хочеться сказати щось хороше про свого друга, "ми будемо говорити про добрі справи, як допомагати один одному, можна щось довідатися про інших, будемо говорити про дружбу і друзів. Саме так, ми будемо говорити про нас: про себе, про своїх товаришів. І зараз ми проведемо гру в добрі слова. Але спершу я вам розповім про давній звичай в одному з індійських племен.

2. Слово вчителя.

У своїй діяльності людина виявляє певне ставлення не тільки до суспільства та інших людей, а й до себе. Навіть приймаючи рішення відносно самої себе, вона розв’язує певні суперечності, що потребують морального регулювання. Так, у вільний час людина може займатися спортом, якою-небудь грою, різними справами тощо. Що саме вона обере, залежатиме від її ставлення до себе. Тому суспільство і виробило вимоги, які спонукають кожного дбати про самоповагу.

3. Вправа «Мікрофон».

У чому полягає, на вашу думку, суть самоповаги?

(Після відповідей учнів учитель робить висновок: самоповага – це усвідомлення людиною своєї власної суспільної цінності як особи, що має індивідуальні риси, гідні уваги інших.)

4. Слово вчителя.

Повага до себе ґрунтується на розумінні реальної цінності будь-якої особистості як найдовершенішої істоти. За висловом М. Горького, бути людиною на землі – чудова посада. Але бути людиною не означає тільки народитися, - нею треба стати.

Важливою складовою частиною поваги до себе є гордість бути людиною – з її здатністю до благородних учинків, тонких почуттів і глибоких думок.

Крім сфери свідомості, повага до себе включає й вимогу практичної реалізації в собі справді людських рис у сфері праці, спілкування та пізнання. Самоповага передбачає розвиток своєї індивідуальності, вироблення світогляду і системи цінностей, визначення свого місця в житті, піклування про розумовий, фізичний, моральний та естетичний розвиток. Повага до себе – багатогранна. Вона означає:

• мати свої погляди на речі та явища навколишнього світу, бути впевненим у їхній істинності та готовим відстоювати їх як такі, що виправдали себе практично (людина без переконань або така, що нездатна їх виробити, принижує себе);

• брати участь у суспільній праці, бо тільки в діяльності здобувається повага до себе оточуючих, суспільства;

• прагнути сформувати в собі кращі якості, пам’ятати, що кожний особисто відповідальний за рівень свого розвитку та використання власних можливостей.

Нерозуміння сутності особистих цінностей, неувага до розвитку кращих людських якостей призводить до хибних форм самоствердження – до однобічного, отже, потворного розвитку, що пригнічує здібності.

Міра самоповаги виявляється також вимогливістю до себе: чим вимогливіша до своєї поведінки людина, тим більше вона поважає себе. Реалізується вимогливість до себе в процесі самовиховання – свідомого і цілеспрямованого розвитку в собі найбільш цінних якостей і потреб (інтелектуальних, моральних, суспільно-політичних, естетичних і т. д.).

Вона передбачає додержання таких моральних норм:

• самокритичність, прагнення тверезо й реалістично оцінювати свої переваги й недоліки, реалізовані й нереалізовані можливості;

• самодисципліна, самовладання й уміння володіти почуттями в інтересах гармонійного розвитку своєї особистості;

• піклування про розвиток своєї духовної культури, прагнення опанувати все краще, що вироблено людством, - знання, соціальний досвід – і прилучитися до цього;

• турбота про свій фізичний розвиток, про чистоту й охайність у праці та побуті;

• непримиренність до поведінки, що руйнівно впливає на розвиток і становлення особистості, - до пияцтва, беззмістовних ігор та видовищ, безцільного витрачання вільного часу.

Неповага ж людини до самої себе виявляється в її невимогливості до себе, у намаганні утверджувати себе засобами, які аж ніяк не прикрашають: запереченням традиційних форм поведінки, екстравагантністю зовнішнього вигляду і мови, навіть пияцтвом та хуліганством.

Такі форми самоствердження свідчать про слабкість розвитку інтелектуальних та естетичних смаків, про моральну і політичну незрілість, про нездатність людини переборювати скільки-небудь значні перешкоди. У таких випадках їй необхідна допомога.

Моральність осуджує поведінку людини, у якої самоповага, гордість стали надмірними і набрали антигромадських форм.

5. Вправа «Мікрофон».

Для збереження міри самоповаги суспільство виробило моральну норму – скромність. На вашу думку, що вона означає?

(Після відповідей учнів учитель робить висновок: скромність – це реальний підхід людини до оцінки своєї гідності й усвідомлення її залежності від заслуг та гідності інших.)

6. Слово вчителя.

Скромність передбачає недопустимість протиставлення себе людям, готовність жити і працювати разом з ними в тих самих умовах, недопустимість вимоги будь-яких привілеїв для себе. Бути скромним – значить бачити свої слабкості й недоліки, нерозв’язані завдання і нереалізовані можливості, усвідомлювати шкідливість лестощів: вихваляння людини руйнівне для неї.

Проте поняття скромності несумісне з приниженням особи, з невимогливістю до умов свого існування. Моральною цінністю скромність є лише в тому разі, якщо вона поєднується із самоповагою, з почуттям честі й гідності.

Одним із виявів скромності у поведінці є простота. Це – свідомість моральної сили особи, її значущості й повноцінності, упевненість у правоті своїх позицій та дій; це – прагнення людини не виділятися своєю незвичайністю. Простота означає щирість, відсутність хитрощів, розуміння їх безглуздості, визнання сили, що зумовлена чесною позицією в житті. Вона протилежна манірності у поведінці, пов’язаній з внутрішнім усвідомленням своєї неповноцінності.

На противагу скромності й простоті, порушенням міри самоповаги є самовдосконалення – свідомість своєї мнимої переваги над іншими людьми. Воно небезпечне для особи тим, що припиняє її розвиток, розвиває нахили до самовихваляння, до несамокритичності: людина розучується переймати чужий досвід та прислухатися до порад інших.

Самовдоволення призводить до крайнього егоцентризму – людина постійно чекає від інших лише вихваляння кожного свого кроку і вимагає особливих для себе умов та переваг.

Егоїзм – морально-етичний принцип, який означає таку поведінку людини, коли вона віддає перевагу власним інтересам, нехтуючи інтересами суспільства та інших людей. Егоїзм не закладений у людській природі. Він – наслідок виховання. У ході виховання прояви егоїзму можуть бути зведені до мінімуму.

Егоїзм починається з дитячих капризів, яким вест час потурали, які спрямовані тільки на задоволення особистих бажань дитини. Капризи – особливість поведінки дитини, яка виражається в нерозумних і недоцільних діях та вчинках, в необґрунтованій протидії й опорові вказівкам, порадам, вимогам дорослих, у прагненні наполягати на своєму. Основний шлях попередження капризів: розумна організація життя й діяльності дитини, здорова атмосфера і правильні стосунки в родині, спокійна вимогливість і усунення надмірної уваги до бажань дитини.

Ми всі живемо в суспільстві, отже, залежимо від інших людей і маємо перед ними певні обов’язки. Обов’язок включає в себе ряд дії, справ, спрямованих на задоволення потреб інших людей, суспільства. Почуття обов’язку не властиве егоїстам.



7. Бесіда.

1). Що таке, на вашу думку, здоровий егоїзм? Чи існує такий егоїзм? Наведіть приклади егоїзму і здорового егоїзму.

2). Повагу до себе можна назвати здоровим егоїзмом?

3). Яким чином обов’язок може уживатися із здоровим егоїзмом?

4). Фраза «Я нікому нічого не зобов’язаний (не зобов’язана)» свідчить про егоїзм?

5). Чи може «здоровий егоїзм» допомогти позбутися комплексів?

6). Кожна людина має право на власні слабкості, секрети, захоплення?

7). Чи потрібно любити себе? Як не перейти межу в любові до себе?

8). Примхи, капризування свідчать про егоїзм?

9). Про яку людину говорять, що вона поважає себе? З чого це видно?

10). Про яку людину говорять, що вона не поважає себе? З чого це видно?

11). Чи поважає себе той, хто просить, щоб зменшили вимоги до нього, полегшили завдання, вибачали за недоречності й помилки?

12). Чи погоджуєтесь ви з таким розумінням скромності: «це терпіння, непротивлення злу, всепрощення, свідомість свого безсилля і слабкості»?

8. Тестування «Твоя самооцінка».

На кожне запитання дай відповідь «так» чи «ні».

- Ти щодня вимагаєш чого-небудь від батьків?

- Тобі байдуже, чого хочуть інші?

- У школі ти виконуєш тільки ті завдання, які оцінюються?

- Тобі не подобається ділитись з іншими?

- Ти вважаєш, що нікому нічого не зобов’язаний (не зобов’язана)?

Підрахуй, яких відповідей більше - «так» чи «ні». Більше «так» - задумайся над своїм ставленням до інших. Ти ростеш егоїстом.

9. Розповідь вчителя.

Коли збиралися старійшини на раду, вони говорили по черзі, а чергу встановлювали з допомогою, наприклад, такої красивої палиці: хто тримав палицю в руках, той говорив, а інші уважно слухали; коли закінчував промову, то передавав іншому і та людина проголошувала промову і т.і.

- Спробуймо й ми цю традицію на нашому уроці. Отже, подумайте хвилину над тим, які добрі й приємні слова ви скажете своєму сусідові навпроти за вашими столами, щоб у відповідь вам товариш посміхнувся. Єдина умова: слова не повинні повторюватися і говоритиме тільки той, хто триматиме цю незвичайну палицю, а далі буде передавати іншому. (Уважно слухаємо всіх дітей).

- Чи сподобалася гра? Чим?

- Чи приємно було брати в ній участь?

- Чи важко було підбирати добрі слова? Чому?

- У кого були проблеми придумати такі слова? Чому?

- Що було приємнішим: говорити добрі й приємні слова чи слухати їх? Чому?

- Чи поліпшився у вас настрій після цієї вправи?

- А крім проголошення добрих та приємних слів можна ще й робити добрі справи.

- Зараз, будь ласка, подумайте кілька хвилин і на кольоровому папері у формі яблука (квітки, жолудя), що лежать перед вами, напишіть про свої добрі справи, які ви зробили за минулий тиждень. Хто виконає це завдання, може підійти до великого плаката і прикріпити своє яблучко на дерево, що намальоване на ньому.

(Робота завершується, яблучка прикріплені, учитель стежить за тим, щоб усі діти виконали завдання.)

- Отже, погляньте на це красиве дерево! Скільки добрих вправ! А для чого потрібні нам добрі справи?

10.Відповіді учнів:

(Щоб самому було приємно почути похвалу, щоб тобі хтось зробив приємне, щоб усім було приємне, щоб зміцнювалася дружба.

11. Учитель читає вірш Грицька Бойка "А ми шпаківні будували":

А ми шпаківні будували .

Як розпускалися садки,

До нас весною завітали

Веселі наші співаки.

І ціле літо, ціле літо

Вони співали нам пісні.

Повиростали їхні діти,

Такі ж співучо-голосні.

- Які думки викликав у вас цей вірш? Чим сподобався?

Вчитель. Добрі справи, добрі слова завжди викликають приємні, радісні почуття в тих, хто знаходиться поруч.

- А якщо хтось близький, рідний, ваш друг, наприклад, проживає десь далеко або тимчасово переїхав у інше місто чи село, як би ви могли нагадати про себе, порадувати, підтримати його?

- Яким чином це найкраще зробити? Врахуйте ту обставину, що телефонний зв'язок виключений, бо це технічно важко зробити.



ІІІ. Узагальнення та систематизація знань.

1. Творча робота. (робота в групах)

Кожна група отримує завдання написати листа. Не слід забувати, що листи приємно читати тоді, коли в них є добрі слова тому, хто його отримає, такі, як ви говорили одне одному на початку уроку. Для кого лист - написано у вашому завданні. У кожній групі визначаємо того, хто писатиме текст, усі інші пропонують свої думки, про що слід написати. Далі з кожної групи "доповідач" зачитує зміст листа, інші групи беруть участь в обговоренні: чи хотіли б ви щось змінити? як саме? чи залишити без змін?

* Завдання 1. Максим навчався у вашому класі й переїхав з батьками в село, тому що тато й мама втратили роботу через скорочення. Йому важко звикати до сільських умов, тому перебуває в пригніченому настрої. Підтримайте його своїм листом.

* Завдання 2. Батьки Оленки здійснили обмін квартири, переїхавши в інший кінець міста. Вона не має можливості відвідувати вашу школу, до якої звикла, бо це дуже далеко. Їй доведеться навчатися в новій школі. Напишіть лист підтримки, щоб Оленці не було так сумно.

* Завдання 3. Ваш однокласник Олег потрапив у лікарню, бо йому слід пройти тривалий курс лікування. Лікарня спеціалізована і знаходиться далеко за містом. Він пригнічений через свою хворобу, сумує за товаришами. Напишіть доброзичливого листа, щоб смуток хлопчика розвіявся.

* Завдання 4. У Наталі, вашої однокласниці, сталося нещастя: дуже тяжко захворіла її бабуся. А оскільки Наталя живе лише з мамою, то було вирішено на невизначений час, поки одужає бабуся, переїхати до неї жити, щоб легше було за нею доглядати. Наталі дуже важко й сумно. Напишіть їй добрі слова, що не лише підтримають її, але й зігріють душу.

(Діти виконують завдання, тихо лунає пісня, співзвучна із почуттями дружби, взаємодопомоги, підтримки. Далі кожна група читає свого листа. Інші групи уважно слухають і, коли є пропозиції, доповнюють.

Листи кладуть у великі яскраві конверти і ставлять на видному місці, щоб при нагоді можна було ще раз звернутися до змісту цих листів, коли необхідна розмова про підтримку та взаємодопомогу.



ІV. Підсумок уроку.

Заключне слово вчителя.

Намагайтеся бути уважнішими до інших людей, тому що егоїстична поведінка шкодить співіснуванню людей у колективі, сім’ї. Людина повинна діяти з огляду на власні інтереси і вподобання, але не на шкоду інтересам близьких людей, суспільства. Усе, що ми робимо, повинні робити з любов’ю і повагою до себе. Кожна людина повинна дбати про себе, поважати себе, любити себе, тобто бути егоїстом у хорошому розумінні.

Ми так багато уваги приділили дружнім, доброзичливим почуттям та стосункам між людьми, важливості того, як необхідна підтримка. А хто краще може нас підтримати, як не друзі?! Цінуйте дружбу, дорожіть нею, бережіть її. Хай вона зігріє вас у важку хвилину й простягне руку допомоги. Ми обговорювали, виступали, писали, але ще не . співали? завершуємо урок піснею про дружбу. (Співаємо пісню на вибір дітей).




Урок 21.

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка