Уроку астрономії у 11 класі «Мені зірка впала на долоню!»



Скачати 129.35 Kb.
Дата конвертації22.02.2016
Розмір129.35 Kb.


Методична розробка уроку астрономії у 11 класі

«Мені зірка впала на долоню!»



Вчитель фізики та астрономії

Іванченко Людмила Юріївна


КИЇВ-2011

Мені зірка впала на долоню”



Мета. Розкрити перед учнями красу Природи, її законів. Показати, що розподіл творчих людей на “фізиків” і “ліриків” не є абсолютним. Навчити бачити спорідненість поезії і науки - різних сторін пізнання єдиного світу.

Оформлення: Фотоілюстрації на космічні теми (або комп'ютерна презентація в Microsoft PowerPoint. На дошці написана тема уроку: “Мені зірка впала на долоню”, і  прикріплені “зірки” з питаннями на зворотному боці.

Епіграф: “В будь-якій області людського знання полягає безодня поезії.”                                                                                                                                      К. Паустовский

Вчитель фізики. Сьогоднішній урок не зовсім звичайний, його можна назвати “фізико-поетичним” і тему його сформулювати поетичним рядком: “Мені зірка впала на долоню.”

Епіграфами до сьогоднішнього уроку я вибрала такі слова. (читає з дошки, або перший слайд презентації).

Ці строчки написані письменником, твори якого про рідну природу наповнені поетичними чинами - людиною, здавалося б, далеким від науки - Костянтином Георгійовичем Паустовськім.

Значення слів, винесених як епіграф, ми разом спробуємо розкрити на цьому уроці. А допоможуть нам в цьому знання не лише з астрономії, а також знання отримані на уроках літеретури та інформатики. І спершу спробуємо з'ясувати, що таке астрономія і хто є її творцями, але всі свої пояснення спробуємо давати в поетичній формі.



Учень. Астрономия Кажанов Владимир

В лучах рассвета, в утреннем тумане, И не нужны мне крылья!
Как будто намертво зажатые в капкане, Я засыпаю утром и лечу
стоят недвижимо астрономические башни. Загадочным созвездиям навстречу!
Всё просыпается, а астрономы спят Не продаю и не плачу' -

Они всю ночь глядели в дали Я наслаждаюсь, я учусь.


Фанатики, романтики... И мир становится всё шире, интересней
и как бы их не называли... мне с каждым ясным днём
Я их люблю, один из них я. и каждой птичьей песней.


Вчитель фізики. Зірки, Сонце, Місяць - вічне джерело натхнення для поетів. І вашим домашнім завданням, на сьогодні, було підготувати вірші присвяченні астрономії, зорям та іншим космічним об'єктам. Так, наприклад:

“…Сириус, дерзкий сапфир, синим горящий огнем,


Альдебарана рубин, алмазная цепь Ориона
И уходящий в моря призрак сребристый - Арго.”
Це були строчки Івана Андрійовича Буніна.

Картина зоряного неба незмінно вражає нас своєю величчю і красою. Один із стародавніх мудреців ( Сенека, 1 вік н. э.) сказав: “Якби на Землі було тільки одне місце, звідки видно зоряне небо, то до нього зі всіх кінців стікалися б натовпи людей, спраглих побачити це чудо.” Наприклад, в творах відомих письменників Росії та України.

Звездочки ясные, звезды высокие, “Небесный свод, горящий славой звёздной,
Что вы храните в себе, что скрываете?
Таинственно глядит из глубины -
Звезды, таящие мысли глубокие,
И мы летим, пылающею бездной
Силой какою вы душу пленяете?”
со всех сторон окружены.”
                                             С. Есенин Ф. Тютчев
Вчитель фізики. Давайте відкриємо першу зірку і відповімо на питання, що вона приховує.

Чому Бунін порівнює сіріус з сапфіром, а Альдебаран - з рубіном? (Зірки мають різний колір, залежний від температури їх поверхні. Найгарячіші зірки - голубуваті, найхолодніші - червоні. Сіріус - голубувата зірка, тому Бунін порівнює його з голубим або синім каменем сапфіром. Альдебаран - червоно-оранжева зірка, тому порівнюється з вогненним рубіном).

Яких відомих українських поетів, що описували у своїх творах красу зоряного неба ви можете назвати?
Учень. Павло ТИЧИНА О КОСМОСЕ ВЕЛИКИЙ НАШ…

О Космосе великий наш,
безмежжя розпрозорене!
Ми із Землі блакитної
мчимо у далі зоряні.


Ми всі до тебе звикнемо,
раніш ти був відчужений.
Далеко ми проникнемо!
Наш вік — такий напружений!


О Земле, наше золото!
Ще людство в нас розколото,
а буде ж жить родиною
братерською, єдиною.


А буде ж чисте в прагненнях,
не зле, не однобічнеє,
подільчиве в досягненнях,
на доброту зустрічнеє.


Ми далі й далі ринемо,
всміхаючись майбутньому.
Шляхи до зір — розчинено
руками всемогутніми!


Твої крилаті обрії,
о Земле наша добрая,
перлино волошковая,
росино світанковая.


Як в небо ми вклиняємось —
це значить: Землю любимо.
Ми людству поклоняємось,
із ним зв'язку не згубимо.


Вже борозни проорані
у простори космічнії.
Мчимо у далі зоряні —
сини доби величної.


О Земле, наше золото!
Ще людство в нас розколото,
а буде ж жить родиною
прекрасною, єдиною.

Мне звезда упала на ладошку,

Я ее спросил: - Откуда ты?

- Дайте мне передохнуть немножко,

Я с такой летела высоты.

А потом добавила, сверкая,

Словно колокольчик прозвенел:

- Не смотрите, что невелика я,

Я умею делать много дел.

Вам необходимо только вспомнить,

Что для Вас важней всего на свете.

Я могу желание исполнить,

Я все время занимаюсь этим.

Учень. Ліна КОСТЕНКО ЗОРІ

В холодні ночі звужуються зорі,
немов зіниці божевільного.
Моторошно й пильно
дивиться Всесвіт – Великий Маг, –
піднявши над землею рукав Чумацького Шляху…


А в ночі теплі, в ночі бірюзові,
стрекочуть кастаньєтами цикади.
І над землею розцвітають зорі,
солодкі й жовті, як цукати.


Зорі мають гіпнотичну силу.
Люди зіркою з давнини
називають жінку вродливу,
яхти, квіти й ордени.


Кажуть: зірку щасливу має.
Провідною зірку зовуть.
Кажуть: з неба зірок не знімає.
І по зорях знаходять путь.

Хтось умер, – говорили строго,


коли впала з неба зоря.
Гадали по зорях астрологи.
І на зорі молились моря.


І недарма у сотнях вір
сподівалось – душа воскресне,
полетить десь туди, до зір,
бо між зорями – царство небесне…


А в ночі буйні, в ночі горобині
палають зорі грізної краси…


Ти побувала зіркою, людино!
Хто ж має право людство погасить?!


Учень. Звёздные дали

О глубокие звёздные дали!
Звёзд скопления, галактик узоры.
Вы пленили Нас и сковали!
Грандиозностью маните взоры.


Блеск созвездий на небосводе.
Мы молились о ясной погоде!
Мы встречали светила с закатом
Проводили ночь с телескопом!


Узнавали о звёздных порядках,
И о космических загадках
Что таит в себе Вселенная
Бескрайняя и великолепная!


Кажанов Владимир

Учень. Леся УКРАЇНКА

Моя люба зоря ронить в серце мені,
Наче сльози, проміння тремтяче,
Рвуть серденько моє ті проміння страшні…
Ох, чого моя зіронька плаче!


Учень. Леся УКРАЇНКА

Зорі, очі весняної ночі!


Зорі, темряви погляди ясні!
То лагідні, як очі дівочі,
То палкії, мов світла прекрасні.

Одна зірка палає, мов пломінь,


Білі хмари круг неї, мов гори,
Не до нас носила вона промінь,
Вона дивиться в інші простори…

Інша зіронька личко ховає


В покривало прозореє срібне,
Соромливо на діл поглядає,
Сипле блідеє проміння дрібне.

Ти, прекрасна вечірняя зоре!


Урочисто й лагідно ти сяєш,
Ти на людське не дивишся горе,
Тільки щастя й кохання ти знаєш.

Як горить і мигтить інша зірка!


Сріблом міниться іскра чудесна…
Он зоря покотилась, — то гірка
Покотилась сльозина небесна.

Так, сльозина то впала. То плаче


Небо зорями-слізьми над нами.
Як тремтить теє світло! Неначе
Промовля до нас небо вогнями.

Горда, ясна, огнистая мова!


Ллється промінням річ та велична!
Та ми прагнем лиш людського слова.
І німа для нас книга одвічна…

Учень. Леся УКРАЇНКА

В небі місяць зіходить смутний,


Поміж хмарами вид свій ховає,
Його промінь червоний, сумний
Поза хмарами світить-палає.

Мов пожежа на небі горить,


Землю ж темнії тіні вкривають,
Ледве промінь прорветься на мить,
Знову хмари, мов дим, застилають.

Крізь темноту самотно зорить


Одинокая зірка ясная,
Її промінь так гордо горить,
Не страшна їй темнота нічная!

Гордий промінь в тієї зорі,


Та в нім туга палає огниста,
І сіяє та зірка вгорі,
Мов велика сльоза промениста.

Чи над людьми та зірка сумна


Променистими слізьми ридає?
Чи того, що самотна вона
По безмірнім просторі блукає?..

Учень. Леся УКРАЇНКА

Ви щасливі, пречистії зорі,


ваші промені — ваша розмова;
якби я ваші промені мала,
я б ніколи не мовила слова.

Ви щасливі, високії зорі,


все на світі вам видко звисока;
якби я так високо стояла,
хай була б я весь вік одинока.

Ви щасливі, холоднії зорі,


ясні, тверді, неначе з кришталю;
якби я була зіркою в небі,
я б не знала ні туги, ні жалю.

Прочитайте, будь ласка, вірш в якому описано нічне небо та космічні явища, що ми можемо спостерігати з Землі.

Зимняя ночь в горах Владимира Кажанова

Огромная Луна на вахту поднимаясь,
Голубоватый свет на горы опускает.
Полярное сияние по небу разливаясь,
На фоне тысяч звёзд нас снова удивляет.


Под музыку небес и треск костра,
Мы ждём рассвета, Солнца тепла.
Согретые любовью и памятью сердца.
Другие на Канарах проводят отпуска.


Мы на вершине той, что звала и манила
Поставим флаг страны, которая вскормила,
Земли родней которой не видела душа,
И спустимся в долину, по склону, не спеша.


Не ждём от жизни славы и молимся Богам,
Плечо к плечу навстречу идём семи ветрам.
Нам горы дарят силу, энергию и цель,
Нам снится лето, море, у берега отель.


Прочитайте, будь ласка, вірш про природний супутник Землі - Місяць.

Іван ФРАНКО

Місяцю-князю!
Нічкою темною
Тихо пливеш ти
Стежков тяємною…
Ніжно хлюпочеться
Воздушне море,
Так в нім і хочеться
Змить з серця горе.


Прочетайте, будь ласка, вірш де згадуються такі небесні тіла як метеори та метеорити.

Учень. Богдан-Ігор АНТОНИЧ ЗРИВИ Й КРИЛА 13. МЕТЕОР

Де батьківщина, де твоя, скажи.


Якої син планети чи комети,
які твій лет міжсвітний має мети,
де перед мандрами давніш ти жив?


Міжзірний волокито та бродяго,
в безкраю безвість пущений в крутіж, —
сліпучий, ярий спижу, що гориш
на вежі світу полум’яним стягом.


Незбагнений в рахунку астрономів,
уроджений в височині німій,
навіщо в низині шукаєш дому,


на власнім гробі кам’яна статує?”
Вчитель фізики. Напевно, немає такого поета, який не присвятив зоряному небу хоча б декілька строчок.

Учень. (Николай Гумилёв. ” В небесах”)

Ярче золота вспыхнули дни,
И бежала Медведица-ночь.
Догони её, князь, догони,
Зааркань и к седлу приторочь!


Зааркань и к седлу приторочь,
А потом в голубом терему
Укажи на Медведицу-ночь
Богатырскому Псу своему.


Мёртвой хваткой вцепляется Пёс,
Он отважен, силён и хитёр,
Он звериную злобу донёс
К медведям с незапамятных пор.


Никуда ей тогда не спастись,
И издохнет она наконец,
Чтобы в небе спокойно паслись
Козерог, и Овен, и Телец.


Вчитель фізики. Що за Овен, Козерог, Пес побачив М. Гумильов на небі? Звичайно ж, це сузір'я. Людська фантазія поселила на небі звірів і птахів, людей і неживі предмети. З кожним з них пов'язана якась історія. Пригадаємо хоча б міф про прекрасну Андромеду і Персея.

Вчитель фізики. Відкриємо наступну зірку і відповімо на питання.

Скільки всього на небі сузір'їв? (88)

Учень. Северный Кавказ. Солнечное затмение. Владимира Кажанова

С.Затмению 29 марта 2006 года посвящается

Овраги всюду, скалы и обрывы,
Долина, облачённая в туман...
И ветра лёгкие порывы,
И неба яркий океан!


Эльбрус виднеется вдали
Его увидеть Мы мечтали!
Из родника воды набрали
Когда по холмикам гуляли.


А ночью мириады звезд!
И надо же! Зодиакальный свет!
Хватал за нос ночной мороз
И каждая звезда меняла цвет!


Кассиопея, Орион,
Лев, Дева, Рак, Телец.
Красоты прогоняли сон
Из звёзд плели венец.


Настал тот день и час
Затмение случилось вмиг!
И свет дневной погас
Я удивлением проник.


Вот лучик засверкал...
Всё кончилось! Как жаль!
Такого я не ожидал!
Смотрел с восторгом в даль..


Які сузір'я називаються зодіакальними? Перерахуйте їх. (Сузір'я, через які рухається Сонце протягом року: Риби, Овен, Телець…)

Вчитель фізики. Як ми всі з вами прекрасно знаєм, ми жевемона чудовій планеті під назвою Земля, колиска життя, і, звичайно, не можемо оминути її своєю увагою (Зачитують вірш з презентацією про нашу планету та її мальовниче нічне небо).

Прочитайте, будь ласка, вірш про Сонце.

Олександр Олесь ЗАХОДИТЬ СОНЦЕ

Праворуч — сонце і пожежі!
Палають гір високих вежі,
Палають хвилі вогняні,
І хмари в димі і огні.


Ліворуч — сиза казка ночі,
Чиїсь ласкаві ніжні очі,
Чиїсь зітхання, шелест, шум,
І тихий стогін, тихий сум.


Ліворуч — місяць ллє проміння,
І на воді горить каміння…
Ліворуч — місяць іскри ллє,
Мов в небі золото кує.


Ліворуч — місяць сплів мережку
І застилає нею стежку,
Мов зараз буде в млі ясній
Цариця ночі йти по ній.

Погасли хвилі, гори, хмари, —


І над землею в'ються чари,
І над землею в'ються сни…
Забудься, серце, і засни…


Як називається наша галактика, чи можете ви поетично про неї розказати? (Наша галактика називається Чумацький шлях, можна прочитати вірш та показати презентацію про неї.)

 Чумацький шлях. Володимир Кажанов



Як біла хмара - тисячі зірок,
Над полем танець хороводять.
Піду вночі шукать ставок,
Вони мене назад приводять.


Дивилися на них батьки,
Легенди нам розповідали.
І дивувались їм діди,
І солов'ї пісні співали.


Орієнтиром був у морі
І чумаки по ньому йшли.
Ув'язнені шукали волі
І моряки по ньом пливли.


Як напливають небом хмари,
Себе не добре почуваю,
Бо я пастух зірок отари -
Звіздар. Душею відчуваю...


Володимир Сосюра

Туди, де в синім неба морі
немов тремтить Чумацький Шлях,
я понесу тебе над зорі
в моїх закоханих піснях.


Любові повний до нестями,
мов непогасную свічу,
там, за далекими світами,
нову я зірку засвічу.


Вона сіятиме, жадана,
привітом дальнім крізь ефір…
То будеш ти, моя кохана,
найкраща із небесних зір!


Прочитайте, будь ласка, вірш про планети.

Учень. Одинокая планета

В тьме и холоде безбрежном,
Словно в море бесконечном,
Без звезды плывёт планета,
Встречи ждёт с светилом Где-то.


Одинока и печальна,
Одна осталась не случайно.
Как в мире сказочных людей
Закрылась перед нею дверь.


Учень. Володимир САМІЙЛЕНКО ДВІ ПЛАНЕТИ

Округ сонця шлях широкий У високості безмірній
В неоміряних краях, — Є планета ще одна,
Там планета лічить роки, І біжить — товариш вірний —
Оббігаючи той шлях. Округ першої вона.

Споконвіку і довіку Безвоздушна і безводна
Ходить колом без кінця, Та планета і німа,
Шлях без міри, вік без ліку І без снігу там холодна
Їй надано від Творця. Обгорнула все зима.

Скрізь на ній дива природи, Ні людей там, ні рослини,
Скрізь усе життям кипить; Ані звірів, ні пташок,
Звір тут всякої породи, Лиш високі гори з глини,
А людей і не злічить. Та каміння, та пісок.


Той бажає світ зажерти І нема, нема спокою
Задля себе одного; Для космічного мерця,
Той працює й хоче вмерти Вічно стежкою одною
Задля народу свого. Йде він колом без кінця.

Той життя своє складає, Так-то мертвою марою
Щоб науку збагатить, Місяць круг Землі іде
Той у темряві конає І віщує нам собою
І живе, щоб їсти й пить. Той кінець, що Землю жде.

І живуть, і умирають, Так усе колись минеться,
Рвуться все вперед іти; Все, що вдіє людський дух,
Прийде час — і доблукають Неодмінним зістається
До останньої мети… Лиш невпинний, вічний рух…


Що таке Чорні діри? (* Чорними дірами назаваются зірки, які мають настільки великі маси і малі розміри що світло не може подолати силу тяжіння і покинути зірку.
* Чорні діри утворюються, наприклад, при злитті двох зірок.

* Тіла, що потрапили в зону тяжіння чорної діри, з погляду стороннього спостерігача падають туди нескінченно. Можна показати презентацію)



Физическая Лирика - Черная Дыра Федр Толстой

Меж фотонного ветра и космической пыли
Иногда даже звезды улетают с орбит.
Что при этом бывает мы с тобою забыли,
Так влекла нас друг к другу эта тяга: “Любить!”.


Два космических тела в бесконечном пространстве
Попадают в спирали гравитонных полей,
Взвились протуберанцы жарко в плазменном танце,
Им в известной вселенной никого нет милей.


И энергии всплески всколыхнут занавески
У существ, что иные населяют миры,
И исчезнут светила в угасающем блеске,
Собирая пространство в точку Черной Дыры...


Так для нас исчезают и пространство и время -
Что прошло: день? неделя? или час? или век?
Бесконечность паденья, острота наслажденья,
Глубина сновиденья за завесою век.


Витель фізики. Досить часто багато поетів порівнюють красу неба та сяйво зірок з одним із найпрекрасніших почуттів – коханням. Чи можете ви навести такі приклади?

Учень. Володимир Сосюра Учень. Володимир Сосюра

Якби зібрати з неба всі зірки Ти для мене, як вічності небо,
І всі сонця з усіх небес на світі, Що сіяння нам шле з висоти.
Моя любов горітиме яркіш Слав пісень я багато про тебе,
За всі сонця, за тисячі століттів. Та найкраща пісня — це ти.


Учень. Так ніхто не кохав Володимир Сосюра

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..


Де ви бачили більше кохання?..
Я для неї зірву Оріон золотий,
я — поет робітничої рані...
Учень.Ліричний герой Павла Тичини задивився в очі коханої — і там:
Мов бачу я небо прозоре,
Мов бачу брильянтових зір ціле море,
Що десь там горять-усміхаються,
Чудові, ясні!..


Учень. Олесь ГОНЧАР ВЕЧІР НА БАЛАТОНІ

Чую, білі пісні лебедині Володіти тобою не зможу,
Над озерами пізніми гаснуть. Володіти я буду земними,
Як лілея для пісків пустині, А тебе, ні на кого не схожу,
Ти для мене занадто прекрасна. А тебе, як зорю невгасиму,


І лякаєш, і вабиш мене ти, Пронесу у пориві єдинім,
Як незвідана ще небезпека — Недосяжну, далеку, прекрасну.
Я тобою, як сяйвом комети, Чую: білі пісні лебедині
Зачарований буду здалека. Над озерами пізніми гаснуть.


Вчитель фізики. І в кінці я хочу зачитати вам дитячого віршика, який не лише відкриє нам чому саме я обрала за назву теми уроку «Мені зірка впала на долоню», а ще включає в себе побажання на майбутнє.

Накотилася на землю Сині зорі, човник - місяць
Нічка сизокрила Навівають тії
Повкладала людей спати Неповторні, незабутні
Й місяць засвітила. і чарівні мрії.

Вся земля немов у казці, І коли душі погано,
Все позасинало, Коли смуток гоню-
І на небі голубім - Впаде з неба синя зірка
Чорне покривало. Прямо у долоню

Небо, темне і бездонне, У такі секунди швидко
Розляглось над нами Загадай бажання,
Мерехтить воно ясними І тоді в твоєму серці
Перлами – зірками Спалахне кохання.




База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка