Уроку Дата Тема. Мова і мовлення. (Вправи 1 )



Сторінка1/22
Дата конвертації19.02.2016
Розмір4.79 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22
уроку_______ Дата__________

Тема. Мова і мовлення. (Вправи 1-5.)

Мета. Поглибити знання учнів про мову як найважливіший засіб людсько­го спілкування; навчити дітей диференціювати зміст термінів "мова" і "мовлення"; розвивати індивідуальне мовлення кожного учня.

Обладнання. Малюнки із зображенням просторів космосу, вулкана, ма­монта.

Хід уроку

I. Організація класу.

II. Ознайомлення з підручником М.С. Вашуленка, С.Г. Дубовик, О.І. Мельничайко, Л.В.Скуратівського "Рідна мова" (частина перша).

1. Звернути увагу на:

а) прізвища авторів підручника;

б) назву підручника ("Рідна мова");

в) умовні позначення.

2. Заучування строфи вірша Сидора Воробкевича "Рідна мова".



Мово рідна, слово рідне,

хто вас забуває,

той у грудях не серденько,

тільки камінь має.

Як називається наша рідна мова?

Чому наша рідна мова називається українською?

Ми маємо свою державу. Пригадайте і назвіть символи нашої держа­ви.

Розгляньте с.3 у підручнику і прочитайте, що там написано.

З попередніх класів ви пам'ятаєте, що гімн — це урочиста патріо­тична пісня, яка уславлює державу.

3. Робота над текстом Гімну України.

а) Читання вірша.

б) Словникова робота.

в) Повторення правил поведінки під час слухання гімну.

III. Вивчення нового матеріалу.

1. Проблемна ситуація.

— Чому кажуть, що мова — жива скарбниця історії народу?

— На це запитання можна дати відповідь, лише ретельно опрацював­ши кожну вправу, правила і завдання підручника "Рідна мова".

2. Колективне виконання вправи 1 (усно).

Вправа вимагає розмірковувань учнів з подальшими відповідями на запитання.

— Що ви знаєте про українську мову?

— Чим відрізняється усне мовлення від писемного?



  • Як допомагають у спілкуванні міміка, жести, інтонація?

Інформація для вчителя.

"Розв'язуючи проблему: "як люди спілкуються і розуміють одні одних, якщо вони розмовляють по-різному?", — великий швейцарський учений Фердинанд де Соссюр дійшов висновку про доцільність розрізняти мову і мовлення.



Мова — це система засобів спілкування (звуки, слова, схеми словоспо­лучень, моделі речень та відношення між одиницями), яка існує в свідо­мості її носіїв. Мова — явище соціальне. В повному обсязі вона може існу­вати лише в спільноті людей. Жодна окрема людина не володіє і не корис­тується всією мовою. У цьому неважко пересвідчитися, погортавши слов­ник рідної мови та посібник із граматики, у яких з більшою чи меншою мірою повноти й докладності зафіксована мова. З'ясується, що аж ніяк не всі слова й усталені вислови нам відомі, що не всі граматичні форми й сти­лістичні фігури ми використовуємо. Можна прожити сто років, жодного разу не вживши сотень відомих людині слів, не кажучи вже про десятки тисяч слів, невідомих їй.

Мовлення — це реалізація засобів мови конкретними людьми в конк­ретних актах спілкування. Воно має індивідуальний характер і залежить від віку, статі мовця, його виховання, освіти, становища в суспільстві, темпераменту, стану здоров'я та багатьох інших прикмет й особливос­тей, властивих конкретній людині. Мова живе в мовленні. Через мов­лення людина засвоює мову. Якщо немає людей, які б використовували мову в щоденному спілкуванні, у мовленні, вона стає мертвою. Отрима­ти уявлення про таку мову дає можливість тільки "застигле" мовлен­ня — писемні тексти, а в наш час — також грамофонні та магнітні записи. Якщо, звичайно, їх було зроблено". (Радевич-Винницький Я. Ети­кет і культура спілкування. — Львів: Видавництво "Сполом", 2001, — с. 14).

Доступне пояснення вчителем змісту термінів "мова" і "мовлення".



(Пояснення супроводжується кресленням на дошці необхідних кілець і записом термінів.)

— Діти, уявіть собі такий дивний океан слів, що вміщує всі слова україн­ської мови, які тільки існують від часу створення і розвитку нашої мови.


Це — МОВА. Але жодна людина не здатна ово­лодіти всіма словами рідної мови. Ось, наприк­лад, коли маленька дитина починає говорити, вона знає кілька слів, потім, пізнаючи світ, ця дитина пізнає й нові слова, які називають ото­чуючі предмети. А коли дитина навчиться чита­ти, то її запас слів збагачується ще більше, бо черпає вона це багатство з книг. Отже, запас слів, яким володіє конкретна людина, — це МОВ­ЛЕННЯ. Кожна людина здатна розвивати своє мовлення. Тому мовлення є одним із показників загальної культури особистості.

Висновок. Мова — це ширше поняття, а мовлення — вужче. У мовленні, крім лексичного запасу, велике значення мають міміка, жести, інтонація.

Інформація для вчителя.

"Міміка (від грецького — "наслідуваний") — це рухи м'язів обличчя, що виражають психічний стан, почуття, настрій людини. Особливо "промовис­тими" є рухи м'язів навколо очей і рота. За ними досвідчені "людинознавці" можуть сказати про характер людини, її настрій, налаштованість на співрозмовника не менше, а часом більше, ніж за словами мовця.

Особливим порухом м'язів обличчя (очей, губ) є усмішка. Дослідники розрізняють майже два десятки видів усмішки, які відбивають різні почут­тя й душевні стани: задоволення, недовіру, зніяковіння, симпатію, погор­ду, презирство і т.д. Синонімом усмішки в українській мові є слово по­смішка, однак воно частіше вживається у значенні "глузлива усмішка", яка "відбиває глузування, іронічне ставлення до кого-, чого-небудь".

Усмішка є винятково важливий несловесний знак етикетного спілку­вання. Друж­ня усмішка усуває настороженість або агресивність, долає всілякі пере­шкоди у спілкуванні з людьми". Вона створює позитивну атмосферу спілку­вання. Вважається, що відкрите обличчя, прямий погляд, привітна усміш­ка — це прикмети людини чесної, розумної, вихованої.

В американському суспільстві вже не один десяток років поширене гасло Keep smiling. "усміхайтесь!". З усміхненою людиною приємніше мати справу, ніж із насупленою, похмурою. А по-друге, за твердженням тамтешніх психологів, коли людина усміхається, то, якщо вона навіть має якийсь клопіт, негаразди, зіпсований настрій, через 10-15 хвилин їй по­легшає на душі. Радимо й читачеві за відповідної нагоди спробувати цього засобу. Потрібно силою волі втримати на обличчі впродовж чверті години усмішку — і тоді неодмінно на душі розпогодиться.

Як спостерегли дослідники, жінки значно краще аналізують емоції, настрій людини за мімікою і виразом обличчя, ніж чоловіки. Так, вони здатні розрізнити не менше 10 емоційних станів співрозмовника: сором, страх, відразу та ін. Чоловіки ж здебільшого помічають один стан — відра­зу (антипатію).

Жести (франц. geste — "жест, рух") — це виражальні рухи рук. Із жес­тикуляцією те ж, що й з мімікою: одні народи дуже полюбляють жестику­лювати, інші чинять це значно меншою мірою, ще інші намагаються уни­кати жестикуляції назагал. За даними досліджень, якщо впродовж годин­ної розмови італієць жестикулює в середньому 120 разів, француз 80, то фінн — тільки 1 раз. Проте і в межах однієї країни, на різних її теренах, ставлення до жестикуляції часом помітно відрізняється. Так, на півночі Франції майже не жестикулюють, а той, хто це робить, не вважається надто вихованим. На французькому півдні, навпаки, не справляють пози­тивного враження ті, хто не жестикулює, до того ж не торкається співроз­мовника руками. Марсельців у Парижі впізнають насамперед за жестику­ляцією. Є відмінності щодо жестикуляції в межах однієї країни і в со­ціальному плані. Скажімо, у США, "що вище соціальне становище лю­дини, то менше вона жестикулює".

У Вірменії протягом багатьох років у школі, вдома і в громадських місцях дітей навчають не жестикулювати. Жести, особливо вказівні, вва­жаються поганим тоном, і тому всі виховані, інтелігентні люди намага­ються уникати жестів і прищеплюють своїм дітям навички говоріння без супровідних жестів. Це, звичайно, приводить до емоційного збіднення мовлення, до втрати живого колориту й виразності. Значно менше, ніж росіяни, жестикулюють татари і башкири.

Українці щодо жестикуляції займають у Європі серединне становище. Нам далеко як до італійців, так і до фіннів. Проте і серед нас є індивіди, котрим інколи дають слушні поради чи настанови: не махай руками, як вітряк крилами, не роби вітру руками та под. Буває, що співроз­мовник просто відсувається чи відступає на безпечну відстань, натякаючи, що не хотів би стати жертвою надміру запальної жестикуляції партнера.

Для того, щоб висловити окрему думку (волевиявлення, почуття), у мові існує спеціальна одиниця — речення. Будь-який зв'язний текст, включно з діалогом чи полілогом, являє собою послідовність речень. Од­нією з прикмет речення як найменшої комунікативної одиниці є інтона­ція.

Якщо слухати мовлення з-за стіни, то, напевно, не вдасться розпізна­ти слова і довідатися, про що йдеться, але за інтонацією можна встанови­ти, скільки було вимовлено речень, точніше висловлювань.

Як синонім терміна "висловлювання", у мовознавчій літературі ви­користовується також слово "фраза".

Інтонації як виражальному засобові усного мовлення належить дуже істотна роль. Наприклад, фразу Дякую! можна вимовити м'яко або грубо, тепло або холодно, сором'язливо або безпардонно, відкрито або скрадли­во і т.д. Якщо ця фраза прозвучить іронічно, глузливо, єхидно, то на адре­сата така інтонація справить більше враження, ніж зміст слова дякую.

Інтонація — явище складне. Кожен із її компонентів має своє функці­ональне призначення у вираженні змісту висловлювання, досягненні ко­мунікативної мети, отже, належить до сфери культури й етикетності мов­лення ".



(Радевич-Винницький Я. Етикет і культура спілкування. — Львів: "Сполом", 2001. - с. 54, 55, 69-71, 72).

3. Усний переказ (за вправою 2).

а) Самостійне читання тексту учнями.

б) Словникова робота.

в) Пояснення заголовка "Безсмертний скарб".

г) Переказування тексту учнями.

д) Виконання завдання 3 (переказування самостійно прочитаної ра­ніше легенди або розповіді з серії "А це цікаво ").



Фізкультхвилинка.

4. "Поміркуймо разом" (за вправою 3).

а) Прочитайте текст. Поміркуйте над прочитаним.

б) Дайте відповіді на запитання третього абзацу вправи 3. (А чи можеш ти сказати, що вже знаєш рідну мову, що вмієш використову­вати її багатства у власному мовленні? Що для цього потрібно?)

в) Колективна практична письмова робота над розвитком власно­го мовлення (виконання завдання 2).



5. Вправа-спогад (за вправою 4).

а) Самостійне читання тексту вправи.

— Знайдіть і прочитайте будь-яке питальне речення у цій вправі. Спробуйте дати відповідь.

б) Спогад про першу книжку (завдання 2).

в) Самостійна письмова робота (завдання 3).

— Прочитайте, які назви книжок та їх авторів ви записали.

— Чим особлива, цікава прочитана вами книжка?

— Чи пам'ятаєте назву видавництва, яке видрукувало цю книгу?

— Яку із прочитаних книжок ви порекомендуєте своєму товаришеві?

6. Робота за таблицею "Правильно вимовляй і пиши" (с. 5).



IV. Домашнє завдання з інструктажем.

Вправа 5, повторити вірш Т. Шевченка із вивчених раніше.



V. Підсумок уроку.

— Яке із двох понять "мова" і "мовлення" ширше?

— Що означає мова?

— Що означає мовлення?

— Як ви можете розвивати своє мовлення?

уроку_______ Дата__________

Тема. Збагачення мови новими словами. (Вправи 6-8.)

Мета. Допомогти учням зрозуміти, що мова — це суспільне явище, яке має свій ріст і розвиток як і людське середовище, яке користується » даною мовою. Виховувати любов і повагу до слова.

Обладнання. Таблиця для запису словникових слів "Мовна галявина".

Хід уроку

I. Організація класу.

II. Перевірка домашнього завдання (вправа5).

— Зачитайте записані вислови про книгу.

— Поясніть один із записаних висловів (той, що найбільше сподобався).

— Як поєднані знання і книжка?

— Назвіть послідовно звуки у словах знання і книжка.

— Пригадайте, яке із понять ширше — "мова" чи "мовлення". Чому?



III. Робота над вивченням нового матеріалу.

— Сьогодні підручник нам ставить запитання (с. 5): як живе і розви­вається наша мова? Отож, приступаємо до дослідження цього питання.



1. Слухання поезій Т. Шевченка (перевірка домашнього завдання). Зав­дання для слухання.

— Чи зрозумілою є поезія, створена понад 100 років тому?

— Чи є в поезії Шевченка такі слова, які в сучасній мові не вживають­ся? (кайдани, ярмо, розкуйте, до паю, не дуріте, учітесь, не цурайтеся тощо.)

— Назвіть поезію Шевченка, яка найбільше подобається вам. Чому?

2. Робота за таблицею "Правильно вимовляй і пиши", с. 6.

3. Словничок.

а) Вступне слово вчителя.

— Діти, в українській мові є багато слів, правопис яких треба запа­м'ятати. Це словникові слова. У підручнику "Рідна мова" для 4 класу ми зустрінемо багато таких слів. Отож, починаймо збагачувати своє мов­лення.

На цьому великому аркуші ми будемо записувати всі словникові слова, які передбачені для вивчення у 4 класі. Але розміщуватимемо їх у колон­ки за частинами мови.

Словничок

Іменник

Прикметник Дієслово

Інші слова

б) Проблемна ситуація.

— Прочитайте три окремих слова в синіх рамочках (с. 6) і визначте, до якої частини мови належить кожне з них. (Щодня, щоденно, щогодини.) Поставте запитання, щоб визначити, до якої частини мови належить кож­не слово. (Слова відповідають на питання Коли? Як часто?)

— Діти, ми ще не вивчили частини мови, до якої належать ці слова. Отже, запишемо ці слова у четверту колонку таблиці "Словничок" (інші слова), але може хтось з вас запам'ятає, що слова щодня, щоденно, щогоди­ни належать до частини мови, яка називається прислівник. Ми будемо вивчати його пізніше.

— Як ви гадаєте, яка орфограма у кожному із цих слів?

— Тепер ми візьмемося за виконання вправи 6.

4. Виконання вправи 6.

а) Читання тексту вправи 6 самостійно і вголос.

б) Усний переказ (стислий) — завдання 2.

в) Коментоване письмо — завдання 3

4. Фізкультхвилинка.

5. Списування із граматичним завданням (за вправою 7).

а) Повторення теоретичного матеріалу, необхідного для виконання вправи 7.

— навчаючись у другому-третьому класах, ми вживали у мов­ленні такі поняття: корінь, префікс, суфікс, закінчення, основа слова. А те­пер підберіть слово, яке складається тільки з одного кореня. (Сад, хліб, мир, сніг.)

— Змініть слово сад так, щоб воно мало закінчення. (Сади.) А де тут основа слова?

— Те саме слово змініть так, щоб у ньому був суфікс. (Садок, садочок.)

— А де стоїть префікс у слові? (Перед коренем.)

б) Читання тексту вправи самостійно.

— Знайдіть і прочитайте у тексті виділені слова. Від яких слів вони утворені?

— Як називається "трудівник", який утворив ці слова? (Суфікс.)

— Яка ще частина основи служить для творення нових слів?

в) Письмове виконання завдання 3 вправи 7.

— Спишіть текст, у виділених словах позначте частини основи.

6. Гра-змагання "Хто більше". Клас ділиться на 3 команди (3ряди).

Кожній команді пропонується підібрати якомога більше спільнокореневих слів до слова, записаного на дошці. Кожна команда отримує інше слово. Діти записують слова на дошці. Час проведення гри – 3 хв. Слова для гри:

ліс дуб хліб

IV. Домашнє завдання з інструктажем. (Вправа 8.)

V. Підсумок уроку.

уроку_______ Дата__________



Тема. Українська мова. Висловлювання про мову. (Вправи 9-12.)

Мета. Розширити знання учнів про багатство української мови; формува­ти уявлення про мову як національну ознаку народу; виховувати почуття патріотизму через влучне слово.

Обладнання. Плакати з висловлюваннями про рідну мову.

Хід уроку

I. Організація класу.

II. Перевірка домашнього завдання. (Вправа 8.)

— Прочитайте спільнокореневі слова, виписані вами. Назвіть корінь.

— Про яку рослину розповідається у вправі? (Подорожник.)

— Чим особлива ця рослина? (Це лікарська рослина.)

— Що ви знаєте цікавого про подорожник?

— Які ще лікарські рослини ви знаєте? Звідки у вас ці відомості?



III. Робота над вивченням нового матеріалу. Інформація для вчителя.

Вислови про мову.



Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота жива схованка його духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, досвід, почування. Панас Мирний.

Мова — така ж жива істота, як і народ, що її витворив, і коли він кине свою мову, то то вже буде смерть його душі, смерть всього того, чим він відрізняється від других людей. Панас Мирний.

Щоб добре знати рідну мову, треба їй вчитися змалку до гробу, в школі й поза школою, з книжок і від людей. Хто вміє пошанувати свого батька й матір, той зрозуміє, яку пошану повинен він мати до рідної мови. М.С. Возняк, 1917.

Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам виклика­ти поваги до себе. Олесь Гончар.

Скажи мені що-небудь, щоб я тебе побачив. Сократ.

1. Коментоване письмо із граматичним завданням (за матеріалами вправи 9).

а) Читання висловів про мову у вигляді конкурсу на виразність читання.

б) Розмірковування учнів над змістом прочитаного (завд. 2, впр.9).

— Чому так високо цінували і цінують рідну мову відомі педагоги, письменники?

в) Списування із граматичним завданням.

— Спишіть перше висловлювання про мову. Назвіть орфограму у слові людської. У кожному слові позначте наголос, назвіть наголошені склади.

Фізкультхвилинка.

2. Робота зі словником (з і матеріалами вправи 10).



Інформація для вчителя.

Скільки ж слів у сучасній українській мові? На це питання не відповість ніхто: ні сивий академік, ні найталановитіший мовознавець, ні учитель, ні учень. Ніхто! Адже мова формувалася протягом віків, завжди відгукую­чись на зміни в житті. Кожне покоління збагачувало її і передавало цей неоціненний скарб нащадкам. Хіба можна — навіть у думках! — спро­бувати порахувати усі слова, наявні в сучасній українській мові?! Це і загальновживані слова літературної мови, і терміни різних наук, і професіоналізми, і діалектичні та застарілі слова. До того ж, повсякчас на­роджуються нові слова. Ні, перелічити усі слова не під силу нікому з нас.

Але ви поцікавитесь приблизною кількістю слів. На це прохання відпо­вімо так. У недавно опублікованому Словнику української мови нарахо­вується близько 135 000 слів. Сюди входять насамперед загальновживані слова сучасної української літературної мови.

135 000 слів — дуже велика кількість. Більшість дорослих людей розумі­ють значення майже 35 000 слів, але використовують у 10 разів менше. Обсяг словника конкретної особи залежить від роду її занять, освіченості та здібно­стей.

а) Самостійне усвідомлене читання учнями тексту вправи 10.

б) Виконання вправи 10 (завдання 2).

— Випишіть зі словника кілька споріднених слів до одного із виділених у тексті (на вибір учнів — мова, словами.)

Звуко-буквений аналіз слова учень

1. Промовте слово вголос. (Учень.)

2. Назвіть послідовно всі звуки ([У], [Ч], [Е], [Н'].)

3. Побудуйте звукову модель слова учень.

4. Назвіть і охарактеризуйте кожен голосний звук (наголошений чи ненаголошений). Якою буквою позначений на письмі?

5. Назвіть і охарактеризуйте кожен приголосний звук (дзвінкий чи глу­хий, твердий чи м'який). Якою буквою позначається на письмі?

6. Порівняйте кількість звуків і букв. Якщо є невідповідність у їх кількості, поясніть цю невідповідність.

3. Колективне виконання вправи 11.

а) Словникова робота.

Нащадки — люди майбутніх поколінь, внуки, правнуки, потомство.

— Прочитайте рядки з віршів. Про що в них ідеться?



Як вогонь у серці, я несу в майбутнє невгасиму мову, слово незабутнє.

Юрій Рибчинський.)

— Чи можете повторити ці слова від свого імені?

б) Списування з коментуванням орфограм (завдання 2).

— Позначте будову виділених слів: невгасиму, незабутнє.



в) Проблемне запитання. — Як, на вашу думку, утворилося слово МАЙБУТНЄ?



IV. Домашнє завдання з попереднім інструктажем. (Вправа 12.)

V. Підсумок уроку.

уроку_______ Дата__________



Тема. Усне і писемне мовлення. (Вправи 13-16.)

Мета. Вчити учнів дотримуватись вимог щодо усного і писемного мовлен­ня. Удосконалювати вміння правильно висловлюватися. Спонукати учнів до збагачення свого мовлення засобами художньої літератури.

Обладнання. Таблиця "Усне і писемне мовлення".

Хід уроку

I. Організація класу.

II. Перевірка домашнього завдання.

— Прочитайте висловлювання про мову, які ви записали. Назвіть ав­торів цих висловлювань і "джерело", звідки списане висловлювання.



III. Каліграфічна хвилинка. усне мовл пис ення

— Які слова можна утворити, використовуючи ці склади? Запишіть ці слова каліграфічно.

— Поясніть значення термінів "мова" і "мовлення". Яке з цих понять вужче? (Мовлення.)

IV. Робота над новим матеріалом.

1. Розгляд таблиці "Усне і писемне мовлення".



Інформація для вчителя

"Сучасна цивілізована людина, за статистикою, на писання й читан­ня витрачає 20%, а на слухання й говоріння — 80% спілкувального часу.

Усне безпосереднє мовлення обмежене рамками "тут-тепер".

Письмове мовлення не має таких обмежень — воно долає час і простір. Завдяки йому ми сьогодні можемо сприймати думки і почуття, висловлені давньокиївським князем Володимиром Мономахом у його славетному "Поученні дітям" або ж невідомим автором безсмертного твору про похід князя Ігоря на половців. Маючи таку суттєву перевагу над усним мовлен­ням, писемне мовлення поступається йому в тому, що воно сприймається як готовий продукт, а не в процесі його народження мовцем..."

2. "Поміркуймо разом!" (Колективне виконання вправи 13.)

Кожна людина має свій мовленнєвий "паспорт" — її мовлення непов­торне, як відбитки пальців.

Що більше ти знаєш, то багатше твоє мовлення, бо тобі є про що розповісти.

3. Самостійне списування з граматичними завданнями (за вправою 14).

а) Читання тексту вправи і з'я­сування значення невідомих слів.

б) Списування висловлювань з наступним поясненням їх змісту.

в) Виконання завдання 3.

— За яким правилом вимовляються і пишуться виділені слова (труд, плід).

г) Виконання завдання 4.

— Назвіть слова, в яких одна буква позначає два звуки. Дві букви позначають один звук.

Фізкультхвилинка.

4. Диктант швидкої дії.

Мудра голова не говорить лихі слова.

Інформація для вчителя.

5. Розвиток зв'язного мовлення (за матеріалами вправи 15).

а) За малюнками підручника (с. 9) і з власного досвіду розповісти, як треба поводитись у громадських місцях, під час спілкування з іншими людьми.

б) Записування у зошит двох-трьох речень із своєї розповіді.

в) Зачитування учнями своїх записів.

— Послухайте кожну розповідь і скажіть, котра з них найвдаліша.

V. Домашнє завдання з інструктажем. (Вправа 16.)

VI. Підсумок уроку.

Хвилинка-цікавинка.

Скільки мов на землі? Вчені називають різну кількість: від трьох тисяч до п'яти. За даними лінгвістів, з усіх мов добре вивчені лише п'ятсот.

Цікавий факт: книжка, написана російською мовою, має обсяг більший, ніж та сама книжка українською (наприклад, 525 сторінок російською мо­вою і 500 сторінок — українською). Це означає, що ту саму інформацію українською мовою можна передати меншою кількістю мовних знаків.

За даними японських учених, люди, які з дитинства не розмовляли рідною мовою, частіше хворіють, піддаються різним стресам, у них менше розвинені природні здібності.

уроку_______ Дата__________

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка