В чотирьох



Сторінка31/34
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.96 Mb.
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34

Подається за першодруком.

С. 139. Махно Иестор Іванович (1889—1934) — під його проводом на Україні (1918—1921) діяли анархістські загони. Після розгрому їх Червоною Армією втік за кордон.

«Ідеал». Уперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1926.— 4 лип. Нарис входить до бердянського циклу. Подається за першодруком.

С. 140. Завод Грієвза — так називався до революції Бердянський завод сільськогосподарських машин, що належав акціонерній компанії «Джон Грієвз і К°».

С. 141. Врангель Петро Миколайович (1878—1928) — барон, один з главарів контрреволюції на Півдні Росії. В квітні 1920 р. очолив так звану* російську армію в Криму. Після розгрому її Червоною Армією в листопаді того ж року втік за кордон.

Колчак Олександр Васильович (1874—1920) — один з главарів російської контрреволюції. В листопаді 1918 р. очолив об'єднані

білогвардійські сили в Сибіру і на Далекому Сході. Розстріляний за ви­роком Іркутського ревкому.

...а К° теж м'ялася, стояла перед отією, що й ви знаєте, платформою та чухалася: «Чи лізти, чи не лізти? — Автор має на увазі ту частину інте­лігенції, котра після революції не одразу стала на бік Радянської влади.

С. 142. ...«за Уральським хребтом, за рекой Іртишом...» — Імовірно, слова з тогочасної популярної пісні.

Птиця плаче. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1926.— 11 лип. Фейлетон входить до бердянського циклу. Подається за першодруком.

С. 144. Чи не за таке відношення до Денисовоі коси вилаяв у ювілей­ному числі вусорівського журналу «Украииский охотник и риболов» вусорівський поет Уралов всіх вусорівців? » — Ідеться про вірш Якова Уралова «До п'ятиріччя ВУСОРу», надрукований в шостому номері згада­ного видання.

ВУСОР — Всеукраїнська спілка мисливців і риболовів.

«Рибак рибака не дуже бачить навіть поблизу». Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1926.— 17 лип. Нарис входить до бердянського циклу.

Подається за першодруком.

С. 146. Вукоопспілка — Всеукраїнська спілка кооператорів. С. 147. Всеукррибакспілка — Всеукраїнська спілка рибалок. С. 148. Книпович Микола Михайлович (1862—1939) —радянський вченийзоолог.

«Так ми ж народ тьомний». (Конспект до трагедії). Вперше надрукова­но в газ. «Вісті ВУЦВК.— 1926.— 6 серп. Нарис входить до бердян­ського циклу.

Подається за виданням: Усмішки.— Т. 2.— С. 218—222. С. 150. Гальперин.— Ідеться, очевидно, про якогось спритного хар­ківського ділка.

«Без голосу вовна». Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1926.— 25 серп.

Подається за першодруком.

С. 151. Соколовський Олексій Никапорович (1884—1959)—україн­ський радянський агрогрунтознавець.

Райвиборком — районна виборча комісія. РВК — районний виконавчий комітет.

Ще про хвороби житлокооперації. Вперше з підзаголовком «В порядку обговорення» надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1926.— 12 верес.

Подається за першодруком. '

1926 р. на сторінках «Вістей ВУЦВК» відбувалася дискусія з проблем розвитку житлової кооперації. Звідси — підзаголовок.

С. 155. Буде нам тяжко «перші триста літ»...— Висміюючи міщанські сварки в комунальних квартирах, сатирик наголошує на необхідності «поглиблювати моральні борозни», тобто виховувати в людях елемен­тарну культуру співжиття, без якої, на думку автора, становлення жит­лової кооперації може затягнутися на... триста років.

«Гумористи». Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1926.— 24 верес.

Подається за першодруком.

С. 156. НКОС — Народний комісаріат освіти.

ФКУ НКФ — Фінзїісосоконтрольне управління Народного коміса­ріату фінансів.

С. 157. ...збігати до Москви самому Григорію Івановичу...— тобто Петровському Г. І., голові ВУЦВК.

ХЦРК — Харківський центральний робітничий кооператив.

Не підгадьте, православні* Уперше надруковано в газ. «Радянське село».— 1926.— 26 верес. Подається за першодруком. С. 158. «Іже херувими» — релігійна пісня.

«1 хліб пекти, JІ Й по телята йти, // Коли б мені, господи, // Василя знайти»/.— Слова з української народної пісні.

Може, ще інсценізувати накажете? Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1926.— 6 жовт. Подається за першодруком. С. 160. РСІ — Робітничоселянська інспекція.

«Честь імєсм вас поздравіть». Уперше надруковано в газ. «Радянське село».— 1926.— 14 жовт.

Подається за першодруком.

С. 161. «Гряди, гряди, 11 Голубице моя» — слова з релігійної пісні. «Поооложил сси на главах їх вінці!..» — Автор пародіює релігійний обряд вінчання.

...«Релігія — опіум для народу»...— Вираз К. Маркса, який писав у праці «До критики гегелівської філософії права» (Вступ): «Релігія — це зітхання пригнобленої істоти, серце безсердечного світу, подібно до того як вона — дух бездушних порядків. Релігія є опіум народу». (К. Маркс і Ф. Енгельс. Твори.— Т. 1.— С>385). Це висловлювання («Релігія є опіум народу») використовується і в праці В. І. Леніна «Соціалізм і релігія» (Ленін В. І. Повне зібр. творів.— Т. 12.— С. 133).

Національно, просто, а головне — приємно. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1926.— 24 жовт. Подається за першодруком.

С. 162. Шептицький Андрій (1865—1944) —глава уніатської церкви (з 1900 p.), один із натхненників українського буржуазного націона­лізму.

С. 163. Чикаленко Євген Харлампович (1861 —1929) —діяч україн­ського буржуазноліберального й культурницького руху кінця 19го — початку 20го ст. Видавець першої української газети «Рада» (1906— 1914), меценат української культури й науки.

«Український голос» — емігрантська газета.

«Ой горе, горе мні». Вперше надруковано в газ. «Радянське село».— 1926.— 5 листоп.

Подається за першодруком.

С. 163. Дев'ять літ ...як «камунія п'є нашу кров»...— Автор іронізує над бідканням обивателів про важке життя за Радянської влади.

Слухай, обивателю! Вперше надруковано' в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1926.— 7 листоп.

Подається за виданням: Усмішки.— Т. 3.— С. 165—169.

С. 166. 9й розряд...— У 20і роки посадовий оклад службовця залежав од встановленого йому фахового розряду.

С 167. Я прийшла до тебе вільною, як легіт гірських полонин... А ти причепив до мене «платформу». Ти жабою дряпався на ту «плат­форму», на всі боки озираючись...— Мова йде про міщанпристосуванців, які примітивно тлумаченими соціалістичними «платформами» ком­прометували ідеї революції. Видаючи себе за прихильників Радянської влади, вони клопоталися лише про власне благополуччя.

..л ти не можеш дати мені нічого без «комісій підвищення продуктив­ності», без колитетів «поліпшення якості»...— Обиватель підміняв справжню боротьбу за продуктивність і якість праці бюрократичною метушнею, всілякими організаційними псевдоноваціями тощо, а по суті, саботував соціалістичне будівництво.

Я могутньою рукою скинула з тебе кайдани національної неволі, а ти з пригнічуваних культур зробив посміховище, ти з задавлених мов зробив «собачі», ти красу національного відродження добачаєш тільки в «комісіях по українізації», куди тебе ломакою заганяти треба.— Йдеться про обивателя із зграї чорносотенських недобитків, які, причаїв­шись після революції, продовжували паплюжити мови раніше пригноб­лених націй, зокрема, й української, чинили прихований опір розвитку культур, розкутих революцією народів, а необхідну в республіці україні­зацію управлінського апарату саботували, зводячи її до звичайної фор­мальності.

С. 168. Шмендефер — азартна карточна гра.

А ми чим винуваті? Вперше надруковано в газ. «Радянське село».— 1926.— 18 листоп.

Подається за першодруком.

Зойк на ^дорозі». Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1927.— 13 січ.

Подається за першодруком.

С. 169. ...«умер, бедняга, в больнице военной, // долго, бедняга, страдал».— Зразок тогочасного міського пісенного фольклору.

С. 170. «Перші хоробрі» — популярний у 20і роки вираз серед української творчої інтелігенції (так називали першовідкривачів у якійсь важливій громадській справі), взятий з вірша В. ЕллакаБлакитного «Удари молота і серця»: «Ми — тільки перші хоробрі, // Мільйон підпи­рає нас».

Сотенний уповноважений — уповноважений сільради на сто дворів для роз'яснення і здійснення практичних заходів Радянської влади.

А ти, Марку, грай! Уперше надруковано в журн. «Червоний перець».— 1927.— № 4.— С. 2.

Подається за першодруком.

С. 171. ...розпочинаючи видавати свій жургіал...— Ідеться про понов­лення у січні 1927 р. видання українського журналу сатири й гумору «Червоний перець». Заснований 1922 р. Виходив у Харкові з перервами в 1922, 1927—1934 pp.

Чемберлен Иевілл (1869—1940) — англійський державний діяч; у 1937—1940 pp.— прем'єрміністр Великобританії.

Болду'ін Стенлі (1867—1947) —англійський державний діяч; в 1923— 1924 pp.— прем'єрміністр Великобританії.

Черчіль УінстонЛеонардСпенсер (1874—1965) — англійський дер­жавний діяч; у 1908—1929 pp.— міністр ряду міністерств, у 1940— 1945 pp.— прем'єрміністр Великобританії.

..лише ноти навіть з приводу карикатури...— Йдеться про ноту анг­лійського уряду від 23 лютого 1927 р. з приводу карикатури на Чемберлена в газ. «Известия».

Вічна їм пам'ять. Уперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1927.— 14 квіт.

Подається за першодруком.

Як мене преса підвела (Факт). Уперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1927.— 5 трав. Подасться за першодруком.

Радіо. Вперше надруковано в журн. «Червоний перець».— 1927.— № 6.— С. 3.

Подається за першодруком.

Мисливство. Вперше надруковано в журн «Червоний перець».— 1927.— № 15.— С. 2.

Подається за першодруком.

Якість продукції. Вперше надруковано в жури. «Червоний перець».— 1927.— № 20.— С. 8.

Подається за першодруком.

«Чукрен». Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1927.— 28 серп.

Подасться за виданням: Усмішки.— Т. 3.— С. 230—232.

С. 181. Атлантида — материк, який, за легендою, нібито існував у дав­нину між Європою і Америкою.

Ой корито, корито, І/ Повне води налито...— зразок тогочасної міщан­ської псевдонародної творчості.

С. 182. Ти скажи мне пачему...— зразок тогочасної міщанської псевдо­народної творчості.

«Віють вітри, // B/югь буйні, // Аж дерева гнуться — слова з україн­ської народної пісні.

Чухра'нщі. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1927.— 10 верес.

Подається за виданням: Усмішки.— Т. 3.— С. 233—240.

C. 183. ...від біблійської річки Сону до біблійської річки Дяну...— видозмінені назви річок Сяну й Дону, як і Дніпра й Дністра, також видозмінена назва Карпатських гір свідчать про те, що Остап Вишня висміює в памфлеті не якийсь «дивацький народ», а цілком певний психо­логічний тип українця.

Та хто й зна?! Живемо в Шенгерієвці. Православні.— Фраза вказує на те, що об'єкт сатиричного насміху автора — денаціоналізовані україн­ці з втраченим почуттям власної гідності й невігласи в історії свого народу.

С. 184. Уперто покірлива рослина. Хороша рослина.— Хвалебний па­саж чухраїнців про соняшник — натяк на рабську натуру тих наших зем­ляків, які призвичаїлися до свого принизливого суспільного становища.

..матеріали сильно потерпіли од тисячолітньої давнини, а декотрі з них й понадривані так, ніби на цигарки...— Натяк на нехлюйське ставлення чухраїнців до своїх історичних реліквій.

...чухраїнці накривали глечики з молоком поезією: настільки в них була розвинена вже тоді культура.— Автор висміює тих, хто байдуже ста­виться до культурних надбань свого народу.

С. 186. Perpetuum mobile (латин.) — вічний двигун.

Це вам не бандитизм.— Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».'— 1927.— 12 жовт.

Подається за першодруком.

С. 187. Командувачем Ростовського фронту від Ростова до Новобатайська з 24 серпня 1917 р. до 13 червня 1918 року.— Очевидна неточ­ність. Ростовського фронту не існувало. Мова йде, певно, про війська, що на Ростовському напрямі чинили опір Денікіну в 1918—1919 pp.

С. 188. ...«тогда считать мьг стали рани, // товарищей считать» — рядки з поезії М. Ю. Лєрмонтова «Бородіно».

Кишинське РКВД — Кишинська районна комісія взаємодопомоги.

Універсал. Уперше надруковано в журн. «Червоний перець».— 1927.— № 21.— С. 2. Підзаголовок: «До земляків своїх, на Україні й поза Украї­ною сущих». Твір підписано: «Червоний перець».

Подається за першодруком.

С. 190. Пілсудський Юзеф (1867—1935)—польський державний і військовий діяч, маршал. У 1918—1922 pp.— диктатор польської бур­жуазнопоміщицької держави. З 1926 р.— глава «санаційного» режиму.

Пуанкаре Раймон (1860—1934) — французький політичний діяч; прем'єрміністр в 1912 p., президент Франції — в 1913—1920 pp.

До тих, що поза Україною сущі. Вперше надруковано в газ. «Радян­ське село».— 1927.— 7 листоп. Подається за першодруком.

С. 191. Ви з нас тільки ж 300 літ пили й пили, а ці, мабуть, і за 1000 років не вгамуються.— Звертаючись до білогвардійської еміграції, яка поширювала всілякі небилиці про життя в СРСР, Остап Вишня висміює брехні про «більшовицьке людоїдство» тощо. Пародіюючи ворожі писання про страшне майбутнє Радянської України, він ніби ненароком нагадує колишнім царським посіпакам про 300річне «благоденство» українців у складі «тюрми народів», як називав дореволюційну Росію В. І. Ленін.

ЦВК СРСР — Центральний Виконавчий Комітет СРСР.

С. 192. А як коли неспокійний заявить, було, вам про те, що йому треба, пошлете його, спасибі вам, або в Вологодську губернію, або у Наримський край. Сидить він там собі тихо та мирно, й не ворушиться.— Сатирик нагадує колишнім царським підніжкам про те, що вони за най­менший протест проти існуючого порядку «неспокійного» відправляли в заслання в Сибір або на Північ.

Колись і тепер. Уперше надруковано в газ. «Радянське село».— 1927.— 7 листоп.

Подається за першодруком.

С. 193. Мазепа Іван Степанович (1644—1709) — гетьман Лівобереж­ної України в 1687—1708 pp.

«Ой за гаємгаєм, гаєм зелененьким» — українська народна пісня. «Боже, царя храни» — гімн російських монархістів. «Коль славен наш господь» — релігійна пісня.

«Во саду лі, в огороді».— Йдеться про російську народну пісню «Во саду ли, в огороде».

С. 194. ...перейдіть з нашого Поділля... за річку Збруч — і зразу вас за грати.— Кордон Радянської України з буржуазною Польщею прохо­див до 1939 р. по річці Збруч.

А чи маєте ви хоч би ж у тійтаки Польщі український суд? — Автор має на увазі утиски, яких зазнавало українське населення, що прожи­вало на території буржуазної Польщі.

З вашими преміями... Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1927.— 20 груд.

С. 196. ...а тебе... на цугундер — тобто притягнуть до відповідальності.

Відьма. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1928.— 4 січ. Подається за першодруком.

С. 199. Іона Азраілович Вочревісущий — псевдонім українського ра­дянського журналіста і літератора Миколи Новицького.

Петро Лісовий — псевдонім українського радянського письменника Петра Свашечка (1892—1943).

Марія Яковлівна — співробітниця газети «Вісті ВУЦВК».

Хоч немає рими, так зате є смак. Уперше надруковано в газ. «Радян­ське село».— 1928.— 6 січ. Подається за першодруком. С. 200. ТВД — Товариство взаємної допомоги. С. 201. Райначміл — начальник районного відділу міліції.

«Дорогу жінці». Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК»,— 1928.— 25 лют.

Подається за першодруком.

С. 202. ОЗУ — окружне земельне управління.

На руднях. Уперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1928.— 27—28 берез.

Подається за першодруком.

С. 203. Панів Андрій Степанович (1899—1942) —український радян­ський поет.

C. 206. «Спартак» — напевно, тогочасна назва одного з харківських готелів. ■

С. 207. Бесемерооа піч.— Автор має на увазі бесемерівський про­цес, тобто технологічний процес виробництва сталі. Назва — за прізви­щем Г. Бессемера (1813—1898), англійського винахідника.

Райспілка — районна спілка кооператорів.

С. 211. Тичина Павло Григорович (1891 —1967) —український радян­ський поет, державний та громадський діяч, академік АН УРСР (1929), Герой Соціалістичної Праці (1967), лауреат Державної премії СРСР (1941), Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка (1962).

Леська. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1928.— 7 листоп.

Подається за першодруком.

С. 212. Соколянський Іван Панасович (1889—1960) — радянський ученийдефектолог, один з організаторів науководослідних інститутів педагогіки (1926) і дефектології (1929) на Україні.

С. 213. «По морям, морям, морям, 11 Ньшче здесь, а завтра там!» — слова з популярної на той час пісні.

«Ми молоді весняні квіти...» — слова з пісні «Інтернаціонал юнаків».

Щось у лісі ререпнуло, II Баба з дуба гегепнула, // Так тобі, бабо, й треба, II Щоб не лазила на небо — слова з української народ­ної жартівливої пісні.

С. 214. Сидітиме до того часу вже кріпко «Пролетар на крилі*...— Ідеться про розвиток в СРСР авіації.

...уже в Харкові Есхар засяє...— Всхар (Електричне селище Хар­ків) — селище міського типу в Харківській області. З'явилося в 1927 р. у зв'язку з будівництвом Харківської ДРЕС.

...а в Електрополісі Дніпрельстан світлом вулиці позаливає...— Мова йде про селище будівників Дніпровської гідроелектростанції.

На Гончарівці. Вперше надруковано в альманасі «Літературний ярма­рок».— 1928.—Кн. 1 (131).—С. 202—208. Подасться за першодруком.

«Літературний ярмарок» — український альманахмісячник. Виходив у Харкові в 1928—1929 pp.

С. 214. КвіткаОснов'яненко Григорій Федорович (справжнє прі­звище — Квітка; літературний псевдонім — Грицько Основ'яненко, 1778— 1843) —український письменник, прозаїк і драматург.

..Jde хотів був ти посватати...— Ідеться про п'єсу Г. КвіткиОснов'яненка «Сватання на Гончарівці».

С. 215. ...де колись попід тином тікав Прокіп Шкурат до «вольної»...— Автор має на увазі так звані «питейные заведення» в дореволюційній Росії, в яких дозволявся вільний продаж горілки.

Межлаук Валерій Іванович (1893—1938) — радянський державний і партійний діяч.

К 2 — марка паровоза.

Леус — імовірно, відомий тодішній кравець на Гончарівці.

«Slem» — назва німецької фірми, яка поставляла в СРСР велосипеди.

«Яблуневий полон* — п'єса українського радянського письменника Івана Даниловича Дніпровського (справжнє прізвище Шевченко, 1895— 1934).

Хусточка моя шовковая, // Обітри мої слізоньки, // Нехай же, нехай же від їх II Полиняють квітоньки.— Рядки з української народної пісні.

С. 216. Де ти ходиш, де ти бродиш, / / Сербіяночка моя,// Пузирки в кармані носиш, // Отруїсь хатіш міня.— Зразок тогочасної міщан­ської псевдонародної пісенної творчості.

Померли з самогонки, коли віки притрусили «вольні», коли революція позачиняла «марнопольки».— Ідеться про вживання алкоголіками спир­тових сурогатів після ліквідації вільного продажу горілки і так званих монопольок, в яких провадилася до революції державна (монопольна) торгівля горілкою. В народі ці заклади й називали «марнопольками».

Як уволю я нап'юся, // Чорта й жінки не боюся, // Спи, жінко, спи! — Рядки з української народної пісні.

/ тільки Стецьки, Одарки та «одставні салдати Скорики»...— Імена персонажів п'єси Г. КвіткиОснов'яненка «Сватання на Гончарівці».

С. 217. Бестужівські курси — жіночий вищий навчальний заклад у царській Росії. Засновані в Петербурзі 1878 р.

С. 218. «Я упрекать тебя не стану, я не смєю, // Ми так давно і так нелєпо розошлісь, 11 Но я любіл тебя, і ти била моєю, / J Зачєм же ти ушла? І/ Вереенісь!» — рядки з популярного тогочасного романсу.

С. 219. «Ліш умсй за дєло взяться, // Можна всюди пожівляться, // В поле бий, колі, рубі,— // Дома дєнєжки бері*.— Слова з пісні Скорика в п'єсі Г. КвіткиОснов'яненка «Сватання на Гончарівці». (Порівняно з оригіналом — орфографія дещо змінена).

З Новим.» Уперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1929.— 1 січ.

Подається за першодруком.

С. 220. «І хліб пекти, II Й по теляти йти...— Див. приміт. до твору «Не підгадьте, православні!»

З богом до роботи. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1929.— 12 січ.

Подається за першодруком.

Ґвалт! Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК.— 1929.— 1 берез. Подається за першодруком.

Переплутали. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1929.— З квіт.

Подається за першодруком.

С. 224. Муздраміп — музичнодраматичний інститут. Створений у Хар­кові 1923 р. в результаті реорганізації консерваторії. Існував до 1934 р.

КНС — комітет незаможних селян (комнезам). Комнезами — кла­сові організації селянської бідноти на Україні в 1920—1933 pp., ство­рені для здійснення аграрної і продовольчої політики Комуністичної партії, захисту інтересів бідноти й середняків.

Розмова на межнику. Вперше надруковано в газ. «Радянське село».— 1929.— 24 лнп.

Подасться за першодруком.

От вам і жарт! Уперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1933.— 24 жовт.

Подається за першодруком.

С. 227. МТС (Машиннотракторна станція) — державне сільськогос­подарське підприємство для виробничотехнічного і організаційного обслу­говування колгоспів на договірних засадах. Функціонували в 1928— 1958 pp.

Перестрах. Уперше надруковано в журн. «Червоний перець».— 1933.— № 2.— С. 3.

Подається за першодруком.

С. 230. ...а ще звали те місто ім'ям цариці...— Ідеться про Катерино­слав (тепер — Дніпропетровськ),

МИСТЕЦЬКІ СИЛУЕТИ

Цикл, до якого увійшло 11 «силуетів», надруковано в лютому— квітні 1928 р. на сторінках додатку до газ. «Вісті ВУЦВК» «Культура і побут».

До видання включено всі твори в тій послідовності, з якою вони з'являлися в світ.

Анатоль Петрицький. Уперше надруковано в додатку до газ. «Вісті ВУЦВК» «Культура і побут».— 1928.— 11 лют. Подасться за першодруком.

Петрицький Анатолій Галактіонович (1895—1964) —український ра­дянський живописець і театральний художник, лауреат Державної пре­мії СРСР (1949, 1951).

С. 234. Соловцовський театр—театр «Соловцова». Існував з 1891 р. в Києві як Товариство драматичних акторів. На його базі в 1919 р. засно­ваний Другий театр Української Радянської республіки імені В. І. Леніна.

С. 235. Кричевський Федір Григорович (1879—1947) —український радянський живописець, заслужений діяч мистецтв УРСР з 1940 р.

Кричевський Василь Григорович (1872—1952)—український живо­писець, архітектор, графік. Брат Ф. Г. Кричевського.

Щербаківський Данило Михайлович (1877—1927) —український ра­дянський мистецтвознавець.

С. 236. «Гротеск», «Дім інтермедій» — назви київських дореволю­ційних театрів.

«Молодий театр».— Заснований у Києві 1916 р. на студійній основі як театр шукань. Працював під керівництвом Леся Курбаса. 1919 р. об'єднано з Першим театром Української Радянської республіки імені Т. Г. Шевченка.

Музична драма — перший український радянський оперний театр. Створений 1919 р. у Києві.

Мордкін Михайло Михайлович (1880—1944)—російський артист балету, балетмейстер і педагог. В 1918—1922 pp. працював у Києві в «Молодому театрі», Другому театрі Української Радянської респуб­ліки імені В. І. Леніна, Музичній драмі.

«Цар Едіп» — п'єса давньогрецького драматурга Софокла (бл. 496— 406 р. до н. е.).

«Горе брехунові» — п'єса австрійського письменника Ф. Грільпарцера (1791 — 1872).

«Чорна пантера».— Йдеться про п'єсу «Чорна пантера і білий вед­мідь» українського письменника В. Винниченка (1880—1951).

«Вертеп» — спектакль у «Молодому театрі». Прем'єра відбулась у грудні 1918 р. Режисер — Лесь Курбас. Художник — Анатоль Петри­цький.

«Затоплений дзвін» — п'єса німецького письменника Г. Гауптмана (1862—1946).

«Жізель» — балет французького композитора А. Адана (1803—1856).

Зимін Сергій Іванович (1875—1942) — російський театральний діяч. 1904 р. організував у Москві оперну трупу, що започаткувала оперний театр. 1917 p., коли театр став державним, працював у ньому як член дирекції. В 1922—1924 pp.— голова акціонерного товариства «Вільна опера» С. І. Зиміна.

Театр Корша — російський драматичний театр, найбільший приват­ний театр в Росії. Заснований 1882 р. театральним підприємцем Ф. Коршем. Існував до 1932 р.

1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка