В чотирьох



Сторінка33/34
Дата конвертації08.03.2016
Розмір4.96 Mb.
1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34

«Думка». Вперше надруковано в додатку до газ. «Вісті ВУЦВК» «Куль­тура і побут».'— 1926.— 23 трав.

Подається за першодруком.

С. 273. ...про переворот у Польщі...— Ідеться про прихід до влади в Поль­щі Пілсудського та його прихильників у травні 1926 р.

«Котилася та ясная зоря 11 Та й упала додолу...» — перефразовані рядки з народної пісні «Котилася ясная зоря з неба»: «Котилася ясная зоря з неба // Та й упала додолу...»

Городовенко Нестор — тодішній диригент «Думки».

С. 274. Гайдн Йозеф (1732—1809) — австрійський композитор.

Шуман Роберт (1810—1856) —німецький композитор.

Вагнер.— Див. приміт. до твору «Михайло Голинський».

Танєєв Сергій Іванович (1856—1915) — російський композитор.

«Зайчик», «Козенятко», «Ой п'яна я, п'яна...» — українські народні пісні.

Народна артистка. Вперше надруковано в додатку до газ. «Вісті ВУЦВК» «Культура і побут».— 1927.— 26 берез. Подається за першодруком.

Майже за рік до опублікування цієї усмішки Остап Вишня у фейлетоні «Ганьба» («Вісті ВУЦВК».— 1926.— 30 трав.) звернув увагу громадськості на те, що корифей української сцени Ганна Іванівна Борисоглібська (1868—1939) «сидить без роботи». Після виступу письменника видатну актрису було запрошено в трупу театру імені Івана Франка.

С. 274. ЗатиркевичКарпинська Ганна Петрівна (1855—1921) — ук­раїнська радянська актриса. З 1885 р.— в різних українських трупах, в 1918—1920 pp.— в Народному театрі в Києві, в 1920—1921 pp.— в На­родному театрі в Ромнах.

С. 275. «Око, око! Не дуже бачиш ти глибоко» — рядок з поезії Т. Г. Шевченка «Юродивий».

А бігає... по конструкціях.— Мова йде про модні в 20і роки форма­лістичні захоплення режисерів. Ось що писав про це явище Іван Мар'яненко в статті «Конструкція й актор»: «Доводиться засапавшись бігати по сходах конструкції, яка увесь чає скрипить, гуде, хитається й часто рухається, щоб підкреслити динаміку сцени... Щоб не загубить рівноваги, на хвилину зупиняєшся... Серце в перебій... Груди часто й важко здіймаються... Дихать важко... А дихаєш часто й густо смородом від мотоциклета чи по­стрілів. Не лови гав, бо злетиш в оркестр або поцілить тобі в голову якась додаткова частина оформлення, що летить на тебе з боків, а частіше згори. А польоти на тросі з гальорки на сцену... Скільки поламаних ніг і ребер, розбитих голів у жертву «новому», обов'язково «революційному мистецтву» («Нове мистецтво».— 1927.— № 7.— С. 5).

С. 276. «Мандат».— Див. приміт. до твору «Анатоль Петрицький».

«Зайці» — так називалася перероблена В. Васильком і В. Ярошенком п'єса М. Старицького «За двома зайцями».

«Позорище». Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1927.— 20 трав.

Подається за першодруком.

С. 277. Зустрів я там... «Украинскую труппу имени Т. Г. Шевченко»...— Див. приміт. до твору «Як франківці Москву повоювали».

..якийсь С. Дорошенко... якийсь М. Сагайдачний...— Очевидно, сценічні псевдоніми керівників трупи.

«Посланець Богдана Хмельницького» — п'єса невідомого автора. «Молдавський принц» — п'єса невідомого автора. «Штукарка» — п'єса невідомого автора.

«Мазепа» — п'єса невідомого автора за поемою «Полтава» російського письменника О. Пушкіна (1799—1837).

«Ой не ходи, Грицю...» — п'єса М. Старицького.

С. 278. ...на манір Омелька з «Борулі» — одна з дійових осіб у п'єсі І. КарпенкаКарого «Мартин Боруля».

«Вра». Вперше надруковано в журн. «Нове мистецтво».— 1927.— № 23.— С. 8—9.

Подасться за першодруком.

С. 281. Три опери маємо.— Київський, Харківський і Одеський оперні театри.

«Березіль», франківців, одещан, заньківчан, шевченківців.— Див. приміт. до твору «Лесь Курбас».

Робсельтеатри — вид радянського професійного пересувного театру. Розвинувся з аматорських гуртків. Серед робітничоселянських театрів у 20і роки були: Одеський перший український робітничоселянський театр імені Івана Франка, Роменський пересувний робітничоселянський театр імені Г. П. ЗатиркевичКарпинської, харківський театр «Веселий пролетар». У 30х роках робітничоселянські театри було перейменовано на робітничоколгоспні.

С. 282. За десять років революції ми вже маємо дев'ять реалізмів! — Остап Вишня має на увазі теоретичні дискусії про творчий метод радян­ського мистецтва.

«Червоний Мак». Уперше надруковано в додатку до газ. «Вісті ВУЦВК» «Культура і побут».— 1928.— 7 січ. Подається за першодруком.

С. 283. Анатоль Петрицький.— Див. приміт. до твору «Анатоль Пет­рицький».

С. 285. Глієр.— Див. приміт. до твору «Анатоль Петрицький».

«Блеймани». Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1928.— 12 лют.

Подасться за першодруком.

С. 285. ВУФКУ — Всеукраїнське фотокіноуправління. Створене 1922 р. У 1929 р. перейменовано на «Українфільм».

С. 286. «Сжег гимназии и упразднил науки»...— Остап Вишня порівнює героя фейлетону з сатиричним персонажем роману російського письмен­ника М. СалтиковаЩедріна «Історія одного міста».

...про «Звенигору» говорить Німеччина, Франція, Америка, Чехословаччина...— Автор має на увазі закордонні відгуки про новий фільм О. Дов­женка. Про тріумф «Звенигори» за рубежем повідомляв журн. «Нове мистєцтео».— 1927.— № 5, 6, 10—11.

Кларк Джордж — представник Компартії США. Відвідав СРСР у жовт­ні — листопаді 1927 p., дивився фільм О. Довженка «Звенигора». Після

повернення в США надрукував у робітничій пресі велику статтю про фільм, яку закінчив словами: «Треба сподіватися, що «Звенигора» допоможе американському робітничому класові знайти ті скарби, що їх вже знайшли робітники та селяни України».

Скрипник Микола Олексійович (1872—1933) — радянський партійний і державний діяч,

«У павутинні» («Провокатор>) — фільм українського режисера В. Туріна.

Олена Сенкевич. Уперше надруковано в журн. «Нове мистецтво».— 1928.— № 4.— С. 8—9.

Подається за першодруком.

С. 287. Пікфорд Мері (справжнє ім'я та прізвище: Гледіс Мері Сміт, нар. 1893) — американська кіноактриса.

Смирнов — очевидно, маловідомий російський актор з емігрантів.

Шаляпін Федір Іванович (1873—1938)—російський співак (бас). З 1922 р. жив за кордоном.

Єсипова Анна Миколаївна (1851—1914) — одна з найвидатніших ро­сійських піаністок і педагог.

Глазунов Олександр Костянтинович (1865—1936) — російський компо­зитор, диригент, музичногромадський діяч.

Витоль.— Ідеться про латиського композитора і музичного критика, одного з основоположників латиської національної музики Вітола Язепа (Витоля Йосипа Івановича, 1863—1948), який у 1886—1918 pp. викладав у Петербурзькій консерваторії.

Про «Розлом» та про інші речі. Вперше надруковано в додатку до газ. «Вісті ВУЦВК» «Культура і побут».— 1928.— 18 лют. Подається за першодруком.

С. 288. «Розлом» — п'єса російського радянського драматурга Б. Лавреньова (1891—1959).

С. 289. «Любов під берестами» — п'єса американського письменника Ю. О'Ніла (1888—1953).

«Заколот» — інсценізація роману російського радянського письменника Д. Фурманова (1891 — 1926).

УЗП — управління видовищних закладів (з рос.: управление зрелищных предприятий).

Одеська держдрама. Вперше надруковано в журн. «Нове мистецтво».— 1928.— № 5.— С. 6—9.

Подається за першодруком.

С. 289. ...що менше будьяке місто має отого так званого «щиросвідо­мого» громадянства.»— «Щиросвідомими» громадянами (які ігнорують український радянський театр) Остап Вишня з сарказмом називав реакцій­них русифікованих міщан, які належали до українського народу лише номі­нально, а ідеологічно примикали до «чорносотеннорусотяпської наволочі», тобто до великодержавних шовіністів.

С. 291. Шумський (справжнє прізвище: Шомін Юрій Васильович, 1887—1954) — український радянський актор і режисер. До 1934 р. пра­цював в Одесі.

Нятко Поліна Мусіївна (нар. 1900 р.) — українська радянська актриса.

Осмяловська Катерина Олександрівна (нар. 1904 р.) — українська радянська актриса. До 1930 р. працювала в Одесі.

Замичковський І. В.— Див. приміт. до твору «Замичковський».

Мацієвська Лідія Володимирівна (1889—1953) —українська радянська актриса. В 1925—1955 pp.— актриса Одеського драматичного театру імені Жовтневої революції.

С. 292. Гаккебуш Любов Михайлівна (1888—1947)—українська радянська актриса. В 1926—1928 pp.— працювала в Одеській держдрамі.

Мещерська Ганна Юхимівна (1876—1951)—українська радянська актриса. В 1927—1951 pp. працювала в Одеському драматичному театрі імені Жовтневої революції.

Маяк Йосип Федорович (1894—1974) — український радянський актор. В 20і роки працював в Одеській держдрамі.

___як міг Ті проміняти Дудка на міщанку Люсю...— Дудка і Люся — пер­сонажі п'єси «Республіка на колесах» Я. Мамонтова.

«Собор Паризької богоматері» — п'єса за романом французького письменника В. Гюго (1802—1885).

«Любов Ярова» — п'єса К. Треньова.

«Захід» — п'єса російського радянського письменника І. Бабеля (1894— 1941).

Про Юхима Кучу. Вперше надруковано в додатку до газ. «Вісті ВУЦВК» «Культура і побут».— 1928.— 6 трав. Подається за першодруком.

С. 293. «К. і П.» — додаток до газ. «Вісті ВУЦВК» «Культура і побут».

Культуртяпство. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1928.— 19 верес.

Подається за першодруком.

«Беру свої слова обратно». Вперше надруковано в додатку до газ. «Вісті ВУЦВК» «Література і мистецтво».— 1929.— 12 січ. Подається за першодруком.

Співець печалі нашої. Вперше надруковано в додатку до газ. «Вісті ВУЦВК» «Література і мистецтво».— 1929.— 17 лют. Подається за першодруком.

Хай живе українська радянська естрада! Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1929.— 22 трав. Подається за першодруком.

Хай ясніє ім'я його! Вперше надруковано в альманасі «Літературний ярмарок».— 1929.— Кн. 11(132).— С. 204—206. Подається за першодруком.

С. 301. «Удари молота і серця» — збірка поезій Василя ЕлланаБлакитного, видана 1920 р.

С. 302. Таран Ф.— один з редакторів газети «Вісті ВУЦВК».

..спадщину «действительного статского советника» Юзефовича.— Ре­дакція «Вістей ВУЦВК» містилася в колишньому будинку Юзефовича.

C. 303. ...почитсйте його «Удари» і Пронозину «Гірчицю».— Автор має на увазі збірки поезій В. ЕлланаБлакитного «Удари молота і серця» та «Радянська гірчиця». Остання книжка побачила світ 1924 р. під псевдоні­мом Валер Проноза.

ВИШНЕВІ УСМІШКИ ЗАКОРДОННІ

У червні — липні 1928 р. Остап Вишня перебував на лікуванні в санаторії поблизу Берліна. Зарубіжні враження лягли в основу тематичного циклу, більшість творів якого друкувалася в газеті «Вісті ВУЦВК» і в журналі «Всесвіт» 1930 р. «Вишневі усмішки закордонні» вийшли окремим видан­ням. Автор змінив композицію циклу (порівняно з послідовністю публіка­цій у періодиці), додав нові твори, зробив деякі стилістичні виправлення.

Цикл подається в повному складі, в тій послідовності, з якою твори дру­кувалися в окремому виданні.

Передмова. Вперше надруковано в збірці «Вишневі усмішки закордон­ні».— С. 3.

Подається за першодруком.

Поїхали, Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1928.— 1 лип.

Подається за виданням: Вишневі усмішки закордонні.— С. 5—12.

С. 305. Провезти валюту через Шепетівську митницю...— 3 1920 р. по 1939 р. державний кордон СРСР з Польщею проходив за кілька десятків кілометрів від ст. Шепетівка, на нинішній межі Хмельницької і Ровенської областей.

С. 306. Може, кому рояль Шредерівський привезти? — Згадано зарубіж­ну фірму «Шредер», яка славилася високою якістю концертних роялів.

Приїхали. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1928.— 7 лип.

Подається за виданням: Вишневі усмішки закордонні.— С. 13—22.

С. 309. Як проїхав Могиляни, так уже скрізь населення суто вже польське.— Натяк на те, що буржуазна Польща загарбала споконвічні українські землі, де, отже, і населення було суто українське.

Корови чорнорябі. Голландські... А далі королева нідерландська. Це аж — за Німеччиною.— Комічний каламбур: обіграно назву породи корів і офіційний титул.

С. 310. А ви, кажу, поукраїнському, щоб на першу категорію, може­те? — В 20і роки, коли в республіці здійснювалася українізація управлін­ського апарату, службовці складали спеціальні заліки. їхнє вміння прак­тично володіти українською мовою оцінювалося категоріями.

Та я з такої країни, що своєї рідної мови не знає, а ви мені: «інгліш».— Автор має на увазі той факт, що в результаті тривалої русифікації, здійсню­ваної царським урядом, значна кількість українського населення погано володіла рідною мовою.

С. 311. Аверін Віктор Григорович (1885—1955) —український радян­ський зоолог. Один із перших організаторів в УРСР справи захисту рослин.

Клапті вулиці берлінської. Вперше надруковано в.газ. «Вісті ВУЦВК».— 1928.— 8 лип.

Подається за виданням: Вишневі усмішки закордонні.— С. 23—33. С. 315. Люботин — місто в Харківській області. С. 319. Тіргартен — великий парк у центрі Берліна.

Берлінський день. Уперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1928.— 10 лип.

Подається за виданням: Вишневі усмішки закордонні.— С. 34—41. С. 324. Електрика називає місця, де розважаються...— Автор має на увазі електричну рекламу.

Ну й народ! Уперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1928.— 11 лип. Подається за виданням: Вишневі усмішки закордонні.— С. 42—50.

Was kostet? Zahlen?! Уперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1928.— 12 лип.

Подасться за виданням: Вишневі усмішки закордонні.— С. 51—56.

Розклад буржуазії. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1928.— 18 лип.

Подається за виданням: Вишневі усмішки закордонні.— С. 58—68.

Не життя, а радість несподівана. Вперше надрукоиано в збірці «Вишневі усмішки закордонні».— С. 69—75. Подається за першодруком.

С. 339. ...доки Морфей не вхопить вас в обійми свої — тобто доки не заснете. Морфей — у давньогрецькій міфології бог сну і сновидіння.

«Зее». Вперше надруковано в збірці «Вишневі усмішки закордонні».— С 76—82.

Подається за першодруком.

«їхній санаторій». Вперше надруковано в збірці «Вишневі усмішки закор­донні».— С. 83—89.

Подається за першодруком.

С. 347. А де ж ваш, питаю, місцьком? — тобто місцевий комітет проф­спілки.

КРК — контрольноревізійна комісія.

«Шеф». Уперше надруковано в збірці «Вишневі усмішки закордонні».— С 90—97.

Подається за першодруком.

Берлінські коні. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1928.— 22 лип.

Подається за виданням: Вишневі усмішки закордонні— С. 98—103.

Райхсохматдит. Уперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1928.— 21 серп.

Подається за виданням: Вишневі усмішки закордонні.— С. 104—108. С. 355. Ви ж знаєте, що недавно оце утворився в нас, у Німеччині, новий кабінет міністрів на чолі з с.д. Мюллером.— У червні 1928 р. в Німеччині

було сформовано новий уряд на чолі з лідером соціалдемократичної партії Гермаиом Мюллером (1876—1931).

С. 356. ..«коаліція ніяк не клеїлась.— Остап Вишня має на увазі роз­ходження між буржуазними партіями, які мали створити коаліційний уряд.

Гінденбург Пауль фон (1847—1934) — німецький військовий і держав­ний діяч, генералфельдмаршал. З 1925 р.— президент Веймарської рес­публіки.

С. 357. Гільфердінг Рудольф (1877—1941) — один з лідерів австрій­ської і німецької соціалдемократії і Другого Інтернаціоналу, ревізіоніст марксизму.

Село німецьке. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1928.— 29 лип.

Подається за виданням: Вишневі усмішки закордонні.— С. 109—116.

С. 361. План Дауеса — репараційний план для Німеччини, розроблений міжнародним комітетом експертів під головуванням американського бан­кіра Ч. Дауеса; був затверджений 16 серпня 1924 р. на Лондонській конфе­ренції країн — переможниць у першій світовій війні. Забезпечував про­никнення американського капіталу в Німеччину, відбудову її військовопромислового потенціалу і зміцнення економічних і політичних позицій німецького імперіалізму.

«Роїіг les dames*. Уперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1928.— 27 лип.

Подається за виданням: Вишневі усмішки закордонні.— С. 117—124.

С. 365. Навіть у колдоговір може такий пункт уставить, щоб цілува­ться.— Автор жартома натякає на керівників, які залицяються до своїх секретарок. Колдоговір — договір адміністрації з трудовим колективом.

Короп понімецькому. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1928.— 28 лип.

Подається за виданням: Вишневі усмішки закордонні.— С. 125—129.

Берлінські музеї. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1928.— 31 лип. .

Подається за виданням: Вишневі усмішки закордонні.— С. 130—137.

Берлін увечері. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1928.— 2 серп.

Подається за виданням: Вишневі усмішки закордонні.— С. 138—146.

С. 375. Мозжухін Іван Ілліч (1888—1939)—російський кіноактор. У 1920 р. емігрував, знімався переважно у Франції.

Рейнгард Макс (справжнє прізвище: Гольдман, 1873—1943) — німець­кий режисер, актор і театральний діяч. До революції гастролював на Украї­ні з виставою «Цар Едіп» Софокла.

Берлінська українська держава. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1928.— 9 серп.

Подається за виданням: Вишневі усмішки закордонні.— С. 147—152.

Твір написано з приводу «святкування» в Берліні 10річчя проголошення на Україні гетьманату. Ось як описував це урочистокомічне зборище огля­дач «Вістей ВУЦВК» у номері газети від 10 липня 1928 p.:

«Так от рівно о 5й годині пополудні казино стало наповнюватись людь­ми. «Маса» була така велика, що залляла три перші ряди стільців. На решту не хватило, і від казино віяло суворою порожнечею, що наводила сум на присутніх. Проте всі вони намагалися весело посміхатись і за всяку ціну грати роль «народу».

Ви починаєте вдивлятись в обличчя: «Ба, знакомне все лица».

Професор Дорошенко. Пан СкорописЙолтуховський, Вячеслав Липинський. І потім (свят, свят, свят!) сам пан ясновельможний гетьман (без) України.

На «урочистому» зібранні доповідь виголосив професор Дорошенко, потім виступив і сам німецькоукраїнський гетьман Павло Скоропадський».

Остап Вишня, певно, достеменно знав про це збіговисько і, зрозуміло, не міг обминути такої благодатної для сатирика теми.

С. 377. Скоропадський Павло Петрович (1873—1945) —генерал цар­ської армії, великий землевласник, монархіст. За німецької окупації Укра­їни 29.IV.1918 р. проголошений гетьманом України. Після повалення його «уряду» в грудні 1918 р. утік до Німеччини.

С. 378. Дорошенко Д. І. (1882—1951) —український буржуазний істо­рик, публіцист і громадський діяч. Під час гетьманату, в травні — листопаді 1918 p.,— міністр закордонних справ. З 1919 р. в еміграції.

СмальСтоцький P. С. (1893—?) —український буржуазний лінгвіст і громадський діяч. 1918 р.— міністр так званої «Української народної республіки» (УНР), посол УНР в Німеччині. З 1919 р. в еміграції.

С. 379. Серафим Саровський.— Див. приміт. до твору «Отака мати»...».

..Лосаф Білогородський, Антоній і Тодосій та інші чудотворці Печерські...— Остап Вишня до переліку назв козацьких полків, які нібито прохо­дять на параді «гетьмана» Скоропадського, долучає імена канонізованих церквою святих, досягаючи цим комічного ефекту.

Як із Харкова зробити Берлін. Уперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1928,— 14 серп.

Подається за виданням: Вишневі усмішки закордонні.— С. 153—160.

С. 381. Дивлюсь я на небо, // Та й думку гадаю,// Чому я не сокіл, // Чому не літаю.— Рядки з народної пісні на слова українського поета Михайла Петренка (1817—?).

С. 384. Биковець Михайло — український радянський літератор, член літературної організації «Плуг».

Сосюра Володимир Миколайович (1898—1965) —український радян­ський поет, лауреат Державної премії СРСР (1948) і Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (1963).

С. 385. Не варт будувати місцевий бюджет на тім, що «в неуказаном місці».— Автор говорить про необхідність будувати в Харкові громад­ські туалети, а не стягувати з громадян штраф за порушення правил.

С. 386. Хай залишається Григорій Іванович! — тобто Григорій Івано­вич Петровський, тодішній Голова Всеукраїнського Центрального Вико­навчого Комітету.

Варшава. Вперше надруковано в журн. «Всесвіт».— 1928.— № 40.— С. 12.

Подається за виданням: Вишневі усмішки закордонні.— С. 161 —167.

С. 386. Поки що Польща посідає частину тільки України.»— Тут ідеться про те, що буржуазна Польща мріяла загарбати не лише західно­українські землі.

А цього зовсім не досить для того, щоб тебе там убили.»— Автор має на увазі вбивство у Варшаві повноважного представника Радян­ського Союзу в Польщі П. Л. Войкова 7 червня 1927 р.

С. 387. Коцюбинський Юрій Михайлович (1896—1937) —радянський партійний і державний діяч. Син видатного українського письменника М. Коцюбинського.

С. 389. ...щоб якась Каверда не прийняла нас за мішень стрілкового гуртка.— Згадано прізвище вбивці П. Л. Войкова.

Як я, бувши за кордоном, не бачив Максима Горького. Вперше надру­ковано в збірці «Вишневі усмішки закордонні»,— С. 168—171. Подається за першодруком.

Приводом до написання пародії стала поява численних і не завжди вірогідних на той час спогадів про зустрічі з М. Горьким, який з 1921 р. перебував на лікуванні за кордоном.

Як переїхати митницю. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1928.— 9 верес.

Подається за виданням: Вишневі усмішки закордонні.— С. 172—178.

ВИШНЕВІ УСМІШКИ РЕКОНСТРУКТИВНІ

Цикл з'явився внаслідок поїздки Остапа Вишні в Барвінківський район на Харківщині в лютому—березні 1930 р. Всі усмішки публіку­валися на сторінках «Вістей ВУЦВК».

З шести творів до цього видання включено три.

Про «суперфосфат», про «мило», про «білу неділю», про «величезне одіяло» і про всякі такі інші чудернацькідурундацькі речі Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1930.— 23 лют.

Подасться за першодруком.

Голова. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1930.— 1 берез. Подасться за першодруком.

С. 402. Цекарабис — Центральний комітет профспілки працівників мистецтва.

Баба Сасоїха. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1930.— 6 берез.

Подасться за першодруком.

С. 404. Чубар Влас Якович (1891—1939)—радянський партійний і державний діяч. З 1923 р.— Голова Ради Народних Комісарів УРСР, заступник Голови Ради Народних Комісарів СРСР.

РЕП'ЯШКИ. 1925—1927

Рубрика «реп'яшки» як назва жанру гумористичносатиричної міні­атюри з'явилася на сторінках газети «Вісті ВУЦВК» 7 червня 1923 р. Запровадив її Остап Вишня, публікував під нею протягом п'яти років короткі й дотепні замітки (своєрідні мініфейлетони) на міжнародні й внутрішні теми. Всього письменник надрукував у періодиці понад 300 реп'яшків. Джерелом для цього слугували листи читачів, телеграфні повідомлення зза кордону, матеріали з газет. За жанровими ознаками «реп'яшки» — оперативна сатирична публіцистика. Сам Остап Вишня перевидав лише 34 реп'яшки (Реп'яшки: Жменя перша.— К.: Червоний шлях, 1924).

До видання включена незначна частина реп'яшків, яка, проте, дає уявлення про їхню ідейнотематичну розмаїтість і художню своєрід­ність.

Виберіть когось із місцевих. Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1925.— З січ. Подається за першодруком.

С. 405. «Червоний юнак» — видання під такою назвою здійснене не було.

А помоєму — сукняна доба! Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1925.— 11 лют.

С. 405. «Вечерние известия» — вечірня газета, що видавалася в Одесі в середині 20х років.

С. 406. ... чорнильниця Гордієнкова (отаманова)...— Ідеться про Костянтина (Костя) Гордієнка (? — 1733), кошового отамана Запоро­зької Січі.

Яворницький Дмитро Іванович (1855—1940)—український історик, археолог, етнограф, фольклорист, письменник, академік АН УРСР

3 1929 р.

Не так трохи™ Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1925.—

4 берез.


Подається за першодруком.

Не розбігайтесь, хай вам щастя! Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1925.— 14 берез. Подається за першодруком.

Залиште це.» Вперше надруковано в газ. «Вісті ВУЦВК».— 1925.— 9 жозт.

1   ...   26   27   28   29   30   31   32   33   34


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка