В. Г. Короленка Кафедра математичного аналізу та інформатики Барболіна Т. М. Шкільний курс інформатики та методика його викладання Частина І загальна методика Навчальний посібник



Сторінка1/21
Дата конвертації18.03.2016
Розмір1.61 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21




Міністерство освіти і науки України
Полтавський державний педагогічний університет
імені В.Г. Короленка
Кафедра математичного аналізу та інформатики



Барболіна Т.М.



Шкільний курс інформатики та методика його викладання

Частина І

Загальна методика
Навчальний посібник

Полтава–2007





Барболіна Т.М. Шкільний курс інформатики та методика його викладання: Навчальний посіб. / Полтав. держ. пед. університет ім. В.Г. Короленка. – Полтава:, 2007. – Ч.1. Загальна методика. – 124 с.

Рецензенти: О.О.Ємець — доктор фізико-математичних наук, професор, завідувач кафедри математичного моделювання та соціальної інформатики Полтавського університету споживчої кооперації України



О.П. Губачов — кандидат фізико-математичних наук, доцент кафедри математичного аналізу та інформатики Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка
Ухвалено до друку вченою радою Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка
протокол № 4 від 29.11.2007
У посібнику висвітлюються загальні питання теорії і методики навчання інформатики в загальноосвітніх навчальних закладах. Розкриваються цілі, принципи відбору змісту і методів навчання предмета, специфіка використання засобів навчання інформатики, особливості організації урочної і позакласної роботи з інформатики.



Передмова

Дисципліна „Шкільний курс інформатики та методики викладання” є однією з провідних у професійній підготовці майбутнього вчителя інформатики. Основна мета вивчення дисципліни полягає у формуванні методичної культури майбутнього вчителя інформатики, під якою розуміють діяльність учителя, що базується на сформованості загальних і конкретних методичних умінь, які пов’язані з навчанням інформатики в системі освіти.

Даний навчальний посібник висвітлює основні питання лекційного курсу з «Шкільного курсу інформатики та методики його викладання». Програма курсу ділить його на дві частини «Загальна методика» і «Часткова методика». У першій частині посібника розкриваються питання загальної методики навчання інформатики — конкретизація дидактики з урахуванням специфіки інформатики як навчального предмета.

У навчальному посібнику розкривається предмет методики навчання інформатики, мета і завдання вивчення інформатики в школі, здійснюється ознайомлення студентів із структурою навчання інформатики в загальноосвітніх навчальних закладах, основними елементами методичної системи навчання інформатики (зміст шкільного курсу інформатики, методи, засоби), висвітлюються окремі питання особливостей організації діяльності вчителя інформатики (використання кабінету інформатики та комп’ютерної техніки в школі, особливості уроку інформатики та позаурочної діяльності з предмета, планування роботи вчителя).

Посібник написаний відповідно до програми дисципліни «Шкільний курс інформатики та методика його викладання» і призначений для студентів фізико-математичних факультетів педагогічних інститутів. Теоретичний матеріал посібника розділено на лекції відповідно до робочої навчальної програми для спеціальностей „Математика та основи інформатики”, „Фізика та основи інформатики”, „Інформатика. Мова та література”. Посібник також може бути використаний для організації самостійної роботи студентів: до кожної лекції виділено матеріал для самостійного опрацювання, запропоновано завдання для самостійної роботи та запитання для самоконтролю.
Лекція № 1
Вступ до дисципліни

Інформатика як наука і як навчальний предмет


Початком процесу формування інформатики вважають 1895 р., коли в Брюсселі було створено Міжнародний бібліографічний інститут.

Термін “інформатика” виник у французькій мові на початку 60-х років для позначення галузі автоматичного опрацювання інформації в суспільстві (від “ІНФОРмація” та “автоМАТИКА”).

Основоположником інформатики в Україні по праву вважають академіка В.М.Глушкова, монографія якого "Основи безпаперової інформатики" (1982 р.) стала першим фундаментальним виданням у цій галузі знань і отримала широкий резонанс як серед науковців, так і серед спеціалістів-практиків.

Відсутність на сьогодні загальновизнаного стислого означення інформатики як науки пов’язано з бурхливим процесом її розвитку, внаслідок якого означення, яке здається коректним сьогодні, стає незадовільним уже в найближчому майбутньому.

В.М.Глушков, А.П.Єршов, А.А.Дородніцин, Б.Я.Совєтов розуміли інформатику як науку про методи накопичення, передавання, зберігання інформації. К.К.Колін характеризував інформатику як загальнонаукову дисципліну, яка вивчає властивості, закономірності, процеси, методи і засоби формування, зберігання і розповсюдження знань у природі і суспільстві. Групою американських експертів Discipline of Computing визначено як систематичне вивчення алгоритмічних процесів, призначених для опису і перетворення інформації, їх теорії, аналізу, проектування ефективності, виконання і застосувань.

В українській мові термін «інформатика» вводиться як назва фундаментальної науки, що вивчає процеси пошуку, зберігання, опрацювання, подання, передавання, використання інформації в різних сферах людської діяльності. При такому тлумаченні інформатика виявляється тісно пов’язаною з філософськими і загальнонауковими теоріями.



Інформатика — це наука про інформацію та інформаційні процеси в природі і суспільстві, методи та засоби пошуку, збирання, одержання, опрацювання, зберігання, подання, передавання інформації та управління інформаційними процесами.

У більш широкому розумінні інформатика це комплексна багатокомпонентна галузь людської діяльності — наука, інженерія (техніка, виробництво, технологія) освіта тощо — пов’язана з вивченням структури й загальних властивостей інформації та з методами, засобами, процесами і технологіями генерації (створення), отримання (приймання), фіксації, зберігання, накопичення, захисту, відтворення (відображення), використання, обробляння (пошуку, сортування, фільтрації тощо), перетворення, представлення, передавання інформації та управління такими процесами за допомогою електронно-обчислювальних засобів.



Об’єктом інформатики є інформаційні процеси будь-якої природи, предметом — інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ), які реалізовуються за допомогою обчислювальних систем. Одним із основних методів інформатики є обчислювальний експеримент (людська діяльність, пов’язана з розв’язуванням задач за допомогою комп’ютерів).

Розглянемо детальніше поняття ІКТ. Інформаційні технології за В.М.Глушковим, який увів це поняття, є “процеси, пов’язані з опрацюванням інформації”. У вузькому розумінні інформаційні технології — це сукупність методів, засобів, прийомів пошуку, зберігання, опрацювання, подання і передавання графічної, текстової, цифрової, аудіо- і відеоінформації на основі електронних засобів комп’ютерної техніки і зв’язку. Коли комп’ютери стали настільки часто використовуватися в освіті, що з’явилася необхідність говорити про інформаційні технології навчання, виявилося, що інформаційні технології в широкому розумінні давно реалізуються в процесах навчання, тоді з’явився термін “нові інформаційні технології”, а з часом “інформаційно-комунікаційні технології”.



Інформаційно-комунікаційні технології на думку більшості авторів — це інформаційні технології на базі комп’ютера, комп’ютерних мереж та засобів зв’язку, для яких характерна наявність доброзичливого середовища користувача.

Інформатика — динамічна наука, що інтенсивно розвивається та суттєво впливає на розвиток інших наук і технологій. Вона перетворюється із суто технічної на фундаментальну наукову дисципліну.

Фундаментальним ядром інформатики є інформологія (наука про інформацію) та алгоритміка (теорія алгоритмів разом із її філософськими висновками, алгоритмічно нерозв’язними проблемами та ін.); матеріально-технічною основою — сучасна комп’ютерна техніка.

До базових понять інформатики за Н.В.Морзе відносяться такі: інформація, інформаційні процеси, формальні системи, інформаційна модель (алгоритм, структури даних), архітектура комп’ютерної системи, обчислювальний експеримент.

Структура предметної галузі “Інформатика”, подана на ІІ Міжнародному конгресі ЮНЕСКО “Освіта і інформатика”, включає 4 розділи: теоретична інформатика, засоби інформатизації, інформаційні технології, соціальна інформатика.

Тенденції розвитку інформатики:


  • філософське переосмислення ролі інформації в розвитку природи і суспільства;

  • дослідження загальних властивостей інформації;

  • поширення комп’ютерів, створення мереж;

  • розширення функціональної придатності інформаційних технологій;

  • пошуки ефективних методів формалізованого подання знань, їх використання при автоматизованому розв’язуванні складних задач.

Однією із складових галузі "Інформатика" є освітня (або педагогічна) інформатика. Під цим терміном розуміють прикладну область педагогіки, завданням якої є навчити людину орієнтуватися в інформаційній сфері, свідомо і раціонально використовувати інформаційні потоки, розумно аналізувати їх зміст, реалізовувати прямі і зворотні інформаційні зв’язки з метою успішного адаптування до навколишнього світу, цілеспрямовано і з практичною користю застосовувати комп’ютерні технології до розв’язування різноманітних завдань власної життєдіяльності. Для розв’язування завдань педагогічної інформатики у 1985 р. у школах та вищих навчальних закладах було введено навчальний предмет "Основи інформатики та обчислювальної техніки".

Інформатика як навчальний предмет — це педагогічно адаптована і предметно специфікована система знань:

  • навчальним об’єктом є предмет інформатики як наукової дисципліни;

  • предметом — результат дидактичного опрацювання наукових знань, які належать до навчального об’єкту, відповідно до цілей навчання.

Дидактичне опрацювання — добір, розташування і концентрація навчального матеріалу, дидактичне спрощення, дидактична систематизація, форми подання змісту навчання та ін.

Програмне забезпечення шкільного предмета інформатика підтримує інформаційну, управляючу і навчальну системи середньої школи, включає в себе програмні засоби для проектування і відтворення таких систем, що орієнтовані на школярів і вчителів.

У галузі технічного забезпечення слід економічно обґрунтувати добір технічних засобів для супроводу НВП школи, визначити параметри обладнання типових кабінетів інформатики, вивчити шляхи ефективного використання серійних засобів і оригінальних розробок, орієнтованих на середню школу.



Навчально-методичне забезпечення: навчальні програми, методичні посібники, підручники, програмні засоби для підтримки навчально-пізнавальної діяльності при навчанні інформатики та інших шкільних предметів, на яких можна випробувати методологічний вплив інформатики, і для дисциплін, при вивченні яких планується використання засобів сучасних ІКТ.

Необхідно також вирішити багато психолого-педагогічних проблем, зокрема пов’язаних з дослідження головних напрямів інформатизації навчання, коли комп’ютер виступає перш за все як засіб навчально-пізнавальної діяльності, а крім того і як об’єкт вивчення.


  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   21


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка