В. Г. Короленка психолого-педагогічні аспекти розвитку особистості в сучасному світі збірник наукових праць Полтава



Сторінка10/16
Дата конвертації09.03.2016
Розмір3.29 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   16

Полтава



ОСОБЛИВОСТІ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ КРЕАТИВНОСТІ

ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Останні роки характеризуються значним ростом уваги до розвитку креативних здібностей дошкільників, що, безсумнівно, позначилося на активізації педагогічних пошуків, як у науці, так і в практиці дошкільного виховання.

Проблема виховання креативної особистості, формування її креативних здібностей завжди була у полі зору вчених. Зясуванню різноманітних аспектів формування креативності присвячено значну кількість робіт і вітчизняних, і зарубіжних психологів. Зокрема, вивчалися психологічні основи креативних здібностей (Д. Б. Ельконін, Л. С. Виготський, Д. Б. Богоявленська, О. Я. Яковлєва); досліджувалися особливості креативного мислення (П. П. Подьяков, О. М. Лук, І. М. Смолярчук, Л. Ф. Обухова) та уяви (О. М. Д’яченко, О. В. Запорожець, С. П. Рубінштейн, О. О. Кравцова, О. О. Сапогова); проблеми обдарованості (А. М. Матюшкін, О. С. Белова, І. А. Бурлакова); роль емоційного компонента у формуванні креативності (О. Л. Яковлєва, В. С. Мухіна, А. М. Виноградова). У той же час ціла низка питань щодо формування креативності залишилася недостатньо зясованою, особливо стосовно особливостей цього процесу у дошкільному віці.

Досліджуючи обдарованість дітей дошкільного віку А.М. Матюшкін, О.С. Бєлова, І.А. Бурлакова зазначили, що творчий потенціал (основа обдарованості) закладений у дитини від народження й розвивається по мірі її дорослішання. У різних дітей креативний потенціал різний. Обдаровані діти мають високий креативний потенціал. Найбільш загальною його характеристикою є, на думку А.М. Матюшкіна, яскраво виражена пізнавальна потреба. Серед характерологічних особливостей - ініціативність, завзятість, відхилення від шаблона. В обдарованої дитини процес формування особистості протікає більш бурхливо, а особистісно-індивідуальні особливості виражені більш яскраво й проявляються раніше. Ці особливості одержали назву "психосоціальної чутливості" (загострене почуття справедливості, що випереджає моральний розвиток, висока емоційна чутливість, почуття особистої відповідальності).

Дослідження О. Ф. Алфєєвой (під керівництвом А. М. Матюшкіна), яка розглядає креативність як особистісну характеристику, показало, що розвиток особистості сприяє формуванню обдарованості. Найбільший ефект мають програми, які як основну умову формування креативності вважають розвиток особистості дитини. Основи такого підходу взяті з гуманістичної психології (Роджерс вважав, що не можна форсувати розвиток дитини, а треба створювати умови для виявлення його внутрішніх можливостей). У дітей з високим рівнем креативності до 7 років практично сформовані найважливіші характеристики особистості (позитивне ставлення до себе й навколишнього світу, розвинена особистісна рефлексія); із середнім і низьким рівнем креативності - середній і низький рівень розвитку особистісних якостей.

Як показують психологічні дослідження, підвищення рівня креативності спричиняє зміни в емоційно-особистісних проявах: підвищення агресивності, сензитивності, депресивності. Підвищення креативності супроводжується деякою невротизацією дітей, в основі якої лежать ті ж механізми, що й в основі процесу формування креативності: настанова на проблемність сприймання навколишнього, пошук різноманітних можливостей ускладнює процеси вибору, прийняття рішень; при цьому утруднюється дія систем психологічного захисту. Підвищення креативності в більшій чи меншій мірі порушує рівновагу в системі життєдіяльності особистості. Існують два основних типи індивідуального реагування на порушення рівноваги, пов'язаного з підвищенням креативності: відновлення колишньої системи шляхом зниження креативності або знаходження нової стійкості без зниження креативності.

Дослідження М.С. Семилєткіна виявило, що для дітей з різним рівнем креативності характерні різні риси мотиваційно-змістової сфери: високий рівень креативності - надія на успіх, низький рівень - страх невдачі, страх відкидання.

Багатьма дослідниками описані особливості особистості креативних дітей. Г.В. Бурменська й В.М. Слуцький виділяють перфекционізм дітей - внутрішню потребу досконалості, що часто приводить до критичного ставлення до власних досягнень і заниженої самооцінки.

В.М. Астапова відзначила високий рівень тривожності, вразливості дітей з високим рівнем креативності. О.Л. Баришнікова виявила здатність креативних дітей цінувати гумор і бути сприйнятливими до смішного. Відзначено й такі особливості, як дружба з дітьми молодшими або старшими за себе, агресивність, організаторські здібності, альтруїзм, емпатія.

Були досліджені особливості емоційних станів креативних дітей (О.Л. Баришнікова). Виявлено, що з ростом рівня креативності підвищуються рівень тривожності, дезадаптація, депресивні тенденції.[2, 4]

Існують різні підходи до розгляду креативих здібностей: як уроджених (характеристиці, що не змінюється) і як здатних піддаватися змінам (при цьому формування креативності здійснюється різними способами).

Принципове значення для рішення досліджуваної проблеми має доведене психологічною наукою положення про те, що здатність до креативності є не лише спадково-обумовленою, але й якістю особистості, що формується протягом життя. Це не означає нівелювання людей за такою унікальною ознакою як креативність, а лише стверджує потенційну можливість формування креативних здібностей засобами навчання й виховання, загалом створення сприятливих для цього умов.

На думку більшості дослідників, креативність піддається формуванню. Особливо ефективний вплив на її формування в сензитивні періоди: дошкільний вік і підлітковий (В.Н. Дружинін, О.Л. Солдатова й ін.).

Аналізуючи психолого-педагогічну літературу, можна пересвідчитись, що багато дослідників проблеми дитячої креативності зверталися до розгляду питання про умови формування креативності.

Як відзначає вчений П.Сміт, для формування дитячої креативності необхідно надати дітям матеріали для занять і можливість працювати з ними, заохочувати креативні інтереси дитини; необхідна також наявність внутрішньої розкутості й волі. Американські психологи Гетцельс і Джексон на основі опитування матерів прийшли до висновку, що формуванню схильності до креативності найбільше сприяють сім'ї, у яких допускаються «відхилення й розходження» у поглядах і звичках, а також, які поблажливо ставляться до «ризикованих заходів». Дослідники Дрейвер і Уельс установили перевагу тих дітей з «креативною поведінкою», чиї батьки в меншій мірі вимагають підпорядкування своєму авторитету. Відомий фахівець К.Роджерс стверджував, що народження креативних ідей заохочується створенням психологічної безпеки й через безумовне прийняття цінності кожної людини. [6, с. 255-260]

Дж. Гілфорд [1, с. 4] у своїх працях виділяє кілька способів створення сприятливих умов для формування креативності. Він відмічає, що необхідно:



  • Забезпечити сприятливу атмосферу. Доброзичливість з боку вихователя, його відмова від виставляння оцінок і критики на адресу дитини сприяє вільному прояву дивергентного мислення.

  • Збагачувати навколишнє середовище найрізноманітнішими новими для дитини предметами й стимулами з метою розвитку її допитливості.

  • Заохочувати до висловлювання оригінальних ідей.

  • Забезпечити можливості для вправ і практики. Широке використання питань дивергентного характеру стосовно найрізноманітніших областей як навчального, так і позанавчального характеру.

  • Використовувати особистий приклад творчого підходу до рішення проблем.

  • Надати дітям можливість активно ставити питання.

Психолог В.М. Дружинін [3, с.25] вважає, що креативність є властивістю, що актуалізується лише тоді, коли це дозволяє навколишнє середовище. Для формування креативності необхідні наступні умови:

  • відсутність зразка регламентованої поведінки;

  • наявність позитивного зразка креативної поведінки (у першу чергу на розвиток здібностей впливає спілкування дітей з дорослими людьми, що володіють розвиненими креативними здібностями);

  • створення умов для наслідування креативної поведінки;

  • соціальне підкріплення креативної поведінки.

І.Я. Лернер і М.М. Скаткін звернули увагу на те, що, незважаючи на дані від природи здібності до креативності, кожна людина може реалізувати їх на різному рівні. Тільки цілеспрямоване навчання та створення сприятливих умов дасть можливість забезпечити високий рівень формування закладених креативних здібностей.

Особливу увагу при формуванні креативності слід приділяти створенню сприятливих для цього умов у дошкільних навчально-виховних закладах. Висновки вчених свідчать про істотні переваги демократичного типу виховання в порівнянні з авторитарним відносно проявів дитячої допитливості. В умовах демократичного типу спілкування діти більше запитують вихователя, ніж в умовах авторитарного типу, їхні питання відрізняються більшою змістовністю.

Не менш важливе те, що створення сприятливих умов для креативних дітей приводить до зміни соціального статусу як самого вихованця, так і дозволяє змінити «ціннісну орієнтацію» всіх вихованців у групі, підвищити престиж креативного мислення, що, у свою чергу, впливає на формування креативних здібностей всіх вихованців.

Припускаючи існування креативної здібності як такої, необхідно простежити процес її виникнення і формування. Спроба виявити детермінанти креативності була розпочата в роботах дослідників, що належать до школи диференційованої психофізіології. Представники цього напрямку стверджують, що в основі загальних здібностей лежать властивості нервової системи (задатки). Гіпотетичною властивістю нервової системи людини, що могла б у ході індивідуального розвитку детермінувати креативність, вважається "пластичність". Полюсом, протилежним пластичності, є ригідність, що проявляється в малій варіативності показників електрофізіологічної активності центральної нервової системи, ускладненні здібності переключатись, неадекватності переносу старих способів дії на нові умови, стереотипності мислення й т.д. Однак питання про зв'язок пластичності із креативністю залишається відкритим.[5]

Л.І. Полтавцева також відзначила взаємозв'язок темпераменту й креативності: швидкість залежить від характеристик темпераментної активності (пластичність і темп) і емоційної чутливості до предметного середовища, а гнучкість - від соціальної емоційної чутливості й індексу загальної активності.

Відзначаючи роль несвідомих процесів у креативності, досліджується функціональна асиметрія мозку (В.С. Ротенберг, С.М. Бондаренко, Р.М. Грановский і ін.). Відповідно до цього підходу індивід з переважаючою лівопівкульною стратегією мислення повинен бути ймовірно менш креативний, а з переважаючою правопівкульною стратегією - більше продуктивний до креативності.[4]

Ю.Б. Гіппенрейтер досліджуючи проблему виникнення і формування креативності зазначає, що про вродженість здібностей роблять висновки також на основі повторення їх у нащадків видатних людей: при виражених здібностях батьків з більшою ймовірністю створюються сприятливі, а іноді й унікальні умови для розвитку тих же здібностей у дітей. [3]

Багато дослідників визначають вирішальну роль впливу сімейних відносин на формування креативності. У дослідженнях Д. Манфілда, Р. Альберта й М. Рунко були виявлені зв'язки між негармонійними відносинами в сім'ї, психопатичністю батьків і високою креативністю дітей. Однак, ряд інших дослідників вказують на необхідність гармонійних відносин для формування креативності. Наприклад, один з висновків О.В. Алфєєвой: негармонійне сімейне виховання впливає на формування креативних рис особистості. Аналіз фактів сімейних відносин дозволив Дружиніну зробити висновок: сімейне середовище, де, з одного боку, є увага до дитини, а з іншого боку, де до неї ставляться різні неузгоджені вимоги, де малий зовнішній контроль за поведінкою, де є творчі члени сім'ї й заохочується нестереотипна поведінка, приводить до формування креативності в дитини.

Таким чином, аналіз психолого-педагогічної літератури показав, що під креативністю психологи розуміють здатність бачити речі в новому і надзвичайному світі, знаходити унікальні рішення проблем. Більшість дослідників погоджуються, що для початку креативного процесу необхідна проблема, тобто ціль та відсутність відомого способу її досягнення. Існують різні підходи, які зводяться до розгляду творчої здібності як уродженої, що не змінюється, і як характеристики, що піддається змінам. Однак, фактори, що роблять вплив на формування креативності ще недостатньо вивчені.

ЛІТЕРАТУРА



  1. Гатанов Ю.Б. Курс розвитку творчого мислення (за методикою Дж. Гілфорда й Дж. Рензуллі): Перший рік навчання (для дітей 6-10 років). — С.-Пб., 1996.

  2. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. - С.-Пб, 1999.

  3. Давидов В.В. Проблеми розвиваючого навчання: Досвід теоретичного й експериментального психологічного дослідження.- М.: Педагогіка, 1986.

  4. Одаренный ребенок / Под ред. О.М. Дьяченко. - М., 1997.

  5. Понасенкова С.В. Одарённые дети: формирование и развитие способностей (психологический аспект) // Проблемы воспитания. — 2003. — №2. — С. 21-35.

  6. Розет И.М. Психология фантазии. — Минск, 1991.



І.Г. Тітов

Полтава
РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ УЯВИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ



У НАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ

Постановка проблеми. Формування творчої особистості молодшого школяра останнім часом все частіше стає предметом спеціальних психолого-педагогічних досліджень [15, 17]. І це не випадково з огляду на ті глибокі психологічні зміни у молодшому шкільному віці, що дозволяють на якісно новому рівні реалізувати потенціал розвитку дитини як суб’єкта пізнання та творчої діяльності [14]. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває проблема розробки та впровадження в систему сучасної початкової освіти розвивальних психолого-педагогічних технологій, спрямованих на розвиток творчих здібностей молодших школярів, зокрема, їхньої творчої уяви.



Аналіз останніх досліджень і публікацій. Підґрунтям для проектування програми розвитку творчої уяви молодших школярів стала наша теоретична позиція, що є результатом аналізу, осмислення та творчого синтезу положень теорії учбової діяльності (В.В. Давидов [5]); концепції суб’єктності молодшого школяра (О.К. Дусавицький [6], С.Д. Максименко [8], Г.А. Цукерман [18]); гуманістичного підходу щодо організації освітнього процесу (Г.О. Балл [3]); численних праць з проблем розвитку творчих здібностей та творчої уяви учнів молодшого шкільного віку (Л.К. Балацька [2], Є.В. Заїка [7], Ю.О. Полуянов [10], Л.І. Шрагіна [19]). Відповідно до неї у самому загальному вигляді можуть бути позначені стратегічні вектори такої розвивальної роботи, а саме: обов’язкове включення розвивальних процедур до структури провідної діяльності молодшого школяра; втілення у загальній організації розвивальної роботи гуманістичних засад; врахування широкого особистісного (точніше суб’єктного) контексту розвитку психічних процесів та властивостей; забезпечення рефлексії дитиною тих кінцевих та проміжних змін у її психіці, що відбулися внаслідок застосування розвивальних методик.

Метою дослідження є розробка практичних рекомендацій щодо цілеспрямованого розвитку творчої уяви в структурі суб’єктності молодших школярів з опорою на хід розвитку актуальних для даного віку психічних процесів (сприймання, уваги, пам’яті, мислення) та особистісних новоутворень (внутрішнього плану дії, рефлексії, довільності в управлінні руховими та інтелектуальними процесами).

Викладення основного матеріалу. На матеріалі шкільних дисциплін (математика, українська мова, природознавство, малювання) для учнів 4-х класів нами була розроблена програма “Розвиток творчої уяви молодших школярів” [16], зміст якої складають заняття, що забезпечують розвиток творчої уяви учня в структурі його суб’єктності, вдосконалюють необхідні для здійснення учбової діяльності знання і вміння, формують навички самоаналізу та рефлексії, створюють умови для усвідомлення своїх реальних можливостей, адекватного ставлення до успіху-неуспіху, збагачують досвід співпраці з однокласниками та вчителем [1, 4, 9, 11-13].

Структурно кожне заняття складається з таких етапів: 1) стимулюючо-мотиваційного (організаційного), яке передбачає рефлексію учнями попереднього заняття, аналіз домашнього завдання, створення в рамках розминки позитивного настрою учнів на подальший зміст заняття; 2) операційно-пізнавального (змістовного) – виконання учнями спеціально відібраних вправ, спрямованих на розвиток творчої уяви, а також інших психічних процесів (уваги, сприймання, пам’яті, мислення, мовлення) та суб’єктних якостей молодших школярів; 3) оціночно-рефлексивного – підбиття підсумків, обговорення результатів роботи учнів, а також тих труднощів, які в них виникали під час виконання завдань.

Оскільки обсяг статті не дозволяє повністю представити розроблені нами сценарії уроків, то нижче для прикладу ми наводимо розгорнутий конспект одного уроку з математики.

Основна мета цього уроку у самому загальному вигляді може бути сформульована таким чином: закріпити навички виконувати письмові обчислення (додавання та віднімання; множення та ділення) у межах 1000; розвивати суб’єктні якості та творчу уяву молодшого школяра засобами математики; виховувати моральність, ініціативність, пізнавальну (пошукову) активність. З огляду на це, досить важливо навчити дитину шляхом створення уявних ситуацій виходити за межі звичних математичних контекстів, позбавлятися шаблонів у процесі виконання завдань, але в той же час співвідносити власний “політ фантазії” з вимогами конкретного учбового завдання.



План-конспект уроку „Рятуємо Королеву Країни чисел”

Дидактичний матеріал: карта-схема мандрівки, малюнки дійових осіб, їхні емоційні стани, поролоновий кубик (30×30×30 см) з цифрами 1-6 на поверхнях, наочність для завдань “З яких цифр складена фігура футболіста?”, “Поетичні числівники”.



Стимулюючо-мотиваційний етап уроку

Учитель (У). Сьогоднішній урок з математики буде не зовсім звичним. Ми з вами відправимося в уявну подорож на багато мільйонів кілометрів звідси рятувати зачаровану Злим Чаклуном (демонструє малюнок) Королеву Країни чисел (демонструє малюнок). Цей Чаклун дуже не любить числа і як тільки зустрічає їх, так відразу ж перетворює у літери. У нього і на годиннику – літери, і на вхідній двері – літери, і навіть на грошах – літери! Дізнавшись про Країну чисел, він дуже розлютився і вирішив знищити її. Обманом та хитрістю він викликав правительку цієї країни до себе у гості та перетворив її на таку формулу (демонструє). Нам потрібно відправитися на порятунок Королеви Країни чисел. Хто хоче відправитися у подорож разом зі мною?

Діти (Д). Хочемо!

У. Ця подорож буде цікавою, хоча і нелегкою: ми будемо долати перешкоди, вирішувати складні завдання, мірятися силами зі Злим Чаклуном – коротше кажучи, нас очікують цікаві пригоди. Під час подорожі кожний з вас зможе перевірити себе, дізнатися про свої сильні та слабкі сторони, зрозуміти, що він може, а чого – ні. Чи згодні ви спробувати власні сили?

Д. Так!

Операційно-пізнавальний етап уроку

У. Королева встигла передати мені карту-схему, по якій ми будемо її шукати, та Чарівний кубик, який вкаже нам правильний напрямок пошуків (демонструє).

Карта-схема пошуку Королеви Країни чисел
















Королева

(Х–Y):Z





































?




?
































































Ми




?











Зараз давайте разом порахуємо сотнями від 1000 до 0, внаслідок чого опинимося в казці. Я почну рахувати, а ви продовжити. Добре? Отже, 1000, 900...

Д. 800, 700, 600, 500, 400, 300, 200, 100, 0.

У. Ми знаходимося на самому початку нашої подорожі (демонструє на карті місце розташування). Зараз перший ряд разом кине мені кубик, і ми дізнаємося, в якому напрямку нам необхідно буде зробити перші кроки.

Діти, згуртувавшись, кидають разом кубик, який учитель ловить та показує класу певну цифру, наприклад, “5”



У. Тепер давайте разом вирішимо, у якому напрямку нам необхідно рухатися. Який шлях до Королеви (демонструє, де на карті вона знаходиться) є коротшим: по-вертикалі, чи по-горизонталі?

Д. По-вертикалі.

У. Добре. Робимо п’ять кроків догори. І тут нас чекає перша перешкода, яку вчинив нам Злий Чаклун. Якщо ми її здолаємо, то дізнаємося, що криється під літерою Х (показує на формулу).

Учитель пропонує дітям виконати у робочому зошиті перше завдання: “З яких цифр складена фігура футболіста?”



Учитель систематизує на дошці відповіді учнів: 236890.

У. У цьому зошиті ви будете писати, малювати та виконувати завдання на уроках і вдома. Якщо вам буде складно, в школі допоможу я, а вдома – батьки, які вже знають, які цікаві та складні завдання ви виконуєте і чого прагнете досягнути.

Отже, ми здолали першу перешкоду та з’ясували, що під літерою Х криється число 236890 (записує на дошці), і наблизилися до Королеви. Тепер другий ряд кидає Чарівний кубик.

Повторюється процедура групового визначення найкоротшого напрямку руху.



У. Дізнавшись, що ми подолали його першу перешкоду, Злий Чаклун просто оскаженів (демонструє малюнок) та вирішив зупинити нас у цьому місці (демонструє на карті) ось такою пасткою. Я впевнений, що ми зможемо розгадати хитрощі Чаклуна та дізнатися, що знаходиться під літерою Y.

Учитель пропонує дітям виконати у робочому зошиті завдання № 2 “Поетичні числівники”.



У. У цих поетичних рядках замість числівників поставлені крапки. Якщо ви їх правильно вгадаєте, то легко прочитаєте вірш, а, якщо додасте їх, то дізнаєтесь, яке число криється під літерою Y.

У про...го ...рожа –

Непро...рий дім:

Там ...оніжка

Дивиться мультфільм .

У. Таким чином, літера Y – це число 340 (записує на дошці). Ми все ближче й ближче до Королеви. І Злий Чаклун, мені здається, відчуває страх (демонструє малюнок). Його чари майже вичерпані, проте, він ще не здається. Давайте зробимо останній крок та остаточно покінчимо з ним!

Д. Давайте! А що для цього необхідно?

У. Останній раз третій ряд кидає мені Чарівний кубик.

Повторюється процедура групового визначення найкоротшого напрямку руху.



У. Зараз ми знаходимося біля самої Королеви Країни чисел і вже можемо її визволити. Побачивши це, Злий Чаклун луснув від гніву (демонструє малюнок) та назавжди зник, але залишив після себе останню перешкоду, яку ми, діти, і повинні з вами здолати, щоб дізнатися про приховану за літерою Z цифру.

Учитель пропонує дітям виконати в робочому зошиті завдання №3 “Образ цифри”.



У. Ця цифра – низька, товстенька завідувачка зоопарку з хворим хребтом і тому трохи зігнута. Вона завжди збирає сиве волосся на потилиці та носить зелену сукню. Добре готує різноманітні страви, але через відсутність зубів пригощає учнів-двієчників, яких дуже жаліє, бо сама була такою 300 років тому.

Після вислуховування варіантів дітей учитель каже правильну відповідь. Це – цифра “3”. Учитель пояснює, що Чаклун так відчув цифру “3”, ґрунтуючись на її зображенні, подібності до літери “З” та ін.

Далі учитель пропонує записати у робочих зошитах домашнє завдання: письмово створити образ будь-якої цифри. Для полегшення учням можна надати такі запитання: Який зріст у цифри? Вона товста або тонка? Якого вона кольору? Який у неї характер? Де вона живе? З ким товаришує? Що полюбляє їсти? Яке в неї хобі?

У. Ось ми перемогли Злого Чаклуна. Проте ще не врятували Королеву. Для цього замість літер треба підставити знайдені нами числа й вирішити математичне рівняння. Відповідь, сказана усім класом разом вголос, у мить розчаклує Королеву.

Діти вирішують рівняння: (230689–340):3 = 76783



Д. 76783!

У. Королева вам дуже вдячна (демонструє малюнок).
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   16


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка