В. Ю. Стрельніков, І. Г. Брітченко сучасні технології навчання у вищій школі



Сторінка1/19
Дата конвертації03.03.2016
Розмір3.98 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19


Вищий навчальний заклад Укоопспілки

«ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І ТОРГІВЛІ»

(ПУЕТ)

В. Ю. Стрельніков, І. Г. Брітченко




сучасні технології навчання у вищій школі




Модульний посібник

для слухачів авторських курсів підвищення кваліфікації викладачів Міжгалузевого інституту підвищення кваліфікації та перепідготовки спеціалістів (МІПК) ПУЕТ

ПОЛТАВА


ПУЕТ

2013


УДК 378.147(477)

ББК 74.58(4Укр)

С84
Рекомендовано до видання, розміщення в електронній бібліотеці та використання в навчальному процесі вченою радою ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет еконо­міки і торгівлі», протокол № 10 від 28 листопада 2012 р.


Автори:

В. Ю. Стрельніков, д.пед.н., професор, завідувач кафедри педагогіки, куль­турології та історії ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»;

І. Г. Брітченко, д.е.н., професор, директор Міжгалузевого інституту підвищення кваліфікації та перепідготовки спеціалістів, завідувач кафедри економіки, бізнесу та менеджменту МІПК ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі».
Рецензенти:

В. П. Мікловда, д.е.н., професор, член-кореспондент НАН України, завідувач кафедри економіки підприємства, менеджменту та логістики Ужгородського національного університету;

Л. І. Нічуговська, д.пед.н., професор, професор кафедри вищої математики і фізики ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі».



С84
Стрельніков В. Ю.

Сучасні технології навчання у вищій школі : модульний посіб­ник для слухачів авторських курсів підвищення кваліфікації викладачів МІПК ПУЕТ / В. Ю. Стрельніков, І. Г. Брітченко. – Полтава : ПУЕТ, 2013. – 309 с.


ISBN 978-966-184-195-5

Видання посібника викликане потребою педагогів-практиків у рекомендаціях науковців із приводу застосування сучасних технологій навчання у вищих навчаль­них закладах України на основі ідей Болонського процесу. Розглядаються технології інтенсивного навчання: модульні технології як відкриті системи навчання; технології дослідницького (евристичного) навчання; імітаційні технології навчання – соціально-психологічний тренінг, дискусійні технології навчання; кооперативне навчання, тех­нології навчання у співробітництві; проективна освіта.

Посібник буде цікавий науковцям, викладачам вищої та середньої школи, студентам педагогічних закладів, батькам, тобто усім тим, кого турбує питання, як зробити навчання життєво необхідним для студента, максимально орієнтованим на його майбутню професію.

УДК 378.147(477)

ББК 74.58(4Укр)





ISBN 978-966-184-195-5

© В. Ю. Стрельніков, 2013

© І. Г. Брітченко, 2013

© Вищий навчальний заклад Укоопспілки «Полтавський університет
економіки і торгівлі», 2013

Вступ


Основною характеристикою світу є рух, зміна, розвиток, а головним змістом життя й фундаментальним засобом існування людини є її розвиток, який повно й інтенсивно спостерігається у студентському віці. Розвиток студента як соціально-особис­тісний феномен здійснюється перш за все у навчанні, тому основне суспільне й індивідуальне життя молодої людини скон­центроване у сфері освіти. Освітній заклад, виконуючи соціаль­не замовлення суспільства, як стверджував Дж. Дьюї, «може створити в проекті такий тип суспільства, який нам хотілося б мати». Індивідуальні можливості особистості є одним із базових психологічних ресурсів, що лежить в основі самодостатньої, ініціативної i продуктивної життєдіяльності. Світ, в якому живе людина, стає складним i суперечливим. Щоб виробити розумну стратегію власного життя в цьому світі, необхідно мати досить високий інтелектуальний і творчий потенціал, високий профе­сіоналізм, тому одним з найважливіших завдань вищої школи є особистісний і професійний розвиток студентів.

Необхідність всебічного розвитку молодого покоління викли­кана суспільною потребою у нових типах мислення і нових способах перетворення дійсності. Авторитарна вища школа, яка донедавна була панівною, передбачала виконання соціального замовлення на людину певного типу. На жаль, ще й сьогодні традиційна вища школа продовжує бути орієнтованою на соціум, цілеспрямовано формувати особистість, потрібну для держави, спеціаліста-професіонала, який відповідає соціальному замовлен­ню, має необхідну політичну орієнтацію, є лояльним. Це не означає, що в цій моделі абсолютно ігноруються індивідуальні запити і потреби студентів, однак вони заохочуються і задоволь­няються лише у тому випадку, коли відповідають інтересам держави.

Безперечно, сучасний етап входження країни до ринкової економіки, розбудови незалежної Української держави, демо­кратизації суспільства, гуманізації вищої школи, вимагає пере­осмислення самої парадигми вищої освіти, відмови від адаптив­ної моделі засвоєння знань на користь моделі освіти, зорієнто­ваної на особистість. Центром всіх навчально-виховних дій має стати конкретний студент i, відповідно, всі способи та форми організації мають підпорядкуватися меті його всебічного особис­тісного і професійного розвитку. Головна увага має концентру­ватися на особистості студента, адже від того, який смисл має для нього професія, як він ставиться до інших людей, до себе, залежить успішність професіоналізації. У сучасних непростих соціокультурних умовах вища школа має взяти на себе захист головного права кожного студента – права на такі умови навчального середовища, які б забезпечували йому повноцінний особистісний і професійний розвиток у максимально можливому діапазоні індивідуальних психологічних ресурсів.

Враховуючи вищесказане, слід розробити систему, яка б інтегрувала особистісно-творчі й суспільні освітні цілі. Проб­лема полягає у виробленні педагогічних основ, умов і техно­логій, за яких можливе поєднання індивідуальної творчої само­реалізації студентів з одночасним засвоєнням ними освітніх стандартів з обраної спеціальності.

Педагогічна практика вимагає створення відносно простого і в той же час максимально універсального інструментарію здійс­нення особистісного і професійного розвитку студентів. Даний інструментарій має розкрити структуру цього розвитку та його динаміку в інноваційних технологіях навчання, у моделюванні самого освітнього середовища. У даному контексті слід перегля­нути основні компоненти освіти: зміст, форми, методи, техно­логії навчання, методичне забезпечення (у тому числі підруч­ники), функції викладача.

Суперечливість проблеми вибору інноваційних технологій навчання викликана тим, що сьогодні людство вже остаточно вичерпало потенціал свого розвитку в межах техногенної куль­тури і дедалі більше усвідомлює, що суто технологічного розв’язання проблем не існує. Необхідна інша парадигма існу­вання, яка ґрунтується на нових знаннях і загальних принципах мислення в умовах переходу до нової стадії розвитку людства – постіндустріального (інформаційного) суспільства.

Педагогіка покликана вирішити протиріччя між тенденцією до повнішого використання вищої освіти для особистісного й професійного розвитку студентів і недостатньою реалізацією можливостей інноваційних технологій навчання та освітнього середовища для оптимізації їх впливу на особистість студента. Значна частина викладачів відчуває недостатність психолого-пе­дагогічної підготовки, більше турбується про виконання на­вчальних планів, а ніж про особисті й життєві плани студентів, не здатна впливати на їх особистісний і професійний розвиток засобами інноваційних технологій та освітнього середовища.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   19


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка