Ван Гог «Осінній пейзаж з чотирма деревами»



Сторінка1/6
Дата конвертації11.03.2016
Розмір0.96 Mb.
  1   2   3   4   5   6






КАРТИНИ




І. Левітана «Золота осінь»



В. Непийпиво «Останній подих тепла»



Ван Гог «Осінній пейзаж з чотирма деревами»

ЗАГАДКИ


Ця гостя в казковім чарівнім віночку,

Вся в золотому вбранні.

Ходить, малює травичку, листочки,

Щоб гарні були, чарівні.

Ще вона, діти, багатий і щедрий

Несе для людей урожай.

Що ж це за гостя — красива, привітна,

Нумо, скоріш відгадай! ( Осінь)


Коли з дерев всі листочки злітають,

Коли вже на південь птахи відліта­ють,

Коли небо сіре, холодний дощ ллєть­ся,

Як ця пора року зветься? (Осінь)


У садках, гаях блукає,

Жовті шати одягає,

Золотисту стелить постіль —

Жде сестрицю білу в гості. (Осінь)


Голі поля, мокне земля,

Дощ поливає.

Коли це буває? (Восени)
Невидимка ходить гаєм,

Всі дерева в жовтий колір одягає. (Осінь)

Жовте листячко летить,

Під ногами шелестить,

Сонце вже не припікає.

Коли, діти, це буває? (Восени)


Огляда суворо скоса

Степ, ліс, села і міста:

Розпустила сиві коси,

А їх буря запліта. (Осінь)

Щедра гостя до нас прийшла,

Багаті врожаї нам принесла,

Фрукти щиро дарувала,

Золотом листя розфарбувала.

Хто вона? (Осінь.)
Хто вона, ота красуня,

В золотім намисті,

Що без пензля і без барв

Скрізь малює листя.

На деревах листя те

Так блищить, мов золоте. (Осінь.)




У південний край землі

Відлітають журавлі,

Знов лункий шкільний дзвінок

Нас покликав на урок.

Як цей місяць звати?

Прошу відгадати. (Вересень.)


Листя жовте та червоне

Легко з дерева злітає,

Мов метелик н і долоні,

З тихим шелест ом сідає.

Сяють золотом берези,

Місяць ним вінчає осінь.

Журавлиний клин мережить

Висоти холодну просинь. (Жовтень.)


Кличуть нас ліси, поля, сади

Дозбирати осені плоди.

Із дерев спадає листя жовте,

То землею ходить місяць... (жовтень).

Крапле з неба, дахів, стріх.

Дощ холодний, перший сніг,

Почорнів без листя сад.

Що за місяць? ... (Листопад.)




ВІРШІ




ОСІНЬ

Облітають квіти, обриває вітер

Пелюстки печальні в синій тишині.

По садах пустинних їде гордовито

Осінь жовтокоса на баскім коні.

В далечінь холодну без жалю за літом

Синьоока осінь їде навмання.

В'яне все навколо, де пройдуть копита,

Золоті копита чорного коня.



Володимир Сосюра

ПІЗНЯ ОСІНЬ

Вже пізня осінь!

Холодний дощ по даху стукотить,

Листок прикутий до віконця

Увесь від холоду тремтить.

І чути сурми журавлиних зграй

Вони вже линуть в теплий край.

Холодна з півночі зима ступає

І сніг в долонях крижаних тримає.



Анжела Бровченко

ОСІНЬ

— Висне небо синє, синє, та не те! Листя пожовтіле з дерева летить

Світить, та не гріє сонце золоте. Хоч би де замріла квіточка одна;

Оголилось поле од серпа й коси; Тільки червоніє, що горобина.

Ніде приліпитись крапельці роси. Здалека під небом, в вирій летючи,

Темная діброва стихла і мовчить; Голосно курличуть журавлів ключі.

Я. Щоголев

ОСІНЬ


Листячко дубове, листячко кленове

Жовкне і спадає тихо із гілок.

Вітер позіхає, в купу їх згортає

Попід білу хату та на моріжок.

Айстри похилились, ніби потомились,

Сонечка нема. Спатоньки пора!

А красольки в'ялі до землі припали,

Наче під листочком вогник догора.



К. Перелісна

ОСІНЬ

Ось я — за сосною,

Ось і листя в'яне...

Осінь я. За мною

Йдуть густі тумани.

Осінь я. Осоння

Листям засипаю.

Осінь. Трави сонні

Долу нагинаю.

Ранками імлиста,

Вдень — як позолота.

Обриваю листя —

Це — моя робота



А. М'ястківський
ОСІНЬ

Нарядилась осінь

В дороге намисто,

Золоте волосся

Розплела над містом.

Кольорові фарби

Вийняла з кишені

І малює осінь

Жовтим по зеленім.

Здогадатись можна

В парку по деревах:

Є червона фарба

В неї і рожева...

Ще й відтінків різних

Безліч осінь має,

А стрункі ялинки

Боком обминає...

Їй не шкода фарби

Й часу ні хвилини —

Колються нікчемні

Сосни та ялини.



М. Хоросницька
ОСІНЬ

Чорний степ на виднокрузі,

Густо стелиться туман,

Ніби злився в чорній тузі

З сірим небом океан.

Кожна хмарка, кожна смуга

Сипле крапельки на низ;

Плаче осінь, ллється туга

Морем виплаканих сліз.

Осінь-зрадниця снує;

На поляни крізь тумани

Дрібний дощик сипле, б'є.


Грицько Чупринка
ОСІНЬ

Вересень зеленим

Осінь залишила,

Бо в траві високій

Пензлик загубила.

А у жовтні осінь

Пензлика знайшла

Й малювати фарбами

Скрізь розпочала.

Золотим й червоним

Змалювала гай,

Річку — темно-синім

Й синім небокрай.

Ще милує око

Листячко зелене,

Та пожовкли липи,

В позолоті клени.

Вже птахів гуртує

В небі чиста просінь.

І врожай в комори

Вносить щедра осінь.



В. Успенська
КЛЕНОВІ ЛИСТОЧКИ

Осінь, осінь... Лист жовтіє.

З неба часом дощик сіє.

Червонясте, золотисте

Опадає з кленів листя.

Діти ці листки збирають,

У книжки їх закладають.

З них плетуть вінки барвисті:

Червонясті, золотисті.



І. Блажкевич


ОСІНЬ ТАКА МИЛА…

Осінь така мила,

Осінь така славна.

Осінь матусі їсти принесе:

Борщик у горщику,

Кашка у жменьці,

Скибка у пазусі,

Грушка в фартушку.

Осінь така мила,

Осінь така славна.

П. Тичина

ОСІНЬ

... Осінь на узліссі фарби розбавляла,

Пензликом легенько листя фарбувала.

Вже руда ліщина, пожовтіли клени.

В пурпурі осіннім тільки дуб зелений.

Утішає ясен: — Не сумуй за літом!

Геть усі діброви в золотому цвіті.

З. Федоровська




ЗОЛОТА ОСІНЬ

В парках і садочках,

На доріжки й трави,

Падають листочки

Буро-золотаві.

Де не глянь, навколо

Килим кольористий,

Віти напівголі

Й небо синє, чисте.

Метушні немає,

Тиша й прохолода —

Осінь золотава

Тихо-ніжно ходить.



К. Перелісна
КЛОПОТИ ОСЕНІ-ВИТІВНИЦІ

Взяла у руки пензель Осінь,

Завагалась якусь мить,

Потім неба ранню просинь

В чорний колір ну — м чорнить!

Вже нависли чорні хмари

І куйовдяться вгорі.

Схвилювались громодари,

Вітер виє в димарі.

В блискавках лютує небо:

"Що ж це Осінь навісна

Мене, синє, це ж бо треба,

Очорнити так змогла?"

А дощ — немов урвались хмари!

То небо плаче вже три дні,

Аж поки змило чорні фарби

І заясніло знов вгорі.

А Осінь? Осінь завстидалась,

І в темнім лісі заховалась.

Сама до себе промовля:

"Більш малювать не буду я.

Нехай ще далі Літо буде,

Нехай теплу радіють люди,

Збирають з поля врожаї, —

Я ж краще спатиму в ці дні."

То що надумала — зробила.

Смерічка постіль постелила

З маленьких гілочок: "Лягай, —

Пустунку мило запросила, —

Ще не твій час, відпочивай.

А фарби й пензлики свої

На гілках клена угорі

Порозкладай, щоб не згубити..."

Та де не взявсь вітер—гуляка,

Отой нечемний лобуряка

На гілку, бач, він захотів

І жовту фарбу всю розлив.

Радіє клен, бо ж в позолоті,

А Осінь спить собі та й годі.

Вже відлітати журавлі

Зібралися в чужі краї,

І кожен скинув з крил пір'їнку,

Неначе срібну павутинку,

На землю з сумом "Прощавай!

Весною знову нас стрічай!"

Земля всміхається в ці дні...

А Осінь міцно спить собі.

Вже на пеньках зросли опеньки,

Стоять на ніжечках тоненьких,

Все вгору пнуться, виростають.

"Де ж Осінь? — всі кругом питають.

Чому у лісі все зелене?

І тільки гордо стоять клени,

Бо позолота нині в моді.

Приходь же, Осене, ну годі

Тобі ховатися від нас.

То не барись — настав твій час!"

Та звідкілясь прибігла білка,

З розгону скочила на гілку.

Тривожно гілка захрустіла

І Осінь — сплюшку розбудила:

"Ой, Сонце ледве пригріває,

Холодний вітер повіває —

Це ж вісник лютої Зими...

Де пензлі? Фарби? Де вони?

Взялася Осінь до роботи,

Вже не шкодує позолоти,

Спішить дерева фарбувати,

Багрянцю сипле всім на шати,

Працює пильно вже три дні:

"Чи всіх позолотила? Ой, ще ні!"

Смерека вгору підіймає

Зелені віти, мов вітає.

Старі ялини на горі

Стоять задумливі, сумні.

Під ними Мох ще зеленіє,

Ну хто зарадить тут зуміє?

І почались одні клопоти;

Немає більше позолоти,

Зламався пензлик, й накінець

Розвіяв вітер багрянець.

І Осінь в плач: "Ну що робити?

Усім не можу догодити!"

Смерічка мовила тихенько:

"Усе гаразд, моє серденько.

Скінчились фарби? Не біда!

Дивись, довкіль яка краса!

Та знай: кого фарбуєш ти —

Зимі підвладні вже вони.

Мороз заледве їх торкне

і вся краса враз пропаде,

Будуть оголені стояти,

Впадуть на землю пишні шати.

А ми залишимось, як є,

Мороз красу нашу не вб'є.

Ще схлипувала Осінь, а за мить

Вже заспокоїлась. Погляньте, спить..."



М. Прокопець

ВЕРЕСЕНЬ

Через гору та через ліс

Вересень осінь до нас перевіз.

Журавлі в синім небі летять,

Гайда в поле врожаї збирать!

М. Познанська

* * *


Місяць вересень — це осінь...

Купа листя під кущем,

І не сохнуть на покосі

Трави, змочені дощем.

В осоці, в затоці ставу

З листя мокрого капіж...

До схід сонця, для забави

Вже не підеш босоніж.

Непривітний вітер віє,

Зсякло навкруги тепло,

Сонце світить Та не гріє,

Наче й літа не було.


* * *


Вже вересень! Вже вересень

Прокинувся вночі:

Шука він в синім вересі

Від осені ключі...

Він золотою мовою

Дзвенить серед дібров,

Спинився перед школою:

— Учитись я прийшов.

На листечку писатиму

Пісень своїх слова,

Калину малюватиму,

Хай буде, як жива...



* * *


У вересня — щедра рука.

— Заходьте! — він з двору гука,

І яблука трусить з гілок,

I сипле в портфелі сливок.

Солодкий зрива виноград —

I кожен з нас вересню рад.

Бо щедра, ой щедра рука

У вересня-садівника.





ВЕРЕСЕНЬ

Все засинає — бо осінньо

у всьому світі навкруги.

Заснуло в сонясі насіння,

заснула річка й береги.

Куняє в небі сонце сонне,

над жовтим лісом спить гора,

лиш на осінньому осонні

останні яблука горять.

І стиха дивляться крізь осінь

зіниці сині спілих слив,

як ховрахи у нори зносять

зерно з оголених полів...



А.Костецький

ЖОВТЕНЬ

На світанку, весь у позолоті

Настигнув жовтень —

Вересню він брат.

Дерева пожовтіли і кущі,

Осінні перші почались дощі.

М. Познанська
ЖОВТЕНЬ

Тихо осінь ходить гаєм.

Ліс довкола аж горить.

Ясен листя осипає.

Дуб нахмурений стоїть.

І берізка над потоком

Стала, наче молода.

Вітер, мовби ненароком,

Їй косиці розпліта.

Надія Приходько

ЖОВТЕНЬ


Стоять осики на узліссі,

тремтливі, голі та сумні,

бо на зволоженій землі

поволі тліє їхнє листя.

З туману скирта жовтобока

у небо нишком погляда,

і на чоло її сіда

сонлива хмарка сіроока.

А в лісі під густе сопіння

та цокіт білочок рудих

бокасті запашні гриби

пливуть у їжаків на спинах.



А.Костецький
* * *


Торкнувся жовтень всіх листочків

І фарби золоті роздав.

В усіх лісах, серед садочків

Чарівний красень побував.

Змінив нараз усе довкілля —

У колір сонечка прибрав,

І в лісі у часи дозвілля

З вітрами на органі грав.

Хитались сосни сумовито

В казковий, неповторний час,

Це жовтень-місяць, як на крилах

Летів чимдуж гостить до нас.




ЛИСТОПАД

Із дня у день ідуть дощі,

похмурі та колючі.

Холодний вітер уночі

вкрива льодком калюжі.

Все непорушне та німе.

Лиш осокір високий

лякливо гілкою змахне,

зачувши скрики сойки.

Та ще думки гризуть сову:

куди ж це миші зникли,

навіщо сиро, і чому

калина пахне снігом?..



А.Костецький


ЛИСТОПАД

А славний місяць листопад

Все листя обтрусив підряд,

Замів стежини чисто,

Прикрасив кожне місто.

Т. Коломієць



ЛИСТОПАД

Листопад, листопад,

Золотиста віхола…

Обтрусила красень – сад,

Ходить попід вікнами.

І Веденчук



СКОРОМОВКА

Їжак, їжаченя

Їдуть по гриби щодня.

Їжачиха помагає,

Сироїжки їм збирає.

ФІЗКУЛЬХВИЛИНКА

Хмарка сонечко закрила,

Слізки срібнії зронила.

Ми ті слізки пошукаєм,

У травичці позбираєм.

Пострибаєм, як зайчата.

Політаєм, як пташата.

Потанцюємо ще трішки,

Щоб спочили ручки, ніжки.

Всі веселі? От чудово!

А тепер до праці знову.

ПРИСЛІВ’Я І ПРИКАЗКИ
• Осінь усьому рахунок веде.

• Осінь збирає, а весна з'їдає.

• Осінь підганяє, зима не чекає.

• Восени й горобець багатий.

• Настали жнива — лежить баба не­жива, а прийшла Покрова — стала баба здорова.

• Весна багата на квітки, а осінь на сніпки.

• У доброго хазяїна восени й соломина не пропаде.

• Осінь каже: «Берися, бо як зима прийде, хоч і схочеш узятися, то не візьмеш».

• Восени багач, а навесні прохач.

• Вересень — рум'янець року.

• Вересень красне літо проводжає, а золоту осінь зустрічає.

• Вересень місяць добре годує, овоч смачненький дітям дарує.

• Садок у вересні, що кожух у січні.

• Вересень студений, але ситний.

• Вересень струшує груші в садочку.

• Як вересень, то й дощик сіє.

• Вересень пахне яблуками, а жовтень капустою.

• Садок у вересні, що кожух у січні.

• А місяць жовтень мряку розвіє, в лісах, садочках лист пожовтіє.

• Жовтень ходить по краю і виганяє птахів із гаю.

• Жовтень як не з дощем, то зі снігом.

• Жовтень хоч і холодний, але листопад і його перехо­лодить.

• Жовтень березню брат: то плаче, то сміється.

• Плаче жовтень холодними сльо­зами.

• У жовтні на день сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху йде.

• Листопад вересню — онук, жовтню — син, а зимі — рідний брат.

• Листопад білими кіньми іде.

• Листопад зимі ворота відчиняє.

• Листопад уриває дні, а накликає ночі.

• А листопад — той жалю не має, з дерев останнє листя зриває.

• Листопадовий день, як заячий хвіст.

• В листопаді на колесах виїзди, а сани на віз клади.

• Листопад завжди хитрий: і осені служить, і зимі шлях торує.

• Листопад не лютий, проте спитає, чи ти вдягнений і взутий.


ПРИКМЕТИ

• Осінь ясна — зима холодна.

• Осінь бідна на гриби, то зима буде багата на сніг і морози.

• На горобині і дубі багато плодів — чекай суворої зими.

• У небі літає павутиння — на гарну погоду.

• Якщо мурашки споруджують високі купи, зима буде холодною.

• Багато жолудів — на холодну зиму і врожайне літо.

• Рясно защедрила горобина і завчасно почервоніла — на сувору зиму.

• Щедро вродили горіхи на ліщині — зима має бути сувора й сніжна.

• Осінь бідна на гриби, то зима буде багата на сніг і морози…

• На мурашниках великі «подушки» — сувора буде зима.

• Осінь ясна — зима холодна.

• Якщо багато павутиння і шпаки не поспішають відлітати — осінь буде тривала.

• Опалий лист лягає долілиць — на теплу зиму і добрий наступний врожай.

• Якщо виросли шишки на ялинах знизу — на ранні морози, а зверху — на ранній кінець зими.

• Як до середини жовтня з беріз не осипалося листя — сніг ляже пізно.

• Якщо поросли високі бур'яни, то зима буде сніжна, з частими завірюхами.

• Спориш довго восени не змінює свого кольору — на щедрий врожай зернових наступного року.

• Грім у жовтні — на малосніжну, м'яку й коротку зиму.

• Якщо польові мурахи будують високі купи, то осінь і весна будуть дощові з буйним водопіллям.

• Польові миші переселяються восени до людських жи­тел — на сувору зиму, а навесні — на мокре літо; як болотяні миші влаштовують поверх купи гнізда — на мокру
весну й часті повені.

• Якщо восени рано нанесе снігу, то і весна буде рання.

• Як перший сніг випав на мокру землю — залишиться, на суху — скоро зійде.

• Рано замерзне — довго не розтане.

• Зірки на небі яскраві — на погоду, тьмяні — на дощ або сніг.

• На горобині й дубі багато плодів — чекай суворої зими.

• Пізній листопад — до суворої і затяжної зими.

• Доки листя з вишень не облетіло, то хоч скільки було б снігу, він не вляжеться — відлига його з'їсть.

• Від першого снігу до санного шляху — півтора місяця.

• Білка мостить своє гніздо близько до землі — на морозяну зиму, а високо — на м'яку.

• Грім у вересні — на тривалу осінь.

• Якщо у жовтні листя з берези і дуба не все опало — чекай суворої зими, якщо все — зима буде тепла.

• Комарі у листопаді — значить м'яка зима.

• Павутина на рослинах — на осіннє тепло.

• Вечірня зоря червона — на вітер.

• Якщо домашні птахи ховають голову під крило — буде холодно.

• Морозний іній на траві — на дощ.

• Над усе вересень боїться сіверка.

• У вересні одягаєш свиту, а про кожух думаєш.

• У вересні вогонь і в полі, і в хаті.

• Вересневий час — сім погод у нас.

• Не опаде з берези лист до кінця місяця — сніг ляже пізно.

• Вересневий дощ, що почався вранці, довго не йтиме.

• Тільки тоді закінчиться вересень, як відцвіте верес.

• Листопадовими приморозками грудневий мороз сильний.

• Як листопад дерев не обтрусить, довго зима бути мусить.

• Снігурі прилетіли в листопаді — зима буде м'яка й малосніжна.

• Побачите наприкінці осені побілілого зайця — незабаром побачите й «білих мух». Білі зайці без снігу довго не бігають.

• Наприкінці осені календарної чи на початку зими почуєте токування тетеруків — через день-другий випаде сніг.

• У листопаді небо заплаче — вслід за дощем і зима прискаче.

• Грім у листопаді — на малосніжну зиму.

• Сухий, ясний листопад — загрозливий для наступного врожаю.

• Пізньої осені вітер зі сходу — весна буде холодна.

• У листопаді зима з осінню стрічається — і залишається.

• Листопад — місяць прильоту зимових птахів.

• День у листопаді — що заячий хвіст.

• Листопад — не зима, а тільки зазимок.

• У листопаді гримить—селянин міцно спить.

•У листопаді осінь-припасиха із зимою-транжирихою стрічаються.

• Прощай, осінь золота, здрастуй срібна!

• Небо в листопаді — шатро із хмар.

• Листопад вередливий: то плаче, то сміється.

• Листопад — не лютий, але спитає, чи одягнений, чи взутий.

• Листопад без сокири мости будує.

• Листопадовими приморозками не порадуєш тільки лінивого.

• Перша пороша — не шлях.



• Поталанило ж березневі: проганяє зиму у відчинені ворота, а бідному братові-листопаду доводиться спиняти в русі все живе й відчиняти ворота суворій зимі.
  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка