Вчитель музичного мистецтва зш №2 Безуглов О. М. Мета:,,Виховувати любов І повагу до матері



Скачати 62.24 Kb.
Дата конвертації07.03.2016
Розмір62.24 Kb.

Позакласний захід ,,Мамина пісня”, вчитель музичного мистецтва ЗШ №2 Безуглов О. М. Мета: ,,Виховувати любов і повагу до матері”.

Минають віки, змінюються суспільні устрої, потрясають світ війни та катаклізми, на зміну одним поколінням приходять інші, а народна пісня залишається. Несе вона свій первісний чар, свою нев’янучу молодість, бентежить душу бо вона вічна, як і душа народу. А ще нашу пісню називають солов’їною. Кажуть, що солов’ї навчилися співати у нашого народу. Про це існує цікава легенда.Розповідають, що колись солов’ї не жили на Україні, а були дуже співучими, тому що літали по всьому світі, збираючи пісні для індійського царя, у саду якого вони жили. Залетів якось один соловей на Україну і сів спочити у якомусь селі. На той час усі люди були в полі. ,,Що за люди живуть тут? – подумав соловей.- Ні пісень, ні музики не чути”. Але настав вечір, люди поверталися додому, і залунали пісні. Та вони були сумними, тому що важка праця втомила за день людей. Тут соловей заспівав і звеселив їх. Забули вони про втому і так заспівали, що соловей зачарувався їхніми піснями. Полетів соловей до царського саду і як заспівав отих пісень, що приніс з України, цар втратив спокій. І звелів лише йому співати у своєму саду. Зачудовані солов’ї полетіли весною на Україну, щоб слухати наших пісень. І пташенят почали висиджувати саме на Україні, щоб вони від самого народження слухали найчарівніші у світі пісні. Ну де ще є така чарівна пісня, Серед яких на світі славних мов? То серце від журби неначе стисне, А то навіє радість і любов. Пісня… Вона – серце народу , його душа, його крила. Витворена народом, пісня пахне травневими дощами, синіми льонами, материнськими руками. Мамо, вечір догоря, вигляда тебе роса, Тільки ти, немов зоря, даленієш в небеса, Даленієш, як за віями сльоза. (звучить пісня І. Поклада на сл. Б.Олійника ,,Мамо, вечір догоря’’)

Що може бути рідніше, тепліше, лагідніше та міцніше, ніж голос матері та ії руки, що вперше відчуває дитина? Ці руки зігріють, приголублять, а мамині колискові втішать, заспокоять і допоможуть знайти нові сили. Колискова пісня… Скільки їх створив народний геній! Лагідний материн наспів засівав дитячу душу любов’ю до людей, до всього живого. Мати сина колихала, колихаючи, співала: ( звучить колискова ,,Мати сина колихала”. Любов материнська - як ангел – хранитель цілого роду. І навіть із сивої вічності бачить мама своїх дітей, онуків, далеких нащадків і береже їх у сяйливому древі любові. Якби не мамина пісня, сказав якось один історик, яким убогим було б наше життя. Мамина пісня… Ніжною мелодією колискової западає вона в душу, вливає в дитяче серце ніжність та любов, проростає в ньому паростками добра та краси. ( звучить пісня з репертуару Т.Повалій ,, Мама – мамочка”) Матері… усе життя дивляться вони нам услід, навіть коли їх не стає, бажають нам добра та щастя. Сподіваються від своїх дітей духовних злетів, бо й в останню хвилину думають про те, щоб їхні діти жили гідно серед людей і творили добро на своїй землі. Любов до матері окриляє людину, посилює ії талант. Материнська любов – безмежна, вона охоплює усю землю, не дозволяючи їй загинути у катастрофах і спалахах війн. А той хто загубив мамину пісню, забув ії ніжну, лагідну мелодію, тоді і криниці їхніх душ спорожніли, обміліли. Тож не забуваймо мамину пісню , передаймо ії у спадок своїм дітям, онукам, правнукам. Бо без пісні не буває сонця, Бо без пісні не буває цвіту. Хто забуде материну пісню - Той сліпим блукатиме по світу. ( звучить українська народна пісня ,,Мамина коса”) Важко знайти такого композитора, письменника, чия творчість не торкалася б теми матері, яка, проводжаючи дитину в далеку дорогу, давала на щастя найкращий рушник – родинний оберіг, вишиту сорочку. Дивлюся мовчки на рушник, що мати вишивала, І чую: гуси зняли крик, зозуля закувала. Знов чорнобривці зацвіли, запахла рута – м’ята. Десь тихо бджоли загули , всміхнулась люба мати. І біль із серця раптом зник, так тепло – тепло стало, Цілую мовчки той рушник , що мати вишивала… ( ,, Пісня про рушник” муз. П. Майбороди сл. А. Малишка ) Мати – символ усіх людських вартостей. Не мав би світ стільки геніїв, стільки великих мужів, якби над їхнім дитинством не тремтіло серце матері. Ми звеличуємо святу материнську любов, натруджені мамині руки, які гладили нас по голівці, пригортали у голод і холод. (,,Росте черешня в мами”) Материнство… В усіх народів, в усі віки жінка – мати була охоронницею, добрим ангелом домашнього вогнища. Ії мудрість поважали у сім’ї, в ії розрадах знаходило спокій зранене та знеболене дитяче серце. Багато страждань випало на долю матері під час Великої Вітчизняної війни. Як тут не згадати просту українську жінку Епістимію Федорівну Степанову, яка виростила і провела на фронт дев’ятьох синів. І жоден із них не залишився живий. Не згадати Олександру Аврамівну Деревську, жінку – героїню, що виховала сорок вісім дітей різних національностей, які залишилися без батьків під час війни. Степом, степом падають солдати, Степом, степом даль заволокло, Мати, мати стала коло хати, А солдат спить вічним сном. (,,Степом “ муз. А. Пашкевича сл. М.Негоди ) Болить душа, болить совість, болить пам’ять… Хай найкращою шаною цим матерям будуть слова Г. Кривди із збірки ,, Дівоч – зілля”: ,,Тільки ж серце моє, і любов, і слава, Що вже піснею стали – все до маминих рук, Що для нас десять зерен останніх в війну віддавали… Славні хлопці, соколи вогнисті, До світ сонця на порозі не лишайте материнську пісню, Як ту чайку при дорозі”. Це слова жінкам , чиї сини не повернулися додому, це їхніми устами написана ,, Молитва”: Діво Пресвятая – Матір матерів, Пригорни до серця всіх своїх синів. Освяти їх душі світлом золотим, Виповни любов’ю неспокійний дім. Научи як землю зберегти від зла, Розумом, діянням і крилом тепла. Зоряне богине, сонце доброти, Землю України щастям освіти! Традиційним стало свято ,,День Матері”. Бо цей день – свято триєдине: ми вшановуємо Божу Матір, Матір – Україну і рідну Матір. Хай завжди бринять у вашому серці слова поета А. Полтави ,,Три матері”: Є у кожної дитини матінка єдина, Та, що любить нас і дбає, розуму навчає. Є у кожної дитини навіть сиротини, Наша мати солов’їна – рідна Україна. І в кожному серденьку є і буде жити Божа Мати – наша ненька, мати всього світу. (всі співають пісню ,,Матінка – земля в нас є одна єдина” муз.О.Безуглова сл. Н.Багмут) Використана література: 1. А.Пашкевич ,,Мамина вишня” Київ ,,Веселка” 1994р. 2.Інформ. бюлетень,,Все для вчителя”, липень 2008р.

Світловодськ 2014р.


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка