Ведуча: Сьогодні у школі свято. Не свято кожного з нас,бо людина часточка пригоди, її господар,її захисник. Всі,хто сьогодні живе,відповідають за природу перед



Скачати 247.64 Kb.
Дата конвертації06.03.2016
Розмір247.64 Kb.
Ведуча: Сьогодні у школі свято.

Не свято кожного з нас,бо людина - часточка пригоди, її господар,її захисник. Всі,хто сьогодні живе,відповідають за природу перед нащадками,перед історією.
Всім, хто природу оберігає,

Все це для неї віддає,

Ми – юні охоронці природи

Шлемо привітання своє.


Від щирого серця дякуємо вас

Вклоняємось щедрим робочим рукам

За те, що природу шануємо всі,

Що край галичанський в чудовій красі.


В прекрасному нашому залі

Сьогодні зібралися ті,

Хто природу охороняє,

Любить, шанує її.


Любов до краю, де родився,

Любов до місця, де живеш.

І кожен день, і щогодини

Подумай, що йому даєш?


Чи посадив ти кущик біля дому,

Чи в годівничку ти приніс пшонця,

А може взяв за руку хулігана,

Який зламав маленьке деревце?


Якщо кожен з нас посадить

По деревцю вряд,

То перетвориться село наше

У квітучий сад.


Ведучий: Мабуть, найбільшу насолоду і радість, найпалкішу любов до рідного краю, до життя викликає спілкування з природою. Вона чарувала і чарує, хвилювала і хвилює людину. Шепіт голубої води, зелених дібров, спів дзвінко­голосих пташок, запах і розмаїття квітів - усе це дорога серцю, ні з чим незрівнянна краса рідної землі.
Є багато квіток запашних,

Кожна квітка красу свою має.

Та гарніші завжди поміж них,

Ті, що квітнуть у рідному краї.


Є багато пташок голосних,

Любі – милі нам співи пташині.

Та завжди наймиліші з них

Будуть ті, що у Рідній Країні.


Ведучий: Рідний край – наш дім, вишенька біля хати, вулиця, де ми бігаємо,

річка, де купаємось, ліс, в якому відпочиваємо.


Все на землі, все треба берегти –

І птаха, й звіра, і оту рослину.

Не чванься тим, що цар природи ти,

Бо врешті ти його частина.

Друже мій, люби життя, люби людей, природу,

А кривду кинь у забуття, як камінь в тиху воду.

Не хочу

Метелика ловити я не хочу:

Він — квітка неба, хай живе собі!

Хай крильцями барвистими тріпоче,

Щоб радісно було мені й тобі!

І квітку лісову не стану рвати, —

Я додому її не понесу,

Бо вдома їй джмеля не погойдати

І не попити лапками росу.

І ні стеблинку, гілку чи травинку

Я не ображу: це — страшенний гріх!

Бо в кожній з них живе тремка живинка,

Що світиться довірою до всіх...

Ведуча: Природа і Вітчизна - невіддільні. У кожного з нас залишився у серці добрий куточок, де минуло дитинство: зелена левада, луки з пахучою ско­шеною травою, сонячний сосновий бір або тінявий гай з суничними галяви­нами, широке поле, де так легко й солодко дихати, стежина, обабіч якої ростуть волошки і маки, і по якій, здається, не ідеш, а летиш, неначе птах.
Учень: Безмежно з дитинства кохаю

Красу свого рідного краю -

Дніпра голубінь неозору,

Сосну в надвечір'ї прозорім,

І місяць у хмарках сріблистих,

І свіжість весняного листя,

І синій промінчик волошок

В пшеничному морі колосся.



Учениця: У ліс завітаю я знову

На тиху сердечну розмову,

Де пахне достигла суниця

І сонцем пропалена глиця!

Я чую зозулі кування.

Берізок тремтливих зітхання,

Тонкі білозорі сестриці

Сплели свої віти в косиці.

Послухай, як трава росте,

напоєна дощами,

і як до тебе рідний степ
шепоче колосками.
Послухай, як струмок дзвенить,
як гомонить ліщина, —
з тобою всюди кожну мить
говорить Батьківщина.
Послухай, як співає сад,

в гіллі пташок гойдає.

Той сад тобі і сонцю рад,

коли отак співає.

Послухай, як вода шумить —

Дніпро до моря лине, —

з тобою всюди кожну мить

говорить Батьківщина.


Коли вітер у полі колихне колосок,

кожне дерево в лісі має свій голосок.

То сумну, то веселу пісню слухає ліс...

Затремтить, як на сполох, осиковий лист.


Тільки вітру супроти дуб, як велет, стає,

оксамитовий голос темний лист подає.

І заграє у тиші ніжна флейта дрозда.

І замовкне синиця, і мовчить, як вода.


Потім перші солісти голос пробують свій:

не змовкає допізна концерт лісовий.

Тут почуєш зозулю, сойку, спів солов'я.

Щедрий голос природи змалку слухаю я.



Пісня « Чом, чом, чом, земле моя »
Ведучий: Здавна люди вірили в богів — покровителів усього живого на Землі. Так покровителькою рослин вважалася богиня Флора, тварин — Фауна. Тому рослинний світ називають флорою, а тваринний — фауною.

Учениця: Були у матері Природи

дві донечки такої вроди:

хто їх побачив хоч на мить, —

не міг забути й розлюбить.

Голубооку звали Флора.

У неї очі, наче зорі;

Завжди замріяна, тендітна,

ласкава, ніжна та привітна.

А Фауна — швидка, як вітер,

могла за птахом полетіти,

і за оленями стрибати

та з білочками пустувати.

Обидві світ живий любили,

відтак його боготворили;

тож вирішила мудра мати

в придане їм дарунки дати.

Мрійливій Флорі — світ рослинний,

а жвавій Фауні — тваринний,

щоб берегли і доглядали,

від всього злого захищали.

Живуть в легендах і понині

живого світу дві богині.


Ведуча: Дорогі друзі! Сьогодні до нас на свято завітали: планета Земля щедра Природа,Вода і Атмосфера, Фауна і Флора, Червона Книга.
Земля : Я-Земля,Багата,щедра,мальовнича .Сьогодні я годую й напуваю, одягаю і звеселяю п'ять мільярдів землян, півтора мільйона видів тварин, півмільйона видів рослин,більше півтора мільярда кубометрів води, маю підземні комори корисних копалин...Всього не злічити. Усі мої скарби,мої багатства належать Вам, люди!Я в змозі і силі забезпе­чити достаток Вам тільки тоді,коли Ви дбайливо будете користува­тися будь-якими ресурсами. Навчіться правильно використовувати мінеральні добрива і отрутохімікати,бо хліб мій -святиня-святинь - стане для Вас отрутою.

Земле рідна, — природи сім'я,

Понівечена скрипка моя !

Як могла в світі цім жити я?

Як могла благоденствувать? Як?!

В ніжності просипатись рано,

Коли ти помираєш в ранах?

Як могла купувати квіти,

Коли ти десь благаєш: «Жити!!!» ?

Як не чула моя душа,

Що здригаєшся ти від ножа ? -

Як дивлюсь Вам, Природо, у вічі?


Перед Вами я винна тричі...
Понівечена скрипко моя,
Як могла преспокійно жити я?
Я караю себе сама,
Бо прощення мені нема...
Рятувати іду твою вроду,
Моя житнице, сестро-природо.


Природа: Я - Природа, - багатство і окраса рідної землі. Кожен з Вас не уявляє свого життя без чарівного світу природи, розлогих ланів, тінистих гаїв, повноводних річок і чистого голубого неба.

Зберегти цей дивосвіт для себе і для нащадків-обов'язок кожного жителя чудової планети Земля. Я-Природа, що даю Вам усе: життя, сві­же повітря, чисту воду, пахучий хліб, гарний настрій і бадьорість.Прошу, благаю, нарешті вимагаю дбайливого ставлення до мене. Працюйте так, щоб я цвіла, і Ви живі були.



Вода: Вода-джерело життя на Землі. Я необхідна,щоб готувати їжу і пла­вити сталь,добувати електроенергію,зрошувати поля. Жодна галузь на­родного господарства не обходиться без мене,Ніяк не можна допусти­ти, щоб я, чиста, прозора Вода, падала отрутою на землю,текла отрутою у ріках, була непридатною для життя у природних джерелах. При вели­чезних запасах води на планеті Земля, вода - дефіцит.2/3 населення планети відчувають голод.
Де ти, чиста вода? Озовись!

Джерело тут же било колись.

Споконвіку жило тут воно,

Ще за прадідів наших, давно.

Хтось сохою торкнувсь джерела —

І вода по ріллі потекла.

Люди радо її відкопали,

І криниця на полі стала,

Клекотіло, жило біле дно.

Яку воду давало воно!

Де ти, чиста вода ? Озовись!

Не губися хоч ти, не губись!

Ти мовчиш...

І мовчатимеш — знаю.

Хоч прости мене — я прозріваю…
Атмосфера: Я - Атмосфера .Я забезпечую усіх людей на землі киснем. Правда, дає його мені сестричка Флора. Про чистоту мою повинні турбуватися люди всієї планети,бо для мене кордонів не існує і немає вибору, для Вас, люди. Дихати мусите і тоді, коли в атмосфері дим , вихлопні гази чи інші отруйні речовини. Захід один: боротися за чистоту повіт­ряного басейну,за мирне небо над головою.

Флора: Я - Флора - рослинний світ рідної Землі. На земній кулі півмільйона різ­них видів рослин і кожна потрібна,корисна. Без рослин ви ніяк не можете обійтись,бо рослини - це кисень,це їжа,це різноманітні лікарства від недуг, це та краса, відпочиваючи серед якої, ви черпаєте сили для плодотворної праці на благо рідної У країни. Мені дуже боляче, коли жорстокі люди ламають квіти,витоптують газони.
Спасибі людям, що зростили ліс:
за всі дуби, ялини в пишнім гіллі,

і за красу отих зелених кіс, ''


в яких стоять гнучкі берізки білі.

Коли б не ліс, не знали б ми про те,


що є фіалка й пролісок на світі,
як у маю конвалія цвіте —

найкраща, найніжніша поміж квітів. V


Від суховіїв сохнула б земля,

була б вона подібна до пустелі. А ліс покличе хмару на поля —

І дощі проллються весняні, веселі.

Спасибі людям, що зростили ліс:


за всі дуби, ялини в пишнім гілля,

І за красу отих зелених кіс,

В яких стоять гнучкі берізки білі.
Як хочеться,щоб кожен зрозумів це, Якби усі батьки дітей навчали

Як хочеться,щоб знали це усі, Любить природу, жити у добрі,

Що кожен зірваний листочок То не було б у нас отих стежинок безліч

І без потреби знівечена гілка І безголових ляльок у дворі.

Це вияв черствості, жорстокої душі.
Фауна: Я - Фауна тваринний світ планети,. Нудно було б у лісі без щебе­ту птахів, витівного співу соловейка; у полі без пісні жайворонка і полохливого зайчика, а на лузі - без різнобарвних метеликів.
Сьогодні господар усьому людина. Десь вона не догледіла, десь
помилилась, бо уже зникли більше як 150 видів тварин, а багато їх під загрозою знищення.
Ранена пташина в руки не давалась,

Ранена пташина гордою лишалась.

Сон мені той давній

Сниться і донині —

Помирала пташка на траві, в долині.

Птахи, риби і звірі

Душі нам відкрили,

Нас пожалійте, люди,

Вас заклинаю я.

Бо небо без птахів — не небо,

А море без риб — не море,

А земля без тварин — не земля,

Не земля, не земля!

Червона Книга: Не хвилюйтесь Фауни і Флори. На планеті Земля живе люди­на розумна,думаюча. Вона все зробить для того,щоб зберегти рослинний і тваринний світ для прийдешніх поколінь. З цією метою діють у нас заповідники і заказники. В 1975 році створено Червону книгу, де нині зареєстровано:

62 види ссавців ,

63 види птахів,

21 вид плазунів,

8 видів земноводних,

683 види рослин.

Усі вони будуть збережені, люди не дадуть їм зникнути з лиця землі.
В Червону книгу ми занесли

Світ неповторний та чудесний,

Що поступово вимирає,

Давно рятунку в нас благає.

Невже в майбутньому, на світі

Не будуть квітнуть дивні квіти?

Конвалія й фіалки ніжні,

І вісник березня – підсніжник?

Невже ми більше не побачим,

Як сон-трава росою плаче?

Троянда степу, квітка мрії,

Жар-цвітом землю не зігріє?

Ми всі господарі природи,

То ж збережемо її вроду!



Ведучий: В останні десятиліття людство впритул зіткнулося з проблемою катастрофічного забруднення навколишнього середовища.

Брудна, непридатна для пиття вода, по­вітря, яким неможливо дихати, ґрунти, зане­хаяні отрутохімікатами, безупинне зростан­ня кількості алергічних і онкологічних зах­ворювань — усе це поставило сучасну людину на грань виживання.


Усім задуматись пора

Чому озонова діра

Росте і більшає весь час,

А це-загибель для всіх нас.

Природи праця пропаде нізащо,

Яка трудилась мільйони літ,

Щоби створити розум на планеті,

Щоб ти панував на ній.

А хто хімію придумав

Атомну енергію відкрив

Де були болота-створив пустелю

Водні ресурси забруднив.


Пісня « Частушки »
1-й учасник: В Вороняках ми живем,

Край свій любим дуже.

Та у нас екопроблем

Не злічити, друже.


2-й учасник: Перша – траса у нас є

Нам свинець СО дає,

То ж тепер наші городи

Лиш свинець чудово родять.



3-й учасник: Іще диво, ось так диво:

Був Грабник, лісок красивий,

Птахи, квіти, звірі, трави —

Усього було чимало.


4-й учасник: А тепер лиш глянь — умреш

Ти ж куди сміття це преш?

Був лісочок — став смітник,

І народ до цього звик.


5-й учасник: Ще морока в нас нівроку —

Сміття в річку пруть потроху,

Засипають тут усе,

Вода все в Дністер несе.


6-й учасник: Був Караєць в нас малий,

Там вода — з криниці,

Раптом сталася біда

Забруднилася вона.


7-й учасник: То не буря і не смерч —

Наш смітник розкрився весь.

Тож уся сміттєва шкода

Враз потрапила у воду.


8-й учасник: Такі справи невеселі

В нашій Вороняцькій оселі.

Яку воду ми п 'ємо,

Разом. Як ми й досі живемо?
Сценка
Перший хлопчик: Щоб від пеки десь сховатись,

Ми до річки йшли купатись.


Другий хлопчик: Що це з річкою? Вона

Непривітна і сумна.


Заходить дівчинка-річка, в синьому платтячку, сумно опустила голову.
Перший хлопчик: Ти ж була колись глибока,

Швидкоплинна, світлоока.


Другий хлопчик: Чом же стала каламутна?

Чом плюскочуть хвилі смутно?


Річка: Як мені не сумувати?

Всі отрутохімікати

Постікали в мою воду,

Зіпсували чисту вроду.

Вже течу між болотами

Заросла очеретами.

Зникла риба. Навіть раки

Поховались, небораки.



Закриває обличчя руками.
Перший хлопчик: Ой ти, річко синьоока,

Ти ж була колись глибока.


Другий хлопчик: І сумуєм ми з тобою

Під плакучою вербою.


Річка: Чуєте, хтось плаче?
Усі розступаються. На сцені стоїть Рибка, дівчинка в сірому платтячку.
Перший хлопчик: Хто ти?
Рибка: Я – Рибка.
Другий хлопчик: А чого ти плачеш, Рибко?
Рибка: Ой, біда! Люди, що це за вода?

Може, вам і добре пити –

Хімікати в ній усі,

А мені в ній важко жити –

І на дні, і на воді.
Перший хлопчик: А вода ж була колись!
Рибка: Люди, звідки ви взялись?

Люди, трохи совість майте.

Бідну річечку спасайте!
Хлопчики виводять Рибку.
Ведуча: Послухайте пісню про біди ще однієї річки.
Тече вода каламутна.

Річко моя, чого смутна?

Хто ж це тебе так засмутив?

Воду твою скаламутив?

Хто ж це робить тобі на зло?

– З молокозаводу текло.

Забруднили воду мені,

Нічого живого й на дні.

Я прошу вас, люди мої,

Не скидайте в мені гної.

Бо я жити хочу, як всі,

Щоб щуки були й карасі.


Ведучий: Люди, схаменіться! Не губіть природу!
Ведуча: Є давня приказка в мого народу,

Що має мораль, нашій темі близьку.



Ведучий: Хто може понівечити рідну природу,

Той здатний спаплюжити й душу людську.


1 учень: Загрозлива екологічна си­туація склалася і в Україні. Стан навко­лишнього середовища України на сьо­годнішній день вважається критичним.
2 учень: За тривалістю життя насе­лення України посідає 52 місце в світі. З 1991 року зареєстроване природне скоро­чення. Особливо вражаючим є показники смертності дітей на першому році життя: 13,6 на 100 народжених, це у 1,5 рази біль­ше, ніж у розвинутих країнах.
3 учень: Атмосферні забруднення завдають шкоди здоров'ю людини, будів­лям, матеріалам, обладнанню, потребують додаткових затрат праці і матеріалів. Крім того, збільшення вмісту сірки та інших спо­лук в атмосферних опадах, так звані кис­лотні дощі, негативно позначаються на сільському, рибному, лісовому господарстві.
4 учень: Внаслідок господарської діяльності зменшуються запаси ґрунтів, зменшилась кількість гумусу, збільшилось забруднення.
5 учень: Найбільшої шкоди природ­ному середовищу завдала катастрофа на Чорнобильській АЕС. Радіаційне забруд­нення отримали грунт, вода,

рослинність, страждають люди.

6 учень: Розорювання степів, луків,зведення лісів, осушення боліт познача­ються на видовому складі рослинності, а от­же і тваринного світу. Зміни цих компо­нентів впливають на клімат і води.
1 учень: О, земле рідна! Боляче душі

За ту збіднілу фауну і флору.

І сором за душевних тих сліпців,

Що нівечать безцінну твою вроду.


2 учень: Сліпців, котрі не втямили азів,

Що справжнє щастя —

в килимах із квітів,

У сріблі рос, у золоті хлібів,

У кришталях оцих джерелець світлих...
3 учень: Якщо ти віриш у майбутнє,

В його прийдешність, у життя,

Дзвони у дзвони, кричи людям,

Бо більш не буде вороття.


4 учень: Віддай забуту свіжість травам,

Відмий від бруду всі хмарки,

Відреставруй нам синє небо

І дощ крізь сито проціди.


5 учень: Хай ожива вода Дніпрова,

Правічні височать дуби,

І хай полин, трава-чорнобиль,

Не стане іменем біди.


6 учень: Хай шурхотить прозора хвиля,

І золотиться чистий пляж,

І щоб не дихав так натужно

Наш океан у латках плям.




7 учень: Прости нас, Земле, нас людей століття,

Яке надбало стільки лиходій,

Що вистачить на кілька поколінь.

А може й ні... Не буде поколінь.

Унаслідок людської перемоги

Над усім живим, що просить допомоги.


8 учень: Прости нам, Земле, спалені ліси,

Прости ґрунти збіднілі й неродючі,

І атом той, що вирвався на волю,

Перевернув людську нелегку долю.




9 учень: Прости нас, Земле, все ж таки прости,

Бо голова всьому живому — ти.


Можливо, розум людства не засне,
І він проснеться і тебе спасе.

Сцена збоку застелена голубим покривалом, що символізує озеро. У ньому плавають лебеді – діти, вдягнені в білі плаття та костюми.

На сцені з’являється Браконьєр.

Браконьєр: От, не даром, вийшов з дому,

хоч і відчуваю втому.

Думав: де це здобич взяти?

А тут стільки лебедяток!

Зараз стрельну раз чи два,

аж хмеліє голова.

Таке щастя, і так швидко –

тут і лебеді, й лебідки.


(Витягає рушницю і хоче стріляти)



Вибігає дівчина – Фауна і падає перед ним на коліна.



Фауна: Не вбивайте, не чіпайте,

Я благаю вас, благаю.

З кожним днем моє все царство

Гине й просто вимирає.


Браконьєр: Звідки ти, красуне мила?

Чому так заголосила?


Фауна (піднімається з колін):

Я – Фауна, донька Природи,

Тварин і птахів захищаю,

Коли їм весело – сміюся,

А в горі сльози проливаю.

Дарунок цей матуся дала,

Щоб їх усіх я захищала.

Але не зможу захистити,

Коли всі будуть так чинити.
Браконьєр: То що, тобі цих птахів шкода?

Яка ж тобі від них вигода?


Фауна: Усі ці мешканці – то діти,

Тож як мені без них радіти?

Коли б у вас дитя забрати

Чи не було б для вас утрати?

Подумайте, бо ви ж – людина,

Де совість й розум воєдині.

І що загубиш у житті,

Ніколи не повернеш, ні!


Браконьєр: Коли ти так, красуне, просиш,

Не можу я відмовить, ні.

Нехай ростуть ці дивні птахи

І тішать нас всіх на Землі!



Обоє виходять.

Ведуча: Ми — господарі нашої природи, а вона для нас — наше життя. І берегти приро­ду - значить берегти життя.
Ведучий: Природа ніжна й беззахисна волає про допомогу.

1 учень: Чорна планета мертва:

Засохли живії ріки,

В струмочках мовчить вода,

І чорне сонце світить.



2 учень: Не шелестять трави,

І щебету в лісі не чутно!

Чорна планета мертва

Завмерли дерева в муках.


3 учень: Чорне небо дірою

Чорніє над Землею

Ця планета мертва

Хто винен перед нею?


4 учень: Малюнок дитя малює.

Фарби бере лиш чорні.

Люди, невже так буде?

Люди, невже так можна?


5 учень: Що ж це сталося з нами, люди?

Це ж як так, то нічого не буде.
6 учень: Ні річок, ні гаїв, ні криниць,

Ні комах, ані звірів, ні птиць.


7 учень: Ані квітів, ні трав, ні повітря,

Ні людей!!! Хоч тепер вже повірте...


8 учень: Зупинімось останній є шанс,

Оглянімось — благаємо вас.


9 учень: Все задумано мудро в природі:

Жити всьому у мирі і згоді.


10 учень: Річка хай куди хоче тече,

Пташеняті підставлю плече.
11 учень: Як зрубаємо дерево вмить

Поспішаймо хоч два посадить.


12 учень: Як асфальт — то не через калину,

Джерельце хай не знає зупину.


13 учень: Полюбімо природу палко,
Не топчімо ногами фіалку...


14 учень: Як розоримо світ оцей вщерть,
Вирок нам без війни буде — смерть!
15 учень: Зупинімось – останній є шанс.

Ця планета не тільки ж для нас.


Ведуча: Люди добрі! Пам'ятайте, що ваша навіть найменша причетність до кожного

дерева є ва­гома підтримка життя на планеті і сьогодні, і у майбутньому.

Поклонімося деревам-патріархам — основі буття і культурному символу надії,

її історичній пам'яті. Посадімо молоді деревця біля школи і своєї домівки.





1 учень: Природа нам — як рідний дім,

Вона усім, як мати,

Щоб лад завжди був в домі тім,

Про це нам треба дбати.


2 учень: Іде весна і кличе нас

В поля, теплом зігріті,

Та знати треба повсякчас,

Як слід й не слід чинити.
3 учень: Не рви трави товсті жмути,

Не рви в букети квіти,

Все, що навколо бачиш ти,

Рости повинно й жити.


4 учень: Цвітуть дерева з краю в край,
Гуляє лист зелений.
Дерева, друже, не ламай -

Вони наші легені.




5 учень: А в полі як зустрінеш ти

В гнізді перепеляток,

То краще поруч обійди

І не чіпай пташаток..

Не рви, не знищуй, не руйнуй.

Це заповідь для тебе.
6 учень: Красу планети не зіпсуй —

Вона одна під небом.

Змайструй шпаківню, посади

Калину біля хати.

В природу із добром іди,

Вона ж тобі як мати.


7 учень: Й пташки на різні голоси

Співатимуть для тебе,

І в краплях срібної краси

Побачиш чисте небо.

І віддячить за добро тобі

Земля теплом родинним.

Люби і бережи її,

Будь гідним її сином!


Юні друзі, дійдемо до згоди,

Станемо дружно на захист природи.

Хай у наших глибоких криницях

Буде чиста джерельна водиця.

Хай всі села буяють садами,

Й мирне небо ясніє над нами.

Не забруднюйте ріки, благаю.

Хай там рибка по волі гуляє.

Бережіть у гнізді пташенятко,

Не стріляйте у нього з рогатки.

Хай в лісах зацвітуть первоцвіти,

Вони мають весну радо стріти.

Деревце посадіть біля хати

Й не забудьте його поливати.

І тоді наша славна Вкраїна

Зацвіте, як червона калина.


Пісня « Обіймемо Землю красою й любов’ю »

(Пісня «Обіймемо землю красою й любов'ю»,

музика А. І. Чернишової, слова В. В. Федорової).


Хто землю шанує, той чув її голос

І знає, що їй необхідне тепло.

Бо тільки від праці колишеться колос,

І тільки в любові зростає зерно.



Приспів:


Обіймемо землю красою й любов'ю,

Для наших нащадків її збережем,

І через життя, працьовите й змістовне,

Ми нашу любов до землі пронесем.


Радіє земля, коли стебла налиті

Шумлять між собою, про щось шелестять. Слова ці прості, людським серцем зігріті,

Як сонячні промені, в простір летять.
Страждає земля від металу важкого

І стогне, як рве він її на шматки.

Старіє, як мати, від болю такого,

То ж землю свою від біди захисти.









База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка