Від коріння до верхів’я роду



Сторінка1/26
Дата конвертації09.03.2016
Розмір4.76 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26
Федір Чужа

Від коріння до верхів’я роду

Кременчук

2013

ББК 60.7


УДК 314

Ч 86


Ч 86 Чужа Ф.О. Від коріння до верхів’я роду // Демографічне дослідження села Іванівки Білоцерківського району Київської області (кінець XVIII – початок XXI cт.) Кременчук.: Вид. ПП Щербатих О.В., 2013. – 300 (?) с.

ISBN 978-966-8931-96-3


На основі додаткових архівних матеріалів, отриманих протягом останніх років, автор у вигляді демографічного дослідження відкриває маловідомі сторінки історії сімей та родів села, подає відомості з ще неопублікованих досі документів.

ISBN 978-966-8931-96-3 @ Чужа Ф.О., 2013.

@ ПП Щербатих О.В., 2013.




Від автора

Немає сумніву: що більше ми знатимемо про наше коріння, нашу історію й культуру, то більше любитимемо й цінуватимемо свою українську землю.

Від часу виходу в 2011 р. у світ книги «На берегах Красної» (демографічне дослідження села Іванівка Білоцерківського району Київської області), автору вдалося додатково опрацювати декілька десятків архівних документів. Маючи серед них і дані з метричних та сповідних книг, мені здалося, що буде вірним крок, який призведе до виходу нового - доповненого й переробленого - видання. Так народилася думка щодо книги під назвою «Від коріння до верхів’я роду», до якої (крім уже видрукованих раніше матеріалів за 1795, 1810, 1830, 1862, 1870, 1891-1893, 1896, 1897, 1899, 1900-1908; 1911-1913 р.р.) де вибірково, а де повністю подаються дані із сповідних розписів за 1824, 1849, 1858, 1864 років та метричних книг за 1826, 1827, 1858, 1873, 1884-1886, 1888-1890, 1895 роки, два томи Першого загального перепису населення Російської імперії за 1897 рік, а також окремі тематичні доповнення. Крім того, з метою збагачення змісту книги, автор подає поколінні розписи декількох родів, а також супроводжує окремі сторінки власними коментарями. Таким чином до книги вводиться більше половини нового матеріалу, які стануть у пригоді всім зацікавленим читачам.

Як і багато інших населених пунктів України, що мають давню історію, Іванівка ще потребує вивчення свого шляху розвитку, який – від років заснування до сьогодення – становить чотири століття. Варто додати, що таких матеріалів в обласному та державних архівах України досить таки чимало, однак вони ще й досі чекають на свого дослідника.

Готуючи книгу до друку, до рук автора потрапили найрізноманітніші матеріали, які в той чи той спосіб доповнюють досить куці на сьогоднішній день відомості про село. Деякі з них увійдуть до зовсім інших книг, які готуються автором до випуску уже найближчим часом, але всі вони об’єднані однією й тією ж темою, яку я назвав би одним словом – «ріднокрай». Принагідно автор намагатиметься подати для читання більшість з них, аби тільки вони стали надбанням усіх небайдужих до історії свого краю людей.
Серед перших – матеріал з Вікіпедії – вільної енциклопедії.
Іванівка (Білоцерківський район Київської області).

Село засноване в XVII-XVIII ст. Кількість населення 970* чол. Густота населення 26.240 осіб/кв.км. Площа 4,9 кв.км. Поштовий індекс 09145. Водойми – р. Красна, яка утворює перед греблями ставки Корніїв, Вернигорівський, Барвінський, Попівський, Кучерівський, Панський, Штундівський. У селі є поклади жовтої будівельної глини.

Місцева влада: 09145, Київська область, Білоцерківський район, село Іванівка, вулиця Радянська, 73. Колишні назви – Лопатинщина, Янківка. Розташоване за 30 км від районного центру м. Біла Церква. Найближча залізнична станція – Сухоліси за 18 км.
Найдавніші письмові згадки про Янківку чи Лопатинщину (майбутнє село Іванівка), сягають другої половини XVIII ст. Саме тоді село осадив Ян Лопатинський.

Як свідчать гербовники, рід Лопатинських користувався гербом «Slepowron». У гербі та прапорі села Іванівка використані символи та колористика родового герба Лопатинських.

Рід Лопатинських походить із села Лопатинці на Поділлі й згадується з 1615 року. З цієї родини відомий Гіполіт Олександр Лопатинський (помер у 1747 році), який згадується серед урядовців Київського воєводства як овруцький хорунжий.

________________________________



*) станом на кінець 2010 року кількість населення села становила лише 873 особи.
У 1786* році в селі побудована дерев'яна парафіяльна церква Різдва Пресвятої Богородиці, 5 класу.

На території знаходилась економія пана Лопатинського. Від його прізвища і походила назва села — Лопатинщина. Після смерті пана Лопатинського селом володів його син Ян. Село стало називатися Янківкою.

Село Янківка було найбільшим після Узина. Тут був кінний завод, який належав сім'ї Браницьких. У центрі села на великій території був базар, що збирався по понеділках. У селі нараховувалося 3522 десятини землі, із них поміщикам належало 1295 десятин, іншим — 44 десятини, церкві — 69,5 десятин, селянам — 2113 десятин.

У 1864 році Леонтій Похилевич згадує Лопатинці у свої книзі «Сказання про населені місцевості Київської губернії»:



«Село при річці Узка, в 3-х верстах вище від Рейментарщини. Називається також Янківкою, на ім'я Яна Лопатинського, який володів селищем. Жителів обох статей: православних 1719 і римських католиків 108. У числі жителів багато шляхти, саме до 300».
На початку XX ст. у селі було 508 дворів і 2585 жителів.

Селяни брали участь у боротьбі проти царського самодержавства. У 1905 році виступили проти панів, що жили в економії.

У 1917 році землю економії поділили між малоземельними селянами.

У цьому ж році створена сільська рада, головою якої був Пилип Кирилович Носач.

___________________________________

*) – у 1887 р. в селі зведено нову церкву, яка була однією з найкращих у всій окрузі. На превеликий жаль, отруєні антирелігійною ідеологією, «правнуки погані» не спромоглися зберегти надбання своїх прадідів та дідів. Більше того, окремі з них активно сприяли її знищенню, що й сталося в 1964 р.(авт.).

В березні 1918 року почали створюватися загони, які допомагали Червоній армії у боротьбі з німецькими окупантами. Після краху кайзерівського окупаційного режиму село тимчасово зайняли війська Симона Петлюри.

У червні 1920 року у селі відновив роботу сільський ревком. У цей час обов'язки голови сільської ради виконував односелець Гордій Іванович Криштопа.

У вересні 1920 року жителі села взяли активну участь у повстанні проти радянської влади. У селі знаходився штаб повстанців.

За архівними даними, 22 вересня 1920 року загін котовців під проводом голови Білоцерківського повітового ревкому Сагайдачного увірвалися в село. Були заарештовані ініціатори та учасники повстання, яких було відправлено у Сибір.



Вступ

Село Іванівка, що розкинулось на берегах невеликої річки, яка носить назву Красна, засноване в далекому XVII cторіччі. Втім, за даними одного із сайтів Верховної Ради України, роком народження тодішньої Лопатинщини зазначено саме 1600-й. Зважуючи на велику роль водойм у житті людини, береги р. Красна від її першовитоку аж до місця з’єднання з водами сивого Дніпра чи Росі, повсюдно обсіли великі й малі села Київщини.

Як не дивно, але з географічної точки зору Іванівка певною мірою є унікальним селом, оскільки стоїть практично у витоків двох річок під однією й тією ж назвою. На східній околиці села бере початок та Красна /Червона*, що на протязі 6 кілометрів річечкою-змійкою несе свої тихі води через усе село, утворюючи на своєму шляху аж 7 ставків. Об’єднавшись у районі села Блощинці з річкою Узин, через кілька кілометрів, досягши околиць Пугачівки, вона впадає в р. Рось. Інша Червона, що здавна носила назву Красна, заховала свої джерела дещо північніше й більш помітною вигулькує хіба що в селі Красне, що знаходиться в 4-х кілометрах від Іванівки на схід. Від нього, зволожуючи береги земель Васильова, Перегонівки, Семенівки, Германівки, Козієвки, Щербанівки, її води в районі Трипілля впадають до Дніпра-Славути.

Протягом століть декілька поколінь наших пращурів тяжкою працею творили й множили історію свого краю та села, зберігали й примножували традиції й духовні надбання. Високо ставилась індивідуальність та неповторність кожної людини та творіння її рук, що лишали свій слід у вишивці, малюнках, різьбі по дереву, архітектурі, ковальській справі.


*) Різні джерела подають різні назви, часом – подвійні.
Але з часом чимало з того “заховалося” хіба що в архівах та в переказах і назвах сільських вулиць та кутків, що й досі служать за географічні орієнтири для місцевих мешканців. Про те, що в селі завжди витали думи сиві та величні й панував козацький дух, свідчать назви основних вулиць, пов’язаних зі структурою козацького війська. Починаючи від центру села, Іванівка поділена на сотні – від першої до восьмої. При цьому збереглися назви кутків: Басарабка, Калабівка, Яринківщина, Залізняківщина, Вовківщина, Цимбалівщина, Велика та Мала Новоселиця тощо.

Приємно, що й досі в селі мешкають нащадки тих родів, які в лункоголосому просторі чули свист вітрів і гомони віків, які тужно пережили всю нескінченну низку лихоліть, і на слід яких надибуємо в архівних документах кінця XVIII, XIX, XX та початку ХХI століть. Водночас сум і жаль огортає душу від усвідомлення того, що чимало з них розлетілися по світах чи загубилися в життєвих лабіринтах лукавого й лицемірного світу.

На превеликий жаль, з часом грані минулих подій стираються, тож підготовлена з доброї волі до друку вже друга книга про своє село та його мешканців – спроба автора засіяти ниву добрим зерном пам’яті.

Вічні лише пам’ять та людське добро


Минулі століття, які за моєї молодості назавжди здавалися віддаленими на неозорі часові простори, завдяки архівним матеріалам сьогодні стали значно ближчими. Так само, як і люди, які жили у центрі виднокола – між минулим і далеким минулим. За тим обрієм – долі тисяч моїх односельців в образах Іванів, Степанів, Тимофіїв, Семенів, Секлет, Марій, Улян, Одарок, які втримували Янківку/Іванівку – а заразом і Україну – своїми вузлуватими, порепаними від тяжкої роботи, але теплими від доброти руками, а небо над нею – своїми молитвами. Відомо ж бо! – хлібороб, закорінений протягом багатьох років у свою землю й прив’язаний до неї пуповиною, завжди покладався на свої руки і на свою працю У селі мої земляки не тільки народжувалися – небеса благословляли їх на многотрудний шлях утвердження українського духу. Занадто чутливі до краси, вони чистим серцем сіяли живі зерна, хоча такими ж чутливими були й до болю. Саме тому для багатьох із нас із арок їхнього життя ще й досі віє тонкозлотним часом, а зернисте світло сіється навіть крізь хмари. Віриться: така любов до отчого краю існуватиме й завтра-позавтра, покіль рід людський мордується на грішній землі й не западеться сонце надії за обрій.

І хоча людина для Всесвіту – то тільки короткий звук, зате для людства – нерозгадана таємниця й вічна музика.

Хоча би трохи прочинивши двері до минувшини, спробуємо і ми зазирнути до чорно-білих портретів наших земляків, а заодно й пізнати окремі таємниці навколишнього світу.

Виходячи з того, що юність автора брунькувалася в Іванівці, дух моїх предків животворив на пошуки будь-яких даних, що торкалися також власного прізвища. Сподіваюся, що вдячний читач зрозуміє мене правильно.


Ще два роки тому, готуючи до друку книгу «На берегах Красної», автор і гадки не мав, що перша ж інформація, яку тоді почерпнув в Державному архіві Київської області стосуватиметься саме мого роду. Ні тоді, ні пізніше я не мав доказової бази, аби стверджувати, що ці люди матимуть пряме відношення до моїх дідів та прадідів, тим паче, що в селі були - і ще й досі є - нащадки декількох родів, що носять прізвище «Чужа». Однак наступні дослідження таки підтвердили, що саме Григорій Федорович Чужа є одним із моїх родоначальників, відомих нам із архівних документів. Цікаво, що у відомостях відразу подаються два брати-близнюки – Григорій і Кирило, яким на той час було уже по 80 років. У подальшому чи не кожне покоління моєї рідні буде мати у когось в роду близнюків, а станом на 1.01.2013 р. такі близнюки-сини виростуть у двох моїх братів.



Отже, від Григорія Федоровича маємо зорово перекинутися до його четвертого сина Михайла та його дружини Мотрони Павлівни.


Відомості про населення Лопатинщини за 1795 рік

“Ревізскіє сказкі”, Ф.280, оп.2, спр.3, арк.889, 900, 901 (Янківка)


Дані подаються вибірково:

Будинок № 3.



Чужа Григорій Федорович – вдівець, 80 років.

У нього діти:

1. Петро – 42 роки, його дружина Анастасія Терентіївна 35 р., їхні діти: Леонтій 6 років; Максим 1 рік.

2. Лука – 43, його дружина Катерина – 30, донька Василина – 4.

3. Михайло – 30, його дружина Мотрона Павлівна – 20, їхня донька Василина – 6.

4. Ярема – 24, його дружина Єфросинія Павлівна – 20.


Будинок № 9.

Чужа Яків Григорович – 45 років, його дружина Єфросинія Йосипівна – 40 років,

син Роман – 14 років,

доньки: Варвара – 13, Мотрона – 11, Уляна – 6,

зять – Федір Іванович – 24, його дружина Марія – 10 років.


Будинок № 26.

Чужа Кирило Федорович – 80 років.

син Кирило – 30, його дружина Параска Федорівна – 25,

доньки: Степанида – 12, Марія – 10, Євдокія – 7, Євгенія – 4, Мар’яна – 1.
стор.921, Чужа Леонтій Михайлович – 22 роки

пункт 7, пояснення: ...служить як вірнопідданий удови Козорогозіної.


Отже, вибудуємо початковий поколінний розпис цієї гілки:
I покоління
1.N

Жив у другій половині XVII століття.

Дружина: N

Діти: Федір, ___ ?


II покоління
2. Федір

Його роками народження могли бути 1690-ті і навіть 1680-ті роки.

Дружина: N

Діти: близнюки Григорій та Кирило – обидва 1715 р.н.


III покоління



4. Григорій

5. Кирило

Народився в 1715 р.

Народився в 1715 р.

Дружина: N

Дружина: N

Діти: Яків – 45, Лука – 43, Петро – 42,

Михайло – 30, Ярема – 24.

Діти: Кирило – 30, Степанида – 12, Марія – 10,

Євдокія – 7, Євгенія – 4, Мар’яна – 1.




Інші роди і покоління під прізвищем «Чужа» подаються в додатку до книги.

Документ, що носить назву “Ревізскіє сказкі”, містить дані про сім’ї, які мешкали й господарювали у дворі під власним переписним номером. Усі документи, в тому числі й метричні та сповідні книги, велися посадовцями церкви, які, так само як і будь-який запис про народження, одруження чи смерть особи, щорічно затверджувалися місцевим священиком.



Метрична книга за 1810-й рік. Народилися:


Дата

народження

Хто народився

Батьки

Восприємники

7.01.1810 р.

Домна

Трохим та Єфросинія Степаненки




13.01

Тетяна

Йосип та Гликерія Романчуки




13.01

Тетяна

Федір та Марія Старнавські




13.01

Ївга

Афанасій та Варвара Розори

Василь Коцюбенко

14.01

Павло

Семен та Євдокія Криштопенки

Іван Довгань

25-26.01

Марія

Федір та Марія Романчуки

Євфимія, дружина Івана Токаренка




Марія

Сава та Марія Заболотні

Ксенія, дружина Степана Настобурка

30.01.

Микита

Іван та Тетяна Власенки

Ємельян Кущ

6.02

Кирило

Максим та Мотрона Ільченки

Тарас Купаленко

9.02

Анна

Леонтій та Катерина Гуртовенки

Марія, дружина Павла Сукаленка

16.02

Ісак

Леонтій та Февронія Діденки

Яків Калюжний

25.02

Іван

Архип та Уляна Лазаренки


Гордій Павлусенко

26.02

Фотин

Іван та Анна Бідненки

Марія, дружина Якова Калюжного

1.03

Євдокія

Тарас та Марія Купаленки

Анастасія, дружина Михайла Лисовецького

14.03

Марія

Степан та Мотрона Чуприни

Мотрона, дружина Івана Черняка із Олійникової Слободи

21.05

Олена

Петро та Феодосія Тимошенки

Уляна, дружина Сави Андруха

липень, 7

Прокіп

Михайло та Параска Безуглі

Лаврін Давиденко

26.07

Анна

Іван та Ірина Єринченки

Марія, дружина Якова Калюжного

2.08.

Марія

Василь та Параска Гудзенки

Анна, дружина Ємельяна Куща

7.08.

Пимон

Прокіп та Тетяна Ємченки

Матвій Вересенко

25.09

Єфросинія

Микола та Хрестина Неузенко

Марія, дружина Тараса Купаленка

25.10

Мар’ян

Григорій та Меланія Шиті

Яків Бідношия

25.10

Карпо

Клим та Сиклета Марущенки

Олексій Кущенко

26.10

Параска

Максим та Агрепина Короленки

Софія Лубанова

26.10

Параска

Іван та Меланія Литвиненки

Васса Дехтяр

8.11

Михайло

Степан та Агафія Бабенки

Тихін Калюжний

23.11

Ілля

Євфимій та Ганна Гудзенки

Микола Яринчук

25.11

Клим

Федір та Марія Гуртовенки

Микола Косолап

Усього протягом 1810 року в селі Лопатинщина

народилося 28 дітей

Підпис: священик Іван Статкевич

Рік 1810-й. Одружилися:

Дата

Хто одружився

8.01.1810 р.

Михайло Тарасенко з Євдокією, донькою Івана Ланового

21.01

Михайло, син Микити Неузенка, з Феодосією, донькою Максима Короленка, вдовою

13.02

Євстратій, син Івана Слюсаренка, з Євдокією, донькою шляхтича Івана Лисовецького із Рокитного

15.05

Олексій Федорченко із Бірюків, з донькою Олекси Криштопи, вдовою

Усього протягом 1810 року в Лопатинщині

на весільний рушник стало 4 пари


Рік 1810-й. Померли:

Дата смерті

Хто помер

Вік

Причина

7.01

Мартин Кущ

60

сухоти

8.01

Андрій Плаксивий

46

гарячка

12.01

Тиміш Євдокимович Шварнутха (?)

40

?

18.01

Павло Коцюба, зять

36

?

лютий

Фекла, донька Павла Власенка

3




13.02

Гнат Чуприна

101




18.02

Анна, донька Микити Довганя

4




11.03

Федір Калюжний

51

сухоти

15.03

Лук’ян Чуденко

52




6.04

син у Костянтина Виговського, шляхтича

5

чорна хвороба

17.04

Роман, син шляхтича Костянтина







6.05

Мотрона, дружина Якова Настобурка

35

чорна хвороба

7.05

Марія, мати Андрія Кулішенка

81




16.05

Оверко, син Олекси Свириденка

1




20.05

Сава, син Дем’яна Боженка

1




21.05

Антон, син Потапа Чуприненка

1




21.05

Петро, син Марії Феодосійки

1




22.05

Федора, донька Федора Уласенка

6

чорна хвороба

24.05

Пестимія, донька Максима, зятя Івана Патюхи

1




26.05

Марія, донька зятя Тараса Чужиного

1




26.05

Фекла, донька Олексія Куща

2




27.05

Федора, донька Федора Небасуя

2




29.05

Марта, донька Василя Коцюби

1




липень

Герасим, син Антона Хидка

2




серпень

Марія, донька Параски Ємець

2




12.08

Анастасія, донька Івана Токаренка

2




4.09

Хотина, донька Івана Бідного

1




9.09

Євдокія, донька Гордія Павлуся

2




29.09

Марта, донька Захарка Рудого

2




9.11

Іван, син Дорофея Осадчого

3




7.11

Наум, син Тимофія Тарасенка

1




9.11

Яків Назаренко

39




13.09

Анна, донька Леонтія Гуртовенка

1




14.09

Варвара, донька Леонтія Плаксивого

1




15.09

Севастян, син Івана Брукви

2




Усього протягом 1810-го року в Лопатинщині

померло 35 осіб (17 чоловічої та 18 жіночої статі)


Ф.127, оп.1012, спр.1320
Цифри, що подаються читачеві для статистичного аналізу, дещо невтішні. При кількості померлих – 35 осіб, народилося всього 28 дітей (13 хлопчиків та 15 дівчаток). При цьому викликає сум той факт, що із 35 померлих 24 – діти віком до 5 років. Дещо дивує й молодий вік дорослих, які відійшли у потойбіччя. І тільки двоє з них досягли поважного віку – 81 та 101 (!) рік. Не рясно було й весільних свят – всього 4.
Зведена таблиця за даними метричних книг

за 1810-й та 1830-й р.р.


Рік


Народилося

Одружи-лося

Померло



хлопчиків

дівчаток

разом

пар

чоловічої

статі

жіночої

статі

разом

1810

13

15

28

4

17

18

35

1830

33

30

63

10

19

20

39

*) Джерело за 1830-й рік – Ф.127, оп.1012, спр.1632


Із наведеної таблиці добре видно, що за 20 років демографічна ситуація, як і саме життя, на селі змінилася на краще. Хоча серед померлих і значиться на 4 особи більше, ніж 20 років тому, однак радують інші показники, особливо кількість народжених, де помітне – більше, ніж удвічі – зростання.

Сповідний розпис

Різдво-Богороцької церкви с. Лопатинщини (Янківки) за 1824 рік

II-ої частини благочинія (вибірково)
Благочиний священик Іван Матвійович Статкевич – 43, його дружина Марія Романівна – 38, діти: Йосип – 14, Степан – 12, Федір – 7, Степан – 1, Мар’яна -11, Олександра – 8, Капітоліна – 6, Єлисавета – 3.

Дяк Гнат Хмілевський – 44, його дружина Ксенія Іванівна – 33, діти: Агафія – 6, Синклитикія – 2.

Всього 14 осіб (6 чоловіків та 8 жінок).



Шляхетні та їхніх домашні:

Максим Лисовецький – 44, його дружина Анастасія – 39, його батько Яків – 70, мати Марія – 65.

Всього 4 двори, в яких мешкало 22 особи (11 чол. та 11 жінок).

Посполиті*:

громадський писар Іван Миколайович Магносов – 39, його дружина Параскева – 35.

двір № 12 - №53 вдова Параскева Чужиха (Чужа) – 57, її донька Марія – 27.

двір № 77 - №302 вдова Олександра Чужиха (Чужа) – 29, її брат Григорій, холостяк – 21, сестри: №303 Ганна-Варвара – 18, №304 Ганна – 15, №305 – Єфросинія – 13.

сім’я Прохора та Мотрони Вернигорів, діти: Олександра – 13, Ганна – 5.

сім’я Антона Вернигоренка – 27, його дружина Марія – 25, зять Йосип Баланенко – 27 та його дружина Одарка Іванівна – 26, їхні діти: Іван – 4, Параска – 6.

Іван Вернигора, його діти: Мина і Данило – по 14 років, їхня сестра Марія – 20.

Федора Вернигора, вдова – 42, син Кіндрат – 21, його дружина ___ (?) – 20, його сестра Марта – 13.











Сповідувал. та причащалися

(чол. та жінки)



Сповід., але не причащ.

Не сповідува -

лися


Всього

духовенство

священик

1






















дяк

1






















їхні дружини




2



















їхні діти

3

2







1

4







шляхетні*

чоловіки

5






















жінки




5



















діти

6

4







1

3

12

12

посполиті**

чоловіки

183






















жінки




189



















діти: хлопці

197










47










дівчата




194










26







ВСЬОГО




396

396










26

445

429

РАЗОМ 974

Ф.127, оп.1017, спр.99
* шляхетний – від шляхта, шляхтич – аристократичного, дворянського походження;

** посполиті – не козацьке, звичайне населення



Метрична книга за 1826 рік
Джерело: ЦДІАУ, Ф.127, оп.1012, спр.1557 (стор. 366 «Лопатинщина»)
Виходячи з того, що матеріали, які містяться в книгах, через низку причин прочитати важко, автор зупинився лише на загальній інформації.

Отже протягом 1826 року в Лопатинщині:

  • народилося59 дітей

  • одружилося – 8 пар

  • померло – 63 особи (38 чоловічої та 25 жіночої статі)

Перед підписом дяка Гната Хмілевського значиться запис: пропавших, убитих, замерзлих та раптових смертей не зафіксовано. Хоча й зазначено, що одна людина втопилася.

Окремо виділені померлі чоловічої статі:

у віці до 1 року – 15 хлопчиків, 2 роки – 5, 3-2, 4-2, 5-2, 6-1, 8-1, 23-1, 28-1, 42-1,48-1, 52-1, 57-1,70-1,72-1,76-1, 83-1 = 38 осіб чоловічої статі.

У вигляді висновку можна зазначити, що серед померлих діти віком від 1 до 5 років становлять майже 75 відсотків (26 осіб).
Метрична книга за 1827 рік
Ф.127, оп.1012, спр.1577

З цієї ж причини такого характеру дані подаються і за 1827 рік.

Протягом 1827 року в Лопатинщині:


  • народилося – 69 дітей (35 хлопчиків та 34 дівчинки)

  • одружилося – 12 пар

  • померло – 68 осіб ( 36 осіб чоловічої та 32 жіночої статі).

Знову ж таки окремо виділені померлі чоловічої статі: до 1 року – 15 дітей, до 2 років – 5, 3-4, 4-1, 5-1, 6-1, 7-1, 8-1, 26-1, 40-1, 41-1, 44-1, 75-1, 83-1, 112-1 = 36

Як і в 1826 році, кількісні показники майже збігаються, особливо що стосується дітей віком до 5 років. Їхня кількість також 26, а це ті ж самі 75 відсотків, що вже стали закономірним показником тих років.



Додамо, що в почесному віці померли:

Ірина Олексієнко, дружина Василя Олексієнка – 75;

мешканець Житніх Гір Андрій Радзюченко, якого смерть застала в Лопатинщині, помер на 75 році життя;

Феодосія, дружина Федора Уласенка – 60.



Та найбільше здивував довгожитель Лопатинщини Семен (Сімеон) Губар, який топтав ряст 112 (!) років і помер 17 жовтня 1827 року.

Сповідний розпис

Єпархії Київської, Васильківського Духовного управління, 3-ої частини Благочинія, володіння графа Браницького, села Лопатинщини, Різдво-Богородицької церкви.

Рік 1849-й. *

Духівники:

Стихарний дяк Степан Корнилійович Кожуховський, 24 роки

Стихарний пономар Харлампій Гнатович Хмілевський, 20 років

Вдова, попадя Ганна Іванівна Менчицова(?) – 43.

Її діти:Ольга – 22, Марія – 20.

Вдова, попадя Єлисавета Іванівна Бартиловська, – 28.



Її діти: Устим – 8, Володимир – 6, Олімпіада – 9, Неоніла – 2.

Військові та їхні домашні:

  • Макар Касянович Безуглий – 53, його дружина Тетяна Терентіївна – 46.

  • Іван Якович Архипенко – 46, його дружина Агафія Миколаївна – 45.

  • Двір №2. Афанасій Михайлович Чужа – 51, його дружина Ганна Федорівна – 44. Їхні діти: Іван – 7, Степан – 3.

  • Гнат Костянтинович Романчук – 37, його дружина Агафія Романівна – 30.

  • Двір №3. Мирон Андрійович Кравченко – 46, його дружина Катерина Яківна – 36. Їхні діти: Марко – 6, Ганна – 2.

  • Кирило Васильович Олексієнко (Онаненко?) – 56, його дружина Параска Зиновіївна – 44.

  • Варвара Тимофіївна Статкевич – 39. Її діти: Петро –12, Мар’яна – 9.

  • Уляна Іванівна Негода – 38, її донька Мар’яна – 18.

  • Варвара Терентіївна Борисиха – 58.

  • Варвара Іванівна Довгань – 60.

  • Ликерія Василівна Туросиха – 53.

  • Устина Іванівна Барвінська (?) – 48

  • Григорій Іванович Саченко – 33, його дружина Марія Іванівна – 29.

Дворяни, однодворці та їхні домашні:

  • Двір №4. Євстафій Васильович Статкевич – 37, його дружина Олена Іванівна – 31. Їхні діти: Терентій – 9, Єфросинія – 7, Олександра – 4, Фекла – 2.

  • Григорій Васильович Статкевич – 30.

  • Двір №5. Андрій Васильович Статкевич – 27, його дружина Марія Кононівна – 24, їхні діти: Максим – 8, Євдокія – 1.

Їхня мати Синклитикія Іванівна - 80.

  • Григорій Кузьмович Сосновський – 56, його дружина Устина Карпівна – 48. Їхні діти: Іван – 5, Йосип – 3.

  • Двір №6. Йосип Никифорович Сосновський – 30, його дружина Олександра Степанівна – 25, їхні діти: Мар’яна – 8, Іуліта – 2.

  • Двір №7. Мартин Іванович Людвиновський –44, його дружина Марія Андріївна – 43, їхні діти: Іван –18, Олена – 14, Ганна– 9.

  • Авксентій (?) Сидорович(?) Пелюхівський – 49, його дружина Лукія Максимівна – 40, їхні діти: Петро – 18, Володимир – 14, Тарас – 12, Борис – 6, Домна – 14, Мотрона – 10, Параска – 3.

  • Двір №8. Варава Нектарійович Дроздовський – 54, його дружина Марія Іванівна – 52, їхні діти: Андрій – 20, Євгенія – 11, Феодосія – 2.

  • Двір №9. Павло Кузьмович Сосновський – 44, його діти: Павло – 20, Василь – 7, Марія – 15, Мотрона – 12, Мар’яна – 8.

  • Марія Григорівна Федорович –51, її діти: Ганна – 18, Васса – 12.

  • Агафія Павлівна Горська – 42, її діти: Домна – 18.

  • Васса Мартинівна Вигівська – 68.

  • Адам Костянтинович Вигівський – 29, його дружина Марфа Петрівна – 23, донька Христя – 1.

  • Двір №10. Мартин Костянтинович Вигівський – 44, його дружина Магдалина Іванівна – 40, їхні діти:Мефодій – 21, Сава – 18, Тит – 11, Антон – 1, Мар’яна – 8.

  • Петро Костянтинович Вигівський – 42, його дружина Ірина Іванівна – 37, їхні діти: Параска – 2, Степанида – 1.

  • Двір №11. Степан Костянтинович Вигівський – 39, його дружина Марія Йосипівна – 32, їхні діти: Сава – 8, Андрій – 3, Марина – 12.

  • Гнат Костянтинович Вигівський – 34.

  • Двір №12. Григорій Іванович Мількевич – 32, його дружина Мотрона Іванівна – 28. Їхні діти: Максим – 5. Його сестра Одарка – 19.

  • Двір №13. Федір Іванович Барвінський – 44, його дружина Марія Яківна – 38. Їхні діти: Андрій – 12, Микола – 9, Павло – 4, Марія – 2.

  • Іван Кузьмович Їжевський – 38, його дружина Єлизавета Євстафіївна – 30. Їхні діти: Катерина – 5.

  • Марія Сидорівна Сидорченко – 44, її діти: Кирило – 16, Агафія – 18, Лукія – 14.

  • Двір №14. Іван Кирилович Борткевич – 48, його дружина Марія Дорофеєва – 44, їхні діти: Тимофій – 23, Акелина – 17, Агнія – 15.

  • Гаврило Іванович
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка