Від творчості вчителя до творчості учня



Скачати 82.94 Kb.
Дата конвертації05.03.2016
Розмір82.94 Kb.
Від творчості вчителя до творчості учня

Бабенко Н.М.


У статті розглядаються питання організації творчості молодших школярів як запоруки їх гармонійного розвитку. Визначається роль вчителя в цьому процесі.

Ключові слова: молодший шкільний вік, компетентність, творчість, духовні потреби, розвиток здібностей, інтерактивні технології.

Перед сучасною школою постає завдання виховати особистість, здатну до життєтворчої діяльності. Така особистість зуміє правильно обрати свій шлях у житті, зважаючи на власні можливості; буде ставити перед собою завдання самовдосконалення й саморозвитку, що стане запорукою успіху в різних сферах діяльності. Сучасний світ пред’являє високі вимоги до діяльності людини, конкуренто спроможною може бути лише по-справжньо-му компетентна особистість.

Основною метою початкової загальної освіти є всебічний розвиток та виховання особистості через формування в учнів бажання і вміння вчитися, формування повноцінних мовленнєвих, читацьких, обчислювальних умінь і навичок, умінь і навичок здорового способу життя. За роки навчання в початковій школі учні мають набути достатній власний досвід культури спілкування і співпраці у різних видах навчальної діяльності, самовираження у творчих видах завдань.

Набуття загальнонавчальних та цільових компетентностей діяльності є фундаментом подальшого успішного навчання школяра в основній школі.

Головне завдання сучасної загальноосвітньої школи - підготувати компетентну особистість, здатну знаходити правильні рішення у конкретних навчальних, життєвих, а в майбутньому і професійних ситуаціях.

Компетентність – це здатність застосовувати набуті знання, вміння, навички, способи діяльності, власний досвід у нестандартних ситуаціях з метою розв’язання певних життєво – важливих проблем. Компетентність є особистісним утворенням, яке проявляється в процесі активних самостійних дій людини [ 2 ].

Вчитель, який має прагнення працювати творчо, розвиває у себе здібності до творчої педагогічної діяльності, самовдосконалюється в цій діяльності, так необхідний сьогоднішній школі, яка на потребу нашого часу має готувати своїх учнів розвинутими творчими особистостями.

Педагогічна праця нетворчою не буває й бути не може, тому що неповторні діти, обставини, особистість самого вчителя і будь – яке його педагогічне рішення має виходити із нестандартних дій. «Я знаю представників багатьох спеціальностей, - писав В. Сухомлинський, - але немає - я в цьому переконаний - людей більш допитливих, невгамовних, більш одержимих думками про творчість, як учителі». Педагогічна діяльність, яка є сплавом науки і мистецтва, за своїми компонентами завжди передбачає творчість.

Молодший шкільний вік є визначальним у подальшому розвитку особистості та формуванні базових компетентностей.

Спираючись на закони розвитку дитини 6-10 років, стратегічне завдання кожного вчителя створити умови для повноцінного цілісного розвитку дитини та її самоактуалізації. Це задоволення базових потреб дитини в активності, їнформації, створенні умов для розвитку її індивідуальності; надання кожній дитині можливості самоствердження у найважливіших для неї видах діяльності, з максимальним розвитком її здібностей та можливостей; створення емоційно-ціннісного поля взаємостосунків «учитель – учень», «учень – учитель», «учні – учитель».

У своїй роботі кожний педагог повинен користуватися такими заповідями:


  • Кожна дитина талановита.

  • Кожна дитина має право на помилку.

  • Кожна дитина має право на вільний творчий пошук.

У таких умовах педагог повинен бути:

Педагог

line 2line 4line 3

Фline 5line 6line 7ілософ Майстер Психолог

Віра в життя Віра в дитину Віра в себе

Усвідомлюючи, що питання розвитку творчої особистості та творчих здібностей особливо гостро постає в сучасній школі, кожен педагог повинен працювати над цією проблемою[ 3 ].

Ще Ян Амос Коменський закликав зробити працю школяра джерелом розумового задоволення і душевної радості [3]. І не було відтоді жодного педагога, який прогресивно мислить і психолога, який не вважав би за необхідне, щоб дитина відчула: навчання – це радість, а не тільки обов'язок, навчанням можна займатись із захопленням, а не просто через потребу.

Тому перед кожним вчителем повинна стояти мета сприяти розвитку життєвих компетентностей учня та формуванню його життєвих навичок, необхідних для становлення основ індивідуально – особистісної життєтворчості, а саме:

- здобуття життєвого досвіду, організовувати навчально-пошукову, дослід-ницьку діяльність учнів;

- життєве прогнозування;

- прийняття рішень та планування дій;

- розв’язання типових життєвих завдань, організовувати тісну співпрацю з батьками, як першими вчителями і партнерами;

- самоорганізація та самовиховання (навчальні ситуації, дискусії, що спонукають дітей до активного обміну думками)

- надати можливість обдарованим дітям розвивати творчий потенціал [4].

Усім відома істина – діти початкових класів люблять учитись, але часто забувають, що діти люблять учитися добре! І тому головне завдання вчителя – створити умови, що забезпечать дитині успіх у навчанні, відчуття радості від того, що «я знаю», «я вмію».

Тому учителеві потрібно організовувати навчальну діяльність таким чином, щоб кожен (обов'язково кожен) відчув силу успіху, що надихає. Адже саме невдачі у навчанні призводять до того, що учень починає втрачати віру в себе, в свої можливості. І педагог повинен вчасно підтримувати учня, похвалити навіть за незначимий крок до пізнання. Створити ситуацію успіху для кожного школяра можливо через формування ключових компетен-тностей. І саме нам, учителям, не слід забувати слова В. О. Сухомлинського: «Є успіх, є бажання вчитися. Особливо важливо це на першому етапі навчання – в початковій школі, де дитина не вміє долати труднощі, де невдача приносить справжнє горе».

«Школа радості» В.О. Сухомлинського має бути для педагогів прикладом, як потрібно вести по сходинках дитину, щоб вона не відчула втоми, хотіла вчитись творити. Треба працювати за формулою «Вчитись легко, коли вчитись цікаво»

Провідні ідеї:

- урок має бути цікавим, з необхідним дидактичним матеріалом;

- виклад матеріалу доступний;

- пошук істини;

- розвиток здібностей;

- використання інтерактивних технологій,

- розвиток зв’язного мовлення [5].

Кожна дитина має усвідомлені (і неусвідомлені) природні духовні потреби, які вимагають негайного або поступового задоволення, втілення в якійсь сфері переживань, почуттів чи діяльності. Так виникає необхідність у формуванні певних компетентностей. Радість, створена ситуацією успіху, є запорукою успіху дитини, досягнення високих результатіві застосуванні цих знань в подальшому житті дитини.

А. Макаренко вважав, що дитячі рольові ігри такими ж важливими для розвитку дитини, як для дорослого справжню працю. Однак підкреслював: тільки та гра є педагогічно доцільною і цінною, в якій дитина активно діє, мислить, будує, комбінує, моделює людські взаємини [ 1 ].

Особливу групу становлять творчі ігри. До них належать ті, у яких дитина виявляє свою вигадку, ініціативу, самостійність. Молодший шкільний вік – період розвитку гри – фантазування. Вченими відзначається цінність гри як особливої творчої діяльності, у ході якої дитина творить новий сюжет в ідеальному плані (у вигляді уявлень). Спрямувати фантазію дитини в нове русло можна за допомогою моделювання, створення схем казкового сюжету, використання символічного зображення персонажів, використання загадок, кросвордів, ребусів.

Ознайомлюючись із навколишнім середовищем, діти охоче грають у сюжетні ігри («Ми прийшли до театру», «Я збираюся в гості», «На дні народження» та ін.), які розвивають уяву, спостережливість, спонукають до самоконтролю. Адже учні діють у ситуаціях, близьких до їх життєвого досвіду.

Таким чином, використання дидактичних ігор на уроках робить процес навчання не лише цікавим, а й сприяє швидкому формуванню у молодших школярів загальнонавчальних навичок та вмінь. Адже граючись, діти вчаться, а навчаючись – граються

Сучасне життя вимагає, щоб дитина в початкових класах навчилась висловлювати свої думки логічно, виразно, щоб пройшла початковий курс ораторського мистецтва. Будь – яка творча робота дає можливість висловити власну думку, розповісти про незвичайні спостереження. Дуже важливо розвивати творчі навички, мислення та творчу уяву дітей. З цією метою я пропонуємо використовувати мовні ігри.

1. Спиши слова. Підкресли у кожному слові першу букву. Утвори і запиши нове слово, склади з ним речення.

Урожай, край, річка, айстра, їжак, нива, акація.

2. Гра «Хто швидше?». Утвори нові слова, змінюючи лише одну букву.

Шило-мило, колос-голос, чайка-гайка, шишка-мишка, роса-коса.

Склади з ними речення.

3. Гра «Віднови вірш на основі рими»

В берег вдарила з розбігу (2)

Як ріка зламала кригу, (1)

Припливла в човні весна (4)

Без вітрила, без весла (3)

4. Допиши вірш

………………..до нас прийшла.

………………..дари принесла.

Опадають з дерев…………

Відлітають від нас………..

Короткі стали…………

З неба падають……….

5. «Незвичайна математика»

Виконайте дії і прочитайте утворені слова.

Кни + голка – лка + люб …(книголюб)

Біб + ліс – с +олень – лень + тека =…(бібліотека)

6 Прочитай зашифровані слова і запишіть

Б У Р А Т І Н О

1 2 3 4 5 6 7 8 9

1414 7834

2347 3474

1345 14347

5458 14747

7. Склади ланцюжок слів (5 слів), де останній склад попереднього слова є першим складом наступного.

Малина…,…,…,….

8. За поданим початком продовж казку. Добере заголовок.

Одного дня, гуляючи у лісі, білка Пустунка почула, як хтось її кличе:

- Білочко, рідненька, допоможи.

- Кинулась Пустунка на голос, перестрибнула через кущ і своїм очам не повірила…

9. Гра «Радіо»

Ви, диктор і повинні по радіо оголосити, що розшукується дитина, яка загубилася. Її потрібно описати, а діти за цим описом повинні відгадати, хто ж загубився.

10. Постав речення у такій послідовності, щоб вийшло зв’язне висловлювання Добери заголовок.

Школярі ходили на екскурсію до лісу.

Гарно в лісі взимку!

Був теплий зимовий день.

Дерева одягнулися в сріблясті шати.

Щоб зростала самостійність та творча активність учнів, допомагає використання інтерактивних технологій, які грунтуються на діалозі, моделюванні ситуацій вибору, вільному обміні думками. Робота в парах, групах дає змогу кожному учневі відчути радість спілкування, перемоги, піднятись на вищу сходинку знань. Саме інтерактивні методи «мікрофон», «позначка», «кубування», «сенкан», «незакінчене речення», «асоціативний кущ» дають змогу під час проведення уроків створити таке навчальне середовище, в якому формується соціальна компетентність, розвивається світогляд, зв’язне мовлення, характер дитини.

Всім відомо, що коли вчитель проводить урок – гру чи використовує елементи дидактичної гри на уроці (цікавинки, ігри, кросворди, загадки, ребуси, практичні заняття, рольові ігри, застосовує інтерактивні методи навчання, комп’ютерні технології навчання ), то навчання перетворюється в захоплюючий процес.

Література

1. Жорник О. Використання дидактичних ігор у навчанні //. Рідна школа. – 2000. – №4. – С. 63–64.

2. Дідух М.В. Ігрові прийоми навчання читати // Початкова школа. – 1991. – №1. – С. 10–13.

3. Життєва компетентність особистості: від теорії до практики. Науково-методичний посібник / За наук. ред., І. Г. Єрмакова. – Запоріжжя: Центріон, 2005.

4. Новікова Т. Розвивальне навчання та формування ключових компетентностей учнів // Початкова освіта. – 2008. - №41.

5. Можаєва О. М. Формування і розвиток основних компетентностей особистості в початковій школі // Початкова освіта. – 2009. - №32.



6. Ібряшкіна Н. Формування у дитини емоційно-позитивного ставлення до шкільного навчання // Початкова освіта. – 2007. - №42.

7. Пономарьова К.Реалізація компетентнісного підходу в навчанні молодших школярів української мови.// Початкова школа. – 2010. - №12


База даних захищена авторським правом ©refs.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка